Перший урок. День знань. Розробка першого уроку

-          Подивіться навколо, як багато учнів у класі. Можливо, ви ще не всі один одного знаєте, не з усіма знайомі. Звичайно, у кожного своє ім’я, і відразу буває важко запам’ятати, кого як звуть. Але ж складно розмовляти з людиною, якщо не знаєш його імені. А ми разом вчитимемося, і тому потрібно знати всіх учнів свого класу.

-          Давайте знайомитися. Я ваша вчителька. Мене звати Неля Анатоліївна. А тепер  дізнаємося, як звати кожного з вас. Коли я скажу: “Три-чотири”! – кожен по команді вигукне своє ім’я. Ну-мо, спробуємо! (Діти вигукують своє ім’я) Ой-ой-ой!. Начебто голосно кричали, а я жодного імені не розчула! А ви всі імена розчули? Давайте спробуємо по-іншому.Подивіться на дошку. Чого тут не вистачає? Бачите лісову галявину, але на ній немає квітів. Давайте виростимо на нашій дошці велику квіткову галявину. У вас в кожного на парті лежить квітка, Зробимо  так: я викликатиму до дошки декілька учнів, ви вийдете сюди і прикріпите квіти на галявину. Вам потрібно слухати уважно: чи не вас я назву. Я прошу вийти до дошки усіх, кого звуть… . (і так далі, потрібно 22 магнітики).

-          Жив собі хлопчик, в якого було все: іграшки, комп’ютер, книжки, телевізор, солодощі…Зранку до вечора він міг робити все, що заманеться. Але хлопчик зовсім не радів. Навпаки, –  сумував. А чому? Бо в тому царстві, він був один однісінький…Уявіть, що кожний із вас залишився самотнім на Землі, навколо лише природа. Чи добре бути одному? Чому?( Відповіді дітей)

-          Так, людина, навіть маленька, може по-справжньому відчувати, пізнавати, оцінювати себе тільки спілкуючись з іншими людьми. Разом можна бігати досхочу, сміятися, розповідати свої таємниці,гратися…Першого вересня минулого року ви прийшли до школи, об’єдналися і стали називатися класом (колективом). За час навчання  ви краще пізнали один одного, згуртувалися, подружилися.

-          - Діти, мабуть, найбільше ви сумували за своїми однокласниками та друзями. Тому з нетерпінням чекаєте на розмову з ними.

-          У мене в руках дві стрічки. Пропоную передавати їх один одному та  звертатися  з теплими, ніжними словами. А почну я із себе.

-          Діти, ви найкращі.

-          Ось стрічка повернулася до мене. Завдяки їй ми  утворили велике, єдине коло, як символ дружньої класної родини.

-          Мені дуже приємно, що всі ми разом зібралися в одному класі. Сьогоднішній урок у нас незвичайний.  Ми наш клас уявно  перетворили на галявину.

-          Діти, подивіться, як багато кольорів у нас вийшло і всі квіти різні, але яку красиву і єдину галявину вони створили. Подивіться один на одного, посміхніться. Ми теж всі різні – маємо різний колір очей, волосся, різний зріст, голос. Але тепер у нас буде багато спільного. Нас об’єднала наша школа, наш клас, ми будемо вчитися, співати, танцювати, веселитися. Тепер ми одна родина, один колектив. Ця галявина буде символізувати міцну дружбу нашого класу. Від сьогодні вона буде з нами, щоб нагадувати про те, що наша дружба міцна й непорушна, всі ми житимемо у мирі й злагоді. Саме в цю хвилину народився наш клас (учитель поміщає табличку над кольорами). Ось він який – наш клас!

-          А ви знаєте…За дрімучим – дрімучим лісом, за довгим – довгим полем, за кам’яною горою знаходиться місто Дружби. Ось ми й опинилися у ньому. Жити тут – велика втіха. Всі мешканці цього містечка казково ввічливі. Навіть собаки соромляться голосно гавкати, а горобці – не сміють битися. Люди розмовляють найввічливішими словами. Це найдобріше місто з усіх казкових міст на білому         світі. Мандруючи цим містечком, ми бачимо щирі посмішки, гарний настрій та серця, сповнені любов’ю. 

-          Дорогою на нас можуть чатувати небезпеки, труднощі, тому ми повинні завжди допомагати один одному, адже недаремно говорять: «Якщо поруч біля тебе справжній друг, дорога стає набагато легшою».

-          Тож, давайте зараз разом складемо «Правила життя в нашій родині».