Перший урокУкраїна –це європейська держава гідних людей! Україна –це європейська країна відповідальних громадян

Про матеріал

Ознайомити учнів із темою: Україна –це європейська держава гідних людей! Україна –це європейська країна відповідальних громадян! . Представити факти про історію України. Обговорити із учнями роль України в становленні Європи. Розвивати в учнів почуття гідності за свою країну та її багатовікову історію. Обговорити із учнями роль людини та громадянина в становленні успішного українського суспільства. Донести до учнів поняття права, обов’язки та відповідальності,а також важливості їх дотримання. Розвивати в учнів почуття згуртованості. Донести до учнів думку: «Не бути осторонь чужих проблем».

Зміст архіву

Перегляд файлу

НаціоНальНий юридичНий уНіверситет імеНі Ярослава мудрого

До тисячоліття Правди Руської

«Правда Руська»

Ярослава Мудрого: початок вітчизняного законодавства

Навчальний посібник

2-ге видання, змінене та доповнене

Харків

«Право»

2017

УДК 340.15

ББК 67.2

П68

Рекомендовано до друку вченою радою

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

(протокол № 11 від 27 червня 2014 р.)

Р е ц е н з е н т и:

О. В. Петришин — доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри теорії держави і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, академік, президент Національної академії правових наук України;

В. О. Рум’янцев — доктор юридичних наук, професор кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, членкореспондент Національної академії правових наук України

Ук л а д ач і:

Г. Г. Демиденко, В. М. Єрмолаєв

«Правда Руська» Ярослава Мудрого: початок вітчизняного законодав

П68 ства : навч. посіб. / уклад.: Г. Г. Демиденко, В. М. Єрмолаєв ; вступ. сл. В. Я. Тація. – 2ге вид., змін. та допов. – Харків : Право, 2017. – 392 с.: іл. ISBN 9789669372321

Пропонований посібник є перевиданням «Правда Руська Ярослава Мудрого: початок законодавства Київської Русі» (2014) зі змінами та доповненнями. Видання присвячене видатній законодавчій пам’ятці права Київської Русі – Правді Руській, в основі якої лежить Правда Ярослава Мудрого: тексти двох її редакцій – Короткої і Поширеної Правди, їх переклади, коментарі, а також фрагменти найвизначніших праць з історії створення, дослідження її текстів. Укладачами збірника при складанні коментарів до тексту Руської Правди враховано як досвід попередників, так і досягнення вітчизняної історикоправової науки у дослідженні права Давньоруської держави. Незважаючи на деякі неподолані спірні питання у трактуванні історії, змісту, окремих частин цієї видатної правової пам’ятки, укладачі збірника прагнули подати студентам, зацікавленим читачам найбільш виважені і науково точні короткі коментарі, стисло відобразити спектр поглядів ученихісториків на історію її походження, юридичний зміст і суспільнополітичне значення.

Розраховано на викладачів, аспірантів, студентів юридичних та історичних факультетів вищих навчальних закладів, читачів, які цікавляться чи вивчають історію вітчизняного державотворення.

УДК 340.15

ББК 67.2

ISBN 9789669372321 2017

Вступне слово

в історії будьякого народу, його держави є вікопомні події, імена, з якими пов’язані славетні перемоги й здобутки, зведені міста і храми чи прийняті правові закони, що служать багатьом поколінням сучасників і нащадків. такою вікопомною подією в історії вітчизняного державотворення є «золота доба» Ярослава мудрого, поява першого правового кодексу — Правди руської. Її започаткувала Найдавніша Правда, або Правда Ярослава, яку літописи пов’язують з подіями на русі 1015– 1016 рр. Подальша робота Ярослава мудрого, Ярославичів, володимира мономаха над розвитком норм Правди узагальнила досвід правового регулювання суспільних і соціальноекономічних відносин у Київській русі, судової практики її великих князів. вона закріплювала і посилювала охорону недоторканності особи, права власності, містила норми кримінального і цивільного права, виключила з видів покарань смертну кару, каліцтво, охороняла життя й майно «княжих людей», пересічних смердів і навіть ізгоїв. Правда стала своєрідним наріжним каменем писаного законодавства Київської держави, її розквіту і могутності за часів Ярослава мудрого, важливою складовою правової культури наших далеких пращурів.

З тих пір, як з’явився у науковому вжитку текст Правди, і до цього часу не припиняються спроби у всій аутентичності зрозуміти й розтлумачити цю законодавчу пам’ятку. Кожне покоління дослідників за майже триста років зробили свій внесок у її роз’яснення. укладачі збірника «“Правда руська” Ярослава мудрого: початок законодавства Київської русі» представили текст руської Правди, склали коментарі до неї, знайомлять читача з думками і висновками найбільш визначних її дослідників. видання присвячене тисячолітньому ювілею «Правди руської».

Національний юридичний університет носить славне ім’я цього великого князя і законодавця Київської держави відповідно до указу Президента україни від 4 листопада 1995 р. виконуючи указ, ректорат університету організував підготовчу роботу з відкриття в університеті музею Ярослава мудрого.

головне ж — разом з науковцями та установами Національної академії правових наук україни вчені Національного юридичного університету імені Ярослава мудрого беруть активну участь у розробці проектів законів та інших нормативноправових актів, підготовці наукових висновків, пропозицій, рекомендацій та експертиз для центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування. цього вимагає необхідність правового забезпечення соціальноекономічних реформ в україні, здійснення ефективної правової політики, забезпечення прав і свобод людини в нашій державі.

а відправною точкою в історії вітчизняного законотворення була «Правда Ярослава», принципи і гуманний смисл якої продовжують жити і розвиватись у правовій системі сучасної україни.

ректор

Національного юридичного університету імені Ярослава мудрого,

Почесний президент Національної академії правових наук україни,

академік НаН україни В. Я. Тацій

Передмова

Формування та розвиток української правової системи мають глибокі й давні корені і традиції. вони започатковані системою норм усного звичаєвого права, а з утворенням і розвитком Київської держави центральне місце серед джерел права зайняла «Правда руська». Її появу історики пов’язують з початком князювання Ярослава мудрого. вона кодифікувала статті його «ряду» з новгородським вічем, яке пітримало його в боротьбі за великокнязівський «стіл», а також норми звичаєвого права, окремі законодавчі установлення київських князів.

в даному виданні подаються дві найдавніші редакції Правди – Коротка й Поширена. Перша була відкрита в. м. татіщєвим 1738 р. і видана а. Шлецером. до наукового обігу введено два списки цієї пам’ятки (академічний і археографічний). вона складається з «Правди Ярослава» (Найдавніша Правда) та «Правди Ярославичів», першу частину якої (ст. 1–18) складає найдавніший текст – т. зв. «Правди Ярослава», пов’язаній з подіями на русі 1015–1016 рр. другу частину – «Правда Ярославичів» (ст. ст. 19–41), завершують два самостійні установлення – Покон вірний (ст. 42) і урок мостникам (ст. 43). обидва вони, як вважають дослідники, пов’язані з Правдою Ярослава і датуються часом його княжіння (1020ті або 1030ті рр). с. в. юшков і л. в. черепнін пов’язували з нею і ст. 41, яка передує Покону вірному. спроби пояснити більш пізнє, літописне походження Короткої редакції Правди (ХV ст.) сучасним знаним українським істориком о. П. толочком ми не вважаємо переконливими.^{^[1]}

Поширена редакція Правди була введена в науку 1788 р.

в. в. Крестініним. в складі Поширеної Правди дослідники вбачають дві пам’ятки, об’єднані переписувачами, – «Суд Ярослава Володимировича» та «Статут Володимира Мономаха». Перша пов’язується з ім’ям Ярослава мудрого, є подальшим розвитком «Правди Ярослава» і «Правди Ярославичів» та доповненнями їх новими нормами наприкінці Хі – на початку Хіі ст. другу частину Поширеної Правди складає статут володимира мономаха, створеного після київського повстання 1113 р. Зазвичай в ньому вирізняють 121 статті.

так звану скорочену Правду більшість дослідників пов’язує з вилученням у ХV – ХVі ст. у Північносхідній русі з тексту Поширеної Правди ряду норм і поєднанні їх із церковним статутом володимира великого. тому зміст скороченої Правди укладачами збірника тут не подається.

Повне видання Правди за всіма виявленими її списками було вперше здійснено с. в. юшковим 1935 р. результатом праці істориків і археографів стало академічне видання Правди руської та коментарів до неї, здійснене під редацією Б. д. грекова (1940–1963 рр.) та тому 1 «Законодательство древней руси» 1984 р. (відповід. редактор в. л. Янін) з дев’ятитомника «российское законодательство ХХХ веков». в них використовувався і узагальнювався величезний дослідницький досвід з вивчення цієї величної правової пам’ятки. Проте обидва видання 1947 і 1984 рр., не дивлячись на безперечні археографічні, історіографічні й текстологічні досягнення, сьогодні є значною мірою застарілими через марксистськоленінську методологію тлумачення історії Київської русі, юридичної природи держави і права, класової оцінки змісту норм Правди, злочинів і покарань, об’єктивної та суб’єктивної сторони злочинних діянь тощо. до того ж радянські історики держави і права заперечували будьяку національну приналежність давньоруського права і Київської держави.

сучасною вітчизняною історикоправовою наукою встановлено, що Правда руська базувалася на суто вітчизняних правових джерелах. Після занепаду Київської русі вона продовжувала діяти в галицьковолинському князівстві й великому князівстві литовському, а також в Новгородській республіці, московському великому князівстві до 1497 р. та в інших колишніх давньоруських землях.

Пропоноване видання містить тексти найдавніших редакцій Правди руської із збереженням прийнятої нумерації її статей, складені укладачами даного збірника коментарі з використанням набутого вже досвіду, внесені певні уточнення в переклад окремих термінів і понять зі старослов’янської мови. в коментарях до статей Правди подаються сучасні тлумачення маловідомих понять, уживаних в її текстах.

З метою ознайомлення читачів з найбільш визначними працями, присвячених вивченню Правди, у збірнику подано їх значні фрагменти, в т. ч. праць сучасних вітчизняних істориків і правознавців. ці праці відтворюють розвиток та здобутки історикоюридичної думки про Правду руську за два останні століття. вони подаються у збірнику мовою їх перших публікацій. Наприкінці збірника вміщено список основних джерел і літератури, що конкретизує уявлення про здобутки археографії й історіографії з вивчення цієї видатної правової пам’ятки.

Перше видання навчального посібника^{^[2]} одержало схвальну оцінку фахівців та студентів^{^[3]} і досить швидко розійшлося. мета і першого, і другого видання – познайомити майбутніх правознавців, читачів з первісним досвідом вітчизняного законотворення, з визначною й найдавнішою юридичною пам’яткою – Правдою руською. Її вивчення поглиблює і конкретизує наші знання про суспільний лад і державноправові інститути Київської русі. Її норми відображають не лише архаїчні соціальноекономічні відносини, а й рівень правової культури, процес гуманізації кримінального і цивільного права порівняно з нормами звичаєвого права в Київській державі. вони переконливо засвідчують живучість і розвиток принципів Правди, правових традицій у сучасному законодавстві україни.

ПРаВДа РУСьКа

(Коротка редакція)

(за академічним списком)^{^[4]}

1. Убьеть муж(ь) мужа, то мьстить брату брата, или сынови отца, любо отцю сына, или братучаду, любо сестрину сынови; аще не будеть кто мьстя, то 40 гривен за голову; аще будеть русин, любо гридин, любо купчина, любо ябетник, любо мечник, аще изъгои будеть, любо словенин, то 40 гривен положити за нь.

2. Или будеть кровав или синь надъражен, то не искати ему видока человеку тому; аще не будеть на нем знамениа никотораго же, то ли приидеть видок; аще ли не можетъ, ту тому конець; оже ли себе не можеть мьстити, то взяти ему за обиду 3 гривне, а летцю мъзда.

3. Аще ли кто кого ударить батогом, любо жердью, любо пястью, или чашею, или рогом, или тылеснию, то 12 гривне; аще сего не постигнуть, то платити ему, то ту конець.

4. Аще утнеть мечем, а не вынем его, любо рукоятью, то 12 гривне за обиду.

5. Оже ли утнеть руку и отпадеть рука любо усохнеть, то 40 гривен.

6. Аще будеть нога цела или начьнеть храмати, тогда чада смирять.

7. Аще ли перст утнеть которыи любо, 3 гривны за обиду.

8. А во усе 12 гривне, а в бороде 12 гривне.

9. Оже ли кто вынезь мечь, а не тнеть, то тъи гривну положить.

10. Аще ли ринеть мужь мужа любо от себе любо к собе, 3 гривне, а видока два выведеть; или будеть варяг или колбяг, то на роту.

11. Аще ли челядин съкрыется любо у варяга любо у кольбяга, а его за три дни не выведуть, а познають и в третии день, то изымати ему свои челядин, а 3 гривне за обиду.

12. Аще кто поедеть на чюжем коне, не прошав его, то по(ло)жити 3 гривне.

13. Аще поиметь кто чюжь конь, любо оружие, любо порт, а познаеть в своемь миру, то взяти ему свое, а 3 гривне за обиду.

14. Аще познаеть кто, не емлеть его, то не рци ему: мое, нъ рци ему тако: поиди на свод, где еси взял; или не поидеть, то поручника за пять днии.

15. Аже где възыщеть на друзе проче, а он ся запирати почнеть, то ити ему на извод пред 12 человека; да аще будеть обидя не вдал будеть, достоино ему свои скот, а за обиду 3 гривне.

16. Аще кто челядин пояти хощеть, познав свои, то к оному вести, у кого то будеть купил, а тои ся ведеть ко другому, даже доидеть до третьего, то рци третьему: вдаи ты мне свои челядин, а ты своего скота ищи при видоце.

17. Или холоп ударить свободна мужа, а бежить в хором, а господин начнеть не дати его, то холопа пояти, да платить госпо дин за нь 12 гривне; а за тым, где его налезуть удареныи тои мужь, да бьють его.

18. А иже изломить копье, любо щит, любо порт, а начнеть хотети его деръжати у себе, то приати скота у него; а иже есть изломил, аще ли начнеть приметати, то скотом ему заплатити, колько дал будеть на нем.

Правда уставлена руськои земли, егда ся съвокупил Изяслав, Всеволод, Святослав, Коснячко, Перенег, Микыфор Кыянин, Чюдин Микула.

19. Аще убьють огнищанина в обиду, то платити за нь 80 грн убиици, а людем не надобе; а в подъездном княжи 80 гривен.

20. А иж(е) убьють огнищанина в разбои, или убиица не ищуть, то вирное платити, в неи же вири голова начнеть лежати.

21. Аже убиють огнищанина у клети, или у коня, или у говяда, или у коровье татьбы, то убити в пса место. А то же покон и тивуницу.

22. А в княжи тивуне 80 гривен.

23. А конюх старыи у стада 80 гривен, яко уставил Изяслав в своем конюсе, его ж(е) убиле Дорогобудьци.

24. А в сельском старосте кияжи и в ратаинем 12 гривне.

25. А в рядовници княже 5 гривен.

26. А в смерде и в хо(ло)пе 5 гривен.

27. Аще роба кормилица любо кормиличиц, 12.

28. А за княжь конь, иже тои с пятном, 3 гривне, а за смердеи 2 гривне, за кобылу 60 резан, а за вол гривну, а за корову 40 резан, а третьякь 15 кун, а за лоньщину пол гривне, а за теля 5 резан, за яря ногата, за боран ногата.

29. А оже уведеть чюжь холоп любо робу, платити ему за обиду 12 гривне.

30. Аще же приидеть кровав мужь любо синь, то не искати ему послуха.

31. А иже крадеть любо кон(ь), любо волы, или клеть, да аще будеть един крал, то гривну и тридесят резан илатити ему; или их будеть 18, то по три гривне и по 30 резан платити мужеви.

32. А в княже борти 3 гривне, любо пожгуть, любо изудруть.

33. Или смерд умучать, а без княжа слова, за обиду 3 гривны; а в огнищанине, и в тивунице, и в мечници 12 гривъне.

34. А иже межу переореть любо перетес, то за обиду 12 гривне.

35. А оже лодью украдеть, то за лодью платити 30 резан, а продажи 60 резан.

36. А в голубе и в куряти 9 кун, а в утке, и в гусе, и в жераве, и в лебеди 30 резан; а продажи 60 резан.

37. А оже украдуть чюжь пес, любо ястреб, любо сокол, то за обиду 3 гривны.

38. Аще убьють татя на своем дворе, любо у клети, или у хлева, то тои убит; аще ли до света держать, то вести его на княжь двор; а оже ли убьють, а люди будуть видели связан, то платити в немь.

39. Оже сено крадуть, то 9 кун; а в дровех 9 кун.

40. Аже украдуть овъцу, или козу, или свинью, а их будеть 10 одину овьцу украле, да положать по 60 резан продажи; а хто изи мал, тому 10 резан.

41. А от гривни мечнику куна, а в десятину 15 кун, а князю 3 гривны; а от 12 гривну емъцю 70 кун, а в десятину 2 гривне, а князю 10 гривен.

42. А се покон вирныи: вирнику взяти 7 ведер солоду на неделю, тъж(е) овен любо полот, или две ногате; а в сред(у) ре зану въже сыры, в пятницу тако же; а хлеба по кольку могуть ясти, и пшена; а кур по двое на день; коне 4 поставити и сути им на рот, колъко могут зобати; а вирнику 60 гривен и 10 резан и 12 веверици; а переде гривна; или ся пригоди в говение р(ы) бами, то взяти за рыбы 7 резан; тъ всех кун 15 кун на педелю; а борошна колько могуть изъясти; до недели же виру (сберу)ть вирници; то ти урок Ярославль.

43. А се урок мостьников: аще помостивше мост, взяти от дела ногата, а от городници ногата; аще же будеть ветхаго моста подтвердити неколико доск, или 3, или 4, или 5, то тое же.

Закон Руський

Переклад

1. Якщо уб’є муж мужа, то помститися має брат за (вбивство) брата, син за батька або двоюрідний брат, або племінник з боку сестри; якщо не буде нікого, хто б помстився, то покласти 40 гривень за вбитого; якщо (вбитий) буде русин, грідін, купчина, ябетник, мечник або ж ізгой чи словенин, то покласти за нього 40 гривень.

2. Якщо будь-хто буде побитий до крові або до синяків, то не шукати цій людині свідків; якщо ж на ньому не буде ніяких слідів (побоїв), то хай прийдуть свідки; якщо ж не може (привести свідків), то справі кінець; якщо ж за себе не може помститися, то хай візьме собі з винного 3 гривні, а ще плату лікарю.

3. Якщо ж хто кого вдарить батогом чи жердиною, чи п’ястю або чашею, або рогом, або мечем плиском, то (платити) 12 гривень; якщо (того, хто вдарив) не наздоженуть (і не помстяться), то він платить, і на тому справі кінець.

4. Якщо (хто-небудь) вдарить мечем, не вийнявши його (із піхов), чи руків’ям, то (платити) 12 гривень (штрафу).

5. Якщо ж (хто-небудь) вдарить (мечем) по руці і відпаде рука чи всохне, то (платити) 40 гривень.

6. Якщо нога залишиться ціла, або почне кульгати, тоді хай угамовують (винного) домочадці (пораненого).

7. Якщо ж (хто) відсіче (кому-небудь) який-небудь палець, то (сплатити) 3 гривні винагороди потерпілому.

8. А за (висмикнутий) вус (сплатити) 12 гривень, а за (пошкоджену) бороду — 12 гривень.

9. Якщо ж хто вийме меч, проте не вдарить (ним), то він покладе гривню.

10. Якщо ж муж штовхне мужа від себе або до себе, (то сплатити) 3 гривні, а (скривджений хай) виставить двох свідків; але якщо (побитий) буде варяг чи колбяг, то (хай сам) йде до присяги.

11. Якщо ж челядин скриється у варяга чи у колбяга, а його на протязі трьох днів не повернуть (колишньому господарю), а про це довідаються на протязі трьох днів, то йому взяти свого челядина, а (укривникові сплатити) 3 гривні винагороди потерпілому.

12. Якщо хто поїде на чужому коні, без дозволу, то сплатити (хазяїну) 3 гривні.

13. Якщо хто візьме чужого коня, зброю чи одежу, а (хазяїн) впізнає (їх) у своїй громаді, то хай він візьме своє, а (злодію сплатити ще) 3 гривні винагороди потерпілому.

[1] Толочко А. П. Краткая редакция Правды Русской: происхождение текста. – К., 2009.

[2] Правда руська Ярослава мудрого: початок законодавства Київської русі: навч.

посіб. / уклад.: г. г. демиденко, в. м. Єрмолаєв; вступ. сл. в. Я. тація. – Х.: Право, 2014. – 344 с.

[3] див., зокрема: радутний о. Новітній погляд на Правду руську Ярослава мудрого // вісник Національної академії правових наук україни: зб. наук. пр. / редкол. в. Я. тацій та ін. – Х., 2014. – № 4 (79). – с. 210–214.

[4] российское законодательство Х–ХХ веков : в 9 т. / под общ. ред. о. и. чистякова.

т. 1. Законодательство древней руси / отв. ред. в. л. Янин. – м., 1984. – с. 47–49.

Перегляд файлу

$D:\Users\User\Desktop\7596_640.jpg$

АГАТА КИЇВСЬКА

$D:\Users\User\Desktop\746222.jpg$

АННА ЯРОСЛАВНА

$D:\Users\User\Desktop\ebbc667c32b7bb25ba3a72f7611163d4.jpg$

АНАСТАСІЯ

ЯРОСЛАВНА

$D:\Users\User\Desktop\1466596.jpg$

ЄЛИСАВЕТА

ЯРОСЛАВНА

$D:\Users\User\Desktop\Izyaslav_I_of_Kyiv_19th_c.jpg$

ІЗЯСЛАВ
ЯРОСЛАВОВИЧ

$D:\Users\User\Desktop\Без названия.jpg$

ІГОР

ЯРОСЛАВОВИЧ

$D:\Users\User\Desktop\Vsevolod_I_of_Kyiv_19th_c.jpg$

ВСЕВОЛОД
ЯРОСЛАВОВИЧ

$D:\Users\User\Desktop\images.jpg$

СВЯТОСЛАВ

ЯРОСЛАВОВИЧ

$D:\Users\User\Desktop\3d_generated_face_of_Ingegerd_Olofsdotter_of_Sweden.png$

ІНГІГЕРДА

В’ЯЧЕСЛАВ

ЯРОСЛАВОВИЧ

ІЛЛЯ ЯРОСЛАВОВИЧ

АННА

$D:\Users\User\Desktop\oDXXky37Tonc_iaroslav-mudryi.gif$

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

$D:\Users\User\Desktop\Volodymyr_of_Novgorod.jpg$

ВОЛОДИМИР

ЯРОСЛАВОВИЧ

$D:\Users\User\Desktop\Dobronega-Maria_Volodymyrivna.png$

ДОБРОНЕГА

ВОЛОДИМИРІВНА

Перегляд файлу

Перший урок

для учнів 8-го класу

Тема:

Україна –це європейська держава гідних людей!

Україна –це європейська країна відповідальних громадян!

Підготувала

Класний керівник 8-го класу

Хотинівської СЗШ І-ІІІ ст

Коростенського району

Житомирської області

Марчук Юлія Станіславівна

2019

02 вересня 2019р

Тема: Україна –це європейська держава гідних людей! Україна –це європейська країна відповідальних громадян!

Мета: Ознайомити учнів із поданою темою. Представити факти про історію України. Обговорити із учнями роль України в становленні Європи. Розвивати в учнів почуття гідності за свою країну та її багатовікову історію. Обговорити із учнями роль людини та громадянина в становленні успішного українського суспільства. Донести до учнів поняття права, обов’язки та відповідальності,а також важливості їх дотримання. Розвивати в учнів почуття згуртованості. Донести до учнів думку: «Не бути осторонь чужих проблем».

Обладнання: чисті аркуші папере для практичних робіт, зразок «Руської Правди» Ярослава Мудрого, портрети дітей Ярослава Мудрого, відео про Ярослава Мудрого.

Вступ

Доброго дня, мої шановні 8-микласники. Сьогодні початок нового навчального року. Традиційно перший урок присвячений певній темі і сьогодні ця тема досить широка у часі і просторі, але ми з вами спробуємо за 45 хв поринути в неї душею та тілом. Довго я думала, яку тему для нас обрати. Зважила всі «за» і «проти» і тема прийшла сама собою. І ця тема- Україна –це європейська держава гідних людей! Україна –це європейська країна відповідальних громадян!

Учні, на які думки наводить вас ця тема? Чи можете ви передбачити, що ви дізнаєтесь нового для себе із цієї теми? (2хв обговорення)

Пропоную прийняти план нашої роботи .

1 етап: В Європі ми вже давно.

2 етап: Людина=Громадянин. Права, обов’язки та відповідальності.

3 етап: Прислів’я, яке не про нас.

І етап

Учні, як ви розумієте підтему першого етапу?

Пропоную переглянути короткі відео із потрібною інформацією.

https://www.youtube.com/watch?v=YcYO_ICBj2Q

https://www.youtube.com/watch?v=GU47vKatCTQ&t=3s

Після перегляду пропоную доповнити і зробити висновки.

(Подану нижче інформацію можна використовувати частково.)

Учні, чи правда,що Малуша- донька древлянського князя Мала,є прабабусею французької королеви? (після відповідей показати генеологічне дерево Рюриковичів і подати інформацію, що Малуша була ключницею у княгині Ольги, де закохалася в її сина Святослава. Згодом Малуша народила Володимира, який став Хрестителем всієї Русі. Володимир – батько Ярослава Мудрого.)

https://uk.wikipedia.org

Сестри:
- Марія-Доброніга — дружина польського короля Казимира I Відновителя.
1-ша дружина: Анна
- Ілля 1020 (?) — князь новгородський.
2-а дружина: Інгігерда — донька шведського короля Улофа III Шетконунга.
- Володимир Ярославич (1020—1052) — можливо був одружений з Одою, дочкою графа Леопольда зі Штаде біля Бремену;
- Ізяслав Ярославович (1024—1078) — в 1040 був одружений з Ґертрудою, дочкою польського князя Мешка II;
- Святослав Ярославич (1027—1076) — був одружений з Одою, внучкою цісаря Генріха II;
- Всеволод Ярославич (1030—1093) — улюблений син Ярослава, в 1046 був одружений з Марією, дочкою імператора Костянтина Мономаха; від шлюбу народився Володимир Мономах
- Ігор Ярославич (†1060) — чоловік німецької принцеси Кунігунди, графині Орламіндської.
- В'ячеслав Ярославич (1034—1057) - був одружений з Одою Штаденською.
- Єлисавета Ярославна (Еллісіф) (†1076) — королева Норвегії, дружина короля Гаральда III Суворого, потім дружина короля Данії Свейна II Данського ;
- Анастасія Ярославна (Аґмунда) (†1097) — королева Угорщини, дружина короля Андраша І;
- Анна Ярославна (1032—після 1075) — королева Франції, дружина короля Генріха І.
- Агата Київська — дружина англійського короля Едварда Вигнанця.

Після смерті князя Володимира Великого між його синами почалася кривава війна за владу. У ній загинули улюблені сини Володимира Борис і Гліб, яких церква проголосила першими святими на Русі. У 1019 р. у битві на річці Альті Ярослав переміг свого головного суперника – пасинка Володимира Святополка, прозваного за вбивство братів Окаянним. Із братом Мстиславом Ярослав у 1026 р. уклав угоду, за якою вони розділили по Дніпру Південну Русь. Ярослав отримав Правобережжя з Києвом, Мстислав – Лівобережжя з Черніговом. По смерті Мстислава (1036 р.) Ярослав зробився, за словами "Повісті минулих літ", "самовладцем Руської землі".

Ярослав Мудрий князював у Києві 35 років (1019–1054 pp.). Він послідовно продовжував державотворчу політику свого батька. Головну увагу Ярослав приділяв внутрішнім проблемам, а також відбудові країни та захисту її кордонів. 1036 р. він розбив і відкинув назавжди від Києва печенігів, на початку 1030-х pp. відвоював у Польщі червенські міста і Белзьку волость, здійснив успішні походи проти ятвягів і Литви. Для захисту західних рубежів держави київський князь заснував над р. Сяном місто Ярослав, підкорив племена чуді, на березі Чудського озера заклав місто Юр'їв (християнське ім'я Ярослава – Юрій, Георгій). Після розгрому печенігів південні кордони Київської Русі на Правобережжі відсунулися від річки Стугни до Росі приблизно на 100 км. На Росі було збудовано Юр'їв (сучасна Біла Церква) та інші міста-фортеці. Київська Русь стала найбільшою державою в Європі, її кордони простягалися від Волги до Карпат і від Росі до Балтійського моря. У 1043 р. був здійснений похід на Константинополь.

Могутність Київської держави була визнана всією Європою, і правлячі династії почали вступати з родиною київського князя у шлюбні відносини. Самого Ярослава Мудрого звали "тестем Європи". Його дружиною була дочка шведського короля Інгігерда (Ірина). Сестра князя Добронега була дружиною польського князя Казимира. Одна його дочка Анна стала французькою королевою, друга, Єлизавета – норвезькою, третя, Анастасія – угорською. Син Ярослава Всеволод одружився з дочкою візантійського імператора Костянтина Мономаха Марією, від цього шлюбу народився майбутній київський князь Володимир Мономах.

Ярослав розбудував Київ, спорудивши величне "місто Ярослава", головною окрасою якого стали Золоті ворота та Софіївський собор. Відтепер місто захищали земляні вали заввишки 14 м із міцними дубовими стінами та баштами й ровами, які простягалися на 3,5 км. Територія "міста Ярослава" у сім разів перевищувала площу "міста Володимира". Могутність захисних укріплень Києва не мала собі рівних на Русі. У 1051 р. на схилах Дніпра був заснований Печерський монастир – майбутній центр утвердження християнства й культури на Русі. Із поширенням християнства Ярослав у 1051 р. призначив київським митрополитом видатного письменника русина Ілларіона. Тим самим була послаблена залежність Русі від візантійського імператора.

З ім'ям Ярослава пов'язаний розквіт давньоруської культури, писемності й наукових знань. За любов до книжок і науки його й прозвали Мудрим. Літописець пише, що сам князь читав книжки вдень і вночі. Він організував переклад трактатів з історії, філософії, права і природничих наук з іноземних мов на давньоруську. За правління Ярослава Мудрого виникло багато шкіл. Осередками освіти були церкви і монастирі. Так, у Софіївському соборі Києва зберігалася бібліотека Ярослава Мудрого, діяла школа, існувала книжкова майстерня (скрипторій), де переписувалися й створювалися нові літературні твори, велося літописання. З ім'ям Ярослава Мудрого пов'язане створення першого літописного зводу 1037–1039 pp. та першого писаного зводу законів Київської Русі. Він мав назву "Правда Ярослава", або "Найдавніша правда" (її датують 1016 р., коли вона була дана Ярославом новгородцям). Ця збірка законів увійшла складовою частиною до "Руської правди". Існують понад 100 списків "Руської правди", які поділяють на три редакції – коротку, розширену та скорочену. Коротка редакція складається з "Правди Ярослава", "Правди Ярославичів" і двох статей – "Покон вірний" та "Урок мостникам".

"Правда Ярослава" була грамотою, яку Ярослав близько 1016 р. видав Новгороду. Вона містила всього 18 статей. У ній ішлося про покарання за вбивство, побої, вчинення каліцтва, їзду на чужому коні, псування майна, переховування чужого холопа тощо. Зберігалося право родичів на кровну помсту за вбивство, яка могла бути замінена грошовим штрафом у 40 гривень.

Близько 1024–1026 pp. Ярослав видав закон "Покон вірний", що визначав розміри данини, яка збиралася з населення на користь дружинників князя, які приїжджали в общину чинити судочинство і збирати карні штрафи – віри.

Основним об'єктом захисту, за "Руською правдою", стало життя, тілесна недоторканість людини, хоч і різні за фінансовою оцінкою (за вбивство селянина встановлювався штраф у 6 гривень, а князівського дружинника – 80 гривень). На відміну від багатьох аналогічних європейських юридичних пам'яток (так званих "варварських правд"), вона не передбачала застосування смертної кари, відрубування рук, ніг чи інших аналогічних покарань. А кровна помста хоча й допускалася за часів Ярослава Мудрого, уже його синами була категорично заборонена. "Руська правда" відіграла важливу роль у розвитку суспільства та становленні держави на Русі.

За Ярослава Володимировича Київська Русь сягнула зеніту свого розквіту й могутності, стала в ряд із головними країнами середньовічного світу: Візантією та Священною Римською імперією. Та сини князя не змогли утримати державу на тому рівні, на який вона піднеслася за їхніх діда й батька.

В сучасній Україні встановлено високу державну нагороду – Орден князя Ярослава Мудрого (1995), для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.

Національною академією правових наук України та Національним університетом "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" заснована Премія імені Ярослава Мудрого (2001) – визнання видатних заслуг науковців-правознавців та практиків-юристів в розбудові правової демократичної держави України.

Ще хочу із вами ознайомитися із зразком «Руської Правди» (показати зразок)

ІІ етап: Людина =Громадянин. Права, обов’язки та відповідальності.

На цьому етапі ми маємо декілька практичних завдань, але спочатку розберемо з вами декілька теоретичних питань.

Як ви розумієте терміни:

Людина -

Громадянин -

Гідність-

Людина - (лат. homo; українське слово походить від прасл. *ljudъ < пра-і.е. *leudho-/leudhi-)^[1] — жива, наділена інтелектом істота, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури^[2].

Громадянин — людина, яка належить до певної країни, де вона має відповідний юридичний статус, або співвідносить себе з нею. Громадянин має певні права, а також відповідні обов'язки. Поняття громадянин визначає місце людини в державі.

Гідність - це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості. Поняття гідності вживається у законодавствах численних країн та у міжнародному праві.^[1]

Гідність у праві України

Гідність є одним з ключових понять конституції України (ст. 3, 21, 28, 41, 68, 105). В ній, зокрема, визнано гідність однією з «найвищих соціальних цінностей» в Україні (ст. 3), задекларовано, що «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах» (ст. 21) та що «кожен має право на повагу до його гідності» (ст. 28).^[1]

Гідність громадян охороняється Цивільним кодексом України та Кримінальним кодексом України, зокрема у Цивільному кодексі України:

гідність визнано особистим немайновим благом (ст. 201);
задекларовано право на повагу і недоторканність «гідності та честі» фізичних осіб (ст. 297, пп. 1, 2);
зафіксовано право фізичних осіб звернутися до суду з позовом про захист їх гідності та честі (ст. 297, п. 3);
приниження «честі та гідності фізичної особи» визнано моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню (ст. 23).^[1]

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 визначає поняття гідності як морально-етичну категорію й одночасно - особисте немайнове право, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту та пропонує розуміти під гідністю визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності.

Також в Україні діють міжнародні конвенції, що стосуються захисту людської гідності — «Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню» та «Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання».

Кожна людина в Україні і в світі наділена правами , має обов’язки і повинна нести відповідальності.

Три ключові пункти: права , обв’язки, відповідальності.

Ось ваша перша практична робота, робота в групах. Уявіть, що ви працюєте в міністерстві освіти і ви укладаєте підручник із правових знань для учнів 7-9 класів. Вам потрібно скласти схему із трьома ключовими пунктами .

Після ваших презентацій я поділюся із вами своєю схемою.

Права

Обов’язки

Відповідальності

В квітні в Україні відбулися вибори президента України.

На інавгурації він висловив думку, що кожен українець –це президент.

Наступна практична робота називається «Я – президент. І що потрібно для успішної країни та держави.» ( Робота в групах. Учні пишуть свої компоненти на папері)

Наступне, що пропоную вам зробити розставити сфери діяльності за рівнем важливості від першого до останнього. Це важко зробити, тому що можна сказати, що всі сфери важливі . Це можна зробити у вигляді списка або у вигляді ланцюжка. Потім ідеями поділимося. Робота індивідуальна.

Ось ці сфери на дошці написані (економіка, охорона здоров’я, освіта, екологія, армія , …) Крапки означають, що ви можете доповнити ,ще дві сфери.

Економіка, Екологія, Освіта, Оборона , Охорона здоров’я.

Висловлюємо свої думки та виносимо свої пропозиції по кожній сфері.

ІІІ етап. Прислів’я, яке не про нас.

Як ви думаєте, про яке прислів’я йдеться мова.

Моя хата з краю, я нічого не знаю.

Виявилося, що воно перекручене і має зовсім інше поняття.

Моя хата з краю, першим ворога зустрічаю

Шкода, що багато українських народних прислів’їв, особливо за часів радянських, люди взагалі забули, або стали розуміти їх зовсім по-іншому. Приміром, ось деякі з них. «Моя хата скраю, або я нічого не знаю». Це означає: мені на все наплювати, або мені все до «лампочки». Насправді прислів’я для наших предків мало чудове продовження, а значить, мало воно й інший смисл: моя хата скраю, я першим ворога зустрічаю. А це вже зовсім інша змисловість – не холуйська, а патріотична. Це розповідь про готовність кращих представників нашого народу виступити першими проти ворога у важкі для рідного краю часи, а не ховатися по запічках.

Наостанок хочу зачитати вам прислів’я та приказки права та обов’язки

Без стовпів забор (тин) не стоїть. Потреба закону.

В яке стадо залетів, так і каркай. Всяка птиця свою пісню співа.

Всі по містах, як горобці по гніздах.

Всякий кравець на свій аршин.

Всякий піп по-свойому й співа.

Де закони виповняють, там усі праві бувають.

Дурням закон не писаний.

Закон — не огонь: водою не заллєш. Закону грошима не зламаєш.

Закон — не ціпок: через коліно не поламаєш.

Закон города держить.Города — державу.

Закон для громади, що віжки для коня.

Закон і горе, що гора та море.

Закон, як дишло, куди схочеш—туди й верни.

Закон, як павутина: жміль проскочить, а муха заплутається. Чміль — заможний; муха — бідний.

Закони виконується з примусу.

Закони добрі, та судді лихі.

Закони назад не пишуться.

Звичай — другий закон.

І сліпа коняка везе, як видющий на возі сидить.

Кожен молодець на свій образець.

Кожна дзвіниця має свої дзвони.

Між попами —піп; між дяками — дяк; між вовками— вий по-вовчи; між свинями — хрюкай посвинячи.

Між воронами — будь вороною; між солов’ями — співай соловйом.

Між який нарід попадеш, того й шапку надівай.

На віжках і коняка розумна.

На чиїй землі живеш, того народу й закони шануй.

На чиїй землі стоїш, того й воду пий.

Не сам гвіздок лізе в стіну: його молотом б’ють.

Не слід і законів писать, коли їх не сполнять.

Нужда законів не знає, а через них шагає.

Попав між вовків,— вий пововчи.

Попав між собак,— не хоч гавкать — мовчи, а все таки хвостом крути.

Про горе законів не пишуть.

Суворий закон винуватих творить.

У ворон — воронячий закон.

У всякім подвір’ї своє повір’я.

У всякого Мирона свої норови.

У всякого Мусія своя затія.

У всякої Пашки свої замашки.

У Сидора звичай, у Петра свій.

У чужий монастир не сунься із своїм уставом.

Хто не знає законів, той тільки не порушує їх.

Чий хліб жуй, того й закон шануй.

Що город, то й норов.

Що город, то народ; що монастир, той устав.

Що город, то норов; що двір, то й говір.

Що край, то звичай; що сторона, то новина.

Яка країна, такий і закон.

Висновок

Шановні учні, ось і завершується наш урок. Які висновки потрібно для себе зробити: (спочатку послухати думки дітей)

Ми нащадки славетних князівських родів, які мали зв’язки із найбільшими європейськими країнами. Ми повинні цим пишатися. Цікавитися історією. Шукати зв’язки, а не просто вивчати сухі факти.Ось ми древляни можемо пишатися тим, що наша землячка Малуша, це прабабуся французької королеви Анни Ярославни.
Для того, щоб країна була успішною потрібно дотримуватися законів

писаних та неписаних. З повагою ставитися до прав інших людей. Виконувати свої обов’язки та бути відповідальним. Бути гідною людиною та відповідальним громадянином.

«Моя хата із краю, першим ворога зустрічаю.» Завжди бути готовим до захисту своєї батьківщини, родини, суверенітету. Завжди об’єктивно ставитися до ситуації. Перевіряти завжди інформацію, якою ти володієш і яку отримуєш із різних джерел. Адже в минулому українську історію та культуру спотворювали. Бережемо свою оригінальність!

zip

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Марчук Юлія Станіславівна

Пов’язані теми

Класному керівникові, 8 клас, Розробки уроків

Додано

1 вересня 2019

Переглядів

997

Оцінка розробки

Відгуки відсутні