Посібник для вчителів, розробка уроків з теми: "Україна в ІІ Світовій війні".

Урок № 2

Тема: Україна на початку ІІ Світової війни.

Мета: Всебічно вивчити становище України на початку ІІ Світової війни, розвинути в учнів навички критичного мислення, виховати в них інтерес до предмету.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Основні поняття уроку: експансіонізм, депортація, радянізація.

Обладнання:

• Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. Історія України 11 клас.- К.: Грамота 2011. – с.8-19
• Карта «Україна під час ІІ Світової війни».

Хід уроку:

1. Організаційний момент – 5 хв. (Евокація)
2. Вивчення нового матеріалу –23 хв. (Осмислення)
3. Обговорення – 15 хв. (Рефлексія)
4. Домашнє завдання – 2 хв.

1. Організаційний момент.
Доброго дня діти. Давайте з вами згадаємо часові рамки Другої світової війни (учні пригадують дати початку та завершення Другої світової війни, а також відповідають на наступні запитання вчителя). Давайте пригадаємо причини війни. Які сторони брали в ній участь? Хто переміг у війні? Перелічіть відомі вам наслідки Другої світової війни.
Молодці, ви тільки, що продемонстрували добрі знання з всесвітньої історії. Сьогодні ми переходимо до вивчення теми: «Україна в Другій світовій війні». Протягом кількох уроків ми здобудемо знання, які допоможуть нам визначити місце нашої Батьківщини в цій події світового значення. Ми пригадаємо імена вже відомих та дізнаємося про багатьох нових українців – героїв Другої світової війни.
Отже, безпосередньою темою сьогоднішнього уроку буде «Україна на початку ІІ Світової війни». Головним нашим завданням на ньому буде визначення місця України в геополітичних планах провідних держав світу напередодні Другої світової війни.

2. Вивчення нового матеріалу.
План.
1. Україна в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.
2. Радянсько-німецькі договори 1939 року. Початок ІІ Світової війни.
3. Вступ Червоної Армії на територію Західної України.
4. Радянізація нових територій.
5. Становище в Україні в 1939 р. – у першій половині 1941 р.

Пояснювальна записка:
Перед викладом нового матеріалу вчитель пропонує школярам поділитися на групи по 2 особи. Завдання для роботи в парах: скласти табличку ЗХД (Знаємо, Хочемо дізнатися, Дізналися). Один учень позначає в таблиці інформацію, яка їм знайома, інший – занотовує нову інформацію, кожен для себе визначає, яку б інформацію він хотів би одержати з питань, які розглядалися на уроці. Для зручності роботи кожен має накреслити свою таблицю, але перший не заповняє третьої колонки, а другий – першої, наприкінці роботи таблиці об’єднуються в одну.

Знаємо	Хочемо дізнатися	Дізналися

 

1. Україна в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.
Протягом років, що передували Другій світовій війні, українські землі перебували в складі чотирьох держав: СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини ( з березня 1939 року – Угорщини). Їхня політика на міжнародній арені щодо українських теренів полягала в намаганнях утримати підвладні території та створити сприятливі умови для приєднання нових.
Роз’єднаність України та перебування її території у складі чотирьох держав стало одним із чинників дестабілізації політичного життя в Європі, напружували відносини між Німеччиною, СРСР,  Польщею та Угорщиною. Це чітко проявилося, коли територіальні претензії щодо українських земель стала висловлювати Угорщина, домагаючись повернення до свого складу Закарпатської України, яку вона втратила після Першої світової війни.
Найбільше загострення ситуації щодо України  та сходу Європи зумовив прихід до влади в Німеччині нацистської партії та вихід країни з Ліги Націй. Відтоді одна з найсильніших держав Європи, не обмежуючи себе міжнародними зобов’язаннями про розвиток співробітництва, зміцнення миру й безпеки, стала на шлях експансіонізму (загарбницька політика імперіалістичних країн щодо чужих територій, ринків, джерел сировини), виношуючи плани завоювання «життєвого простору» на Сході. «Замість того, щоб здобувати колонії десь далеко, - писав А. Гітлер, - Німеччина повинна шукати вирішення своїх проблем через захоплення територій для колонізації в Росії і в периферійних країнах».
До зони колонізації, за планами нацистів, мало входити і Україна. У початкових планах гітлерівського курівництва щодо нашої країни йшлося про перетворення  її на буферну державу, яка разом з Білорусією, федерацією Балтійських країн, Кавказькими державами та «Волгляндом» мала б перебувати під протекторатом Німеччини. За проектами нацистської партії державне утворення під назвою «Велика Україна» планувалося використати як надійну матеріальну базу, ефективний засіб тиску та зручний плацдарм для розгортання агресії на сході. Однак чим міцнішими ставали геополітичні позиції Гітлера, тим жорсткішими ставали його плани щодо сусідніх східних територій.
Тому за рік до початку війни з Радянським Союзом (липень 1940 року) Гітлер уже планував позбавити східні буферні держави інтелігенції, тобто національного керівництва, політики, економіки, адміністрації, перетворивши їх на колонії Німеччини, які б стали плацдармом для наступу Третього Рейху на Близький Схід, аж до Індії, з метою добитися розпаду Британської імперії.
Головною перешкодою для здійснення імперських планів Німеччини був Радянський Союз, воєнно-стратегічна міцність якого суттєво визначалася наявністю в його складі УРСР. Радянське керівництво не відмовлялося від утілення ідеї Леніна-Троцького про здійснення світової пролетарської революції. Послідовно готуючись до неї, Й. Сталін планував створити нові стратегічні плацдарми для наступу на Європу. Ними мали стати Західна Україна, Західна Білорусія та Балтійські країни.
Особливо зручне стратегічне положення мала Україна. Володіння нею забезпечувало ефективність наступу на всіх європейських напрямах і одночасно створювало можливість попередження будь-яких спроб нанесення контрударів. Крім того, Західна Україна як воєнно-стратегічний плацдарм була б надійно забезпечена воєнною продукцією та продовольством із Центральної та Східної України, підприємства якої були основою військово-промислового комплексу СРСР.
Отже, питання про майбутню долю українського народу та його земель перетворилося на заплутаний клубок суперечностей, складну дипломатичну інтригу всіх основних учасників Другої світової війни. Його вирішення все більше залежало від інтересів і балансу сил Німеччини та СРСР.

2. Радянсько-німецькі договори 1939 року. Початок ІІ Світової війни.
Агресивні політичні кроки Німеччини в Центральній Європі, чітка колонізаторська спрямованість А. Гітлера на східноєвропейському напрямі, політика умиротворення фюрера, яку проводили Велика Британія, Франція та США, неминуче вели до воєнного зіткнення між Німеччиною та Радянським Союзом. Однак у 1939 році обидві сторони мали причини для докладання активних зусиль, щоб уникнути його. Чому ж виникла саме така ситуація?
Гітлер розумів, що для того, щоб перемогти у світовій війні, Німеччині необхідно уникнути війни на два фронти, тому він шукав зближення з керівництвом СРСР і планував, забезпечивши тили на сході, розгромити своїх опонентів на заході, а далі провести розгорнути експансію вже у східному напрямку.
Щодо кремлівського керівництва, то воно усвідомлювало, що Гітлер нізащо не відмовиться від проголошеного в «Майн кампф» тиску на Схід, але на той час Й. Сталін вважав, що СРСР ще не готовий до широкомасштабної війни з Німеччино, крім того він намагався зіштовхнути Німеччину і західні демократії, а коли ті будуть ослаблені в боротьбі, експортувати омріяну світову пролетарську революцію на захід.
Керуючись такими міркуваннями, радянське керівництво свідомо посприяло Гітлеру в розпаленні Другої світової війни. 23 серпня 1939 року в Москві був укладений Договір про ненапад. Цей документ одержав назву «пакт Ріббентропа – Молотова», за прізвищами тодішніх міністрів закордонних справ. Договір передбачав: 10-річний термін утримання від нападу; домовленість про розподіл сфер впливу в Європі; торговельну угоду про взаємне постачання  сировини та зброї. Складовою частиною договору були таємні додаткові протоколи, за якими Радянський Союз погоджувався на входження Польщі до сфери впливу Німеччини, отримав згоду Німеччини на окупацію Західної України, Західної Білорусії, Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, а також Молдови та Північної Буковини.
Отримавши від СРСР гарантії невтручання, нацистська Німеччина 1 вересня 1939 року розпочала Другу світову війну нападом на Польщу. Виконуючи умови договорів з Польщею, 3 вересня війну Німеччині оголосили Велика Британія та Франція, проте свій союзницький обов’язок – розпочати бойові дії протягом двох тижнів – ці країни не виконали. Це дало можливість Гітлеру швидко захопити Польщу. З 17 вересня в східні області польської держави вступила Червона Армія.
У зв’язку із припиненням існування Польщі та окупацією її території в СРСР і Німеччини виникла потреба встановити нові кордони. 28 вересня 1939 року був підписаний радянсько-німецький договір «Про дружбу і кордон». Лінія установленого кордону майже збігалася з «лінією Керзона». Це давало підстави Радянському Союзу виправдати свої воєнні дії насамперед перед Великою Британією, яка виступила на боці Польщі. Адже частина англійських політиків вважала «лінію Керзона» природним східним кордоном Польщі.

3. Вступ Червоної Армії на територію Західної України.
17 вересня 1939 року, в розпал німецько-польської війни, Червона  Армія під командуванням маршала Радянського Союзу С. Тимошенка вступили на територію Західної України. Цей крок був передбачений договором «Про ненапад», але офіційна пропаганда пояснювала його потребою захистити життя та майно населення Західної України та Західної Білорусії. Протягом кількох днів німецьке командування вивело свої війська із радянської зони окупації. Але не всі етнічні українські землі увійшли до цієї зони, так зване Закерзоння (Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина) увійшли до німецької зони окупації.
Щоб узаконити приєднання західноукраїнських територій до СРСР було проведено вибори до Народних зборів Західної України, які відбулися за керівництва та нагляду радянських офіцерів та партійних функціонерів та були безальтернативними.
Обрані за принципом радянської демократії, депутати 27 жовтня 1939 року провели Народні збори й проголосили встановлення радянської влади на території Західної України. 29 жовтня Народні збори звернулися до Верховної Ради СРСР з проханням долучити західноукраїнські землі до складу УРСР. 1 листопада це прохання було задоволене, а 15 листопада Верховна Рада УРСР прийняла Західну Україну до свого складу. Частина українських етнічних територій Білоруського Полісся увійшло до складу Білоруської РСР.
Улітку 1940 року Сталін продовжив установлення контролю в Східній Європі. 28 червня 1940 року СРСР, погрожуючи Румунії війною, змусив її поступитися територією Північної Буковини та Південної Бессарабії. За рішенням Верховної Ради СРСР від 2 серпня 1940 року Північна Буковина та Південна Бессарабія, заселені переважно українцями, увійшли до складу УРСР.
Територію Молдавської АРСР, утворену в складі УРСР з частково заселених молдаванами районів Придністров’я, було відокремлено від УРСР і передано до складу проголошеної на землях Бессарабії Молдавської РСР.
Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР стало подією великого історичного значення. Уперше за багато століть українські землі в більшості об’єдналися в складі єдиної держави. Пороте механічне з’єднання земель «по-сталінськи» призвело лише до знищення тих національно-демократичних надбань, які в ході історичного розвитку здобули західноукраїнські землі. Це викликало формування опору проти радянської влади.

4. Радянізація нових територій.

Радянізація – політика радянської влади на ново приєднаних територіях,спрямована на приведення внутрішнього життя цих територій до радянських зразків.

Проводячи радянські перетворення на західноукраїнських землях, влада намагалася створити образ визволителя від «буржуазного польського колоніалізму», тому діяла обережно і намагалася , спочатку, завоювати прихильність місцевого населення. Зокрема тут проводилася політика українізації, яка схвально була сприйнята західноукраїнським населенням. Вся освіта краю була переведена на українську мову, періодика також була україномовною. Проте і освіта і преса стали насаджувати суспільству Західної України нові ідеологічні цінності. Припинили свою роботу Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка та Просвіти, а основними українізаторами були переважно вихідці із Східної України. Місцеве населення не допускалося до роботи в місцевих державних та партійних установах, виняток становили не численні «москвофіли» та «радянофіли». Щодо радянської адміністрації, то загальний освітній та культурний рівень її представників був наскільки низьким, що це відразу впадало у вічі місцевим мешканцям. Причиною цього явища були масові репресії в середовищі радянської інтелігенції в 30-х рр.
У ході радянізації економіки було здійснено націоналізацію промисловості, торгівлі, транспорту та банків. На підприємствах промисловості встановлювався 8-годинний робочий день. До числа націоналізованих, незважаючи на відсутність економічної та політичної доцільності, потрапляли сотні дрібних ремісничих підприємств. Під одержавлення потрапила і розгалужена система кооперативів і приватної торгівлі, що відразу негативно позначилося на забезпеченні місцевого населення продуктами та товарами першої необхідності. Підвищилися роздрібні ціни, поширилася спекуляція. Щоб компенсувати негативні наслідки націоналізації, радянська влада асигнувала значні кошти на реконструкцію промислових підприємств, передусім у харчовій та легкій промисловостях. До червня 1941 р. в західних областях була вирішена проблема безробіття. Частину безробітних задіяли на реконструкції та будівництві нових підприємств. Майже 17 тис. безробітних виїхали працювати на промислові підприємства Донбасу.
Надзвичайно обережно радянське керівництво проводило земельну реформу. Конфісковані маєтки поміщиків, землі монастирів і державних чиновників було передано селянським комітетам. Половину цих земель розподілили між безземельними та малоземельними селянами. Друга половина призначалася для створення колгоспів і радгоспів. Колективізація селянських господарств розпочалася навесні 1940 р. Незважаючи на значні пільги та технічну допомогу, селяни не бажали господарювати колективно, тому до середини 1941 р. в колгоспи об’єдналося не більше 13 % господарств.
Проте радянські функціонери в ті роки не надто переймалися колективізацією. Головним завданням вони вбачали зміцнення нових західних кордонів і встановлення безпосереднього контролю над ворожим суспільством.
Не сподіваючись на силу комуністичних ідей, радянська влада встановлювала контроль за допомогою репресій. Насамперед їх спрямовували проти соціальних верств, які мали досвід роботи з людьми та були спроможні їх переконати, повести за собою, організувати опозиційний рух. Тому одними з перших зазнали репресій українські політичні та громадянські об’єднання. Уже 21 вересня 1939 р. було розпущене Українське народно-демократичне об’єднання та ще декілька партій. Інші, боячись репресій, самі припинили свою діяльність. Одночасно були закриті товариство «Просвіта», бібліотеки й читальні, партійні та просвітницькі газети і часописи. Частина політичних діячів перебралася до німецької зони окупації, інші вирішили залишитися вдома. Як зазначив політик О. Луцький, «уміли ми бути генералами за добрих часів, то мусимо бути ними і за гірших». Вони створили Допомоговий комітет, який мав би представляти інтереси українців перед новою владою. Хоча К. Левицький – голова цього комітету – запевняв радянську владу в лояльності та просив дозволити діяльність українських організацій, через кілька тижнів легальний український рух припинив своє існування. Протягом осені 1939 – зими 1940 рр. були репресовані та вивезені на схід  керівники усіх легальних партій. Найпоширенішою формою репресій були депортації (примусове виселення окремих осіб, груп, народів із місця постійного проживання). Перша хвиля депортацій тривала до кінця 1939 р. Водночас із керівниками громадсько-політичного руху примусово виселяли представників української інтелігенції, підприємців, кооператорів, колишніх чиновників, офіцерів та поліцейських. Жертвами наступних хвиль депортацій у квітні 1940 і червні 1941 рр. стали заможні ремісники, селяни та дрібні торговці. Депортації підлягали і сім’ї в яких не було чоловіків. Радянські репресивні органи вважали, що вони були або заарештовані, або втекли в німецьку зону окупації. Така сама доля спіткала й усіх польських громадян, втікачів з центральних та західних регіонів Польщі, переважно це були євреї, що рятувалися від нацистів. Депортували, також, селян усіх національностей, які проживали вздовж німецько-радянської демаркаційної лінії, або в конфіскованих маєтках. Виселяли в наказовому порядку лісників, які з точки зору радянських спецслужб могли сприяти організації антирадянського підпілля в регіоні.
За даними радянських архівів, протягом передвоєнного часу в Західній Україні було репресовано 463,1 тис. осіб, у тому числі майже 431 тис. осіб було депортовано до східних регіонів СРСР.

5. Становище в Україні в 1939 р. – у першій половині 1941 р.

Упродовж передвоєнних років життя українського суспільства тривало у важкій морально-психологічній атмосфері. Хоча наприкінці 1930-х рр. масовий терор припинився, страх, який він викликав, згубно позначився на людях. На підприємствах бракувало кваліфікованих спеціалістів, інтелігенція та офіцери боялися проявляти ініціативу та брати на себе відповідальність.
Робітники, які працювали на промислових підприємствах України, справедливо вважалися найкваліфікованішими в СРСР, але їхній рівень життя був дуже низьким, а матеріальних стимулів для збільшення продуктивності праці не існувало. Єдиний стимул – участь у соціалістичному змаганні. Найпоширенішою його формою був рух «багатоверстатників». Нагородою за першість у соцзмаганні були, переважно, засоби морального заохочення. У 1938 р. було запроваджено нагородження медалями «За трудову доблесть» та «За трудову відзнаку» та присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці. Великого бажання брати участь у соцзмаганні у більшості робітників не було, але і відмовитися від участі у ньому вони не наважувалися, оскільки це вважалося ознакою ворожого ставлення до радянської влади. Зрештою, усі українські трудящі забезпечували високий потенціал української економіки.
Одночасно за економікою все більше мілітаризувалося повсякденне життя. Молодь, особливо у містах, масово залучали до так званої оборонно-масової роботи, яку організовувало ТСО Авіахіму (Товариство сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву). Діяли гуртки кулеметників, стрільців, парашутистів, бійців протиповітряної оборони та хімічного захисту, авіа гуртки. Обов’язковим, для молоді, став комплекс фізичної підготовки ГПО (готовий до праці та оборони). В сільській місцевості розгортався рух молодих механізаторів за створення танкових екіпажів запасу.
Напередодні війни жорсткішою стала позиція держави щодо робітничого класу. Так, наприкінці 1938 р. було прийнято постанову «Про заходи упорядкування трудової дисципліни», за якою за прогули та запізнення робітника могли звільнити з роботи. Виготовлення неякісної чи не стандартної продукції прирівнювалося до навмисного шкідництва та відповідно каралося. З огляду на загострення міжнародної ситуації держава скасувала 7-годинний робочий день. У червні 1940 р. в СРСР було прийнято постанову про запровадження 8-годинного робочого дня та 7-денного робочого тижня. Робітникам та службовцям заборонялося без дозволу міняти місце роботи, в разі порушення, їх чекала судова відповідальність результатом якої ув’язнення у виправно-трудових таборах. Цими заходами робітників зрівняли із селянами, які були «прикріплені» до колгоспів та радгоспів ще з моменту завершення колективізації.
Суспільно-політичне та культурне життя українського народу визначалося подальшим утвердженням сталінської диктатури, усесильності й безкарності державної та партійної бюрократії, свавіллям органів держбезпеки, нехтуванням інтересів окремої людини, особистості, її прав, свобод, власних поглядів.

3. Обговорення.

Пояснююча записка.
Обговорення проходить в 3 етапи:
1. Рефлексія (учні, в парах, закінчують роботу над таблицею, визначають для себе, що вони знають на даний момент і про що їм би ще хотілося дізнатися,інформацію, у вигляді запитань, вносять у середній стовпчик таблиці). При наявності, в учнів, відповідних навичок даний етап трива3-5 хвилин.
2. Закріплення вивченого (учні акцентують увагу на новій, для них, інформації, одержаній на уроці, цю інформацію вони озвучують схематично, без надмірної деталізації). 5-7 хвилин.
3. Постановка запитань (кожна пара учнів формулює запитання, або кілька запитань, на які б вони хотіли одержати відповідь; досвід роботи показує, що таких запитань буває не більше трьох).

4. Домашнє завдання.

Вивчити § 1. Крім того, кожна група повинна  знайти відповіді на свої ж запитання. Відповіді оформити у вигляді повідомлення, або реферату. Крім того, складіть короткий твір-есе: «Моє бачення ролі України в геополітичних планах провідних держав світу напередодні ІІ Світової війни».

 

Урок № 3.

Тема: Оборонні бої в Україні в 1941 – 1942 рр. Окупація України.

Мета: Вивчити хід оборонних боїв Червоної Армії у вказаний період часу, виявити причини поразки радянських військ на початковому етапі війни, розвинути в учнів навички критичного мислення, виховати в них почуття гордості за героїчне минуле українського народу.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття уроку: бліцкриг, Вітчизняна війна, стратегічна ініціатива.

Обладнання:

• Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. Історія України 11 клас.- К.: Грамота 2011. – с.19 – 29.
• Карта «Україна під час ІІ Світової війни».

Хід уроку:

1. Організаційний момент – 2 хв.
2. Перевірка домашнього завдання – 15 хв.
3. Вивчення нового матеріалу –26 хв.
4. Домашнє завдання – 2 хв.

2. Перевірка домашнього завдання (для економії часу відбувається у формі фронтального опитування).

1. Перелічіть держави до складу яких, напередодні ІІ Світової війни входили українські етнічні території?
2. Що таке експансіонізм?
3. Які держави мали, стосовно українських земель, експансіоністські плани?
4. В чому полягав зміст нацистських планів щодо України?
5. Розкажіть про плани радянського керівництва відносно українських територій, які не входили до складу СРСР?
6. Що ви знаєте про радянсько-німецькі відносини напередодні Другої світової війни?
7. Розкажіть про обставини входження до складу УРСР території Східної Галичини?
8. Що ви знаєте про приєднання Північної Буковини та Південної Бессарабії до складу УРСР?
9. Як називалася система радянських перетворень на ново приєднаних територіях.
10. Що ви знаєте про адміністративний поділ Східної Галичини в складі УРСР?
11. В чому полягала головна особливість кадрової політики радянської влади на ново приєднаних територіях?
12. Розкажіть про суспільно-політичні перетворення під час радянізації західних регіонів України?
13. Охарактеризуйте економічну політику радянської влади на західноукраїнських землях?
14. В якій формі, переважно, здійснювалася репресивна політика радянської влади в регіоні?
15. Що таке депортація?
16. Назвіть причини репресій?
17. Що ви знаєте про масштаби репресій в Західній Україні напередодні радянсько-німецької війни?
18. Назвіть прояви мілітаризації української економіки напередодні війни з нацистською Німеччиною?
19. В чому проявлялася мілітаризація повсякденного життя українського населення?

3. Вивчення нового матеріалу.
План.
1. Початок радянсько-німецької війни.
2. Відступ Червоної Армії.
3. Мобілізаційні заходи та евакуація.
4. Оборонні бої 1941 р.
5. Бойові дії на території України протягом 1942 р.
6. Окупація України.

1. Початок радянсько-німецької війни.
Дане питання вчитель викладає у формі лекції, перед викладом учні одержують завдання скласти порівняльну таблицю: «Розстановка сил Червоної Армії та вермахту напередодні війни».
Підпорядкувавши собі Європу та нейтралізувавши Велику Британію, Гітлер виграв 1 – 3 роки, доки Велика Британія та США відмобілізують свою економіку та розпочнуть бойові дії проти Німеччини. Цей час він вирішив використати для розгрому Радянського Союзу, налагодження надійного зв’язку суходолом із союзником на Далекому Сході – Японією. Швидка перемога над СРСР дала б можливість Гітлеру не лише ліквідувати загрозу війни на два фронти, а й отримати матеріальні ресурси, які б доли змогу Третьому рейху зрівнятися з матеріальними ресурсами англо-американського блоку.
Відповідно до цих задумів було розроблено план блискавичної війни – бліцкриг (бліцкриг – ведення агресивної війни, розраховане на капітуляцію противника в найкоротші строки), проти СРСР, який мав назву «Барбаросса» і передбачав вихід на лінію Архангельськ – Астрахань максимум за 5 місяців. Згідно цього плану в лісових масивах Східної Польщі, у лютому 1941 р., розпочалася концентрація німецьких військ. Одночасно відбувалося зосередження військ і на радянському кордоні. Це відбувалося під прикриттям необхідності створення нового укріпленого району на новому кордоні. Радянська військова доктрина передбачала війну «малою кров’ю на чужій території», тому зосередження німецьких військ на західному кордоні не могло не викликати відповідної реакції з боку радянського керівництва. Отже, у першій половині 1941 р. по обидва боки кордону СРСР та Німеччини з її союзниками було сконцентровано величезну військову силу. Кожна зі сторін прагнула напасти першою, щоб скориставшись раптовістю нападу, знищити основні сили ворожих військ, зосереджених безпосередньо на кордоні.
Першою це змогла зробити Німеччина. Армія вторгнення, разом із силами союзників (Фінляндія, Угорщина та Румунія) - становила майже 5.5 млн. солдатів та офіцерів, мала на озброєнні 47.2 тис. гармат і мінометів, до 5 тис. бойових літаків, 4.3 танків і 246 кораблів. Їй протистояло майже 6 млн. солдатів і офіцерів Червоної армії, з них майже 3 млн. зосереджувалося в прикордонній смузі. Вони мали на озброєнні 118 тис. гармат, 18.7 тис. танків та самохідних артилерійських установок, 16 тис. бойових літаків.
Напад Німеччини на СРСР відбувся 22 червня 1941 року о 3 годині 15 хвилин. Розпочалася радянсько-німецька війна, яка одержала назву Вітчизняної (Вітчизняна війна – справедлива, всенародна війна із загарбниками). Термін Вітчизняна війна наразі є спірним. Тому, я пропоную кожному із вас до кінця вивчення теми: «Україна у Другій світовій війні» сформувати власну думку на питання: «Чи була радянсько-німецька війна вітчизняною для українців»?
Нацистські війська здійснювали наступ одночасно на трьох напрямах: група армій «Північ» (на Ленінград), «Центр» (на Москву), «Південь» (на Київ). На південному напрямку частинам вермахту протистояли війська Південно-Західного та Південного фронтів, Дунайська та Пінська річкова флотилії та Чорноморський флот.

Далі слідує бесіда в якій учні аналізують розстановку сил Червоної армії та вермахту напередодні війни. Можливі запитання вчителя:

- Що ви можете сказати про розстановку сил сторін напередодні війни?
- Як ви думаєте, яка із сторін краще підготувалася до майбутньої війни?
- Чому, не маючи переваги у силах та засобах Гітлер наважився напасти на СРСР?

2. Відступ Червоної Армії.
Раптово напавши на СРСР, німецькі війська заволоділи стратегічною ініціативою (стратегічна ініціатива – це перевага однієї з воюючих сторін в плануванні та проведенні військових операцій), швидко просуваючись в глиб його території.

Далі вчитель пропонує учням самостійно, вдома, опрацювати пункт другий параграфа другого і письмово відповісти на запитання:

- Визначте причини поразки Червоної армії на початку війни.
- Яку тактику використовувало керівництво вермахту на початковому етапі війни?

3. Мобілізаційні заходи та евакуація.
З перших днів війни радянська влада намагалася мобілізувати всі сили та засоби для відсічі ворогу. Активно ішов призов чоловіків до війська. Крім військовозобов’язаних до армійських лав було мобілізовано 2 млн. тих, хто не підлягав призову. З них створювали формування народного ополчення та винищувальні батальйони для охорони прифронтового тилу. Силами ополченців у Україні було збудовано 4 тис. км оборонних ліній та військових споруд. Фонд оборони акумулював в собі добровільні внески громадян на військові потреби. На сотні мільйонів карбованців фонд поповнила православна церква.
Одночасно з воєнною мобілізацією відбувалася, так звана, громадянська мобілізація жінок, студентів, учнів шкіл на звільнені робочі місця.
Складовою частиною перебудови економіки на воєнний лад стала масова евакуація підприємств на схід СРСР. Нею передбачалася також евакуація інженерів і робітників, потрібних для налагодження виробництва на новому місці. Усього з України до Росії, Казахстану та Середньої Азії вивезли майже 1 тис. заводів. З них понад 550 великих, а 190 союзного значення. Так Харківський завод ім. Комінтерну, після евакуації до Нижнього Тагілу, налагодив виробництво танків Т-34, Київський авіаційний завод випускав літаки в Новосибірську.
Було евакуйовано й десятки наукових установ, інститутів АН УРСР, спілки художників і композиторів, 70 вищих навчальних закладів майже 50 театрів, редакцій газет та журналів. Більшість культурних і наукових установ України було евакуйовано до столиці Башкирії – Уфи.
З України вивезли також майже все обладнання електростанцій, 30 тис. тракторів, понад 6 млн. голів худоби, 1.6 млн. тон шкіри, хутра, 125 млн. тон зерна та різноманітного продовольства. Все, що не могли вивезти знищували, це називалося тактикою «випаленої землі». У Донбасі було затоплено усі шахти, знищені всі промислові об’єкти Дніпрельстану, у повітря висаджені 54 домни. Відступаючи, частини Червоної армії руйнували мости, залізниці, телефонні лінії, спалювали хліби, що негативно позначилося на життєвому рівні населення, яке не встигло евакуюватися на схід. Нерідко поведінка підривників не враховувала дійсний стан речей та потреби населення. Так гребля Дніпрогесу була підірвана за місяць до вступу в Запоріжжя німців, а від наслідків вибуху постраждала велика кількість мирних жителів та військових. У Дніпропетровську було висаджено хлібокомбінат разом із робочою зміною та людьми, що стояли в черзі за хлібом.
Військові обставини радянська влада використала для знищення національних святинь українського народу. Так секретар обкому заборонив гасити Чернігівський історичний музей з унікальними пам’ятками, який загорівся під час бомбардування,оскільки вивезти експонати влада не встигала, а в перші дні окупації Києва радянські підривники висадили у повітря будівлі Хрещатика та християнські святині, зокрема Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври.
Спішний відступ Червоної армії мав трагічні наслідки для політв’язнів Західної України. Протягом 22 – 29 червня 1941 р. НКВС провів масове знищення в’язнів без огляду на висунуті їм звинувачення – було знищено 40 – 50 тисяч невинних людей. Евакуацією було приховано знищення відомих діячів української культури та науки, як А. Кримський, П. Франко, К. Студинський і багатьох інших.

4. Оборонні бої 1941 р.
Вчитель пропонує самостійно, вдома, опрацювати це питання. Завдання – знайти докази героїчної оборони України частинами Червоної армії. Відповідь оформити письмово у вигляді тез.

5. Бойові дії на території України протягом 1942 р.
Незважаючи на володіння стратегічною ініціативою, німцям так і не вдалося захопити всю Україну в 1941 році. І одна з причин цього – героїчний опір солдатів Червоної армії.
Після поразки під Москвою, на думку німецького командування, Третій рейх стояв перед загрозою війни на два фронти. 1942 рік був останнім шансом Німеччини завершити війну на Сході, не боячись удару з тилу. Головний удар нацисти планували здійснити на ділянці групи армій «Південь», сподіваючись захопити Донбас, Кубань та нафтові родовища Північного Кавказу.
Щодо радянського керівництва. То точок зору на перебіг бойових дій у 1942 році було дві:
- Генеральний штаб Червоної армії та безпосередній його начальник О. Василевський вважав, що Червоній армії доцільно перейти до активної стратегічної оборони на всіх ділянках фронту, паралельно нагромаджуючи резерви та готуючись до наступу.
- Й. Сталін, який закликав військових до широкомасштабного наступу по всьому фронту, оголосивши 1942 р. «роком остаточного розгрому фашистських військ і звільнення радянської землі від гітлерівських мерзотників» (цей прийом в технології формування критичного мислення називається «перервана лекція» далі учням пропонується ряд запитань,як оціночного характеру так і на перспективу – прогнозування, хоча при вивченні даного питання це більше актуалізація знань ніж прогнозування, оскільки тема ІІ Світова війна учнями вже вивчена в курсі Всесвітньої історії).
- Як ви думаєте чия точка зору була більш об’єктивною на той час? Свою відповідь обґрунтуйте.
- Як ви думаєте яка точка зору взяла гору в 1942 році?
- До яких наслідків привело застосування саме такого плану ведення бойових дій радянським командуванням у 1942 році?
Отже, авторитет Й. Сталіна був беззаперечним, тому саме його точка зору була взята на озброєння керівницвом Червоної армії. Згідно плану Верховного головнокомандувача 12 травня 1942 р. розпочалася Харківська наступальна операція, яка була здійснена в умовах переваги противника в живій силі та техніці, і завершилася повною поразкою. У ході цієї операції, загинули 171 тис., потрапили в полон 240 тис. бійців. Ворог при цьому втратив 20-30 тис. чоловік.
Не менш згубною для Червоної Армії була Керченська наступальна операція в якій брали участь 250 тис. військовослужбовців з яких 162 тис. – загинули, решта потрапили до німецького полону. Крім того німцям вдалося захопити велику кількість військової техніки та спорядження. Поразка радянських військ на Керченському півострові зробило становище захисників Севастополя безнадійним, тому на початку липня 1942 р. місто було здане противнику. Під час 250-денної оборони загинули 157 тис. червоноармійців. Ще 95 тис. або загинули під час останнього штурму, або потрапили в полон. При цьому, командування встигло евакуювати майже всі боєприпаси, але не потурбувалося за евакуацію особового складу гарнізону Севастополя.
Отже поразки під Харковом і в Криму створили вермахту сприятливі умови для наступу, який розпочався 28 червня 1942 року. Його наслідком була повна окупація України, останнім населеним пунктом України, що був залишений червоноармійцями було місто Свердловськ Ворошиловградської області. Дата повної окупації України нацистами 22 липня 1942 р.

6. Окупація України.
Окупаційна політика гітлерівців щодо України ґрунтувалася на колонізаторських засадах. Нацисти дотримувалися класичного принципу завойовників – «поділяй і володарюй». Плануючи використовувати територію України як життєвий простір для арійської раси, Гітлер поділив її на зони, урахувавши домовленості зі своїми союзниками та поточними потребами ведення війни. Закарпаття ще в 1939 р. було окуповане Угорщиною. Північна Буковина, Ізмаїльщина, райони Вінницької, Одеської і Миколаївської областей, що знаходяться між Дністром та Південним Бугом, утворили румунську провінцію Трансністрія із центром в Одесі. Дистрикт «Галичина» входив до Генерального губернаторства, створеного зі східних територій Польщі. На більшості окупованих територій діяв рейхскомісаріат «Україна» з адміністративним центром у Рівному. Черкаська, Сумська, Харківська та Ворошиловградська області та територія Криму перебували під владою тимчасової воєнної адміністрації вермахту.

4. Домашнє завдання.

Вивчити § 2 підручника. Скласти твір-есе «Які дії радянського командування могли б не допустити повної окупації території України нацистськими військами»?

Урок № 4

Тема: Нацистський окупаційний режим в Україні.

Мета: Вивчити особливості нацистського окупаційного режими в Україні, розвинути в учнів навички критичного мислення, виховати в них почуття волелюбності та відразу до насильства.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття уроку: сегрегація, остарбайтери.

Обладнання:

• Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. Історія України 11 клас.- К.: Грамота 2011. – с.29 – 40.
• Карта «Україна під час ІІ Світової війни».

Хід уроку:

1. Організаційний момент – 1 хв.
2. Перевірка домашнього завдання (актуалізація, виклик) – 15 хв.
3. Вивчення нового матеріалу (осмислення) –20 хв.
4. Закріплення вивченого (рефлексія) – 7 хв.
4. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання – 2 хв.

1. Організаційний момент.
Доброго дня, діти. На минулому уроці ми вивчили тему «Оборонні бої в Україні в 1941 – 1942 рр.». Дайте відповідь на запитання:
- Який основний наслідок оборонних боїв 1941 – 1942 рр. для України? Вірно, повна окупація української території. Сьогодні ми вивчимо тему: «Нацистський окупаційний режим в Україні». А зараз перевіримо як ви засвоїли попередній матеріал.

2. Перевірка домашнього завдання.
- Назвіть дату початку радянсько-німецької (Великої Вітчизняної війни).
- Назвіть причини радянсько-німецької війни.
- Що ви знаєте про розстановку сил СРСР та Німеччини напередодні війни?
- Розкрийте зміст плану «Барбаросса».
- Покажіть на карті основні напрямки ударів вермахту.
- Назвіть причини поразки Червоної армії на початковому етапі війни.
- Розкажіть про мобілізаційні заходи, які проводила радянська влада на початковому етапі війни.
- Особливості евакуаційних заходів в 1941 році.
- Поясніть поняття тактика «випаленої землі».
- Яку тактику застосовували німці влітку-восени 1941 року?
- Назвіть приклади стійкості червоноармійців в боях початкового етапу війни.
- Розкрийте зміст поняття «трагедія Південно-Західного фронту».
- Що ви знаєте про плани нацистського командування на весну-літо 1942 року?
- Які плани виношувало радянське командування на 1942 рік?
- Розкажіть про Харківську наступальну операцію.
- Розкажіть про Керченську наступальну операцію та її наслідки.
- Назвіть дату, коли Україна була повністю окупована гітлерівцями.
- Що ви знаєте про адміністративний поділ території України після її повної окупації нацистськими військами?

3. Вивчення нового матеріалу.
                                                     План.
1. «Новий порядок».
2. Життя населення в умовах окупації.
3. Концентраційні табори та масове знищення людей.
4. Голокост – геноцид єврейського народу.
5. Остарбайтери.
6. Становище працівників, евакуйованих у східні райони СРСР.

На цьому етапі уроку, з метою розвитку в учнів навичок критичного мислення,  використовуємо «Метод недостатньої інформації» зміст якого полягає в тому, що вчитель, розповідаючи матеріал, свідомо не називає певну інформацію, учні про це знають і намагаються розширити свою інформаційну базу, шляхом формулювання запитань учителю після кожного висвітленого питання. Це стимулює увагу учнів. Обов’язково слід наголосити учням, щоб усі запитання, які у них виникають, були записані в зошиті.
1. «Новий порядок».
Таку назву отримала окупаційна політика нацистів на загарбаних територіях. На теренах України вона визначалася генеральним планом «Ост», який передбачав максимальне використання українських ресурсів, винищення всіх представників радянського керівництва, а також євреїв і циган. Населення, яке лояльно ставилося до нацистського режиму, могло існувати, працюючи на завойовників. У післявоєнний час на територію України протягом 20 років планувалося переселити значну кількість німців.
Українці та інші слов’янські народи вважалися «недолюдьми» (унтерменшен), які мали слугувати вищій арійській расі. Питання надлишку українців планувалося вирішити по-варварськи: певну частину винищити, частину виселити за Урал, а тих хто залишиться перетворити на рабів, обслуговуючий персонал німецьких колоністів. Найжорстокіший окупаційний режим було встановлено в рейхскомісаріаті «Україна». Це значною мірою спричинила діяльність його керівника, Еріха Коха, який відзначався своєю патологічною ненавистю до слов’ян.
Щоб встановити колоніальний режим і позбавити народ здатності до опору, необхідно було знищити його організації та провідників. Тому влада рейхскомісаріату розпустила всі українські громадські організації – від Червоного Хреста до спортивних клубів. Було припинено діяльність більшості оперних і драматичних театрів, інших мистецьких колективів. Із 1115 газет виходили друком лише 40, які суворо контролювалися цензурою.
Одночасно окупаційна влада намагалася підпорядкувати український народ своєму пропагандистському впливу. Для цього нацистське командування створило спеціальний батальйон пропаганди під назвою «Україна». Одночасно з правдивою інформацією про злочини більшовиків він поширював дезінформацію про події на фронтах, перехід окремих політиків на бік нацистів, тощо.
Колоніально-грабіжницькою була й економічна політика гітлерівців. На окупованих територіях діяла розгалужена мережа заготівельних контор. Найактивнішим серед них було «Центральне торгове товариство Сходу», яке відкрило в Україні 200 філіалів. За час окупації це товариство вивезло з України 9.2 млн. т. зерна, 622 тис. т. м’яса, мільйони тонн іншої продукції.
Нацистська влада намагалася поставити українську економіку на службу Третього рейху. Однак в умовах ведення бойових дій їм це вдавалося дуже складно. Кількість видобутого вугілля зменшилася в десятки разів. Подібна ситуація була і в інших галузях промисловості.
До населення України нацисти ставилися як до дешевої робочої сили. Було запроваджено загальну трудову повинність осіб від 18 до 45 років, пізніше вікові рамки повинності змінилися в сторону розширення вікової групи.
Кривавий терор – ще одна характерна риса нацистського окупаційного режиму. У жовтні 1941 р. жителі села Обухівка на Полтавщині були розстріляні а саме село спалене. 7 грудня 1941 року Гітлер підписав декрет «Ніч і туман», яким передбачалося знищення кожного хто б наважився чинити опір окупантам. Нацисти нехтували законами людяності та моралі. Жертвами розстрілів у Києві стали 200 тис. осіб, а в Рівному 100 тис. громадян. Масові розстріли стали звичним явищем в багатьох містах України.
Після того, як Гітлер переніс свою резиденцію із Східної Пруссії до Вінниці, розпочалася колонізація України. У цьому зв’язку на території навколо Вінниці, площею у 500 км² було створено німецьку переселенську округу Хегевальд, яку заселили 9 тис. німців. Одночасно до 486 українських сіл було переселено 45 тис німецьких колоністів (80 – 100 колоністів на село), які мали підготувати грунт для розширення цього потоку. Тільки докорінний перелом у війні поклав край насильницькій колонізації України.
Окупаційний режим приніс мешканцям України голод, хвороби, штрафи й контрибуції, важкі податки та приниження людської гідності, масове зубожіння і перспективи вимирання.
- Які питання виникли у вас в процесі слухання інформації?
Можливі запитання:
- Яку кількість німецьких колоністів планувалося заселити до України, згідно плану «Ост», протягом 20 повоєнних років? (10 млн. осіб).
- Є точні цифри скільки вугілля на рік добували нацисти на шахтах Донбасу під час окупації? (3 – 4.5 млн. т.).
- Скільки вугілля добувалося в Донбасі в довоєнний період? (95 млн. тон).
- Скільки становили граничні рамки трудової повинності українців під час окупації? (14 – 65 років).
- Назвіть час перенесення резиденції Гітлера до Вінниці? (липень 1942 року).
- Назвіть ім’я очільника рейхскомісаріату «Україна»? (Еріх Кох).

2. Життя українців в умовах окупації.
Окупаційний режим, установлений в Україні, перевершував деспотичні порядки, які запровадили гітлерівці в інших країнах Європи. Якщо там діяли хоча б обмежені юридичні норми, визнавалися деякі економічні права робітників, дозволялася торгівля, існували певні гарантії соціального забезпечення й медичного обслуговування, то українське населення  було позбавлене всіх економічних, політичних і соціальних прав.
Безправ’я супроводжувалося трудовою експлуатацією. Окупанти запровадили загальну трудову повинність. Усіх працездатних брали на облік, їм видавали документи, які давали змогу одержувати продукти харчування. Норми їх видачі були вкрай низькими.

Давайте проаналізуємо таблицю в якій зазначено норми продовольчих карток на Донбасі в 1942 р.
 

Продукт	На тиждень, гр.		На день, г
	Працівник	Утриманець	Працівник	Утриманець
Хліб	1800	1200	256	171
Масло	50	30	7	4
М'ясо	70	40	10	6
Крупа	150	100	21	14
Овочі	2500	2300	360	330

 

- Які висновки можна зробити, проаналізувавши цю таблицю?
Прогнозована відповідь: Норми були вкрай низькими, важко було відновити свій фізичний стан людині яка працювала, скажімо, на шахті. Водночас, як ми бачимо, німецька влада не позбавляла пайків утриманців, тобто осіб, які не працювали на потреби Третього рейху, але були родичами людей, що виконували трудову повинність.
Добре, давайте продовжимо. Середня заробітна плата становила 500 – 600 крб. на місяць. Цього було недостатньо для підтримки фізичних сил та забезпечення сім’ї робітника, через виснаження робітники залишали роботу та змушені були займатися обмінними операціями, але постійно ризикували потрапити до трудового табору, під час облави. Доля таких робітників та членів їхніх сімей була незавидна.
Масове голодування стало ознакою міського життя вже в першу воєнну зиму, за статистикою окупаційних властей, 60 % смертей жителів Харкова протягом перших трьох місяців 1942 р. були спричинені голодом.
Під час окупації медичне обслуговування було вкрай незадовільним, було знищено 500 лікарень, майже 1 тис. поліклінік і амбулаторій, 800 аптек. У тих закладах які збереглися, обслуговування було тільки за плату, а вартість ліків зросла у 2 – 20 разів, як наслідок, повсякденними стали такі хвороби: черевний та висипний тиф, дизентерія, туберкульоз.
Населення України було змушене платити великі податки, які до того ж були принизливими. Наприклад, у Кам’янці-Подільському крім загальноприйнятих податків (на заробітну плату, на потреби житлового будівництва, на благодійну справу, худобу тощо) було введено місцевий подушний податок, господар змушений був платити одинаковий податок на себе та собаку, а податок на дружину дорівнював податку на кішку.  За ухиляння від сплати податків передбачалися суворі покарання, аж до смертної кари.
Пограбування та приниження зумовлювалися політикою сегрегації (сегрегація – політика примусового відокремлення групи людей за расовою ознакою та їх дискримінація). На входах до магазинів, перукарень, громадських закладів висіли таблички «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонений».
Сільське населення повинне було забезпечувати німців продуктами харчування. З цією метою окупанти зберегли колективні форми господарювання, хоча і обіцяли на початку війни розпустити колгоспи, а землю віддати селянам. Колгоспи трансформувалися в «громадські господарства», а радгоспи – у «державні маєтки». Робота на сільськогосподарських підприємствах, особливо під час сезону, тривала від сходу і до заходу сонця, а оскільки технічних засобів ведення господарства майже не залишилося то до робіт залучалися майже всі мешканці села, які виконували важку ручну працю. Часто під час весняної оранки люди змушені були самі впрягатися у плуг, за відсутності тяглової худоби. За неякісну роботу та інші проступки селян чекали фізичні покарання.
У 1942 р. в селах була запроваджена пайкова система. Наприклад у Вінницькій області селянам видавали щомісячний пайок: 12 кг хліба та круп на одну особу. Решту врожаю, за винятком насіннєвого фонду, конфіскували. Селян обкладали різноманітними податками, визискували за допомогою «ножиць цін», коса коштувала 100 л молока, лопата – 5 десятків яєць.

Можливі запитання учнів:

- Які документи давали право українцям одержувати продовольчий пайок? (робоча книга чи картки, які щотижня підписувалися роботодавцями).
- Нам би хотілося знати ціни, в той час, щоб об’єктивно оцінити розміри заробітної плати робітника в часи окупації. (1 кг сала коштував до 600 крб., 1 кг масла – 5 тис. крб., склянка солі – 250 крб.)
- Які санкції чекали робітників та членів їхніх сімей після того, як робітник кидав роботу і під час облави потрапляв до трудового табору (робітника використовували на важких, а часто і небезпечних роботах, при цьому годували ще гірше ніж на виробництві, а члени його сім’ї залишалися без засобів існування).

3. Концентраційні табори та масове знищення людей.
Унаслідок поразок на початковому етапі війни мільйони наших співвітчизників потрапили до німецького полону. Україна вкрилася густою мережею концтаборів для військовополонених, які призначалися для знищення цих людей, вивільняючи, таким чином життєвий простір для арійської раси.
Харчували військовополонених вкрай погано. У листопаді 1941 р. міністерство постачання Німеччини розглянуло норми харчування військовополонених, згідно з якими було рекомендовано випікати «хліб для росіян», що складався з житніх висівок (50 %), целюлозного борошна (20 %) та перемелених соломи та листя (10 %). Але і такого хліба в’язні не бачили, їх годували баландою, звареною з лушпиння картоплі, буряків, брукви та висівок.
Частину військовополонених використовували для відновлювальних робіт, зокрема в Києві, вони носили землю, каміння, корчували дерева і т.п., робочий день тривав 14 годин, харчування складалося з 150 гр. хліба з тирсою та черпака баланди з відходів проса. Після окупації Донбасу військовополонених використовували для роботи на шахтах, де вони масово гинули, так на шахті 40/4С у Селидовському районі Сталінської області протягом листопада 1942 р. з 1600 полонених вижили лише 90.
Доля полонених червоноармійців могла б бути дещо кращою завдяки допомозі Червоного Хреста, яку надавали полоненим з інших країн, але сюди Червоному Хресту дорога була закрита.

Можливі запитання учнів:
- Ви говорили про густу мережу таборів для військовополонених. Чи є точні дані про кількість таборів? (більше 180 в яких, перебувало щонайменше 3.9 млн. осіб).
- Чому допомога Червоного Хреста була недоступною для радянських військовополонених? (СРСР не приєднався до Гаазьких конвенцій 1907 р. щодо військовополонених, саме ця конвенція гарантувала належні умови утримання військовополонених, в тому числі  крім того Й. Сталін вважав усіх військовополонених зрадниками і всі пропозиції про допомогу відкидав).
- Чи є дані про кількість військовополонених, що загинули в концтаборах? (Є дані, що за період війни в полон потрапило 6.2 млн. радянських бійців, з них загинули смертю мученика 4 млн. осіб, 1.8 млн. загинули на території України).

4. Голокост – геноцид єврейського народу.
Складовою масового знищення населення України стало цілеспрямоване винищення євреїв, циган і психічно хворих людей. З початком окупації Західної та Правобережної України нацисти створили у великих містах 50 гетто, до яких силоміць заганяли всіх євреїв. Це  були огороджені колючим дротом міські квартали, де вони жили в найзлиденніших умовах. Ізолювавши євреїв, гітлерівці або розстрілювали їх окремими групами за межами гетто, або відправляли на знищення в табори смерті, побудовані в Німеччині та Польщі.
Найбільшим гетто в Україні було Львівське (існувало з листопада 1941 р. по червень 1943 р.). У ньому утримували 409 тис. євреїв. З подальшим просуванням на схід їх винищували відразу на місці. Ці винищувальні акції виконували спеціальні групи, сформовані з нацистів і місцевих жителів, які співпрацювали з окупантами. В Одеській області євреїв знищували румунські війська. Мирне населення України шокували масові розстріли євреїв у Бердичеві, Браїлові, Дніпропетровську, Житомирі та багатьох інших містах і містечках. У Києві місцем знищення євреїв став Бабин Яр. Протягом 28 вересня – 3 жовтня 1941 р. тут було розстріляно майже 40 тис. євреїв. Тут розстрілювали, також, радянських партизанів, членів ОУН, військовополонених, заручників, психічно хворих людей.
Загалом окупаційний режим відповідальний за загибель 1.5 млн. євреїв. Ті, що залишилися живими в Україні, врятувалися завдяки місцевим жителям не євреям. Незважаючи на смертельну небезпеку вони мали мужність здійснити моральний подвиг. Цих людей назвали «праведниками світу», серед них і 1755 українців.

Можливі запитання учнів:
- Чи є дані скільки всього було знищено людей у Бабиному Яру? (понад 195 тис. осіб)
- Назвіть кого-небудь з українців занесених до списку «праведників світу»? (до цього списку занесені митрополит греко-католицької церкви А. Шептицький, греко-католицький священик О. Ковч).

5. Остарбайтери.
Остарбайтери – назва робітників із Східної Європи  в Третьому рейху.
6. Становище працівників, евакуйованих у східні райони СРСР.
Далі учитель пропонує пункти 5 і 6 опрацювати самостійно,вдома. Склавши порівняльну таблицю (ще один метод формування критичного мислення). Таблиця складається з трьох колонок, середня з яких – лінії порівняння. Лінії порівняння, в даному випадку, учні визначають у класі, спільно з учителем.
Отже, діти, давайте намалюємо таблицю в зошиті. Та визначимо лінії порівняння: (це теж момент актуалізації знань, лінії порівняння учні намагаються виділити на основі одержаних знань в курсі всесвітньої історії, при вивченні теми: «Друга світова війна». Учитель може допомогти учням у визначенні ліній порівняння).

Остарбайтери	Лінії порівняння	Евакуйовані робітники в східні регіони СРСР
	Обставини за якими вони опинилися на місці роботи, можливість свободи вибору.
	Умови транспортування
	Умови праці та побуту
	Ставлення місцевого населення

 

4. Закріплення вивченого.
Отже, діти, сьогодні ми опрацювали тему: «Нацистський окупаційний режим в Україні». Які думки та почуття виникли у вас від почутого? (Далі іде обговорення).

5. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання.
Вивчити § 3 підручника. Скласти порівняльну таблицю.

 

Урок № 5

Тема: Антинацистський рух опору в Україні.

Мета: Вивчити особливості руху опору в Україні, розвинути в учнів навички критичного мислення, виховати в них почуття патріотизму.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття уроку: колабораціонізм.

Обладнання:

• Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. Історія України 11 клас.- К.: Грамота 2011. – с. 41 – 50.
• Карта «Україна під час ІІ Світової війни».

Хід уроку:

1. Організаційний момент – 1 хв.
2. Перевірка домашнього завдання (актуалізація, виклик) – 15 хв.
3. Вивчення нового матеріалу (осмислення) –20 хв.
4. Закріплення вивченого (рефлексія) – 7 хв.
4. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання – 2 хв.

1. Організаційний момент.
Доброго дня, діти. Розпочинаємо наш урок. Його тема: «Антинацистський рух опору в Україні».

2. Перевірка домашнього завдання.
На минулому уроці ми вивчили особливості нацистського окупаційного режиму в Україні. Давайте побудуємо асоціативний ряд з прикметників, які на вашу думку характеризують зміст окупаційного режиму, який встановили гітлерівці на нашій території?
Можливий асоціативний ряд:
Жорстокий, нелюдський, злочинний, дискримінаційний, несправедливий, ворожий, виснажливий, звірячий, голодний, знищувальний, ненависний …

І це говорять люди, які тільки чули про німецький окупаційний режим, а уявіть, що відчували ті, які на власному досвіді спробували нацистського батога. Один із законів фізики говорить, що дія породжує протидію. Саме такою реакцією відповіли мешканці України, на нацистські злочини. Отже, сьогодні ми поговоримо про рух опору окупантам в Україні. Але перед цим повторимо вивчене на минулому уроці.
1. Розкажіть про адміністративне розчленування України після її окупації німцями. Покажіть на карті зони окупації.
2. Що таке «новий порядок»?
3. Мета запровадження «нового порядку» в Україні?
4. Яку мету переслідувала гітлерівська пропаганда, на захоплених українських територіях?
5. В чому полягав зміст плану «Ост»?
6. Яке місце в політиці нацистів займав терор?
7. Як здійснювалося економічне пограбування України?
8. З якою метою здійснювався вивіз населення до Німеччини?
9. Розкажіть про умови життя міського населення в умовах окупації.
10. Чому окупанти не ліквідували колгоспи?
11. Що ви знаєте про умови праці українських селян в німецьких громадських та державних господарствах?

Перевірка порівняльної таблиці(один з варіантів її виконання):

Остарбайтери	Лінії порівняння	Евакуйовані робітники в східні регіони СРСР
Тільки 10 % остарбайтерів, поїхали до Рейху добровільно, вони, або рятувалися від голоду, або повірили пропаганді, яка змальовувала райське життя в Німеччині. Решта – примусово. Окупанти використовували різні методи примусу – влаштовували облави на молодь, відправляли за списками, а щоб обранці не тікали, брали в заручники їхніх родичів.	Обставини за якими вони опинилися на місці роботи, можливість свободи вибору.	Робітники, переважно, вибору не мали, але евакуювалися охоче, втікаючи від війни. Виняток становили ті, що просилися на фронт. Під час евакуації промислових підприємств перевагу надавали висококваліфікованим робітникам, які мали «бронь» - звільнення від військової служби, коли евакуювали колгоспи – в першу чергу брали молодих і не одружених осіб, щоб не мати проблем із дітьми в дорозі та на місці роботи.
Остарбайтери, відправлені в першу хвилю, мали кращі умови транспортування та харчування. Решта – незадовільні умови. Відправляли товарними вагонами, які були перевантаженими. В дорозі майже не харчували, вагони не мали туалетів, а під час транспортування двері і вікна вагонів щільно закривалися. Частими були нальоти авіації союзників. Крім того, досить часто мали місце факти знущання конвоїрів над підопічними.	Умови транспортування	Задовільні, відправляли, переважно товарними вагонами, які не мали зручностей, були перебої в харчуванні. Постійними були нальоти німецької авіації. Особи, які супроводжували худобу, значну частину шляху ішли пішки.
Робітники в промисловості жили в спеціальних таборах, працювали по 8 – 12 годин на добу. Їм виплачували зарплату, але вираховували за проживання, одяг, харчування і тд., залишалися 1 – 5 марок на тиждень, за які нічого не можна було купити, оскільки в Німеччині було введено карткову систему. Робітники змушені були носити нашивку «ост» і були позбавлені свободи пересування, звільнення в місто було заохоченням. Для осіб, які працювали в сільській місцевості, робота тривала від зорі до зорі, вихідним вважалися 4 – 5 годин в другій половині дня в неділю. Найважче жилося працівникам державних підприємств. В сільській місцевості прохарчуватися було легше. Тільки в березні 1944 р. остарбайтерів урівняли в правах з рештою іноземних робітників.		Робота у важких умовах. Часто працювати доводилося на відкритому повітрі. Погане харчування (карткова система, яку отоварити було проблематично, через погане постачання). Проживали  в громадських будівлях, переобладнаних господарських приміщеннях. Однак, більшість підселяли в будівлі до місцевих жителів. Частину заробітної плати віддавали у Фонд оборони. Робочий день тривав до 12 годин.
Ставлення було переважно зневажливим, остарбайтери, в містах, мало контактували з місцевими жителями, оскільки проживали окремо від них. Працівники із сільської місцевості тісніше спілкувалися з місцевими жителями і відносини часто були доволі теплими.	Ставлення місцевого населення	Ставлення було теплим. Всі розуміли, що переселенці тимчасово займають їхнє житло, закінчиться війна і все стане на свої місця.

3. Вивчення нового матеріалу.
Опрацювання нового матеріалу відбувається у формі дослідження. Клас ділиться на три робочі групи, кожна з них одержує окреме завдання, яке оформляється як проект. Кінцеві результати дослідження, групи оформляють у вигляді презентацій і оприлюднюються під час проведення уроку-узагальнення.
Теми для досліджень:
Тема 1: «Участь українців у війні проти нацистської Німеччини».

• на боці СРСР (в Радянській Армії, партизанських загонах та з’єднаннях);
• в арміях країн Антигітлерівської коаліції;
• українці учасники руху опору в країнах Європи;
• українці герої війни (сюди бажано включити, також, про наших земляків героїв війни (особи які стали повними кавалерами ордена «Слави», а також Герої Радянського Союзу));
• втрати, які понесла Україна у війні проти Німеччини (людські – прямі та демографічні; матеріальні; спалені села, зруйновані міста і т.д.)

Проблемне питання: «Внесок українців в перемогу». Відповідь на нього повинно прозвучати, як висновок до презентації».

Тема 2: «Рух опору на території України, в роки війни з нацистською Німеччиною».

• течії руху опору в Україні, видатні представники кожної з них;
• завдання кожної течії, мета та засоби боротьби (підпільна діяльність, відкритий збройний опір);
• тактика, яку застосовували учасники руху опору, проти німців;
• внесок представників кожної течії в перемогу над ворогом.

Проблемне питання: «Порівняти внесок кожної течії українського руху опору в перемогу над ворогом». Відповідь на нього повинно прозвучати, як висновок до презентації».

Тема 3: «Колабораціонізм в Україні, в роки війни з нацистською Німеччиною».

• тлумачення поняття колабораціонізм;
• види колабораціонізму;
• причини колабораціонізму;
• ставлення радянської адміністрації до осіб, які перебували на окупованих Німеччиною територіях.

 Проблемне питання: «Чи вірним є твердження, що колабораціонізм в Україні мав масовий характер». Відповідь на нього повинно прозвучати, як висновок до презентації».

4. Закріплення вивченого.
‑ Що таке колабораціонізм? (- співпраця мешканців окупованої країни з окупантами під час ІІ Світової війни).
- Назвіть масштаби колабораціонізму в Україні.
- Назвіть причини, які змушували українців співпрацювати з окупантами?
- Скільки течій руху опору існувало в Україні в період ІІ Світової війни?
- Яку мету переслідували учасники радянського руху опору?
- Мета боротьби націоналістичного руху опору?
- Кого з діячів руху опору ви знаєте?

5. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання.
Вивчити § 4 підручника. Продовжити працю над проектами.

 

Урок № 6

Тема: Визволення України від нацистських загарбників.

Мета: Вивчити хід бойових за визволення України, розвинути в учнів навички критичного мислення, виховати в них почуття патріотизму.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття уроку: СМЕРШ, «чорна піхота».

Обладнання:

• Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. Історія України 11 клас.- К.: Грамота 2011. – с. 51 – 61.
• Карта «Україна під час ІІ Світової війни».

Хід уроку:

1. Організаційний момент – 1 хв.
2. Перевірка домашнього завдання (актуалізація, виклик) – 15 хв.
3. Вивчення нового матеріалу (осмислення) –20 хв.
4. Закріплення вивченого (рефлексія) – 7 хв.
5. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання – 2 хв.

1. Організаційний момент.
Доброго дня, діти. Розпочинаємо наш урок. Його тема: «Визволення України від фашистських загарбників».

2. Перевірка домашнього завдання.
Як ви думаєте, діти, чи довгожданим для українців було визволення території України від гітлерівців?
Учні пригадують особливості нацистського окупаційного режиму в Україні, а також ставлення українців до окупантів. Крім того можна поставити ряд запитань на знання матеріалу попередньої теми (бажано використовувати, так звані, «товсті» запитання):
1. Які історичні передумови виникнення двох течій руху Опору в Україні?
2. У чому ви вбачаєте суперечливість і трагедію українського національного руху в роки війни?
3. До яких форм та методів боротьби вдавалися учасники руху Опору в Україні?
4. Охарактеризуйте радянський партизанський рух в Україні у роки війни. Який вплив він мав на події, що відбувалися на фронтах?
5. Назвіть причини розколу в ОУН. Які наслідки мав цей розкол?
6. Чому зазнала краху спроба ОУН проголосити незалежність України ЗО червня 1941 р.?
7. Яку роль відіграли «похідні групи» ОУН в розгортанні національно-визвольного руху в Україні?
8. Які умови сприяли утворенню УПА?
9. Яким був розмах оунівського підпілля в Україні і які методи використовували нацисти у боротьбі з ним?

3. Вивчення нового матеріалу.
                                                       План.

1. Початок визволення України.
2. Бої на Лівобережжі.
3. Визволення Києва.
4. Визволення Правобережжя та Південної України.
5. Примусове виселення народів з Криму.
Клас поділяється на 5 груп, які вивчають одне з винесених на вивчення на уроці питань, кожен учень працює індивідуально. Завдання: Скласти сюжетну таблицю.

Хто? Що?	Що зробив?	Коли?	Де?	Як?

Далі приклад можливої сюжетної таблиці для першого питання.

1. Початок визволення України.

Хто? Що?	Що зробив?	Коли?	Де?	Як?
Битва	Тривала	Від 17 липня 1942 р. до 2 лютого 1943 р.	Під Сталінградом
Ворог	Втратив 1.5 млн. чоловік – четверту частину задіяних на радянсько-німецькому фронті військ	Від 17 липня 1942 р до 2 лютого 1943 р.	Під Сталінградом
Радянські війська	Перейшли в контрнаступ	19 листопада 1942 р.	Під Сталінградом
Радянські війська	Визволили с. Півнівку	18 грудня 1942 р.	Міловський район Ворошиловградської області.
Червона армія	Наступала	До лютого 1943 р.	На Лівобережжі	Успішно
Радянські війська	Визволили Харків	16 лютого	На Лівобережжі
Фельдмаршал Манштейн	Перейшов у контрнаступ	19 лютого	Під Харковом
Противник	Захопив Харків	16 березня
Противник	Захопив Бєлгород	18 березня
Жорстокі бої	Тривали	До 23 бе резня 1943 р.	Під Бєлгородом
Лінія фронту	Стабілізувалась	23 березня 1943 р.	Під Бєлгородом

 

4. Закріплення вивченого.
1. Яке значення для визволення України мали Сталінградська та Курська битви?
2. Чим ви можете пояснити великі людські втрати Червоної армії під час визволення столиці України?             
3. Що таке «чорна піхота»? (новобранці призвані до лав Радянської армії, на щойно визволених територіях СРСР, переважно на Лівобережжі, назву одержали через цивільний одяг в якому ішли у бій).
4. Що таке «СМЕРШ»? (військова контррозвідка Радянської армії, офіційно вона називалася «особливий відділ»).
5. Поясніть, чому втрата України в 1944 році стала най відчутнішим воєнно-стратегічним ударом по Німеччині та її збройних силах.

Крім запитань, учитель обов’язково повинен перевірити роботу учнів з сюжетними таблицями. Закінчені сюжетні таблиці зібрати і перевірити у вільний час після уроків. Учні,що не встигли завершити роботу над таблицею, одержують завдання закінчити її вдома.

5. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання.
Вивчити § 5 підручника. Завершити роботу над сюжетною таблицею. Продовжити працю над проектами.

 

Урок № 6

Тема: Визволення України від нацистських загарбників.

Мета: Сформувати уявлення учнів про перебіг подій на завершальному етапі війни в Україні, розвинути в учнів навички критичного мислення, виховати в них почуття патріотизму.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття уроку: Дивізія СС «Галичина» (дивізія (11 тис. осіб) в структурі охоронних підрозділів нацистської партії, яка складалася з українців, які добровільно вступили до її складу в надії, що дивізія стане основою майбутніх збройних сил незалежної України) , капітуляція ( у міжнародному праві припинення боротьби і здача збройних сил однією з воюючих держав. Беззастережна капітуляція підписується, як правило, при повному розгромі збройних сил).

Обладнання:

• Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. Історія України 11 клас.- К.: Грамота 2011. – с. 61 – 70.
• Карта «Україна під час ІІ Світової війни».

Хід уроку:

1. Організаційний момент – 1 хв.
2. Перевірка домашнього завдання (актуалізація, виклик) – 15 хв.
3. Вивчення нового матеріалу (осмислення) –20 хв.
4. Закріплення вивченого (рефлексія) – 7 хв.
5. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання – 2 хв.

1. Організаційний момент.
Доброго дня. Тема нашого сьогоднішнього уроку: «Україна на завершальному етапі війни (1944 – 1945 рр.). Сьогодні ми вивчимо обставини завершення визволення України від гітлерівських загарбників, а також поговоримо про участь українців у визвольному поході Радянської армії в Європі та у розгромі мілітаристської Японії.

2. Перевірка домашнього завдання.
А зараз пригадаємо вивчене на минулому уроці:
- Яка битва ІІ Світової війни, на Східному фронті, поклала початок визволенню України?
- Яке значення для визволення України мала Курська битва?
-  Визначте етапи визволення України від гітлерівців, виокремивши при цьому головні битви.
- Чим ви можете пояснити, що червоноармієць під час активних бойових дій залишався в строю, в середньому, 8 діб до поранення чи загибелі?
- Чому визволення України від гітлерівців було надзвичайно кровопролитним?
- Чим відрізнялася радянська тактика проривів фронту від німецької?
- Поясніть термін «чорна піхота»?
- Що таке депортація?
- Поясніть причини депортації кримських татар та інших народів Криму та Південної України?
- Поясніть, чому втрата України в 1944 р. стала найвідчутнішим воєнно-стратегічним ударом по Німеччині та її збройним силам?

3. Вивчення нового матеріалу.
                                                      План.
1. Вигнання окупантів з України.
2. Становище в західних областях України.
3. Завершення ІІ Світової війни.
4. Героїзм українського народу.
5. Ціна перемоги.
6. Культура в роки війни.

Дослідницька група яка вивчає тему: «Участь українців у війні проти нацистської Німеччини». Одержує завдання опрацювати пункти 4 і 5 § 6 підручника і виконати завдання:
- Оцінити і показати, на прикладах, внесок українського народу в перемогу над ворогом?
- Ціна перемоги для Українського народу.
Решта учнів читає пункти 1 – 3 § 6 і робить олівчиком помітки на полях (використання методу «Інсерт» - читання з позначками).
- знайома інформація, це я знав раніше (+);

- нова інформація (-);

- суперечлива інформація, я так не думав (✓);

- недостатня інформація, про це хотілося б довідатися більше (?).

4. Закріплення вивченого.
Питання до групи, яка опрацьовувала пункти 4 і 5:
- Назвіть українців героїв Другої світової війни.
- Скількома людськими життями заплатила Україна за перемогу?
Далі іде аналіз роботи решти класу. За браком часу доцільно зосередити увагу учнів на обговоренні суперечливої інформації та інформації про яку хотілося б дізнатися більше.

5. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання.
Вивчити § 6 підручника. Зробити таблицю: «Культура в роки війни» за зразком.
 

Галузь культури	Втрати	Здобутки

 

Урок 14.

Тема: Україна в ІІ Світовій війні (1939 – 1945).

Мета: узагальнити знання учнів з даної теми, підготувати їх до написання підсумкової контрольної роботи, закріпити основні навички, одержані під час вивчення матеріалу, виховати почуття патріотизму і гордості за свій народ.

Тип уроку: урок-узагальнення.

Обладнання:
- комп’ютерний клас (інформаційні технології);
- Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. Історія України 11 клас.- К.: Грамота 2011. – с.8 – 71.
- Карта «Україна під час ІІ Світової війни».

Епіграф:

«Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, переш за все українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі, як Україна!»   Едгар Сноу.

Хід уроку:

1. Організаційний момент. 2 хв.
2. Розминка. 6 хв.
3. Презентація проектів. 24 хв.
4. Займи позицію. 10 хв.
5. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання. 3 хв.
1. Організаційний момент.
Доброго дня, діти. Сьогодні ми з вами проведемо підсумковий урок з теми: «Україна в ІІ Світовій війні».  Епіграфом до нього є вислів відомого американського журналіста Едгара Сноу: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, переш за все українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі, як Україна!». Сьогодні ми і розберемося чи мав рацію американський журналіст.

2. Розминка.

1. Перехід Червоної Армії через радянсько-польський кордон.
2. Назвіть території приєднані до СРСР в період з 17 вересня 1939 по 22 червня 1941 року.
3. Як називалася політика радянської влади на ново приєднаних територіях, зміст якої полягав у приведенні внутрішнього життя цих територій до загально радянських стандартів?
4. Назвіть основні напрямки радянізації західних областей України?
5. Назвіть дату початку Великої Вітчизняної війни?
6. Які фронти були створені на території  України з початком війни?
7. Хто стояв на чолі фронтів?
8. Які міста України відзначилися тривалою обороною в роки війни?
9. Назвіть дату повної окупації України нацистами. Населений пункт.
10. Назвіть найбільшу адміністративно-територіальну одиницю створену окупантами на території України?
11. Хто очолював керівництво рейхскомісаріатом «Україна»?
12. Столиця рейхскомісаріату «Україна».
13. Назвіть дату початку визволення території України. Населений пункт.
14. Яка битва створила сприятливі умови для визволення території Лівобережної України?
15. Що таке «Східний Вал»?
16. Дата визволення Києва.
17. Як називалася стратегічна військова операція розроблена Ставкою Верховного Головнокомандувача і ставила за мету повне визволення території України?
18. Скільки було створено фронтів на території  України під час її визволення? Як вони називалися?
19. Назвіть дату повного визволення території України від гітлерівців.

3. Презентація проектів.

Відбувається презентація проектів(роздруківку слайдів, виконаних учнями ви можете переглянути в додатках):
І. «Участь українців у війні проти нацистської Німеччини».
ІІ. «Колабораціонізм в Україні, в роки війни з нацистською Німеччиною».
ІІІ. «Рух опору на території України, в роки війни з нацистською Німеччиною».

Пояснювальна записка:
на початку вивчення теми: «Україна в ІІ Світовій війні» клас було поділено на три робочі групи, які досліджували, вказані вище, проблеми та намагалися відповісти  на окремі проблемні запитання, поставлені учителем. Кожна з груп одержала додаткове завдання оформити результати роботи у вигляді презентації (метод проектів) та оприлюднити її на підсумковому уроці.

Завдання, які одержали робочі групи:

Тема 1: «Колабораціонізм в Україні, в роки війни з нацистською Німеччиною».

• тлумачення поняття колабораціонізм;
• види колабораціонізму;
• причини колабораціонізму;
• ставлення радянської адміністрації до осіб, які перебували на окупованих Німеччиною територіях.

 Проблемне питання: «Чи вірним є твердження, що колабораціонізм в Україні мав масовий характер». Відповідь на нього повинно прозвучати, як висновок до презентації».

 

Тема 2: «Рух опору на території України, в роки війни з нацистською Німеччиною».

• течії руху опору в Україні, видатні представники кожної з них;
• завдання кожної течії, мета та засоби боротьби (підпільна діяльність, відкритий збройний опір);
• тактика, яку застосовували учасники руху опору, проти німців;
• внесок представників кожної течії в перемогу над ворогом.

Проблемне питання: «Порівняти внесок кожної течії українського руху опору в перемогу над ворогом». Відповідь на нього повинно прозвучати, як висновок до презентації».

 

Тема 3: «Участь українців у війні проти нацистської Німеччини».

• на боці СРСР (в Радянській Армії, партизанських загонах та з’єднаннях);
• в арміях країн Антигітлерівської коаліції;
• українці учасники руху опору в країнах Європи;
• українці герої війни (сюди бажано включити, також, про наших земляків героїв війни (особи які стали повними кавалерами ордена «Слави», а також Герої Радянського Союзу));
• втрати, які понесла Україна у війні проти Німеччини (людські – прямі та демографічні; матеріальні; спалені села, зруйновані міста і т.д.)

Проблемне питання: «Внесок українців в перемогу». Відповідь на нього повинно прозвучати, як висновок до презентації».

4. Займи позицію.

Учні відповідають на основне проблемне запитання теми: «Чи була радянсько-німецька війна вітчизняною для українців»? (Учні повинні не тільки зайняти позицію, але і обґрунтувати свою точку зору. У випадку наявності в учнів протилежної точки зору відбувається дискусія під час якої кожна із сторін відстоює свою позицію).

5. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання.
Дорогі діти. Давайте, відповімо ще на одне питання:
- Чи правдиво висловився Едгар Сноу? (Позиція дітей визначається, також, шляхом голосування, тобто використовується метод «Займи позицію»).

Домашнє завдання: підготуватися до підсумкової контрольної роботи. Повторити § 1 – 6.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література.

1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти//Освіта України. - № 5 від 20 січня 2004 р.
2. Марченко О.Г. Формування критичного мислення школярів. Харків: Основа, 2007. – 156 с.
3. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії. Харків: Основа, 2007. – 191 с.
4. Баханов К.О. Дослідницька робота на уроках історії. Харків: Основа, 2004. – 208 с.
5. Баханов К.О. Навчання історії в школі. Інноваційний аспект. Харків: Основа, 2005. – 188 с.
6. Левітас Ф.Л., Салата О.О. Методика викладання історії. Посібник вчителя. Харків: Основа, 2006. – 196 с.
7. Терно С. Критичне мислення: чергова мода чи нагальна потреба//Історія в школі. – 2007. - № 4. – с. 13 – 15.
8. Осадчук Р. Особливості самостійної роботи учнів у профільному навчанні//Історія в школі. – 2007. – № 78. – с. 12 – 19.
9. Десятов Д. Побачити, відчути, проаналізувати//Історія в школах України. – 2005. - № 5. – с. 21 – 23.
10.  Тягло О.В. Критичне мислення: Навчальний посібник. - Х: Основа, 2008. - 189 с.
11.  Тягло А.В., Воропай Т.С. Критичне мисленння: проблема світової освіти ХХI століття // Постметодика, №3 (35). - 2001. - С. 19-26.