« ПОЕЗІЯ - ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ, ЯКИЙСЬ БЕЗСМЕРТНИЙ ДОТИК ДО ДУШІ… ( Провідні мотиви лірики Ліни Костенко)

Про матеріал

Метою є ознайомити учнів із творчістю поетеси. Допомогти одинадцятикласникам розкрити дивовижний космос художнього слова Л. Костенко, громадянську одухотвореність, високу духовну культуру, багату образність, глибинність домінуючих думок, афористичність рядків-висновків. Закріпити вивчене про лірику. Виховати в учнях дух поваги й любові до високого поетичного мистецтва.

Перегляд файлу

$C:\Users\Ученик\Desktop\Саєнко\Саєнко Оксана Василівна кл. кер.jpg$

Саєнко Оксана Василівна, учитель Криворізької загальноосвітньої школи № 79

Урок української літератури в 11 класі

ТЕМА. « ПОЕЗІЯ - ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ,
ЯКИЙСЬ БЕЗСМЕРТНИЙ ДОТИК ДО ДУШІ…

( Провідні мотиви лірики Ліни Костенко)

МЕТА. Познайомити учнів із творчістю поетеси. Допомогти учням розкрити дивовижний космос художнього слова Л. Костенко, громадянську одухотвореність, високу духовну культуру, багату образність, глибинність домінуючих думок, афористичність рядків-висновків. Закріпити вивчене про лірику. Виховати в учнях дух поваги й любові до високого поетичного мистецтва.

Хід уроку

Організаційний момент.
Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети.

ВСТУПНЕ СЛОВО УЧИТЕЛЯ: Чимало сіячів виходило на ниву української культури, кидаючи в рідну землю зерна віри, надії, любові. А ще приносили на Голгофу цвіту українського слова свою Долю.

20-е століття подарувало Україні величну постать, яка успадкувала найкращі риси своїх попередників: патріотизм, розум, щедрість, силу і відвагу говорити правду красиво і велично. Це – наша сучасниця Ліна Василівна Костенко, для якої «поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

Кажуть, щоб зрозуміти філософію думки поета, треба здійснити мандрівку в Країну його поезій. Я пропоную доторкнутись пензлями Ваших юних душ до палітри поетичних думок Поетеси-філософа. І нехай девізом цієї подорожі стануть слова: « Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає».

(Запис дати, теми уроку).

Її життєве кредо – свобода й правда. З уст поетеси це звучить так:

Я трохи звір. Я не люблю неволі,

Я вирвуся, хоч лапу відгризу.

Я не люблю нещасних. Я – щаслива.

Моя свобода завжди при мені.

Хто ж обрав для Ліни таку Долю?

ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ УЧЕНИЦЕЮ ПОЕЗІЇ «ДОЛЯ».

Повторення вивченого матеріалу.

Учитель:Життя кожної людини схоже на кінофільм. Кадри з пам’яті дитячих літ постають найяскравіше. Сьогодні поетеса – наша гостя (учениця в ролі Л. Костенко). Вона найкраще зможе передати нам ці спогади дитинства, коли і ким формувався її світогляд як майбутньої поетеси, якій судилося стати совістю нації. (Самостійно підготовлений виступ учениці).
Бесіда: - Що вас вразило в Л. Костенко?

Чи погоджуєтесь Ви з думкою про те, що поетесу можна назвати Постаттю, совістю народу?
Можливо, якоюсь із поезій Ви зможете нас переконати в цьому?
Яку освіту отримала Л. Костенко?
Як дебютувала в літературі?
Як називаються збірки, що були «розсипані» радянською цензурою? Чому так сталось?
Які вчинки говорять, що перед нами не просто поет, а громадянин?
Як Ви поясните вимушену «внутрішню» еміграцію протягом шістнадцяти літ? Як характеризує цей вчинок Л. Костенко як людину?
Яким чином поетичне слово митця доходило до серця читача?

Вивчення нового матеріалу.

Учитель: Сьогодні ми маємо багато з того, про що мріяло покоління «шістдесятників». Найперше і головне – Державу, державну мову, право на свободу читати і захоплюватися поезією Л. В. Костенко.

Дослідник творчості поетеси Григорій Клочек поділив її поезії на чотири блоки: «Творчість», «Пам'ять», «Природа», «Любов».

Кожен із Вас готувався до виразного читання і осмислення філософії думки Л. Костенко. Запишіть ці поезії на плакати до обраного тематичного циклу.

Л. Костенко пише на різні теми: 1)філософська лірика; 2)громадянсько-політична лірика; 3)пейзажна лірика; 4)інтимна лірика. Проте про що б не писала Ліна Василівна, на перший план завжди поставлені проблеми морального вибору особистості.

2. Виразне читання поезії «Вже почалось, мабуть, майбутнє».

3. Виразне читання та ідейно - художнє осмислення творів.

I. « ТВОРЧІСТЬ». Учитель: Це слово ємке, воно об’єднує багато підтем. На початку ми вже чули поезію-сповідь « Доля». Відомо, що поштовхом до створення поетичних рядків є якісь емоційні пориви, спогади. Не забуваймо: Л. Костенко – дитя війни,як стверджує сама поетеса, «Мій перший вірш написаний в окопі» ( читання поезії).

Чи згодні Ви з думкою, предметом натхнення є ще й рідна природа?

( Виразне читання поезії « Вечірнє сонце, дякую за день»)

Змусити на сторожі правди поставить Слово, безперечно, може й громадянська позиція автора, почуття обов’язку перед Батьківщиною, бажання залишити слід на землі,натхненно зоравши лан і щедро засіявши зернами Добра.

( Виразне читання поезій «І засміялась провесінь: «Пора!»;

«Біль єдиної зброї»).

Хто, на Вашу думку, краще може зрозуміти генія? Звичайно, інший творець. А у нас, на жаль, якось так повелось: серед чванливої сірості губляться скромні, проте справжні митці. Чи не про це наступні твори « Чекаю дня, коли собі скажу…»,

« Умирають майстри».

Як Ви особисто ставитесь до того, що багато посередніх людей самі себе називають геніями й вимагають слави й пошанування? Чим вони небезпечні?
Чому лірична героїня Л. Костенко боїться вершини досконалості?
Кого поетеса називає Атлантами?
Як Ви вважаєте, сама письменниця належить до велетнів духу, які тримають на плечах духовне небо України?

Діти, Л. Костенко непокоїть і питання прийдешніх поколінь у літературі. Сьогодні ми живемо в своїй Державі, але чомусь талантами не всипана наша земля. Поети, де Ви? Можливо, хтось із Вас напише твір-присвяту Л. Костенко, як вона колись для своїх «духовних вчителів» - Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Рильського, Мікеланджело?..

II. Учитель: Наступний тематичний цикл – «Пам'ять». М. Рильський стверджував, що без минулого немає майбутнього. Адже історична минувшина – це той міцний фундамент, на якому сучасники зводять храм для майбутніх поколінь. Що ж вбирає у себе Храм пам’яті? Історію,культуру, мову. А ще прагнення гідно прожити, а це, на думку Л. Костенко, не просто. Життя – це той іспит, який не терпить коректур і чернеток, « і як напишеш, так уже і буде».

( « Життя іде і все без коректур»)

До якого жанру лірики належить ця поезія?
Визначте тип римування і віршовий розмір.
Чи може така думка стати пересторогою для кожного з нас?
Якою мірою це стосується митців?
Зачитайте останні рядки. Чи можна їх назвати крилатим висловом? Чому?

ЗВЕРНИ УВАГУ!!! Для Л. Костенко надзвичайно важливою і актуальною є ідея служіння митця народові. Афористичні рядки багатьох віршів підкреслюють, що поет зобов’язаний бути свідомим не тільки свого призначення, а й своєї страдницької долі і навіть невдячності суспільства, у якому живе, адже для багатьох пересічних людей сусідство з генієм дуже клопітке й не особливо бажане, бо небезпечне через протистояння співця владі. Ось лише окремі афористичні рядки:

Поет природний, як природа.

Од фальші в нього слово заболить.

З такого болю і з такої муки

Душа не створить бутафорський плід.

Це лиш слова. Зате вони безсмертні.

Вгамуйте лють. Їх куля не бере.

Народ шукає в геніях себе.
Ще не було епохи для поетів,

Але були поети для епох.

Удома, насолоджуючись лірикою поетеси, випишіть крилаті вислови, нехай вони роблять Ваше мовлення яскравим і промовистим.

Актуально у цьому розділі звучать рядки про мову. Проблема мови у творчості Л. Костенко звучить на особливих регістрах.

Нема набридливих штампів про красу слів, про милозвучність, є обґрунтована й добре зведена оборона святині, є чітка вимога:

Я вам цей борг ніколи не залишу.

Ви й так уже, як прокляті, в боргах.

Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.

Віддайте мені ліс і річечку в лугах.

Віддайте мені сад і зірку вечорову.

І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.

Віддайте мені все. Віддайте мені мову,

Якою мій народ мене благословив.

Багато народів потерпали переслідування і напади ворогів, які прагнули будь-що вичавити пам'ять про те, хто вони є на своїй землі,їхню мову і культуру. Доля вірменського народу вразила Л. Костенко – і, як наслідок, з’явилась поезія «Цавет танем».(Виразне читання поезії).

Любов письменниці до історії втілено в поетичних переспівах народних легенд. Одна з них – «Чадра Марусі Богуславки».(Учениця читає вірш).

III. Учитель: Поетеса шанує не лише історичне минуле, а й з любов’ю ставиться до природи, адже в розмові з нею шукає відновлення душевної рівноваги і сил для натхнення. Є у Л.Костенко такі поетичні рядки, які можуть бути епіграфом до наступного розділу –«ПРИРОДА».

Якщо не можна вітер змалювати,

Прозорий вітер на ясному тлі,-

Змалюй дуби, могутні і крислаті,

Котрі од вітру гнуться до землі.

Поетеса наділена даром відчувати природу, шанобливо ставитися до неї, боготворити її красу, а ще почуватися дитям матері-природи. У цьому сила пейзажної лірики письменниці.

Учні виразно читають напам’ять поезії «Мене ізмалку люблять всі дерева», «Послухаю цей дощ», «Цей ліс живий», «Старі дуби, спасибі вам за осінь», «Виходжу в сад». ( Обмін враженнями від прочитаних творів).

Діти, Л. Костенко однією з перших порушила проблему боротьби за збереження навколишнього середовища.

(Учениця читає вірш «Ще назва є, а річки вже немає».)

Хочу звернутися до Вас, Ліно Василівно. Нам відомо про Ваші виступи щодо наслідків замовчування владою Чорнобильської катастрофи. Розкажіть нам про цей період. ( Учениця-поетеса розповідає про поїздку в 30-кілометрову заборонену зону, зйомки кінофільму і про мужні заяви і виступи).

Четвертий цикл – «Любов». Інтимне життя поетеси завжди за сімома печатями, проте вірші про кохання розкривають перед нами надзвичайно дивовижний світ високих почуттів – святих, чистих,одухотворених, високошляхетних.

(Учень читає «Світлий сонет»)

Бесіда:

- Що таке сонет? Хто в українській літературі ще звертався у своїй творчості до цього жанру?

Чому поезія має таку назву?
Якою постає головна героїня твору? Як ставиться авторка до своєї героїні?
Чи є у творі докір юнакові, який не відповів на першу закоханість ровесниці? Чому?
Чи подобається Вам головна думка твору? А як Ви розцінюєте право на нерозділене кохання? Чи треба боротися за своє щастя, щоб Ваш обранець відповів на почуття?
А Ви переконані, що людина, в яку Ви закохані, буде щаслива, що все не обернеться взаємним розчаруванням, претензіями?

Поезія Л. Костенко надихає молодих сучасних композиторів на створення пісень. Олександр Пономарьов виконує «Романс», рядки з якого багато про що заставляють задуматися «сильну» половину людства. (Звучить запис пісні у виконанні О. Пономарьова на слова із вірша Л. Костенко «Пелюстки старовинного романсу»).

У віршах про любов передано письменницею весь діапазон цього найвищого і найсвятішого людського почуття: від потаємного спалаху душі, виокремлення коханої людини з тисячі інших людей, появи довір’я до обранця, наснаги й вершини почуттів до розумного усвідомлення кохання як щастя і як випробування. ( Поезії «Очима ти сказав мені:люблю», «Моя любове! Я перед тобою», «Осінній день березами почавсь»).

Підсумок.

Висновок. Грецька поетеса Сафо в одному з віршів сказала: «Людина в щасті рівня богові». Ліно Василівно! Ваш талант пошанований людьми, Ви удостоєні багатьох нагород і премій, Ви отримали міжнародне визнання. У чому ж Ваше справжнє щастя як митця? Яка з нагород найважливіша й найдорожча?

Учениця - Ліна Костенко: Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

Тоді вона уже людина.

Щиро вдячні Вам, Ліно Василівно,за талант, за мужність, за те, що на плечах своїх геніальних думок тримаєте небо нашої Духовності.