Першими плазуючими були котилозаври, які походили від древніх стегоцефалів . Більшість із них зберегли примітивні риси, успадковані від земноводних коротка шия й кінцівки. Розміри цих тварин варіювали від 0,5 до 3 метрів . Котилозаври вимерли. Первыми пресмыкающимися были котилозавры, остатки которых известны с середины каменноугольного периода. Большинство из них сохранило примитивные черты, унаследованные от земноводных: череп без височных впадин, короткая шея и конечности. Размеры этих животных варьировали по размерам от полуметра у насекомоядных проколофонов до трёх метров у растительноядных парейазавров. В триасовом периоде котилозавры вымерли. Котилозавры являются предками трёх остальных групп пресмыкающихся, обычно считающихся подклассами: анапсид, синапсид и диапсид. Разделение на эти группы производится в соответствии со строением черепа. Анапсиды сохранили некоторые примитивные черты котилозавров. В настоящее время они представлены отрядом черепах. Синапсиды, или зверообразные пресмыкающиеся появились в конце карбона; в пермском периоде они были самой распространённой и высокоорганизованной группой рептилий. Первыми синапсидами были пеликозавры, некоторые представители которых (например, эдафозавры) имели удлинённые отростки позвонков, образовывавшие спинной парус. Другой отряд зверообразных – терапсиды – появились в конце пермского периода. Среди терапсид можно выделить пятиметровых диноцефалов (хищных и растительноядных) и зверозубых пресмыкающихся. Зверозубые по строению зубов, черепа, позвоночника и конечностей близки к млекопитающим. Наиболее прогрессивные из них – маленькие иктидозавры – уже в триасе были, скорее всего, теплокровными животными; они являются предками млекопитающих. В середине юрского периода синапсиды вымерли. Рисунок 6.5.3.1. Слева направо: пеликозавры (диметродон), терапсиды (иностранцевия, териодонт).
діметродон іностранцевія теріодонт Зверообразные плазуючі були найпоширенішою й високоорганізованою групою рептилій. Першими були пелікозаври, деякі представники яких мали подовжені відростки хребців, що утворювали спинне вітрило. Звірозубі по будові зубів, черепа, хребта й кінцівок близькі до молокохарчуюючих. Найбільш прогресивні з них були, швидше за все, теплокровними тваринами й були предками ссавців.
Відомі сотні видів динозаврів, Спочатку всі динозаври були сухопутними хижаками, потім від них відділилися група, що перейшла до напівводного способу життя в більших озерах і внутріматерикових морях. Найбільші сухопутні тварини, досягали в довжину 30 м. Незважаючи на свої величезні розміри вони були рослиноядними тваринами. Ящеротазові динозаври - хижаки. П`ятнадцятиметрові тираннозаври, що досягали 6 метрів у висоту, – самі великі наземні хижаки на Землі. Вони відрізнялися потужним черепом, більшими кинжалоподібними зубами й короткими передніми кінцівками. Пересувалися на потужних задніх ногах, опираючись на хвіст. Птицетазові динозаври харчувалися рослинністю; різноманітні шкірні щитки, шипи й роги служили захистом від хижаків. Передня частина щелеп була позбавлена зубів і нагадувала дзьоб. Довжина тіла цих динозаврів могла досягати 10 м.
Ящірка-загін лускатих.Більша й різноманітна група сучасних плазуючих. Включає близько 5000 видів. Для ящірок характерна чітка границя між тулубом і головою, чотири кінцівки й довгий хвіст. Види підзагону пристосувалися до самих різних умов життя й зустрічаються на всіх континентах, крім Антарктиди
Більше половини всіх сучасних плазунів – ящірки. Їх близько 3750 видів. 20 сімейств, серед яких гекони, агами, ігуани, варани, ядозуби та ін. Ящірки дуже різноманітні за зовнішнім виглядом і розмірами. У більшості з них добре виражені кінцівки. Іноді вони відсутні (веретільниця, жовтопуз тощо). Від змій безногі ящірки відрізняються наявністю барабанної перетинки та рухомими повіками. Майже всі ящірки живуть на суші. Як правило, це дуже рухливі тварини. Серед ящірок є і вегетаріанці, і м'ясоїдні. Дрібні ящірки живляться переважно комахами, слимаками та іншими безхребетними
Гекони - дрібні ящірки, довжина тіла яких від 3,5 см до зо см. Налічується більше 670 видів. Гекони — мешканці субтропічних і тропічних зон майже всіх континентів землі. Ведуть нічний спосіб життя. Їхні великі очі добре пристосовані до темряви. Живляться комахами та молюсками. Ці ящірки мають незвичайну особливість бігати по вертикальних стінах і по стелі. У більшості з них на пальцях є пластинки з особливими щіточками з мікроскопічних волосків, які діють як присоски, не даючи тварині впасти, навіть коли вона висить на вертикальній поверхні або навіть на стелі.
Змії- клас плазуючого загону лускатих. Довжина від 8 см до 10 м(удави), тіло подовжене, покрито лускою, кінцівок немає. Близько 2,500 видів,13 сімейств: удави, вужі, морські змії, аспіди, гадюки, гримучі змії й ін. Отрутні змії (мамби, ефа, гюрза, кобра й ін.) небезпечні для людей і свійських тварин. Зміїну отруту використовують в медицині. Чисельність багатьох видів скорочується. 26 видів і підвидів у Червоній книзі Міжнародної охорони природи й природних ресурсів.
Усередині двох зубів отрутних змій проходить канал для стоку отрути, вироблюваного слинними залозами. Зміїна отрута - негуста безбарвна, солом'яно-жовта або зеленувата рідина, що складається з води, білків, солей. Його дія залежить від виду змії: одні отрути викликають крововилив у внутрішні органи, інші нейротоксічні. Профілактика проти зміїних укусів - носіння високого взуття, дотримання обережності в місцях можливої присутності змій. Потерпілому від укусу потрібно перебувати в спокої, кінцівку необхідно обездвижити, бажано рясне питво. Найбільш ефективна в цих випадках противозміїна сировотка. Зміїна отрута використаовується в медицині й в інших цілях.
Крокодили - загін водних плазуючих. Слово «крокодил» походить від греч. «гальковий хробак», даного через горбисту шкіру цих тварин. Вважається, що крокодили з'явилися 84 млн. років тому в пізній крейдовий період. Водні плазуючи живуть у річках, озерах і болотах.Харчуються головним чином рибою. ІІІ сімейства: гавіали, алігатори й дійсні крокодили. Чисельність різко скорочується. 26 видів і підвидів у Червоній книзі Міжнародної охорони природи й природних ресурсів.
Крокодили – водні тварини довжиною 2–7 м. У них плоска голова з довгим рилом, приплющений тулуб, масивні короткі ноги й потужний хвіст. Очі розташовані досить високо, ніздрі й вуха закриваються клапанами. Товста шкіра покрита великими роговими щитками; у деяких видів кісткові пластинки, що лежать під щитками, утворюють панцир. Зуби перебувають у спеціальних комірках. Крокодили - єдині плазуючі, що мають чотирьохкамерне серце. Легені великі, шлунок має товсті мускульні стінки. Сечового міхура немає. У крокодилів добре розвинені головний мозок і органи почуттів. У період розмноження вони здатні видавати звуки, щось середнє між гавкотом і ревінням. Крокодили живуть у річках і озерах Старого й Нового Світу, у тропіках. Це нічні хижаки, що харчуються переважно рибою, а також птахами й звірами, що прийшли на водопій. Великі крокодили нападають навіть на рогату худобу, а деякі небезпечні для людини. М'ясо крокодилів вживається в їжу. Хижацьке винищування крокодилів заради шкіри значно скоротило чисельність їхніх популяцій; у ряді країн крокодили розводяться на спеціальних фермах. Сучасних крокодилів три сімейства (гавіали, дійсні крокодили й алігатори) всього 25 видів.
Роль плазунів у природі та житті людини. Плазуни слугують поживою різним тваринам (зокрема, певним видам птахів і ссавців). Деякі види плазунів (змії, черепахи, крокодили), а також їхні яйця вживае в їжу людина. Більшість лускатих корисна, бо змії знищують велику кількість гризунів – шкідників сільського господарства, а ящірки – шкідливих комах. Іноді люди стають жертвами отруйних змій унаслідок необережного поводження з ними. Водночас отруту змій широко використовують у медицині для виготовлення різноманітних ліків. Для отримання зміїної отрути створюють спеціальні заклади, де утримують відловлених у природі змій
Охорона плазунів. У зв’язку з активним перетворенням природи людиною виникає проблема охорони та збереження видового різноманіття плазунів. Рідкісні та зникаючі види занесені до Червоної книги. Укладають міжнародні договори, що беруть під охорону певні види чи групи плазунів (наприклад, морських черепах), а також забороняють вивозити й торгувати дикими тваринами. Якщо різні засоби охорони плазунів у природних умовах не дають помітних успіхів, тоді їх штучно розводять і випускають у звичайне середовище мешкання (наприклад, морських черепах).
До Червоної книги України занесені такі види плазунів : гекон кримський – мешканець півдня кримського півострова - від Севастополя до Алушти. Живе у старих кам'яних будівлях та руїнах, купах каміння. Іноді трапляється під корою ялівцю, що росте поблизу руїн. Активний з квітня до жовтня. Здатний пересуватися вертикальними поверхнями і навіть по стелі. Ця маленька ящірка живиться павуками й комахами.