10 березня о 18:00Вебінар: Шкільне діловодство. Документація заступника директора з навчальної роботи

Підрізані крила Докії Гуменної

Про матеріал
В розробці показано складний життєвий шлях Докії Гуменної, української письменниці, яка народилися на Жашківщині. Використано також поетичні твори митців Жашківщини. Підібрано цікаві факти з біографії Докії Гуменної та дано короткий аналіз твору "Діти Чумацького шляху", в якому згадується Жашків.
Перегляд файлу

Краєзнавча робота в школі

 

 

Виховна година «Підрізані крила Докії Гуменної».

 

Мета:Поглиблювати знання учнів про життя і творчість  талановитих людей  Жашківщини, зокрема Докії Гуменної;

 показати непростий життєвий і творчий шлях письменниці;

 розвивати творчі здібності та самостійність суджень учнів;

 виховувати повагу і шану до таланту, мудрості Докії Гуменної, бажання  вивчати історію  рідного краю.

 

Обладнання: відеопрезентація «Життя і творість Докії Гуменної», книга Д.Гуменної «Чумацький шлях» , портрет письменниці¸поетичні збірки О.Чорної,

Т. Альмужної.

 

Епіграф: «Книги лишились твої,

В них древності дух оживає»

                                      О.Чорна

 

Хід виховної години

 

Звучить тиха музика. Учениця читає вірш «Біля портрета Докії Гуменної».

Жінко чарівна, хто ви?

 -Погляд через віки.

Час - наших доль вартовий

3 квітів зірвав пелюстки.

Хто ви - троянда багряна

А чи білява ромашка?

Погляд ваш полум'яний,

Чим ви схвильована, пташко?

Жінко у капелюшку,

3 ким ви у ваших мріях,

Хто на звабливе вушко

Вам шепотів «Докіє...»

 За океаном далеким

Був вінз вами чи ні?

Чи з України лелекою

 Вам посилав пісні.

З ранку життя і до вечора,

Жінко, лебідко крилата,

Ви на самотність приречена,

Це за талант розплата.

                         О.Чорна

 

 Ведучий 1.

 Жашківська земля подарувала  світові талановиту письменницю-Докію Гуменну. Довгий час це ім’я нічого не говорило   українцям, а на Жашківщині, малій Батьківщині Докії Гуменної її твори були невідомі, як невідома і її доля.

 Рідна сестра ставила в церкві свічки за упокій душі Докії, а вона проживала в США і боялась подати    хоч якусь звісточку про себе, щоб не зашкодити рідним.

 Ведучий 2.

 Але і на чужині Докія  продовжує писати та вірити у воскресіння України, вільної і незалежної від більшовицьких ідей.  В еміграції її підтримують спогади про Жашківський край. Адже саме в Жашкові 23 березня 1904 року народилась талановити дочка українського народу, чия життєва дорога  була тернистою і важкою. Але Докія Гуменна попри всі злигодні і негаразди залишилася вірною донькою України.

 

  1. Перегляд відеопрезентації  «Життя і творчіть Докії Гуменної».

Матеріали до відеопрезентації

1.Докія Кузьмівна Гуменна   народилась 23 березня 1904 року в м.Жашкові.Батько тримав шинок, дуже любив читати, грав на скрипці. Докія рано навчилась читати, закінчила двокласну школу, рік провчилась у Звенигородській гімназії. 1920 року вступила до педагогічної школи в Ставищах.

 1922-1926рр. навчається на літературно-лінгвістичному  факультеті Київського інституту народної освіти.  Друкує в журналах оповідання, входить до спілки селянських письменників «Плуг».

 Отримує завдання від «Плугу» написати  репортаж про життя і побут новоутворених комун на півдні України. У своєму нарисі правдиво показала занепад сільського господарства, голод серед селян.

 ЇЇ більше не друкують, вона працює секретаркою, стенографісткою, перебуває у постійній напрузі, чекаючи арешту. У                роки другої світової війни залишилась у Києві.

 У 1943 році вирушила на захід, спочатку у Львів. Кілька років перебувала у таборі для переміщених осіб у Зельцбурзі.

 1950 року приїхала до Нью-Йорку , де і померла 4 квітня 1996 року.

Учень-декламатор зачитує уривок із листа Докії Гуменної.

«…Трохи про себе. Живу я скромненько. У новобудові на 15- поверсі у двокімнатному помешканні, маю американську пенсію., яка ото й допомогла мені повидавати ті книжки. І ніхто мені не наказував, що я хочу писати та друкувати , ніхто не вимагав, що  і як писати, себто, якоїсь ідеології».

Учень-декламатор : вірш О.Чорної

… Летять додому журавлі

З далекої чужини,

Летять до рідної землі,

До неньки - України.

 

Їх пісня, серцю дорога,

Понад землею лине,

Журбою серце огорта,

Вона – про Батьківщину.

 

Візьміть мене ви, журавлі,

До батьківського краю,

Візьміть на крилечка свої,

Молю вас і благаю.

 

Учень –декламатор: вірш Ольги Чорної «Самотність»

 

Самотність – це твоя сестра

І чужина, що стала краєм,

В якім жила свій вік проста

І дуже щира.

Ген за гаєм потемніло,

В сутінках життя уже згасало,

Йшла у вічність…

 

Хвилини спраглого буття,

Як промінь, що дарує ніжність,

Немов зоря на небі спалахнула

І згасла, закінчила путь…

Востаннє рідну землю спом’янула

І вмерла зі словами «Не забудь»

 

Ведучий 3.

 Повернення письменниці на Батьківщину відбувається в кінці ХХ століття завдяки професору Анатолію Погрібняку , члену Спілки письменників України, який восени 1990 року виступив  із доповіддю в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка у Нью-Йорку. Докія Гуменна, якій ішов 87 рік, підійшла до професора і спитала, чи є надія на друк її книг в Україні.

Ведучий 4.

 «Пані Докіє, - відповів Анатолій Погребняк, - ви ж знаєте, що в Україні ваша творчість зовсім невідома; навіть університетські професори  літератури, як от і я, лише уривково про неї чули. Ви пришліть нам свої книжки до бібліотеки Спілки письменників.

 Ведучий 3.

 Докія Гуменна прислала 30 томів своїх книг. ЇЇ твори вразили самобутністю, правдивістю, різноманітністю  жанрів, спрямованістю  на утвердження національної свідомості українців.

                        (Звучить перелік творів Докії Гуменної). 

Ведучий 4.

 Ім’я Докії Гуменної повернулось із забуття і, попри всі заборони, стало відомим на Україні. А на Жашківщині гордяться  своєю   незламною землячкою.

 

 Презентація книги Докії Гуменної «Діти Чумацького шляху».

 

Ведучий 5.

 Серед чимало доробку письменниці – роман –тетралогія «Діти Чумацького шляху», над яким письменниця працювала  з 1948 по 1951 рік. Зі сторінок роману під топанімічною назвою Дрижипіль постає Жашків в передгрозові роки революції, в період створення  комун та колективізації.

Ведучий 6.

 В романі правдиво змальовано українське життя перших трьох десятиріч ХХ століття, показано еволюцію української нації. Чотири  романи  тетралогії мають прозорі назви: «У запашних полях» -роман про дореволюційну Жашківщину; «Горами майбутнього» - другий роман тетралогії показує літературне життя України, сподівання на незалежність української нації.  А назви 3 і 4 книг  мають символічне значення – «Розп’яте село» та «Ніч» і змальовують трагічний злам свідомості українських селян та інтелігенції в період створення комуни і колективізації.

Ведучий 7.

 Читачі постають свідками життя трьох поколінь цікавих родин із Дрижополя. Герої твору – родини  Серголів, Осташенків, Нечіпаїв – працьовиті хлібороби, в жилах яких тече козацька кров та кров славних чумаків.

Ведучий 8.

 Трагедію українського села  підкреслюють поетичні картини мальовничої природи Дрижипільщини «де колись поле дрижало від славної битви.

 Учень-декламатор цитує уривки з книги Докії Гуменної «Діти Чумацького шляху».

 А хіба Дрижипільщина не красна своїми лісками – перелісками, своїми хуторами, розкиданими по  неглибоких балочках.

  Учень-декламатор читає вірш «Жашківщино моя».

ЖАШКІВЩИНО МОЯ

Розбудила   світанок пташина.   

 Поспивала з травиці росу,

 У садочок гукала стежина,

 Де знайдеш ти таку ще красу?!

 

Краю мій, моя земле єдина,

 Лиш до тебе лелека верта,

 Над водою красуня-калина,

 І співають колоссям жита.

 

А  у  небі  зірниці,   зірниці,

Більш таких ти ніде не знайдеш

І глибокі  джерельні  криниці,

Із яких воду з щастям береш.

 

А піснями шумить зелен-гай,

Вітерець    сховався  у  бузку,

Наче сонце лежить коровай,

На вишитім любов'ю рушнику.

 

Хай росте на узліссі ліщина,

А над Тікичем верби в журбі,

Рідна серцю, моя Жашківщино,

Мов матусі, вклонюсь я тобі.

 

 Учень-декламатор читає уривок з твору  Д.Гуменної.

Четвер.  В цей день з усіх сіл багатої, родючої Дрижипільщини з’їжджаються і сходяться всі, хто з чим має, до Дрижополя. Всі площі, вигони, торговиці, всі кривулясті  бічні вулички десь перед півднем захаращені возами, кіньми, різноманітним  купном- перепродажем.

 

 Ведучий: Кожен жашківчанин, який знає історію рідного краю, в постаті  Хрисанфа Демницького впізнає Порфира Даниловича Демуцького, українського вольклориста, хорового диригента і композитора.

Учень-декламатор.

 "Хрисанф Демницький був у душі не стільки лікар, скільки збирач народної пісні. Він може на те й лікарем зробився, щоб ближче стати до душі народу, щоб довірливість здобути. За всіх своїх вакацій він тільки те й робив, що блукав по селах Дрижипільщини, записував пісні з уст дівчат, парубків, молодиць, лірників. Єдиною вимогою до свого хору й до себе було досягти того натурального, не зіпсованого камерним сти­лем, польового співу. Щоб чути було в ньому подих запашних полів,

замріяність розлогу, як степова сила далечінь уранці, наївну й цілин­ну, здорову простоту молодості..."

Слово вчителя.

 Трагічно складеться доля героїв роману, як і доля письменниці. Прийшов час прочитати роман Докії Гуменної, щоб дізнатись про історію рідної землі неупередженої і правдивої розповіді нашої землячки.

 Творчість Докії Гуменної – яскрава і  гірка  сторінка української літератури надихає поетів Жашківщини. Докії Гуменній  присвятили вірші наші поети –земляки Ольга Чорна, Тетяна Альмужна, Валентина Леушина.

 Вірш «Жашківська земля»

Люблю свою Вкраїну милу,

Квітучі ниви і поля.

Немає кращої на світі,

 Як наша Жашківська земля.

 

 

Тут сонце світить яскравіше,

Ми відчуваємо, це - рай

І колос наливається повніше

Дарує нам багатий урожай.

 

І соловейко в нас щебече особливо,

Чарує ніжним тьохканням своїм.

І люди в нас живуть щасливо,

На найчарівнішій землі.

 

Щоб мир був завжди на землі.

На всі майбутні покоління,

Спокійно спали діточки малі,

 І Божого усім благословіння.

 

  Звучить пісня «Жашківщина»

            сл. О.Чорної, муз. І.Білозора.

 

Жила тут  Докія Гуменна,

Письменниці шана ясна.

Земля моя – квітка священня

Для мене на світі одна

 

Бродвеї Парижа не зманять

Не жить у чужій стороні,

Роки відлік часу чеканять,

В них Жашків – найкращий мені.

 

Земля моя –спів солов’їний,

Русалок прадавній вінок,

І парубка погляд орлиний,

І дружок весільний танок.

 

 Учень-декламатор:вірш   О. Чорної   «Докії Гуменній»

В Нью-Йорку холодна зима, 

Сніжинки іскряться намистом,          
Докії на світі нема,
Вітри лише бавляться свистом.

 

Ти там, у чужій стороні,

І щем моє серце терзає.

Та книги лишились твої,

В них древності дух оживає.

 

Витає він десь у полях,

Легендою славиться край,

Троянів відроджений шлях

Нащадкам своїм залишай!

 

Твоєї могили не бачити, ні!

Калини на ній не саджати...

Ти спиш у далекій, чужій стороні,

Ніколи не вернеш до хати...

 

 Заключне слово вчителя.

 Докія Гуменна  повернулась на Батьківщину. Вона залишила нам у спадок  не лише свої твори, а йнезламність духу, віру у сильну і незалежну Україну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела:

1.Артеменко Ю. «Докія Гуменна повертається на Батьківщину»,

УВПП, 2006-69ст.

2.«Діти Чумацького шляху»: Роман.-К: Український центр духовної культури, 1998 -576 ст.

3.«Позакласний час» 02.2008р.- Видавництво «Київська правда».

 

 

 

 

 

docx
Додано
12 листопада 2020
Переглядів
84
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку