Посібник для вихованців гуртка "Моделювання іграшок-сувенірів"

 

ПОЗАШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ БУДИНОК

ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Посібник для вихованців гуртка «Моделювання іграшок-сувенірів»

 

 

 

 

 

 

 

Керівник гуртка

Руденко Галина Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Біляївка, 2017

 

 

 

 

М’яка іграшка…

А якщо ця іграшка ще й зроблена своїми руками?!

Іграшки ручної роботи завжди популярні й модні!

Адже вони частина енергії того, хто їх створює,

хто вкладає в них свою клопітку працю,

свій світогляд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

1.Вступ……………………………………………………….....ст.  4

2. Що потрібно для роботи……………………………………ст.  5

3. Це потрібно знати…………………………………………...ст. 10

4. Як виготовити лекала іграшки……………………………. ст..11

5. Про шви……………………………………………………...ст. 13

6. Про кроїння………………………………………………… ст. 16

7. Як змінити розмір іграшки…………………………………ст. 18

8. Зшивання деталей іграшки ..……………………………… ст. 20

9. Як наповнити іграшку………………………………………ст. 21

10. Так виглядає каркас……………………………………… ст. 21

11. Про обличчя іграшки……………………………………… ст. 22

12. Очі іграшки………………………………………………… ст. 23

13. Кожній іграшці потрібен також ніс………………………. ст. 24

14. Послідовність виготовлення іграшки ……………………. ст. 25

15. Послідовність виготовлення іграшки – сувеніра 

     «Лялька  в  українському  національному  костюмі»….…. ст. 26

16. Викрійка іграшки «Лялька  в  українському

      національному  костюмі»……..………………………….... ст. 33

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

 Багато хто з дорослих дбайливо зберігають улюблені м'які іграшки , з якими вони грали в дитинстві і лягали спати, міцно обнявши плюшевого ведмедика, зайчика м'якого або ганчір'яну ляльку, яку мама зробила для доньки своїми руками. Час летить швидко, і ось вже наші дітки із задоволенням грають з іграшками з далекого дитинства, викликаючи у нас розчулення і приємні спогади. 
 Багато дитячих психологів вважають, що у малюка, починаючи з 2-3 років,обов'язково повинні бути свої м'які іграшки - різного розміру і з різних матеріалів. Сьогодні багато дитячих магазинів пропонують широкий асортимент м'яких іграшок – з різноманітних матеріалів, хитромудрі викрійки перетворюють ляльок, зайчиків, ведмедиків в гарних та привітних дитячих персонажів у досвідчених руках майстрів. 

 Але м'які іграшки, створені своїми руками, є набагато унікальніші та цінніші від покупних. Лялька, створена своїми руками, буде завжди зберігати тепло Ваших рук і енергетику, а також любов до своєї дитини, яку Ви вклали в створений м'який виріб. 

 Поява кожного виробу — завжди несподіванка, все залежить від наявності у виконавця смаку, певних навичок шиття та часу для виготовлення.

 Найдоступнішою і неповторною  є іграшка, яка робиться зі звичайного клаптика, що під рукою. Це може бути і носова хустинка, і розкішна хустка і звичайний клаптик тканини. А найріднішою є іграшка із клаптиків маминої сукні чи татової сорочки. Вона дійсно зігріває і оберігає дитину.

 Навіть за однією й тією самою викрійкою неможливо створити дві однаковісінькі іграшки ручної роботи. Це завжди сюрприз! Така саморобка може стати гарним другом для дитини. 

 Якщо ви хочете завжди бути оригінальними та вишуканими в своїх подарунках близьким і знайомим — зробіть власними руками м'яку іграшку, а дана пам’ятка  Вам у цьому допоможе. Успіхів!

 

 

 

 

 

2. Що потрібно для роботи?

 Перш, ніж розпочати роботу, потрібно приготувати необхідні матеріали та інструменти. Це:

•      тканина в якій не обторочуються краї, наприклад драп, фліс, байка, фетр, або штучне хутро, махрові теніски, байкові халати, сорочки. Це самі зручні матеріали для іграшок. Можна використовувати старі драпові пальта і шуби з штучного хутра, фетрові шляпи.

    

 

 

 

  

 

•      Маленькі ножиці з гострими кінчиками для хутра і звичайні ножиці для роботи з тканиною і папером.

 

         

 

•      Альбом для замальовок, і викрійок, картон для лекал.

 

 

•      Олівці, гелеві шарикові ручки кількох кольорів, тонкий сухий шматочок мила для переведення лекал на тканину.

 

•      Наповнювач для об’ємних іграшок – синтепон, вату, ватин, силіконовий наповнювач.

 

 

Якщо таких наповнювачів нема, то можна використовувати нарізані маленькі шматочки тканини або хутра, але тоді іграшки будуть важкими.

 

- набір швацьких голок для ручного шиття, булавки з головками, гольник.

 

 

   

   

 

- швейні нитки в тон тканини і хутра, кольорову клейонку, дерматин чи шкіру, ґудзики.

 

   

 

 

 

 

 

 

 

- фурнітуру для оформлення іграшок: бусинки, атласні стрічки, тасьму, шнурочки і т.д.

  

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Це потрібно знати!

  В описах техніки виготовлення іграшок зустрічаються терміни, значення яких необхідно знати.

 Деталь – це частина іграшки, яка викроюється із тканини чи хутра по кромці лекала.

 

 

 Викрійка – це контур деталей іграшки, намальованих на папері. На викрійці пишуться всі дані про деталі. Стрілки показують дольову нитку, або направлення ворса.

 

 

Лекало – це викрійка, вирізана із паперу чи картону. Всі лекала однієї іграшки зберігаються разом, наприклад в конверті з назвою іграшки.

 

 

 

 

4. Як виготовити лекала іграшки?

Лекала найкраще робити з картону, тому що тверді лекала щільніше прилягають до матеріалу, їх легше обводити, вони більш довговічні.

 

1.   Копіюємо викрійки іграшки на кальку, слідкуючи за тим, щоб калька не зсувалася з паперу.
2.   На аркуш картону накласти аркуш копіювального паперу, а зверху скріплюємо скріпками кальку з намальованими на ній викрійками.

 Простим олівцем або кульковою ручкою обведіть викрійки по контуру. На картоні утвориться копія викрійки. Нанесіть на викрійку всі позначення і надписи (назва деталей і їх кількість).

Виріжте лекала та покладіть їх у конверт. На конверті напишіть назву іграшки. Зберігаючи лекала, можна зшити таку ж м'яку іграшку ще раз, не витрачаючи час на виготовлення лекал.

 

 

Виточка – служить для надання деталі об’єму. На деталях з хутра її вирізують по лінії і зшивають «петельним» швом, або швом «через край». На деталях із тканини виточку не вирізають.

 

 

Ескіз -  попередній малюнок іграшки, яку будете шити. Це буває тоді, коли ви конструюєте, придумуєте модель іграшки  самостійно.

    

 

5.Про шви

 

 Коли ви робите іграшки, вам доводиться використовувати різні тканини: товсті й тонкі, міцні й сипкі, ворсисті й гладенькі. Залежно від тканини ви повинні добрати нитки та голку, а також обрати шов, яким шитимете свою іграшку. Познайомтесь з кількома ручними швами:

 

 Простий шов "вперед голку"  виконується справа наліво. Довжина та частота стібків можуть бути різними. За призначенням – це зметувальний шов. Його використовують для тимчасового скріплення деталей виробу. Зовні він схожий на пунктирну лінію і має однаковий вигляд з обох боків. Щоб з’єднання деталей було міцним, шов «вперед голку» застосовують у два прийоми – спочатку в одному напрямку, а потім у зворотному, заповнюючи проміжки між виконаними стібками. Такий шов виглядає однаково, як суцільна лінія ї щільно притиснених один до одного стібків.

 

 

 

 

 

 Шов "назад голку» виконується справа наліво. Голку виколюють на лицьовий бік. Потім відступивши назад на довжину стібка вколюють голку на виворіт і проводять її на довжину трьох стібків вперед. Стібки повинні мати однакову довжину. Наступне виколювання назад роблять в проміжку поміж виколюваннями. Лицьовий бік шва нагадує шов «вперед голку», а з вивороту стібки накладаються один на одного.

 

 

 

 Шов "строчка"  застосовується для зшивання внутрішніх контурів деталей. З лицьового боку він виглядає як машинна строчка. Виконують його справа наліво. Стібки повинні бути маленькими, довжина стібка - 0,5 см. Зшиваючи деталі потрібно міцно підтягуючи стібки. Між стібками не повинно бути проміжків.

 Шов "через край" застосовується для зшивання деталей із сипучих і не сипучих матеріалів з виворітного боку з послідуючим їх вивертанням. Шов

 

 

"через край" застосовується також для з’єднання деталей із штучного хутра. Цей шов повинен бути бути густим і міцним. Рідше шов "через край" використовується для призбирування країв заготовок та під час виготовлення дрібних деталей, таких як кульки, накладки на мордочки.

Рис. 4

 

 Шов «Петельний»   може бути використаний як оздоблювальний так і з’єднувальний для скріплювання з зовнішнього боку деталей виробу, якщо тканина не сипуча. Якщо ж тканина сипуча, то шов застосовується як з’єднувальний з внутрішньої сторони деталей виробу. 
 Петельний шов складається з окремих петлеподібних стібків і виконується справа наліво. Голкою проколюють тканину зверху донизу по вертикальній лінії. При цьому нитка завжди залишається під голкою. Нитку потрібно протягувати крізь тканину плавно, тому що із-за різких рухів петлі будуть затягнутими нерівномірно. Коли елементи з’єднані петельним швом не вивертаються, вузлик варто хованим між деталями. Якщо у процесі шиття закінчується нитка, то вводити нову потрібно на другому-третьому стібку від кінця. В цьому випадку перехід на нову нитку буде не помітний і робота виглядатиме акуратно. 

 

Рис. 5

 Потайний шов  використовується, коли виникає необхідність акуратно зашити отвір, залишений для вивертання та наповнення. Голку виколюють з

 

 

вивороту на лицьовий бік однієї з деталей. Далі з лицьового боку іншої деталі виконується стібок «вперед голку», потім такий же стібок виконують на першій деталі і нитку гарно підтягують. Стібки повинні бути не великими.

 

 Пам’ятайте: всі шви треба виконувати дуже акуратно, рівними густими стібками. Інакше, коли ви почнете набивати готовий виріб наповнювачем, шви розійдуться, крізь дірки прозиратиме вата, і ваша іграшка, навіть найцікавіша, з гарного матеріалу, не матиме ніякого вигляду!

 

 

6. Про кроїння

 Перш ніж шити іграшку, ви маєте її покроїти. Для цього вам потрібні будуть викройки – вирізані з паперу деталі іграшки, а точніше, - лекала. Що таке лекала? Це ті самі  викройки, тільки зроблені не з тонкого, м’якого, а з цупкого паперу або картону. Такі лекала щільно прилягають до тканини. Їх зручно обводити олівцем або кульковою ручкою. До того ж вони довго зберігають форму і ними можна користуватися кілька разів.

   Запам'ятайте!!! Ніколи не перезнімайте викройку одразу з книжки. Спершу переведіть її на кальку або інший прозорий папір і лише після цього - на картон.  Лекала готові.

Тепер необхідно визначити дольову і поперечну лінію на тканині. Якщо тканину потягнути в різні боки по дольовій лінії, то вона не буде розтягатися, по поперечній – буде, а по косій буде тягнутися дуже добре. Якщо ми, наприклад обведемо дві парні деталі, але одну по дольовій, а іншу по поперечній нитці, то наша іграшка буде однобока і перекривлена, тому що при наповнені один бочок розтягнеться впоперек, а другий поздовж і вийде карикатура на іграшку!

Покладіть лекала   на виворітній бік тканини так щоб дольова нитка розміщувалась паралельно висоті (довжині)  іграшки,  міцно притисніть і починайте обводити. Стежте за тим, щоб лекало не зсувалося.

Всі парні деталі обведіть двічі – спочатку з правого потім з лівого боку.

Слідкуйте, щоб олівець(чи крейда) був гостро заточений, інакше Ви не зумієте з максимальною точністю перевести контури викрійки на тканину. Дуже зручно для цього використовувати спеціальні олівці для малювання по тканині. Перевірте ще раз розмітку на тканині. Тільки після цього деталі можна вирізати.

 

 

          Якщо ви взяли тканину картату чи смугасту, пильнуйте щоб лекала лежали в одному напрямку. Наприклад, тканина у вас смугаста, значить, смужки на всіх деталях мають бути розташовані однаково – горизонтально чи вертикально.

 

 

 

 Розкладаючи лекала на тканині, не забувайте про припуски на шви. Пам’ятайте – лише хутро і фетр не потребують припусків, тому лекала на них можна класти впритул одне до одного.

 

7. Як змінити розмір іграшки?

 

Зробити це дуже просто. Всі викройки при бажанні можна збільшити  або зменшити. Робиться це за допомогою сітки з більшими або меншими сторонами квадратів. Подивіться на малюнок, і ви одразу про все здогадаєтеся.

 

 

 

 

 Для більшої впевненості опишу це дійство. Треба перезняти викрійку іграшки, яка вам  сподобалася на зошит в клітинку (або самим розкреслити лист клітинами), а на іншому аркуші, побільше, викреслити сітку з більш великих квадратів. Розрахувати їх розмір можна так: якщо, приміром, ми хочемо збільшити викрійку в 4 рази, значить, довжину сторони квадрата на першому аркуші (з маленької викрійкою) треба помножити на 4. На аркуші з зошита довжина сторони квадрата 0,5 см, значить, помноживши її на 4, одержуємо 2 см. Розкреслимо великий аркуш такої сіткою і перенесемо весь малюнок з маленького аркуша. Для полегшення процесу можна спочатку проставити крапки в місцях перетину контурів викрійки з лініями сітки, а потім з'єднати їх. Слід зазначити, що чим дрібніша сітка в первинному варіанті викрійки, тим точніше виходить форма. При бажанні можна також зменшувати викрійки, користуючись цим же методом, але діючи в зворотному порядку: на нашу викрійку накладаємо більш велику сітку, а потім на більш дрібної вичерчуємо зменшену викрійку.

Це старий «дідівський» спосіб.  А за допомогою комп'ютера змінити масштаб зображень можна дуже швидко і легко. Для цього можна скористатися різними способами, адже існує безліч графічних програм на зразок Фотошопа. Якщо у вас встановлена ця програма і ви нею користувалися хоча б раз, ви, швидше за все, знаєте, що треба робити. Але про всяк випадок нагадаємо.

Отже, перший спосіб - Фотошоп.

Клацаємо по картинці (або за викрійці) правою кнопкою миші. У контекстному меню вибираємо "Зберегти як". Зберігаємо в тій папці, в якій вам потім буде зручно шукати. Так можна зберегти скільки завгодно картинок. Далі запускаємо Фотошоп, і в ньому відкриваємо нашу викрійку. Тепер треба натиснути в меню кнопку "Зображення", і в спливаючому меню вибрати "Розмір зображення". Тут можна встановити будь-які потрібні вам значення (зверніть увагу на те, щоб вони виражалися в сантиметрах). За замовчуванням тут встановлена пташка на рядку "Зберегти пропорції", краще її не чіпати) Після зміни розміру можна викрійку віддрукувати. 

Зверніть увагу: всі викрійки накреслені на стандартних аркушах формату А4, тому, якщо ви хочете зшити іграшку такого розміру, який передбачався спочатку її викрійкою, встановіть ширину зображення рівною 20-21 см, а висота встановиться автоматично. 

 

Другий спосіб - використання програми Word.

Клацнемо по картинці правою кнопкою миші, виберемо "Копіювати". Потім відкриваємо Word, вставляємо в нього скопійоване зображення. Знову клацаємо по зображенню (вже в Word'е) правою кнопкою, вибираємо "Формат малюнка". Відкриється вікно, в якому нам буде потрібна вкладка "Розмір". Тут є розділ "Розмір і поворот".Встановлюємо висоту або ширину потрібного значення (в оригіналі - ширина 21 см, але ви можете вибрати свою - більше або менше). Знову ж таки не раджу чіпати галочку на рядку "Зберегти пропорції") Тепер можна друкувати. 

Але тут треба врахувати один момент: змінюючи розмір іграшки, ви можете спотворити її. Візьмемо такий приклад: маленьке курча з двох кульок і курча вдвічі більше. Маленькому курчаті не потрібні хвостик чи крильця, а от збільшене курча без крил і хвоста здаватиметься незакінченим.

Має значення і матеріал, з якого буде робитися іграшка. Скажімо, хутро з довгим ворсом не годиться для маленьких іграшок, бо приховує їхню форму. Чим іграшка більша,тим довший ворс може мати хутро.

 

8.Зшивання деталей іграшки

 Зшивають іграшку точно по лініях вручну або на швейній машині. Якщо Ви шиєте дрібні іграшки, то шви виконуються з лицьового боку і тоді вони виступають як декоративна прикраса. Для іграшок середніх і великих розмірів деталі, як правило, зшиваються з виворітного боку, а потім їх вивертають назовні. Перед тим як вивернути іграшку, шви потрібно підрівняти і зробити надсічки, тоді вивернути її буде легше, а краї деталі будуть виглядати охайно та рівно. Нитки потрібно підбирати у відповідності з кольором тканини.

 

 

 

 

9. Як наповнити іграшку?

Раніше для набивання використовували солому, тирсу, стружку, вату, волокна бавовни.  Тепер використовуються сучасні матеріали: синтепон, синтетичні гранули тощо.

 Отже беріть невеличкі клаптики вати і, не згортаючи їх у грудочки, паличкою проштовхуйте у найвіддаленіші, найвужчі місця. Після цього заповніть більші частини форми. Стежте, щоб іграшка наповнювалась рівномірно, поступово. Не треба набивати її надто щільно, але й порожніх місць бути не повинно.

М'які іграшки часто виконуються з каркасом всередині. Каркас виконує функцію скелета, надаючи іграшці задуману форму. Каркаси виконуються з мідного дроту діаметром 2 - 2,5 мм. Мідний дріт легко ріжеться простими кусачками, гнеться й зберігає форму. Перед тим як готовий каркас вставити в іграшку, його потрібно рівномірно обгорнути ватою. Гострий кінчик дроту, що може виступати з обгортки зрізати або підпиляти напилком.

 Наповнюючи іграшку з каркасом, потрібно стежити, щоб каркас розташовувався чітко по центру і з усіх боків, знизу і зверху був ізольований набиванням, так щоб іграшка залишалася м'якою, а каркас служив тільки скелетом для підтримання форми і не випирав назовні.

10.Так виглядає каркас

 

 

 

 

11.Про «обличчя» іграшки

 

Важливим моментом в роботі над іграшкою є оформлення «обличчя» або «мордочки». Треба вміти правильно розташувати на голові очі, ніс, рот і вуха. Від цього залежить вираз обличчя іграшки. Вона здаватиметься доброю, веселою, симпатичною або сердитою, сумною, серйозною.

Існує кілька загальних правил. У звірят очі розташовують на рівні перенісся, а ніс посередині нижньої половини мордочки. У ляльок очі розмішують на умовній лінії, що ділить обличчя навпіл – на верхню та нижню частини.

 

 

 

 

 

 

 

 

Але часом можна порушити ці пропорції, щоб підкреслити характер або настрій іграшки.

 

      

 

12.Очі іграшки

 

Очі в іграшок можуть бути різні за кольором та формою. Робити їх можна з ґудзиків на ніжці. Якщо під темний ґудзик підкласти шматочок світлого матеріалу чи клейонки, ґудзик здаватиметься зіницею. Можна зробити навпаки – на світлий ґудзик наклеїти зіницю з темного паперу, клейонки чи блискучої тканини.

До речі, у другому випадку можна використати й ґудзики з дірочками, тільки спочатку їх треба пришити, а вже після цього наклеїти зіницю. Як правило,під зіницю роблять світлу підкладку, хоча інколи буває потрібна кольорова. Наприклад, у кішки, лева, тигра вона може бути зелена, а у сіамської кішки – яскраво - голуба.

Пташині очі добре вирізняються на жовтому та жовтогарячому фоні. Часом під зіниці роблять подвійні підкладочки: спочатку на білий фон наклеюють кольорове кружальце, а вже на нього – зіницю.

По формі очі можуть бути і круглі, і видовжені, й овальні – все залежить від вашого задуму.

Дуже цікаві «рухливі» очка можна зробити з прозорих пластмасових упаковок для ліків. Виріжте два футлярчики (з припуском) і наклейте їх на папір. В середину кожного не забудьте вкласти маленьку кульку: дробинку, перчинку або намистинку. Стежте, щоб кулька не приклеїлася до паперу: вона має вільно «бігати» всередині ока.

 

 

13. Кожній іграшці потрібен також ніс

У звіряток він робиться дуже просто. Візьміть клаптик блискучої чорної тканини, оксамиту або м’якої клейонки, виріжте кружальце, стягніть його по колу міцною ниткою. Вийде капшучок. Щільно наповніть його ватою, щоб він перетворився на кульку. Ця кулька і буде носом, майте на увазі, що у песика носи трохи більші, ніж у котенят або мавп.

Ніс-кулька може бути і в деяких ляльок – наприклад, у гномика чи клоуна. Всім іншим лялькам все-таки краще «ліпити» носики з такої самої тканини, з якої зроблена вся голівка. Виріжте маленький трикутничок і змастіть його зісподу клеєм. Коли клей трохи підсохне, надайте носику певної форми і приклейте його на місце.

 Такий носик можна зробити й мавпочці, хоча деяким мавпочкам більше пасує ніс-кулька, а якій-небудь кішці – трикутничок. Кому що  – вирішувати вам. Тут усе залежить від вашої уяви

 

 

14.Послідовність виготовлення іграшки

Виготовлення м'якої іграшки складається з кількох етапів: 

•               Ескіз майбутньої іграшки;
•                  підбір матеріалу та підготовка його до роботи (прання, відпарювання тканини); 
•                  робота над викрійками деталей іграшки;
•                  виготовлення лекал іграшки;

-        розкрій деталей;

•     зметування та зшивання окремих деталей іграшки; 
•     набивання окремих деталей іграшки; 
•     збирання конструкції в одне ціле;
•     остаточне оформлення роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15.Технологічна послідовність виготовлення іграшки – сувеніра  “Лялька  в  українському  національному  костюмі”

 

 

 

 

 

 

 

№	Послідовність робіт	Поопераційні  ескізи, технічні  умови  використання	Інструменти  та  матеріали
1	2	3	4
1	Підібрати   тканину  для  виготовлення  основи  ляльки  (льон, ситець, бортівка), обкрейдувати  лекала, викроїти деталі. 2 дет. голови  (№1  на  схемі) 2 дет. тулуба (№2  на  схемі)	Лекала  на тканині  розташувати,  враховуючи  прибавки  на  шви (0,5 – 0,7 см.)	Тканина, олівець, крейда, ножиці, лекала
2	Дві  деталі  голови  скласти  лицьовим  боком  всередину. Зметати, а  потім  зшити деталі  від  т. 1  до  т. 2	Зметати  швом  “вперед  голку”. Зшити  швом  “назад  голку”.    Отвір для  шиї не зашивати.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
3	Дві  деталі  тулуба  скласти  лицьовим  боком  всередину. Зметати, а  потім  зшити деталі  від  т. 3  до  т. 4	Зметати  швом  “вперед  голку”. Зшити  швом  “назад  голку”.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
4	Зробити  надрізи  прибавок  на  шви  в  загострених  місцях  тулуба (т. 5, 6, 7)		Ножиці.

 

 

 

5	Вивернути  деталь  голови.	Вивертаємо: спочатку  через  шийний  отвір  витягнути  обидві  ноги, а  потім  по черзі  одну  і  другу  руку.
6	Вивернути  деталь  тулуба.
7	Наповнити  синтипоном, ватою  чи  іншим  матеріалом  голову.	Наповнюємо, рівномірно розподіляючи  синтипон  всій  величині  голови, а  особливо  попід  шви. Надаємо  голові  правильну  форму.	Синтипон  чи  вата, тупо загострена  паличка
8	Наповнити  тулуб	Наповнюємо  спочатку  найвіддаленіші  точки – ноги  по  черзі  одну, другу, потім  до  половини  тулуб, потім  по  черзі  руки, а  потім  решту  тулуба  аж  до  шиї.	Синтипон  або  вата, тупо загострена  паличка, ножиці
9	Пришити  голову  до  тулуба, попередньо  прикріпивши  її  на  місце  шпильками.	Пришиваємо  “потайним  швом”.	Голка, нитки  котушкові  №40, шпильки, ножиці
10	Підібрати  тканину  для  сорочки (шовк, ситець) На  виворітному  боці  обкрейдувати  лекало  сорочки,  вирізати  2  деталі  сорочки (№3  на  схемі).	Спочатку  обмальовуємо  одну  деталь, потім  перевертаємо  деталь  на  другий  бік  і  тут  же  впритул  до  плечових  швів  обмальовуємо  ще раз  цю  ж  саму  деталь. Пам’ятаємо  про  прибавки  на  шви (1см.).	Олівець, ножиці, тканина

 

 

 

 

 

11	На  рукавах  сорочки  та  біля  горловини  виконати  вишивку  по  канві.	Ескіз  вишивки  створюємо  самостійно.	Голка, нитки  котушкові  №40, нитки  “муліне”,  канва
12	З’єднуємо  бокові  шви  сорочки, попередньо  зметавши  їх  з  виворітної  сторони.	Зметати  швом  “вперед  голку”. Зшити  швом  “назад  голку”.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
13	Вивернути  сорочку  на  лицьовий  бік.
14	Підшити  низ  сорочки  потайним швом  та  виконати  вишивку  лічильним  швом  “кривулька”.	Спочатку  справа    наліво  по  діагоналі  клітини  3х3  нитки  тканини, потім  повернути  роботу  і  виконати  пропущені  стібки  знову  справа    наліво.	Голка, нитки  котушкові  №40,  та  вишивальні  “муліне”
15	Вдягти  сорочку  на  ляльку. Горловину  сорочки  зібрати  на  нитку  і  стягнути  по  лінії  шиї.		Голка, нитки  котушкові  №10
16	Низ  рукавів  зібрати  на  нитку, стягнути  навколо  зап’ястя  і  закріпити.		Голка, нитки  котушкові  №10
17	Підібрати  тканину  для  спідниці – плахти  в  клітину. На  виворотному  боці  обмалювати  лекало  спідниці (№4 на схемі).  Вирізати  2  деталі спідниці.	Обмалювати  так  же, як  і  сорочку. Прибавки  на  шви  1см.	Тканина, олівець  або  крейда, лекало, ножиці

 

 

 

18	Бокові  сторони, верх  та  низ  спідниці  підгинаємо  та  підшиваємо.	Підшиваємо  “потайним  швом”.	Голка, нитки  котушкові  №40
19	Спідницю  по  лінії  талії  зібрати  на  нитку, затягнути  та  закріпити  на  тулубі  ляльки.	Збирати  швом  “вперед  голку”, величина  стібків  0,5 см.	Голка, нитки  котушкові  №10
20	Підібрати  тканину  для  фартушка  (ситець). На  виворітній  стороні  обмалювати  лекало  фартушка (№5 на  схемі) та  лекало  оборки (№6 на схемі). Вирізати  деталі  фартушка  та поясок           (розміри  довільні).	Врахувати  прибавки  на  шви. Поясок  довільний,  щоб  можна  було  зав’язати  навколо  тулуба.	Тканина, олівець, крейда, лекала, ножиці
21	Вишити  фартушок.	Самостійно  намалювати  ескіз  вишивки.	Олівець, нитки  для  вишивання  “муліне”
22	Пришити  оборку  до  фартушка.	Розрахувати  кількість  та  величину  складок  на  оборці.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
23	Підігнути  бокові  сторони  фартушка  та  підшити.	Підгинаємо швом  “вперед  голку”, підшиваємо  “потайним   швом”.	Голка, нитки  котушкові  №40
24	Пришити  поясок  до  фартушка. Закріпити  поясок  на  лінії  талії   ляльки.	Пришиваємо  швом  “назад  голку”.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
25	Підібрати  тканину  для  безрукавки (чорну вовняну  або  трикотажну).  На  виворітній  стороні  обмалювати  лекало  безрукавки (№7  на  схемі). Викроїти  деталь  безрукавки.	Тканина  повинна  бути  не сипуча.	Тканина, лекало, олівець  або  крейда, ножиці

 

		Спочатку  обмальовуємо  одну  деталь, потім  перевертаємо  її на  інший  бік, розміщуємо  впритул  до  лінії  згину  і  обмальовуємо  ще  раз.  Враховуємо  прибавки  на  шви (1 см) , крім  лінії  горловини  та  пройми.
26	Обшити лінію  горловини  та  пройми.	Обшиваємо  швом   “через  край”. Величина  стібків  0,4 – 0,5 см. Відстань   між  стібками  0,4 – 0,5 см.	Голка, нитки  для  вишивання  “муліне”,ножиці
27	Перед  безрукавки  обшити  та  розрізати  краї. Вишити  полочки  безрукавки.	Розріз  по лінії  згину. Краї  оздоблюємо швом  “через  край”. Самостійно малюємо  ескіз  вишивки.	Голка, нитки  для  вишивання  “муліне”  ножиці, олівці
28	З’єднати  бокові  шви  безрукавки. Одягнути  на  ляльку.	З’єднуємо  швом  “назад голку”.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
29	Підібрати  шкіру або  шкірозамінник для  чобітків. Обмалювати  та вирізати  за  допомогою  лекал  4   деталі  боковинок (№8  на  схемі)  та  2  деталі  підошви (№9  на схемі)	Вирізаємо  без  прибавок  на  шви.	Шкіра  або  шкірозамінник, олівець, лекала, ножиці
30	Скласти  попарно  деталі  боковинок  чобітків виворітною  стороною  всередину  і з’єднати спочатку  по  лінії  заду  чобітка, а  потім  по  лінії  носка.	З’єднуємо  швом  “через  край”.	Голка, нитки  котушкові  №40,
31	Вшити  підошви  від т.1  до  т.2  і  навпаки.	Вшиваємо  швом  “через  край”.	Голка, нитки  котушкові  №40,

 

32	По  середині  лінії  переду   чобітків  “зашнурувати” чобітки  товстою  ниткою           (сутаж).		Нитка                  (сутаж), голка  «циганська», ножиці
33	Носок  чобітків  заповнити  ватою. Взути  чобітки  на  ляльку  і  закріпити  за  допомогою  шнурків.		Вата  чи  синтипон
34	Оформити  голову  ляльки. Коси  виготовити  з  в’язальних  ниток  (краще вовняні чи бавовняні). Закріпити  на голові. Розділити на  дві  половини, заплести  дві  коси.		Нитки  в’язальні, голка, нитки  котушкові №10 – 20
35	Зробити  вінок  з  штучних  квітів і  закріпити на голові.		Штучні  квіти, мідна  проволока,  голка, нитки  №10
36	Скріпити  кольорові  стрічки  та  прикріпити  ззаду до  вінка.		Стрічки, голка, нитки  №10 - 20
37	Розпис  обличчя  ляльки.	Повинен  носити  умовний  характер. Досить  намалювати  найбільш  характерні  деталі: брови, очі, губи, нанести  рум’яну.	Олівці  або  фломастери, рум’яна

 

 

 

 

 

 

 

16.Викрійка іграшки «Лялька  в  українському  національному  костюмі»