Пісенна спадщина мого краю (на матеріалі пісень зібраних у селі Бондарі Овруцького району Житомирської області)

Пісенна спадщина мого краю(На матеріалі пісень зібраних у селі Бондарі Овруцького району Житомирської області)

Мета проекту: Розвивати пізнавальний інтерес до усної народної творчості як неоціненної спадщини народу;Активізувати творчі здібності учнів на уроках рідної мови та в позаурочний час;Виховувати любов до рідної пісні, мови, повагу до родинних звичаїв та традицій

Актуальність: З давніх-давен український народ славився багатим пісенним доробком. Пісня – один з найцінніших духовних скарбів, який слід свято берегти і шанувати. І нині народна пісня милує слух кожного з нас, змушує пригадати, хто ми і звідки, повертає до прадавнього коріння. Одним із найваживіших завдань сучасної освіти є пробудження патріотизму, національного духу у сучасної молоді. А що як не пісня зможе це здійснити.

Епіграф:«Неможливо перелічити всі художні якості української пісні, бо вони такі невичерпні, як життя народу, що бере цілющу силу від матері – Землі. Це мистецтво глибоко народне, з нього безпосередньо промовляє до нас своєрідна душа. Гарна ця душа. Таке ж і її мистецтво.» (Зденик Неєдли, Чехія)

Улюблені народні піснімоєї родини

Ой сама-самесенька. Ой сама-самесенька билиночка в поліНе дав минє Господь щастя не доброї долі. Не дав минє Господь щастя не дружини до любовіЗасилила головоньку, що й не виму ніколи. Кажуть люди ще й говорат, що мой миленький добрий, А мой милий чорнобривий в корчомці гуляєЯк прийде додомоньку, то він мене б'є та лає. А як настане темна ноченька, то він мене розважає. Не свариса мой миленький, не сварись зо мною. Ой є в мене дві пташечки роздєлим з тобою. Нехай тобі зозуленька, а мені соловейко. Нехай тобі добре буде, а мені веселенько. Нехай тобі зозуленька, щоб рано кувала. А мені соловейко, щоб по тобі не скучала. Поберу ведеречка та й пойду по воду,Забачила риболовцов, що хороші на вроду. Ой ви хлопци риболовци ви хороши на вроду. Возьмет мене молодую на пором із собою. Ой ради б ми тебе взяти наш пором поломавса. Стоїт милий у воротях як би не дознавса. Ой ради б ми тебе взяти наш паром поламавса,Стоїт милий у воротях, коли б не сваривса. Ой як на паром сідала горко плакала, ридала. Як з парома злазила, то й голосно заспевала. Ніхто того слова не чув, та зачула родна мати. Прочинила окенечко, ходи доню до хати. Ой не пойду, моя мати, ой не пойду до хати. Покинула мати дєти нікому гледєти.

Ой піду в садочок. Ой піду в садочок. Та й вирву листочок,Та й понакриваю. Милого слідочок. Щоб роса не впала Пташки не ходили, Щоб мого милого Другі не любили. Одна полюбила. Та й причарувала,Несолону рибку. Вечерять давала Несолону рибку Ще й булочки скибку. Вечеряй, козаче, Цю вечерю швидку. Вечеряй, козаче, Та й не сумнівайся. Як єсть в тебе жінка,То й мені признайся. Єсть у мене жінка Десь на Україні, Рветься моє серце На дві половини.Єсть у мене жінка. Ще й діточок двоє,Ще й діточок двоєЧорнявих обоє.

Не гудєте голубци на хатіНе гудєте голубци на хаті,Не будєте милого в кроваті. Сама я знаю, коли пробудити,Як буде сонечко сходити. Вставай милий, моє шануваннє, Вже готове для тебе снєданнє. На полиці – бєлі паляниці, На припєчку – варенички в маслі. Только милий головку знимає, То вже мила в оконце втекає. Якби я, милий, твоїх жартів не знашла, То давно б у сирой землє лежала.

Ой там на горіОй там на горі, ой там на крутій. Ой там сиділа пара голубів. Вони сиділи парувалися. Сизими крильми обнімалися. Десь взявся стрілець із-за крутих гір. Розбив, розлучив пару голубів. Голубка не їсть, голубка не п'є,Та все на гору плакати іде. Голубко моя сизокрилая,Чого ж ти такая та крикливая. Та є у мене сім пар голубів. Лети вибирай може там і твій. Я вже літала і вибирала. Немає ж такого як я мріяла.

Хоч я гарна, та ледащо. Я в матері одна була,Два городи обробила. Два городи обробила Одна диня уродила. Повезла я продавати. Та й не знаю, що казати. Поки люди ціну склали,То цигани диню вкрали. Ой цигани, добрі люди, Ой що ж мені дома буде?Приїхала я до хати. Та й не знаю, що казати. На городі свині риють,Качки й гуси ложки миють. Кури хату замітають,Хлопці в вікна заглядають. Поки діжку замісила, Свиня двері прокусила,Поки двері залатала,Свиня тісто розкидала. Поки тісто позбирала, То дитина з печі впала. На городі качки в'ються. А за мною хлопці б'ються. Не бийтеся, нема за що. Хоч я гарна, та ледащо.

Лети голубчик, лети сивенький. Скажи голубчик, де мій миленький. А твій миленький там під вербою. Схилив головку на її плечі.І все говорить чудові речі. Ой ти дівчино, ти гарна й пишна. Чого ти вчора гулять не вийшла. Ой я не вийду, ой я не стану. Вишлю сестрицю, такую саму. А я з сестрою вечір постою. Не тії речі, що із тобою. Не тії речі, не тая мова. Не білолиця, не чорноброва. Лети голубчик

Стоїть дуб зелений гіллями колише,Ще й віттям своїм шелестить. Козаче, соколе, порадь, що робить. Коли моє серденько болить. Ти ходиш до мене і з мене смієшся. А сам полюбив вже другу. Та йди ж ти проклятий шукай собі іншу. А я з того горя втоплюсь. Піду утоплюсь у тій же криниці,З якої ти воду береш. Ти прийдеш проклятий коня напуватиІ труп мого тіла знайдеш. В неділю раненько всі дзвони дзвонять. Козака до шлюбу ведуть. А тую дівчину кладуть в домовину, Що вчора втопилась з жалю. А мати все плаче ой доню, ой доню. Нащо погубила себе. Всі хлопці з дівчатами йдуть на гуляння, А я не побачу тебе. Дуб зелений

Ой піду я на долину, Та й погляну на калину. Долина широка, калина висока,Аж до долу гілля гнеться. А під тою калиною. Стояв хлопець з дівчиною. Дівчинонька плаче, сльози проливає,Свою долю проклинає. Ой якби я була знала, Не йшла заміж та й гуляла. У рідної неньки і свого батенька,Як маківка розцвітала. Вийти заміж треба знати,Пізно лягти, рано встати. Я пізно лягала, рано вставала,Свекрусі не догоджала. Ой піду я на долину. Ой піду я на долину

Ой там край села. Ой там край села там жила вдова,А у тої вдови гарна доч молода. Вона виходила за нові ворота,Вона виводила гарного коня. Вона приводила до синього моря. Ой ти синє море, чом ти так бистро йдеш. А ти конь вороний чом водици не п'єш. А ти мой миленький не по правді живеш. Що вечор у вечор на вечорниці йдеш. З чужою милою мед горілочку п'єш. Минє молоденькой голос подаєш. Ой застели мила да китайкою двор,Щоб не помазав конь золотих пудков. Ой посади мила у воротях вербу. Куди буду єхат до тебе зайду. Ой посади мила у воротях грушу. Куди буду єхат, то й до тебе мушу. Ой обсади мила да черешнями двор. Ой щоб не заходив голосок мой.

Вечор вечореєВже вечор вечореєМаруся йде гулят, А мати наче знала. Да й стала непускат. Не йди, не йди, Маруся, Не йди, не йди гулят. Сама ж ти добре знаєш, Шо рано тре встават. Маруся не послухала. Одєлас та й пошла. На завтра люди кажуть: Марусі вже нема. Шукали є по горах, Шукали й по лєсах. А Ванін батько каже Шукайте в криницах.Ідут вони ідут. Криниченька блищить. А в той же криниченьціМарусенька лежить. Як стали ту Марусю З криниці витягать А матер її родну Водою обливать. Ой Боже мой Боже,Що ж я наробив. Що бєдную Марусю. В криниці утопив.

Бурачки Посєяла бурачки, под зеленим дубом, Полюбила бригадєра з кучерявим чубом. Полюбила бригадєра високого росту А ще треба полюбит голову колгоспу. Як пойду я до кантори, сяду я на лавку Товаришу голова, дайте минє справку. Дайте минє таку справку, шоб я була певна На роботу не ходила получала премя. Зараз я тобє не дам, гості із району А як сонечко зайде, принесу додому. Коли сонечко зайшло, почало смеркати Бачу лєзе голова, до моєї хати. Я за пляшку, гоп на стіл, а вон як напився Поваливса в падушки, чуть не задушився. А як сонечко зійшло почало світати Бачу єде чоловєк до своєї хати. Товаришу голова, сядьте у куточку А я скажу чоловєку, насадила квочку. Ох, ти, жоночко, моя, шо в тебе за квочка, Шо у неї на грудях вишита сорочка. Як узяв же чоловєк, дубове полінце Перепало головє, перепало й жинці. Третій день вже голова, не йде на нараду Бо побита голова спереду і ззаду. Оце, тобі голова, за твоє учинки, Шоб ти більше не ходив до чужоє жинки.

Чорна хмара. Чорна хмара наступає,А за нею сива Чи є в світі така друга Як я нещаслива?Коли б знала, що є друга, То я б не журилась. Коли б знала, що я одна Пішла б утопилась. Чи ти мене, моя мамо. В церкву не водила, Що ти мені моя мамо. Долі не впросила. Ой, водила, моя донюЇй Богу водила Лиха доля поруч ішла Вслєдочки вступила. Чи ти мене , моя мамо,В купі не купала,Що ти мені, моя мамо, Щастя не вгадала? Ой купала, моя доню,Їй Богу купала Лиха доля через плече В купель заглядала. Чорна хмара наступаєА за нею сива Чи є в свєті така друга Як я нещаслива.

Ой летіла зозуленька. Ой летіла зозуленька Та й по – під горою крутою,Тай вирвала пшениченьку,лишила полову. На що ж мені та полова, Що зерна немає. На що ж мені та дівчина, Що матер не має. В усіх дівчат матерки є, а я батька маю. Сєм раз води я принесла, восьмий напилася. Колиб мені рідна мати, то я б не журилась. Ой вийду я в чисте поле Та й стану гукати. Прийди, прийди рідна мати да косу заплітати.Іди, доню, додомоньку вари вечеряти,А я прийду опівночі да косу заплітати,Іде доня домоньку, варити вечеряти,Нема рідної матусеньки да косу заплітати. 

Дума за думою. Дума за думою, Друга за другою,Оддала мене мати,Замуж молодою. Я й не нажилася,Я й не набулася,З нещасной дружиной, Здоров’я збулася. Пусти мене милий, До броду по воду, До броду по воду Переведать роду. Не пущу тебе мила,До броду по воду, Бо розкажеш роду,Про свою незгоду.

Волошкові очі у моєї пісні,В тих очах відбито калиновий жар. Це вона світила у мою колиску,Щоб я гінко ріс, до сонця виростав. Солов’їний голос у моєї пісні,І козацька дума, й щирість, доброта,Бережімо пісню, пісню українську,Бо вона, як мати, рідна і свята!

Сценарій виховного заходу. Пісня - душа народу Мета. Розширити знання учнів про українську народну пісню; розвивати інтерес до духовної та культурної спадщини рідного народу; виховувати любов до української народної пісні. Обладнання. Презентація проекту «Пісні мого краю»; Плакат: «Пісня – душа народу»; Тематична виставка дитячих робіт (малюнків, кросвордів, ребусів, тощо) Ведучий. Вклоняюсь вам, люди, доземно, Як батьківській хаті з далеких доріг, Як хлібу, що матінка чемно Й гостинно кладуть на вкраїнський рушник. Бо ж нашому роду нема переводу. Хай пісня єднає коріння святі. Дай, Боже, нам віру і братню згоду На довгії роки, на вічні віки! 

Ведуча. Пісня, як свята молитва, сповіщає і прощає. Народна пісня цілюща, як материнське молоко. Бо живе в ній наш родовід, в ній живе наша багатостраждальна і прекрасна Україна з її зорями. Звучить українська народна пісня.1. Україно! Мій духмяний дивоцвіт,Голубінь над чистим золотом колосся,Через терни йшла до волі стільки літ,І настав той світлий день,Коли все омріяне збулося. 2. Є край, де найкращі у світі пісні, І цвітом чарує калина, Де сонечко вперше всміхнулось мені, Де дім мій — моя Україна!3. Під рідним небом жайворон співа,Я рада б знати тих пісень слова. Я слухала: співала та пташина. Одне святеє слово: «Україна». 4. На ріднім полі шепчуть колоски, Я рад би знати тихі їх думки. Я слухав, чув, як кожна колосина Шептала тихо слово «Україна!» Ведуча. Пісня! Як багато вона важить у житті людини

Ведуча. Пісня! Як багато вона важить у житті людини!Пісня - це голос народу, це поетичний вияв його працелюбної вдачі, мрій і прагнень. Про це гарне писав Михайло Стельмах: «Народна пісня землі української - це, насамперед, історія землі української та невмирущість духу народного, це світ надій - сподівань, які не залишають людину в найтяжчі лихоліття». Ведучий. Зароджувалася вона в праці і забавах, у календарних обрядах наших предків. Як же до людей прийшла пісня? Існує легенда про пісню. Легенда про пісню. Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до господарю­вання, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.- Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня. Узяла дівчина - Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. Пісня «У полі береза, у полі кудрява»Ведучий. Пісні - це наші друзі. У них є якась дивна добра сила. Сила, яка допомагає вистояти слабким і здобути впевненість розгубленим. На пісню можна опертися, як на плече друга.

Ведуча. Пісня -— це трепетне серце народу, його душа і його крила. Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долонями. Пісня «На калині мене мати колихала»Ведучий. Така вже наша вдача... Не може душа наша без пісні: народжуємося — співаємо, закохуємося — співаєм, одружуємось — співаємо, і на смерть ідем — співаємо. Ведуча. Без пісні, як і без любові, нема життя. Українці — співучий народ. Кажуть, де три українці — там цілий хор. Українська пісня – рай,Хоч ти слухай, хоч співай. Пісня «Чорна хмара»Ведучий. Пісня з нами і сьогодні, коли ми будуємо незалежну Україну. У вільного народу будуть інші пісні. У них буде менше смутку й болю, а більшесвітлої радості й надії. Серед нашого покоління вже ростуть нові поети-піснярі, яким із генами, з молоком матері передалася й найсвятіша наша традиція - розкривати душу свою в пісні. Пісня - це маленька криничка живої води. Не поспішайте її переступити. Зупиніться і розважливо вдивіться в її глибінь, може, побачите благородний лицарський образ свого предка, красу свого сучасника й духовну вроду нащадків. Ведуча. І хай широка світова слава рідної пісні, отой її дорогий вогник, зігрівши всю землю, повертається до тебе її спадкоємця. Ведучий. А зараз ми з вами проведемо конкурс - вінок українських пісень «Словограй».

Я показую малюнок із зображенням на ньому певного предмета, а ви називаєте пісню. Наприклад, на малюнку зображені дубки, назва пісні «Ой на горі два дубки». Вишня «Ой у вишневому саду». Коза, «За городом козу пасла». Верба «На горі верби рясно». Калина «Ой у лузі калина». Зозуля «Летіла зозуля». Місяць «Ой ти місяцю». Вода «Тече вода каламутна». Читець. Коли співають - пісня ще жива, Співуче серце грати розрива, Не вб'ють громи зловісні Життя правічну пісню. Читець. Громи не вб'ють! Співайте, люди, нелюдам на зло, Співайте хором, щоб там не було! Хай спів стрясає груди. Співайте хором, люди! Співайте хором, люди! Співайте хором, люди! Співайте, співайте,

Ведучий. Коли пісні мого краю Пливуть у рідних голосах, Мені здається, що збираю Цілющі трави я в лугах. Ведуча. Відомо вже здавен: Лиш пісню розпочни - її підхоплять, аж у полі тісно... Вкраїнський хліб тому такий смачний, Що він завжди замішаний на пісні. Гра «Визнач пісню за уривком»1) Єсть у мене жінка Десь на Україні, Рветься моє серце На дві половини.(«Ой піду в садочок») 2) Десь взявся стрілець із-за крутих гір Розбив, розлучив пару голубів.(«Ой там на горі») 3) Поки діжку замісила, Свиня двері прокусила, Поки двері залатала, Свиня тісто розкидала.(«Хоч я гарна, та ледащо»)

4) Вийти заміж треба знати, Пізно лягти, рано встати. Я пізно лягала, рано вставала, Свекрусі не догоджала.(«Ой піду я на долину») 5) Не пущу тебе мила, До броду по воду, Бо розкажеш роду, Про свою незгоду.(«Дума за думою») Ведучий. Шановні учні! Ми почули, що ви знаєте багато гарних народних пісень, подарували нам манливу подорож у країну українських співів. Ведуча. Ніхто з нас не залишився байдужим, бо кожна пісня, наче пір'ячко жар-птиці, виграє веселковими барвами, вабить зір, бентежить душу. Співає моя Україна І славить радісно життя. У сонячнім світлі-промінні Шевченкова скресла земля. Вічно живи, Україно, Вільна і повна краси І пісню рідного народу В серці своєму неси.