Перша допомога при опіках та обмороженнях

Перша допомога при опіках

Опік – ушкодження тканин внаслідок дії високих температур, їдких хімічних речовин, електроструму або радіоактивних речовин.

Симптоми. Залежно від тяжкості ураження спостерігають: почервоніння, припухлість і болючість шкіри, поява пухирів з подальшим їх проривом, обвуглювання та некроз тканин.

Опіки розрізняють

за походженням:

• Термічні – викликані впливом високої температури: вогнем, парою, розпеченими  предметами або речовинами, тощо;
• Хімічні – викликані впливом хімічних речовин, -  кислот або лугів;
•      Електричні – отримані в наслідок впливу електричного струму або 

      електричної дуги.

•      Променеві (радіаційні) опіки виникають під впливом проникаючої радіації різної інтенсивності і при контакті з радіоактивними речовинами;

за глибиною ураження всі опіки поділяються на чотири ступені:

• перший – почервоніння та набряк шкіри;
• другий – поява пухирців з рідиною;
• третій А,Б – омертвіння (некроз) шкіри – А, та більш глибоких тканин -Б;
•      четвертий –  некроз та обвуглювання шкіри, глибоких тканин та кісток.

Ступінь тяжкості опіку залежить не лише від глибини ураження тканин, а й від площі його поширення. При ураженні понад 10% площі тіла виникають важкі загальні явища, звані опіковим шоком та опікової хворобою. Больовий (опіковий) шок викликає зміни в центральній нервовій системі, а випаровування з поверхні опіку рідкої частини крові (плазми) й отруєння організму продуктами розпаду відмерлих тканин (інтоксикація) порушують функції внутрішніх органів та призводять до прояву опікової хвороби.

Перша допомога при термічних та електричних опіках
Загальний алгоритм надання допомоги:

1. Припинити дію високої температури;

2. Обробити ушкоджене місце асептичними засобами (І ступень);

3. Накласти асептичну пов’язку;

4. Прикласти холод;

5. Дати болезаспокійливі засоби;

6. Рясне тепле пиття;

7. Доставити до лікарні або дочекатися «швидкої».

При опіках І-го ступеня: обробити опікову поверхню спиртом або горілкою, накрити стерильною серветкою і прикласти холод, дати болезаспокійливі ліки. Застосування холоду особливо ефективно в перші хвилини після опіку і в більшості випадків дозволяє уникнути опікового шоку.

При опіках II-IV-го ступенів: міхури не розкривати, а розкрилися - не обрізати, а акуратно прикласти до рани. Можна обробити опікову поверхню піноутворюючими аерозолями, накрити стерильною серветкою й прикласти холод, дати болезаспокійливий засіб і рясне пиття до приїзду «швидкої допомоги».

У випадку важких і великих за площею опіків потерпілого необхідно загорнути в чисте простирадло або тканину, не роздягаючи його, вкрити тепліше, напоїти теплим чаєм і забезпечити спокій до прибуття швидкої.

Обпечене обличчя необхідно закрити стерильною марлею. При опіках очей слід робити холодні примочки з розчину борної кислоти (половина чайної ложки кислоти на склянку води) й негайно направити потерпілого до лікаря.

Якщо на потерпілому загорівся одяг, то не можна бігти в палаючому одязі, так як вітер, роздмухуватиме полум'я і тільки збільшить та посилить опік. Потрібно збити полум'я водою або накинути на постраждалого будь-яку щільну тканину (ковдру, пальто, тощо).
Забороняється:

1. змащувати уражене місце оліями, жирами, навіть лікувальним кремом (затримує віддачу тепла і сприяє розвитку інфекції);

2. посипати рану содою, крохмалем або борошном;

3. здирати з обпаленої поверхні залишки одягу;

4. обробляти спиртом опіки 2-4-го ступеня;

5. проколювати та здирати пухирці;

6. торкатися ураженого місця руками та сторонніми предметами;

7. підчас накладання пов’язки не можна з’єднувати уражені частини тіла.

                         Перша допомога при хімічних опіках

При хімічних опіках глибина пошкодження тканин в значній мірі залежить від тривалості впливу хімічної речовини. Важливо якомога швидше зменшити концентрацію хімічної речовини і час її впливу. Для цього уражене місце відразу ж промивають великою кількістю холодної води протягом 15-30 хвилин (виняток – ураження сірчаною кислотою, гашеним вапном). При хімічному опіку повністю змити хімічну речовину водою не вдається. Тому після промивання уражене місце необхідно обробити відповідними нейтралізуючими розчинами, використовуваними у вигляді примочок (пов'язок), а саме:

• при опіках кислотою – обробити розчином мила або 2% розчином питної соди (одна чайна ложка соди на склянку води).
• при опіках лугами - розчин борної кислоти (одна чайна ложка кислоти на склянку води), або слабким розчином оцтової кислоти (одна чайна ложка оцту на склянку води), або 2% розчином лимонної кислоти.

Надалі на уражене місце накласти суху стерильну пов’язку, дати болезаспокійливий засіб та направити до лікарні.

У разі ураження невідомими речовинами накласти суху стерильну пов’язку, дати знеболюючий та заспокійливий засоби й терміново доставити до лікарні.

Забороняється промивати водою опіки викликані сполуками, що можуть виділяти багато тепла або навіть загорітися чи вибухнути під час контакту з водою, наприклад сірчана кислота, негашене вапно.

Не рідким явищем у побуті може бути хімічне ураження ротової порожнини, стравоходу і навіть шлунку.

При хімічному опіку стравоходу і шлунку застосовувати нейтралізуючі розчини категорично не можна, тому що при взаємодії розчинів може виділятися газ, який буде розтягувати уражені стінки шлунка. Це може призвести до їх розривів. Не можна також викликати блювоту – щоб вміст шлунка не викликав повторного опіку стравоходу, і щоб знов-таки не виникав розриву пошкоджених стінок шлунку. Не можна давати знеболюючі в таблетках або в краплях, лише у вигляді свічок або ін’єкцій .

По суті, перша допомога при опіках стравоходу зводиться до негайного звернення до лікаря. В окремих випадках (якщо потрапити до лікаря в найближчі години неможливо) допустимо дати постраждалому випити трохи молока або сирого яєчного білка - ці речовини «зв'яжуть» кислоту або луг, покриють уражену слизову оболонку.

Променеві опіки.

Променеві опіки у побуті зустрічаються вкрай рідко. У більшості випадків вони відбуваються через грубе порушення правил техніки безпеки на виробництві, характеризуються тривалим і важким перебігом і нерідко супроводжуються променевою хворобою. Втім, є один вид опіків, який можна розглядати як варіант променевого і який зустрічається в основному саме в побуті - це сонячні опіки. Для них характерна невелика глибина ураження – І, рідше ІІ ступеня. Треба пам'ятати, що сонячні опіки виникають під дією ультрафіолетового, а не теплового випромінювання, тому опіки можна отримати і в холодний, навіть морозний день, а також крізь шар води при купанні.

Перша допомога.

Як завжди, починати треба з припинення дії вражаючого фактора. У даному випадку потерпілому слід піти у приміщення, а при неможливості зробити це - закрити уражене місці одягом. У разі опіку І ступеня у перші години рекомендуються вологі обгортання. Це не тільки зменшує біль і свербіння, але і відновлює втрачену тканинами, під дією сонячного ультрафіолету, міжтканинну рідину. Надалі можна скористатися різними засобами: мазями для зменшення свербіння і набряку, що містять антигістамінні речовини (фенистил, псилобальзам), або препаратами, які прискорюють регенерацію, на основі пантенола. Загоєння прискорюють також такі препарати, як актовегін, сік алое. Всі ці речовини можна використовувати і при незначних опіках ІІ  ступеня. При великих опіках ІІ ступеня, особливо з локалізацією на обличчі, бажано звернутися до лікаря. У будь-якому випадку потерпілому рекомендовано рясне пиття для профілактики загального зневоднення.

ОБМОРОЖЕННЯ

Пошкодження тканин в результаті дії низьких температур називається обмороженням. Здебільшого, обмороженню піддаються в зимовий час під час температур повітря нижче -10С⁰. Але у холодну осінню або весняну пору при температурі повітря близько нуля і у випадку тривалого перебування на вулиці під час сильного вітру та високої вологості, обмороження також можуть зустрічатися.

Існує ряд факторів, які посилюють ймовірність обмороженню:

• Алкогольне сп'яніння
• Важкі механічні ушкодження та крововтрата
• Тісне та вологе взуття та взуття, що обмежує рухливість (лижне взуття, ковзани, тощо)
• Фізична перевтома, вимушене тривале нерухоме і незручне положення
• Попередня холодова травма (обмороження, переохолодження)
• Послаблення організму в наслідок перенесених захворювань
• Хронічні захворювання судин нижніх кінцівок і серцево-судинної системи

Ознаки та симптоми обмороження

Обмороження I ступеня (легке)

Уражена ділянка шкіри бліда, після зігрівання червоніє, в деяких випадках розвивається набряк. Змертвіння шкіри не відбувається. Повне одужання настає приблизно через 7-10 діб.

Перші ознаки обмороження I ступеня: відчуття печіння, поколювання з подальшим онімінням ураженої ділянки. Часто буває свербіж шкіри і больові відчуття різного ступеня (як незначні, так і дуже сильні)

Обмороження II ступеня (середнє)

У початковому періоді: блідість і втрата чутливості ураженої ділянки шкіри. Характерна ознака - це поява через 5-7 годин після ураження пухирів з прозорим вмістом. Інтенсивні болі, як при легкому ступені – турбують печіння і свербіж шкіри. Повне одужання набуває через 1 - 2 тижні, як правило  без утворення рубців.

Обмороження III ступеня (важке)

У початковому періоді утворюються бульбашки, наповнені кров'яним вмістом. Оскільки відбувається загибель всіх шарів шкіри, то на місці бульбашок утворюються рубці. Інтенсивність і тривалість больових відчуттів ще більш виражена.  Загоєння відбувається протягом місяця.

Обмороження IV ступеня (дуже важке)

Це найнебезпечніша стадія. Характерною ознакою є синюшний колір ураженої ділянки та сильний її набряк при потраплянні в тепло. Ця стадія часто поєднується з ІІ і ІІІ ступенями. В цьому ступені вплив холоду призводить до змертвіння тканин, причому не лише м’язів та шкіра, але й більш глибоких, аж до кісток. Тому призводить до гангрени та ампутації кінцівки.

Перша допомога при обмороженні

У початковому періоді рекомендується: завести потерпілого в тепле приміщення, зняти промерзлий (промоклий) одяг та взуття. Охолоджені ділянки зігрівають до почервоніння диханням, теплими руками, обережно розтирають шерстяною тканиною, і накладають суху товсту ватно-марлеву пов'язку.

Якщо обмороження II і III ступеня, то зігрівати і розтирати уражене місце не можна. Потрібно накласти теплоізолюючу пов'язку, що складається з шару марлі, товстого шару вати і ще одного шару марлі. Зверху слід покласти прогумовану тканину. За допомогою будь-яких підручних засобів (шматка фанери, щільного картону, дощечки) ураженим кінцівкам надають стале положення (іммобілізують). Надалі потерпілого потрібно тепло вкрити, напоїти гарячим напоєм, можна дати трохи алкоголю, за бажанням потерпілого нагодувати гарячою їжею. Дати будь-яке з лікарських засобів: аспірин, анальгін, (по 1 таблетці), "но-шпа". Доставити до лікарні.

Необхідно накласти товсту теплоізоляційну пов’язку та якомога швидше викликати лікаря і госпіталізувати потерпілого , якщо у нього обмороження III - ІV ступеня.

Якщо постраждала літня людина чи дитина, або  ділянка обмороження за площею більше долоні самого потерпілого,  звернутися до лікаря необхідно при будь-якому ступені обмороження.

Не можна:

1. Розтирати постраждалого снігом, таким чином можна пошкодити тендітні кровоносні судини і тим самим занести інфекцію.

2. Використовувати для швидкого відігрівання дуже теплу воду, тепло багаття, безконтрольно застосовувати грілки і т.п. - Це погіршує перебіг обмороження.

3. При глибокому обмороженні не можна розтирати уражені місця спиртами, жирами, олією.

4. Проколювати та зривати пухирці, що утворилися.