Перезентація. "Китай"

Китай. Підготувала Ірина Бачикало. Викладач біології і географії

Візитна картка Китаю. Площа: 9,6 млн. км. кв. Населення: 1,4257 млрд осіб (2 місце в світі)Столиця: Пекін. Державний лад: соціалістична республіка, унітарна держава. Склад території: 22 провінції (без Тайваня), 5 автономних районів, 4 міста центрального підпорядкування : Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Чунцин. Великі міста: міста - муьтимільйонери – Шанхай(14,2 млн. чол.), Пекін (12,6 млн. чол.), Тяньцзінь (9,5 млн. чол.), Шеньян (5,1 млн. чол), більше 40 міст-мільйонерів. Грошова одиниця: юань

1) Межує з 13 країнами;2) Морська держава; 3) Росія – ядерна держава; 4) Аоминь (Макао) та Сянган (Гонконг) – особливі адміністративні одиниці Китаю;5) Не урегульовані питання з Індією (у Гімалаях) та В'єтнамом (про нафтоносний шельф Південно-Китайського моря);7) Тайванська проблема з 1949 року (провінція – фактично окрема країна);ЕГП Китаю

Рельєф. Китай — переважно піднесена країна. Чітко виділяються Тибетське нагір'я на південному заході; розташований північніше — пояс Центрально-азійських рівнин і плоскогір'їв, що простягнувся широкою смугою із заходу на схід; область низинних рівнин Східного Китаю з окраїнними горами. Тибетське нагір'я — найвисокогірніша частина Китаю. Нагір'я включає комплекс великих рівнин Джангтанг, безстічні плоскогір'я Центрального Тибету, а також ряд внутрішніх хребтів (Гандісишань, Танглаї та інші) й могутні гірські утвори — Куньлунь на півночі, Сино-Тибетські гори на сході, Гімалаї на півдні й Каракорум на заході. Область низинних рівнин Східного Китаю простягнулася з півночі на південь, головним чином, уздовж узбережжя Жовтого моря. Найпівнічніше положення займають низовини Саньцзян і Північно-Ханкайська, далі випливає розташована у великій міжгірній западині рівнина Сунляо, південніше — Велика Китайська рівнина, що переходить на півдні в рівнини басейну нижньої й середньої течії річки Янцзи.

Клімат. Клімат Китаю дуже різноманітний — від субтропічного на південному сході до різко-континентального (арідного) на північному заході. На південному узбережжі погода визначається мусонами, які виникають через різні поглинаючі властивості суші та океану. Великі різниці по широті, довготі та висоті на території Китаю породжують велике розмаїття температурних і метеорологічних режимів, незважаючи на те, що велика частина країни лежить в області помірного клімату. Південні та східні області Китаю часто (близько 5 разів на рік) страждають від руйнівних тайфунів, а також від повеней, мусонів, цунамі та посух. Північні райони Китаю кожну весну накривають жовті пилові бурі, які зароджуються в північних пустелях і переносяться вітрами у бік Кореї і Японії.

Водні ресурси. Східна частина Китаю має значний поверхневий стік і розгалужену річкову мережу Янцзи, Хуанхе. Для запобігання розливів і повеней русла багатьох річок були обваловані. Споруджено ряд гідротехнічних споруджень і водоймищ (головним чином, у басейні р. Хуайхе) для регулювання стоку. У басейні нижньої течії р. Янцзи численні озера, найбільші з яких — Дунтинху, Поянху, Тайху. Більшість річок у сухий період пересихає. Великі річки — Яркенд, Аксу (складові Тариму) живляться у горах, для їхнього водного режиму характерна літня повінь. Гідрографічна мережа західної й центральної частини Тибетського нагір'я не має зовнішнього стоку, живлячи численні, переважно солоні, озера. Річки тут маловодні й на тривалий час промерзають до дна. На сході та півдні нагір'я розташовані джерела найбільших річок Азії (Хуанхе, Янцзи, Меконгу, Салуїну, Брахмапутри, Інду). У Північно-Західному Китаї і на Тибетському нагір'ї багато озер.

Лісові та земельні ресурси. Загальна площа лісів в Китаї сягає 208 млн га або 21,6% території країни. Лісові ресурси розташовані переважно на північному сході Китаю, де росте більше 25% лісів, в яких переважають природні насадження модрини, монгольської сосни, ялини та сибірської ялиці. Китай відзначається великою територією і різноманітністю земельних ресурсів. На широких просторах Китаю розкинулись орні землі, ліси, луки, пустелі, обмілини і таке інше. Оскільки найголовнішою рисою рельєфу Китаю є гірські ландшафти, то рівнини, орні землі і ліси займають лише невеликий відсоток від загальної площі країни. Розподіл земельних ресурсів територією Китаю вельми нерівномірний. Наприклад, орні землі як правило зконцентровані на рівнинах і улоговинах, які розташовані в східному мусоновому районі.

Корисні копалини. Китай багатий різноманітними видами паливних і сировинних мінеральних ресурсів. Особливо велике значення мають запаси нафти, вугілля, металевих руд і дорогоцінних металів. Китай має поклади багатьох корисних копалин. Основним джерелом енергії в Китаї є вугілля, за запасами якого Китай поступається небагатьом країнам, а з видобутку посідає перше місце у світі. Кам'яне вугілля – Пн.-Сх. Нафта – Пн.-Сх., Пн.-Зх. Газ – Цн. (Сичуань)Залізна та марганцева руди – Пн.-Сх., Пд. Горючі сланці – Пн.-Сх. Кам'яна сіль – Сичуань, з морської води. Вольфрамові руди, олов'яні руди – Пд. Мідні, алюмнієві, поліметалеві руди – Сх. Калійна сіль – Пн. Фосфорити – Пд.

НаселенняІІ тип відтворення; Природний приріст – 12;Демографічна політика – «Нагорода за одну дитину, прогресуюче покарання за 3 й наступних дітей»; Багатонаціональна країна 55 народів;Міграції – ХІХ-ХХ ст. – до США, Канади; нині – внутрішні. Релігія – буддизм (світова), конфуціанство, даосизм (національна);Середня густота населення – 131,5 чол. на км. кв., сх. – 200-1000 чол. на км. кв., зх. – 1 чол. на км. кв.;Рівень урбанізації – 47%;Офіційні мови – китайська.

Промисловість. Китайська Народна Республіка — потужна аграрно-індустріальна країна. Розвиваються традиційні галузі промисловості — текстильна, вугільна, чорна металургія, фосфорно-фаянсове виробництво, також створені нові галузі — нафтопереробна, газова, хімічна, авіаційна, космічна, електронна, машинобудування, приладобудування. КНР займає провідні позиції у світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних добрив, сталі, електроенергії.

Промисловість Промисловість включає виплавку сталі, кольорових металів (алюмінію, міді, цинку, олива, цина, сурми та ін.), виробництво цементу (304 млн т), мінеральних добрив (21 млн т). Багатогалузеве машинобудування (сільськогосподарське і транспортне машинобудування, тракторо-, авто-, авіа-, верстато- й суднобудування, виробництво електроенергетичного і іншого промислового обладнання, електронних приладів, а також велосипедів, швейних машин, годинників і інш.). Але основна виробнича база важкої промисловості успадкована від 1950-х років або створена за тогочасними проєктами. Наприкінці ХХ століття зберігалася диспропорція в розподілі державних ресурсів на користь важкої індустрії, де працювало близько 60 % зайнятих в промисловому виробництві і вироблялося 50 % промислової продукції. Розвинена текстильна промисловість (бавовняні, шовкові, вовняні тканини). Близько 50 % всієї промислової продукції наприкінці 1990-х виробляють дрібні й доморобні підприємства. Традиційні ремесла (мистецькі вироби з кістки, шовку, емалі, лаку, порцеляно-фаянсові, вишивки). 1997 року в Піднебесній було вироблено сталі — 107,57 млн т, металорізальних верстатів — 150 тис., тракторів — 80 тис., автомобілів — 1,59 млн, випущено 5,4 млн т пряжі, 22 млрд м² тканин, 4,22 млн т штучних волокон.

Сільське господарство. Сільське господарство. Частка у валовій продукції сільського господарства: рослинництво 74%, тваринництво 26%. Є овочівництво, плодівництво, виноградарство, виробництво зернових, рибальство, збір дикорослих плодів і лікарських трав, заготівля деревини. Китай має 95 млн га земель, що обробляються. З однієї ділянки нерідко знімають три і більше урожаї за два роки, а в басейні р. Янцзи — щорічно два урожаї. У Південному Китаї багато які поля дають по три урожаї основних сільськогосподарських культур або до п'яти урожаїв овочів на рік. Величезна територія країни і різноманітність кліматичних умов, ґрунтів і рельєфу були причиною формування різних агроекосистем. У Китаї вирощують понад 50 видів польових, 80 видів городніх і 60 видів садових культур. Гірські місцевості крайніх західних районів Китаю і степи Сіньцзян-Уйгурського автономного району і Тибету використовуються для розведення великої рогатої худоби, коней, овець і кіз, а оази в пустельних районах Сіньцзяну — для вирощування кавунів і винограду. На великих полях відносно холодних північних провінцій Хейлунцзян і Цзілінь вирощують злакові і бобові культури (кукурудзу, пшеницю, соєві боби). У Північному Китаї, включаючи західну частину провінції Хебей, провінції Шаньсі, Шеньсі і Ганьсу вирощують посухостійкі культури (пшеницю, кукурудзу, просо). На Північно-Китайській рівнині (південна частина провінції Хебей, провінція Хенань і частина провінції Шаньдун, Цзянсу і Аньхой) — олійні культури і тютюн. Найпродуктивнішими є долина нижньої течії р. Янцзи, провінція Сичуань і субтропічна провінція Гуандун. Провінції Хунань, Сичуань і Цзянсу — найбільші в країні виробники рису. Велику частину цукрової тростини обробляють в провінціях Гуандун і Гуансі. У субтропічних районах Китаю вирощують, в основному на експорт, мандарини, апельсини, ананаси тощо.

Сільське господарство

Транспорт. Транспорт КНР представлений автомобільним,залізничним, повітряним, водним (морським, річковим і озерним)  і трубопровідним, у населених пунктах  та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 9 596 960 км² (4-те місце у світі). Форма території країни — складна, найбільш населена частина компактної форми; максимальна дистанція з півночі на південь — 4020 км, зі сходу на захід — 4830 км[2. Вигідне географічне положення та велика площа території Китаю дозволяє йому контролювати сухопутні транспортні шляхи між Північною, Центральною, Південною і Південно-Східною Азією, морські транспортні шляхи Далекого Сходу). Головні морські порти: Шанхай, Тяньцзінь з Сіньганом, Далянь, Гуанчжоу з Хуанпу, Чжаньцзян, Ціньхуандао, Ціндао. В країні діють більше 500 внутрішніх і 60 міжнародних авіаліній.

Зовнішня торгівля Експорт Імпорт Мінеральна сировина Машини і обладнання (40%)Тканини Прокат чорних і кольорових металів. Вовна, щетина, прянощі, чай, бавовник хімікати. Одяг, текстильні вироби Автомобілі, літаки. Верстати, швейні машини, електронну апаратуру Промислова

Українсько-китайські відносини. Українсько-китайські відносини — це двосторонні відносини між Україною та Китайською Народною Республікою у галузі міжнародної політики, зокрема, економіки, освіти, науки, культури тощо. Китай визнав незалежність України 27 грудня 1991 року, дипломатичні відносини встановлено 4 січня 1992 року. У березні 1993 року у Пекіні Україна відкрила Посольство України в КНР, у серпні 2001 року — Генеральне консульство України в Шанхаї. Посольство КНР в Україні відкрито в 1992 у Києві, у 2006 — Генеральне консульство КНР в Одесі.