Порушення відчуття та сприйняття

Порушення відчуття та сприйняття. Норма та її роль: розвиток відчуття й сприйняття, їхній зв’язок із мовленням і когнітивною сферою. Патопсихологія сенсорних процесів: загальна характеристика. Основні види порушень відчуттів та сприйняття. Емоційно зумовлені порушення сенсорики. Специфіка відчуття та сприйняття у дітей із психічними порушеннями без сенсорних дефіцитів.

1. Норма та її роль: розвиток відчуття й сприйняття; їхній зв’язок із мовленням і когнітивною сферою. Завдяки діяльності сенсорних систем, у людини формуються відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, свідомість, набувається досвід, розвивається розум. Сенсорна інформація, яку ми отримуємо, має значення для організації процесів життєдіяльності, поведінки, є важливим чинником пристосування та розвитку. Якщо обмежити надходження інформації або спотворити її, спостерігається порушення фізичного й психічного розвитку, інтелекту взагалі. Для організації повноцінного зв’язку з навколишнім середовищем необхідна спільна діяльність усіх сенсорних систем організму людини.

Які властивості сенсорних систем людини?Загальною властивістю сенсорних систем є їхня адаптація - здатність пристосовувати рівень своєї чутливості під впливом дії подразника. Біологічна роль адаптації полягає в зменшенні чи усуненні неважливої інформації. Сенсорні системи спеціалізуються на сприйнятті певного виду подразнень і формуванні специфічних відчуттів. Сенсорні системи (крім больової) під дією тривалих вправ здатні підвищувати свої можливості, тобто вправляння. Так тренуються відчуття слуху в музикантів, відчуття кольору в художників. Для сенсорних систем характерна взаємодія, яка реалізується через взаємодію відчуттів на рівні кори й підкірки. Так, при яскравому світлі краще відчувається смак їжі та ін. Сенсорні системи здатні до компенсації функцій, тобто відшкодування функції однієї сенсорної системи за рахунок якісної перебудови або посиленого використання збережених функцій інших сенсорних систем. Так, у людей, які втратили зір, поліпшуються слух і дотикова чутливість. Відчуття — відображення окремих властивостей предметів і явищ (звук, колір, смак). Сприйняття — цілісне відображення предметів і ситуацій, інтеграція окремих відчуттів.

Значення сенсорного розвитку дітей. Воно є базою для інтелектуального розвитку дитини;Стимулює розвиток спостережливості та уваги;Стає базою для розвитку фантазії та уяви;Дає маляті можливість навчитися новим методам предметно-пізнавальної діяльності;Формує сенсорні еталони;Дозволяє розширити словниковий запас;Позитивно впливає на рівень розвитку слухової, зорової, образної, моторної пам'яті. Чому важливо для клінічної та патопсихологіїУ патології перші сигнали неблагополуччя часто саме сенсорні (напр., дитина скаржиться на «дивні відчуття» у тілі, або сприймає світ «інакше»). Тому розуміння норми = ключ до діагностики відхилень.

2. Патопсихологія сенсорних процесів: загальна характеристика. Загальне визначення. Патопсихологія сенсорних процесів вивчає, як змінюється функціонування відчуття і сприйняття при психічних захворюваннях і розладах розвитку. Мова йде не лише про зниження гостроти слуху чи зору (це більше до дефектології, сурдо- чи тифлопедагогіки), а про якісні зміни в психічному відображенні. Тобто людина «бачить» чи «чує», але сприймає інакше, ніж у нормі. Де саме можливі збоїНа рівні відчуття: змінюється інтенсивність (надмірна чутливість або знижена), або якість (дивні, неприємні відчуття в тілі без реальної причини). На рівні сприйняття: порушується цілісність, осмисленість образу, співвіднесеність із реальністю. На рівні інтеграції: дитина може відчувати, але не може поєднати в єдиний образ (наприклад, бачить предмет, але не впізнає його)

Критерії, що відрізняють патологію від індивідуальних особливостей. Стійкість і системність (це не просто «здалося», а повторювані симптоми). Відрив від реальності (образ не відповідає об’єктивному подразнику). Негативний вплив на поведінку і навчання (людина дезорієнтована, уникає діяльності, реагує на неіснуюче). Особливості у дітей. У дітей сприйняття в нормі більш емоційно забарвлене і менш критичне. Тому іноді важко відрізнити нормальну дитячу фантазію від патології. У патології: фантазії стають нав’язливими, лякаючими, незмінними. Важливо: у дітей з психічними розладами порушення відчуття і сприйняття часто йдуть попереду мовленнєвих і когнітивних проблем.

Значення для клініки та педагогіки. Такі симптоми можуть бути першими маркерами серйозних розладів (шизофренія, епілепсія, тяжкі афективні стани). Для педагога важливо не плутати: «дитина не чує/не бачить» ≠ «дитина неправильно сприймає». Виявлення якісних змін у сприйнятті допомагає диференціювати: чи це проблема органів чуття, чи психічного відображення. Приклади: Дитина каже: «У мене в животі крутиться змія» (сенестопатія). Або: «Коли вчитель підходить, він стає величезним» (порушення сприйняття).І порівняння з нормальним сприйняттям, але ілюзією: «Мені здалося, що в темряві стоїть людина, але придивився — то татове пальто на вішалці висить».

3. Основні види порушень відчуття та сприйняття1. Порушення відчуттів. Гіперестезії та гіпостезіїГіперестезія — надмірна чутливість (звук здається надто гучним, світло — різким, запахи — нестерпними). Гіпестезія — знижена чутливість (дитина майже не реагує на біль, холод). У дітей: часто при невротичних розладах, РАС, органічних ураженнях мозку. Дитина може закривати вуха руками від побутових шумів або «не помічати» болю. Анестезії (відсутність чутливості) – утрата здатності відчувати різні види подразнень, зазвичай поширюється на тактильну, больову та температурну чутливість. Відбувається внаслідок ушкодження чутливих нервових закінчень або мозку (спинного чи головного), унаслідок чого зовнішні подразники не досягають центральної нервової системи. Анестезія може вразити все тіло (за- гальна анестезія) або певну його частину (локальна анестезія) Гіперпатія – хворобливе підвищення чутливості, коли звичайні подразники викликають біль та інші неприємні відчуття, такі як свербіння, важкість й ін.

Не плутаємо патопсихологію із сенсорними дефектами чи генетичними синдромами — у нас мова саме про зміну психічного відображення. Коли відсутнє відчуття болю взагалі — це не патопсихологія, а неврологічна або генетична патологія. Є рідкісні синдроми (наприклад, вроджена анальгезія), коли через мутації в генах людина не відчуває болю від народження. Це порушення роботи ноцицептивної системи, а не психічного відображення. Різниця з гіпестезією: Гіпестезія у патопсихології — це зміна відчуттів через психічний стан (наприклад, депресивна людина може майже не відчувати тілесних сигналів, ніби «оніміла»). Вроджена відсутність болю — це медична/неврологічна проблема, пов’язана з роботою периферичних нервів і мозку.

СенестопатіїДивні, неприємні, важко описувані відчуття в тілі без органічної причини, відчуття стискання, стягування або розтягування, перекочування чи тремтіння, спроектовані на внутрішні ділянки тіла: «щось пече», «повзають мурахи», «щось ворушиться всередині». У дітей: рідкісні, але можливі при ранніх проявах шизофренії чи тяжких депресіях. Дитина часто не може пояснити словами й малює це у вигляді «чудовиськ у животі». СинестезіїПеренесення властивостей одного відчуття на інше: «чути кольори», «бачити музику». У нормі буває як творчий феномен, але в патології набуває нав’язливого і дезорганізуючого характеру. У дітей: іноді проявляється як «дивні асоціації» («цифра 7 — зла», «звук “р” — зелений»). Якщо це стійке й заважає, може бути маркером психотичних тенденцій. Парестезії, що проявляються неприємними відчуттями оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок тощо. Можуть виникати на поверхні різних частин тіла, мати тенденцію до переміщення. При цьому людина стає метушливою, тривожною. «Фантом кінцівки» простежується після ампутації руки чи ноги, коли людина може продовжувати її відчувати: відчувати біль, вважати, що в змозі рухати нею, забуваючи при цьому, що кінцівка відсутня. Іноді це минає досить швидко, іноді зберігається все життя

2. Порушення сприйняттяІлюзії - викривлене, помилкове сприймання реального об’єкта; це відхилення сприймання конкретного об’єкта за формою, кольором, величиною, консистенцією, віддаленістю від сприйнятого. Найчастіше ілюзії спостерігаються в зоровому сприйнятті, що пов’язано або з будовою зорового аналізатора, або з особливостями сприйняття самого предмета. Вони можуть проявлятись і у здорових людей, особливо в стані тривожного очікування, страху тощо. За органами відчуттів ілюзії поділяють на: • зорові, що проявляються у вигляді викривлення зорового образу (сприймання пальто, яке вісить у шафі, за реальну людину на основі схожості контурів); • слухові, що характеризуються порушенням сприймання реальних шумів, звуків, які можуть сприйматися як мовлення чи інші звуки (крик на вулиці сприймається як оклик на ім’я; різкий шум за дверима – як дзвінок у двері); • смакові ілюзії, що проявляються видозміною звичного для об’єкта смаку (поява «присмаку»), нюхові ілюзії – запаху; • дотикові, що формуються на підставі реальних відчуттів (тактильних, больових, температурних).

Йенні и Лорел. Brain storm - Green needle. Ефект Мак Гурка (зір+слух)

Появі ілюзій сприяють якісь фізіологічні або психологічні (афективні) особливості. Серед них виділяють: • ілюзії тяжкості А. Шерпаньє – при підйомі однакових за вагою й зовнішнім виглядом, але різних за обсягом предметів менший за розміром предмет сприймається як більш важкий, виникає контрастна ілюзія; • контрастні ілюзії спостерігаються в області температурних і смакових відчуттів, наприклад після холодового подразника тепловий здається гарячим, після відчуття кислого та солоного посилюється чутливість до солодкого тощо; • парейдолії, що належать до складних ілюзій. Вони можуть виникати і у хворих із невротичними розладами, і в здорових людей, як результат перевтоми. Наприклад, в узорі килима чи орнаменті шпалер людина бачить голови потвор, незвичайні узори й т. ін.

Галюцинації – сприймання, що виникає без наявності реального об’єкта та супроводжується переконаністю в тому, що цей об’єкт і в цьому місці дійсно існує; це найбільш яскраві порушення процесу сприймання, які істотно змінюють поведінку людини й можуть бути хворобливими спонуканнями до дій. Виникають без залежності від існування об’єкта та здебільшого супроводжуються переконаністю хворого в реальності галюцинаторних образів. За реальністю проекції галюцинаторного образу галюцинації бувають: • істинні – людина вказує місце розміщення образу, як правило, ззовні й на реальній для сприймання відстані (наприклад образ людини, який вона бачить, бачить на вулиці, а не на місяці; звук чує за стіною, а не з відстані тисячі кілометрів чи з голови); • псевдогалюцинації – помилкові образи без проекції зовніМожуть бути зорові, слухові, тактильні, нюхові тощо.

АгнозіїОсновні типи агнозії:1. Зорова агнозія: нездатність впізнавати об'єкти, хоча зір у пацієнта збережений. Людина може бачити об'єкт, але не може сказати, що це таке, навіть якщо вона бачила його раніше. Це може проявлятися як втрата здатності впізнавати обличчя (прозопагнозія) або предмети (об'єктна агнозія).2. Слухова агнозія: порушення сприйняття звуків або нездатність ідентифікувати знайомі звуки, такі як дзвінок телефону, голоси людей або звуки природи, попри нормальний слух.3. Дотикова агнозія: нездатність розпізнавати предмети на дотик, навіть при збереженні тактильної чутливості. Пацієнт може тримати в руках предмет, але не зможе описати його чи впізнати.4. Смакова та нюхова агнозії: порушення, при яких особа втрачає здатність розпізнавати запахи або смаки, хоча органи чуття функціонують нормально. Причини агнозії: Агнозія зазвичай виникає внаслідок пошкодження кори головного мозку, зокрема тім'яної, потиличної або скроневої часток, які відповідають за обробку сенсорної інформації. Найпоширенішими причинами є:- Інсульт.- Черепно-мозкова травма.- Пухлини головного мозку.- Нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, деменція).- Інфекційні або запальні процеси у мозку. Механізм агнозії: При агнозії порушується здатність інтеграції сенсорної інформації з попереднім досвідом і знаннями, що призводить до неможливості пов'язати образи, звуки чи інші відчуття з їх значенням. Це не є наслідком порушення пам'яті, уваги або свідомості — агнозія стосується саме дефекту обробки інформації в мозку.

Дереалізаційні розлади – особливий вид розладів сприймання (психосенсорні розлади), при яких істотно змінюється сприймання об’єктів, вони сприймаються як нереальні; • мікропсія – розлад сприймання у вигляді зменшення розмірів навколишніх предметів; • макропсія – розлад сприймання у вигляді збільшення розмірів навколишніх предметів; • дисмегалопсія – розлад сприймання у вигляді видовження, розширення, скошеності, перекрученості навколо осі навколишніх предметів; • поропсія – розлад сприймання у вигляді зміни відстані, що відділяє предмет від людини за незмінних розмірів самого об’єкта; Деперсоналізація – викривлене сприймання власної особистості в цілому, окремих якостей, а також частин тіла. Її різновид – синдром Аліси в країні чудес – характеризується поєднанням деперсоналізаційних розладів із явищами дереалізації у вигляді викривлення уявлень про простір і час, зоровими ілюзіями, почуттями роздвоєння особистості. Можливе виникнення порушень сприймання (при цьому синдромі) у вигляді видовження, скорочення, відриву кінцівок;

Порушення сприймання часу: • «зупинка часу» – відчуття того, що час ніби «зупинився», кольори в сприйманні хворого стають тьмяними, об’ємні предмети – плоскими; людина відчуває, ніби вона втратила зв’язки із зовнішнім світом, оточуючими людьми; • «розтягування часу». У відчуттях людини час переживається як більш довгий, ніж вона звикла; плоске здається тривимірним, живим, рухливим, а чорно-біле – кольоровим; людина стає розслабленою чи ейфоричною; • «утрата відчуття часу». Людина говорить: «часу ніби немає», «звільнився від тягаря часу». Це завжди супроводжується зміненим сприйманням світу, предмети й люди здаються більш контрастними та більш приємними; • «сповільнення часу». Рухи людей сприймаються уповільненими, а їхні обличчя – похмурими; • «прискорення часу». Людині час здається швидкоплинним, зміненим видається весь навколишній світ і власне «Я». Люди здаються метушливими. Гірше, ніж зазвичай, відчувають своє тіло. Із помилками визначають час доби й тривалість подій; • «зворотне протікання часу». Говорять: «Час тече вниз», «Час іде у зворотному напрямі», «Я іду назад у часі». Груба помилковість відтворення давності вже пережитих подій (події, що відбулися хвилину чи секунду тому, сприймаються як такі, що були давним-давно).

4. Емоційно зумовлені порушення сенсорики. Емоційні стани сильно впливають на те, як людина сприймає світ. Коли ми боїмося, втомлені чи перебуваємо у сильному стресі, навіть звичайні подразники сприймаються інакше. У нормі ці зміни тимчасові та зникають разом із емоційним станом. У патології ж вони набувають стійкого характеру й призводять до порушення поведінки. Ілюзії страху. У темряві тінь здається чудовиськом, звук — кроками переслідувача. У дітей це типово у дошкільному та молодшому шкільному віці. У нормі з віком минає, але якщо зберігається надовго й заважає функціонуванню, це може бути симптом невротичних або психотичних розладів. Гіперестезія при тривозіЛюдина чує найменший шурхіт, здригається від тихих звуків, світло здається занадто яскравим. У дітей часто спостерігається в періоди іспитів, адаптації до школи, під час конфліктів у сім’ї. Соматосенсорні переживання при стресі«Комок у горлі», «важко дихати», «болить живіт від страху». Це не сенестопатії (бо є зв’язок із реальними емоціями), але межа може бути тонкою.

Особливості у дітей: Уява та емоційність у дітей багатші, ніж у дорослих, тому емоційні ілюзії виникають легше. Малюки не завжди відрізняють фантазію від реальності, тому емоційні порушення сприйняття в них більш яскраві. У патології (шизофренія, тяжкі тривожні розлади) ці переживання стають постійними й не залежать від ситуації.

5. Специфіка відчуттів та сприйняття у дітей із психічними порушеннями без сенсорних дефіцитів. Чим відрізняється специфіка відчуттів та сприйняття у цієї категорії дітей від сенсорних дефектів: У дитини з порушенням слуху чи зору є очевидний сенсорний бар’єр. У цьому випадку бар’єра нема: дитина бачить/чує все, але інтерпретує інакше. Тому вчителі й батьки часто звинувачують дитину у «фантазуванні», «брехні», «непослуху». Приклади поведінки. Дитина відмовляється сидіти на уроці, бо «вчителька - відьма» (галюцинація). Починає кричати, що «вікно горить», хоча інші бачать лише сонячний відблиск (ілюзія). Плутає знайомих людей, може не впізнати вчителя чи матір (агнозія). Труднощі у навчанніДезорієнтація у просторі — важко знайти клас чи речі, навіть знайомі. Неможливість концентруватися — увага відволікається на «свої образи». Поведінкові реакції — дитина може втекти, ховатися, бути агресивною, бо реагує на «свій» світ.

Типові діагностичні пастки. Учителі вважають таку дитину «ледачою» або «неуважною». Батьки — що це «просто фантазії» чи «характер». Насправді це може бути рання ознака психотичного розладу. Значення для корекційного педагога. Помічати відхилення, які не пояснюються сенсорними дефектами чи навчальними труднощами. Вчасно інформувати психолога чи психіатра. Бути уважним до повторюваних дивних висловлювань або поведінки, а не лише до «проблем із навчанням».