Пошуково-дослідницька діяльність в початковій школі як потужний інструмент розвитку дитини

Про матеріал

Методичні рекомендації для вчителів 1-4 класів за програмою НУШ , які стимулюватимуть розвиток інтелектуально-творчого потенціалу молодших школярів через розвиток і удосконалення дослідницьких здібностей і навичок дослідницької поведінки, створення умов для формування і розвитку дослідницьких вмінь молодших школярів.

Перегляд файлу

Пошуково-дослідницька діяльність в початковій школі як потужний інструмент розвитку дитини

Методичні рекомендації

Дніпро

2021

Зміст

1.Вступ с.3

2. Науково-дослідницька робота в початковій школі с.4

3.Методика навчального дослідження в практиці початкового навчання с.5

4.Функції навчально-дослідницької діяльності с.6

5. Задачі дослідницької діяльності с.7

6. Вибір теми навчального дослідження с.9

7. Методи проведення досліджень с.10

8. Особливості проведення досліджень с.13

9. Висновки с.16

10.Використана література с.17

11. Зразки дослідницьких робіт в початковій школі с.18

1.Вступ

Сучасна школа направлена на рішення задач створення найбільш сприятливих умов для ефективного засвоєння учнями знань, вмінь та навичок, розвитку їх мишлення, формування в учнів потреб до самоосвіти. Успіх вирішення цих задач буде забезпечено в тому випадку, якщо їх втілення почнеться на найменшій сходинці навчання, тобто з першого класу. Вчителі початкових класів добре знають як важливо зацікавити учнів на уроці, зробити процес навчання зрозумілим і доступним, і як важко розв'язувати ті учбові задачі, які не зацікавлюють учнів. Стимулювання пізнавальної активності - одна з складових сучасного уроку.

Ні для кого не є секретом, що дитяча потреба в дослідницькому пошуці обумовлена біологічно. Будь-яка здорова дитина народжується дослідником. Невгамовна спрага нових вражень, допитливість, прагнення спостерігати і експериментувати, самостійно шукати нові відомості про світ традиційно розглядаються як найважливіші риси дитячої поведінки. Дитяча активність, яка постійно проявляється - нормальний, природний стан дитини. Учень налаштований на пізнання світу і хоче його пізнавать. Саме це внутрішнє прагнення до пізнання через дослідження народжує дослідницьку поведінку і створює умови для дослідницького навчання.

Серед сучасних педагогічних технологій, які отримали розповсюдження в основній і початковій школі, особливе місце займає навчально-дослідницька робота. Навчання шляхом досліджень у сучасному освітньому процесі є найбільш ефективним засобом пізнання навколишнього середовища.

Що значить поняття "дослідження"? Дослідження - один із видів пізнавальної діяльності, а саме процес пошуку невідомого, нових знань. Внаслідок дослідницької роботи в учнів формується здатність опановувати самостійно нові способи діяльності у різних сферах людської культури. Цей метод є організацією пошукової пізнавальної діяльності, коли педагог ставить перед учнями пізнавальні і практичні завдання, які діти повинні самостійно творчо розв'язати. Завдяки дослідженням учні вчаться самостійно спостерігати, встанавлювати зв'язки, роблять висновки, пізнають різноманітні закономірності. [4]

Отже, мета дослідницької діяльності: стимулювати розвиток інтелектуально-творчого потенціалу молодших школярів через розвиток і удосконалення дослідницьких здібностей і навичок дослідницької поведінки, створення умов для формування і розвитку дослідницьких вмінь молодших школярів.

Науково-дослідницька робота в початковій школі

Прагнення дитини до самостійного дослідження зумовлено генетично. Якщо цій активності малюка не протидіяти, то з віком ця потреба еволюціонує і спектр об'єктів дитячих досліджень суттєво розширюється.

Дитина, схильна до дослідницької поведінки, не буде покладатись тільки на ті знання, які дають йому під час традиційного навчання. Вона сама буде активно вивчати навколишнє середовище, набуваючи з новою інформацією безцінний досвід.[7]

Дослідницька поведінка особливо цінна тим, що створює надійний фундамент для постійного перевтілення процесів навчання і розвитку в процеси більш вищого порядку-самоосвіти і саморозвитку.

Самостійну дослідницьку роботу дитини педагог розглядає як один з ефективних шляхів розвитку його творчих здібностей. Вміння проведення самостійних досліджень, досягнення істини легко прищеплюються й подалі на всі види діяльності, якщо вчитель створює для цього певні умови.

Використання вчителем проектно-дослідницького методу дозволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів, оживляє навчальний процес, сприяє проявленню і розвитку індивідуальних якостей учня.

3. Методика навчального дослідження в практиці початкового навчання

Оточуючий нас світ стрімко змінюється. Для повноцінного існування в середовищі, що інтенсивно змінюється, сучасній людині все частіше приходиться проявлять дослідницьку поведінку.

Дослідницька діяльність зумовлена не частковим використанням пошукових методів в освіті, а звернення до принципово нової моделі навчання, де приоритетні позиції займає пізнавальна діяльність дитини. Головна особливість дослідницької діяльності-активізувати навчальну роботу школярів, надавши їй дослідницький, творчий характер, і, таким чином, передати учням ініціативу в організації своєї пізнавальної діяльності.[2]

Дослідницьке навчання-вид навчання, в якому продуктивні методи навчання (частково-пошуковий і дослідницький) займають домінуюче положення у порівнянні з репродуктивними (пояснювально-ілюстративним і репродуктивним). Але дослідницьке навчання не виключає репродуктивні методи, а лише знаходить з ними оптимальне співвідношення.

Специфіка дослідницької роботи в початковій школі полягає у систематичному напрямі, який стимулює і корректує роль вчителя. Головне для вчителя-завлікти дітей, показати їм значимість їх діяльності, вселити впевненість у своїх силах. Це сприяє розвитку інтересу до научної діяльності. Направленість діяльності не на результат, а на процес. Дослідницька діяльність в початковій школі може здійснюватись на уроках, в позаурочний час, а також під час позакласної роботи.[5]

4.Функції навчально-дослідницької діяльності

У якості функцій навчально-дослідницької діяльності учнів можна відзначити:

1) навчальну (розширення і актуалізація знань за предметами початкової школи; розвиток уявлень про міжпредметні зв'язки; засвоєння інформаційних технологій і навчання роботі з засобами комунікаціі; закріплення загальних і спеціальних наукових понять і категорій вивчаємих дисциплін тощо);

2) розвиваючу (розвиток інтереса, інтелектуальної ініціативи учнів у процесі засвоєння основних і додаткових освітніх програм; особистісних якостей, творчих здібностей учнів);

3) діяльнісну (залучення учнів до самостійної дослідницької діяльності; оволодіння аналітичними, постановчими, пошуковими, синтезуючими вміннями і навичками виконання наукової роботи; засвоєння творчого підходу до любого виду діяльності тощо);

4) стимулюючу (формування установки на престижність занять науковою діяльністю, фундаментальними науками; розвиток в учнів зацікавленості до науково-дослідницької діяльності тощо);

5) педагогічну (створення передумов для розвитку в учнів навчального образу мислення, забезпечення сфери змістовного предметного спілкування у дитячому колективі, між тими, хто навчається, педагогами, вченими і спеціалістами; формування розвиваючого освітнього середовища для дитини; співпраця професійному самовизначенню дітей тощо);

Практика проведення з молодшими школярами навчальних досліджень може розглядатись як особливе направлення позакласної та позашкільної роботи, щільно пов'язаних з основним навчальним процесом і орієнтовне на розвиток дослідницької, творчої активності дітей і пізнавальної компетенції.[6]

Стараючись вибрати найбільш ефективні форми і методи роботи, ми зіштовхуємося з питаннями:

-Як стимулювати природню потребу дитини до новизни?

-Як розвивати здібності шукать нове?

-Як навчити бачити проблеми, конструювати гипотезу, задавати питання, спостерігати, експериментувати, робити висновки, давать визначення поняттям, класифікувати?

-Як навчити правильно повідомляти і захищати свої вподобання?

Ведучими методами навчання стають спільні обговорення, роздуми, пошук, відкриття. Суб'єктивний характер навчання проявляється на всіх його етапах: отримання і систематизація знань, контроля і самоконтроля, оцінки і самооцінки. Тільки таке побудування навчання формує навчально-пізнавальні мотиви, які починають впливати на процес і результат діяльності, з'являється зацікавленість учня і створюється можливість підтримки його індивідуальності.[8] Учень отримує право на ініціативність, самостійність, індивідуальний пошук і творчість. Вочевидь, однією із приорітетних задач початкової школи є формування готовності до самоосвіти, певного рівня пізнавальної культури і пізнавальних вподобань учнів.[2]

5. Задачі дослідницької діяльності

* розвивати в учнів здібності аналітично мислити: класифікувать, порівнювать, узагальнювати зібраний матеріал;

* ознайомити учнів з методами дослідження, їх використанням у власному досліді;

* навчити основам оформлення робот;

* познайомити з основами використання інформаційних технологій у дослідницькій діяльності;

* формувати дослід виступу на публіці, сприяти формуванню культури мовлення.

Тема обирається, враховуючи інтереси і потреби дитини.[7] Вона може бути:

* фантастичною;

* експериментальною;

* винахідницькою;

* теоретичною.

Методична сторона дослідження може бути поділена на декілька відносно самостійних етапів.

Етапи дослідницької діяльності:

* вибір теми дослідження;

* актуальність;

* постановка мети і задач;

* висунення гіпотези дослідження;

* збір матеріалу;

* організація дослідження;

* узагальнення;

* підготовка до захисту; оформлення роботи( реферата);

* стимулювання діяльності викладачів і учнів, що беруть участь в творчо - пошуковій діяльності;

* виступ з докладом (презентація).[9]

6. Вибір теми навчального дослідження

Від правильного вибору теми і коректності її формулювання в значній мірі залежить результат роботи. Тема повинна бути цікава дитині і при цьому повинна нести в собі пізнавальний заряд.

Теми досліджень можуть бути:

* теоретичні, що передумовлюють вивчення і узагальнення інформації, фактів матеріалів , що містяться в різних джерелах (книжках, фільмах тощо);

* експериментальні, зумовлені проведенням власних спостережень та експериментів;

* фантастичні - про неіснуючі, фантастичні об'єкти і явища.

Тема дослідження молодшого школяра повинна бути такою, щоб робота могла бути виконана відносно швидко, так як у силу вікових особливостей здібність довго концентрувати увагу на одному об'єкті у учнів початкової школи обмежена. Спеціалісти у галузі психології творчості часто підкреслюють, що уміння поставити питання (виділити проблему) часто ціниться вище уміння його вирішити. Звичайно, що проблема повинна відповідати віковим особливостям дітей.[1] Це стосується не тільки вибору теми дослідження, але і рівня її подачі. Мається на увазі формулювання проблеми і відбір матеріалу для її рішення. Виконуючи дану роботу з молодшими школярами, педагог повинен усвідомлювати, що за цими дитячими дослідженнями стоять дуже глибокі і у вищому ступені важливі проблеми розвитку інтелектуально-творчого потенціалу особистості дитини.

Актуалізація пошуку нової інформації створює чудовий грунт для залучення дитини на основі його особистих дослідницьких, пізнавальних потреб до роботи з найрізноманітнішими джерелами і засобами.[3]

7. Методи проведення досліджень

Під час проведення навчальних досліджень учнем дуже важливо, які методи він буде використовувати.

Методи емпіричного рівня:

* спостереження

* інтерв'ю

* анкетування

* опитування

* співбесіда

* тестування

* фотографування

* рахування

* вимірювання

* порівняння

За допомогою цих методів дослідницької роботи вивчаються конкретні явища, на основі яких формуються гіпотези. Видатний український педагог В.О.Сухомлинський писав, шо вчитель, який вміє допомогти учню використать засвоєнні знання для все нових і нових спостережень, досягає того, що чим "старші" знання учня, тим вони міцніші; школа спостереження в молодшому віці - необхідна умова розумового розвитку.[1]

Методи експериментально-теоретичного рівня:

* експеримент

* лабораторний дослід

* аналіз

* моделювання

* історичний

* логічний

* синтез

* індукція

* дедукція

* гіпотетичний

Ці методи дослідження допомогають не тільки зібрати факти, але і перевірити їх, систематизувати, виявить нераптові залежності і з'ясувати причини і наслідки.[3]

Методи теоретичного рівня:

* вивчення і узагальнення

* абстрагування

* ідеалізація

* формалізація

* аналіз і синтез

* індукція і дедукція

* аксіоматика

Ці методи дослідження дозволяють створювати логічні дослідження зібраних фактів, випрацьовувати поняття і судження, робити висновки і теоретичні узагальнення.

Пошук джерел нової інформації викликаний потребою проведення власного дослідження. Це дає можливість залучити дитину , на основі його власних дослідницьких, пізнавальних потреб, до роботи з найрізноманітнішими джерелами [7]. У сучасному світі видається велика кількість чудово ілюстрованих дитячих енциклопедій, довідників. Вони присвячені різним тематикам, мають короткі, доступні дітям інформативні тексти. Але треба враховувати , що у книзі ми зустрічаємось з інформацією, яку хтось здобув раніше. А головна мета справжнього дослідження - добути знання самостійно. Тому необхідно допомогти дослідникам - початківцям провести спостереження, організувати експерименти, опрацювати інформацію.

Зібрані повідомлення аналізуються і узагальнюються. Для дитини це занадто складна задача. Але саме під час цього процесу розвиваються мислення і творчі здібності молодшого школяра. Вміння виділити головну ідею, спроба дати визначення деяким основним поняттям за своєю складністю думок нічим не відрізняється від роботи справжнього вченого. Уточнити, конкретизувати визначення дитини завжди можна, а ось навчити його висловлювати свою точку зору - надскладна задача. [9]

Підсумком дослідницької роботи є її захист на конференції. Важливо, щоб надані матеріали відповідали не тільки змісту дослідження, але і естетичним вимогам. Звичайно, тут не обійтись без делікатної допомоги дорослого. А дорослому, у свою чергу, необхідно дотримуватись наступних правил:

* допомагати дітям діяти незалежно, не давати прямих інструкцій відповідно до того, чим вони повинні займатися;

* на основі ретельного спостереження і оцінки виявляйте сильні і слабкі сторони дітей; не потрібно сподіватись на те, що вони вже мають певні базові навички і знання;

* навчіться не поспішати з винесенням судження;

* привчіть дітей до навичок самостійного вирішення проблем, дослідження і аналізу ситуації;

* підходьте до всього творчо.[4]

Умови формування дослідницьких вмінь молодших школярів:

* цілеспрямованість і систематичність

* вмотивованість

* творче середовище

* психологічний комфорт

* особистість педагога і допомога батьків

* врахування вікових особливостей і зацікавленості учнів

8. Особливості проведення досліджень

У початковій школі діти дуже цікавляться природничими науками, тому часто дослідницькі роботи проводяться у куточку природи, на вулиці. Наприклад, діти вчаться не тільки спостерігати за рослинами, а й доглядати за ними. Наприклад, виявляти умови, необхідні для швидкого росту і розвитку певного виду рослин. Також це можуть бути дослідження у галузі фізики, хімії, математики, історії. Для дослідницьких робіт у початковій школі найкраще підійдуть теми з розділів " Домашні і свійські тварини", "Всесвіт", "Загадки рідної мови", "Мандрівка в історію", " Чарівні перетворення", "Город на підвіконні" тощо. [10]

Дослідницька робота проводиться як у великих, так і в малих групах, у парах, цілим класом, а також індивідуально. Підготовча робота проводиться за допомогою вправ-аналогій, евристичних завдань, завдань на виявлення, суперечностей, прогнозування, велику роль має проблемне бачення, розроблення схем, алгоритмів, правил. Під час пошуково-дослідницької діяльності здійснюються експерименти, діти вчаться працювати з лабораторним приладдям, стають свідками дивовижних перетворень на перший погляд звичайних речей, внаслідок ставляться до них інакше.[2] Цим учні збагачують свій життєвий досвід, підвищується рівень підготовки до навчально-дослідницької діяльності, посилюється внутрішня мотивація, відбувається розширення пізнавальних інтересів, розвивається самостійне мислення, формуються творчі і аналітико-синтетичні уміння.

Діти під час навчально-дослідницької діяльності оволодівають такими вміннями:

-рефлексивні вміння (осмислення, аналіз, порівняння тощо);

-організаційні вміння (знаходження певних можливостей, визначення мети);

-робити висновки;

- встановлювати практичну і культурну цінність;

-дослідницькі вміння;

-комунікативні вміння.

Дослідницька робота повинна обовязково бути оформлена і правильно презентована, щоб дитина розуміла значимість свого дослідження.[5]

Як у будь-якого проекту повинен бути титульний лист, де вказується школа, назва роботи, прізвище, ім'я учня або учнів, а також вчителя, як наукового керівника. Також дослідницька робота передбачає наявність змісту з переліком основних розділів роботи, вказуються і сторінки. Робота повинна бути актуальною, містити елементи новизни, унікальності. Важливою є мета роботи. Крім мети зазначається завдання, яке юні дослідники ставлять перед собою. Для легшого пошуку теоретичного матеріалу, вказують предмет і об'єкт. Лабораторні досліди зазначаються в роботі, якщо тема пов'язана з практичним завданням. Останній розділ дослідницької роботи - це висновки, які повинна зробити дитина, а також дати рекомендації щодо свого дослідження.

Також треба звернути увагу на оформлення літературних джерел, їх перераховують в алфавітному порядку, також треба вказати автора, назву твору, видавництво, рік видання. Якщо використані, теми, які доповнюються фотографіями, картинками, схемами, іх розміщують в додатках. Для яскравого і незабутнього виступу діти можуть використовувати інформаційні технології. Задача вчителя ознайомити дітей з основними правилами створення презентації. Вразі цього дитина вчиться долати страх перед аудиторією, також формується культура мовлення, а це буде допомагати учневі в подальшому навчанні.

9. Висновки

Дослідницький метод навчання є одним з передових методів у сучасній системі освіти. Він сприяє накопиченню в учнів достовірних конкретно-образних уявлень про навколишню дійсність, фактичних наукових знань, що є основою для наступного їх усвідомлення, збагачення, розкриття причин і взаємозв'язків у навколишньому середовищі. Впроваждення навчально-дослідницької діяльності у навчання учнів молодших класів розвиває у дітей уміння вчитися, дає їм необхідні знання і вміння нового рівня, формує креативність мислення, розширює світогляд дитини, кругозір, прищеплює навички самоорганізації, самоконтролю, розвиває активність, вчить творчо розв'язувати поставлені задачі.

Дослідницька діяльність молодших школярів направлена на засвоєння навколишнього світу, відкриття дітьми нових для них знань і способів діяльності. Вона забезпечує умови для розвитку їх ціннісного, інтелектуального і творчого потенціалу, є засобом їх активації , формування зацікавленості до матеріалу, що вивчається, формує предметні і загальні уміння, дозволяє кожному учню побачити себе як людину здібну і компетентну.

Отже, дослідницька робота в початковій школі є прогресивною формою в освітньому процесі, а пріоритетом сучасної шкільної освіти в Україні є реалізація завдань дослідницької діяльності, бо ж освічений не той, хто багато знає, а той, хто хоче багато знати, і хто вміє здобувати ці знання. А задача сучасного вчителя допомогти дітям здобути знання. Організовуючи дослідницьку діяльність молодших школярів, ми впевнюємося у правоті слів В.О.Сухомлинського : « У душі кожної дитини є невидимі струни. Якщо задіти їх вмілою рукою, вони красиво зазвучать».

Список використаної літератури

1. Груніна Г. Організація творчої та пошукової діяльності учнів / Г. М. Груніна // Завучу. Усе для роботи. – 2013. – № 13 – 14. – С. 18–23.

2. Недодатко Н. Навчально-дослідницька діяльність школярів та її характерні ознаки / Н. Недодатко // Рідна школа. – 2001. – № 11. – С. 12–14.

3. Остафійчук Т. Формування творчої активності вихованців у процесі пошукової та науково-дослідницької діяльності / Т. Остафійчук, Є. Мороз // Рідна школа. – 2011. – № 12. – С. 67–70.

4. Павленко О. Пошуково-дослідницька діяльність учнів у навчальному закладі / Олена Павленко // Рідна школа. – 2003. – № 9. – С. 21–23.

5.Савченко О. Я. Дидактика початкової школи [Текст] / О. Я. Савченко. — К. : Абрис, 1997. — 416 с.

6. Саркісова Н. Маленькі таємниці великих відкриттів: Пошуково-дослідницька діяльність / Н. Саркісова // Дошкільне виховання. – 2006. – № 4. – С. 20–22.

7.Сокуренко О. О. Навчальні дослідження в дошкільному закладі та початковій школі [Текст] / О. О. Сокуренко. — Миколаїв : ОІППО, 2011. — 50 с.

8. Тисько Л. А. Дослідницька діяльність учнів у загальноосвітній школі / Л. А. Тисько // Викладання історії та суспільствознавства в школі. – 2006. –№ 4. –С. 14–22.

9. Цвинда З. Організація самоосвіти молодших школярів: з досвіду роботи / З. Цвинда // Початкова школа. – 2009. – № 9. – С. 46–48.

10. Форощук О.О., Форощук Н.Є. Природознавство для початкових класів : Навч.посіб.- Київ, А.С.К., 2002. - С.327-330

Практична частина

Розробки дослідницьких робіт

до інтегрованих тем місяців

для учнів 4-х класів (НУШ)

(складено відповідно Типовій навчальній програмі

для закладів загальної середньої освіти,

розробленої під керівництвом Р.Б.Шияна)

1.Тема місяця «Подорожуємо і відкриваємо світ» (вересень)(Дод.7)

Тема дослідження « Острів Хортиця»

Що ми знаємо про острів Хортиця
Практична робота

Поставлені задачі: дослідити історію виникнення острову, його ландшафт, флору і фауну, клімат, історичні факти.

Хід роботи:

Що ми знаємо про острів Хортиця?

Хортиця - це найбільший острів на Дніпрі, а також найбільший річковий острів у Європі. Розташований він у районі міста Запоріжжя, нижче Дніпрогесу, складає собою унікальний природний та історичний комплекс. Тягнеться з північного заходу на південний схід, має довжину 12,5 км та ширину 2,5 км. Площа острову 2,5 тис. гектарів. У 2007 році острову було присвоєне звання одного з "Семи чудес України". Острів Хортиця є історико-культурним заповідником, являється частиною геологічного заказника під назвою "Дніпровські пороги". Острів вважають колискою зародження українського козацтва.

Острів поділяє води Дніпра на два рукави – Нове Дніпро і Старе Дніпро. Долина Дніпра саме у районі Хортиці є єдиною ділянкою порогової частини річки, яка збереглася до наших часів. Хортиця й острови, які прилягають до неї, оголошені геологічним заказником і мають назву "Дніпровські пороги".

Практична робота

Екскурсія до міста Запоріжжя, діти об’єднуються в 6 груп, кожна група захищає своє дослідження

Історія виникнення

Як свідчать дані археологічних досліджень, цей острів був населений вже з епохи палеоліту. Зокрема, тут знайдено і пам'ятники давніх слов'ян: залишки їх поселень, могильники антів і племен черняхівської культури. Острів навіть відвідував давньогрецький історик Геродот. Саме він записав тут легенду про родоначальника скіфів, сина Геркулеса і Табіті, яка була зміїною богинею.

У 1223 році Хортиця була місцем збору руських князів, тут вони збиралися перед боєм з татаро-монголами неподалік річки Калки.

Але найславетнішими часами для цих територій вважаються часи існування славетного лицарства, а саме запорозького козацтва. Тут, на невеличкому острові Мала Хортиця у 1552-58 роках князь Дмитро Вишневецький побудував фортецю - “укріплений городок” . Вона і стала праобразом всіх майбутніх січей.

Після Вишневецького, як повідомляють різні джерела, на Хортиці мешкали такі козацькі ватажки як Яків Шах, Петро Конашевич-Сагайдачний, Іван Сулима, Марк Жмайло. Біля острова Хортиця (січень 1648 року) починалося й повстання козаків під керівництвом Богдана Хмельницького.

Поза своєю увагою не залишила й цей острів армія Російської імперії. Під час російсько-турецької війни 1735-39 років на територіях, що прилягали до острова та безпосередньо на ньому була збудована система укріплень, які називались редутами, і слугували прикриттям армії. А на острові Мала Хортиця була побудована суднобудівна верф. Тоді біля Хортиці знаходилося 408 кораблів різних типів, багато цих суден й досі лежать на дні Дніпра. Археологи заповідника підняли, дослідили, реставрували декілька з них ( “Козацький човен”, “Бригантину” та “Дубок”).

У XVIII ст. Хортиця стала місцем козацьких промислів, козаки тут облаштовували свої господарства, вони називались зимівники, там займалися мисливством, скотарством, землеробством та бджолярством. Але особливо популярним було рибальство.

Після розгрому Січі царськими військами 5 червня 1775 року Хортицю подарувала Катерини ІІ князю Потьомкіну. А він у 1789 році передав острів до казни. Через рік господарями Хортиці стали німці-меноніти.

Цариця Катерина ІІ планувала знищити волелюбний дух Запоріжжя, колонізуючи січові місця. І її розрахунки виправдалися: колоністи по-варварськи знищували липові гаї, вікові дібрави, сади диких груш. Торгівля лісом була одним з найбільш прибуткових доходів. У грудні 1916 року німці, які мешкали на Хортиці, продали острів Олександрівській міській управі. За нього взяли 772 тисячі 350 рублів.

Ландшафт

Острів розподіляється на такі природні зони: різнотравно-ковилові степи, луки, дубові і хвойні ліси .

Найбільша за площею рівнинна частина острова зазнала дуже сильного втручання людини. Раніше вона була вкрита степовою рослинністю майже вся. Зараз північна частина острова засаджена штучними листяними та хвойними рослинами , а центральна заповнена сільськогосподарськими угіддями. Природні біоценози займають лише 25% території Хортиці.

Залишки різнотравно-типчаково-ковилових степів та чагарникових заростей простягаються вузькою смугою уздовж берега. Зустрічаються невеликі ділянки лучних степів, а також подекуди трапляються невеликі висячі болітця .

Флора острову

На Хортиці біля 960 видів рослин. У балках ростуть залишки лісу (байраки), там переважають татарський клен, дуб, в'яз, чорна і срібляста тополя, груша. Більша частина острову вкрита молодим штучним лісом, який складається з сосни і клену. Всього у заповіднику близько 10 багатовікових дерев , а також кілька десятків дубів віком у 100 років і більше (найстаріші з них – 300-річні). Знаменитому запорізькому дубові (що знаходиться поза о. Хортиця), за підрахунками істориків і біологів, більше 500 років. Під деревами ростуть чагарники : чорна бузина, різні види глоду та шипшини, барбарис звичайний, а також слива степова та колюча.

Фауна острову

У байраках південної частини острова мешкає більше 30 видів ссавців, видів плазунів, 5 видів земноводних, 120 видів птахів. Серед пернатих найчисельнішими є водоплавні (крижні, чирки, лиски). У байраках можна зустріти хижих птахів. Серед них такі як яструби, канюки, соколи, сова, совка та хатній сич. Взимку тут можна часто побачити занесеного до Червоної книги сірого сорокопуда, іноді можна помітити орла-карлика, малого та великого підорлика, ці птахи також занесені до Червоної книги України.

Острів Хортиця є прихистком для ондатри, лисиці, зайця, куниці. Також тут зустрічається багато видів комах, що охороняються: красотіл пахучий, жук-олень, стрічкарка велика червона, бражники, вусач мускусний.

Клімат

Клімат на острові Хортиця атлантично-континентальний, літо з посушливими суховійними явищами. Літо тепле, починається в перших числах травня, а триває до початку жовтня, протягом п'яти місяців. Зима на острові помірно м'яка, часто відсутній постійний сніжний покрив. Висота сніжного покриву зачасту у середньому становить 14 см, найвища — 35 см.

Середня річна температура +9 °C, середня температура в липні +23 °C, а в січні —5 °C.

За вологістю територія Хортиці належить до посушливої зони.

Кількість опадів на рік в середньому становить 443 мм. Напрямки вітру в літній період — північний і північно-східний, у прохолодний період — північно-східний і східний.

Історичні факти

На Хортиці часто бували видатні люди. Тут є тропа великого Кобзаря, він побував тут у серпні 1843 року. У 1878 році тут гостював композитор М.В. Лисенко, у 1880-му І.Є. Рєпін разом з юним Валентином Сєровим. У 1891 році на Хортиці побував Максим Горький, а згодом - Іван Бунін.

У 1927 році, напроти північних скель острова, почалося будівництво Дніпрогесу. З 1930 територія острова стала майданчиком для випробовування нових ідей науково-дослідного інституту електрифікації сільського господарства. Поступово острів вкривається полями, садами, фермами та селищами.

З серпня 1941 острів Хортиця був окупований німецькими загарбниками. Тривала ворожа окупація по листопад 1943

Після Другої Світової війни, у 1958 році, Хортиця стає пам’яткою природи місцевого значення.

У 1965 році Хортиця стала Державним історико-культурним заповідником, а в 1994 році отримала статус Національного.

Висновки

Хортиця – це унікальне місце, воно овіяне легендами і переказами різних часів. Тут на земну поверхню піднімаються граніти, їх вік понад 2,5 мільярда років, також тут є кургани – вони ровесники єгипетських пірамід. А ще стародавні храми – кромлехи. Сюди тисячі людей приходять, щоб підзарядиться життєвою енергією, а «Запорозька Січ» є символом епохи козаччини, доблесті військових і самобутності українського народу. (Дод.8)

2.Тема місяця «Машина часу» (жовтень)

Тема дослідження « Килимарство» (групова робота)

Поставлені задачі: дослідити історію виникнення килимарства , як невід’ємної частини культури українського народу

1.Титульний лист

2. Практична робота

1) повідомлення теоретичної частини (досліджений дітьми матеріал викладається у вигляді сценки) з демонстрацією презентації

2) виготовлення килимка

Матеріали:

заготовка з картону;

нитки;

пластикова виделочка.

Хід роботи:

Вчит. - Килимарство – найбільш поширена в усіх місцевостях України галузь ткацтва. Відкрийте свої ” Дослідницькі валізки” (папка-портфоліо з власними дослідницькими роботами ) і дайте відповіді на питання.

(заздалегідь діти накопичили інформацію до теми уроку)

Вчит. -Ткацтво. Що являє собою цей різновид декоративно-ужиткового мистецтва?

Уч.     - Виготовлення тканини на ткацькому верстаті.
Вчит.   - Як ви думаєте, із чого складався процес ткання?
Уч.1. прядіння ниток (за допомогою веретена, пізніше –механічної прядки)
       2.фарбування ниток.
       3. ткання на різних верстатах.)

Вчит. -Одним з найпоширеніших видів ткацтва в Україні є килимарство.

Килими служать людині для утеплення та прикрашання житла (ними завішували стіни, накривали столи, скрині ,ліжка), також вони виконували обрядові та естетичні функції, були частиною посагу нареченої.

Як і кожен вид ремесла, килимарство має свою історію.

*Інсценізація з переглядом слайдів

Вчит. - Пропоную вам помандрувати в часі, і опинитися в нашому славному минулому.

(На лавці сидить з прядкою бабуся, поряд дідусь щось майструє, їх донька і онука)

Дівчинка.

-Бабусю, як же затишно у нас у хаті, які гарні килимки. І на лавці, і на долівці. Як же така краса створюється?

Бабуся.

-Колись люди вдягалися в шкури тварин, аж доки не навчилися виробляти волокно.

Дідусь.

-Виготовляти тканину справа не зовсім проста. На це потрібно багато людської праці.

(Діалог супроводжується презентацією “Килимарство”)

Бабуся.

-Насамперед потрібна була волокниста рослина. Споконвіків в Україні для цієї потреби вирощували льон. Сіяли його в середині червня. А врожай збирали у серпні.( Дод.9)

Дідусь.

-Спочатку його сушили.

-Потім били ціпом.

-Далі мочили у воді.

-А після цього м’яли.

Матуся.

-Таким чином отримували багато ниточок. Потім треба було розчесати усе волокно чесальною щіткою (гребнем),

а потім залізною щіткою із цвяхами.

Дівчинка.

-А що було далі?

Бабуся.

-Розчесане волокно пряли, для цього його накручували на кужіль.

-Потім готові нитки намотували на мотовило,

а вже готову пряжу перемотували у клубки.

Матуся.

-Із ниток із найтоншого і найдовшого волокна ткали полотно

для святкового одягу.

Те, що залишалось на чесальній щітці, використовували для повсякденного одягу.

Дідусь.

-А найгірші волокна залишали для виготовлення мішків.

Отже, з ниток можна було і полотна для одягу виготовляти і килими.

Дівчинка.

-Скільки праці затрачено? Але це все недарма. Дійсно у нашого народу золоті руки.

Вчит.

- А також наша пошукова група поділиться своїми знаннями.

Виступ пошукової групи – “Знавці”.

уч.

-Краса килиму залежала від кольорів . Фарбу виготовляли за рецептами, які часто зберігались в таємниці й передавались з роду в рід.

уч.

-Для виготовлення фарби використовували природні барвники (вільхову кору, лушпиння бобів, цибулиння, ягоди, березову та дубову кору)

уч.

-Ви мабуть здивуєтесь, що першими винайшли ткацький верстат трипільці.

Цей незвичайний народ жив на цій території , що й ми з вами. Проте багато тисяч років тому. Одяг трипільців був дуже гарним. Чоловіки носили ткані сорочки, а жінки сукні.

Вчит.

-Найпростішим ткацьким станком була “кросна” – це рама з вертикальною основою.

А пізніше було винайдено більш складніший верстат.

Літописні джерела свідчать про розквіт килимарства в Київській Русі в другій половині X—XII ст. У XV—XVII ст. і особливо у XVIII ст. килими вже виготовляли в багатьох поміщицьких майстернях, килимарських цехах, мануфактурах і фабриках Поділля, Волині, Галичини.

Щодо орнаментів та барв українське килимарство можна поділити на дві основні смуги - Правобережжя й Галичина з переважанням геометричного орнаменту й Лівобережжя з рослинним орнаментом.

Також можна виділити килимарство на території Полісся. У ткацтві Полісся переважають смугасті композиції. Це різної ширини та чергування прості й складні смуги, утворені рядками різноманітних орнаментів – від барвистих смуг рядків крапок і рисок до складніших .

(Демонстрація килимів Подніпров’я).

Розповідь про найвідоміші центри килимарства України.

*Демонстрація килимів (Перегляд віртуальної 3D виставки килимів різних регіонів України - презентація).

а)Вступний інструктаж

*Пояснення вчителя

Вчит.

-Сьогодні ми з вами спробуємо створити килимок власними силами. Для цього використаємо макет ”кросни”, він має картонну основу з зубцями вгорі і внизу та з вертикально натягнутими нитками. Замість човника ми використаємо дерев’яну паличку від морозива. Підтягувати ряд до ряду нам допоможе пластикова виделка.

Найпростішою технікою килимарства є плетіння (перепліт). Саме за таким принципом ми виконаємо наш виріб.

(Кожен учень одержує набір для виконання роботи)

(Вчитель пояснює і показує прийоми та способи виконання нових операцій і трудових дій ( розчленовано у повільному темпі з поясненням всіх дій і рухів))

Вчит.

1.В одній руці ми тримаємо макет “кросни”, в іншій руці – човник.

2.Ведемо човник під (вертикально натягнутою) ниткою, над ниткою, під ниткою, над ниткою.

3.Зробивши один ряд, за допомогою виделочки , підтягуємо горизонтальну нитку до верху “кросни”.

4.З іншого боку ведемо другий ряд . Там, де горизонтальна нитка була під вертикальною, тепер вона буде над нею.

5. Виделкою підтягуємо другий ряд до першого і т.д.

(Вчитель:

- попереджує про причини браку і можливі помилки в роботі;

- демонструє виконання ознайомлювальних вправ 1-2 учнями;

-повідомлює про норми часу (15хв.) і норми виробітку (1/3 всього килимка);

* Правила техніки безпеки

Вчит. - Давайте повторимо правила користування ножицями.

(Робота з таблицею”Техніка безпеки при роботі з ножицями”)

Виступ групи – “Острівок безпеки”

(Діти повторюють для всіх правила)

б)Самостійна практична робота

За разком вчителя діти фіксують нитку з човника між зубцями картонної основи і виконують роботу в техніці плетіння. (Дод.1)

Вчитель перевіряє правильність виконання трудових прийомів, дій, рухів і якості виробів; інструктує учнів з виконання окремих операцій і завдання в цілому.

Під час роботи лунає релаксаційна музика (українська класична).

Діти, у яких виходить робота швидше і краще , консультують інших.

Визначення результативності навчання (Рефлексія)

Вчит.:– Чи сподобалося вам працювати разом?

Діти: - Сподобалось.

Вчит.: – Чи подобається вам ваша робота?

Діти: - Так, килимки дуже гарні і різні.

Вчит.: – Що було найскладнішим у роботі?

Діти: - Впоратися з витримкою.

Вчит.: – Що було простим у роботі?

Діти: - Коли друзі допомагають і підтримують – все просто!

Вчит.: – Чого саме ви навчилися сьогодні робити?

Діти: - Бути стриманими, старанними, допомагати один одному.

Вчит.: – Що було неприємним (складним) під час роботи?

Діти: - Інколи плуталися нитки.

Вчит.: – Як ви з цим справилися?

Діти: - Завдяки терпінню.

Вчит.: – Що було найприємнішим під час роботи?

Діти: - Підтримка друзів.

Висновки

Вчит. - Ручне килимарство – тривалий, трудомісткий процес (створення одного килима тривало від кількох місяців до трьох років), а в результаті – виріб, що переживає століття. Справжній килим набуває свою цінність і благородство з часом.

Отже, бережімо цей спадок, який нам залишили наші предки (працьовиті, терплячі). І передаємо далі наступним поколінням.

3.Тема місяця: « Чарівні перетворення» (листопад)

Тема дослідження «Як напій Coca-Cola шкодить здоров’ю»

1.Що ми знаємо про кока-колу

2.Практична частина

Поставлені задачі: довести, що солодкі напої не мають користі для росту і розвитку організму, а навпаки шкодять здоров’ю

Цей дослід можна проводити у класі, у дитячій кімнаті, на кухні, так як вибухів не передбачається!

Матеріали:

Бутилка Coca-Cola
1 стакан молока

Хід роботи:

Відкриваємо бутилку Кока-коли, відливаємо трішки напою так, щоб з’явився вільний простір для молока;
Вливаємо молоко «під кришечку», закриваємо, декілька разів перевертаємо, не збовтуючи, і ставимо на стіл;

Спостерігаємо за змінами: приблизно через 15 хвилин в пляшці з’являться бурі пластівці, ще через 5 хвилин суміш почне розшаровуватися на прозору рідину і темну суспензію . Приблизно через годину пластівці осядуть на дно, а рідина стане практично прозорою.

Висновки

Відбулась хімічна реакція: ортофосфорна кислота, яка міститься у великій кількості у солодкому напої, зреагувала з молочним білком, в результаті утворився водень і сіль (трикальційфосфат).

Трикальційфосфат широко використовується в сільському господарстві і промисловості - для підгодовування великої рогатої худоби, як добриво, у виробництві скла та кераміки.

Поєднуючись з молекулами фосфорної кислоти, молоко стає щильнішим і утворює осад, а рідка його частина піднімається вгору. Це чудовий спосіб вивести з організму кальцій – мікроелемент, необхідний для нормального розвитку кісток.

Чи захочеться після цього діткам вживати Кока-колу та інші шкідливі напої?

4.Тема місяця « Факти і таємниці» (грудень)

Тема дослідження «Як рослини п’ють воду»

Що ми знаємо про значення води в житті рослин?
Практична робота

Вода міститься в 95% маси рослин, в ній або з її використанням протікають всі процеси життєдіяльності. Тому вода – це необхідна умова для життя організму. При дефіциті води у рослини порушується обмін речовин.

Функції води в організмі рослини:

Вода забезпечує рух поживних і мінеральних речовин провідною системою рослини;
Проростання насіння залежить від наявності води;
Вода бере важливу участь у процесі фотосинтезу;
Водні розчини, що наповнюють клітини і міжклітинники, забезпечують рослині пружність, і таким чином рослина зберігає свою форму.

Рослина обов’язково має поглинати воду.

Інакше, раніше чи пізніше, її життя перерветься. Зазвичай рослина поглинає воду виключно своєю кореневою системою з грунту. У цьому беруть участь кореневі волоски.

А листя, через продихи, випаровуює воду. В чому сенс поглинання надлишків води, щоб потім її випарувати? Здебільшого він зводиться до того, що потік води забезпечує перенесення речовин по тілу рослини.

Інколи випаровування води рослиною перевищує надходження води, тоді у рослини спостерігається в’янення. Так часто буває вдень, коли дуже спекотно. Вночі рослина поповнює нестачу водних запасів, бо випаровування в цей час доби значно знижується.

Потік води йде повз всі органи рослини.

Скільки рослина всмоктує води, приблизно стільки ж вона його й випаровує. Лише долі відсотка води йдуть на синтез речовин. Це досить великі об’єми води. Так, наприклад, тільки одна рослина пшениці в полі випаровує близько 50 грамів води на добу.

Коли коріння поглинають воду, вони, разом з водою, поглинають і розчинені мінеральні солі. Коли ж вода випаровується, солі, яких в ній вже немає, залишаються в рослині і потім використовуються в обміні речовин.

Водний потік рухається знизу вгору. Сила його залежить від того, на скільки інтенсивно відбувається всмоктування в коренях і випаровування листям. Водний потік:

об’єднує всі органи рослини;
переносить різноманітні сполуки;
живить клітини водою.

Хід роботи:

Поставлені задачі: дослідити, як за допомогою капілярного ефекту рослини накопичують воду

Матеріали:

І спосіб

великі пластикові стаканчики

листя пікінської капусти

харчові барвники

ІІ спосіб

пластиковий стаканчик

білий шнурок або смужка з серветки

фломастери

Практична частина:

В 5 пластикових стаканчиків наливаємо воду з крана. Один із стаканчиків залишаємо незафарбованим, в решту додаєм харчові барвники: червоний, синій, помаранчевий і зелений. В кожний стаканчик занурюємо листочок капусти і залишаємо на декілька годин на підвіконні. Згодом листя в кожному стаканчику зафарбуються в колір води. Це буде чітко видно в порівнянні з стаканчиком , в який не додавали барвник.

Висновки

Ми дослідили капілярний ефект. Вода рухається по жилах листочків вгору, утворює тургор – стан, коли підтримується постійна форма органів рослин – і коріння, і стовбура, і листя, і квітки, підтримує форму тканин і клітин рослини. Отже, вода є основою внутрішнього середовища рослини.

Також, капілярний ефект можна дослідити, якщо на дно стаканчика налити води, взяти світлу мотузочку або смужку серветки, фломастерами різного кольору поставити цяточки внизу мотузочки або серветкиі занурити в стаканчик так, щоб вода покрила ці кольорові цятки. Вода почне згодом підніматись по мотузці вгору, це буде видно по зміні кольору мотузки, вона буде зафарбовуватись в кольори позначок, які ми зробили фломастерами. Це і є капілярний ефект.(Дод.2)

5.Тема місяця «Світ невидимий»(січень)

Тема дослідження «Молекули»

Що ми знаємо про молекули?
Практична робота

Молекула – найменша частинка речовини, що здатна існувати самостійно, зберігаючі основні хімічні властивості цієї речовини. Молекули простих речовин складаються з атомів одного хімічного елемента, наприклад залізо, а молекули складних речовин – з атомів різних елементів. До молекулярних речовин належить цукор, вода в усіх станах, а до немолекулярних графіт, усі солі тощо. Однією із властивостей молекул є тяжіння і відштовхування, що залежить від щільності речовини.

Практична робота

Поставлені задачі: ознайомитись з властивістю молекул, а саме - тяжіння і відштовхування

Матеріали:

4-6 гостро заточених олівців;

файлик;

вода.

Хід роботи:

Якщо в поліетиленовому пакунку з’являється дірочка, навіть найменша, воду в нього вже не наллєш. А що буде, якщо пакунок проштрикнути гострим тонким предметом, і цей предмет не витягувати?

Практична частина

Наповнимо поліетиленовий пакет, або файлик водою. Для зручності зв’яжемо його. Обережно проколимо пакунок гостро заточеними олівцями в різних напрямах. Пакунок утримує воду, хоча його декілька разів прокололи.

Справа в тому, що полиетилен , з якого зроблено пакунок, еластичний. Коли ми проколюємо пакунок гострим олівцем , утворюється зовсім маленька дірочка, не більша за діаметр грифеля, а поліетилен легко розтягується і щільно облягає олівець.(Дод.3)

Висновки

Це повязано з тим, що при розриві поліетилену його молекули притягуються ближче одна до одної, відповідно поліетилен затягується навколо олівців, а саме це і не дає воді вилитись через отвір.

6.Тема місяця «Світ невідомий» (лютий)

Тема дослідження «Денні зірки»

Що ми знаємо про зірки
Практична робота

Поставлені задачі: довести, що зірки світять постійно

Матеріали: дирокол, картонка розміром з листівку, білий конверт, ліхтарик

Хід роботи

Що ми знаємо про зірки?

Нічне небо все усипане зірками. Однак ця небесна краса лише вершина величезного космічного айсберга, що прихований від наших поглядів нескінченністю простору Всесвіту. Тільки в нашій галактиці налічується понад 100 млрд. зірок, а у тій частині космосу, що ми бачимо – більше ста мільярдів галактичних утворень. Таке гігантське число не піддається осмисленню людиною. Виявляється, що зірки правлять Всесвітом. Навіть існування людства нерозривно пов’язане з життям і загибеллю цих гігантських газово-плазмових куль. Народжуючись при надвисоких температурах і гинучи в величезних потужних вибухах, вони розносять по всьому Всесвіту космічний пил, а це служить будівельним матеріалом для нових зірок і планет, для їх формування. Всі атоми людського організму були створені саме в вируючих надрах зірки, що загинула. Залізо в наших червоних кров’яних тільцях, кальцій в наших кістках з’явилися в результаті термоядерного синтезу в шаленій утробі зірки. Іншого способу, щоб отримати хімічні елементи, просто не існує. Зірки є основою нашого світу. Саме в них зароджується життя. Більшість зірок настільки далекі, що їх дуже складно вивчати, тому і відомо нам про них дуже мало. Але є одна зірка, яка перебуває дуже близько до Землі, фактично всі відомості про небесні світила, про які знає світова наука, нам надає цей космічний сусід на ім’я Сонце....

Отже, зірка - це небесне тіло, ми бачимо його як маленьку крапку, яка світиться в нічному небі. Насправді всі зірки – це величезні кулі, вони складаються з розпечених газів. До їх складу входить 90% водню, приблизно 10% гелію, а також різні домішки. Центр кулі має температуру приблизно 6 млн. градусів. Ця величина відповідає тій межі, при якій вільно протікає термоядерна реакція. Під час цього хімічного процесу відбувається перетворення водню в гелій. В результаті виділяється дуже велика кількість теплової енергії, саме вона передається в космічний простір у вигляді яскравого світла. Вночі ми можемо спостерігати зірочки на небі. Цікаво, а куди ж вони зникають вдень?

Практична робота

Пробийте дироколом в картонці декілька отворів. Вкладіть картонку в конверт. Знаходячись в дуже освітленій кімнаті, візьміть конверт в одну руку, а в другу – ліхтарик. Далі треба вімкнути ліхтарик і на відстані 5 см освітити конверт з одного боку, а потім з іншого. Коли ви освітлюєте ліхтариком зворотню до вас сторону, дірочки не видні, але стають добре видними, коли ви посвітете ліхтариком так, щоб промені були обернені в вашу сторону.

Висновки

В гарно освітленій кімнаті світло проходить крізь дірочки в картонці, , незалежно від того, де знаходиться ввімкнений ліхтарик, але видно їх стає лише тоді, коли дірочка, завдяки світлу, який крізь неї проходить, починає виділятися на більш темному тлі. З зірками відбувається так само. Вдень вони світять також, але небо стає настільки яскравим через сонячне світло, що світло зірок затьмарюється. Краще за все дивитися на зірочки в немісячні ночі і подалі від міських вогнів.

7.Тема місяця «Як це влаштовано» (березень)

Тема дослідження «Умови росту гороху»

1)Що ми знаєм про горох

2)Практична робота

Поставлені задачі: порівняти умови росту і розвитку двох видів гороху, дослідити оптимальні умови для одержання кращого врожаю

Хід роботи:

Що ми знаємо про горох?

Горох належить до найстаріших харчових рослин. Відомий він був людям ще з тих пір, коли ні про капусту, ні про картоплю, ні про моркву в Європі ніхто не чув. Чому ж так цю рослину славили? Яка харчова цінність гороху? Чи можна використовувати його в народній медицині? Як виростити цю культуру на звичайній ділянці на дачі? Які саме чинники впливають на зростання гороху? У цій роботі ми намагатимемося знайти відповіді на ці питання і спробуємо зв'язати результати експерименту з якістю грунту, який використали.

Що ж являє собою така рослина як горох? За археологічними даними, горох - це одна з найстародавніших культур, її вік приблизно 20 тисяч років.

Горох - це холодостійка культура, вона переносить заморозки тільки до 0 градусів. Насіння гороху починає проростати приблизно при 2 градусах за Цельсієм. До того ж у цієї рослини нетривалий період вегетації, він не перевищує 3-6 місяців. Горох важко переносить посуху. Це світлолюбива культура. Горох має стрижневу систему кореня, і стержень цей дуже слабкий, довжина його не більше 2,5 метрів. Листя має декілька пар листочків і довгі вусики, які закінчуються листом. Листочки зазвичай мають синьо-зелений колір. Квіточки великі, їх довжина 1,5-3,5см, з білим, а інколи жовтуватим або червонуватим віночком. Горох - це рослина, що сама запилюється, але якщо погода жарка, відбувається і перехресне запилення. Плоди (стручки) в більшості випадків прямі, інколи вигнуті, схожі на циліндри, довжиною приблизно 3-10 сантиметрів, з білою або блідо-зеленої шкіркою. У кожному стручку є по 3 - 10 великих насінин, які мають форму кульок, їх називають горошинами.

В чому ж цілюща сила цієї рослини? Горох - справжній чемпіон за вмістом білка. Він містить важливі амінокислоти: лізин, цистин, аскорбінова кислота, а також каротин. В горосі дуже добрий баланс активних біологічних і поживних компонентів, саме цьому горох вважають особливо цінним дієтичним продуктом при різних захворюваннях.

Отже, уважно ознайомившись зі всіма особливостями гороху, ми приступили до практичної частини: спочатку підготували грунт, потім посіяли горох, і згодом зібрали урожай.

Практична частина:

Поставлені завдання:

Виростити горох на двох експериментальних грядках, зробити аналіз результатів експерименту, порівняти два сорти гороху;

Зробити аналіз якості грунту на кожній ділянці;

Зробити висновок про екологічний стан на дачній ділянці;

Висновки

Горошок буває цукровим і лущильним.

Він вимогливий до освітлення, до впливу вітрів.

Садити горошок треба тільки в добре прогрітий грунт.

Квіти гороху досить чутливі до холодів.

Щоб прискорити зростання гороху, треба рихлити грунт.

Горох досить примхливий, вимагає частого поливу.

Цукровий горох потребує опори, інакше може пропасти частина врожаю.

Чим частіше збирати врожай, тим він стає ще більшим.

Дуже велику роль грає близкість до ділянки проїжджої частини.

Цукровий горох м'якший, смачніший, але насіння його швидше псується.

Отже, яких заходів треба вжити, для сприяння правильному росту і розвитку гороху:

1.Дачну ділянку захистити від дороги посадкою дерев, для зменшення впливу вихлопних газів на ріст рослин.

2. Висаджувати горох краще пізніше, коли грунт добре прогріється.

3. Прополку проводити лише після того, як висота рослин досягне 2 - 3 см , тобто коли зміцниться коренева система.

4. Поливати горох краще теплою водою.

5. Посадку гороху можна проводити , не замочуючи його заздалегідь .

8. Тема місяця «Енергія» (квітень)

Тема дослідження «Рух теплого повітря»
1) Що ми знаємо про повітря

2)Практична робота

Хід роботи:

Земля навколо оточена повітрям. Повітря безбарвне, невидиме, але є всюди. Воно заповнює всі щілини, є у грунті, у воді. Саме завдяки йому на нашій планеті існує життя. Люди, тварини, рослини не існуватимуть без повітря. Завдяки повітрю ми дихаємо. Але повітря потрібне не тільки для дихання. Повітря - це прозорий безбарвний газ, який оточує нашу Землю товстим шаром - до 3000 км. Цей шар не пропускає на Землю астероїди, метеорити, космічний холод, оберігає від охолодження, розсіює сонячне проміння вдень. Повітря є своєрідним щитом для нашої планети.

Що ж таке повітря? Це суміш багатьох газоподібних речовин: азоту, кисню, вуглекислого газу. Кожен із газів виконує свою роль. Кисень забезпечує процеси дихання і горіння. Крім газів , у повітрі є домішки (водяна пара, дим, сажа, пил та інші речовини).

Властивості повітря: прозоре, безбарвне, без запаху, погано проводить тепло, рухається, розширюється при нагріванні, стискається при охолодженні.

При нагріванні повітря рзширюється та стає легшим. Оскільки тепле повітря легше, воно піднімається вгору. На його місце опускається важке холодне повітря. Холодне повітря потім теж нагрівається й піднімається вгору. Отже повітря постійно рухається.

Поставлені задачі: довести, що тепле повітря піднімається вгору; навести приклад, де діє ця властивість у природі

Матеріали: аркуш паперу, ножиці, спиця, шматочок пластиліну, свічка, запальничка

Практична робота

Робота виконується вчителем

Беремо аркуш паперу, вирізаємо з нього спіраль. Для цього спочатку вирізаємо круг, а з нього спіраль, зробивши набросок олівцем, ріжемо по кругу до центра, утвориться спіраль з трьома-чотирма завитками. Утворений вироб розправляємо. За допомогою пластиліну кріпимо спицю до певної основи (дощечка, стіл тощо), центр спіралі містимо на верхівці спиці. Під спіраллю розміщуємо свічку, дотримуючись правил безпеки, запалюємо. І спостерігаємо, спіраль почне робити оберти.(Дод.4)

Висновки

Даний дослід доводить одну з властивостей повітря - тепле повітря піднімається вгору. Саме воно і обертає паперову спіраль.

Таким способом відбувається нагрівання води у морі. Протягом дня суходіл нагрівається швидше і дужче, ніж вода в морі. Тому й повітря над ним нагрівається швидше. Тепле повітря піднімається вгору. Над водною поверхнею у цей час повітря холодніше. Воно переміщується з моря на суходіл на місце теплого. Вночі все відбувається навпаки: суходіл охолоджується швидше, а вода охолоджується повільно й ще довго зберігає тепло. Холодніше повітря із суходолу переміщується у бік моря. Так народжується вітер.

9.Тема місяця « Можливості людини» (травень)

Тема дослідження «Як функціонує око»

Що ми знаємо про очі
Практична частина

Поставлені задачі: дослідити будову ока, дізнатися про способи відновлення зору, ознайомитися з можливостями органу зору, дослідити комплекс вправ, які сприятимуть циркуляції крові і зміцненню м'язів ока.

Хід роботи:

Що ми знаємо про очі? ( Робота дослідницьких груп)

І група Загальна інформація про очі

"Ліпше один раз побачити, ніж сто разів почути",- каже народна мудрість.

Справді, зір є основним джерелом інформації, яку отримує наш мозок. Очі - це складний орган, його задача - сприймати, і це пов'язує мозок із зовнішнім середовищем. Тому природа дбайливо віднеслась до того, щоб вберегти цей важливий орган від зовнішніх впливів. Основна частина ока міститься в орбіті черепа. А видиму частину ока захищають брови, віко і вії. Вії і віко захищають очі від потрапляння пилу і яскравого світла. Брови мають інше завдання : вони затримують крапельки поту і води і не дають можливості їм потрапляти в очі. (Дод.5)

ІІ група Як функціонує око

Око - важливий орган, що складається з безлічі клітин і тканин. Воно складається з очного яблука, слізних залоз, нервів та судин. Нерви з'єднують око з головним мозком. В передній частині міститься хрусталик - це так зване маленьке збільшуване скельце, завдяки йому ми бачимо всі предмети ясно і чітко. Хрусталик може змінювати свою форму. Коли об'єкт перебуває на близькій відстані , він товстіший, а коли ми розглядаємо щось віддалік, хрусталик стає тонким. Хрусталик відбиває все, що ми побачили, на сітчастій оболонці, а звідти, завдяки зоровому нерву, інформація передається в мозок.

ІІІ група Хвилинка - цікавинка

1) Вивчаючи властивості хрусталика, арабські медики сотні років тому винайшли збільшувальну лінзу зі скла. Так зявилися окуляри, підзорні труби, телескопи і біноклі.

2) Природа створила око круглим, для того, щоб воно могло обертатись. Саме цьому сприяють найбільш швидкодіючі очні м'язи. Вони стрибкоподібно повертають око, роблячи понад 120 коливань за секунду.

3) Поверхня ока має бути чистою і вологою. Тому вона весь час омивається сльозою, її виділяє слізна залоза. Моргаючи, ви зайву рідину збираєте в слізну сумку. Якщо в око потрапляє порошинка, то сльози її вимивають. Коли ви не встигаєте моргати, сльози течуть струмками , і тоді ви починаєте плакати.

4) Уявіть блискавичну роботу очних мязів, які до того ж допомагають хрусталику фокусувати зображення на сітківці, і тоді ви зрозумієте, з якою швидкістю ваш мозок опрацьовує інформацію, яка надходить до нього.

IV група Поради щодо збереження зору

Якщо постійно напружуються очні м'язи, це призводить до їхнього передчасного розслаблення. Тоді виникають різноманітні захворювання очей, наприклад короткозорість. При короткозорості зображенння предметів фокусується не на сітківці, а перед нею, через це людина бачить предмети нечітко, розпливчасто.

Тому треба намагатися не стомлювати очей. В дитячому віці зір дуже легко зіпсувати. Не можна без відпочинку для очей читати, грати в комп'ютерні ігри, дивитися телевізор. Якщо ви помітили, що ваш зір погіршився, треба негайно звернутися до лікаря - окуліста. (Дод.6)

Додержуйтесь таких правил:

1. Корисно для зору розглядати зірки, обрій, хмари. Прогулянки на свіжому повітрі наповнюють організм киснем і переключають зір на дальні предмети.

2. Дуже корисним для зору буде регулярне харчування, в раціон необхідно обов'язково включати велику кількість овочів і фруктів.

3. Уроки потрібно готувати при денному світлі. А якщо ви робите уроки ввечері, тоді мають бути ввімкнені настільна лампа , а також верхнє світло. І падати світло від настільної лампи повинно зліва.

Практична частина

Виконання вправ, які сприяють зміцненню очних м'язів і правильній циркуляції крові:

1. На 5 секунд міцно заплющити очі, а потім на такий же час їх широко розплющити. Повторити цю вправу 10 раз. Так зміцнюються м'язи повік і очей.

2. Протягом 1 хвилини швидко поморгайте. Це сприятиме покращенню кровообігу очей.

3. Заплющити очі. Легкими круговими рухами вказівного пальця масажуйте повіки й очні яблука , не натискаючи на них. Ця вправа також сприятиме покращенню кровообігу.

4. Протягом 1 хвилини подивитися вгору, вниз, праворуч, ліворуч, не повертаючи голови. Потім недовго треба пообертати очима по колу.

Висновки

Дійсно, після виконання вправ знімається втома очей , а завдяки цьому зміцнюється зв'язок між очними м'язами і нервовими клітинами головного мозку.