Пісні літературного походження Гуляйпільського краю

Тема. Пісні літературного походження Гуляйпільського краю (урок літератури рідного краю, 6 клас)

 

Мета.  Ознайомити учнів із кращими зразками пісень літературного походження, створених на Гуляйпільщині, історією їх створення, художніми особливостями цих пісень: «Розпрягайте, хлопці, коні» І.Негребицького, «На долині туман» І.Діденка, «Єднаймося, гуляйпільці!» Л.Верьовки;

 розвивати навички вдумливого слухання, читання та аналізу творів, мовлення, увагу, спостереження;

 виховувати почуття гордості, любові до рідного краю, пошани до рідного слова, почуття патріотизму.

 

Тип уроку. Вивчення нового метаріалу

 

Обладнання. Портрети І.Негребицького, І.Діденка, Л.Верьовки, тексти пісень, відеокліп «На долині туман», записи й тексти пісень «Розпрягайте, хлопці, коні», «Єднаймося, гуляйпільці», посібник О.Горпинич та І.Кушніренка «Література рідного краю», книжкова виставка, ілюстрації, пейзажі, виконані юними художниками.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Вступне слово вчителя. Актуалізація опорних знань

 

Пісня – це бездонна душа українського народу

О.Довженко

 

Німецький письменник, перекладач, філолог Фрідріх Боденштендт сказав: «У жодній країні дерево народної поезії не вродило таких величавих плодів, ніде душа народу не виявлялася у піснях так живо й правдиво, як в українців...». Саме про це ми з вами й говорили протягом останніх уроків, вивчаючи  пісенну творчість нашого народу.

Пісня супроводжує українця протягом усього життя – від народження й до самої смерті. У час смутку й радості, душевного підйому й безнадії, у праці й на відпочинку ми співаємо – таку вже маємо душу і вдачу!

Імена авторів народних пісень у більшості випадків були втрачені, але існує ряд улюблених народом пісень, які стали народними, але автори цих пісень – знані й шановані митці. Як називаються такі пісні? (відповідь учнів: пісні літературного походження)

Наведіть приклади пісень літературного походження, які стали справді народними («Засвистали козаченьки» Марусі Чурай, «Їхав козак за Дунай» Семена Климовського, «Реве та стогне Дніпр широкий» Т.Шевченка, «Молитва за Україну» О.Кониського та М.Лисенка тощо).

Діти, а яка ж різниця між народною та літературною піснею? (відповіді учнів: літературні пісні мають авторів, народні – анонімні; літературні пісні мають лише один варіант, народні – багатоваріантні. Іноді межа між народною й літературною піснею стирається й з’являються трішки змінені варіанти авторських пісень: «Засвистали козаченьки» - «За світ встали козаченьки»).

На вашу думку, про що свідчить багатоваріантність авторських (літературних) пісень? (про те, що ці пісні передаються в усному вигляді, що є ознакою великої народної любові до цих творів).

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.

 

Найбільше свідчення любові до пісні – присвоєння їй епітета «народна». Саме про народні пісні нашого краю ми сьогодні й поговоримо. Я пропоную сьогодні звернутися до неповторної чарівності трьох пісень, створених на Гуляйпільщині: «Розпрягайте, хлопці, коні», «На долині туман», «Єднаймося, гуляйпільці».

Ми познайомимося з історією написання цих пісень, їх авторами, а наприкінці уроку вам треба відповісти на питання: що ж поєднує ці пісні?

Розгортаємо зошити, записуємо дату, «класна робота», тему уроку.

Епіграфом до нашого уроку я взяла слова великого українського письменника й кінорежисера О.Довженка: «Пісня – це бездонна душа українського народу».

 

ІУ. Вивчення нового матеріалу.

 

(Звучить пісня «Розпрягайте, хлопці, коні»)

Ця пісня знайома кожному з вас з дитинства. Та чи знає хтось із вас, що вона тісно пов’язана з нашим рідним Гуляйполем?

Практично у кожному збірнику пісень вона подана як народна, на концертах її оголошують як народну, але насправді ж ця пісня має реального автора, який жив у нашому місті.

Перед вами – портрет Івана Негребицького, який народився і жив у Гуляйполі, воював у армії Нестора Махна. Саме для селянської повстанської армії на замовлення самого Батька Іван і написав цю легендарну пісню у 1918 році як похідну.

Минули часи, канули в історію герої громадянської війни, ім’я Івана  Негребицького майже забулося, а пісня живе й буде жити. Давайте послухаємо її у виконанні ваших однокласників.

(Діти виконують пісню)

Так у чому ж секрет цієї пісні? Чому вона так полюбилася всій Україні? (близька до народних пісень, має бадьорий, маршовий характер, тема кохання й зради актуальна в усі часи; автор використав художні засоби й образи такі ж, як і в народних піснях).

Які ж художні засоби використав автор? (учні знаходять і виписують у зошити художні засоби: постійні епітети, зменшено-пестливі слова, риторичні питання й оклики, повтори близьких слів, звертання).

Як бачимо, Іван Негребицький дійсно створив перлину українського фольклору і цим самим вписав своє ім’я в історію не тільки Гуляйпільського краю, а й української літератури.

 

А ми тим часом уявно перенесемося на 45 років вперед, у 1964 рік. Інші часи, інша мода, інша історія. Розквіт радянської епохи. Молодий поет Василь Діденко крокує вулицями Києва, а звідусіль лине нова, але надзвичайно популярна пісня. «На долині туман» - і Василя розпирає від гордості й радості. Це його пісня-спогад про рідний край, про юнацьке кохання.

Ім’я Василя Діденка вам добре відоме, ми вже говорили про його життя й творчість на уроках літератури рідного краю. Давайте пригадаємо найважливіші сторінки його життя. (повідомлення учнів)

 

Повідомлення №1

В. Діденко — український поет, народився у м. Гуляйполе Запорізь­кої області.

У 1959 р. закінчив Київський університет. Друкувався з 1953. Автор збірок лірики «Зацвітай, калино» (1957), «Під зорями ясними» (1961), «Заповітна земля» (1965), «Дивосвіти любові» (1969), «Дзвенять конва­лії» (1972), «Мережки сонця» (1976), «Вродливий день» (1979), «Черво­ний вітер» (1982), «Дзвінка фонетика» (1984), «Дивокрай» (1987), «Ран­ня ластівка» (1988).

Мелодійність, образність, які йдуть від народної пісні — характер­ні риси віршів В. Діденка. Писав він і для дітей (збірки «Степовичка», 1965; «Берізка», 1975). Деякі вірші покладено на музику (популярні піс­ні — «На долині туман», «Полем іду я» композитора Б. Буєвського). Окремі твори В. Діденка перекладено російською, латинською, угор­ською мовами.

Повідомлення №2

Зі статті-спогаду Миколи Сома – українського поета, друга й побратима В.Діденка: «У Спілці письменників України і досі говорять, що про Василя Діден­ка не можна писати серйозно. Ой шановні мої побритими! Ви ще не знаєте Діденка, бо й себе іще не вивчили достоту. Навіть ні сном ні духом не можете знати того, що я думаю про вас — часто смішних і незбагне­них у вічних пошуках вірної Музи і незрадливої слави.

Нас багато, а він був один. Він був настільки один, що навіки зали­шиться ось таким:

• до смерті закоханим ліриком;

• бідним і невгамовним, але гордим сином України;

• веселим розбишакою і ворогом усіх дзеркал;

• автором геніальної пісні «На долині туман».

 

Робота над текстом:

- визначити тему (змалювання вранішньої літньої пори, коли туман огорнув до­лину), ідею (уславлення краси природи та дівочої краси, якими захоплюєть­ся ліричний герой), основну думку (туман, який вранці «упав», а потім «розтав» надав мож­ливість побачити двох закоханих — дівча і ліричного героя), жанр поезії (пейзажна лірика).

- дайте відповідь на питання:

• Чи бачили ви в природі туман? Через що він виникає?

• Що ви відчували, йдучи босоніж по росі?

• Чому туман у творі відображується як жива істота?

• Якою ви уявляєте дівчину? Чому саме такою?

• Для чого автор у твір вводить ліричного героя? Хто він є?

• Що відбувається з туманом на початку твору і наприкінці? Чому, на вашу думку, туман «розтав»?

• Чим нас обдаровує літня пора? Як автор висловлює власні враження про літо. Прочитайте.

- визначте художні особливості твору:

• повтори: «На долині туман», «Мак червоніє в росі», «По стежині дівча», «Тепле літо в очах», «Білі ніжки в росі», «Попід гору дівча», «Мак червоний в село», «За дівчам тим і я», «Бо в долині туман»;

• метафори: «туман упав», «літо .. цвіло», «туман розтав»;

• епітети: «тепле літо», «білі ніжки».

 

У ті часи пісня В.Діденка та Б.Буєвського «На долині туман» заполонила не тільки Україну, Радянський Союз, а далеке зарубіжжя – вона звучала в Канаді, Німеччині, Австралії, США. Минуло 50 років, а вона така ж  популярна. Послухайте її у виконанні популярного українського співака Олега Вінника. Я пропоную вам не просто послухати, а піднятися зі своїх місць і порухатися під музику, повторюючи рухи за фізоргом класу (звучить запис; фізкультхвилинка).

 

 

А ми тим часом повертаємося у наше ХХІ століття. У 2003-му році Гуляйпільщина відзначала 80-річчя утворення району. До цієї нагоди було оголошено конкурс на кращу пісню про Гуляйпільський край. Перемогу здобула пісня Анатолія Сердюка на слова Лариси Верьовки «Єднаймося, гуляйпільці».

А що вам відомо про Ларису Верьовку?

 

Повідомлення №1

Поетеса і журналіст Лариса Степанівна Верьовка – дочка популярного на Гуляйпіллі в тридцяті роки минулого століття поета Степана Дорофійовича Піщанського – народилася 31 січня 1938 року в місті Гуляйполі.
Після закінчення десятирічки вступила на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1955 - 1960). У 1956 році їздила піднімати цілину.

Поетична біографія Лариси Степанівни почалася на Гуляйпіллі, де у районній газеті друкувалися її вірші. В 1956 році дебютувала в обласній газеті "Червоне Запоріжжя".

По закінченні університету працювала у видавництві, в академічному журналі. Друкувалася в журналах "Дніпро", "Жовтень", "Ранок", "Україна", має публікації в часописах Австралії, Ізраїлю. Член Спілки журналістів України. Вірші Лариси Верьовки покладені на музику композиторами Олександром Білашем, Сергієм Козаком, Іваном Сльотою, Анатолієм Сердюком.

Основна тема творчості Лариси Верьовки – патріотизм і любов до рідного краю, до життя, до коханого.

Повідомлення №2

Багато працювала вона над махновською тематикою. Влітку 1999 року Лариса Степанівна у співавторстві з двоюрідним онуком Н. І. Махна Віктором Івановичем Яланським випустила у світ історико – документальну книгу "Нестор і Галина. Розповідають фотокартки", присвячену Несторові Івановичу Махнові та його дружині Галині Андріївні Кузьменко. Виснажлива чотирирічна праця завершилася успішно.

Книга побачила світ завдяки сприянню голів товариства Нестора Махна "Гуляй - Поле" народного депутата України Анатолія Єрмака (нині покійного) та Міжнародного фонду ім. Ярослава Мудрого Валентини Стрілько.
Чернівецький народний театр створив виставу "Спогади про Нестора Махна" за книжкою Л. Верьовки та В. Яланського.

Співак і композитор Анатолій Сердюк написав цілий цикл пісень про Гуляйпільську Вольницю, в тому числі на вірші Лариси Верьовки.

З нагоди 80 – річчя утворення Гуляйпільського району Л. С. Верьовку було нагороджено регіональною медаллю "За заслуги перед Гуляйпільським краєм", а пісня на її слова "Єднаймося, гуляйпільці" стала переможцем літературного конкурсу на кращу пісню про Гуляйпільський край.

 

Послухайте пісню, що стала гімном Гуляйпільського краю, у виконанні автора – відомого запорізького композитора Анатолія Сердюка (звучить запис)

 

Робота над текстом:

- Дайте відповіді на питання:

* Яку картину змальовує автор? Яким постає перед нами Гуляйполе?

*До чого закликає поетеса в своєму творі?

*Чому, на вашу думку, авторка закликає до єднання?

* Які топографічні назви, пов’язані з Гуляйполем, зустрічаються в тексті? Що ви про них знаєте?

* Знайдіть і випишіть художні засоби, використані в творі.

 

У. Узагальнення і  систематизація вивченого матеріалу.

 

Ми сьогодні познайомилися з вами з кращими зразками пісень літературного походження, створених на Гуляйпільщині. Написані ці пісні в різні часи, в різні історичні епохи, але вони мають немало спільного. Давайте з’ясуємо, що ж єднає ці твори? (- вони стали народними; - мають спільні художні засоби, образи; - їх єднає любов авторів до рідного краю – Гуляйпільщини, до її природи)

Так, авторів, у першу чергу, єднає любов до рідного краю, до його природи. Тому-то, живучи в різні часи, вони практично одними й тими ж словами описують рідну сторону.

Тож якою постає Гуляйпільська земля у творах наших земляків (ґронування)

(Гуляйпільська земля – садки вишневі, мак у долині; у долині туман; дівчата найліпші; найвідважніші хлопці; волю понесла у світи…)

А яку спільну деталь мають ці пісні? (вишневі садки).

 

Гуляйпільська земля має свою фірмову окрасу – вишневі садки, які ростуть практично коло кожної садиби. Вони прекрасні будь-якої пори року: навесні – під час цвітіння; влітку – обтяжені плодами; восени – позолочені падолистом; взимку – загорнуті в білу ковдру.

 

Давайте заглянемо у нашу маленьку художню галерею. Погляньте, з якою увагою, любов’ю й шаною зобразили ваші однокласники, друзі природу рідного краю (учні розглядають малюнки).

 

УІ. Підсумок уроку.

 

Образ України тісно пов'язаний з народною піснею, адже недарма Бог наділив дівчину-Україну саме цим даром.

Образ Гуляйпільщини – невід’ємної частини України – теж назавжди пов'язаний з піснями. Яка ж вам запам’яталася найбільше? Чому? (відповіді учнів)

Епіграфом нашого уроку стали слова О.Довженка. Як ви їх розумієте? (відповіді учнів)

Нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя.

Коли людина співає, вона не може ро­бити злочин чи щось бридке.

Так нехай же лунає зажди щира українська пісня, нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність.

 

УІІ. Оцінювання.

 

УІІІ. Домашнє завдання.

• Створити комп’ютерну презентацію про історію створення однієї з вивчених сьогодні пісень, її авторів.
• Вивчити напам’ять одну з пісень, намалювати до неї ілюстрацію