Плани-проекти дидактичних міні-модулів з образотворчого мистецтва

Плани-проекти дидактичних міні-модулів  з образотворчого мистецтва

 

Тема: Писанкарство. Символи від язичництва до сьогодення. Техніка написання писанок

 

Очікувані результати: Ознайомити з символами в писанкарстві, видами писанкарства: крапанками, писанками. Розвивати уяву. Виховувати шанобливе ставлення, терпіння, повагу до українських народних традицій. Ознайомити з технікою написання писанок.

Міні-модуль: інформаційно-мотиваційний

 

Хід дидактичної взаємодії

І. Повідомлення теми і очікуваних результатів.

ІІ. Етап актуалізації опорних знань.

 Коротка розповідь про Великдень.

Що готують на Великдень обов'язково в кожній сім’ї? (Паска, крашанки, писанки)

ІІІ. Ілюстрована розповідь вчителя.

А чи знаєте ви, що зображують на писанках? Що символізують ці знаки? Як написати писанку? Сьогодні я вас з цим ознайомлю.

• Поширеним знаком на писанках є крапка. Це символічне зображення зерна, що проростає.
• Квадрати та ромби – знаки землі, її родючості, а розкреслені квадрати та ромби – умовне зображений розораної землі.
• Прямий так званий грецький хрест в епоху неоліту символізував бога Землі, пізніше став символом Сонця.
• Знак косого хреста, так званий хрест святого «Андрія», виник в палеоліті як символ богині неба, перетворившись із часом у символ Сонця.
• Поєднання прямого та косого хрестів відображає ідею зв'язку Бога Землі і Богині Неба.
•  В давній Індії восьмикутна зірка була символом поєднання чоловічого і жіночого начал та творення нового життя.
• Зірки «ружі» – символічне позначення Сонця.
• «Сигма» – знак змії, символічне зображення бога підземного світу, що у вигляді блискавки викликає з хмари дощ.
• «Завиток» – знак рослинності.
• «Свастика» (або сварга) в неоліті була умовним позначенням чотирьох сторін світу, символом бога Землі. Пізніше цей знак символізував Сонце, його рух протягом року. Свастика – один із найдавніших знаків добра, побажання щастя, відвернення нещасть.
• Мотив «баранячих ріжок» пов'язаний із ідеєю щорічного відродження божества рослинного світу.
• «Вазон», «деревце» – зображення священного дерева життя, що корінням сягає підземного царства, а гілками – небесної сфери богів. Симетрія Світового дерева означає припинення хаосу, встановлення зв'язків між частинами світу.
• Жіночі фігури на писанках – це зображений Великої Богині, Богині Неба, що дарує життя на землі, а також забирає на небо, посилає небесну вологу – дощ. Є охоронницею всього живого на землі.
• Олень – міфічна тварина, образ якої пов'язується зі сходом Сонця. За легендою Олень щоранку виводить Сонце з підземного царства на небо.
• Риба – символ здоров'я, знак води, родючості, давній символ життя і смерті.
• Птахи – істоти, що можуть найвище злетіти і наблизитися до світу богів. Також птахів вважають передвісниками весни.
• Дубове листя – символ Перуна, бога чоловічої, сонячної енергії, розвитку, життя. [12]

Як написати писанку

Для написання писанки необхідно приготувати чисте, свіже, без плям, тріщин та подряпин куряче яйце. Інколи писанки пишуть на гусячих, качиних яйцях або яйцях інших свійських чи диких птахів. За давньою традицією писанки мають бути написані па повному (цілому) свіжому яйці, яке не можна варити та розбивати. Для того, щоб виготовити таку писанку, необхідно взяти «домашнє», запліднене яйце, бо воно може зберігатись тривалий час, поступово висихаючи. Якщо ж для писанки беремо яйце з птахофабрики, то після нанесення всього малюнка і перед зніманням воску необхідно зробити в двох протилежних кінцях яйця отвори за допомогою гостро заточеного надфіля або тонкого свердла та обережно «видути» вміст яйця. Якщо ж цього не зробити, то така писанка за кілька тижнів зіпсується і лопне. До речі, в деяких селах був звичай мати за оберіг саме порожні писанки, які вішали під образами у хаті у вигляді ґерданів (намиста).

Перед початком роботи яйце миють у чистій теплій воді. Після миття яйце витирають сухою чистою ганчіркою. Для поділу поверхні яйця і нанесення малюнків потрібен простий олівець, гостро заточений і бажано не дуже м'який, щоб лінія на шкаралупі була не дуже темною.

Свічка з воску або парафіну, кріпиться до підставки з металу, яка має бути стійкою і мати гострий край, об який знімаються надлишки воску з писанки. Найпростіша і найзручніша підставка – звичайна бляшанка.

Для фарбування писанок приготуємо набір розчинених анілінових барвників, що призначені для фарбування вовни. Фарбу (приблизно половину чайної ложки або половину вмісту пакету) висипаємо у банку місткістю 0.5 л та заливаємо її 250-300 г окропу. Воду бажано брати м'яку. Фарбувати писанки можна тоді, коли фарба охолоне до кімнатної температури. Основні кольори – жовтий, зелений, червоний та чорний. Рідше використовується синя, фіолетова, оранжева та коричнева фарби.

Для більш якісного фарбування підготуємо 9% розчин оцтової кислоти (харчовий оцет), який наливаємо у банку 0.5 л у кількості приблизно 300 г. Потрібні ще чисті ганчірки, що добре вбирають вологу, та ложки, бажано пластмасові або з нержавіючої сталі, якими опускатимемо яйце у фарбу. Ложки і ганчірки беруться до кожної фарби окремо.

Основним інструментом для написання писанки є писачок. Раніше його виготовляли зі шматочка тонкої фольги, бажано мідної, який скручували на голці у вигляді трубочки або конуса. Цю трубочку вкладали у розколену частину палички і перев'язували ниткою навхрест.

Запалюєм свічку і встановлюємо її на підставку. Далі потрібно нагріти писачок у полум'ї та набрати воску. Підносимо писачок до кінця і малюємо на шкаралупі крапки або кружечки, тільки ті, що мають бути білого кольору. Віск при цьому витікатиме через тонкий отвір писачка. Не слід малювати крапки дуже густо, щоб залишити місце для крапок іншого кольору. Після закінчення цього етапу роботи яйце кладемо на ложку та обережно опускаємо у баночку з оцтом на 3-4 секунди. Ложкою виймаємо з оцту і обережно беремо пальцями яйце, намагаючись не подряпати підготовлену до фарбування поверхню, після чого відразу кладемо яйце до жовтої фарби. Фарбується писанка в середньому 5 хвилин після чого виймаємо її ложкою, ганчіркою обережно витираємо, «промокаючи» поверхню. Після остаточного висихання знов наносимо крапки воском вже по жовтій поверхні – ці крапки залишаться жовтими. Далі фарбуємо писанку у зеленій фарбі. В оцет опускати писанку вже не потрібно. По висушеній поверхні зеленого кольору знову малюємо воском крапки. І нарешті опускаємо до червоної фарби. Таким чином, під восковими крапками залишились кольори білої шкаралупи, жовтий, зелений, тобто віск щоразу захищав ділянки потрібного кольору, а не покриті воском ділянки перефарбовуються у інший колір. Зазначимо, що саме такою має бути послідовність нанесення кольорів, а чорна фарба, в яку дуже часто зафарбоване тло писанки, має бути завжди останньою.

Крапанка готова. Зручніше знімати віск за допомогою полум'я газової плити, але найкраще покласти її на кілька хвилин до нагрітої духовки або, як це робили раніше до печі.

Етап рефлексії.

Які бувають види розпису великоднього яйця? (Крапанки, писанка)

Яка послідовність нанесення фарби? (Від світлого до темного)

Чому не можна розписувати цілі яйця? (З часом зіпсується)

 

ІV. Підсумки міні-модуля

Слово вчителя.

На цьому міні-модулі ми ознайомилися з символами в писанкарстві, видами писанкарства, розвивали уяву, виховували шанобливе ставлення, терпіння, повагу до українських народних традицій, ознайомились з технікою написання писанок.

 

Тема. Робота з природним матеріалом. Народні обереги  7 кл.

Очікувані результати: ознайомити учнів з технологією виготовлення народних оберегів, розвивати почуття прекрасного, композиції, гармонії; виховувати любов до народних традицій.

Міні-модуль: діяльнісно-розвиваючий.

Прийоми педагогічної техніки: ілюстрована розповідь вчителя.

Обладнання: зразки оберегів, природні матеріали, насіння різних рослин, клей, шматочок полотна (або віничок).

Хід дидактичної взаємодії

1.          Повідомлення теми та очікуваних результатів.
2.       Подача інформації про модуль, що вивчатимемо. Етап інструктування.

Розповідь учителя.

Священні знаки та символи роду.

На наших уроках ми постійно працювали з природнім матеріалом, різноманітним за кольором і формами. З давніх-давен людина усвідомлювала себе в єдності з природою, уважно ставилась до всього, що її оточувало, задумувалась над питаннями світобуття.

Що ж таке символ? Яке його місце в житті людини? Для передачі думок виникає потреба надати їй певної уречевленої умовності. Це і є символи. їх може бути багато, скрізь, де виникає потреба в передачі думок, з'являється і необхідність символів. Символіка є основою інформаційного зв'язку.

Символи відображають у собі всілякі графічні зображення, образи рослин, звірів, птахів. Ці образні зображення символізують обереги роду. Значна їх частина є спільними для багатьох родів, племен, народів.

З рослинних образів – це дуб, верба, калина. Верба вважається праматір'ю всіх слов'янських народів. Щороку на вербну неділю ці гілочки освячують у всіх християнських храмах. Верба символізує дерево роду і є одним із головних атрибутів купальського обряду.

У городенку верба
Під вербою вода.
Там зозуленька купалася,
На бережку сушилася.
І дівка Ганнуся журилася...

Найпоетичнішим символом України виступає калина. Часом образи верби й калини виступають поряд. Верба уособлює дерево роду, а калина дівочу долю.

Ой вербо, вербо зелена,
Спусти гіллячко додолу,
На зелену діброву,
На червону калину,
Де соловейко гнізд не в'є,
А сивая зозуля кує.

З комах священна — бджола. Серед птахів в українців священними вважали: лелеку, журавля, чайку. Так, лелека став символом добра і справедливості, любові до рідного краю, людської вірності.

Оберіг походить від слова Берегиня, тобто оберігає житло і родину, яка там живе. Ще первісні люди на скелях малювали малюнки, які складалися із умовних знаків-символів, тобто оберегів. Кожен символ мав своє значення. Горизонтальна лінія означає землю, хвиляста – воду, вогонь зображували у вигляді хреста, а сонце – у вигляді кола або ромба. Ці предмети, за віруванням, оберігали від недуг, дикого звіра, блискавок, ворога, неврожаю. Оберіг вселяв віру у власні сили, заспокоював, робив людину більш упевненою.

Сьогодні ми також велику увагу приділяємо оберегам. Це можуть бути підкови на щастя, різної форми обереги із сухої трави і насіння різних злаків.

У народі існує повір'я, що часник відганяє від оселі нечисту силу.

• Колоски пшениці символізують достаток.
• Гречка – силу, оберігає від зради.
• Кукурудза – взаємопорозуміння.
• Пшоно – багатство у сім'ї.
• Горох – міцне здоров'я.
• Льон – материнська любов та вірність.
• Насіння соняшника – символізує дітей у домі, радість.
• Мак – оберігає від поганого ока.
• Квасоля – початок родоводу і його продовження.
• Мішок – символізує багатство.
• Полотно – щастя в домі.
• Безсмертник – довголіття.

3.               Етап практичної взаємодії

 Скориставшись різним насінням, знаючи їх символіку, ми самі можемо виготовити обереги, які будуть допомагати вам жити в мирі, бути щасливими та здоровими.

Учні виготовляють обереги при спрямовуючій діяльності вчителя.

4.               Презентація результатів діяльності
5.                  Підсумок взаємодії

Що ви на цьому уроці дізналися нового?

Сподобалася вам робота, яку виконували?

Тема: Ознайомлення з елементами і мотивами петриківського розпису

Очікувані результати. Ознайомити дітей з елементами і мотивами петриківського розпису. Розвивати вміння володіти кошачим пензликом, розвивати фантазію, вміння стилізувати. Виховувати любов до рідного краю, цікавість до джерел народної творчості.

Міні-модуль: Діяльнісно-розвиваючий

Прийоми педагогічної техніки: презентація роботи творчих груп учнів («Інформбюро»), творча робота за зразком при спрямовуючій діяльності вчителя, створення настрою засобами музики «Дитячі забави»

Обладнання:

1. Таблиці з елементами петриківського розпису;
2. Таблиці з зображенням мотивів розпису;
3. Репродукції картин майстрів петриківського розпису Ф.С. Панка, О. Стативи;
4. Роботи майстрів сучасного петриківського розпису;
5. Виставка дитячих робіт попередніх років.

 

Хід дидактичної взаємодії:

І.  Повідомлення теми й очікуваних результатів.

ІІ. Етап інструктування та презентації роботи творчих груп учнів («Інформбюро»)

Учні провели попередню підготовку до заняття, зібрали і систематизували інформацію про елементи і мотиви петриківського розпису. Результати роботи групи презентують на даному етапі взаємодії.

 

Матеріали презентацій:

Група 1 «Елементи петриківського розпису»

З покоління в покоління розвивався й урізноманітнювався петриківський розпис. Зараз можна виділити основні його елементи, їх зовсім мало, але вміло поєднуючи їх, можна створити неповторні живописні мотиви, які сплітаються в чудові візерунки.

«Зернятко» – це основний елемент. Виконується він пензликом з кошачої шерсті. «Зернятко» має форму слізки. Щоб утворити його, прикладають спочатку кінчик пензлика, а потім натискують корпусом, утворюючи слід овальної форми. Для цього в пензлику повинна бути достатня кількість фарби потрібної консистенції, а на кінчику не повинно бути краплі.

«Кривеньке зернятко» – різновид основного елемента, дуже подібний до нього. Щоб його утворити, прикладають кінчик пензлика, а потім під кутом до вусика натискають корпусом. В «кривого зернятка» вусик дещо довший від вусика простого зернятка. З них утворюють різні мотиви: пуп’янок, горішок, квіти, пірчасте листя (останнє з дуже витягнутими вусиками, що дає змогу групувати їх.

Утворюючи з «зерняток» і «кривих зерняток» мотиви, їх можна компонувати вусиками до середини, тоді ми одержимо «колосок», «пірчасте листя», та інше оздоблення до квітів. Пропонуючи основні елементи вусиками назовні, ми одужуємо найпростіші моти­ви: «горішок», «цибульку», «пуп’янок».

«Ягідка» виконується дуже просто: вмочуємо кінчик пальця (найчастіше вказівного) в фарбу і робимо відбитки на папері, гру­пуючи «ягідки» в грона винограду, кетяги калини, гілочки смородини. «Петушіння» – це оздоблювальний елемент. В розписі воно може відігравати роль листя, доповнювати візерунок, заповнюючи простір. «Петушіння» являє собою вузький мозочок з дуже витягнутими вусиками. Найчастіше «петушіння», як мотив, включає в себе декілька мазків, початки їх знаходяться на одній лінії і спрямовані в одну сторону. Інколи «петушіння» виконує роль стебельця квітки.

Звичайний мозок. Взагалі в літературі його не вважають за елемент, але ми не можемо не згадати про нього, так як він є основним при створенні багатьох мотивів. Мазок – не слід від пензля, має тоненькі кінці і розширену середину.

Якщо у мазка нерівномірно витончений один з кінців, або обидва кінці, то вони називаються вусиками. Ними оздоблюють грона винограду, стручки гороху та інше.

Група 2.   «Мотиви розпису»

При стінописі в мотивах переважали рослинні орнаменти – «марафети»: від малюнка простої хвої, «сосенки», обведеної контуром і перетвореної в листкову гілочку, до складних вінків, букетів квітів, перев’язаних стрічкою. Ціле дерево в українському розписі не зустрічалося раніше, зате дуже часто ми бачимо гірлянди з листя дуба, клена, хмелю, барвінку, гороху та облюбованого українськими майстринями винограду.

Рідше в розписі зображалися птахи, домашні тварини. Зображення тварин покривають собою весь простір стіни, розміщуючись окремими «плямами», або ж симетрично одна напроти другої. В окремих випадках рослинний та тваринний світ подається в розписі настільки стилізовано, що птахи виходять схожими на квіти, а квіти на птахів.

Та ніщо з часом не лишається незмінним.

До розпису заохочується все більше і більше митців, кожен, звичайно, вносить щось своє неповторне, нове. Поряд із звичними з’являються нові самобутні мотиви. Малюють майстри в Петриківці все, що бачать навколо, що приваблює погляд і надає наснаги. Відновлюються забуті мотиви: «горох», «перець». Традиційними елементами є: «калинка», «цибулька», «жоржинка», «кучерявка», «пуп’янок», «горішок», «бутончик», «петушіння», найрізноматнітніші квіти і листя.

Листя буває різної форми: багатодубчасте овально-видовженої форми (характерне для петриківського розпису), кленове та виноградне. Багатозубчасте листя (або його частіше називають листя папороті), малюють на основі видовженого мазка. Верхівкою кожного листка є перший мазок, він же є віссю листка (надає ніби основний напрям малюнку). Уздовж цього мазка, ніби спускаючись, поступово розташовують інші мазки, кінчики яких – вусики і є дубцями листків.

Кленові листки за своєю будовою складніші. Вони складаються з трьох майже однакових частин: трубчастої центральної частини і двох бічних. Слід починати малювати з центральної частини, з середнього дубчика, довгенький мазок якого дає основну лінію нахилу всього листка. Обабіч додають два мазки, які сполучаються знизу. У такому ж порядку роблять бічні частини листка. Готове зображення можна лишити в даному кольорі або нанести темною фарбою тонесенькі штрихи, підкреслюючи спрямованість зображення. Щоб досягти більш живописного зображення листка, пензлик можна вмочити почергово в дві, а то й три фарби, завдяки цьому ми одержимо кольорову розтяжку. А ще цей метод надає кожному листку неповторності.

В більш витончених і ніжних візерунках використовують листя з мазків «зерняток». Прописується тоненьке стебельце і вусиком до нього «насаджуються» «зернятка». Таке листя надає орнаменту легкості і прозорості.

З квіткових мотивів в петриківському орнаменті найчастіше зустрічаються жоржини, соняшники, волошки, гвоздики. Їх ми й розглянемо дещо детальніше.

Форма квіток гвоздики, волошки, чорнобривців будується на основі видовженої чашечки, обабіч якої розташовуються перші пелюстки. Від них починають розгортати форму гвоздики: майже кожен мазок чітко підкреслюють, тонкий вусик «зернятка» протягують від центра, формуючи контурний малюнок овальною частиною мазків, натискуючи корпусом пензля із зовнішнього боку. Центральну частину квітів створюють з видовжених мазків – «кривих зерняток», що закінчуються поворотом пензля всередину квітки, де роблять легкий натиск пензля і відривають його від поверхні паперу.

Віялоподібна форма квітки чорнобривців будується видовженими мазками вусиків від центра і чашечки-основи. За таким принципом виконується багато різних квіткових мотивів.

Образи квітково-рослинних мотивів петриківського орнаменту запозичено у природи. Ці квіти дають уявлення про пишну квітку – жоржину – в стадії розквіту. Відокремлені пелюстки від центра цибульки – підкреслюють це. В народному розписі цей мотив існує окремо під назвою «цибулька». Будується «цибулька» з видовжених мазків – «кривих зерняток», вусиком назовні. Створення жоржини і починається з малювання «цибульки».

Інший мотив – квітка соняшника, яка будується окремими пелюстками – «пуп’янками». Останні роблять з двох мазків «кривеньке зернятко». Сполучають мазки округлою частиною так, ніби вусики тягнуться з однієї точки, але не з’єднуються. «Пуп’янки» групують і розташовують по колу вусиками назовні. «Пуп’янки» можна дещо ускладнити, дописавши всередині ще двоє менших «кривеньких зерняток».

Вчитель ілюструє розповіді вихованців практичними вправами (виконання елементів розпису пальцем, вмоченим у фарбу, квачиком, кошачим пензлем)

ІІІ. Етап практичної взаємодії

Діти виконують подібні елементи за поданим зразком при допомозі вчителя.

ІV. Презентація результатів діяльності

 Аналіз робіт. Взаємооцінювання виконаних робіт.

V. Підсумок взаємодії.

1. Які запам’ятали елементи розпису?

(зернятко, криве зернятко, ягідка, горішок)

2. Які є мотиви петриківського розпису? З чого вони складаються?

(Калина, цибулька, колосок, жоржина, виноград, смородинка, різні квіти, листя). Калинка, смородинка, виноград – складаються з «ягідок» виконаних пальцем. Колосок, ромашка – із зерняток. Квітки з різноманітних елементів. Листя найрізноманітнішої форми і декору.

Образотворче мистецтво. 5 клас.  Вчитель Федоренко Л.М.,  “вища” кат.

 

Тематичний модуль № 2: Асоціативно-образна форма.

Інформаційно-мотиваційний міні-модуль № 22.

Тема: Орнамент. Візерунок. Рапорт візерунка.

Очікувані результати: ознайомитись з різними видами візерунка: рослинний, геометричний, зооморфний, астральний. Вивчити поняття орнаменту як одного з найдавніших елементів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати вміння мистецької уяви; виховувати любов до мистецтва пензля.

Тип міні-модуля: І-М

Прийоми педагогічної техніки: бесіда з елементами ілюстрації, реферативне повідомлення.

                      

                                    Хід дидактичної взаємодії:

1. Повідомлення теми та результатів, що очікуємо.
2. Етап актуалізації опорних знань, створення проблемних ситуацій, подача інформації про навчальний модуль, що починають вивчати.

Проблемна бесіда за питаннями учителя. 

Діти, ми починаємо вивчати зовсім не нову для вас тему. З візерунком, орнаментом ви знайомі з раннього дитинства.

Де ви могли бачити орнамент? На рушниках, на бабусиній сорочці, посуді і т.д.. Так, людина з давніх-давен прагнула оздобити свій побут. Прикрасити своє помешкання, одяг, посуд. Коли виникли перші анілінові барвники, господині почали ними розписувати комин, печі, понад вікнами. Пізніше з’явилася вишивка.

Що ж малювали на стінах, вишивали на рушниках?

   Про це нам детальніше розповість Сахно Вікторія. Учениця ознайомлює з рефератом про орнамент як один з найдавніших елементів декоративно-ужиткового мистецтва.

3. Підсумок почутого та прогнозування подальшої взаємодії.

Евристична бесіда. Проблемні питання до колективу учнів.

1. Які бувають орнаменти?
2. Що означає рослинний, геометричний, зооморфний, астральний орнамент?
3. Де використовують візерунок?
4. Як створити орнамент?

На наступних міні-модулях ми з вами створимо свої орнаменти, якими можна було б прикрасити стіни, комин; вишити на рушнику, прикрасити посуд.

 

 

 

 

 

 

 

 

Образотворче мистецтво. 5 клас.  Вчитель Федоренко Л.М.

Тематичний модуль №2: “Асоціативно-образна форма.

Інформаційно-мотиваційний модуль № 40.

Тема: Засоби виразності декоративного мистецтва. Елементи, мотиви петриківського розпису.

Очікувані результати: ознайомитись з елементами петриківського розпису (зернятко, ягідка, травка, видовжений мазок) та мотивами в петриківському розписі. Вчитись стилізувати квіти, створюючи їх спрощені форми з вивчених елементів.

Тип модуля: І-М.

Прийоми педагогічної техніки: ілюстративна розповідь учителя, реферативне повідомлення.

                                    Хід дидактичної взаємодії:

1. Повідомлення теми міні-модуля та результатів, що очікуємо.
2. Етап актуалізації опорних знань, подача інформації, що потрібна для подальшої взаємодії.

З історією створення петриківського розпису як самобутнього виду мистецтва нас ознайомить Мала Юлія.

Реферативне повідомлення про багатовікову традицію петриківського розпису.

Давайте, діти, пригадаємо з яких елементів складається розпис?

Які мотиви ми можемо створити за допомогою “ягідки”?

А які – за допомогою “ зернятка”?

Багато різних квітів, листя ми можемо створи за допомогою якого елемента петриківського розпису?

 Сьогодні ми трохи розширимо свої знання і ознайомимося з такими елементами петриківського розпису як “травка” і “видовжений мазок”.

  “Видовжений мазок” і “травка” допоможуть нам розширити виражальні можливості розпису.

Вчитель показує мотиви, які можна створити за допомогою цих елементів.

 

3. Підсумок роботи та прогнозування подальшої взаємодії.

Питання для рефлексії:      

1. Які є елементи розпису ?

2. Які є мотиви розпису ?

3. Звідки художник черпає своє натхнення ?

 На наступних заняттях ми створимо свої мотиви. Будемо вчитися стилізувати природні форми, використовуючи вже відомі нам елементи.