ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙУ власності Котляревських була садиба, за Ворсклою шістдесят десятин поля і луків, а ще ділянка лісу. До природи у Івана Котляревського з дитинства було особливе ставлення. У своїх творах він часто оспівує рослини – символи Батьківщини: в «Енеїді» згадується 61 вид рослин, у п’єсі «Наталка Полтавка» – 9 видів.
Михайло Коцюбинський На творчість письменника надихнуло кохання, але не тільки… Натхненням письменника також були квіти. У творах українського сонцепоклонника читач може зустріти понад 200 назв різних рослин: квітів, дерев, кущів, городини. Здається, у класичній українській літературі нема іншого такого письменника, який виявив би більш ґрунтовні знання з ботаніки. Зокрема, з італійського острова Капрі автор «Intermezzo» привіз в Україну насіння гвоздики, яка в національній науковій літературі відтоді відома як… «гвоздика Коцюбинського». У народі ті квітки звуть іскорками, зірочками, зорьками, тоді як видатний селекціонер Карл Лінней назвав гвоздики діантусами (лат. dianthus), що в перекладі означає «божественна квітка».
Франко не тільки збудував свій дім, але й дуже хотів, щоб біля нього було добре й затишно. Тому посадив разом зі своїми синами, донечкою та дружиною плодові дерева, різні кущі (аґрус, порічки, малину), а також багато квітів. На території Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка працівники вирішили відтворити екопростір родинного саду письменника. Не забули й про мальви – улюблені квіти митця.
Зірку сміливо можна назвати однією з найбільш «екологічних» авторок, яка своїми творами будить у читача любов до природи, повагу до всього живого, співчуття та бажання захищати світ.“Кожна рослина варта того, щоб її любити. Якщо не за цвіт, то за пахуче листя, як ту ж м’яту. Але на деяких мене періодично «переклинює», і я можу роками шукати яке-небудь зілля, щоб посадити в себе на дачі. Найчастіше це рідкісні, червонокнижні, або забуті рослини, що колись традиційно росли коло української хати. Так я «роздобула» ті ж рябчики – їхні цибулинки мені привезли з Голландії. Маю тис, воронець, пізньоцвіт, який ще називають розмарією. Цвіли в мене на дачі й едельвейси, цього року знову посіяла їх. Колись довго гралася з туберозами (начиталася про них віршів), але вони зацвіли єдиний раз, якось неправильно я їх доглядала…”
Ірину Жиленко вважають найбагатшою на кольори поетесою. Навіть підраховано, що в її збірках назви кольорів ужито 1059 разів. А ще письменниця дуже любить рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у своїх віршах. Можливо, тому, що виросла на вулиці, однією з назв якої є Ботанічна? На честь фіалок, своїх улюблених квітів, вона навіть створила літературний жанр «фіалки-вірші».
КВІТИ-СИМВОЛИ У вінку могло бути до 12 різних квіток, кожна з яких мала свій символ. Мак вважається не тільки квіткою мрій, але й символом родючості, краси та молодості; ромашка — символом кохання, ніжності та вірності; соняшник — відданості й вірності; волошки у віночку — символ людяності; ружа, мальва і півонію — символи віри, надії, любові; м’ята — оберег дитини та її здоров’я; материнка — символ материнської любові; лілея — дівочі чари, чистота, цнота, дев’ятисил — корінь дев’яти сил, який зміцнює та повертає здоров’я; безсмертник — символ здоров’я, загоює виразки, і рани; цвіт вишні та яблуні — материнська відданість та любов; калина — краса та дівоча врода; хміль — гнучкість і розум; польовий дзвіночок — вдячність.