Перший урок на тему "Україна - наш спільний дім"

Про матеріал
Розробка першого уроку з патріотичного виховання у вигляді текстового документа з посиланнями на музичні файли
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

Виховна година на тему:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2011-2012 н.р.

Мета.

  • розширити і поглибити поняття громадянсь­кості;
  • розвивати в дітей прагнення бути свідомим громадянином, патріотом України;
  • сприяти вихован­ню в учнів любові до природи, готовності берегти і примножувати її багатства;
  • виховувати любов до рідної землі, прагнення своєю працею при­множувати здобутки українського народу.

 

Обладнання: символи, віночок, вислови; на столі – виши­тий рушник, гілка калини, колоски, барвінок, чорнобривці.

 

Форма проведення. Розповідь з елементами довідок, повідомлень, бесіди.

Вислови.

1)  Всім серцем любіть Україну свою,

     І вічні ми будемо з нею. Сосюра).

2)  Україна моя починається

     Там, де доля моя усміхається,

     І, як небо, як даль солов’їна,

     Не кінчається Україна.  (П.Осадчук)

3)  Свою Україну любіть, За неї Господа моліть (Т. Шевченко).

План уроку

1. «...Є на світі Україна!

2. Не грудка, а земля з народом є!» (С. Пушик).

  1. Ти - громадянин України.
  2. «Любіть, шануйте, бережіть природу – вічне джерело нашого життя і нашої твердості» (М. Рильський).
  3. Будьмо гідними називати себе українцями.

Хід уроку

Фонограма Вступ вчителя

Вступне слово вчителя. Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Мате­ринський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірли­во дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин.

Нема життя без України, бо Україна –  це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спу­стошливими війнами, чужоземними навалами. З XV століття, з часів козач­чини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної са­мостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж пів тисячолітнє поневолення (1240 - 1991 р.)

Дівчина-українка.

Моя Україна – це страдниця-мати,

Яка споконвіку була у ярмі

Турецькім, російськім...

Та всіх не назвати,

Бо зайди є різні, а муки одні.

Не тільки чужинці її шматували,

Були і свої в нас жорстокі тирани.

Вони видавали укази й закони,

Тому і загинуло всіх нас мільйони.

Вчитель.

Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захи­щала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

 

Фонограма Ти шляхом праведним...

Відомий французький вчений Коль у 1841 році писав: «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але мате­ріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з'я­виться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну ук­раїнську державу».

І довгожданий час настав. 16 липня 1990 року Верховна Рада Ук­раїнської республіки приймає важливий документ Декларацію про державний суверенітет України. Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю.

Учень  

Люблю тебе,

Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я - твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна, Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 

Бесіда з учнями про символи України.

  • Що ви знаєте про державні символи України?

У статті 20 Конституції України записано, що Державними символа­ми України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. 

Але, крім державних символів, Україна має ще й народні символи. Скажіть, які народні символи знаменують Україну?

                      (Учні називають рослини-символи України)

Фонограма  Народні символи.

Великі і складні завдання покладаються сьогодні на кожного громадянина України. А громадяни України – це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, є патріотами своєї Вітчизни, готові захищати її територію, працювати в ім'я її розвитку. Якісно нову держа­ву як захисника інтересів громадян можуть створити якісно нові громадя­ни. Бо людина не може змінювати світ у позитивному плані, якщо не змінить себе, свою свідомість, якщо не стане людянішою, відповідальнішою.

Учні відповідають. (Добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти яко­юсь спеціальністю і приносити користь своїй країні; любити природу, бе­регти і примножувати її багатства; берегти історичні і духовні пам'ят­ки свого народу, не руйнувати, а вивчати історію рідного краю; наполегливо вивчати рідну мову, бо це мова народу нашого, державна мова України; знати традиції свого народу тощо)

 

Учитель. Діти, від розуміння і любові кожного з нас залежатиме, яким буде май­бутнє України. А любити її – це значить працювати в ім'я рідної землі.

Нові часи, нові завдання, нові вимоги... Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі, а для того, щоб ним стати, потрібно, найперше, любити землю, віддати їй розум, серце, душу. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбу­ваються в нашій країні.

Найголовнішим нашим багатством є земля. Вона потребує дбайли­вого господаря. Земля передається тим, хто на ній живе, хто її обробляє, хто береже її і дбає про неї. Буде у землі господар - буде хліб і до хліба. Справжній господар не отруїть землі, не переоре незібраний урожай, не допустить, щоб його засипало снігом.

 

Учениця

Безмежно з дитинства кохаю

Красу свого рідного краю –

Дніпра голубінь неозору,

Сосну в надвечір'ї прозорім,

І місяць у хмарках сріблистих,

І свіжість весняного листя,

І синій промінчик волошок

В пшеничному морі колосся.

У ліс завітаю я знову

На тиху сердечну розмову,

Де пахне достигла суниця

І сонцем пропалена глиця!

Я чую зозулі кування,

Берізок тремтливих зітхання,

Тонкі білозорі сестриці

Сплели свої віти в косиці.

 

Фонограма вітка-душа)

 

Вчитель. Природа і Вітчизна – невіддільні. У кожного з нас залишився у серці добрий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою ско­шеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай з суничними галяви­нами, широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки і маки, і по якій, здається, не ідеш, а летиш, неначе птах.

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.

Люди на цих землях жили споконвіку. Але в часи наших дідів і прадідів не викликало серйозних екологічних проблем. Люди жили з природою, не відділяли себе від неї. Вони брали від природи її дари і розуміли, що краще і розумніше вони ставитимуться до неї, то краще буде і їм. Людина часточка природи, плоть її плоті. Не вінець, не перетворювач і не володар! А часточка. Це предковічне. Але чому ж так гостро нині постала проблема екології? Чому так часто ми стаємо свідками необдуманого втручання людини у внутрішній світ природи?

Кожен з вас уже сьогодні повинен подумати, яку професію обере в майбутньому, які знання потрібні для того, щоб її здобути, і що робити­му «я», щоб принести користь людям, країні, собі. А відроджувати по­трібно і саму землю, природу. Погляньте навкруги: забруднені озера, отруєні моря, вирубані ліси, зруйновані пташині гнізда, поріділі від хімікатів ліси. Природа жива. Вона також потребує дбайливого господар­ського ставлення до себе. Подбаймо про неї! Яким буде завтрашній день нашої держави? Відповідь на це запитання дає день сьогоднішній.

Хочу звернути вашу увагу ще на одну з проблем нашого сьогодення. Яку ви мені зараз назвете, прослухавши ще один запис.

 

Фонограма (Все золото світу)

Що більше зробимо ми сьогодні, то краще жити­мемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказа­но в Біблії, «...хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздасться». Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.

 

 

 

Не розчаровуйсь в Україні. Немає єдності у нас, 

То наша головна провина за весь неволі довгий час. 

Не розчаровуйсь в Україні, а розумій її печаль. 

Що робиш ти для неї нині – у себе спершу запитай.

 

Не розчаровуйсь в Україні вона – свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні, ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином, хто вміє неньки біль збагнуть.

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра.

 

Фонограма (Ти моя Україна)

doc
Додано
24 вересня 2019
Переглядів
438
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку