Урок №90-91 УРМ № 15-16 5 клас
Тема: Письмовий твір-роздум на тему пов’язану із життєвим досвідом учнів у художньому стилі за колективно складеним планом ( «Чому людина має бути чемною?»)
Мета: удосконалювати вміння учнів створювати усні і письмові твори-роздуми; розвивати навички монологічного висловлювання, аналізу та синтезу, зв’язне мовлення та логічне мислення; збагачувати словниковий запас дітей, розширювати їх світогляд; виховувати шанобливе ставлення до оточуючих і стійкі морально-етичні цінності.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Гра «Передай далі»
ІІ. Мотивація освітньої діяльності.
ІІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.
– Які є тексти за стилем мовлення?
– Назвіть ознаки кожного стилю, його лексичні особливості,
– Які є типи текстів? Назвіть ознаки кожного типу.
ІV. Повідомлення теми та мети уроку.
V. Вивчення нового матеріалу.
1. Робота з таблицею.
2. Робота з пам’яткою «Як написати твір-роздум?»
Чемний че́мний -а, -е. Шанобливо ввічливий до людей. || В якому виявляється ввічливість, уважність люб'язність (Великий тлумачний словник сучасної української мови).
Синоніми - ґречний(з прихильністю), привітний, приязний, поштивий, ввічливий, гречний, увічливий.
Антоніми - непристойний, неввічливий, негречний, (у вищій мірі) невихований, грубий.
VI. Закріплення вивченого матеріалу.
План
Для дитини з ооп:
1.Читання тексту вчителем
Дражнилка
Цей Толик такий вреднющий, що в цілім світі не знайти. Усім дітям у нашому дворі він придумує образливі прізвиська. А вчора потрапив йому на очі я, і він мало не довів мене до сліз
Ми гралися у дворі, й тут моя бабуся вийшла на балкон і гукнула:
- Вітю, додому!
А Толик тут як тут:
- Митя-муритя, солона копитя.
І всі почали сміятися з мене й повторювати цю нісенітницю. Мені було дуже прикро.
Але, як на зло, я нічого не міг придумати у відповідь і пішов додому з єдиним наміром – скласти про Толика якусь смішну й дошкульну дражнилку.
Після обіду я став підбирати до слова «Толик» якесь співзвучне слово. Спочатку придумав «Толик-нолик». Але це було зовсім не образливе прізвисько. Я ще трохи напружився – і в мене вийшло «Толик, Толик – круглий нолик». Ні, не те – якась ніжна дражнила. Я помучився ще може з півгодини й придумав «Толька, Толька – зелена квасолька». Та це було знов не те, що мені хотілось. Я пішов до свого старшого брата по допомогу. Але Олег попросив не заважати йому робити уроки.
Йти надвір мені не хотілося. Однак треба було вигуляти песика Кузика. Я взяв м’яча, і ми з Кузею пішли. Толик сидів на лавочці. Побачивши мене, він кисло скривився. Я гарячково став пригадувати свої дражнили про нього. І раптом зрозумів, що робити цього зовсім не слід. Мені перехотілося казати Толикові образливі слова, і я запропонував:
- Толику, ходімо пограємо з м’ячем. – Толик страшенно здивувався. Тому мить помовчав, а потім відповів:
- Гаразд, Вітю, ходімо.
Він більше ніколи не згадував ту неприємну дражнилку.
2. Бесіда за змістом прочитаного
- Чому всі діти сміялися з Віті?
- Для чого Толик придумував дражнилки?
- Як Вітя вирішив відомстити своєму образнику?
- Вдалось йому це?
VII. Узагальнення вивченого матеріалу.
VIII. Підведення підсумків уроку.
IX. Домашнє завдання.
Дражнилка
Цей Толик такий вреднющий, що в цілім світі не знайти. Усім дітям у нашому дворі він придумує образливі прізвиська. А вчора потрапив йому на очі я, і він мало не довів мене до сліз
Ми гралися у дворі, й тут моя бабуся вийшла на балкон і гукнула:
- Вітю, додому!
А Толик тут як тут:
- Митя-муритя, солона копитя.
І всі почали сміятися з мене й повторювати цю нісенітницю. Мені було дуже прикро.
Але, як на зло, я нічого не міг придумати у відповідь і пішов додому з єдиним наміром – скласти про Толика якусь смішну й дошкульну дражнилку.
Після обіду я став підбирати до слова «Толик» якесь співзвучне слово. Спочатку придумав «Толик-нолик». Але це було зовсім не образливе прізвисько. Я ще трохи напружився – і в мене вийшло «Толик, Толик – круглий нолик». Ні, не те – якась ніжна дражнила. Я помучився ще може з півгодини й придумав «Толька, Толька – зелена квасолька». Та це було знов не те, що мені хотілось. Я пішов до свого старшого брата по допомогу. Але Олег попросив не заважати йому робити уроки.
Йти надвір мені не хотілося. Однак треба було вигуляти песика Кузика. Я взяв м’яча, і ми з Кузею пішли. Толик сидів на лавочці. Побачивши мене, він кисло скривився. Я гарячково став пригадувати свої дражнили про нього. І раптом зрозумів, що робити цього зовсім не слід. Мені перехотілося казати Толикові образливі слова, і я запропонував:
- Толику, ходімо пограємо з м’ячем. – Толик страшенно здивувався. Тому мить помовчав, а потім відповів:
- Гаразд, Вітю, ходімо.
Він більше ніколи не згадував ту неприємну дражнилку.
2. Бесіда за змістом прочитаного
- Чому всі діти сміялися з Віті?
- Для чого Толик придумував дражнилки?
- Як Вітя вирішив відомстити своєму образнику?
- Вдалось йому це?