Полюси планети Земля

Полюси планети Земля. Підготувала Жанна ВАСИЛЬЄВА

Природа – це єдина книга з великим змістом на кожному аркуші Гете

Географічний полюс – точка, в якій вісь обертання Землі перетинається з поверхнею Землі. Є два географічні полюси: Північний полюс – розташований в Арктиці і Південний полюс – в Антарктиці. Південний полюс Землі розташований у межах Полярного плато Антарктиди на висоті близько 2800 м над рівнем моря. Північний полюс Землі розташований посередині Північного Льодовитого океану, постійно покритий шаром морського льоду товщиною близько 2-3 м. Північний полюс має широту 90 ° пн. ш., Південний полюс має широту 90 ° пд. ш. У географічних полюсах сходяться всі меридіани, тому географічні полюси не мають довготи. 

Географічний Північний полюс Землі знаходиться в Північному Льодовитому океані, глибина під ним сягає близько 4260 м – це одна з найглибших точок в океані. Найближчою ділянкою суходолу до полюса є 700-метровий острів Кафенклуббен, що розташований у 707 км від нього. Острів цікавий тим, що на ньому є невелике однойменне озеро, яке являє собою найпівнічнішу прісноводну водойму на планеті. Найближчим населеним пунктом до Північного полюса вважається поселення Алерт на острові Елсмір (Канада) у 817 км від нього. Північний полюс

Джозеф Отіс Флетчер (1920 – 2008)6 квітня 1909 р., пройшовши близько 480 миль на собачих упряжках, через 5 місяців після виходу з основного табору біля мису Колумбія (Гренландія), американський офіцер Роберт Пірі та Метью Хенсон з чотирма ескімосами першими досягли точки, котру вони вважали Північним полюсом. За результатами експедиції Роберт Пірі був удостоєний звання контр-адмірала і Золотої медалі британського Королівського географічного товариства.3 травня 1952 р. американський пілот ВВС підполковник Джозеф Флетчер вийшов з літака і ступив ногою на точне місцеположення Північного полюсу, ставши першою у світі людиною, котрій це вдалось зробити. Роберт Едвін Пірі (1856 – 1920)

Південний полюс. Найближче до Південного полюса розташована Нова Зеландія. Експедиція Руаля Амундсена маршрут подорожі на шхуні “Фрам” похід до Південного полюсу(19.10.1911 – 26.01.1912рр.)………..

Руаль Амундсен (1872 – 1928)  Руаль Амундсен – норвезький полярний мандрівник – «Наполеон полярних країн». Перша людина, яка досягла Південного полюса, побувала на обох географічних полюсах планети. Перший мандрівник, який здійснив морський перехід Північно-Західним проходом (протоками Канадського архіпелагу), пізніше здійснив перехід Північно-Східним шляхом (уздовж берегів Сибіру), вперше замкнув кругосвітню дистанцію за Полярним колом. Один із піонерів застосування авіації – гідролітаків і дирижаблів – в арктичних подорожах. Загинув у 1928 році під час пошуків зниклої експедиції Умберто Нобіле. Мав нагороди багатьох країн світу, в тому числі найвищу нагороду США — Золоту медаль Конгресу, його ім'ям названі численні географічні та інші об'єкти.

Магнітні полюси Землі так само, як і географічні, знаходяться в Арктиці та Антарктиці, проте з географічними вони не збігаються (тобто, якщо будете рухатися згідно з компасом на північ або південь, то потрапите не на географічний полюс, а на магнітний). Магнітні полюси землі, на відміну від географічних, не є антиподальними, тобто вони не діаметрально протилежні. Магнітні полюси ЗемліПівнічний магнітний полюс і Південний магнітний полюс – точки, де магнітне поле спрямоване до земної поверхні під кутом 90°. North Magnetic Pole. NSSouth Magnetic Pole

Полюси недосяжності(точка, найбільш віддалена від берегових ліній)

Полюс недосяжності в Євразії знаходиться в точці з координатами 46°17′ пн. ш., 86°40′ сх. д., найвіддаленішій від океану, на північному заході Китаю, поблизу кордону з Казахстаном. Ця точка знаходиться на відстані 2645 км від найближчого узбережжя, та на відстані близько 320 км на північ від міста Урумчі Китаю, в пустелі Гюрбантюгют. Полюс недосяжності в Африці знаходиться в точці з координатами 5°65′ пн. ш., 26°17′сх. д., на відстані 1814 км від узбережжя, неподалік від стику кордонів ЦАР, Південного Судану та ДР Конго, поблизу міста Обо.

В Північній Америці полюс недосяжності знаходиться в точці з координатами 43°36′ пн. ш., 101°97′ зх. д., на південному заході Південної Дакоти, США, приблизно за 10 км на південний схід від м. Кайл, на відстані 1650 км від найближчого морського узбережжя. В Південній Америці полюс недосяжності знаходиться в точці з координатами 14°05′ пн. ш., 56°85′ зх. д. поблизу міста Аренаполіс в Бразилії, на відстані 1504 км до найближчої берегової лінії.

Полюс недосяжності в Австралії знаходиться в точці з координатами 23°17′ пд. ш., 132°27′сх. д. (23°02′ пд. ш., 132°10′сх. д.) на відстані 920 км від найближчого узбережжя. Найближче місто – Папуня (близько 30 км на південний захід), Північна територія. Полюс недосяжності в Антарктиді знаходиться в точці з координатами 83°06′ пд. ш., 54°58′сх. д. на відстані 878 км від Південного полюсу на висоті 3718 м.

Океанічний полюс недосяжності (48°52′ пд. ш., 123°23′ зх. д.) — географічна точка в океані, найвіддаленіша від будь-якого суходолу. Ця точка знаходиться в Тихому океані на відстані 2688 км від найближчої землі: острова Дюсі, що входить до архіпелагу Піткерн на півночі, Моту-Нуї (належить до острова Пасхи) на північному сході та острова Маер неподалік від узбережжя Землі Мері Берд в Антарктиді на півдні. Далі на захід знаходяться острови Чатем, а на схід – Чилі. Цю точку інколи називають «Точка Немо». Цікаво, що води на околиці Точки Немо повністю закриті для судноплавства через те, що саме тут знаходиться Цвинтар космічних кораблів. У тутешніх водах затоплюються залишки космічних кораблів (якщо вони не встигли згоріти у шарах атмосфери) після планового виведення їх з експлуатації. Точка Немо (Point Nemo)

(84°03′ пн. ш., 174°51′ зх. д.) знаходиться в пакових льодах Північного Льодовитого океану на відстані 661 км від Північного полюса, в 1453 км від мису Барроу на Алясці. Північний полюс недосяжності Найближчі точки суходолу — острів Елсмір та архіпелаг Земля Франца-Йосипа, розташовані на відстані 1094 км. Arctik Ocean

Умовні полюси недоступності

Найглибшою точкою поверхні Землі вважається Безодня Челленджера в Маріанській западині, глибина якої становить від 10898 до 11034 м. Гора Джомолунгма (Еверест) – висота становить 8848 м, вважається полюсом висоти та (умовно) третім полюсом Землі.

На мисі Горн розташовується найпівденніший у світі маяк. Прохід навколо мису Горн вважається одним із найнебезпечніших маршрутів для морських подорожей.Існує традиція – пройшовши цю складну ділянку, мореплавець обов’язково викурює сигару і виплескує в океан трохи алкоголю на знак подяки Нептуну за безпечний перехід. Яхтсмени можуть похвалитися наявністю свого полюса, яким є мис Горн – крайня південна точка архіпелагу Вогняна Земля. Полюс яхтсменів

Полюси холоду

Цікавий факт – влітку кожен північний полюс холоду може ненадовго перетворитися на полюс спеки, коли стовпчик термометра піднімається до незвичних для місцевості цифр +38 °С (аномальне підвищення температури спостерігалося в 2011 р. в Оймяконі і 2020 р. в Верхоянську). Полюсів холоду, зважаючи на нестабільність температури на планеті, кілька. У Південній півкулі – це станція «Схід», на якій у 1983 р. було зафіксовано температуру – 89,2 °С. У Північній півкулі на звання «Полюс холоду» претендують кілька населених пунктів — Верхоянськ з мінімальною температурою – 67,8 °С, зафіксованою у 1883 р., та околиці Оймякона, де у 1933 р. було зафіксовано температуру – 67,7 °С.

Полюси спеки

Долина Смерті (англ. Death Valley) – міжгірна западина - 86 м нижче рівня моря в точці з координатами 36°14′ пн. ш., 116°46′ зх. д., розташована на південний схід від гірського ланцюга Сьєрра-Невада, у Великому Басейні, в районі пустелі Мохаве на заході США, Каліфорнія. На поверхні висохлого озера Рейстрек-Плая виявлене унікальне геологічне явище – Камені, що рухаються глинястим дном. Найспекотнішим місцем на землі вважається Долина Смерті в Північній Америці, де в 1913 році була зафіксована температура повітря 56,6 °С.

Пустеля Деште-Лут в Ірані, з температурою поверхні, що дорівнює 80,8 °С (2018 р.).Іранське нагір’я. Деште-Лут – піщано-солончакова пустеля у центральній частині Іранського нагір'я. Довжина близько 550 км, ширина від 100 до 200 км. Деште-Лут (від перс. “дешт” – степ, рівнина і “лут” – піщана пустеля, безводне місце) з усіх боків оточена горами, які закривають доступ вологого повітря, тому тут сформувався “полюс спеки”.27 за розмірами пустеля у світі, об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2016 р. Значні ділянки пустелі зайняті такирами, солончаками, на півдні пустелі – масиви пісків.

Полюси сухості

Площа регіону становить 4 800 км²  і тут майже немає води — частково це пов'язано з горами, що його оточують, блокуючи потрапляння вологи та стічними вітрами, які рухаються зі швидкістю до 320 км/год, випаровуючи та видаляючи вологу з місцевості. Найсухіше місце планети – Сухі Долини (англ. Dry Valleys), територія долин-оаз (три найбільші: Вікторії, Райта, Тейлора) Землі Вікторії в Антарктиді – дощу не було близько 2 млн. р.!У Долині Тейлора розташована одна з природних пам'яток Антарктиди – Кривавий водоспад, який зобов'язаний своїм кольором діяльності анаеробних бактерій.

За даними NASA, одним із найпосушливіших місць на планеті є пустеля Атакама, яка охоплює 1000 км смугу на узбережжі Тихого океану в Південній Америці (на захід від Анд, Чилі). Площа пустелі становить 105 тис км². Вчені вважають, що найпосушливіший регіон пустелі Атакама не бачив значних опадів протягом 401 року в період між 1570 і 1971 роками. У деяких районах цієї пустелі випадає від 1 до 3 мм опадів на рік.

Полюси дощу

Літній мусон з Бенгальської затоки проходить над вологими рівнинами Бангладешу і потрапляє у звужені гірські долини Мегхалаї. «Затиснуте» вологе повітря сприяє практично постійним дощам під час сезону мусонів. Орографічний підйом і спрямування гірських долин уздовж напрямку рухів мусонів забезпечили рекордну кількість опадів у Мовсінрамі. За період 1951 – 2000 рр. саме Мовсінрам є найбільш зволоженим місцем на Землі. А у 1985 році зафіксована рекордна річна кількість опадів 26000 мм. Цей факт підтверджений у Книзі рекордів Гіннеса! У місті Черрапунджі середньорічна кількіть опадів – 11 777 мм (розміщене на висоті 1313 м над рівнем моря). Найвологіше місце на Землі – село Мовсінрам, яке розташоване за 15 км від міста Черрапунджі у штаті Мегхалая на північному сході Індії, на висоті приблизно 1400 м над рівнем моря.

Полюсом гроз на Землі є Індонезія. На острові Ява (острів Великих Зондських островів Малайського архіпелагу, розташований між Суматрою та Балі) в місті Богор грім гримить 230 днів на рік!Гроза – це атмосферне явище, при якому виникають блискавки, що супроводжуються громом. Гроза утворюється в потужних купчастих хмарах і пов'язана зі зливовим дощем, градом і сильним вітром.

Блискавки Кататумбо (ісп. Relаmpago del Catatumbo) – природне явище, що виникає над місцем впадання річки Кататумбо в озеро Маракайбо (Південна Америка). Імовірність удару блискавки у цьому районі – найвища у світі!Нічні грози тут бувають до 260 діб протягом року, 280 блискавок за годину (інколи до 28 блискавок за хвилину), розряди тривають до 10 годин, у кожен квадратний кілометр озера та його заболочених берегів за рік ударяє до 250 блискавок.

Блискавки відображено на прапорі та гербі венесуельського штату Зулія, де й знаходиться озеро Маракайбо. Оскільки феномен проявляється у виникненні безлічі блискавок безперервно протягом тривалого часу переважно вночі, їх видно з відстані до 400 км, що породило міф про існування блискавок без грому. Пік активності блискавок припадає на час від 19 до 4 год. та з сильною варіацією залежно від пори року – найбільше у травні та жовтні, з кінця січня і в березні блискавки бувають рідко, інколи зовсім зникають на кілька ночей підряд. Через хорошу видимість блискавок з великої відстані, їх використовували для навігації, через що явище також відоме під назвою «Маяк Маракайбо».

Хмара настільки постійна у виборі місця для своєї появи, що пілоти давно використовують її як своєрідний орієнтир. Над австралійськими островами Тіві щодня формується велика грозова хмара, у якої навіть є ім'я – «Гектор».

Полюси вітрів

Полюс вітрів. Полюсом вітрів називають райони на Землі з великою повторюваністю сильних вітрів або штормів. Головний полюс вітрів знаходиться на берегах Землі Аделі в Антарктиді. Тут з центральних частин континенту на узбережжя дмуть найсильніші стічні вітри, швидкість яких перевищує 27-28 м/с, а в окремі періоди може сягати 90 м/с. Причина таких вітрів - величезна різниця атмосферного тиску в центрі материка і на його узбережжі (вітер дме з областей високого тиску в області з низьким, і чим більша різниця тиску, тим сильніший вітер).

У північній частині Атлантичного океану формуюється другий полюс вітрів –Атлантичний сезон ураганів (англ. Atlantic Hurricane Season). Сильні вітри, характерні для ураганів, є результатом спіралеподібного повітря, яке рухається до центру шторму, і як тільки його вітри перевищують 74 миль/год, шторм офіційно стає ураганом. У самому центрі урагану тиск настільки низький, що прохолодне сухе повітря з верхньої атмосфери засмоктується вниз, приводячи до центральної області спокійного, ясного неба; очей урагану. Сезон ураганів для Північної Атлантики триває з 1 червня по 30 листопада.шторм Агнесвересень 2023 р.

Третій полюс вітрів – острів Нова Земля. Острів гористий, невисокі гори розташовуються практично субширотно, холодне повітря, долаючи перешкоду, падає вниз, створюючи ефект бора. Швидкість вітру взимку становить 40-50 м/с. Бора зазвичай з'являється на північно-східних гористих узбережжях великих водойм, де досить невисокі гори (400-600 м) відгороджують плоскогір’я  або рівнини, на яких накопичується значні маси холодного повітря, яке з великою швидкість падає вниз по підвітряному схилу і зі шквалом обрушується на узбережжя. (На арктичній Новій Землі носить назву  «мисливський вітер»).

Сильні вітри в Патагонії дмуть постійно, але взимку – особливо. На зимові місяці закриваються всі туристичні маршрути в цьому районі, адже вітер просто збиває з ніг, а якщо врахувати низькі температури, які там бувають нерідко, то ефект виходить подвоєний. Четвертий полюс вітрів – Патагонія (чилійська частина) у Південній Америці.

Полюси сонячної радіації

Незважаючи на те, що в Центральній Антарктиді взимку протягом декількох місяців триває полярна ніч, річна сумарна сонячна радіація наближається до річної сумарної радіації екваторіальної зони 4200-5000 МДж/м2/рік (≈120 ккал/(см² рік)), а влітку досягає дуже великих значень – до 1250 МДж/м² міс. (≈ 30 ккал/(см² міс.)). Однак через те, що сніг і лід мають альбедо 85-95 % , значна частина сонячної радіації, що надходить, відбивається поверхнею назад у світовий простір і лише ≈ 10 % йде на її нагрівання. Тому радіаційний баланс Антарктиди негативний, а температура повітря дуже низька.

Вчені зафіксували світовий рекорд сонячного випромінювання у 2177 Вт/м2 на чилійському плато Альтіплано. Це набагато більше, ніж випромінювання у верхніх шарах атмосфери, які отримують близько 1360 Вт/м2. Хмари часто блокують сонячне світло або відбивають випромінювання назад у космос, але тонкі розірвані хмари в цьому місці можуть інтенсивно фокусувати сонячні промені на поверхні в явищі, відомому як пряме розсіювання – це як піднести до сонця збільшувальне скло. Дослідження показало, що ці хмари можуть посилювати сонячне випромінювання на поверхні на 80 %, порівняно з безхмарними умовами.1 Дж =1 Вт · 1сек

Джерела https://local-traveler.com/uk/skilki-polyusiv-u-planeti-zemlya/ https://discover.in.ua/interesting-facts/tochka-nemo-de-znahoditsja-najviddalenishe-vid-sushi-misce-na-zemli.html https://texty.org.ua/ https://uk.wikipedia.org/wiki/ https://www.istockphoto.com/uk/

Не дивіться на годинник; робіть те ж саме, що й він, йдіть вперед Сем Левенсон

Дякую за увагу!