«Пізнавальна віртуальна подорож до епохи Відродження. УКРАЇНА»

Підготувала: Гноєва Світлана Олегівна,керівник Народного художнього колективу студії образотворчого мистецтва «Соняшник» КПНЗ «Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості»,«Пізнавальна віртуальна подорож до епохи Відродження. УКРАЇНА»

Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Українське Відродження. В 15– 16 ст. культурний рух в. охоплює й слов'янський світ, передусім ті його країни, які належали до католицької Європи як певної культурно-ідеологічної спільності, що склалася в часи середньовіччя. В складі однієї з них – Польщі, перебувала Україна, яка, однак, разом з іншими східно- та південно-слов'янськими країнами належала до православної візантійської культурної спільності.

Погруддя Варвари Радзивілл

Українське Відродження. У мистецтві Ренесанс — назва стилю, що прийшов на зміну готиці, в Україні — на початку XVI — пол. XVII ст., за доби розвитку міст і зростання міщанського стану. Пам'ятки Ренесансу характерні насамперед для західної області України, зокрема для. Львова, до якого приїздили кваліфіковані майстри з мистецьких центрів Італії (Кастіліо Петро, Італієць Петро, Красовський Петро, Римлянин Павло й ін.) і Німеччини (Пфістер Йоганн, Горст Генріх, Шольц Гануш та ін.). Елементи Ренесансу помітні в перебудові (у Кам'янці-Подільському, Меджибожі — 1545) і будові замків (Сенявськиху Бережанах — 1534 — 55, С. Конецпольського у Підгірцях та ін.)

Каплиця Боїмів у Львові (1609—1615) — пам'ятка пізнього ренесансу в Україні

Для доби Ренесансу як на заході, так і у слов'янських країнах, зокрема в Україні, характеристичний синкретизм — сполучення теоретичних думок з галузі філософії, теології, політики і конкретних наук з гарною літературною формою (поетичною або реторичною). У літературі й науці, поруч з тенденцією відродити культуру античності (так, як її тоді розуміли), йшли намагання культивувати людську індивідуальність, що мусить бути звільнена від авторитетів традиції, переживати й думати незалежно від них.

Вівтар каплиці Боїмів

В зв'язку з польсько-католицькою експансією у 2-й пол. 16 ст.ренесансні віяння сприймалися в Україні як впливи чужої і ворожої культури, що руйнують православну культуру. Тому складові елементи в. в Україні проявлялися лише спорадично, проте вони поклали початок процесу поступової перебудови духовного й культурного життя, який завершився пізніше – у 17–18 ст.

Купол каплиці Боїмів

Ідеологія в. (гуманізм) та її практичні здобутки, що втілювалися в різних сферах європейської культури, почали проникати в Україну на етапі пізнього Відродження, коли в Європі утверджувалася вже культура бароко. В Україну ідеї гуманізму приносили і поширювали ті освічені українці, які поверталися на Батьківщину після навчання у західно-європейських університетах.

Палац Корнякта. Італійський дворик

Монастир бернардинців

Схема розміщення ренесансних бастіонів східного прясла третьої лінії оборони

Вплив окремих рис Ввідродження помітний і в українському живописі та графіці. В живописі спостерігався більший інтерес до зображення реального життя; з'являється портрет, до релігійних сюжетів включаються елементи побуту й пейзаж (роботи художників Ф. Сеньковича, М. Мороховського, В. Стефановича, І. Рутковича).

Федір Сенькович. Ікона Різдво Богородиці з Успенської церкви у Львові, близько 1629.

Федір Сенькович. Василій Великий. 1620-ті рр., м. Львів Федір Сенькович. Іван Златоуст. 1620-ті рр., м. Львів

ПОРТРЕТ ІВАНА ДАНИЛОВИЧА. 1620 Полотно, олія. 107 х 84,5  Походження: первісно замок в Олеську СЕНЬКОВИЧ ФЕДІР (? - бл. 1631) - народився в с. Щирець на Львівщині, працював над іконостасом для Успенської церкви (1630)

Ренесанс в українській культурі був своєрідним і як історичний етап хронологічно не збігався з італійським або західноєвропейським Відродженням. Ренесанс почав торувати свій шлях на українських землях вже на початку XVI ст. Однак лише в другій половині XVI ст. та в перші роки XVII ст. прояви. Ренесансу стали досить помітними.

Головними осередками культури, як і у попередні часи,залишалися князівські двори, монастирі та церкви. У нихзосереджувалися освічені люди, велось літописання,переписували й перекладали книги. Визначнимикультурними центрами були: Київ, Чернігів, Галич, Львів, та Луцьк.

Розвиток української культури на початку XIV— першої половині XVII ст. відбувався у складних суспільно-політичних та історичних обставинах. Процес формування культури українського народу в XIV—першій половині XVII ст. був одночасно відображенням складного процесу остаточного оформлення українського етносу. Основоположниками гуманістичної культури в Україні у XV—XVI ст. слід вважати таких діячів і вчених, як Юрій Дрогобич, Павло Русин із Кросна, Лукаш з Нового Мяста, Станіслав Оріховський

Найвизначнішою постаттю в східнослов'янській культурі доби Відродження був Станіслав Оріховський — Роксолан. Твори Станіслава Оріховського були добре відомі не лише на Україні, але й за її межами, їх читали в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині. Не випадково у Західній Європі його називали «українським Демосфеном» та «сучасним Ціцероном».

Характерними ознаками української культури Відродження було поширення ідей гуманізму, яскраво виражений антропоцентризм ренесансного мислення, що утверджувало велич і винятковість земної людини, пробуджувало інтерес до людських цінностей. Найбільш яскраво це проявилося в українській літературі, яка творилася латинською мовою.

Ренесанс прийнявся у нас дуже легко, бо мав приготоване класичне підложжя. Подув ренесансового стилю залишив дуже помітні сліди в українській різьбі XVI ст. Декоративна різьба в дереві знайшла собі широке застосування в архітектоніці українських іконостасів

У другій половині XVI ст. ренесансні впливи стають відчутними і в українському малярстві. У цей час основними його видами залишаються настінний розпис та іконопис, однак поряд з ними виникають нові жанри-портрет, історичний живопис.

До полотен київської школи слід віднести ікони «Микола з житієн»,«Ігоревська богоматір» і «Максинівська богоматір», які виконані з великою майстерністю. Обличчя святих зображені м'яко і просто, колоритно намальовано одяг. Однією з найвизначніших пам'яток живопису кінця XIII—початку XIV ст. є ікона «Волинської богоматері», величний силует якої справляє глибоке враження.

До творів, що в поважній мірі затяжіли над розвитком української образотворчості, належить у першу чергу славне Пересопницьке Євангеліє — ілюмінований рукопис, який, початий у 1556 р. у двірцевому монастирі св. Трійці, у 1561 р. був закінчений у Пересопниці на Волині. Писав та ілюмінував його Михайло Васильович із Сянока в Галичині.

В українському образотворчому мистецтві кінця XVI — початку XVII ст. набуває розвитку портретнийживопис. Під впливом гуманістичних ідей художники того часу звертають особливу увагу на обличчя людини, прагнуть передати характер, розум, силу волі, почуття власної гідності.

«Козак Мамай» – картина українського походження і скомпонована не пізніше XVII століття. (Національний музей. Тараса Шевченка) У XVІІ—ХІХ століттях картина козака-бандуриста була найпопулярнішою на українських землях. Нею селяни, потомки простих козаків, прикрашали свої хати, образ козака-бандуриста малювали на дверях і стінах хат, на скринях і посуді

«Козак-Мамай»… Цей загадковий образ у багатовіковому історичному поступові виявився духовним символом українців, уособлюючи звитяжницькі ідеали народу, його світоглядні орієнтири та націотворчі спрямування. Народна картина «Козак-Мамай» освячувала чи не кожну українську хату, утворюючи своєрідний сакральний комплекс разом із традиційними іконописними образами. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях.

Пам'ятник Мамаю на Майдані Незалежності

Таким чином, Ренесанс в українській культурі став наслідком складного й тривалого процесу взаємодії вітчизняної та європейської культури. І хоч українські митці не сформували цілісної ренесансної культури або стилю, зате творчо переробили кращі досягнення західної Європи, насамперед Італії, використали їх для розвитку власної нації, формування власної державності.

 ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!