Легенда перша. У I столiттi апостол Андрiй Первозванний, брат апостола Петра (котрий вважається першим Папою Римським) проповiдував Євангелiє Христове на землях Скiфiї. Подорожуючи до гирла Днiпра, Андрiй досяг київських пагорбiв... Тим самим апостол Христа передбачив заснування і розвиток Києва. Андрій Первозванний вважається основоположником Церкви Христової в Україні.
З першоджерела…«Быша три братья единому имя Кий, а другому Щек, а третьему Хорив и сестра их Лыбедь. Седяше Кий на горе, идеже ныне оувоз Боричев, а Щек седяше на горе, идеже ныне зовется Щековица, а Хорив на третьей горе, от него же прозвася Хоревица, и створиша град, во имя брата своего старейшего и нарекоша имя ему Киев. И бяше около града лес и бор велик, и бяху ловяща зверь, бяху мужи мудры и смыслени, и нарицахуся Поляне, от них же суть Поляне в Киеве и до сего дня».
За літописом (про назву міста)Якоже древле царь Римъ назвася, и во имя его городъ Римъ; и паки Антмохъ, и бысть Антиохиа великаа; и паки Селевкъ, и бысть Селевкиа; и паки Александръ и бысть в имя его Александриа; и по многая міста тако прозвани быша грады в имена царев тъхъ и князей тьхъ; тако же и в нашей странъ звань бысть градъ великимъ княземъ во имя Кия»
Історик Михайло Брайчевський про згадку імені Києва в першоджерелах. Невірно, що найраніша згадка імені належить Константину Багрянородному (середина X ст.). Більш давні свідчення знаходимо у східних авторів (так звана група Аль-Балхі: що сягає другої половини IX ст.) Ім'я «Київ» зафіксовано в русько-візантійських договорах 860, 874 і 944 pp. . Та й «Літопис Аскольда», реальність якого встановлена Б. Рибаковим , датується серединою IX ст. Те, що перші пам'ятки вітчизняної історіографії дійшли до нас не в автентичному вигляді, а в пізніших автографах, не має значення. Адже й «Повість временних літ» відома нам лише у складі порівняно пізних зведень (кінця XIV та початку XV ст.), однак нікому не спадає думка датувати найстаршу літописну згадку про Київ тим часом. Справді перше фіксоване в джерелі свідчення імені «Київ» (у формі «Куар» міститься у вірменській «Історії Тарона», датованій VIII ст. Невірно, що в іномовних джерелах досліджуваний ойконім виступає лише з основою «kuj». Спростування бачимо у цитованому дослідником місці з Константина Багрянородного, що має форму Κιοαβλ. Давню транскрипцію імені з корінним «і» знаходимо також у Адама Бременського (XI ст.)
Михайло Брайчевський про походження назви міста від імені Походження ойконіма «Київ» від антропоніма «Кий» не викликало сумніву; обговорювалося лише питання про те, хто були Кий та його рідня — сармати, гуни, авари, хозари чи ще хтось. Найпростіша і найприродніша думка, що засновники Києва могли бути слов'янами, чомусь не була популярною, хоча й мала своїх прибічників (М. Ломоносов, В. Тредіаковський, А. Рігельман та ін.) Історіографія другої половини XIX ст. створила теорію «епонімного міфа». її підтримували А. Кунік, С. Соловйов, О. Шахматов, M. Петров, M. Грушевський, Д. Багалій та і
І що ж з назвою ?Історія назви «Київ» належить до числа найнадійніше фіксованих. З точки зору генезиса посесивних ойконімів не має значення питання про історичну реальність особи, чиїм іменем названо той або той населений пункт. Іноді назви конструювалися від легендарних, а то й міфологічних імен. Така практика існувала в різних країнах, починаючи з глибокої старовини; досить згадати такі старогрецькі ойконіми, як Афіни, Аполонія, Гераклея, Діоскуріада і т. п. Це звільняє нас від необхідності розглядати складне питання про історичність літописного Кия. Відзначимо, однак, що сучасна наука рішуче схиляється до визнання цього персонажу реальною особою, що жила в середині І тис
Хто запропонував визначити «точний» вік столиці України ?За однією з версій, ініціатива належала академіку Петрові Троньку - не лише історику й видатному діячу в справі охорони пам'яток, але також і тогочасному віце-прем'єру УРСР. Він мав доступ до найвищих кабінетів республіки, озвучив таку ідею комусь із високопосадовців, і справа закрутилася. За іншою версією, ініціатором була заступниця київського міського голови Галина Менжерес. Вона за посадою побувала на пишному святкуванні ювілею Єревана й захопилася зробити щось подібне у Києві. Зрештою, закохала в цю ідею і мера міста, і керівників республіканського рівня.
Дискусії в СРСР (аспекти)Москва не особливо хотіла миритися з роллю «молодшого» брата. Деякі історики вважали, що нижня дата віку Києву аж 2, 5 тисячі років. Окремі дослідники зауважували, що дата заснування міста приблизно відповідає повідомленням давньоруських літописів (VI-VIII століття)Врешті-решт зупинилися на орієнтовному віці у 1500 років
Радянські науковці та політики на засіданні ЮНЕСКО прагнули довести, що Києву 2000 років Пропозиція розглядалася в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі на площі Фонтенуа. Запрошені на засідання європейські фахівці не погодилися з наведеною киянами цифрою. Під час їхніх критичних виступів Київ "молодшав" просто на очах. Коли ішлося про 1500-ліття, президент Академії наук УРСР Борис Патон, що був присутній на засіданні, напівжартома порадив Валентину Згурському: "Швидше йди на трибуну і погоджуйся. Інакше зріжуть ще кілька сотень років!»У такий спосіб з'явилося офіційне рішення ЮНЕСКО про святкування 1500-ліття Києва у 1982 році.
Радянська теорія (1500 –ліття Києва, яке святкували 1982 року)Звідки взявся 482 рік?Згідно усталеного підходу в країнах Європи, датою заснування міста вважається дата першої документальної згадки про нього. (для Києва це 882 рік, коли Олег осів в Києві та вбив Аскольда і Діра)У СРСР на основі знайдених артефактів та історичних свідчень намагались визначити орієнтовний час появи міста. Щодо Києва, зупинились на тому, що поселення з ознаками міста на цій території сформувалась не пізніше V-VI століть нашої ери (умовно 482 рік)