« Подолання інтонаційних труднощів з учнями старших класів на гуртках вокально-хорового напрямку»

Про матеріал
Проблема чистого інтонування у співі – це одна з головних тем таких музичних предметів, як вокал, сольфеджіо, хороведення. Від чого залежить чистий спів? Що заважає чистому інтонуванню? Які органи нашого тіла нею керують? Що таке – інтонування?
Перегляд файлу

 

Чернігівська музична школа №1 ім. С. В. Вільконського

 

 

 

 

 

 

 

 

Відкритий урок на тему:

 

 

 

« Подолання інтонаційних труднощів з учнями старших класів на уроках вокалу»

 

 

 

 

 

 

Підготувала та  провела

Клюйко Т. О.   

 

 

 

 

 

Чернігів – 1211

 

 

 

Мета уроку: Виявити інтонаційні труднощі та знайти шляхи їх подолання у        співі учнів старших класів. Розкрити роль і значення інтонації у співі.

 

  • Дидактична: закріпити вміння чисто інтонувати на матеріалі вокальних вправ;
  • Розвивальна: розвивати вміння відрізняти чисте звучання від фальшивого; розвиток слухових навичок; вміння під час співу робити самооцінку власному виконанню, розвиток навичок слухового контролю й оцінки власного співу; розвиток музичного слуху.
  • Виховна: формування артистичних здібностей, естетичного смаку та чистого інтонування  при співі вокальних вправ та творів на уроках, виховувати любов до музики.

 

Обладнання: фортепіано, ноти.

 

 

План уроку:

 

  1. Організаційні питання.
  2. Вступна бесіда - суть поняття інтонації.
  3. Модель складників чистого інтонування.
  4.  Загальні прийоми психолого-педагогічного впливу на учнів.
  5. Причини детонації співу на уроках, репетиціях та на концерті.
  6. Вправи на розвиток музичного слуху, музичної пам’яті, дихання, дикції та звукоутворення .
  7. Робота над творами.
  8. Підсумок уроку. Поради і рекомендації.

 

 

 

Хід уроку.

 

 

  1. Вступна  бесіда.

Проблема чистого інтонування у співі – це одна з головних тем таких музичних предметів, як  вокал, сольфеджіо, хороведення. Від чого залежить чистий спів?

Що заважає чистому інтонуванню?

Які органи нашого тіла нею керують?

Що таке – інтонування?

Поняття інтонування має 2 значення:

  1. У літературі,  музиці, розмові інтонація – це виразний засіб для передачі почуттів, емоцій, переживань та ін.
  2. У співі, а також грі на деяких музичних інструментах – це точне

відтворення звуків по висоті.

Інтонація (лат. intono –  голосно вимовляю)

Які ж терміни ми використовуємо при роботі з дітьми окрім «чистоти інтонування» ми кажемо: Звучить фальш; Фальшивий звук; «грязний» спів; неточний звук, не чисте звучання.

Детонація (з фр. Detoner – співати фальшиво).

В педагогічній роботі над інтонуванням потрібно враховувати всі аспекти:

музичні ( розпізнавання, запам’ятовування музичного матеріалу),

вокальні  ( вміння відтворювати цей матеріал). Важливо враховувати фізіологію та психологію учня.

Модель складників чистого співу, тобто без чого неможливо відрегулювати процес розвитку правильного співу. Щоб розібратися в проблемі чистого співу роздивимось кожен складовий.

Музичний слух є головним з’єднувачем між сприйняттям та відтворенням музичного матеріалу, а також здійснює контроль над виконанням.

Мелодичний слух – це здібність сприймати та інтонувати, оцінювати та емоційно переживати мелодичне  явище.

Гармонічний слух – уміння виконувати мелодію під аккомпонемент будь-якої складності, а також співати у ансамблі.

Музичний слух можна розвивати, тренувати, вдосконалювати. І чим раніше почати музичні заняття, тим краще. Дитині старшого віку без музичного слуху складніше навчитися правильно інтонувати, але можливо   ( головне бажання та терпіння).

Музична пам'ять .

По виду музичної діяльності можна умовно розділити на «музичну» та «м’язову».

Музична пам'ять – це впізнавання та запам’ятовування мелодії, окремих її частин, інтервальних стрибків.

М’язова пам'ять – фіксує та допомагає запам’ятати роботу усіх м’язів, які формують спів ( діафрагма, артикуляційний апарат тощо).

Фізіологічні особливості.

Для рішення проблеми чистого інтонування необхідно знати будову голосового апарату.

Основу складає діафрагма – це перетинка, яка відділяє грудну частину від черевної. Під час вдиху м’язи діафрагми скорочується, і об’єм грудної клітини збільшується. У грудній клітині знаходяться життєво важливий орган – легені. Легені приймають участь у звукоутворенні, створюючи необхідний потік повітря. З легенів повітря поступає у бронхи , потім через трахею у гортань, де знаходяться голосові складки. Гортань дуже рухома, при вдиху вона розширюється.

Голосові складки – це дві горизонтальні зв’язки. Між ними голосова щілина. При звукоутворенні зв’язки змикаються і щілина закривається. Повітря , яке проходить крізь неї коливає – так утворюється звук. Голосовий апарат має індивідуальну будову. В роботі треба враховувати не тільки фізіологічну будову, але і психологічний та емоційний стан.

 

 

Психологічні особливості.

Є 4 види темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Рухливий, дуже активний холерик, наприклад, може мати тенденцію до завищування. І, навпаки меланхолійна дитина може занижувати. Діти з низькою самооцінкою, діти песимістично налаштовані або у стані поганого настрою також схильні до заниження звуку. Це не закономірність, але про це потрібно пам’ятати. Намагатися на уроках з вокалу створити дружню атмосферу, щоб діти могли краще розкрити свої здібності, та краще розвивати свої таланти. Для створення такої атмосфери, для встановлення довірливого контакту існують прийоми психолого-педагогічного впливу на учнів.

 

Основні прийоми психолого-педагогічного впливу на учнів.

  • Творчі завдання, які стимулюють мисленнєву діяльність учнів;
  • Постійне спонукання дітей до самоконтролю та самооцінки у процесі співу;
  • Організація змагань на уроці між окремими дітьми, групами як  ігровий момент, який підвищує інтерес до занять;
  • Індивідуальні завдання та малюнки на тему виконуючих пісень для посилення емоційного відгуку дітей на музику;
  • Підбадьорення, заохочення успіхів учня з метою стимуляції та цікавості до занять;
  • Використання легких фізичних вправ у процесі занять, що знімає м’язову напругу;
  • Організація спільного проводження часу: походи на концерт, на природу, участь у фестивалях, конкурсах, чаювання тощо.

 

 

 

 

Співацьке дихання.

Щоб спів був красивим, щільним по звучанню, кінцівки фраз та довгі звуки були «чистими» по інтонуванню, необхідно правильно використовувати дихання. Для цього існують декілька правил.

Правила співацького дихання.

  • Не піднімати плечі при вдиху;
  • Вдих робити через ніс – закритим ротом;
  • Короткий активний безшумний вдих та рівномірний довгий видих на співацьких фразах;
  • Набирати  достатню кількість повітря в легені, економно його використовувати, що вплине на щільність та час звучання;
  • Надмірна кількість повітря не дасть гарного результату;
  • Брати дихання, не порушуючи цілісного сприймання пісні, по фразам, не розриваючи слова.

Співацька дикція – це вміння правильно вимовляти слова  та звукові співзвуччя у процесі співу. Необхідно чітко проспівувати текст пісень, з виділенням окремих слів за змістом. Дикція пов’язана з роботою артикуляційного апарату.

Артикуляційна гімнастика.

Кусати кінчик язика, так, щоб виділилася слина. Язик стає керованим та чуттєвим.

  • «ріжемо» язик звід кінчика і далі, висовуючи його вперед;
  • Кінчиком язика проводим по верхнім та нижнім зубам, «чистимо зуби».
  • Клацаємо язиком
  • Кінчиком язика штовхаємо ліворуч, праворуч, вгору, вниз.
  • Чмокаєм губами, повітряний поцілунок.
  • Втягуємо всередину губи та різко відкриваємо рот.
  • Зібрані губи праворуч – ліворуч.
  • Третіми пальцями постукуємо по вискам, під очима, по лобі, підборіддю.

Відчуття ритму впливає на чистоту інтонування, тому необхідно:

  • Складні по ритмічному малюнку фрагменти пісні повчити окремо.
  • Такти з складним ритмічним малюнком треба поплескати, потім одночасно з плесканням проспівати на будь-який склад.

Причини детонування співу на уроках , репетиціях та на концерті. Психологічні причини:

  • Надмірне хвилювання;
  • Шум за кулісами або у залі;
  • Погане самопочуття;
  • Не вивчений текст;
  • Не виспівана мелодія
  • Не зручний костюм.

Правильно підібраний репертуар – це залог успішної роботи над чистотою інтонування.

Репертуар повинен:

  • Мати виховний характер;
  • Відповідати віку;
  • Мати витриманий текст;
  • Мати яскраву мелодію;
  • Мати гарно підтримуючий аккомпонемент інструмента;
  • Бути різним за характером, змістом;
  • Мати принцип від простого до складного, (кожен твір повинен рухати вперед у здобутті різних навиків, або закріплювати їх).

Всі ці складники не можуть існувати окремо один від одного. Працюючи над одним мимоволі відпрацьовуєш інші. Розвиваючи їх саме разом  можливо подолати інтонаційні труднощі та досягнути правильного, чистого виконання.

 

 

Робота над піснями.

  1.              муз. Ц. Кюи. Сл. А. Плещева «Осень».
  2.                    муз.А. Шубина. Сл. Л. Синявского «Веселий лягушатник».

З ученицею 4-го класу бандурного відділу Головач Дашею.

Учениця має природній багатий тембр з вкрапленням вібрато, але не стабільну інтонацію, слабку опору дихання, постійно нагадуємо про чіткість вимови. Психологічна проблема самодостатності змушує делікатно «повертати її на землю». Більша проблема, на мою думку, в роботі над  інтонацією в творах з Дашею постає не в чистім відпрацюванні точної, чіткої та головне стабільної інтонації на уроці, а вміння налаштувати її психологічно, щоб не втратити відпрацьовані інтонаційні складні місця при концертному виконанні.  Ретельна робота проводиться також з вибором репертуару. Не перший рік роботи з данним учнем свідчить про низьку якість виконання творів, які не до вподоби. Але щоб цього уникати, вдаємося до методів переконання та знаходження у будь-яких творах, щось особливе та чарівне.

У роботі над твором «Осінь» першою складністю був початок стрибок на в.3 , котрий не повинен темброво провалюватись, а висвітлюватися, до квінти з якої починається твір. Початок не має в аккомпонементі мелодичної підтримки, тому восьмі ноти не повинні виконуватися статично, але з смисловим збудженням та рухом вперед.

Вихід на кульмінацію відпрацьовували на гарній опорі, широким «плакатним» текстом,  кресчендо - об’ємним звуком.

 

 

 

 

 

 

Висновок.

Точна інтонація залежить:

Від фізичного стану співака, загальна перевтома, хворе горло, хвороба гортані, голосових зв'язок.

Від слухових данник співака.

Від уміння володіти диханням, звукоутворенням, дикціею, а також від співацької постави.

Від захоплення співаків виконання того чи іншого твору.

Всі ці складники не можуть існувати окремо один від одного. Працюючи над одним мимоволі відпрацьовуєш інші. Розвиваючи їх саме разом  можливо подолати інтонаційні труднощі та досягнути правильного, чистого виконання.

Отже, чисте інтонування, це те до чого повинен прагнути кожен співак. Гарний спів без фальши – це кінцевий результат багатопланової роботи. Гарний, чистий спів можна порівняти з прекрасною картиною – нею милуються всі, тому що в її вкладено багато праці, любові та майстерності. Такою майстерністю у вокалі є чистий, впевнений спів з гарним, щільним звуковеденням.

 

 

1

 

doc
Додано
2 грудня 2020
Переглядів
1915
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку