Політика Австрійської імперії щодо українських територій. Йосифінські реформи. Соціальні протести.

Політика Австрійської імперії щодо українських територій. Йосифінські реформи. Соціальні протести. Савєльєва Г. П.

Суспільство продовжувало ділитися на стани: шляхту, духовенство, міщан та селян. Більшість українців проживала у селах. Лише незначна кількість належала до інших, більш привілейованих станів. Тому до соціальних відмінностей, значною мірою додавалися й національні. Найбільші міста — Львів, Броди, Ужгород, Чернівці, Тернопіль — були переважно не українськими.

Львів

Реформи Марії-Терезії (1740-1780)судова: підпорядковувала суди державі, обмеживши свавілля сеньйорів щодо селян;військова: новий порядок військового набору; рекрутська служба - пожиттєва;фінансова: введення загального податку, ліквідація внутрішнього мита, збільшення мита на вивіз товарів;кримінальна: обмеження смертної кари та скасування катувань;запроваджено Державну раду, придворну державну канцелярію, міністерства;області поділено на округи;освітня: започаткована система загальної шкільної освіти; засновано народні школи для простих людей, ремісничі і сільськогосподарські училища, реформовано гімназії, відкрито університети, які звільнялися від впливу єзуїтів;замість церковної запроваджувалася державна цензура.

Реформи Йосифа II(1780-1790)скасування особистої залежності селян;обмеження самостійності католицької церкви;закриття монастирів;конфіскація майна церкви;едикт про свободу віросповідання;запровадження єдиної централізованої системи управління.

Упродовж 1810-1825 рр. на західноукраїнських землях розгорнувся рух опришків.

Зміни, пов'язані з промисловим переворотом та індустріалізацією, відбувалися досить повільно. Селяни вдавалися до саботування нестерпних повинностей, масових втеч, бунтів та навіть збройних виступів. Найчисленнішими стали холерні бунти на Закарпатті у 1831 році та повстання Лук'яна Кобилиці на Буковині у 1843-1844 роках.

Документи та матеріали«За відомостями, які до нас дійшли, депутат рейхстагу Л. Кобилиця своїм місцевим однодумцям прищепив ідею, що домінії (форма земельної власності) припинили діяльність і що він одержав від його величності уповноваження обирати нових війтів і десятників, які будуть урядувати окремо без всякого втручання доміній. Усі піддані повинні звертатися до дідичів з проханням видати дров у разі потреби з панських лісів, а якщо дворазове прохання не буде задоволене дідичами, то він вже дасть відповідні вказівки. Кобилиця в деяких громадах провів нові громадські вибори, а в горах ніби він роз’яснив місцевому населенню, що ліс і полонини належать їм, що тут він і цісар повинні давати розпорядження і що наступного року будуть звільнені всі від податків» - зазначалось в одному з документів. З’ясуйте, як повсталі селяни розглядали питання власності.