Парнокопитні тварини отримали свою назву від кількості пальців на нозі. Їх буває два або чотири. Тобто парна кількість пальців. На кінцях пальців у цих тварин є рогове утворення — копито. Також копито називають ратицею. У парнокопитних найбільше розвинені третій і четвертий пальці. Інші пальці слабо розвинені й розташовані вище інших. Парнокопитні поділяються на жуйних і нежуйних тварин. Деяких із них люди утримують уже багато років заради молока, м’яса та шкіри.
Корови — це травоїдні тварини. Коли корови пасуться на луках, то проковтують траву, майже не жуючи. Потім вони відригують її та повторно більш ретельно пережовують. Ось чому корів відносять до жуйних тварин. Стати жуйною твариною корів змусила еволюція. Бики та корови не могли дуже швидко бігати та не мали ікол чи пазурів, аби захищатися, тому в них розвинувся особливий спосіб вживання їжі: швидко схопити, проковтнути, втекти, а прожувати потім — у спокійній обстановці.
Корови не розрізняють кольорів, тому стереотип про агресивність биків, які бачать червоний колір, не має нічого спільного з реальністю. У кориді червоне полотно застосовується винятково для привернення поглядів глядачів, а не бика. Бика ж дратує те, що перед ним махають якоюсь ганчіркою.
Те, що для людського вуха звучить як один звук «му-у!», насправді залежно від інтонацій може мати 14 різних значень (принаймні стільки вже «розшифрували» науковці). Мукання корови також висловлює певний стан тварини: страждання, якщо корову вчасно не подоїли, голод, спрагу. Муканням корова кличе до себе теля або іншого члена стада.
Віл — це найстаріша приручена в'ючна тварина, звичайно, якщо не брати до уваги собак, яких використовували раніше для перевезення незначних вантажів. Коли говорять про волів, найчастіше ідеться про кастрованих биків. Призначених до роботи волів каструють у віці 8—12 місяців і привчають до роботи з 2-річного віку, запрягаючи парами. Використання волових пар для запряження в плуг відбувалося вже при застосуванні ярма, імовірно, починаючи з середини VI століття до н. е. в Центральній і Східній Європі. Після 8—9-річного віку волів ставлять на відгодівлю.
Волами, як і кіньми, орали поле, використовували для багатьох підсобних робіт — наприклад, перевезення сіна. Широким було транспортне використання волів у степах України. Чумаки до Криму по сіль вирушали саме на волах. Віл — одна з найулюбленіших свійських тварин українця, образ якого зустрічаємо як в українському фольклорі, так і професійній культурі. Про роботящого казали, що він працює як віл, гне шию, як віл у ярмо, а про ледаря, що лиш здатний волам хвости крутити.