Пісні літературного походження . Тематика та особливості пісень. Урочисті пісні, гімн. «Ще не вмерла Україна» П.Чубинського, М.Вербицького – національний гімн України.
Мета: ознайомити учнів із особливостями пісень літературного походження, їх авторами; проаналізувати особливості та характерні ознаки жанру «Гімн», звернути увагу на історію створення цього твору і його призначення;
розвивати вміння виразно й вдумливо читати пісні, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд;
прищеплювати почуття пошани до державної символіки, пісні-гімну рідного краю, повагу до митців слова; виховувати любов до Батьківщини, народу, його традицій.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Форма уроку: інтегрований
Обладнання: підручник, презентація, музичний центр, роздрукована карта країн Європи
Довго нас недоля жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: «Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!»
І. Франко, «Великі роковини»
Хід уроку:
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Чим у світі славиться Україна? Звичайно, ж піснею! Це найдорожча реліквія, яка передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому.
Які види пісень вам відомі?
А яка пісня , на вашу думку, є найголовнішою у нашій державі?
Давайте спробуємо сформулювати ознаки гімна?
--Запис визначення у зошит
ІІІ, Постановка проблемних питань і пошукових векторів уроку:
Для чого державі потрібний Гімн?
Яка історія виникнення гімну як літературного жанру?
Історія й географічні межі розповсюдження гімнів?
Гімн України й тісний звязок з історією непростої долі пісні.
ІV.Вивчення новогоматеріалу
На сьогоднішньому уроці перед нами стоїть складна й цікава задача: зясувати, що таке гімн, де цей жанр бере свій початок, як розповсюджується світом і , найголовніше, детально розглянути непросту історію гімну нашої держави.
Під час уроку ми з вами звернемося до історії, географії й музичного мистецтва для усебічного розгляду проблеми.
Першим надамо слово літературознавцям, які підготували коротку довідку про жанр гімну, його особливості й різновиди.
Літературознавці
Гімн (грец. hymnos — славити, хвалити) — урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту.
Різновиди гімнів: державні, релігійні, партійні, революційні, літературні, спортивні , на честь видатних подій, героїв. (робота у зошиті)
Так як гімн -це не тільки літературний твір, а ще й музичний , то ж надаємо слово фахівцям з музичного мистецтва.
Історія гімну дуже давня. Як жанрова форма поезії, гімн еволюціонував з обрядових пісень, що завершувалися молитвою до культового божества в Єгипті, Месопотамії, Індії. В Елладі гімн співали на честь Аполлона (пеан), Діоніса (дифірамб) або у вигляді гіпорхеми. У добу Середньовіччя його виконували як хорал. Гімн поширився також і в ренесансно-бароковій Україні (кондак).
У світській традиції гімн пов’язують з урочистими подіями загальнонаціонального значення, з офіційними церемоніями, демонстраціями тощо. Гімн Мартіна Лютера «Еіп feste Burg» став бойовою піснею німецьких протестантів; зі співом гімнів йшли битися і війська Кромвеля.
У XVIII столітті гімн існував як жанр літератури і був частиною окремих форм народної пісні та світської поезії (пастораль). На початку XIX ст. у період романтизму були спроби воскресити гімн як твір емоційно насиченої (патетичної) і метрично вільної ліричної форми. В Англії гімни Новаліса перекладав Джордж Макдональд. Одна з цих пісень набула статусу національного символу поряд із прапором та гербом.
Першим у Європі широковідомим національним гімном став британський «God Save the King/Queen» («Боже, бережи Короля/Королеву»), хоча він не має офіційного статусу державного гімну. Потім з’явилися гімни інших європейських держав. Спочатку більшість текстів виконували на музику британського гімну (наприклад, російський «Боже, Царя храни!», американський «Му Country, ’Tis of Thee», гімн Німецької імперії «Heil dir im Siegerkranz», швейцарський «Rufst du, mein Vaterland» та інші — всього близько 20 гімнів). Після того, як монархи та парламенти почали затверджувати гімни, у більшості країн було створено власні мелодії. Але гімн Ліхтенштейну — пісня «Oben am jungen Rhein» — і досі виконується під музику англійського гімну.
Послухайте музику
Муз. М. Вербицького, сл. П. Чубинського. Державний гімн України у виконанні Національного заслуженого академічного народного хору України ім. Г. Вірьовки та Національного симфонічного оркестру України.
Проаналізуй цей твір за таким планом:
1. Розкажи про засоби музичної виразності головної пісні України.
2. Кого ви знаєте з виконавців гімну?
2. Хто з виконавців вам сподобався більше? Чому?
3. З якими героями України або з якими подіями в тебе асоціюється гімн?
4. У чому полягає урочистість Державного гімну? Розкажіть, прослухавши ще один варіант виконання твору.
Муз. М. Лисенка, сл. О. Кониського. «Молитва за Україну» у виконанні Національної заслуженої академічної капели України «Думка».
А яка ж історія виникнення гімну як літературного жанру?
Надаємо слово історикам.
Аналітично-пошукова робота з матеріалом. Під час прослуховуввання доповіді запишіть країни, якими ширилися гімни
Доповідь істориків. Гімн у країнах Європи
Як і кожний жанр, гімн має свою історію. Найдревніші його зразки складалися ще в Єгипті та Месопотамії. Але в ті часи це були молитовні піснеспіви ліричного характеру.
У древній Греції гімни виконувалися хором під акомпанемент кіфари і часом супроводжувалися танцями. Одним з їх авторів був Гомер.
Згодом гімни співалися під час релігійних відправ. До наших днів дійшли християнські зразки гімнів кінця третього століття.Але з кінця 18-го сторіччя призначення гімну поступово змінюється. Він стає урочистою піснею переважно світського змісту.До слова, український композитор Дмитро Бортнянський став автором однієї з них.
Згадаймо також хор „Славься” з опери Глінки „Іван Сусанін” або знаменитий фінал дев’ятої симфонії Бетховена на вірші Шіллера „Обнімітеся, мільйони”, який став згодом офіційним гімном Євросоюзу.
Під час національно-визвольної боротьби народів гімн вийшов на барикади і зазвучав як революційний символ. Такими стали: „Марсельєза” у Франції, „Гімн Гарібальді” в Італії,„Ракоці-марш” в Угорщині, Інтернаціонал П’єра Дегейтера.
Саме цьому жанру випало стати музичним державним стягом. Цікаво, що в багатьох країнах для цього використані мелодії видатних вітчизняних геніїв. Скажімо, в австро-угорському гімні звучить тема з квартету Йозефа Гайдна, а державним символом сучасної Австрії слугує одна з мелодій Моцарта.
У 20-х роках минулого століття гімн у більшості країнах стає офіційною звуковою емблемою держави.
Історики: Виникнення національного гімну України
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, в якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»)[2]. Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через пів години вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив[3]. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…», яка згодом стала польським гімном[4]. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання). Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Словаки», що була гімном Словаччини та Югославії.
Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» («за вредное влияние на умы простолюдинов») на проживання в Архангельську губернію[5].
Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. Вперше надрукований у 1863 році, з нотами — в 1865-му.
Перше публічне виконання відбулось 10 березня 1865 у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку[6]. На платівку вперше записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року[7] у виконанні Модеста Менцинського. У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР. Зокрема, 17 червня 1917 року авторитетне американське видання The New York Times опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України
Також, «Ще не вмерла Україна» Чубинського і Вербицького наряду з «Вічним революціонером» Франка та Лисенка, у виконанні хору Стеценка, лунали під час проголошення Акту Злуки.
1939 року «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.
Радянська доба
Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної республіки в його складі, то варіант використання пісні «Ще не вмерла Україна» було відкинуто, щоб не викликати сепаратистські настрої серед українців. Потрібен був текст, в якому б стверджувалося, що Україна — держава, що входить до складу СРСР, що вона там «Між рівними рівна, між вільними вільна» та обов’язково повинна була висвітлена комуністична партія. Це завдання виконав Павло Тичина. Його варіант «Живи, Україно, прекрасна і сильна», покладений на музику групою композиторів під керуванням Антона Лебединця, став державним гімном Української РСР у період з 1949 до 1991 роки.
Гімн «Ще не вмерла Україна» було вперше публічно заспівано 24 вересня 1989 року на головній сцені фестивалю «Червона рута». Почав виконувати Василь Жданкін і до нього долучилися Віктор Морозов і Едуард Драч.
Визначною подією стало також виконання гімну «Ще не вмерла Україна» 9 квітня 1990 року у Львівській опері перед початком сесії Львівської обласної Ради народних депутатів XXI («першого демократичного») скликання[9]. Перше аранжування для оркестру здійснив[10] художній керівник та диригент Галицького симфонічного оркестру Ростислав Демчишин.
Доба Незалежності
15 січня 1992 року музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) державного гімну затвердила Верховна Рада України[11], що знайшло своє відображення у Конституції України. Усю оркестровку здійснив Олександр Морозов[12].
Тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України»[13], котрий запропонував президент Леонід Кучма. Законопроєктом пропонувалося затвердити як державний гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Президент запропонував змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».
Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
Частиною першою статті 2 проєкту Закону України, ініційованого Кабінетом Міністрів України у 2009 році[14], пропонувалося законодавчо закріпити, що еталонною музичною редакцією державного гімну України є музична редакція М. Скорика та Є. Станковича в тональності сі-бемоль мажор. Згідно з тією ж статтею нотний матеріал еталонної музичної редакції державного гімну України мав видаватися у вигляді клавіру, хорової партитури, партитури для симфонічного оркестру та хору, для симфонічного оркестру, партитури для малого, середнього і великого складу духового оркестру. Законопроєкт був відкликаний.
Гімн України набув значної популярності в ході масових протестів 2004 та 2013–2014 років.
Географи.
Задача групи географів полягає у тому , щоб позначити на карті усі країни, де був розповсюджений гімн.
Аналіз тексту поезії-гімну
Визначення теми, ідеї, основної думки та жанр твору
Тема: відтворення прагнення українців жити у волі; намагання боротися з будь-яким ворогом, захищаючи рідний край.
Ідея: віра оборонців рідної землі у неминучу перемогу над ворогом, цілеспрямованість українців у доведенні, що вони козацького роду.
Основна думка: тільки той народ може перемогти ворога, подолати будь-які труднощі, який має силу, мужність, витримку, взаємодопомогу, віру в досягненні своєї мети, готовий заради цього пожертвувати своїм життям.
Жанр: громадянська лірика, пісня-гімн.
Художні особливості твору:
звертання: «браття українці», «браття»;
метафори: «усміхнеться доля», «Чорне море всміхнеться», «Дніпро зрадіє», «доленька доспіє»;
порівняння: «згинуть… вороженьки, як роса на сонці»;
повторення: «браття», «воля», «доля, доленька».
Завдання «Мікрофон»:
- Який настрій ,на вашу думку, сповнює цей твір?
- Чому борці за Україну впевнені у святій перемозі?
- Що необхідно зробити для того, щоб ворог не зміг поневолити рідний край?
- Чи є , на вашу думку текст гімну актуальним у наш час? Чому? Аргументуйте.
Узагальнення та систематизація вивченого. Виконання творчого завдання
-Якби зараз вам запропонували внести зміни до текту, або дописати його про що ще б ви хотіли б написати, на чому акцентувати?
Хвилинка-цікавинка: у 2014 році Україну визнали найпатріотичнішою у світі, бо в жодній іншій країні не співали гімн одночасно близько мільйона людей
V. Оцінювання навчальних досягнень учнів.
VІ. Домашнє завдання. Вивчити напам’ять «Ще не вмерла України ні слава, ні воля», проведіть невеличке дослідження: складіть і запишіть певну хронологію: у якому році і ким , у якому музичному супроводі виконувався гімн України. Зазначте, який варіант вам сподобався найбільше і чому.