Презентація "Лікарські рослини"

Лікарські рослини Підготувала вчителька початкових класів Романенко Катерина Олексіївна

Алое, або Aloe vera (Aloe barbadensis)Алое – багаторічні трав’янисті або деревовидні рослини-сукуленти, що походять з Африки. Корисні властивості алое:активні компоненти алое – вітаміни, мікроелементи, амінокислоти, антиоксиданти – допомагають лікувати різні ураження шкіри та сповільнити процеси її старіння. Деякі дослідження вказують на покращення утворення шкірою колагену, збільшення її еластичності та зволоження;алое має антиоксидантну, антибактеріальну, антисептичну дію – завдяки вмісту поліфенолів;препарати алое ефективні при лікуванні акне (вугрового висипу);алое використовують при лікуванні опіків шкіри 1 і 2 ступенів;алое допомагає знизити подразнення та свербіж шкіри;допомагає боротися зі зубним нальотом, що його утворюють бактерії (наприклад, Streptococcus mutans) та дріжджі (Candida albicans);препарати, що містять алое, застосовують у лікуванні гінгівітів – запальних станів ясен;алое лікує виразки слизової оболонки рота, зменшує больові відчуття;використовується в зубних пастах та інших засобах догляду за ротовою порожниною.послаблює закреп (запор) – завдяки вмісту речовини алоїн (або барбалоїн);допомагає загоїти невеликі тріщини при геморої;при цукровому діабеті 2-го типу сприяє зниженню рівня цукру в крові – завдяки підвищенню чутливості клітин до інсуліну (гормону підшлункової залози). Відповідно, застосування алое допомагає краще контролювати цукор при цукровому діабеті 2-го типу. Проте ця властивість рослини ще потребує подальшого наукового вивчення, тому не включена до офіційних терапевтичних рекомендацій. Про ознаки цукрового діабету в чоловіків, жінок і дітей та що варто знати для профілактики цієї хвороби – довідайтеся завдяки нашій статті.

Елеутерокок (Eleutherococcus senticosus)Трав'яниста рослина родини аралієвих. Роками пильна увага науковців була прикута до елеутерококу завдяки його здатності захищати клітини від негативного впливу оксидантного стресу, протизапальну дію, здатність запобігати розвитку серцево-судинних захворювань та інших хвороб цивілізації. Елеутерокок, на відміну від женьшеню, більше стимулює імунну систему, використовується як тонізувальний засіб при астенії, іпохондрії, перевтомі. Менше впливає на підвищення артеріального тиску і тахікардії, проте, як і у випадку з іншими адаптогенами, варто бути обережним та не застосовувати цю рослину безконтрольно. Якщо ви приймаєте інші лікарські засоби чи БАДи, проконсультуйтеся з вашим лікарем. 

Мати-й-мачуха, або підбіл звичайний (Tussilago farfara)Мати-й-мачуха – багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих, що використовується як трав’яний чай при інфекційних захворюваннях дихальних шляхів, кашлі, при болю та пирхоті в горлі, застуді й гарячці. Деякі дослідження вказують на потенційну небезпеку компонентів рослини для клітин печінки, підвищення ризику утворення тромбів, відповідно, будь-яке застосування мати-й-мачухи має бути доцільне та контрольоване. Корисні властивості мати-й-мачухи. Відхаркувальний та протизапальний засіб. Застосовують у комплексному лікуванні захворювань дихальної системи – бронхіту, астми, ларингіту, тривалого кашлю. Можливий позитивний вплив на здоров’я нервових клітин мозку через захист від руйнівної дії вільних радикалів, проте ця дія ще недостатньо досліджена. Шкідливі властивості мати-й-мачухи:рослина містить алкалоїд піролізин (pyrrolizidine alkaloids), що може стати причиною гострого та хронічного ураження печінки, якщо застосовувати всередину тривалий час. У літературі описаний випадок смерті плода від ушкодження печінки внаслідок вживання матір’ю чаю з мати-й-мачухи під час вагітності; інші компоненти – сенеціонін (senecionin) та сенкіркін (senkirkin) – можуть спричинити пошкодження та мутації в ДНК, що може спровокувати утворення злоякісних клітин;може сприяти збільшенню ризику утворення тромбів у схильних до тромбоутворення осіб.

Шавлія (Salvia officinalis)Шавлія – пахуча рослина, що належить до сімейства м'ятних, поряд з іншими відомими травами та спеціями, такими як материнка (орегано), розмарин, базилік і чебрець. Корисні властивості шавлії (рос. – шалфею):висока концентрація вітамінів і мінералів. В 1 чайній ложці (0,7 г) міститься 10% добової дози вітаміну К, 1% добової дози кальцію, магнію, заліза, вітаміну В6, також містить цинк, вітаміни А, С і Е;містить поліфеноли, антиоксиданти, що допомагають нейтралізувати вільні радикали, пов’язані з ризиками хронічних захворювань, насамперед, серця і судин;сприяє здоров’ю ротової порожнини, протидіючи шкідливим мікробам;полегшує прояви менопаузи. Активні компоненти шавлії мають естрогеноподібну дію, що дозволяє пом’якшити симптоми, які виникають унаслідок природного зниження рівнів естрогенів («припливи», потовиділення, вагінальну сухість та подразнення);може сприяти зниженню цукру в крові. В одному дослідженні доведено, що екстракт шавлії в щурів із цукровим діабетом 1-го типу активує специфічний рецептор, що допомагає знизити надмірну кількість вільних жирних кислот у крові. Це, своєю чергою, покращує чутливість клітин до інсуліну, унаслідок чого концентрація цукру в крові знижується. В іншому дослідженні при цукровому діабеті 2-го типу дія компонентів шавлії була схожою до дії деяких протидіабетичних препаратів. Проте вивчення цієї дії ще має тривати;сприяє здоров’ю головного мозку та пам’яті. Антиоксиданти в складі шавлії захищають нейрони від пошкодження;сприяє зниженню «поганого» холестерину, що є основним фактором ризику виникнення серцево-судинних захворювань;знижує ризик виникнення злоякісних клітин;діє проти спазмів у кишківнику;сприяє здоров’ю кісток – завдяки великому вмісту вітаміну К, що відіграє важливу роль у кістковому рості та відновленні;призупиняє процеси старіння в шкірі. Шкідливі властивості шавліїЗагалом шавлія вважається відносно безпечною рослиною, проте у всьому важлива міра. Саме тому не варто пити більше 3-4 горняток чаю з шавлії на день.

Кропива дводомна (Urtica dioica)Древні єгиптяни використовували кропиву для лікування артритів та болю в спині, у той час як римські солдати натиралися нею, щоби зігрітися. Латинська назва рослини починається зі слів «uro», що означає «горіти». Листки кропиви мають «жала» з мурашиною кислотою, що при контакті зі шкірою викликають подразнення, свербіж та набряк. Висушена, заморожена чи приготована кропива втрачає здатність «жалити». Корисні властивості кропиви:кропива містить вітамін А, С, К, деякі з вітамінів групи В; мікроелементи кальцій, залізо, магній, фосфор, калій та натрій; ненасичені жирні кислоти, незамінні амінокислоти; поліфеноли кемпферол і кверцетин, кавову кислоту, кумарини та інші флавоноїди; пігменти бета-каротин, лютеїн й інші каротиноїди. Більшість цих компонентів є потужними антиоксидантами, що можуть захищати клітини від руйнування вільними радикалами, які, своєю чергою, пов’язані з виникненням хронічних захворювань, старінням і ризиком розвитку пухлин;протизапальна дія, наприклад, при артриті;сечогінна дія;зменшує надмірні кровотечі;позитивно впливає при гіперплазії простати у чоловіків, покращує сечовипускання;може застосовуватися при лікуванні сінної гарячки, через послаблення запальних медіаторів, блокування гістамінових рецепторів, зменшення «викиду» імунними клітинами речовин, що провокують сезонну алергію. Проте ефекти кропиви при лікуванні сезонної алергії ще потребують подальшого вивчення;сприяє зниженню артеріального тиску – завдяки виробництву в судинах оксиду азоту та його судинорозширювальній дії. Окрім того, активні компоненти кропиви діють подібно до блокаторів кальцієвих каналів, що «розслаблюють» серце, знижують його «силу скорочення». Ефекти кропиви у лікуванні артеріальної гіпертензії ще потребують подальшого вивчення;кропива може допомогти краще контролювати цукор крові, проте цей вплив також ще потребує подальшого вивчення;велика кількість антиоксидантів, що міститься в кропиві, може захистити від впливу токсинів, важких металів;у вигляді відвару може використовуватися для лікування поверхневих опіків шкіри.

Полин (Artemisia dracunculus L.)Багаторічні трави або напівкущі родини айстрових, широко поширені в Європі, Америці, Африці. Налічують понад 100 різних видів полину. Полин гіркий (Artemisia absinthium) – традиційна лікарська, харчова, ефіроолійна та фітонцидна рослина. Одна з найгіркіших рослин у світі. Навіть народна приказка говорить: «Гіркий, як полин». Корисні властивості полину. Препарати з полину застосовують для збудження апетиту і покращення травлення. Трава полину входить до складу багатьох жовчогінних, шлункових і апетитних чаїв. Одна чайна ложка (2 г) висушеного полину містить лише 5 калорій та 7% денної потреби марганцю, 3% денної потреби заліза та 2% денної потреби калію. Марганець відіграє важливу роль у забезпеченні здоров’я мозку, процесах росту та обміну речовин в організмі. Залізо необхідне для утворення червоних клітин крові (еритроцитів), калій – для функціонування м’язів і нервових клітин, а також сприяє зниженню підвищеного артеріального тиску. Здатність полину покращувати чутливість до інсуліну, допомагати контролювати цукор крові ще потребують подальшого вивчення. Полин допомагає заснути та покращити сон, проте ці ефекти також ще потребують подальшого наукового вивчення. Полин має протизапальну дію, допомагає зменшити біль при остеоартриті. Має антибактеріальну дію, наприклад, до E. Coli та Staphylococcus aureus, допомагає зберігати їжу як натуральний консервант. Pослина має фітонцидні властивості завдяки високому вмісту ефірних олій. Полин дуже широко використовується в народній медицині, гомеопатії, ветеринарній практиці. Шкідливі властивості полину: Надмірне використання препаратів полину може викликати ознаки хронічного отруєння й ураження центральної нервової системи.

Ехінацея (Echinacea)Ехінацея – рід багаторічних трав'янистих рослин родини айстрових. Ехінацея пурпурова – рослина з гарною фіолетовою квіткою з гострими довгими пелюстками, що традиційно застосовується в народній медицині як протизапальний та імуностимулювальний засіб. Користь ехінацеїЕхінацея часто застосовувалася для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів, бронхітів, нежитю, гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), запобігання застуді, а також при загоєні ран. Протипокази до застосування ехінацеїМода на адаптогени та імуностимулятори, до яких належить ехінацея, дещо минула, оскільки немає достатніх доказів щодо їх профілактичної дії при ГРВІ, а також виявлені довготривалі ефекти цієї групи лікарських засобів на імунну систему організму, що можуть провокувати небажані автоімунні процеси. Не можна поєднувати препарати ехінацеї з іншими медикаментами, що можуть викликати пошкодження функції печінки. Існує й алергія на компоненти рослини. Люди з алергією на амброзію, хризантеми, нагітки й маргаритки можуть мати алергічні реакції і на ехінацею. Також тривале застосування ехінацеї всередину може спровокувати шлункові розлади.

Лікарська ромашка. Ромашка лікарська (аптечна) — всім добре знайома рослина, один з найбільш уживаних засобів як у традиційній, так і офіційній медицині, а також косметології. В якості лікарської рослини ромашку лікарську цінували в античному світі та застосовували ще за часів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Так, Діоскорид і Гіппократ рекомендували ромашку лікарську при захворюваннях нирок, сечового міхура і печінки, а також при головному болю. В середні віки в деяких країнах був популярний ромашковий чай, який пили з медом або цукром і вершками. Для його приготування беруть сухі квіти, які заливають окропом з розрахунку 15 г на 1 л води і настоюють протягом чверті години. Чай із суцвіть ромашки краще пити на ніч, і тоді міцний і спокійний сон вам забезпечений. Кожна квітка ромашки лікарської містить близько 1% ефірних олій: бісаболол, фарнезен, бісабололоксіди, А і В, мірцін, монотерпени; кислоти кадинен, каприлова, ізовалеріанової та нонілова. Також були виявлені кумарини флавоноїди, каротиноїди полісахариди фітостерини, поліацетіленовий з’єднання та вільні органічні кислоти.

Як правильно збирати й заготовляти лікарські рослини?До збору лікарських рослин слід приступати тоді, коли вони містять найбільшу кількість активних речовин: Бруньки збирають у період набухання. Кору – у період сокоруху. Листя – у період цвітіння рослин. Квіти – у період повного цвітіння, окрім квітів безсмертника. Трави (надземна частина рослини повністю) – у період цвітіння рослин. Коріння – навесні або ж восени (по в'яненні надземної частини рослин).збирають лікарські рослини в гарну погоду. Збір починають, коли зникає роса;не можна збирати рослини в сиру погоду, після дощу або рано вранці;не варто збирати сильно запилені рослини, роз'їдені комахами, пожовклі;зібрані рослини або їх частини (квіти, листя) слід укладати в чисті корзини, ящики, вистелені папером;якщо збір ведеться в мішки, то не можна їх туго набивати, щоб уникнути самозігрівання рослин; окрім того, рослини при цьому мнуться і втрачають свою форму й колір;рослини, доставлені до місця сушіння, повинні бути негайно розкладені рихлим шаром на чистому горищі, на стелажах або під навісом у тіні на дошках;період між збором і розкладкою для сушки не повинен перевищувати 2-3 годин;слід врахувати, що більшість дикорослих лікарських рослин росте не чистими чагарниками, а в співтоваристві з іншими видами рослин. Необхідно бути акуратним, щоб уникнути захоплення інших непотрібних рослин. При випадковому потраплянні їх слід одразу видалити, тому що після збору відсортувати важче.

Дякую за увагу. Будьте здорові в гармонії з природою!