ПОЕТИЧНИЙ БАТЛ "Живи, народу віще слово"

Тема. Поетичний батл «Живи, народу віще слово».

Мета: розширити знання учнів про красу й багатство українського слова, удосконалювати навички виразного читання, виховувати шанобливе ставлення до рідного слова.

Хід заходу

Звучить пісня «Рідна мова»

Шановні друзі! Сьогоднішня наша зустріч має на меті довести, що ми – справжні українці, що ви можете красиво, артистично декламувати вірші, присвячені нашій  рідній мові.

Ми хочемо ще раз підкреслити, що слово, яким ми повсякденно користуємося, є справжнім дивом, великим і прекрасним.

Оцінювати ваші виступи буде наше шановне журі (оголошується склад журі).

Але перш, ніж розпочати наш конкурс, ми хочемо нагадати вам правила виразного читання поетичних творів.

1.Правильно став наголос.

2.Дотримуйся пауз.

3.Обери силу голосу (голосно, тихо).

4.Визначи темп.

5.Декламуй емоційно.

6.Покажи інтонацією своє ставлення до твору.

При оцінюванні журі братиме до уваги такі критерії.

1.Техніка мовлення.

2.Чітка передача змісту твору.

3.Передача індивідуального розуміння змісту тексту.

4.Рівень артистизму.

5.Культура поведінки.

6.Сценічний образ.

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м`яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. Тож стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби.

Мово моя! Звонкова кринице на дорозі нашої долі. Твої джерела б`ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така.

Поезія Юрія Рибчинського «Мово, наша мово». Декламує. Богатир Іван.

Добряк Андрій прочитає вірш Василя Симоненка «Моя мова».

 Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Звучить поезія Івана Багряного «Рідна мова».

 Рідна мова... вона неповторна, співуча і мелодійна, бо увібрала в себе шум вічнозелених смерек, гомін полів і морів, запах лук і трав. 

Вірш Дмитра Луцценка «Ріджна мова» . Читає Камєнєва Діана.

Тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху наша рідна мова: витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, нападки Московщини.

Вбивали її, терзали її, шматували рідну мову, та не знищили – звучить, гримить знову і знову. Вона чиста, як криниця, милозвучна, як пташиний спів, свята, як Божий дар.

Сила слова безмежна. Хоч воно вмирало з голоду і бідувало, переслідувалось і заборонялось, «воно знову оживає і сміється знову», хвилює най-тонші струни людського серця. 

Саме про це поезія Максима Рильського Рідна мова. Декламує Реус Еліна.

Перетерпіла вона, мова наша рідна, і дикунський циркуляр царського міністра Валує -ва, який заборонив друкувати книги українською мовою, окрім творів художніх; і ганебний із найга-небніших Енський указ 1876 року, який заборонив друкування будь-яких книг українською мовою, і розпорядження комуністичної партії, згідно з яким українські батьки звільняли своїх дітей від вивчення української мови.

Поезія Олександра Олеся «О слово рідне!» Читає Кубарич Максим.

Мова – то найперша ознака нації. Є мова – є і держава, є народ. Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші вороги – «раби на розум і на вдачу». Вони добре розуміли, що «люд без мови – то глина безлика, без’язика отара овець».А отарою так легко управляти!

Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави.

До вашої уваги поезія В. Сіренко « Ми - українці». Декламує Блохіна Єлизавета.

Рідне слово – невід’ємна частина рідного краю, нашої мальовничої Сумщини зі щедрими нивами й полями, багатою славною історією, зрештою, «маленької вітчизни» – куточків, де залишилися сліди наших батьків, дідів, прадідів; того гніздечка, де кожен «ріс і мужнів».

Звучить поезія  Миколи Лотоцького «Мова» . Читає Бала Крістіна.

Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови.

Поезія Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать». Читає Козловський Гліб.

До вашої уваги поезія «Рідна мова». Яку написала Любов Забашта. Читає Овчарік Анна.

Гриценко Ангеліна прочитає вірш Дмитра Білоуса «Рідне слово».

Вірш «Українською говори». Читає Статівка Максим.

Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності!

Поезію «Рідна мово моя українська» читає Євченко Артем.

Поезія Івана Малковича «Свічечка букви «Ї». Декламує Малахова Лілія.

Слово надається журі.

Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово,  щастя, натхнення, добра, миру, світлого майбутнього, живіть повноцінно, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.

На цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наш конкурс.

Всього вам найкращого! Дякуємо всім, хто брав участь у його підготовці. Слово надається журі.

Хай Вам щастить.

Звучить пісня «Рідне слово»