План відкритого заняття

ХІД І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Тривалість

Примітка

І.Організаційна частина:

•       привітання зі студентами;
•       перевірка наявності студентів на занятті, запис в журналі навчальних занять;
•       перевірка виявлення готовності студентів до заняття.

1 хв.

Слайд 1

ІІ. Повідомлення теми, мети заняття.

Тема: Собівартість енергетичної продукції.

Мета:

         Ознайомити студентів з поняттям собівартості продукції, видами витрат, процесом калькуляції та статтями витрат, які входять в собівартість холоду.

Розвивати пізнавальну активність студентів; вміння мислити, аналізувати і систематизувати одержану інформацію та робити висновки; розвивати професійні навички, почуття відповідальності, пам’ять, увагу, творчі здібності до самостійного вирішення проблемних питань та конкретних виробничих ситуацій.

Виховувати активний стиль економічного мислення, зацікавленість дисципліною та обраною професією, сприяти формуванню професійних навичок.

1 хв.

Слайд 2

ІІІ. Актуалізація опорних знань:

•       Дайте визначення поняттю інвестиції.
•       Назвіть види інвестицій за об’єктами вкладень.
•       Дайте визначення основним фондам.
•       Дати визначення оборотним фондам.
•       Охарактеризуйте поняття заробітної плати.
•       Поясніть сутність форм заробітної плати.

5 хв.

Слайд 3

IV. Мотивація навчальної діяльності

Значимість теми для:

• вивчення інших таких предметів як Холодильно-компресорні машини та установки прививченні теми Холодильні підприємства; Холодильно-технічне обладнання при вивченні теми Холодильна техніка підприємств харчової промисловості.
• виконання курсової роботи при обчисленні собівартості 1000 кДж холоду.
• складання екзамену;;
• в побуті при купівлі ріноманітних товарів для забезпечення свої потреб повинні знати, що в собівартість готової продукції входить не тільки вартість сировини, матеріалів, складових частин товару а крім цього загальновиробничі витрати і витрати на збут. Знаючи це, не буде виникати питання чому ціна товару на перший погляд не відповідає очікуваній.

3 хв.

Слайд 4

V. Виклад теми за питаннями плану:

1.    Сутнісна характеристика витрат підприємства.

2.    Собівартість продукції та процес калькуляції.

3.    Класифікація витрат підприємства.

4.   Розрахунок собівартості 1000 кДж холоду за елементами витрат.

1.    Сутнісна характеристика витрат підприємства.

Будь-яка діяльність, у тому числі й виробнича, су­проводжується процесом використання ресурсів. У виробничій діяльності ці ресурси називають факто­рами виробництва, до них належать сировина, матеріа­ли, праця, засоби виробництва у складі машин, устат­кування, споруд та ін.

Необхідні ресурси підприємство купує на ринку чи створює самостійно і використовує у своїй операцій­ній діяльності. Оскільки потреба в ресурсах постійна, то їх відтворення здійснюється регулярно згідно з тривалістю операційного циклу й оборотністю. Кош­ти підприємства, пов'язані з формуванням потрібних ресурсів та їх використанням, утворюють його ви­трати. Витрати бувають разові та поточні.

Разові витрати спрямовані на створення або купів­лю факторів виробництва тривалого користування, інших доходних активів чи соціальних благ. їх нази­вають інвестиційними витратами, або просто інвести­ціями. Ці особливі витрати розглядаються окремо ра­зом зі специфічною методикою їх обґрунтування.

Поточні витрати виникають у процесі операцій­ної діяльності підприємства, тому на практиці їх на­зивають операційними. Операційні витрати умовно можна поділити на циклічні та безперервні. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення про­дукту (основні матеріали, технологічна енергія, зар­плата виробничників та ін.). їх сукупна величина зале­жить від інтенсивності виробництва (кількості продук­ції). Безперервні операційні витрати потрібні постійно для управління і підтримки операційної системи підприємства у стані готовності (утримання управлінського персоналу, машин і устаткування, споруд, будівель, орендна плата).

Операційні витрати, називатимемо їх далі просто витратами, мають натуральну і грошову (вартісну) форми. Планування по­треби у факторах виробництва, їх облік у натуральній формі (кіль­кість, маса, об'єм, довжина тощо) важливі для організації діяль­ності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяль­ності, визначення становища підприємства на ринку і його кон­курентоспроможності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг) для виробни­ка, тобто її собівартість.

60 хв

Слайд 5

Слайд 6

2.    Собівартість продукції та процес калькуляції.

Собівартість продукції— це грошова форма витрат на підго­товку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відобража­ючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно ха­рактеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує вироб­ничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та ор­ганізацію виробництва), тим нижчою є собівартість його продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва.

Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це про­являється в тому, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва: ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої нижча за собівартість. Витрати, котрі не дають відповідного результату у вигляді продукції, послуг чи інших благ, є прямими втратами або конкретніше: якщо результат у вартісній формі нижче рівня самих витрат (собівартості), то різниця — це збитки.

   Калькуляція – це процес обчислення собівартості одиниці продукції. Воно потрібне для вирішення ряду управлінських питань, а саме: обгрунтування ціни на продукцію виробника та цінової політики підприємства взагалі; визначення рентабельнос­ті виробів і на цій основі оптимізації товарного асортименту; аналізу й оцінки роботи підрозділів підприємства (центрів відпо­відальності); обчислення економічної ефективності технічних та організаційних рішень і т. п.

    Об 'єкт калькулювання — це та продукція чи послуги (роботи), собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспор­тування). Головний об'єкт калькулювання — готові виро­би, що поставляються за межі підприємства (на ринок). Кальку­лювання іншої продукції має допоміжне значення.

Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляцій­на одиниця — одиниця його кількісного виміру, стосовно якої обчислюються витрати (кількість у штуках, маса, площа, об'єм). Наприклад, об'єкт калькулювання — трактори, калькуляційна одиниця — один трактор, відповідно вугілля — одна тонна, пи­во — декалітр, електроенергія — одна кіловат-година і т. п. Ве­личина калькуляційної одиниці принципового значення не має. Вона вибирається з огляду на зручність планування й обліку у виробництві та товарообігу.

Основні статті калькуляції охоп­люють:

•     прямі матеріальні витрати;
•   прямі витрати на оплату праці;
•     загальновиробничі витрати.

Слайд 7

     3.    Класифікація витрат підприємства.

    Різноманітні види втрат розглядаються з різних по­зицій відповідно до потреб економічного управлін­ня. Для систематизації їх класифікують, тобто поділяють на групи за певними ознаками. Кожна з груп охоплює витрати з однаковими властивостями щодо класифікаційної ознаки. Ознаки класифікації витрат можуть бути різними. їх вибирають передусім з практичних міркувань, враховуючи закономірності формування вартісних показ­ників, потреби контролю за рівнем витрат, методи аналізу діяльнос­ті та економічних обґрунтувань управлінських рішень.

     За способом віднесення на окремі види продукції (калькуля­ційні одиниці) витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції і можуть бути обчислені на її одиницю у багатопродуктовому виробництві прямо (основні матеріали, комплектуючі ви­роби, заробітна плата робітників, зайнятих у технологічному процесі та ін.). Якщо виготовляється один вид продукції (наприклад, цегла, пиво), усі витрати розглядаються як прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо віднести на окремі види про­дукції, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва у цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо.

Розподіл витрат на прямі та непрямі істотно залежить від рів­ня спеціалізації виробництва, особливостей організації бізнес-процесів, методів нормування і обліку, рівня інформаційних тех­нологій. Наприклад, частка прямих витрат є більшою на підпри­ємствах, на яких бізнес-процеси мають орієнтацію на обмежену номенклатуру продукції і послуг. Досить часто прямі витрати за суттю відносять до непрямих внаслідок відсутності їх нор­мування і диференційованого обліку (наприклад, паливо і енер­гія технологічного призначення, спеціальні пристосування й інструмент).

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати є змінні та постійні. Змінні витрати— це витрати, загальна сума яких за пев­ний період залежить від обсягу виготовленої продукції. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. їх за­гальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в ме­жах даної виробничої й організаційної структури та величини під­приємства, тобто у короткостроковому періоді.

Регульовані витрати піддаються контролю і впливу з боку відповідального за їх рівень. Відповідно, щодо нерегульованих витрат такий вплив неможливий. Наприклад, керівник певної виробничої дільниці тією чи іншою мірою може впливати на зар­плату робітників, витрати на матеріали, інструмент, технологічну й силову електроенергію та деякі інші витрати. Отже, для цієї ді­льниці вони є регульовані. Водночас на амортизаційні відраху­вання, плату за орендовані основні засоби, витрати на їх утри­мання і керівник дільниці як центру відповідальності впливати не може. Ці витрати для нього не регульовані.

Слайд 8

4. Розрахунок собівартості 1000 кДж холоду за елементами витрат.

Калькуляція собівартості холоду проводиться тільки до цехової собівартості, так як холод використовується на внутрішні потреби. Калькуляція 1000 кДж холоду складається по наступних статтях:

4.1 Холодний агент

4.2 Мастильні матеріали

4.3 Електроенергія силова

4.4 Вода виробнича

4.5 Заробітна плата виробничого персоналу

4.6 Нарахування на заробітну плату

4.7 Цехові витрати

4.1 Розрахунок витрат на холодильний агент.

Ці витрати знаходяться в прямій залежності від встановленої річної (стандартної) холодопродуктивності компресорів і розраховується за формулою:

де: Цх/а - ціна І кг аміаку;

Q_ст.р - стандартний річний виробіток холоду;

1,7 - коефіцієнт, який враховує втрати холоду при ремонтних роботах;

Н_р - норма витрати х/а, кг/кВт.

Слайд 9

Слайд 10

2  4.2 Розрахунок витрат на мастильні матеріали

Ці витрати розраховуються за формулою:

Р_мас = Ц_мас ∙ Н_р ∙ t , грн.                                            

де : Цмас - ціна 1 кг мастильного масла;

Нр - норма витрат мастила в кг на 1 год. роботи обладнання, машин (за технічними характеристиками);

t - тривалість роботи обладнання в році.

Слайд 11

3  4.3 Розрахунок витрат на силову електроенергію

Розрахунок витрат на силову електроенергію для привода компресорів, насосів, вентиляторів, встановлених на основному холодильному обладнанні розраховуються за формулою:

Р_ел = Ц_ел.ен ∙ П ∙ t ∙ К_с ∙ N_ел.дв, грн                                  

де: Ц_ел.ен - ціна за 1 кВт/год електроенергії, грн;

П - число електродвигунів;

t - тривалість роботи при максимальній потужності, год;

К_с - коефіцієнт спросу електроенергії;

N_ел.дв - потужність електродвигунів.

Слайд 12

4.4 Розрахунок витрат на воду виробничу

   Ці витрати розраховуються тільки при використанні водопровідної води. Витрати води на охолодження компресорів і конденсаторів враховуються в розмірі втрат на охолоджуючому обладнанні (при використанні оберненого водопостачання). Втрати складають в % від витрат водопровідної води:

Середня зона – 8%

Південна зона – 10%

Північна зона – 5%

Річна потреба води в м можна розрахувати за формулою:

W = q_в ∙ Q_ст, м³/рік                                           

де : q_в - питомі витрати води

      Q_cт - приведений виробіток холоду, тис кДж 

Витрати (W') води розраховуються в % від W

W'=W - (0,05 - 0,1), м³/год                                 

де: W - втрати води за рік, м³;

      0,05 - 0,1 - коефіцієнт, враховуючий обернене водопостачання.

Вартість води визначається за формулою:

В_в = W ∙ С_в , грн                                           

де: С_в - ціна за 1 м води (залежить від місцевих умов), грн.

Слайд 13

4.5 Розрахунок заробітної плати виробничого персоналу

4.6 Розрахунок нарахувань на заробітну плату

Нарахування на заробітну плату розраховуються залежно від класу професійного ризику.

Слайд 14

4.7 Розрахунок цехових витрат

7.1 Зарплата цехового персоналу.

7.2 Відрахування на соціальні потреби.

Нарахування на заробітну плату складають 37,18% від фонду заробітної плати цехового персоналу.

7.3 Утримання будівель і обладнання.

Ці витрати орієнтовно приймають у розмірі 3% від балансової вартості основних фондів цеху.

7.4 Амортизація будівель і обладнання компресорного цеху.

Амортизаційні відрахування по обладнанню і будівлях  залежить від встановлених норм амортизації:

А_об = С_Об ∙ На / 100%, грн.                                  

А_буд = С_буд ∙ На / 100%, грн.                                

де: С_об - початкова вартість обладнання;

С_буд - початкова вартість будівлі;

А_об і А _буд – сума амортизаційних відрахувань від вартості обладнання будівлі, грн.;

На - норма амортизації, %.

7.5 Витрати на поточний ремонт обладнання і будівель.

Сума витрат розраховується за формулою:

Р_пр = (С_0б ∙ N_пр.обл ∙ 100)+(С_буд ∙ N_{пр. обл} ∙ 100), грн         

де: С_об,  С_буд - початкова вартість обладнання і будівель;

      N_пр.обл - і N_пр.обл - % витрат від вартості обладнання.

4.7.6 Витрати по раціоналізації і винахідництво.

Ці витрати визначаються орієнтовно в залежності від місткості проекту холодильника.

4.7.7 Зношення малоцінного і швидкозношуючого інвентарю.

Приймається в розмірі 1% від початкової вартості обладнання.

4.7.8 Витрати по охороні праці і техніки безпеки.

Суму витрат на охорону праці можна обчислити, в розмірі 3% від річного фонду ЗП.

4.7.9 Розрахунок інших цехових витрат.

Інші цехові витрати приймаються в розмірі 2000-5000 грн. за рік. 

Отже собівартість продуції є основою для формування її ціни та рівня прибутковості підприємства. Тому є необхідним вивчення її рівня, розробляти шляхи її зменшення.

Слайд 15

VI. Підсумок заняття:

• Узагальнення та систематизація;

1. Дайте визначення поняттю витрати.
2. Які види витрат вам відомі?
3. Охарактеризуйте поняття калькуляції.
4. Дайте визначення собівартості.
5. Охарактеризуйте поняття калькуляційної одиниці, наведіть приклади.
6. На які види витрати поділяються в залежності від обсягу виробництва.
7. На які види поділяються витрати за віднесенням на продукцію.

• Оцінювання знань студентів, мотивація.

7 хв

Слайд 16

VIІ. Завдання для самостійної роботи:

Опрацювати тему «Собівартість енергетичної продукції» вивчення за конспектом лекцій, та літературою:

1.  Мельник Л.Г., Корінцева О.І, Сотник І.М. Економіка енергетики: Навчальний посібник. – Суми ВТД «Університетська книга», 2010. – с. 89 - 108 с.

2.    Економіка підприємства: навчальний посібник/Д.І. Рижмань, Г.Я. Криворучко, Г.Я. Вінчук, М.Т. Пилявець. – К.: Аграрна Освіта, 2011. – с. 234 – 245.

1 хв

Слайд 17

Розв’язати задачі.

1. Розрахувати собівартість 1000 к Дж холоду, якщо витрати по компресорного цеху становлять 15896785 грн, а виробнича програма складає 29775968 кДж холоду за рік.
2. Розрахувати витрати на холодильний агент для виробничого холодильника при  виробництві холоду 867 кВт на рік. Вартість холодильного агенту 8 грн за 1 кг.

1 хв

Слайд 18