Під Крутами пішли в безсмертя

«Під Крутами пішли в безсмертя»

(Звучить фонова музика, виходять три дівчини, а позаду хлопці)

• І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

• Супроти хижої навали

Супроти смерті – в стужу, сніг

Ось тут вони, ось тут стояли

Їх всього жменька – триста їх.

• Стихали Києва хорали.

Його заслін — ці юнаки.
Ось тут — редут. Ось тут вмирали,
Приймали кулі і штики.

• І пам’яттю не обминути

Останній бій, останній крик,
Ці Термопіли наші — Крути,
А Берестечко — їх двійник.

• Ген визирала мати сина,

Дівчата в’яли на порі.
Лиш червонилася калина
Ще дужче в кожному дворі.

• І не уславлені вояки,

А хлопці з роду відчайдух —
Ці гімназисти, ці повстанці…
Ось тут їх непоборний дух.

• І слава їх встає не вмерши,

Ятрить крізь відстані і час. (підходять хлопці і стають нарівні з дівчатами)
Було їх триста… Триста перший —
І ти, і я, і кожен з нас.

• Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня та спить в сирих могилах, розкиданих по рідні землі присвячується…
• Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!
• Тим, кого в умовах більшовицької тиранії, ми повинні були забути і викреслити з своєї пам’яті і історії, героям, що впали в страшному бою під Крутами – присвячується.

Диктор: Грудень 1917-січень 1918року. (Виходять хлопці і зачитують листа)

• Більшовики під командуванням Муравйова йдуть кровавим маршем від Харкова до Києва.
• Становище української республіки стає критичним.
• Захищати республіку нікому.
• Ми студенти українського університету готові стати на захист гідності та незалежності української республіки.
• Шановне наше товариство, студентське братство, ми повинні зрозуміти, що захищати Київ нікому.
• Загальні студентські збори вирішили: всі студенти без винятку повинні вступити в курій січових стрільців.
• Ті, хто не підкоряється цьому наказу, того чекає товариська зневага та ганьба.
• На час перебування в курені іспити та заняття припиняються, до повної перемоги української держави.

(Хлопці шикуються, марширують та йдуть. Виходять сестра і брат, мати і син, дівчина і хлопець).

• Чому ти _______, засмутилась, чому в очах бринить сльоза, сестричці старшій не годиться тримати в хаті юнака. Ти скажеш, мамі обіцяла, мене у люди спорядить, любить життя, здобуть освіту, навчитись, як на світі жить. Сестричко, ми були одними, батьків давно уже нема, ну хто прикриє зараз Київ, коли на землю України червона сунеться чума.

(Сестра розплітає стрічку з коси та віддає, хлопчина йде до юрби інших юнаків).

• Матусю, маєш відпустити, дорослий син вже не дитя, сама хотіла в правді жити і Бога в серці завжди мать, коли прийшла лиха година держава наша у вогні, не треба сидіти, треба діяти, війна вже близько, зрозумій. Я їду захищати Київ, дніпровські кручі, рідний дім, щоб за живими потім вільно….. Благословення ти ж дасиш?

(Мати знімає хрестика і віддає сину, він підходить до інших юнаків).

• Наталко, як весна настане, пишне весілля буде в нас, запросимо усю Полтаву, повір мені все буде так. Ми будем жити в Україні, державі славній, молодій, її лиш треба захистити, наш лютий ворог вже не спить. Садок тобі я обіцяю, просторний дім, дитячий сміх. Не плач, кохана, я благаю, так треба серце, зрозумій.

(До хлопчини підходить один з юрби і забирає його, сестра, мати і сестричка йдуть, хлопці підходять до мікрофонів).

• Розчахнуто січневий день, гарматним пострілом навпроти, останній бій, час веде та твердо став студентський спротив.
• А кулемет січе за так, плює свинцем оскаженіло від сатанинських залізяк вкраїнське сонце потемніло.
• Наш перший бій, останній бій, і вечір був, і ранок плакав, скількох Оксанок і Марій бере зима у чорних платтях.
• Штиком штрика червона скрута, ця ніч озветься смертним криком,

розіп’яті ридають Крути і Київ заголосить тихо.

Читець: День помирав, як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригались зорі в сполотнілім небі 

І тихо падали в криваву заметіль.

Стогнали Крути і молився вітер,

Цілуючи скривавлені сліди:

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти п’яної, московської орди.

В пекучий сніг… Навзнак…Не на коліна.

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі – як один…Кріпися, Україно,

Хоч їхня смерть вовік не відболить.

(Відеофрагменти)

(Виходять три дівчини)

• Батьки довго шукали своїх дітей, серед змордованих, понівечених тіл… ніхто й ніколи не міг повірити, що таке може бути, що так можна знущатися над дітьми. Мати Павла, довго розглядала всіх убитих і не могла повірити, що це її старанний студент, веселий хлопець, лиш закривавлений, дерев’яний хрестик на шиї вказував їй на це. Боже, за що, за які гріхи, так познущалися з моєї дитини?
• Сестра Галина, навіть не була впевнена, що там під Крутами був її брат, він живий, просто не хоче повертатися додому…. Та раптом серед закривавлених тіл вона побачила краєчок вишитої сорочки. Цей візерунок вишила їхня покійна мати, це був саме Андрій.
• Батьки Григорія не знайшли свого сина одразу, на те, що це саме він вказував дитячий шрам на нозі. Вони до самої смерті були не впевнені що поховали саме його і надія на те, що він поверниться живим, жевріла все подальше життя. Наталка заміж так і не вийшла.

Читець: Горить свіча і пам’яті сльоза

Додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Крут у Києві ховають.

Їх взяв Господь, щоб ангелам в раю

В його садах довічно проживати.

Вони завжди залишаться в строю,

Про них народ пісні буде співати.

Невинна юність білих журавлів,

Душа яких летить під небесами.

Ніхто із вас вмирати не хотів,

Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

Сьогодні туга душу розпина,

Багато з вас в коханні не признались

На дворі скоро втішиться весна,

Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

Горить свіча і пам’яті сльоза

Додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Крут у Києві ховають.

1. Вони лежать, навіки молоді,
   Ставні й веселі, з усміхом щасливим,
   Готові чути поклик, як тоді,
   Коли на бій ішли з бадьорим співом.

2. Сумні батьки й жалобні матері,
Минувши повз Аскольдову могилу,
Мовчазно зрять, як страдницькій порі
Журба вербу вколисує похилу.
     3. Лихі вітри, гойдайте верховіть
      Живого свідка бойових крутянців!
      Та не турбуйте кореня, не гніть….

Між подіями, які відбулися під Крутами в 1918 р. і подіями, які відбуваються в нашій країні тепер, сміливо можна провести історичну паралель. Змінюються покоління і знову на захист багатовікової національної ідеї, піднімається цвіт нації, Майдан - героїчна оборона Донецького летовища є прикладом героїчної любові.

(Дівчата йдуть, виходять три хлопці).

• Нема любові понад ту, що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу землі Вкраїнській не забути.

• Нема любові понад ту, яка тримала їх на барикадах,

І ту любов і ту відвагу - забуть,  не маєм право ми.

• Нема любові понад ту, що у летовищі Донецька

Нам показали приклад честі і захищали бастіон.

(Звучать постріли, які змінюються піснею)

1. Ще юнаки, ще майже діти,
   А навкруги і смерть, і кров.
   "На порох стерти, перебити!" —
   Іде на Київ Муравйов.
2. Мій дух не зламають кайдани,

І волю не винищать кулі.

Минуле горить на Майдані,

Майбутнє на ньому вирує.

3. Де кат пройшов, там жито не росте, 

Лиш під ногами багряніють маки…

На місяць виють уночі собаки –

Не хліб святий збира донецький степ.

(Звучить закінчення пісні, хлопці опускають голови)

• Впав на землю січневий мороз,

Срібним інеєм вкрилися віти.

• Нас тут 300 у Крутах лягло,

 І всі твої, Україно, ми діти.

•  убитий у війні за свободу,

Катами з бандитської зграї,
Я небіж святого народу,

Я янгол, з небесного плаю.

• Криваві нині видались жнива…

Юнців безвусих безпощадно косить

Підступна смерть… А поруч вже голосить

Вкраїна-мати, чорна, ледь жива.

(Виходять всі учасники)

• Юначе, гартуй свою волю
• Як прийде година тобі,
• Коли Бог покличе і Україна,
• Крутяцькі закрить рубежі.

Слава Україні! Героям Слава!  (разом)