Перетворення посередності на господаря життя – масштабне явище суспільства

Чуттєвий світі людини, її нескорений та вільний дух.

Романтичний герой – це незалежна особистість, що страждає від тиску суспільства. Це особистість, яка відчуває піднесення від шляхетних, прекрасних почуттів: кохання, любові до всього живого,  до барв, звуків, ароматів життя.

Розірваність змісту                        і форми.

Змішування фантастичного                               і реального

(двоплановість).

 Іронія і гротеск                               в зображенні зіткнення фантастичного

З реалістичним.

Іронія

Гротеск

Приховане кепкування у вигляді похвали.

Сполучення того, що не може сполучатися за логікою: комічного                 і трагічного, фантастичного

і реалістичного. При цьому відбувається певна деформація. Як результат – персонаж стає страшним                                      та відразливим.

Гофман відмовився від принципу казкової гармонії: у творі зміщується високий романтичний план в низький життєвий; Зло тут руйнівне, а Добро беззахисне; чарівний подарунок  феї Рожабельверде стає причиною конфлікту, а щаслива кінцівка казки вражає несподіваним поворотом.

Та й філософія казки зовсім не казкова: смисл твору полягає у тому, аби попередити людство: ніхто, навіть чари фей і магів, не зроблять нас розумними                     і добрими. Для цього треба докладати зусиль.

У центрі твору улюблений гофманівський мотив – протиставлення двох світів: ілюзорного і реального, протиставлення персонажів – філістерів (духовно обмежених, стосунки яких засновані на брехні й лицемірстві) та ентузіастів                        (у Гофмана – це всі без винятку митці: поети, художники, актори і особливо музиканти). Улюблена гофманівська тема: боротьба Добра і Зла. Незважаючи                       на те, що за філістерами абсолютна більшість, головний герой (поет-мрійник Бальтазар) – єдиний стає на шлях боротьби проти чар потворного тирана (Циннобера).

Невеличка держава Керепес, де розгортаються події, нагадує карликові князівства, що мали місце у Німеччині часів Гофмана. Реально описаний німецький побут, одяг, звичайні люди того часу. Навіть, коли з мешканцями князівства трапляється щось дивне, вони знаходять цьому правдоподібне пояснення.

В країні живуть маг і фея; відбуваються чудесні перетворення; використовуються традиційні казкові мотиви трьох золотих волосків і зачарованої та врятованої нареченої.  

В карликовому князівстві Керепес з самого початку розігрується гротескно-смішна чортів­ня.

За часи правління князя Деметрія кожному жителю надавалася повна свобода. Тому в маленькому князівстві жило безліч фей і магів, які вище всього цінують свободу.

Спадкоємець Деметрія, Пафнутій, задумав запровадити в своїй державі освіту: негайно призначив на першого міністра країни свого камердинера Андреса, наказав вирубати ліси, розвести картоплю, навчити молодь співати вечірніх                          і вранішніх пісень у два голоси, прищепити віспу…»

Введення освіти заперечувало існування чарівництва. «Поліція вдиралася                           до палаців фей, конфісковувала їхнє майно і брала їх під арешт. Фея Рожабельверде, єдина з усіх…встигла випустити своїх лебедів на волю і приховати свої магічні трояндові кущі та інші коштовності».

Фея скорилася і залишилася в князівстві під наглядом, ховаючись під личиною каноніси притулку для благородних дівчат. А магу Просперу Альпанусу довелося ховатися під маскою доктора.

Авторитетом ученості освячена дурість професора природничих наук Моша Терпіна. Спочатку він викликає авторську іронію, але з розвитком подій гротескові риси образу виступають усе ясніше. Починав Мош Терпін з дослідів, на яких йому «пощастило довести», що темрява настає через брак світла. Але професор пішов далі: він вивчає «найрідкісніших птахів і найкращих звірів» на смак, тобто засмаживши їх.

Трагічно-гротескно представлена кар'єра Цахеса, який завдяки трьом золотим волосинкам набув «демонічну» здібність здаватися не тим, чим він є, приписуючи собі успіхи та досягнення талановитих людей.

Мешканці королівства приймають потвору за красеня, бездарність – за талант, тупість – за мудрість, недолюдину – за «прикрасу держави». Щоб відзначити заслуги Цахеса, 8 днів радилися князі, як закріпити стрічку для ордена зелено-плямистого тигра на тілі Цахеса.

Чарівники у казках допомагають порядним і благородним людям, надихають                              їх на подвиги та добрі діла і не знімають з них відповідальності за вчинене. Обранцем же доброї феї Рожабельверде стає недоумок, потвора з павучими ніжками – Цахес, який все приймає як належне, не обтяжуючи себе зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим. Більше того, він робить нещасними людей, які своєю працею й талантом доводять, що мають право                        на повагу, щастя, славу.

Отож, Добро, яке фея зробила негідній людині, породило Зло.

Наділивши карлика «золотим» даром, фея виявила слабке місце мешканців князівства, для яких Цахес став кумиром тільки-но опинився поблизу монетного двору.

Будь-яка чарівна казка має традиційний щасливий фінал: покарання лиходія, порятунок нареченої, весілля та достойна винагородження героя.

Та окрас фіналу повісті-казки Гофмана гротесковий.

Усі питання зняті – Цахес Циннобер покараний, Кандіда зцілена, Бальтазар став заможною людиною, весілля святкували в приміській віллі. Проте нагорода ентузіастові Бальтазарові –  суто філістерська. Магія доктора Альпануса і феї Рожабельверде у майбутньому допоможе молодим убергти чохли меблевів від плям, не дасть розбитися порцеляновому посуду, забезпечить на лузі позаду будинку гарну погоду, щоб швидко сохла білизна після прання, та не дозволить  дратуватися через дрібниці».

Реальність змінила Бальтазара і остаточно знищила казковий світ. «Прощавайте, прощавайте! – вигукнув  Проспер Альпанус, сів у карету й полетів угору понад вогненні райдуги».

Ось такий сумний, не казковий фінал.

До процвітання Цахеса привело само суспільство, де людей цінують                                       не за їх талант, де нагорди роздають не за працю і реальні заслуги, де репутацію визначать гроші і де бракує моралі.