Посібник "МАТЕРІАЛИ ДО УРОКУ ГЕОГРАФІЇ У 6 КЛАСІ"

     

       ВІДДІЛ  ОСВІТИ  ШИРОКІВСЬКОЇ  РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

       КЗ «ВОДЯНСЬКА  СЕРЕДНЯ  ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ  ШКОЛА –

       ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД  І – ІІІ  СТУПЕНІВ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          с. ВОДЯНЕ

                                                2009 р

ІГНАТЕНКО  ВІКТОРІЯ  МИХАЙЛІВНА – вчитель географії, кваліфікаційна категорія – «спеціаліст ІІ категорії», стаж – 9 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     МАТЕРІАЛИ  ДО  УРОКУ  ГЕОГРАФІЇ  У  6 КЛАСІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Посібник містить різноманітні матеріали до уроку : міфи, легенди, загадки, прислів’я, приказки, вірші, казки, вислови видатних людей та географічні рекорди, які сприятимуть розвитку активної пізнавальної діяльності учнів.

Розділи посібника відповідають шкільній програмі (за програмою з 12 – річним терміном навчання).

Може бути корисним вчителям географії, студентам.

 

 

 

                                                      ВСТУП

 

Географія має широкі можливості формування у учнів фундаментальні знання про світ. Теоретики та практики викладання природничих дисциплін визначають, щоб посилити інтерес школярів до вивчення природничих наук, можна шляхом активізації пізнавальної діяльності учнів.

Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища адекватної поведінки в ньому.

Тому, при викладанні предмета доцільно використовувати на уроках географії краєзнавчий та цікавий додатковий матеріал: легенди, міфи, прислів’я, приказки, загадки, вірші, казки, вислови видатних людей та географічні рекорди.

Матеріали подані у посібнику сприятимуть розвитку активної пізнавальної діяльності учнів на уроках географії, та у позаурочний час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

 ГЕОГРАФІЯ – НАУКА ПРО ПРИРОДУ ЗЕМЛІ

 

ГЕОГРАФІЯ – одна з найдавніших наук. Їй уже майже 2500 років. Видатний давньогрецький учений Ератосфен, що жив в Олександрії у 275 – 195 рр.до н.е., є основоположником цієї науки. Окрім цього, він першим увів термін «географія», яким назвав свою тритомну працю. Але, на жаль, цілком вона не збереглася. Саме Ератосфен першим довів твердження Піфагора, що Земля має форму кулі, і саме він першим виміряв земний меридіан. Своє чудове відкриття він зробив… у колодязі. Ератосфен помітив, що під час літнього сонцестояння сонячні промені освітлюють дно найглибших колодязів міста Сієни (так називали тоді нинішній Асуан). Виходить, сонце тут у ці дні знаходиться в зеніті. А в Олександрії, що лежить на північ, дно глибоких колодязів залишається затіненим. Кидає тут тінь і маленький кілочок, закріплений усередині порожньої півкулі. Єгиптяни називали такий прилад «скафе», він заміняв їм годинник. Відношення довжини цієї тіні кілочка і великої окружності скафе, міркував Ератосфен, повинно дорівнювати відношенню дуги меридіана між Сієною та Олександрією до всієї окружності Землі (він вважав, що обидва міста лежать на одному меридіані, хоча це і не зовсім так). У результаті довгих розрахунків Ератосфен одержав довжину великого кола Землі, що дорівнювала 39 690 кілометрам. Дивна точність при тих примітивних інструментах, якими він користувався!

     Наша Земля має досить солідний вік, що нараховує 4,55 мільярда років. Площа всієї поверхні земної кулі становить 510 мільйонів квадратних кілометрів. 361 мільйон км.кв., або 70,8 %  займають моря й океани, а на частку суші припадає 29,2 %. Наша планета – досить значна за розмірами «кулька». Так, для того, щоб зробити кругосвітню подорож уздовж екватора, доведеться проїхати 40 075,7 км. уздовж меридіана, тобто через північний і південний полюси, шлях трохи коротший і становить 40 008,6 км.

     На північному полюсі, наприклад, людина знаходиться на 21 км ближче до центра Землі, чим на екваторі. Звідси виходить, що наша Земля – куля трохи сплющеної форми.

      Об’єм нашої планети поступово росте. Зміна об’єму Землі змінює її поверхню, впливаючи, таким чином, і на середній рівень моря. Якби Земля стискувалася, то моря заливали б все більшу територію континенту. Однак цього не відбувається. Навпаки, в історії Землі озера і моря поступово відступали з материків. Збільшення обсягу нашої планети призвело до утворення на земній корі величезних тріщин і западин, що створили материки й океанські басейни. Фахівці вирахували, що радіус Землі щорічно виростає на пів міліметра.

                                    ГОЛУБА  ПЛАНЕТА

                              Летиш у космосі холоднім,

                              Моя плането голуба.

                              І хто зна, як тебе назвати,

                              Чи ти Земля, чи ти вода?

 

                              Моя плането, ти – Земля,

                              Тебе інакше не назвати.

                              Ти – Сонця люблячого дочка,

                              Небесне тіло негаряче.

 

                              Орбіту як і всі планети, маєш

                              По ній в Галактиці літаєш

                              Навколо Сонця – жовтої зорі,

                              Що шле здалека промені свої.

 

                              Вирує на тобі життя,

                              Бо життєдайна є вода,

                              І киснем – газом атмосфери,

                              Природа дихає жива.

 

                              Летиш, плането дорога.

                              Нехай доба змінюється добою.

                              Тебе, домівко, любим ми.

                              Життя лиш мислимо з тобою.

 

                                               ***

  Рідний краю, земле рідна,

Батьківщино, дорога,

наша батьківщино, гідна

ти довічного добра!

Рідну мову, рідний край

В серці, брате, зберігай!

                             (Г.Вінарєць-Оресова)

 

                  ***

Облітав журавель

сто морів, сто земель,

облітав, обходив,

крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

• Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

-Краще рідної немає!

                            (П.Воронько)

                  ***

          ДАРУНОК

Найвищий дар є матері Природи

Всьому живому на землі усій.

Йому підлеглі всі як є народи,

Тварини, птахи, всяк життя носій.

Той дар коштовний – любощів хвилини,

Єднання двох закоханих сердець,

Дарунок той – народження людини,

Людина ж – і Природі всій вінець.

Спасибі їй!... У дивотворчім гені

Спалахни, жадобо чистих устремлінь,-

Хай на лице Природи – мами, нені –

Образ гіркотних – не проляже тінь

                                     (Ф.Ісаєв)

                                               ***

                              Живе в природі істина проста.

                              Я стверджую усе це не з нагоди:

                              В правічній мові матері – природи

                              Родилось перше слово – Доброта.

 

                              В ній все твоє: земля і неба вись,

                              Сміх колоска й трави, і регіт грому.

                              Збагни лише її в собі самому,

                              Обожнювать красу землі навчись.

 

                              Душа краси в природі не згора,

                              Єство її не знає половини.

                              Найкрасивіша ціль в житті людини

                              Це ви зернити серце для добра.

                                               ***

                              Посмотри, мой юный друг,

                              Что находится вокруг:

                              Небо свело – голубое,

                              Солнце светит золотое,

                              Ветер листьями играет,

                              Тучка в небе проплывает,

                              Поле, речка и трава,

                              Горы, воздух и листва,

                              Птицы, звери и леса,

                              Гром, туманы и роса.

                              Человек и время года –

                              Это все вокруг…

                                                        (природа)

                                               ***

                              Три клада у природы есть:

                              Вода, земля и воздух –

                              И три её основы.

                              Какая бы ни грянула беда –

                              Всё возродится снова.

                              Но если…

                              Впрочем, в наш жестокий век

                              Понятно всем,

                              Что «если» значит?

                              О, Человек!

                              Природа – мать ни рек

                              И ни морей от глаз твоих не прячет.

                              Ни росных трав, ни голубых озер…

                              Цени её доверие, Природы!

                              Не обмани его!

                              И в темный лес входи,

                              Как в храм под мраморные своды.

                                                                       С.Викулов.

                                  ЗАГАДКА  З  ГЕОГРАФІЇ

                                                 ЖАРТ

                               Щоб Федя в географії кохався,

                               пізнав у ній безмежжя чар і див

                               і щоб у школі з ліньками не знався,

                               Олесь йому загадку спорудив:

                         - Чи ти країну в Африці узнаєш,

в якій ріка Оранжева тече?

Назад країни назву прочитаєш –

тебе за ліньки сором обпече…

Федько по карті йде, мов крізь болото,

одразу видно: в джунглях новосел.

Олесь йому: Та ж он вона – Лесото!

Федько назад читає: - От – осел!

                                   (Дмитро Білоус)

 

 РОЗДІЛ І.   ГЕОГРАФІЧНЕ  ПІЗНАННЯ  ЗЕМЛІ

 

                  Розвиток наукових знань про Всесвіт

 

ГЕРАКЛІТ (6 ст.до н.е) – грецький філософ, висловив геніальну думку, що Всесвіт ніколи ніким не був створений, він завжди був, є і буде, що в ньому все рухається, змінюється, розвивається.

 

ПІФАГОР (6 ст.до н.е) – давньогрецький учений, уперше висловив припущення про кулястість Землі, висунувши і обґрунтувавши таке геніальне припущення: «Усе в природі повинно бути гармонійним і досконалим, найдосконалішою з геометричних тіл є куля, Земля також повинна бути досконалою, отже, Земля – куля!»

 

АРИСТОТЕЛЬ (384 – 322 рр. до н.е) стверджував: «Всесвіт – досконалий, а тому сферичний, бо сфера – єдина досконала фігура». Він вважав Землю центром Всесвіту, а навколо неї обертається Сонце, планети, зірки.

 

КЛАВДІЙ ПТОЛЕМЕЙ (ІІ ст.) – давньогрецький учений – географ, який жив у єгипетському місті Олександрія, систематизував усі попередні астрономічні знання і виклав їх в унікальній праці « Велика математична будова астрономії в 13 книгах.» Він змоделював геоцентричну модель світу. Земля – нерухома планета, яка знаходиться в центрі Всесвіту, а всі планети, Сонце і зірки  обертаються навколо неї. Її використовували 1500 років.

МИКОЛА КОПЕРНИК (1473 – 1543) – геніальний польський астроном. На одному з пам’ятників вченому накреслено: «Він зупинив Сонце і рушив Землю.» Коперник стверджував, що Земля тільки одна з планет, що обертається навколо Сонця і навколо своєї осі, а Сонячна система обмежена ззовні сферою нерухомих зірок.

 

ДЖОРДАНО БРУНО (15 ст) – висловив думку, що Всесвіт безмежний, існує багато зоряних світів і жоден з них ніякого відношення до церкви не має. (За переконання його було спалено живцем).

 

ЙОГАН  КЕПЛЕР (1618 – 1621) на підставі 20 – річних спостережень Тіхо Браге (1546 – 1601) встановив закони руху планет.

 

ГАЛІЛЕО  ГАЛІЛЕЙ (1564 – 1642) першим (1609) застосував підзорну трубу для астрологічних спостережень, завдяки чому зробив декілька відкриттів. Учений виявив, що поверхня Місяця дуже нерівна. У січні 1610р. він відкрив: чотири супутники Юпітера, а за допомогою телескопа помітив, що планета Венера змінює свій вигляд, тобто відбувається зміна фаз. Геніальний італієць відкрив плями на Сонці і довів, що наша зірка обертається навколо своєї осі.

 

ІСААК  НЬЮТОН (1643 – 1727) – британський учений, узагальнивши закони Кеплера про рух планет, відкрив закон всесвітнього тяжіння і заклав основи небесної механіки. Із закону всесвітнього тяжіння випливало, що Земля, яка обертається, сплюснена біля полюсів.

 

УЇЛЬЯМ  ГЕРШЕЛЬ у 18 ст. уперше склав уявлення про форму Галактики, близьке сучасному, і виділив в астрономії розділ «Зоряна астрономія», що вивчає будову Галактики та інших зоряних систем.

 

ЕДВІН  ГАББЛ (1889 – 1953) довів, що за межами нашої Галактики є незліченна кількість інших таких самих зоряних систем і цей світ галактик розширюється.

 

АЛЬБЕРТ  ЕЙНШТЕЙН (1879 – 1955) створив теорію відносності, що стала фундаментом космології.

 

                                 З  ІСТОРІЇ  АСТРОНОМІЇ

 

1.У Великій Британії на рівнині Сомбері знаходиться одна з найдивніших споруд кам’яного віку – Стоунхендж, який називають восьмим чудом світу. Ця споруда має форму кільця з вертикально вритих у землю величезних тесаних кам’яних стовпів. Висота кожного стовпа – приблизно три людських зрости, маса – близько 25 тон. Зверху кільце стовпів перекрито горизонтальними плитами, всередині кільця виділяються п’ять вузьких арок на зразок бійниць.

                Збоку від усієї споруди, за основним кам’яним кільцем, встановлений особливий «п’яточний камінь». Якщо дивиться з центру Стоунхенджа, то саме над цим каменем сходить Сонце в день літнього сонцестояння.

               Камені Стоунхенджа  вказують на точки сходу і заходу Сонця на небосхилі в дні сонцестоянь і рівнодень, так само позначені в Стоунхенджі точки сходу і заходу Місяця.

2.Найбільшим науковим центром античного світу було місто Олександрія. Саме там Арістіл і Тімохаріс вели спостереження за зірками. Там же працював і Аристарх Самосський, який висловив геніальну здогадку про те ,що Земля повертається навколо Сонця. У 134 р. до н.е. Гіппарх спостерігав на небі спалах нової зірки в сузір’ї  Скорпіона. У II ст. в Олександрії жив і працював найбільший з астрономів давнини Клавдій Птоломей. Він систематизував усі попередні астрономічні знання і виклав їх в унікальній праці «Велика математична будова астрономії в ХІІІ книгах».

3.Високий рівень розвитку астрономії відрізняв цивілізації корінних жителів американського континенту - майя, інків, ацтеків. Кам’яний календар ацтеків, або сонячний камінь, що був виявлений під час мостіння площі Плацу Майор у місті Мехіко, служить унікальним пам’ятником астрономічної культури давніх мешканців Мексики.

4.Багату історію має наука про зірки в Китаї. Тут була обладнана перша астрономічна обсерваторія за 1100 років до н.е. Китайські астрономи складали календарі і для цього вели безперервні спостереження, позначаючи всі процеси  які виникали на небі.

 

М і ф  п р о  С о н ц е.

 

                 Лежала Мати Сира Земля в мороці й холоді. Мертва була – ні світла, ні тепла, ні звуків, ні будь-якого руху. І сказав вічно юний, вічно радісний і світлий Яр: ”Погляньмо крізь пітьму непроглядну на Матір Cиру Землю, чи хороша, чи пригожа вона?” І полум’я погляду світлого Яра в одну мить пронизало невимірні шари мороку, що лежали над сплячою Землею;і де Ярилів погляд прорізав пітьму ,там засяяло Сонце краси. І полилися через Сонце гарячі хвилі променистого Ярилового світла.

Мати Сира Земля від сну пробудилася і в юній красі розкинулася. Жадібно пила вона золоті промені життєдайного світла, і від того світла палюче життя і знеможлива ніжність розлилися її  надрами. Люба Землі Ярилова мова, покохала вона бога світлого, і від гарячих його поцілунків прикрасилася  злаками, квітами, темними лісами, синіми морями, голубими ріками, сріблястими озерами.

І все жило, і все кохало, і все співало хвалу Батькові Ярилу, Матері Сирій Землі.

Потім Земля народила людину. І коли вишла вона з надр земних, вдарив Ярило її по голові золотою віжкою – яскравою блискавкою, і від тієї блискавки розум у людини зародився. Вітав Ярило улюбленого сина землеродного небесними громами,  потоками блискавок, і від тих громів, тих блискавок всі живі істоти з жаху затремтіли: розлетілися піднебесні птахи, поховалися у печери лісові звірі, тільки людина підняла до неба розумну голову і на мову батька громову відповіла віщим словом, мовою крилатою…

І  почувши це слово, і побачивши царя свого і володаря, всі дерева, всі квіти, всі злаки перед ним схилилися. Потім стала слабнути сила Ярилова, Мати Сира земля засумувала, боячись , що все замерзне. Ярило втішав її, сказавши, що знову повернеться, а поки що підтримувати тепло на Землі послав Вогонь.

Тому наші пращури і вшановували великими святами дарування Ярилом вогню людині. Свята відбувалися в довгі літні дні, коли Сонце, не скорочуючи ходу починає розлучатися із землею.

 

                       С О Н Ц Е

 

Починався чудовий літній день. У трикутних листках переливалися всіма барвами радуги крапельки роси, співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, над ними басовито гудів Джміль:

• Ж-ж-жорстоке сонце , ж-жорстоке , - прогудів джміль.

Почуло це Сонце і каже:

• Кожний день я на землю проміння  посилаю, щоб черешні дозрівали, щоб люди бронзовіли, а він … він мене  жорстоким назвав…

Образилося Сонце та й сховалося за хмару. Похмуро на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи зі своїх домівок закривати почали.

• Що робити ? Що робити ? Як без Сонечка нам жити ? – зашепотіли дерева…
• Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж -жаль.
• Жаль ? – обурились дерева.-А хто Сонце образив, хто його  жорстоким назвав ? Все ти , все ти Джмелю.

Вони так розхвилювалися, розгойдалися, аж вітер піднявся.

Розігнав вітер хмари виглянуло Сонце, посміхнулося привітно. Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а Джміль над ними загудів:

• Ж-ж-жарко…,але не дуже, але не дуже…

                                               (І.Прокопенко)

 

                 М І Ф И  ТА  Л Е Г Е Н Д И  ПРО  С У З І Р ‘Я

 

     СУЗІР’Я ВЕЛИКОЇ ВЕДМЕДИЦІ

 

Калісто,дочка царя Лікаона,була відома не тільки своєю красою,а й гординею.Вона вважала,що красою з нею не можуть зрівнятися навіть богині Олімпу.Богиня Гера вирішила провчити дівчину.Вонатперетворила Калісто на ведмедицю в той час,коли її син Аркас,повертався з полювання.Побачивши великого звіра,він хотів убити ведмедицю,але тут втрутився Зевс.Владика богів ухопив ведмедицю за хвіст і закинув її на небо,а оскільки звір був важкий, хвіст витянувся і став довгим. Так красуня Калісто з’явилася на небі. Так само там опинився й Аркас, якого Зевс перетворив на жовту зірку Арктур, щоб він охороняв свою матір.

 

СУЗІР’Я  КАССІОПЕЇ, ЦЕФЕЯ, АНДРОМЕДИ, ПЕГАСА
                                            І ПЕРСЕЯ.

Колись у незапам’ятні часи, в ефіопського царя Це фея була красуня дружина – Кассіопея. Одного разу цариця необережно похвалилася своєю красою в присутності нереїд – морських богинь. Нереїди поскаржились богу моря Посейдону, який наслав на береги Ефіопії страшне чудовисько – Кита. Щоб чудовисько не спустошило всієї країни, Це фей, за порадою Оракула, вимушений був віддати чудовиську улюблену доньку Андромеду. Її прикували до прибережної скелі, де нещасна дівчина чекала на страшну смерть у пащі морської потвори.

У цей час герой Персей повертався після перемоги над Медузою Горгоною – жінкою, на голові, якої замість волосся росли змії. Погляд Горгони перетворював на каміння усе живе, але Персею вдалося відсікти їй голову, після чого з шиї Медузи вилетів крилатий кінь Пегас. Пролітаючи на Пегасі над Ефіопією, Персей помітив прикуту до скелі Андромеду, до якої наближалось чудовисько. Персей вийняв із сідельної сумки голову мертвої Медузи, і чудовисько закам’яніло, перетворившись на невеликий острів. Герой одружився із врятованою дівчиною, а сузір’я були , названі іменами персонажів міфу – Це фея, Кассіопеї, Андромеди, Пегаса та Персея.

 

               СУЗІР’Я  ОРЛА

 

Поява на небі орла пов’язана з титаном Прометеєм. Цей напівбог викрав з Олімпу вогонь і приніс його людям. Розгніваний Зевс наказав прикувати Прометея до скелі. Кожного ранку сюди прилітав великий орел – посланець Зевса – і клював печінку титана. Поруч із сузір’ям Орла розташоване сузір’я Стріли. За легендою,  цією стрілою Геракл убив орла і визволив Прометея.

 

                СУЗІР’Я  РИБ

 

Зевс колись вів жорстоку боротьбу за владу з Тифоном – чудовиськом зі зміїними головами, з пащ яких вивергалося полум’я. Боги, не встоявши перед чудовиськом, утекли з Олімпу в Єгипет, де набули вигляду різних тварин. Дочка Зевса, богиня кохання і краси, Афродіта та її син Ерот кинулись у річку Євфрат і перетворились на риб.

 

 

 

СУЗІР’Я  СКОРПІОНА Й ОРІОНА

 

Оріон, син бога морів Посейдона, могутній гігант, мисливець, який убивав усіх тварин без винятку. За це богиня Артеміда, покровителька тварин, убила мисливця, наславши на нього скорпіона. На небі ці сузір’я неначе граються в піжмурки: як тільки з’являється Скорпіон, Оріон ховається за горизонтом на протилежній частині неба.

 

СУЗІР’Я  ЗМІЄНОСЦЯ

 

Змієносець – це Ескулап, син Аполлона і смертної жінки. Аполлон віддав його на виховання кентаврові (напівконю – напівлюдині) Хіронові. Хірон навчив Ескулапа мистецтву лікування, кров’ю Медузи Горгони він навіть оживляв мертвих. За цей гріх Зевс покарав Ескулапа, убивши його своєю блискавкою, але все ж підняв на небо у вигляді сузір’я. Змія в його руці – символ медицини.

 

СУЗІР’Я  ОВНА

 

Це сузір’я (баран із золотою вовною) раніше називали Золотим Руном. Богиня хмар Нефела покохала царя Афаманта і народила йому двох дітей – Фрікса та Геллу. Пізніше Адамант одружився з дочкою засновника міста Фіви і мачуха зненавиділа дітей. Чарами вона викликала в країні посуху, а щоб позбутися її, треба було принести в жертву дітей. Але Нефела врятувала своїх дітей, обгорнувши їх хмарами. На золоторунному барані діти втекли, однак під час подорожі Гелла впала в протоку і втонула. Цю протоку греки назвали її ім’ям – море Гелли (зараз протока Дарданелли). Фікс дістався до Колхіди, де приніс Овна в жертву Зевсові. Пізніше Золоте Руно повернули в Грецію аргонавти.

 

СУЗІР’Я БЛИЗНЮКІВ

 

 

Жила в Спарті дівчина – лебідь Леда, в якої замість рук були крила. Одного разу до неї прилетів інший лебідь і перетворився на красеня – бога Аполлона. Минав час. Одного разу титан Левкіп, знайшов біля, води велике срібне лебедине яйце, яке розпалося на дві половинки, в яких лежали дві маленькі дівчинки. Одна з них була прекрасна, як ранкова зоря, а друга як місячне сяйво. Діти стали його дочками. Вони то перетворювалися на лебедів, то ставали білими кіньми. У той самий час брат Левкіпа Тиндарей знайшов у хащах друге яйце, в якому було двоє хлопчиків. Сама Леда кудись зникла. У своїй легенді стародавні греки перенесли її на небо. Так само опинилися там і двоє братів – близнюків.

 

 

 

СУЗІР’Я ВОЛОССЯ  ВЕРОНІКИ

 

Вероніка була дочкою єгипетського фараона Птоломея і дружиною його брата Евергета. Одразу після весілля чоловік пішов у похід, залишивши дружину саму. Хвилюючись за чоловіка, Вероніка дала клятву принести в же5ртву свої коси, якщо Евергет повернеться живим. Минув час, і прийшло повідомлення про повернення Евергета. Щаслива Вероніка виконала обіцянку, але коли молодий фараон побачив свою дружину, він був неприємно вражений. Та довідавшись про причину, він розчулився й вибачив їй. Подружжя прийшло до олтаря, але не знайшло там ніяких кіс. Вони зникли, але на небі з’явилось нове сузір’я, яке за формою дуже нагадувало жіночі коси.

 

МІФ  ПРО  ДРАКОНА  РАХУ

 

У деяких народів існує міф про демона чи дракона Раху, який насмілився випити напій безсмертя. Всюдисущі світила розповіли богам про цей вчинок дракона, і тоді розгнівані боги відрубали драконові голову, яка все ж залишилася безсмертною, і відтоді, намагаючись помститись, ковтає поперемінно то Сонце, то Місяць.

 

ЗОДІАКАЛЬНІ  СУЗІР’Я

 

Особливу групу складають 12 сузір’їв, що входять у так званий пояс зодіаку. Тисячі років тому всі вони носили назви тварин («зодіак» у перекладі з грецької – «коло тварин»). Згодом ряд сузір’їв втратили «звірячу» назву, але термін зберігся і донині.

Зодіакальні сузір’я – ті, якими у своєму річному переміщенні серед зірок рухається Сонце. Посередині поясу проходить екліптика – видимий його шлях небозводом. Кожне із сузір’їв Сонце проходить приблизно за місяць, після чого переходить у наступне. Звичайно, ні те сузір’я, де перебуває зараз Сонце, ні сусідні з ним у звичайних умовах побачити не можна, вони знаходяться на небі вдень. Зате опівночі добре видно зодіакальне сузір’я, діаметрально протилежне тому, де перебуває Сонце. Його воно досягне тільки через півроку.

Ось повний перелік зодіакальних сузір’їв та періодів часу, коли в них знаходиться Сонце:

Овен (Ariec)  21 березня – 20 квітня

Телець (Taurus) 21 квітня – 21 травня

Близнюки (Gemini) 22 травня – 21 червня

Рак  (Cancer) 22 червня – 22 липня

Лев (Leo)  23 липня – 22 серпня

Діва (Virgo)  23 серпня – 22 вересня

Терези (Libra)  23 вересня – 23 жовтня

Скорпіон (Scorpius)  24 жовтня – 22 листопада

Стрілець (Saggitarius)  23 листопада – 21 грудня

Козеріг (Capricornus)  22 грудня – 20 січня

Водолій  (Aquarius) 21 січня – 17 лютого

Риби  (Pisces) 18 лютого – 20 березня

 У поясі зодіаку частково лежить Змієносець, але його традиційно не відносять до зодіакальних сузір’їв.

 

          ПОХОДЖЕННЯ  НАЗВ  ПЛАНЕТ

 

Планета МЕРКУРІЙ носить ім’я давньоримського бога – заступника прибуткової торгівлі.

ВЕНЕРА отримала ім’я давньоримської богині кохання.

МАРС за свій червоний відтінок, що нагадує колір крові, отримав ім’я давньоримського бога війни.

ЮПІТЕР носить ім’я головного давньогрецького бога – громовержця, має яскраво – червоний і оранжевий колір.

САТУРН названий ім’ям давньоримського бога землеробства і врожаю.

УРАН відкритий великим англійським астрономом Уїльямом Гершелем у 1781 році і названий ім’ям давньогрецького бога неба, має синьо – зелений колір.

ПЛУТОН відкритий у 1930 році і носить ім’я бога підземного царства.

 

                             ПРО СУПУТНИКИ

 

              МІСЯЦЬ

Враження американських космонавтів з поверхні місяця. Вимкнувши ракетний двигун, ми перевірили апаратуру, а потім припали до ілюмінатора. Пил, здійнятий двигуном, відразу осів, видимість стала хорошою. Ми опустилися на пологій рівнині, роз’їденій  кратерами найбільший з яких мав діаметр 15 м. Горизонт був нерівний, ніби  горбистий; ці горбики, очевидно, є краями великих кратерів.

Місячна поверхня в момент посадки була яскраво освітлена й нагадувала пустелю в жаркий день. Оскільки небо було чорним, здавалося, що перебуваєш в ночі, під промінням прожекторів на посипаному піском спортивному майданчику. Ні зірок, ні планет, за винятком землі, не було видно.»

 

 Літає попід небесами 

 

                                            Загадка

                      Хто літає попід небесами,

 що відомий він людині кожній

 названий точнісінько так само

 як і ваш звичайний подорожній.

 Хто він? 

                                                      (супутник).

 

 

Лисий і босий

 Загадка

 Ану, хто з вас відгадає

 (може, хто й не вчеше):

 згори  лисий поглядає,

 з низу- босий бреше.

 Що це таке?    (Місяць і собака).

 

        Місяць і Кравець

 

Одного разу прийшов до кравця-хто б ви думали? - сам пан  Місяць, який був великим чепуруном і дуже стежив за модою.

- Поший мені, будь – ласка, новий жупан, - попросив він майстра. Кравець старанно зняв з клієнта мірку і заходився країти. Через деякий час Місяць прийшов міряти жупан, а він – і завузький, і закороткий.

- Даруйте, пане Місяцю, я, мабуть, помилився в розрахунках, -каже Кравець. Він знов зняв з клієнта мірку і взявся до роботи з надзвичайною старанністю. Кравець працював кілька днів, поспішаючи виконати замовлення ясновельможного пана, а чепурун Місяць саме дуже розповнів. Кравець, побачивши свого замовника, аж зблід. Мовчки зняв він утретє мірки та й почав країти та шити. Нарешті закінчив він роботу, повісив новенького жупана на цв’яшечку і сів перепочити. Аж гульк - іде пан Місяць. Та такий тоненький і виснажений що сумно на нього дивитись. Розгнівався Кравець, аж затрусився.

- Годі знущатись з мене, пане, - вигукнув він. –Шукайте собі іншого кравця я ж так прагнув вам догодити, але з вашою фігурою діються незрозумілі речі. Я маю великі збитки.

Тоді чепурун Місяць мовив: - Справді, це так але ж  мені так хотілось мати нове вбрання.

 

                                        КАЗКА

 

 «Якось вночі»

 

 На порозі старого, скрипучого будинку сиділи двоє голодних мишенят Піп і Скрип. Сиділи, махали хвостиками і дивилися на місяць.             

•                                                             Мабуть, місяць дуже смачний, - зітхнувши, мовив Піп. – На жаль, не дістати.
•                                               Смачний? З чого ти взяв? – здивувався Скрип.
•                                               Місяць майже, як  шматок сиру. Навіть темні плями видно. Це, точно дірочки. А саме головне, я давно помітив, що шматок хтось весь час об’їдає. Вчора ввечері він був набагато більшим, а позавчора – зовсім великий.
• Вірно, - подумавши, відгукнувся Скрип. – Я також помітив. І я знаю, хто ним ласує: летючі миші! Вони кожну ніч кудись літають з горища, наїдаються досита, а на світанку повертаються. Давай їх попросимо, щоб вони і нам принесли кусочок!

Побігли мишенята на горище, але летючі миші тільки головами покачали, вірніше закачались разом з головами, тому – що якщо ти висиш догори ногами, то качати головою важко.

- Диваки!  - розкачуючись, сміялися летючі миші. – Хіба нам до місяця долетіти?! Тай сир ми не їмо, ми ловимо метеликів, жучків та комариків. Це мабуть, ластівки рано вранці розкльовують шматочок, поки його не прибрали з неба.

           Тільки но  розцвіло, відшукали мишенята ластівок, сіли біля телеграфного стовпа і, задравши мордочки, пропищали:

•       Ластівки – ластівки, це ви клюєте місяць? Принесіть нам кусочок цього сирного шматочка!
•       Диваки! Диваки! – прощебетали ластівки. – нам до місяця нізащо не долетіти. Тай сир ми не їмо. Ми ловимо мушок та комарів. А сирний шматочок в небі, скоріш за все, орел клює, він літає вище всіх.

     Що робити? – відправилися мишенята до орла.

•       Орел, орел! Запищали вони, ставши на задні лапки, біля високої сосни. – Ти  склював майже увесь шматочок сиру на небі? Поділись, будь-ласка, - кинь нам шматочок!
•       Ех ви, пискуни, - заклекотав з вершини орел. Я сир і в рот не беру. Я полюю на пташок і зайців. Дякуйте, що я не голодний, а не то були б ви моїм обідом. А до місяця нікому не долетіти: я підіймався над хмарами, але місяць ще вище.

- Але ж його кожну ніч хтось обгризає. Хто це? Он вже тільки шкірочка залишилась.

•       Мені Філін говорив, - сказав орел, наче вночі на небі з’являється якийсь страшний чорний звір. Очі у нього так і горять, вуса так і стирчать… от він, мабуть, і об’їдає місяць.

Повернулися мишенята додому, дочекалися ночі і стали чекати – який такий чорний звір прийде місяць доїдати?

Дивились – дивились, доки в очах не зарябило. І ось Піп закричав:  -- «Ой, я бачу два зелених ока!»

•       І я бачу! Підтримав Скрип, дивлячись на дві сріблясті зірочки. – Та це ж кіт! Великий чорний летючий кіт! Якщо є летючі миші, то повинні бути і летючі коти.

Тут  Піп і Скрип запищали від жаху і швидко забилися у свою нірку.

         З тих пір миші ніколи не облизуються на місяць. І взагалі вони намагаються не дивитися на небо.

Тут і казочці кінець, а хто слухав,…..

 

ПЛАНЕТА  МЕРКУРІЙ

 

МЕРКУРІЙ – найближча до Сонця планета. Відстань між ними становить 57900000 км.

Близькість Сонця, його сила тяжіння змушують Меркурій дуже швидко обертатися навколо Сонця. Мабуть тому цій планеті надали ім.’я крилатого бога, який дуже швидко пересувався за допомогою крилатих сандалій.

Меркуріанський рік триває 88 земних діб. За такий час Меркурій обертається навколо Сонця (Земля за 365,3 доби). Але навколо своєї осі Меркурій обертається за 59 земних діб. Це означає, що одна меркуріанська доба триває 59 земних.

Атмосфера на Меркурії відсутня, тому денна температура перевищує +450*С. Жодна тварина чи рослина не витримає таких умов. Тому на Меркурії життя не існує.

       Меркурій можна назвати кам’яною пустелею, яка вкрита кратерами на зразок нашого Місяця. Про це свідчать знімки, які зроблені в 1973 році міжпланетною станцією «Маринер – 10».

        Меркурій  світиться відбитим сонячним світлом і здається нам яскравою зіркою. Його можна спостерігати над горизонтом відразу після заходу Сонця або перед сходом Сонця, тому що він завжди поруч із Сонцем.

 

ПЛАНЕТА  ВЕНЕРА

 

ВЕНЕРА – найяскравіша планета Сонячної системи. Її відстань до Сонця дорівнює 108 млн.км. За свій яскравий блиск у нічному небі їй надали ім.’я римської богині кохання.

           На Венері рік триває 225 діб, за цей час вона обертається навколо Сонця (Земля – 365,3 доби, Меркурій – 88 діб), а доба триває 243 земних доби – більше ніж рік. Ще не скінчився день, а вже наступив Новий рік.

             Венера дуже повільно обертається навколо своєї осі в протилежну сторону, порівняно із Землею та іншими планетами. Венера за розмірами майже така, як і Земля. Вона мов сестра – близнючка нашої планети. У неї є атмосфера, але на відміну від земної, яка захищає Землю від перегріву та космічного холоду і яка дає можливість існування людини, атмосфера Венери робить присутність людини неможливою.

              Справа в тому, що склад атмосферних шарів дуже відрізняється від шарів земної атмосфери. Атмосфера венери майже вся складається з вуглекислого газу. Незважаючи на те, що Венера знаходиться на більшій відстані від Сонця ніж Меркурій, температура на поверхні Венери досягає близько 500*С.

              Атмосфера Венери настільки щільна, що з поверхні Землі, навіть у могутні телескопи, немає можливості спостерігати поверхню планети. І тільки космічні досліди частково розгадали тайну цієї загадкової планети. Сонячне тепло, проникаючи крізь щільні шари атмосфери, нагріває поверхню планети. У свою чергу Венера випускає інфрачервоне проміння, яке затримується її атмосферою. Це приводить до сильного розігріву планети. Це явище отримало назву – парниковий ефект.

                 Атмосферний тиск на Венері такий, що якби людина потрапила до цієї планети, то водночас була б «роздавлена» цим тиском. Крім того, хмари Венери на відміну від хмар Землі, складається не з крапель води та льоду, а із сірчаної кислоти. Не дуже приємно потрапити під такий дощ, навіть якщо маєш парасольку.

                  Венеру іноді називають ранковою або вечірньою зіркою. Як і Меркурій, її можливо спостерігати відразу після сходу та заходу сонця. Вона здається найбільшою та найяскравішою зіркою на небі. Це її хмари віддзеркалюють сонячне проміння, мов величезні дзеркала.

 

             ПЛАНЕТА  ЗЕМЛЯ  ТА  ЇЇ  СУПУТНИК  МІСЯЦЬ

 

Земля – улюблена дочка Сонця. Це третя за рахунком планета Сонячної системи. Її відстань від Сонця – 149,6 млн.км. Вона  обертається навколо Сонця за 365,3 доби – це земний рік. Доба триває 23 години 56 хвилин 4,1 секунди.

            Найближче до Землі небесне тіло – Місяць – супутник нашої планети. Він значно менший за Землю і завжди поруч з нею. Сила тяжіння Землі утримує Місяць навколо себе. Швидкість його обертання навколо Землі та навколо своєї осі – 23,3 доби, тому ми завжди спостерігаємо тільки одну сторону Місяця.

             Місяць, як і Земля, має силу тяжіння, але вона в шість разів менша і тому не може втримати атмосферу. Внаслідок цього температура на Місяці досягає +100*С, а вночі – 150*С. незважаючи на те, що сила тяжіння Місяця слабка, вона впливає на природні явища, які відбуваються на Землі (наприклад: відливи та припливи).

              Місяць – єдине небесне тіло, на якому побувала людина. Як і планети, Місяць світиться відбитим сонячним світлом. Коли сонячне проміння не освітлює Місяць, ми його не бачимо. Це буває, коли він стає між Землею та Сонцем.

 

ЗАТЕМНЕННЯ

 

Сонячні і Місячні затемнення – найцікавіші природні явища, знайомі людині з глибокої давнини. У прадавні часи вони наводили марновірний страх на неосвічених людей.

СОНЯЧНЕ  ЗАТЕМНЕННЯ

 

Затемнення бувають порівняно часто, але бачити їх можна не з усіх частин земної поверхні і тому вони здаються нечастими. Із однієї й тієї ж території повне Сонячне затемнення можна спостерігати один раз на протязі 200 – 300 років. Сонячне затемнення відбувається при повному Місяці. Місяць, освічений Сонцем, відкидає на Землю тінь, яка має форму конуса, що сходиться. Ця тінь плавно переходить у півтінь, яка в свою чергу, має форму розбіжного конуса.

            Останнє Сонячне повне затемнення відбулося в 1999 році 11 серпня. Відстань від Землі до Сонця перевершує відстань між Землею та Місяцем майже у 400 разів. Діаметр Місяця менше діаметра Сонця також у 400 разів. Тому Місяць і Сонце мають приблизно однакові розміри на небосхилі. Коли Місяць попадає в затінок від Землі, відбувається затемнення Місяця. Коли Місяць попадає в затінок від Землі цілком – відбувається повне місячне затемнення. Якщо Місяць затемнений частково – відбувається часткове затемнення.

            Повне затемнення Місяця може продовжуватися 1 годину 40 хвилин. При повному затемненні Місяць не зникає зовсім, а лише стає червоного кольору, тому, що сонячне проміння, переломлюючись в атмосфері, попадає в конус земної тіні. При цьому атмосфера поглинає блакитні та жовті кольори проміння, а пропускає лише червоні. Тому Місяць при повному затемненні має колір крові, через що в стародавні часи Місяць під час затемнення наводив страх на людину.

 

ПЛАНЕТА  МАРС

МАРС – четверта й остання планета, яка входить до групи внутрішніх планет. Відстань між Марсом та Сонцем – 227,9 млн км.

Марсу надали ім.’я римського бога війни, тому ця планета має червоно – жовтогарячий колір, колір людської крові. Марс обертається навколо Сонця за 687 діб, тому марсіанський рік триває майже два земних роки, а навколо своєї осі Марс обертається за 24 години 38 хвилин. Тому доба на Марсі триває на півгодини довше, ніж на Землі (23 години 56 хвилин – Земля).

            На Марсі є атмосфера, але її шар набагато тонший, ніж земний. Тиск марсіанської атмосфери в сто разів менший за земний. В її склад входить багато вуглекислого газу, а кисню та водяної пари дуже мало, тому марсіанське повітря для людини згубне.

            Марс – пустельна рівнина з численними скелями, вулканами та кратерами, скрізь укрита дрібним піском та ржаво – червоним пилом, частки якого висять у повітрі, від чого небо над Марсом завжди червоне. Як і на Землі, на Марсі є пори року. Денна температура влітку досягає 0*С, а іноді трохи вище. Уночі вона опускається до – 70*С – 100*С.

             Варті уваги канали, які дуже схожі на пересохлі русла рік. Існує припущення, що колись атмосферний тиск на Марсі був значно вищий, були повноводні ріки та було значно тепліше. Можливо, на планеті існувало життя? Але космічні дослідження вказують на те, що на Марсі життя не існує. В 2004 році на Марсі знайдено залишки існування води, що вказує на те, що можливо життя існувало. У Марса є два супутники – Фобос та Демос. Обидва супутники неправильної форми. Фобос майже вдвічі більший за Деймоса і знаходиться на відстані 6000 км від Марса. За одну марсіанську добу Фобос тричі обертається навколо Марса.

 

ПЛАНЕТА  ЮПІТЕР

 

За Поясом астероїдів розташувалися гігантські зовнішні планети. Одна з них – Юпітер – п’ята планета від Сонця, справжній велетень серед планет. Тому Юпітер назвали на честь головного бога всіх римських богів.

            Діаметр Юпітера в 11 разів перевищує діаметр Землі. Його відстань до Сонця – 778 млн км, це в п’ять разів більше, ніж відстань від Землі до Сонця. Тому на Юпітері температура нижче – 145*С, а орбіта така велика, що Юпітер обертається навколо Сонця майже за 12 земних років.

            Навколо своєї осі Юпітер обертається за 9 годин 51 хвилину. Тому день на Юпітері більше ніж вдвічі коротший за земний.

Склад Юпітера значно відрізняється від внутрішніх планет тим, що в нього відсутня тверда поверхня. Верхні шари Юпітера можна порівняти з велетенським океаном газу, який чим глибше, тим більше згущується, поступово перетворюючись у рідкий водень, який оточує кам’яне ядро. Склад Юпітера робить його надзвичайно схожим на склад Сонця. Схожість із зіркою збільшується й тому, що він випромінює у 2,5 рази більше енергії, ніж отримує від Сонця.

            Отже, Юпітер – самосвітне небесне тіло! Існує припущення, що енергія, яку випромінює планета, утворюється внаслідок того, що Юпітер стискується на 1мм у рік! Найбільш загадковим явищем на Юпітері є велика червона пляма, яку вперше помітили ще понад 300 років тому.

             Більшість учених вважає, що це нескінченна буря, яка триває, в атмосфері. Темні смуги, які можна побачити в телескоп, являють собою щілини між хмарами та вихорами. Навколо Юпітера обертається 16 супутників. Цікаво, що на першому супутнику – Іо, діаметр якого становить лише 3650 км, діють вулкани. Найбільший  із супутників – Ганімед. Це третій супутник Юпітера. Його діаметр становить 5268 км (цей супутник більший за планету Меркурій). Крім супутників у Юпітера є кільця, які складаються з великої кількості твердих часток льоду та маленьких кам’яних уламків.

 

ПЛАНЕТА САТУРН

 

САТУРН – шоста планета Сонячної системи та друга за розмірами після Юпітера. Тому їй надали ім.’я бога, який був батьком Юпітера. Відстань від Сатурна до Сонця – 1427 млн км. повний оберт навколо Сонця здійснює за 29,5 земного року. Сатурн  так само як і Юпітер випромінює свою енергію, удвічі більше, ніж отримує від Сонця. Це також пов’язують із його стискуванням. Температура на Сатурні – 180*С. Сатурн – це єдина з крупних планет Сонячної системи, яка має густину меншу за воду.

Щоб це зрозуміти, уяви величезний океан, в якому розмістилися планети. Сатурн – єдина планета, яка залишилася б на поверхні води! Інші планети опустилися б на дно.

          Навколо Сатурна обертаються дивовижні кільця. Товщина кілець не перевищує 1 км, вони складаються з величезної кількості уламків каменів та льоду, від самих маленьких до великих валунів. За допомогою космічних дослідів виявилося, що ці кільця поділяються на сотні менших кілець. Деякі переплетені на зразок мотузки. Внутрішні кільця обертаються швидше, ніж зовнішні.

           Крім кілець навколо Сатурна обертаються 19 супутників, найбільший з яких – Титан. Він майже в 1,5 раза більший за Місяць. Сатурн має вигляд яскравої зірки, яку ми можемо спостерігати неозброєним оком. А кільця Сатурна можна побачити тільки в телескоп.

 

 

ПЛАНЕТА  УРАН

 

УРАН – сьома планета Сонячної системи, це єдина планета, яка обертається, ніби лежачи на боці. Вона названа на честь батька Сатурна. Відстань від Сонця – 2870 млн км.  Навколо Сонця Уран обертається 84 земних роки. Навколо своєї осі – 15 годин 20 хвилин. Він має 15 супутників, найбільші з яких – Аріель, Умбрі ель, Титанія, Оберон, Міранда. Крім того, в нього 11 вузьких кілець, але вони значно темніші кілець, але вони значно темніші кілець Сатурна. самУран зеленкуватого кольору.

 

ПЛАНЕТА  НЕПТУН

НЕПТУН – восьма планета Сонячної системи. Відстань  до Сонця 4497 млн км. нептун обертається навколо Сонця майже за 165 земних років. Навколо своєї осі за 16 годин 3 хвилини. Як і всі планети – гіганти Нептун має 5 дуже темних кілець. Але на вигляд – це одна з найдивовижніших планет, бо вона незвичайного блакитно – синього кольору. Головні супутники Нептуна – Тритон та Нереїда.

 

ПЛАНЕТА  ПЛУТОН

 

ПЛУТОН – дев’ята й остання планета, яка знаходиться на краю Сонячної системи. Цю планету названо на честь римського бога підземного світу смерті. Відстань до Сонця близько 6000 млн км. це в 40 разів перевершує відстань від Землі до Сонця. Навколо Сонця Плутон обертається майже за 250 земних років, навколо своєї осі – приблизно 7 земних діб.

      Плутон – найменша з планет родини Сонця. У нього є супутник – Харон, удвічі менший за Плутона.

 

 

РОЗДІЛ  ІІ.  ЗЕМЛЯ  НА  ПЛАНІ  ТА  КАРТІ

 

 

ПРО  КАРТУ…

Карта важливіша за текст, бо говорить часто яскравіше, наочніше, лаконічніше, ніж найкращий текст.

                                                            (П.Семенов-Тян-Шанський)

Звичка мандрувати картою та бачити у своїй уяві різні місця, допомагає правильно бачити їх у дійсності.

                                                            (К.Паустовський)

Кажуть, що є люди, байдужі до карти, але мені важко у це повірити.

                                                            (Р.Стівенсон)

 

                                      ЗАГАДКИ

 

 Країни без людей, міста без будинків, ліси без дерев, моря без води.

                                                                                          (карта)

Є моря – пливти не можна, є шляхи, а не підеш, є земля, та не поореш.

                                                                                           (карта)

                      Невидимкою біжу по землі

                      Від одного брата до другого

                      Дорогу мандрівникові показую

                      на північ – південь.

                                                           (меридіан)

                       Невидимкою біжу по земній кулі,

                       На сході сонце зустрічаю,

                       А на заході – проводжаю.

                                                             (паралель)

                       Невелик, зато смышлен –

                        Все дороги знает он.

                        Если с ним пойдешь в поход –

                        Никогда не подведет.

                                                              (компас)

 Під склом знаходжуся, на північ і на південь дивлюсь, якщо зі мною підеш – назад дорогу легко знайдеш.

                                                               (компас)

Видно край, а до нього не дійдеш.

                                                                (горизонт)

Край видно, але дійти до нього неможливо.

                                                                (горизонт)

 

                ЗАГАДКА З ПІДКАЗКОЮ

 

          Додумайсь, хто вона, й простеж –

          у неї особливість є:

          що більше з неї ти береш,

          то більшою вона стає.

 

          А підказати можу я:

          Шукай слівце на букву  Я.

          То хто ж вона?

                                             (Яма)

 

                                        ***

Небокрай (обрій, горизонт, небосхил, крайнебо) – частина неба над лінією горизонту.

                     Небокрай – це неба край.

                    Спробуй край той відшукай!

                    Довго я до нього йшов –

                     Краю неба не знайшов.

                                                          (О. Орач)

                                    ***

                    Что такое глобус?

Это шар земной!

Только очень маленький,

Как мячик голубой.

И видны на глобусе

Реки и моря,

Города, равнины,

Горы, острова.

 

Чтобы мне отправиться

В дальние края,

На уроке с глобусом

Познакомлюсь я.

 

                 ЦЕ  ЦІКАВО

 

ПЕРШИЙ ГЛОБУС.

  Ще в античних рукописах згадується про те, що Кратер Малосський – давньогрецький філософ ще в ІІ ст..до н.е виготовив модель Землі у формі кулі. Ні модель, ні будь-які її зображення до наших днів не дійшли, однак ті, хто бачив цей глобус, говорили, що «Кратер намалював на кулі єдину сушу, розділивши її на частини пересічними ріками, що називалися океанами…»

  Тому найпершим, принаймні найбільш стародавнім з усіх збережених глобусів, вважається куляста модель Землі діаметром 54 см., створена німецьким географом, мандрівником і математиком Мартіном Бехаймом у 1492 році, що знаходиться нині в музеї міста Нюрнберга.

     На «Земному яблуці», саме так назвав Бехайм своє дітище (глобусами від латинського globus – «куля», копії Землі стали  називати пізніше), були відображені географічні уявлення про поверхню Землі напередодні відкриття нового Світу, що ґрунтувалися на даних, узятих з карт світу давньогрецького вченого Птоломея, що жив у ІІ столітті.

     Незабаром після появи глобуси, що дають найбільші точні картографічні уявлення і користувались великим попитом у вчених і моряків, почали з’являтися в палацах монархів, кабінетах міністрів і просто модних будинках Європи, стаючи символом освіти.

       Особливо популярні були голландські глобуси, виготовлені амстердамським майстром Блау. Вони створили і ту модель Землі, що була подарована російському цареві Олексію Михайловичу в 1672 – першу на Русі.

        Найвідомішою з усіх моделей земної кулі є Готторпський глобус діаметром 311 см, виготовлений німецьким вченим Адамом Ольшлегелем у 1664 році, а в 1713-му подарований Петру І. усередині глобуса розміщався планетарій.

 

НАЙБІЛЬШИЙ ГЛОБУС знаходиться в італійському місті Пезаро. Його діаметр становить 10м, а важить цей гігант 30 тонн.

 

ПЕРШИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ АТЛАС нерозривно пов’язаний з його творцем – старогрецьким ученим Клавдієм Птоломеєм (ІІст.до н.е). а надрукували цей географічний атлас 1477 року в італійському місті Болоньї. Географічний атлас – систематизоване зібрання географічних карт.

 

НАЙДЕТАЛЬНІША ГЕОГРАФІЧНА КАРТА ЗЕМЛІ на 234 аркушах у масштабі 1:250 000 була складена географами колишнього СРСР за участю кількох східноєвропейських країн.

1987 року випущена докладна карта колишнього СРСР у масштабі 1:25 000. це найдетальніша карта у світі.

 

ГЕОГРАФІЧНИЙ  АТЛАС,  виданий у 17ст., - найбільша книга на Землі. Товщина 175-ти кілограмового рекордсмена становить 2 метра, а ширина 1 метр. Зберігається чудо –атлас у Берлінській державній бібліотеці.

 

НАЙБІЛЬШИЙ КОМПАС знаходиться в Португалії, у парку міста Фелема. Розмір мармурового гіганта вражає: його діаметр дорівнює 50 метрів.

Компас  (від італійського розміряти) – прилад для орієнтування. Колір, використовуваний у компасі, не випадковий. Ще в стародавньому календарі Чорною країною називали північ, Червоною – південь, Зеленою – схід, а захід – Білою. Саме у такий спосіб у стародавньому Китаї були пофарбовані міські ворота.

4 000 років до н.е. жрецям стародавнього Вавилона був уперше введений розподіл кола на 360 градусів. Було помічено, що під час рівнодення Сонце повільно переміщається по небосхилу зі сходу на захід, описуючи півколо, у діаметрі якого світило вміщається 180 разів. І півколо стали поділяти на 180, а повне коло на 360 частин. Точну тривалість року в ті часи не знали й умовно приймали за 360 діб. Кожен день відповідав градусу кола. Тільки після відкриття Коперніка, було встановлено, що  насправді не Сонце рухається навколо Землі, а зовсім навпаки.

       Сучасні учені підрахували, що Земля рухається по своїй орбіті навколо Сонця зі швидкістю 108 000 км/год. Цікаво, що Новий рік першими зустрічають жителі островів Фіджі, які розташовані на 180*сх..д.

 

ЗАНИМАТЕЛЬНЫЙ  ФАКТ

    В греческих мифах Атлас был титаном, возглавившим восстание против богов. В наказание за это его заставили держать мир на своих плечах. Когда в 16 веке появились первые собрания карт, их обложки были украшены изображением Атласа с глобусом. В результате собрания карт стали называть атласами.

 

НАЙДАВНІШУ  КАРТУ  ЗНАЙДЕНО  НА  ТЕРИТОРІЇ  УКРАЇНИ.

У 70-ті роки минулого сторіччя в Черкаській області було знайдене найдавніше креслення місцевості, вирізане на мамонтовому бивні. Йому приблизно 15 тисяч років. Серед безладних подряпин учені роздивились зображення навколишньої  території: схил гори, стовбури дерев, річку. На березі річки вгадувалися зображення чотирьох споруд. Спочатку археологи знайшли на місцевості три великих житла складених з кісток мамонтів, а на малюнку їх було чотири. Пошуки четвертого тривали довго, але археологи таки знайшли і четверту споруду. Давня «карта» виявилася точною.

 

ВИДАТНІ  СТАРОДАВНІ  КАРТОГРАФИ

Творцями  перших географічних карт, складених з урахуванням кулястої форми нашої планети, були давні греки. Першим навчився передавати на  карті справжні відстані за допомогою масштабу автор філософського твору «Про природу» - Анаксимандр (близько 610 – після 547р.до н.е). Він склав карту, на якій зобразив відомі на той час райони Європи й Азії.

           Грекам належить і першість у використанні сітки, що складається з праобразів сучасних меридіанів і паралелей. Так, Ератосфен (близько 276 – 194рр. до н.е) використовував на своїй карті світу сітку з ліній, спрямованих з півночі на південь і зі сходу на захід.

             Першим, хто ввів географічні координати і показав, як визначити місце розташування точки на Земній поверхні, був давньогрецький астроном Гіппарх (близько 180 або 190 – 125рр.до н.е). Використовуючи арифметичні пізнання ассирійців, він розділив коло на 360* і розбив координатну сітку для земної поверхні. Гіппарх розробив широтно – довготну сітку для земної поверхні.

 

             ПОМИЛКОВІ  ПРИПУЩЕННЯ  КЛАВДІЯ  ПТОЛЕМЕЯ

             Значний внесок в античну географію зробив давньогрецький учений Клавдій Птоломей (близько 90 – близько 160р. до н.е). У своїй праці «Географія» він подав найбільш повне зведення географічного опису. Однак поряд з досить точним, для свого часу, відображенням території земної кулі його карти містили неточну інформацію. Справа в тому, що К.Птолемей виходив з неправильного оцінювання земної окружності і вважав, що наша планета набагато менша, ніж насправді. Іншою помилкою було розташування на південь від Індійського океану величезного материка. Це стало причиною багаторічних пошуків «невідомої Південної Землі». Вона залишалася на всіх картах аж до 18 століття: таким великим був авторитет античного вченого. Тільки навколосвітні плавання знаменитого мореплавця Джеймса Кука поклали край цій омані.

 

              АВТОР  ЦИЛІНДРИЧНОЇ  РІВНОКУТНОЇ  ПРОЕКЦІЇ

            Великий картограф середньовіччя, фламандець Г. Меркатор (1512 – 1594) запропонував кілька картографічних проекцій, у тому числі названих його ім’ям. Серед них циліндрична рівнокутна проекція карти світу, що й нині використовується для створення морських карт. Г.Меркатор супроводжував свої карти поясненнями з рекомендаціями щодо їх використання. У 1541 році він створив глобус, до якого додавалася книга з інструкціями.

 

                 ПОЯВА  НА  КАРТАХ  ГОРИЗОНТАЛЕЙ

                Картографи дуже довго шукали найбільш досконалий спосіб відображення нерівностей земної поверхні на картах. Так, у 15 – 18 століттях гори часто зображувалися у вигляді пагорків, зубців і навіть плям. Такий спосіб не давав уявлення про особливості розташування гірських масивів, висоти їх окремих районів. Наприкінці 18 століття був розроблений спосіб штрихового рельєфу, що базувався на такому явищі: внаслідок вертикального падіння світла похила поверхня освітлюється слабше за горизонтальну. Якщо вважати, що білі проміжки між штрихами відповідають кількості світла, а товщина штрихів – втраті світла на схилі, то такі штрихи можуть виражати рельєф. Чим крутіший схил, тим більш товсті штрихи і менші відстані між ними. Штрихи наочно передають рельєф на карті, але вони не дозволяють судити про висоти точок земної поверхні. Тому із середини 19 століття почалося використання горизонталей, що допомогло розв’язати ці складні задачі та створити загально географічні карти.

 

 

 РОЗДІЛ ІІІ.  ГЕОГРАФІЧНА  ОБОЛОНКА  ТА  ЇЇ  СКЛАДОВІ

 

ЛІТОСФЕРА

 

ЗЕМЛЕТРУСИ  ТА  ЇХ  ПРОГНОЗУВАННЯ.

Більшість землетрусів зосереджені у двох поясах. Найбільш активний, на частку якого припадає близько 75% усіх землетрусів, оточує Тихий океан. Інший середземноморський, - тут відбувається близько 23% усіх землетрусів, - простягається від Гібралтару через Малу Азію та гірські системи Паміру – Тянь-Шаню до Тібету.

       Протягом багатьох років учені завзято шукають можливість складати достовірні прогнози можливих землетрусів. Для цього створено сотні сейсмічних станцій. Прогноз особливо важливий для районів, що цілком входять у зону можливих катастрофічних землетрусів. Адже достатньо вжити заходів обережності (вимкнути електроенергію, газ, евакуювати населення), щоб уникнути катастрофи.

      Під час сильних землетрусів виділяється величезна енергія, еквівалентна енергії тисяч атомних вибухів. Здається немислимим, щоб така велика енергія накопичувалася в Землі непомітно і її не було б виявити за допомогою точних сучасних геофізичних приладів. Однак, хоча принципова можливість виявлення землетрусу, що наближається, існує, це зовсім не проста справа.

       Ведуться й інші спостереження, які дозволяють сказати, що перед землетрусами відбуваються незвичайні явища, наприклад, змінюються властивості гірських порід, знижується рівень підземних вод, а також знижується їх температура і змінюється склад. Деякі вчені вважають, що про землетрус, який наближається, можна судити за незвичайним поводженням тварин, наприклад пацюків.

 

ЯКИМ   БУДЕ  ВИГЛЯД  ЗЕМЛІ  ЧЕРЕЗ  МІЛЬЙОНИ  РОКІВ.

         За допомогою космічних апаратів і сучасного устаткування дослідники визначили швидкість і напрямок переміщення літосферних плит. Це дозволяє робити розрахунки, щоб довідатися, де можуть виявитися материки через десятки мільйонів років. Учені передбачають, що через 50 мільйонів років у результаті зіткнення Євразійської й Африканської плит можливе об’єднання Євразії й Африки. При цьому існує велика ймовірність зникнення Середземного і Чорного морів. Такі побудови майбутнього вигляду Землі приблизні, тому що базуються на сталості напрямку і швидкості руху літосферних плит. На тривалий період це вважається малоймовірним.

 

ПІДКОРЕННЯ  ДЖОМОЛУНГМИ.

       На вершині Джомолунгми дме пронизливий вітер, уночі температура може знижуватися до -60*С, кількість ультрафіолетового випромінювання в 30 разів вища, ніж на рівні моря (якщо шкіра альпініста не захищена, йому гарантований сонячний опік). Першими це відчули новозеландець Едмунд Хілларі та гімалайський горець – шерп Тенцинг Норгей. У 1953 році їм вдалося підкорити висотний полюс Землі. Після цього щороку десятки альпіністів вирушають у Непал або Китай (на вершину можна зійти і з боку Тібету), щоб випробувати своє вміння і витривалість. Вважається, що на висотний полюс Землі піднялися й успішно спустилися понад 800 альпіністів, близько ста п’ятдесяти осіб загинули. Підйом на вершину Евереста з акліматизацією й установкою проміжних таборів займає близько двох місяців.

        Відзначені тут і своєрідні рекорди. У 1975 році на Еверест уперше піднялася жінка – японка Юнко Табей. У 2000 році словенець Даво Карні чар уперше спустився із Джомолунгми на гірських лижах, а роком пізніше – австрієць Стефан Гатт на сноуборді. Подружня пара з Франції, Бертран і Клер Берньє, злетіла вниз на планері-тандемі. Відомий італійський альпініст, а згодом депутат Європейського парламенту, Рейнольд Месер зумів першим з європейців дістатися вершини Евереста без кисневої маски. Повітряний тиск на вершині Джомолунгми втричі нижчий, ніж біля її підніжжя. У цих умовах постачання крові киснем порушується, що призводить до галюцинацій. Відомі випадки, коли альпіністи кидали побаченій ними примарі провізію.

    Але найбільш легендарними підкорювачами Джомолунгми залишаються шерпи. Так, Бабу Чирі сходив на Джомолунгму 11 разів, а в 1999 році він провів на вершині 21 годину. Відомий жарт про підкорювачів гімалайських гір: «Сер Джонсон уперше у світі піднявся на вершину гори. Тут його очікував намет,напередодні послужливо влаштований десятьма шерпами». Шерпи прийшли в Гімалаї зі Східного Тібету й оселились у східній частині країни на висоті від 2400 до 4000 м. З раннього дитинства вони звикли носити на собі вантажі, деручись по гірських стежках. Коли в Непалі з’явилися туристи, в тому числі альпіністи, шерпи з ентузіазмом почали піднімати вгору їхню поклажу. Вони легко підіймаються по гірських стежках з важким вантажем назустріч пронизуючим вітрам. Траплялося, що вони йшли по снігу й льоду босоніж. Шерпи мають цінний досвід і підкоряють навіть запаморочливі вершини. Багато хто з них сходив на Джомолунгму без спеціального кисневого спорядження.

 

 

 

ПРИРОДНІ  КАТАСТРОФИ  ОСТАННІХ  ДЕСЯТИЛІТЬ.

    За даними Центру досліджень стихійних лих, що з 1964 року створює унікальну базу природних катаклізмів, кількість катастроф з кожним десятиліттям збільшується. У 1973 – 1982 рр. у світі було зафіксовано близько 1.5тис. катастроф (близько мільйона загиблих), у 1983 – 1992рр. їх кількість збільшилась до 3.5тис. (1.2млн загиблих). У 1993 – 2002рр – до 6тис (близько 620тис загиблих).

    При цьому кількість людей, які стають безпосередніми чи опосередкованими жертвами стихійних лих, неухильно збільшується. За період з 1990 по 1999 рік їхнє число майже подвоїлося і досягло 188млн. Для порівняння: за ці ж роки від різних збройних конфліктів постраждали 31млн осіб.

 

  ПРИРОДНІ  КАТАСТРОФИ З НАЙБІЛЬШОЮ КІЛЬКІСТЮ ЗАГИБЛИХ  І  ЗНИКЛИХ  БЕЗВІСТИ

                     1970  рік. Бангладеш. Шторми й повені. 300 тисяч осіб

1970 рік. Перу. Землетрус. 60тисяч осіб

1976 рік. Китай. Землетрус. 250тисяч осіб

1978 рік. Іран (район міста Табас). Землетрус. 25тисяч

                осіб

1985 рік. Колумбія. Виверження вулкана. 23тисячі осіб

1988 рік. Вірменія (у складі СРСР). Землетрус. 25тисяч

                осіб

1990 рік. Іран (провінція Гілянь). Землетрус. 50 тисяч

                осіб

1991 рік. Бангладеш. Тропічний циклон Горкі. 138 тисяч

                 осіб

2003 рік. Іран (район міста Бам). Землетрус. 41 тисяча

                 осіб

                       2004 рік. Індонезія, Індія, Шрі-Ланка, Малайзія, Таїланд

                                      Бангладеш, Сомалі. Цунамі. Понад 200 тисяч

                                      осіб

 

ВУЛКАНИ

ВУЛКАНИ – геологічні утворення, що виникають над каналами і тріщинами у земній корі, по яких викидаються лава, гарячі гази й уламки гірських порід. Свою назву вулкан одержав від імені бога вогню – Вулкан. Важко порахувати всі вулкани, неможливо точно визначити, які з них діючі, а які остаточно згасли. Але є вулкани, що називаються сплячими (дрімають). І хоча в даний момент вони перебувають у спокої, але в будь-який час можуть «прокинутися» і почати викидати лаву. Дуже тривалий час вулканічна лава зберігає високу температуру. Навіть через рік після виверження на ній можна приготувати яєчню.

Вулкани існують не тільки на суші, але й у Світовому океані. Викидаючись з вулканічного жерла, розпечена лава потрапляє в холодну воду. Застигаючи, вона створює нові підводні скелі, острови, змінює ландшафт суші. Велика частина островів розкидана по морях і океанах – це і є підводні вулкани.

В основному вулкани розташовуються на краях літосферних плит, які складають земну кору. Через рух літосферних плит у земній корі утворюються тріщини і на цих місцях з’являються вулкани.

Магма, відшукуючи тріщини в земній корі, піднімається нагору, остигає і виділяє гази. При виверженні вони вириваються назовні разом з масами попелу і рідкої магми – лавою.

Якщо у магмі велика кількість газів, а земна кора робить дуже великий опір, то виверження одержує характер вибуху. У таких випадках з кратера часто викидаються кам’яні брили – «вулканічні бомби». Якщо ж кількість газів не занадто велика і їм ніщо не заважає проникати в атмосферу, то виверження відбувається спокійно, і лава просто виливається. Подібно митецьким майстрам, вулкани здатні створювати нерукотворні бруківки з гігантських каменів, що нагадують величезні сходи, що виходять з моря на узбережжя. Таке чудо природи можна спостерігати на берегах Північної Ірландії. Розміри валунів, з яких утворилася бруківка, коливається від 40 до 50 сантиметрів у поперечнику, і кожний з них має точно по 5 граней. Такі вулканічні примхи можна зустріти й в інших частинах світу. Але цікаво те, що на відміну від північно-ірландських валунів вони мають меншу кількість граней.

ТАМБОРА – вулкан, що знаходиться на острові Сумбава, мав наймогутніше виверження. Воно відбулося 5 – 10 квітня 1815 року. Кількість викинутої лави становила 180 км.кв. У результаті виверження висота острова знизилася на 1200 метрів.

АКОНКАГУА – найвищий сплячий вулкан на планеті. Він знаходиться в південноамериканських горах.

МАУНА – ЛОА – найвищий з діючих вулканів на планеті. Його купол досягає майже 105 км у довжину і приблизно 103 км у ширину. Він підноситься на 4170 метрів над рівнем моря, а якщо враховувати його висоту від основи на дні океану, то вона становитиме близько 10 000 метрів, що перевищує висоту найбільшої вершини світу – Еверест.

Мауна – Лао знаходиться на Гаваях і перекладається як довга гора. Виверження цього вулкана відбувається раз на три – чотири роки.

Як же утворюються великі вулкани? При виверженні гази і магма викидаються з жерла вулкана, пробиваючи собі шлях у земній корі. На виході утворюється вирва – кратер. Частина лави, яка стікає по схилах, твердіє, утворюючи конус. Таким чином, після багатьох вивержень навколо кратера виростає гора, що має форму величезного конуса, який збільшується з кожним новим виверженням.

ІСАЛЬКО – найактивніший вулкан на планеті. Він знаходиться в Центральній Америці. Вже понад 200 років кожні 10 хвилин Ісалько викидає стовп пари, каменів і попелу на висоту до 300 м. А вогненна лава, що викидається з кратера вулкана, служить природним орієнтиром для пропливаючих кораблів.

СТРОМБОЛІ -  вулкан-орієнтир, знаходиться на Гавайських островах у Тихому океані. Стром болі  непередбачливий вулкан. Його кратер, який займає 5 км.кв, нагадує величезне озеро з киплячою вогняною рідиною. Виверження відбуваються дуже часто. Зареєстрований випадок, коли протягом 867 днів вулкан лютував безперервно, хоча буває, що на невизначений час він «засинає».

ФУДЗІЯМА – сплячий вулкан на острові Хонсю і найвища вершина в Японії, яка у висоту сягає 3776 м. Гора має абсолютно правильний конус, а підніжжя являє собою майже ідеальне коло розміром 126 км.кв. Біля північних схилів гори розташовані аркою п’ять взаємозалежних вулканічних озер. Жерло кратера нагадує квітку лотоса й оточене вісьмома гребенями, які називають Якесудо-Фуйо, що означає «вісім пелюстків Фудзіями». Ця симетрія силуєту Фудзіями протягом довгого часу залишається головним символом краси. У Японії вважається, що цій горі немає рівних у світі. Фудзі означає «богиня вогню». Найвища гора Японії народилася з вогню і загинути може тільки у вогні, і все-таки її тендітну красу порівнюють з квіткою. Фудзіяма це не тільки чудо природи, але й священне місце, яке багато сторіч притягує прочан, надихає художників і поетів.

Японська легенда говорить, що гора З’явилася за одну ніч у 286 році до н.е., коли розверзлась земля й утворилося найбільше в Японії озеро Бава, а з викинутої землі сформувалася гора. Легенда ця виникла не без підстави: острів Хонсю розташований прямо на основній лінії розлому, де зібралося 25 вулканічних конусоподібних гір, найбільша з яких і є Фудзіяма. Вік її близько 10 000 років, а не 2300, як стверджується в легенді. Відомо, що на широкій рівнині, що оточує Фудзіяму, спостерігалася висока вулканічна активність. Приблизно 300 000 років тому там відбулося виверження вулкана. Викиди з декількох вулканічних конусів сприяли формуванню Фудзіями в її сьогоднішньому вигляді.

Перше виверження Фудзіями було зафіксовано в 800 році н.е., а останнє у 1707 році, коли місто Едо (сучасний Токіо), яке знаходиться за 100 км від вулкана, вкрилося щільним шаром попелу.

Місце, яке Фудзіяма займає у свідомості японців, і ті романтичні почуття, які вона викликає, пояснюються передчуттям того, що краса її не вічна, що коли-небудь може знову відбутися виверження, і вона раптом зникне в клубах вогню. Під самою вершиною гори споруджений храм, якому вже 2000 років. Під час інтенсивної вулканічної активності Фудзіями імператор наказав побудувати цей храм, щоб умилостивити розгніваних богів.

Першими, хто почав боготворити гору, були аборигени племені айну, які й тепер живуть на самому північному з головних японських островів Хоккайдо. Саме вони дали цій горі ім’я своєї богині вогню. Їй поклоняються як символічній сполучній ланці між небесним таїнством і земним життям. Під кінець Другої світової війни японці вважали своїм священним обов’язком зробити сходження на цю гору. У наші дні щороку близько 400 000 людей прагнуть піднятися на вершину священної гори. Фудзіяма підноситься над рівниною, розташованою майже на рівні моря, і в ясну погоду її можна побачити з відстані 80 км. Після сходу сонця, коли розсіюється туман, з гори відкриваються приголомшливі краєвиди навколишньої природи.

ВУЛКАНІЧНИЙ РЕКОРДСМЕН – острови Індонезії, які знаходяться в Тихому океані. На них нараховується понад 500 вулканів, до того майже 150 діючих.

САНТОРІН – вулкан на грецькому острові Тіра. Страшна катастрофа відбулася за 1200 років до н.е. в Егейському морі.

Виверження Санторіна багато вчених пов’язують із загибеллю легендарної Атлантиди. В атмосферу було викинуто понад 65 км.куб.грунту, що призвело до занурення на глибину майже 300 м центральної частини острова.

Передбачається, що таке виверження повинне було утворити хвилю цунамі, висотою не менше 100 м, яка мала рухатися зі швидкістю 200 км/год.

Одним із припущень фахівців є те, що виверження Санторіна і призвело до загибелі давньої цивілізації.

ЕТНА – найвищий діючий вулкан Європи. Він знаходиться на острові Сицилія і є діючим природним рудником.

У 1983 році під час виверження з надр вулкана в складі гірських порід щодня викидалося близько 2.5 кг золота і 9 кг срібла.

ЕЛЬБРУС – погаслий вулкан, на схилах якого розташовано кілька великих гарячих джерел, які утворюють річку. Найбільш популярним гарячим джерелом серед місцевих жителів є те, що несе молочно-білу насичену газами мінеральну воду. Її називають «білий нарзан». Виявляється, що ця вода має велику цілющу силу. Кілька ванн, прийнятих у цій воістину «живій воді», допомагає позбутися багатьох хвороб.

КВІТКА – ПРОВІСНИК  - це королівська примула з острова Ява, на якому безліч вулканів. Якщо на вершинах і схилах вулканів буйно розквітає королівська примула, то через кілька днів варто очікувати виверження.

Для місцевого населення це своєрідний сигнал про небезпеку. І доречно зазна чити, що примула жодного разу не помилилась.

ВЕЗУВІЙ – діючий вулкан в Італії, який спричинив зникнення кількох стародавніх міст.

24 серпня 79 року н.е. раптово в блакитне небо над Неаполітанською затокою здійнялася лавова пробка – прокинувся Везувій. Розверзлась вершина гори, уламки гірських порід з ревом злетіли на багато кілометрів. Попіл закрив сонце, морок три дні висів над місцем катастрофи.

Люди гинули під кам’яним градом, задихалися в гарячому сірому димі, їх засипав попіл і спалювала розпечена лава. Помпеї зникли під 8-миметровим шаром попелу і щебеню, які безупинно падали на місто.

Місто Геркуланум затопила розпечена лава і киплячий бруд. Майже цілком була знищена і Стабія. І тільки 27 серпня, через три доби після початку виверження Везувію, три мертвих міста освітило сонце.

ГЕКЛА – вулкан, з якого випаровувався так званий «холодний» газ. Температура «холодного» газу може опускатися до 100*С нижче нуля. До складу такого газу переважно входить вуглекислий газ. Скупчуючись у пониззі, він становить смертельну небезпеку для всього живого, оскільки в ньому відразу ж можна загинути від ядухи.

У 1948 році при виверженні Гекли вуглекислий газ нагромадився в балці біля підніжжя вулкана. На той момент там знаходилися череди овець. Тварини загинули, а пастухи нічого не відчули, бо їхні голови були вище рівня вуглекислого газу. Виділення газів можна спостерігати на здавалося б давно погаслих вулканах. Так, у горах Великого Кавказу, на схилі східної вершини Ельбрусу, на висоті понад 5 км знаходиться невелике поле, вільне від снігу і льоду навіть узимку. Тут постійно відчувається запах сірки.

ЄДИНИЙ «УКРАЇНСЬКИЙ» ВУЛКАН СТАЄ АКТИВНІШИМ

Поблизу села Старуня Івано-Франківської області розташований єдиний в Україні діючий вулкан. Цей грязьовий вулкан сьогодні проявляє все більшу активність: тепер він має більше сотні мікро кратерів і діє на площі 60 гектарів. Жителі Старуні говорять, що вулкан на цьому місці був давно. Але показав себе тільки після румунського землетрусу у 1977 році. Поява такого феномену у Прикарпатті чітко пояснити не можуть. Дослідники говорять, що він реагує на різні землетруси чи поштовхи у радіусі 300 кілометрів. Село Старуня привабило увагу учених ще на початку прошлого століття. Тоді там розкопали залишки мамонта і носорога.

 

                                       ВУЛКАНИ

Вирує магма в мантії Землі,

Шукає тріщини для виходу на волю,

І виливається із кратера вулкана

Розжареною лавою густою.

 

Вулкани – дивне явище природи,

Людина таємниці в них шука

Подарували воду Світового океану,

Гірським породам ви дали життя.

 

У тріщинах Землі захолоняла магма,

Глибинний вулканізм – так можна це назвать,

Гірські породи з мінералів виникли,

Щоб людям в господарстві слугувать.

 

Та виливалась магма із вулкана,

Розжарені «річки» збігали з конусів.

Тут туфи, пемза утворились без кристалів

І попіл вулканічний Сонце затулив.

 

Здригається Земля від поштовхів вулканів,

Це діючі вулкани: на суші й на морському дні.

Та є такі, що згасли і заснули

На сотні, а можливо, і мільйони літ.

 

На Земній кулі дуже вас багато,

І вивергаючись – тривожите людину,

Та ви даруєте можливість вас вивчати,

Можливість вченим розгадати таємниць причину.

 

                     МІНЕРАЛИ

Вони лежать у надрах матінки Землі,

Прекрасні, різних розмірів кристали,

А їх створила магма в сиві дні,

Коли вона до світла прямувала.

 

Заповнила пустоти між пластів гірських порід,

Застигла, кристалізувалась.

Тепер тут самородне золото лежить,

І самоцвітів камені зібрались.

 

Морська вода їм теж дала життя,

Бо мінералам мудрості назвали

Кухонну сіль, що з неї опускалась

На дно морське у вигляді кристалів.

 

Хвалу  виносим мінералам!

Без них людина безпорадна,

Без їхньої краси і користі значної

Життя б не рухалось – про це ми знаєм здавна.

 

ПІВОСТРІВ  ІДЗУ – гніздо землетрусів. Тут тільки з 9 по12 жовтня 1986 року відбулося 3200 підземних поштовхів.

НАЙБІЛЬШ СЕЙСМІЧНІ ЗОНИ – це західне узбережжя Америки, Японія, Індонезія і Філіппіни, Східна Азія, Камчатка, Курильські острови і Сахалін.

Сильні і часом катастрофічні землетруси зафіксовані в горах Карпат, Кавказу і Середньої Азії. До найбільш небезпечних районів належить і область, що прилягає до озера Байкал. Тут кількість землетрусів часом досягає 2000 за рік. Та відчути ці землетруси можна лише за допомогою приладів.

Але все-таки найбільше землетрусів відбувається на дні Світового океану. Так, у 1982 році у водах островів Самоа в Тихому океані, на стику глибоководних жолобів Тонга і Кермадек учені нарахували усього за 17 діб понад 1000 поштовхів.

ЗЕМЛЕТРУС У ЧИЛІ – один із найбільш руйнівних, який відбувся 21 – 26 травня 1960 року. Під час 10-тибального землетрусу за шкалою Ріхтера в землі розверзлись величезні бездонні тріщини, які поглинали не тільки окремі будинки, а й цілі селища. Деякі прибережні острови потонули в глибинах океану, а замість них виникли нові. Зі страшним гуркотом падали в долини високі гори, а давно погаслі вулкани раптом «прокинулися» і стали викидати лаву і попіл.

Крім нових островів, наслідками землетрусу стало утворення нових озер. Землетрус охопив територію понад 100 000 км кв. Чилійський землетрус захопив також і велику акваторію Тихого океану. Величезні хвилі цунамі довжиною понад 100 км і висотою 30 – 40 м, які мчалися зі швидкістю реактивного літака, накинулися на Чилійське узбережжя. Вони миттєво зруйнували і затопили всі портові міста.

СТРАШНИЙ ЗЕМЛЕТРУС стався в Гватемалі 4 лютого 1976 року. До цієї катастрофи призвела тріщина в розломі Мотагуа, яка утворилася між Карибською і Північноамериканською літосферними плитами.

Крім численних жертв, майже мільйон мешканців за кілька секунд залишилися без даху над головою і засобів існування.

 

ГЕЙЗЕРИ – неодмінні сусіди діючих вулканів або недавно згаслих. Від розпеченої пари, що виділяється з магми і газів, підземні води нагріваються і гарячим фонтаном вириваються на поверхню землі.

Природну гарячу воду гейзерів пристосувалися використовувати люди: опалюють житлові будинки, теплиці, плавальні басейни.

 

На Камчатці один з гейзерів «працює» кожні 4 хвилини. Тому його так і назвали Годинник.

ГЕЙЗЕР СТІМБОТ – найвищий з діючих гейзерів, що знаходиться в Йєллоустонському національному парку США. У 60-ті роки Стімбот викидався кожні 4 – 10 днів. Максимальна висота гейзера становила 115 м. У 80-ті роки мінімальний інтервал між його виверженнями досяг 19 днів, а максимальний – 4 роки.

 

Великий гейзер в Ісландії викидається тільки один раз на добу, та його фонтаном можна милуватися підряд 3 години.

 

Не всі гейзери довгожителі. Наприклад, гейзер Ваймангу в Новій Зеландії діяв тільки 6 років. Та він установив світовий рекорд по водометанню: при кожному виверженні гейзер викидав 800 тонн води, що піднімалася вверх на 460 метрів.

 

 

                                    АТМОСФЕРА

 

                     ***

Як фенолог, буду стежить

Мудре дійство брунькування,

І птахів шляхи незримі,

І врочистий сонця хід.

Щоб світилось в добрім Слові

Буйних весен чергування,

Доли степу чорнокрилі,

Перших трав зелений слід,

Щоб помітить непомітне,

Щоб нечуване почути,

Доторкнутися до руху

Віття, стебел і клітин.

Уловити днів напругу,

Мову хвиль збагнуть привітну

І в очах своїх прочути

Велетенський небо плин.

Бо інакше, як узяти

Те, що серцю лиш належить,

В мить світання, в мить смеркання,

В золоту життєву мить.

Як фенолог, буду стежить

Саду тепле дозрівання,

Всіх світів життя завзяте,

Бо без цього як і жить?

                                  С.Бурлаков

                     ***

Облака, облака,

Пышные и белые,

Расскажите, облака,

Из чего вас делали?

Может, вас, облака,

Делали из молока,

Может быть, из мела,

Может быть, из ваты?

Может быть, из белой,

Из бумаги мятой?

                            И.Мазин

                     ***

Ну й бо снігу намело –

Стало білим все село.

Біла стежка, біла річка,

Біла вишня і смерічка,

Біла хата, білі коні,

Тільки носики червоні.

                              Л.Куліш-Зіньков

                     ***

                  ВІТРИ

То що ж вини хотіли, ті зухвальці,

Що на дерева налетіли вранці,

Збиваючи із них росу і цвіт,

І підпаливши знизу небозвід,

Згори сріблом сипнули

Наостанці?

         Ну та й вітри, завзяті задніпрянці!

         Без них би, нерух у степу заліг,

         А степ його вже й здужати б не зміг.

Летіть –

Не суховії ж, не ординці –

Так лагідно – з надіями, з дощем.

Хай рясно підіймається пашниця

За хліборобським втомленим плечем.

                     ***

Вітер, вітер пустотливий

Залетів до нас у сад,

Оббиває груші, сливи,

Трусить яблуні підряд.

                             М.Познанська

                     ***

- Солнце, солнце! Ты откуда?

- Я из зорьки золотой!

- Дождик, дождик! Ты откуда?

- Я из тучки грозовой!

- Ветер, ветер! Ты откуда?

- Я из дальней стороны.

Мы три брата, и повсюду

Добрым людям мы нужны.

                                 О.Высоцкая

                     ***

… А дощ, як просо з лантуха,

Сійнув, сипнув навкіс,

І вигнулася райдуга,

Мов залізничний міст.

                                  В Скомаровський

                     ***

Грім озвався над полями –

Скоро злива зашумить,

Кожна квіточка й билинка

Рот розкрили – хочуть пить.

                                     М.Могилевич

                     ***

           АТМОСФЕРА

Летиш з планетою Земля у космосі холоднім,

І бережеш її, немов мале дитя,

Бо поглинаєш згубні промені космічні,

Щоб на Землі було життя.

 

Ти не проста, повітря оболонка,

До тебе входить кисень і азот,

І вуглекислий газ, інертні гази,

Вода і пил, та ще й озон.

 

Не маєш ти ні смаку, ані кольору,

Заходиш у легені з кожним подихом.

Ти є – і небо голубе.

І на планеті – все живе.

 

В тобі народжуються хмари,

Вітри ширяють, блискавки горять,

Полярне сяйво в екзосфері сяє

Крилаті літаки дороги борознять.

 

Земля без тебе, Атмосферо,

Як мандрівник в пустелі без води.

Якщо тебе не збережем,  зруйнуєм,

Зазнаємо великої біди.

 

ЗАГАДКИ, ПРИСЛІВ’Я, ПРИКАЗКИ

 

Що літає: крил не має, але крила підійма?

                                                                (Вітер)

Летить, а не горобець, виє, а не звір.

                                                                (Вітер)

Живе без тіла,

Говорить без язика,

Ніхто його не бачить,

Тільки чує.

                                                                (Вітер)

Посієш вітер – пожнеш бурю.

Без чого людина не проживе і п’яти хвилин.

                                                                (Повітря)

Ой за лісом за пролісом

Золота паляничка печеться.

                                                                (Сонце)

Без дров, без вогня, а світить і гріє щодня.

                                                                (Сонце)

Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає.

                                                                (Сонце)

По морю, по морю золота тарілка плаває.

                                                                (Сонце)

Сонце – батько, а місяць – вітчим.

Сонце встане, то й ранок настане.

Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскрешає.

Сонце низенько, то й вечір близенько.

 

Мене, частенько просять, ждуть,

А тільки покажусь – ховатися почнуть.

                                                                (Дощ)

Дощ у пору золото.

Від дощу під борону не сховаєшся.

Як сіно косять, то дощів не просять.

 

Надворі горою, а хаті водою.

                                                                (Сніг)

Біле, як сорочка,

Пухнасте, як квочка.

Крил не має.

А гарно літає.

Що це за птиця,

Що сонця боїться?

                                                                (Сніг)

Летить орлиця по синьому небу,

Крила розкрила – сонце закрила.

                                                                (Хмара)

За лісом, за пралісом біла вовна висить.

Сильніше сонця, слабіше вітру.

                                                                (Хмара)

Ніг не має, а йде,

Очей не має, а плаче.

                                                                (Хмара)

Ой за полями, за горами

Золота нагайка в’ється.

                                                                (Блискавка)

Що без леза та без зуба

Розтина міцного дуба?

                                                                (Блискавка)

Блискавка блисне – й камінь трісне.

Блискавка взимку – на бурю.

 

Влітку чуємо всі, а зимою – ні

                                                                (Грім)

Без рук, без ніг, а стукає.

                                                                (Грім)

Як грім з ясного неба – «раптово і несподівано».

Від грому і у воді не сховаєшся.

Травнева роса краща коням від вівса.

Коси, коса, доки роса, бо сонце пригріє – косар упріє.

 

Сиві кабани усе поле залегли.

                                                                (Туман)

 

                               ВІН  І  ВОНА

                                  (Загадка)

Ану відгадайте, друзі, що це значить:

Він завжди за нею в небесах простує.

Його кожен чує, та ніхто не бачить,

Її кожен бачить, та ніхто не чує.

             Що це таке?

                                              (Грім і блискавка)

 

 

 

 

 

                             ПОГОДА

 

        Українські прикмети

 

1. Прогнозували достеменно

Сьогодні добре знають люди,

яка погода завтра буде,

бо теле- й радіопрогноз

підкаже – спека чи мороз.

 

В старі ж часи і це знаменню –

діди й бабусі наперед

прогнозували достеменно

погоду з безлічі прикмет:

 

як місяць гострий на негоду,

як рівний – на ясну блакить,

щербатий – то відомо зроду,

що незабаром задощить.

 

Якщо дізнатися належить,

така погода чи така –

старе й мале уважно стежить

за виглядом молодика:

 

якщо з рогами він крутими,

то знай – невдовзі дощ ітиме,

з положистими заяснів –

чекати слід погожих днів.

 

Що це не примха, не зухвалість –

дізнався я ще в юні дні:

ставалось, як прогнозувалось,

на подив людям і мені.

 

На колос, на рясні стеблини,

на тиху нехворощ і хвощ

сьогодні промінь сонця лине,

а завтра йде краплистий дощ.

 

2.Дивися, Митю, примічай

 

Мене у ліс водила мати:

            -Хіба не диво цей шамрай*?

            В нім стільки можна прочитати –

дивися, Митю, примічай.

 

              Рослини, - каже, - не проглядеть –

•      Умій лише читать прогноз.

 

Он папороть побіля хмизу:

а підійди поглянь лишень –

як листя скручене донизу –

на сонячний погожий день.

А рівне, випростане листя –

готуйся, друже, хоч-не-хоч –

біжи вкривай сінце в обійсті,

бо неодмінно буде дощ.

 

Як дурманять акацій квіти

й над ними в’ються комарі –

погожий день тобі не світить:

то вже негода на порі…

 

давно матусі вже немає.

А я прибув. Стою в Шамраї,

де папороть. Біля куща.

Без парасоля, без плаща.

 

А листя випростане, рівне

поміж зеленої трави.

І з неба зирить око гнівне

з-під хмари, наче з-під брови.

 

Висять прозорим малахітом

гілки акації вгорі.

І над пахким жовтавим цвітом

роями в’ються комарі.

 

Шамрай. Дерев зелена брама.

Біжу, бо про негоду в нім

мене попереджає мама

рослин барометром живим.

(*Шамрай – назва лісу)

 

2. Росянистий переспів

Старші люди мовили мені,

що коли з листочка навесні

можна спити росяні краплини,

незабаром соловей прилине.

 

Я щодня шукав росу на листі,

обдивлявся я квітки барвисті.

Як заграло сонце у рослині,

соловей озвався на калині.

 

І щодня між листом росянистим

витинав колінця навесні,

розсипались росяним намистом

срібних звуків розсипи рясні.

 

А ячмінь же колос викидає –

Соловейка голос прокидає.

Справді, ледь з’явивсь ячмінний колос –

Соловейка враз покинув голос.

                                                                Дмитро Білоус

 

КАЛЕНДАР  ПОГОДИ. Виникнення календарів погоди пов’язано з першими спробами людей систематизувати результати своїх спостережень за погодою та її змінами. Ще у 5 ст.до н.е. грецький астроном Метон увів звичай виставляти на міських площах мармурові таблиці, на яких відзначалися найбільш істотні явища погоди і дати їх спостереження.

Розквіт захоплення календарями погоди припадає на середні століття. Велика увага в них приділялась передбаченню погоди за місцевими ознаками.

Це цілком зрозуміло, адже тоді не було приладів, що допомагали б складати правильні прогнози.

 

ЗАГАДКОВІ  ХМАРИ. Виявляється, хмари є навіть у зоні активної взаємодії атмосфери Землі з космічним простором. Ці незвичайні хмари мають не менш незвичайну, красиву назву – перламутрові та сріблясті. Перламутрові хмари утворюються на висоті 20 – 30 кілометрів. Їх можна спостерігати короткий час після заходу Сонця або перед його сходом і тільки у високих широтах. Хмари видно на тлі темного неба завдяки сонячним променям, що відбиваються переохолодженими крапельками води.

 

Сріблясті хмари розташовуються на кілька поверхів вище, можна сказати, що це «хмарочоси» серед хмар. Вони утворюються на висоті від 75 до 90 км і мають вигляд то смуг, то мрячної маси, то вихорів. Їхні розміри можуть досягти сотень  кілометрів.

Деякі фахівці вважають, що сріблясті хмари складаються з частинок вулканічного пилу, а вода в цих хмарах має неземне походження, вона може заноситися до атмосфери невеликими небесними тілами, що складаються з льоду. Учені ще не дійшли остаточного висновку про походження сріблястих хмар і причину їхнього світіння.

 

ДОЩОВІ  КРАПЛІ. Розміри дощових крапель залежать від руху висхідних потоків повітря. Улітку, коли приземне повітря нагріте і тому прагне піднятися вгору, зазвичай випадають «великокрапельні» дощі, а навесні й особливо восени – мрячні.

 

Швидкість падіння краплі складає від 4 до 8 метрів на секунду, що можна порівняти зі швидкістю бігу тренованої людини.

 

ГРІМ  І  БЛИСКАВКА! Першою ознакою наближення грози є поява потужних купчасто-дощових хмар. Посилюється вітер. Грози супроводжуються сильними розрядами – блискавками. Коли вони виникають, повітря миттєво нагрівається до 25 000 – 30 000*С (це в кілька разів вище, ніж температура на поверхні Сонця) і розширюється. Найчастіше спостерігаються лінійні блискавки, це іскри-велетні завдовжки 2 – 3км, а іноді й до 15км. Потужність однієї такої над блискавки перевищує сумарну потужність усіх електростанцій світу. Звукове  оформлення грози – грім. Блискавка і грім «стартують» одночасно, але через те, що швидкість звуку менша від швидкості світла майже в мільйон разів, громові розкоти ми чуємо після блискавки. Якщо грім ми чуємо менш ніж через 10 секунд після блискавки, то гроза знаходиться на відстані близько 3 км від нас. Учені підрахували, що щосекунди на Землі відбувається близько 100 розрядів-блискавок. Найбільша кількість блискавок спостерігається поблизу Японських островів.

 

БАГОР – місто на острові Ява, яке вважається найбільш грозовим місцем. Тут блискавки у середньому 322 дні на рік.

 

ЄГИПЕТ – місце в Африці з найменшою кількістю блискавок. Їх можна побачити тільки раз на 200 років.

 

ЛЮТІ БЛИСКАВКИ «живуть» у Кенії (Африка). Вони досягають величезних розмірів і «розколюють» небо майже 200 діб на рік. Крім того, ці блискавки супроводжує приголомшливий грім. Щороку в Кенії від лютих блискавок гине понад 100 людей, багато тварин і навіть руйнується житло. Вчені вважають, що надмірна кількість блискавок викликана озером Вікторія, над яким збираються грозові хмари, які вітер несе на територію Кенії.

 

СЕЛИЩЕ ОРАВИКОСКИ у Фінляндії прославилося рекордною

Кількістю блискавок, що розрядилися в землю. У 1987 році тут було зафіксовано 2276 блискавок.

УЖМУРІС ХЕВІ – грузинська ущелина, яка дуже небезпечна під час грози. У людини, яка потрапляє сюди під час грози, починається лихоманка і піднімається температура. Виявляється, що під час грози в ущелині акумулюється атмосферна електрика в такій великій кількості, що здатна зарядити усе живе. Щоб врятувати постраждалого, необхідно вчасно «розрядити» його.

 

ЕЛЕКТРИЧНА ЦІЛИТЕЛЬКА – кульова блискавка, яка наскрізь пробила мешканця міста Пензи. Вона ввійшла в груди і, обпаливши сорочку, вийшла зі спини. Однак на тілі при цьому не залишилося навіть сліду і зникла хронічна виразка шлунка, лікарі навіть рубця не знайшли.

 

 

                                    ГІДРОСФЕРА

 

                         ЇЇ  ВЕЛИЧНІСТЬ – ВОДА

 

            ГИДРОСФЕРА

Спросил на днях

Малыш – сосед

У струйки,

Льющейся из крана:

- Откуда ты?

Вода в ответ:

                  - Издалека,

Из океана!

Потом малыш гулял в лесу.

Росою искрилась поляна.

Откуда ты? –

Спросил росу.

- Поверь – и я

Из океана!

На поле лег туман седой

Малыш спросил и у тумана:

Ты кто такой?

- И я, - и я,

Дружок,

Из океана!

Удивительно, не так ли?

В супе, в чае,

В каждой капле,

В звонкой льдинке,

И в слезинке,

И в дождинке,

И в росинке –

Нам откликнется всегда

Океанская вода!

                                А. Дитрих

                    ***

                 РЕКА

Река, из чащи вырастая,

Немая, светлая, густая,

Как бы литая из стекла,

Едва текла.

Пора разливов миновала.

Река ничем не выдавала,

Что целый мир

В глубинах вод

Она несет.

Свое пружинистое тело.

Закутав в мягкие леса,

Она белела и алела,

И отражала небеса.

                                  В.Павлинов

                    ***

Послушайте!

Речушка вдоль околицы текла.

Негромкая…

Но мы любили, дети,

Ее – она ведь первою была

Для нас и, значит

Лучшею на свете.

Сейчас в ней всякий хлам,

И ржавь, и слизь

Зелёная, и хвощ болотный вылез…

Как будто люди целью задались

Убить её –

И своего добились.

                                   С.Викулов

                     ***

                 РОДНИК

В глуши лесной, в глуши зелёной,

Всегда тенистой и сырой,

В крутом овраге под горой

Бьёт из камней родник студёный.

Кипит, играет и спешит,

Крутясь хрустальными клубами,

И под ветвистыми дубами

Стеклом расплавленным бежит.

                                    М.Бунин

                     ***

Чого це в долині

Простягнена стрічка?

І зовсім не стрічка це, друзі,

А річка.

Хлюпоче й біжить

Все вперед та вперед.

Над нею в долині

Шумить очерет.

                                    М.Пригара

                     ***

               БОЛОТО

От, кажуть, географія така є,

Де нібито ріка з болота витікає.

«А я, - шумить обурена Ріка, -

Не згодна: погляньте, я така

красуня, повноводна,

й що то за Болото –

відомо всім достоту:

воно лиш географію псує,

а користі нікому не дає –

мені за нього сором

 перед Морем…

Не хочу й знати я

подібної рідні –

не рівня то мені:

зелена мокрота його –

гидка брудота,

а в мене чиста синь

прозорих вод!

Нехай же висохне

Оте ненависне Болото –

мій споконвічний антипод!»

Прислухавшись до плескоту ріки,

якісь дядьки

напружили усі свої останні сили

і там де витіка

красуня із красунь Ріка…

Болото осушили…

Відтоді в географії новій

На його місці віє суховій

І в’януть без вологи будяки

У річищі колишньої Ріки…

Як би не було там,

Логіка така:

Осушив Болото –

Висохне й Ріка…

                                  Гриць Гайовий

                     ***

Ріка моя, життя моє…

Люблю я воду твою ласкаву,

Животворну. І береги твої

чисті, і всіх людей, що

трудяться, живучи на

твоїх берегах. Кланяюсь,

тобі за ласку, за багатство,

що дала ти моєму серцю.

За те, що дивлячись на тебе,

стаю я добрим, людяним

і щасливим, що можу любити

тебе все життя, ріка моя,

душа мого народу.

                                   О.Довженко

                     ***

Вабить мене царство таємниче –

Озерце  блакитно – синє кличе.

                                    Олекса Ющенко

                     ***

Навколо тиша – хвиля не моргне,

Екран озерний у німій покорі.

Лише лілеї сходять, ніби зорі,

І світять білим запашним огнем.

Синіє вись в глибокому просторі,

А зараз з нею царство водяне…

Шушукнув човен – очерети гне,

Аж білі наполохалися зорі.

                     ***

        ПРО ОЗЕРО СВІТЯЗЬ

Звідки упав ти,

Мій Світязю – витязю,

В груди Поліського краю?

Може, ти вилився

З серця Дніпрового,

Може, із серця Дунаю?

… Чайка черкнула –

І тріснула тиша,

Хвилі до хвиль загукали.

Ну, прокидайся,

Спинайся гривастими,

Мій український Байкале!

 

(назву озера вчені пов’язують із словом «білий», «світлий», а можливо, воно має корінь світ – і стародавній суфікс – язь (як у слові «колодязь»).

                     ***

Вода появляется из ручейка,

Ручьи по пути собирает река.

Вода полноводно бежит на просторе,

Пока, наконец, не вливается в море.

Моря наполняют запас океана,

Сгущается влага над ним, как сметана.

Она поднимается выше, пока

Не превращается в облака.

А облака, пролетая над нами,

Дождем проливаются, сыплют снегами.

Снега превращаются весной в ручейки,

Ручьи побегут до ближайшей реки.

Всё это и зовут в народе

Круговорот воды в природе.

Воду дают не одни родники,

Тают в горах весной ледники.

Если на карту Земли посмотреть,

Земли на Земле, всего одна треть.

Но странный вопрос возникает тогда:

Планета должна называться… Вода!

                     ***

Если руки наши у ваксе,

Если на нос сели кляксы,

Кто тогда нам первый друг?

Снимет грязь с лица и рук?

Без чего не может мама

Ни готовить, ни стирать?

Без чего, мы скажем прямо,

Человеку помирать?

Чтобы лился дождик с неба,

Чтоб росли колосья хлеба,

Чтобы плыли корабли,

Чтоб варились кисели,

Чтобы не было беды –

Жить нельзя нам без…

                                 (Воды).

                     ***

Міріади водяних пилинок

Піднімаються над океаном,

Щоб у путь далеку враз полинуть

По широтах і меридіанах,

У густе зібратись хмаровиння,

В тучі і щоб важкістю води

Десь упасти на піски й каміння,

На поля і на сади.

                                      С.Щипачов.

                     ***

Ни разу не был я в океане.

Мне даже не представить никогда,

Что на каком – то там меридиане

От полюса до полюса – вода.

                     ***

По глади рек, морей и океанов

Тончайшей пленкой смерть сама ползет.

Среди густых предутренних туманов

Не розродить хрусталь глубоких вод.

Мы пленки в жизни разные встречали.

Страшнее всех бывает только та,

Что возрождаться совести мешает,

Которой быть почище, чем вода.

 

   ПРИСЛІВ’Я, ПРИКАЗКИ

Не питай, скільки в мене землі, спитай краще, скільки в мене води.

Людина не цінить воду доти, поки не закінчиться джерельце.

 

Не умыться, ни напиться без воды, листику не распуститься без воды, без воды прожить не могут птица, зверь и человек, и поэтому всегда всем, везде нужна…   (Вода).

                             ЗАГАДКИ

 

У воді родиться і води боїться.

                                              (лід)

Ні в огні не горить, ні в воді не тоне.

                                                     (лід)

Що в воді не тоне і в землі не гниє?

                                                     (лід)

Прозорий, мов скло, а не вставиш у вікно.

                                                       (лід)

Як написати в трьох клітинках слова « мерзла вода?»

                                                                         (лід)

В морях и реках обитает,

Но часто по небу летает.

А как наскучит ей летать,

На землю падает опять.

                           (вода)

Морем гуляє, а до берега дійде – тут і пропадає.

                                                                 (хвиля)

Рибам взимку жити тепло,

Дах – товсте скло.

                             (лід)

Навкруги вода, а з питвом біда.

Хто знає, де це буває?

                                       (у морі)

Не кінь, а біжить,

Не ліс, а шумить.

                                       (річка)

 

ПРИРОДНА  ЧОРНИЛЬНИЦЯ. До унікальних водойм світу належить і природне озеро, наповнене… чорнилом. Міститься воно в Африці поблизу алжирського міста Сіді- бель-Аббес.

•       Звідки в озері чорнило? – можете спитати ви. Секрет, досить простий. В озеро впадають дві річки. В одній багато розчинених солей заліза, а друга тече через масив торф’яних боліт, і тому її води насичені органічними сполуками. Коли води обох річок зливаються в озерній улоговині, утворюється рідина, схожа на справжнісіньке чорнило. У природній чорнильниці немає ні риби, ні рослин. Чорнильні води отруйні. А загалом непогано мати поблизу таку величезну кількість чорнила…

ПІДЗЕМНІ ВОДИ НА МОРСЬКОМУ ДНІ. Підземні прісні води б’ють у вигляді джерел не тільки на суші. Є вони й на морському дні. Особливо на його похилих схилах. От і виходить, що моряки, які плавають біля середземноморських курортів Канн і Сан-Ремо, завжди можуть поповнити запаси прісної води, не пристаючи до берега. Такі ж підводні джерела зустрічаються на Чорноморському узбережжі Грузії. Недалеко від селища Гантіаді в морі «скипають» води. Це б’ють з-під землі струмені прісної води.

Питних «колонок» серед морських просторів тисячі тисяч. Принаймні немає жодного моря, де б не виявили виходів підводних прісних вод. В Австралії та Перській затоці труби міського водопроводу іноді прокладені на морське дно.

 

НАЙБІЛЬШІ ЦУНАМІ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА. Найдавніше з відомих людству  цунамі відбулося 21 липня 365 року н.е. у Середземному морі після найсильнішого землетрусу. Хвиля цунамі зруйнувала місто Олександрію в Єгипті та забрала життя тисяч людей.

1 листопада 1775року., Португалія. Столиця країни – Лісабон – була знищена найсильнішим землетрусом. Хвиля Атлантичного океану, що виникла через землетрус, обрушилася шестиметровими хвилями на береги Португалії, Іспанії і Марокко.

27 серпня 1883 р., Індонезія. Відбулося виверження вулкана Кракатау. Хвиля цунамі, породжена виверженням вулкана, обрушилася на береги островів Ява та Суматра, забравши життя 36 тис, осіб.

15 червня 1896 р. цунамі «Санкріку» обрушилося на Японію. 23-метрова хвиля цунамі колосальної руйнівної сили зненацька обрушилась на людей, які зібралися на березі в день релігійного свята. Загинуло понад 26 тисяч осіб.

31 січня 1906 р. Океанічна хвиля, що виникла внаслідок землетрусу в Тихому океані, зруйнувала міста Тумако і Мікай у Колумбії, місто Ріоверде в Еквадорі, знищивши всі будівлі. Загинуло 1500 осіб.

22 травня 1960р. цунамі заввишки 11 метрів забрало життя 1000 жителів Чілі, 61 особи на Гаваях. Океанічна хвиля була настільки потужною, що докотилася до іншого берега Тихого океану й досягла Філіппін.

28 березня 1964р.,США. Цунамі «Благословенна великодня п’ятниця» стерло з карти країни три селища: у штаті Орегон загинуло 107 осіб, у Каліфорнії – 15.

17 липня 1998р. землетрус, що відбувся на півночі Папуа-Нової Гвінеї, породив океанічну хвилю, що стала смертельною для 2313 осіб. Сім сіл були стерті з лиця землі, тисячі людей залишилися без даху над головою.

26 грудня 2004р. землетрус силою 9 балів породив океанічну хвилю колосальної потужності, що обрушилася на шість країн і забрала життя понад 200тис.осіб.

 

 

                             БІОСФЕРА

 

                ТВАРИНИ НАШІ ДРУЗІ

    З червоної книги Дніпропетровської області.

Тваринне населення області включає більше 10 000 видів безхребетних, 7700 видів комах. Число рідкісних і зникаючих безхребетних досягає 1250 видів. Фауна хребетних нараховує 384 види: риби – 51 вид, земноводні – 10 видів, плазуни – 12 видів, птахи – 253 види, ссавці – 65 видів. До рідкісних і зникаючих відноситься 111 видів.

ЦЕ  ЦІКАВО

Лише за одну годину мешканці одного лісового мурашника знищують близько ста тисяч екземплярів тлі та дві тисячі гусениць. Це встановили англійські вчені завдяки проведенню цікавого експерименту. На шляху до мурашника встановили перепону, яку мурахи могли подолати лише без «вантажу». Підрахунок проводився за кількістю тих шкідників, що їх покинули мурахи. Вражаючий результат показав і інший експеримент. Було перекрито доступ комахам до деяких дерев, і невдовзі ці дерева втратили майже все листя: шкідникам ніхто не заважав.

               Бережіть мурашники!

 

ПТАХИ

З давніх- давен птахи пов’язувалися людьми з тими чи іншими природними явищами, уособлювали в собі уявлення про добро і зло, символізували поняття і речі, з якими щодня стикалися люди, наділялися особливими властивостями.

Орел -  відвага і гордість

Сова – темрява і зловісність

Ластівка – веселість і надія

Голуб – чистота і ніжність

Півень – межа ночі і дня, охорона

Чайка – засмученість і журба

Горобець – метушня і нікчемність

Яструб – хижацтво

Сорока – цікавість

Лелека – птах-оберіг

Влучні народні назви птахів:

Трясогузка – верти гузка

Голуб – гурколивець

Козодій – дремлюча, сплюха

Одуд – дудило

Дятел – дерево клюй

Яструб – кругав

Зимородок – рибалка, синьо вод

Снігур – червонюх

Ворон – кракуп

Лелека – чорногуз

                                       (Ми українці. Енциклопедія україно знав-

                                             ства, 1999)

 

                          МАЛЕНЬКАЯ ПОЭМА

У костра на легком косогоре

Мне совсем не хочется уснуть.

Ввысь гляжу я с бодростью во взоре,

И легко и ёмко дышит грудь.

            Чутко спит природа пред рассветом

            Меж последней песнею дрозда

            И фанфарно – праздничным приветом

            Журавля, когда умрёт звезда.

А в выси разносится порою

Странный птичий говор, крыльев свист:

То на север катятся волною

Вереницы перелётных птиц.

                                        А.Семёнов-Тян-Шанский

 

                           ГРУНТИ

Як результат взаємодії всіх зовнішніх оболонок нашої планети при визначальній ролі біосфери на Землі утворилося особливе природне тіло – грунти. Вони є наслідком взаємодії живих організмів та їх решток з пухкими гірськими породами з участю повітря і води.

Грунт – верхній пухкий шар землі, що має родючість. Родючість грунту є його основною властивістю. Грунти почали формуватися на поверхні Землі на початку зародження життя. Процес цей дуже повільний: за 100 років товща грунту в різних районах планети збільшується від 0.5 до 2 см.

Під впливом енергії Сонця в грунті відбуваються фізичні, хімічні та біологічні процеси.

Фізичні процеси – руйнування мінералів і гірських порід внаслідок вивітрювання. Хімічні процеси пов’язані з розчиненням різних речовин у воді та відкладанням їх у грунті, біологічні – з розкладом (гниттям) решток тварин і рослин під впливом мікроорганізмів та інших живих істот (черв’яків, личинок, кротів тощо).

Оскільки процес утворення грунтів проходить за різних умов, це призводить до виникнення різних типів грунтів.

                                   ***

         Землю поважай – вона дасть урожай.

                          ***

Земля дає все і забирає все.

                 ***

Земля – мати наша, всіх годує і пестить.

                 ***

Степ, поле – то розкіш моя.

                 ***

Всё,

Что на нашу землю придёт,

Всё,

Кто на нашу землю пришли, -

Из земли.

Из земли –

Серое ржаное зерно,

И колокольчика синева,

И коренастое бревно,

И трава –

Из земли.

Из земли –

Птичих крыльев свод,

На котором держаться небеса,

Ракита, склонившаяся у речных вод.

Родник, бегущий в море,

Море, шумящее век от века, -

Из земли.

Из земли –

Озера моих глаз,

Рук моих,

               узловатых, как ветви,

                                    труды,

Серце моё,

                   медным коло колом звенящее о вас,

Мисль,

           проростающая,

                                      словно зерно,

                                                             из борозды, -

Из земли…

Из неё вся сущая красота,

А та красота, что ещё грядёт,

Снова оттуда же придёт:

Из земли,

Только из земли.

                                Э.Межелайтис

 

 

 

 

 

 

ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА

 

                     ***

                СТЕПЬ

Едешь, едешь – степ да небо,

Точно нет им края.

И стоит вверху над степлю

Тишина немая.

Нестерпимою жарою

Воздух так и пышет:

Как шумит трава густая,

Только ухо слышит:

Едешь, едешь – как шальные

Кони мчаться степлю,

Вдаль курганы, зеленея,

Убегают цепью.

Промелькнут перед глазами

Две-три сизых ивы –

И поять в траве волнами

Ветры – переливы.

Едешь, едешь – степ да небо,

 Степ, всё степ, как море…

И взгрустнётся поневоле

На таком просторе.

                                  И.Суриков

                ***

Судьбой наложенные цепи

Упали с рук моих, и вновь

Я вижу вас, родные степи,

Моя начальная любов.

         Степного неба свод желанный,

         Степного воздуха струи,

         На вас я в неге воздыханной

         Остановил глаза мои.

                                      Е.Баратынский

              ***

И степ раскинулась лиловой пеленой,

И так она свежа, и так родня с душой,

Как будто роздана лиш для свободы.

                                      М.Лермонтов

              ***

Мой вигляд теряется в торжественном просторе…

Сияет ковыля серебряное море

В дрожащих радугах – незримый хор певцов

И степ и небеса весельцем наполняет,

И только тень порой от белах облаков

На этом празднике, как дума, пролетает.

                                         А Майков

               ***

Степь, безмолвная и пустынная, вся залитая ярким солнцем утра, развёртывалась вокруг нас, сливаясь на горизонте с небом, таким ясным, ласковым и щедрым светом, что всякое чёрное и несправедливое дело казалось невозможным среди великого простора этой свободной равнины, покрытой голубым куполом небес.

                                                                      М.Горький

                                      ***

Я зроду – віку степовик,

Буває, очі ледь заплющу –

Переді мною степ цілющий,

Як невмирущий материк.

        Когось чарують синь морів

        І біла чайка над водою,

        А я чаруюся дзвінкою

        Жагою жайвора вгорі.

Коли над степом грім гримить,

Заходить дощ од небосхилу –

Я знаю: степ вбирає силу,

Щоб щедру душу відродить.

        Щоб нам скарби свої віддать –

        Свій гордий дух і сонце вроди,

       Шумливих днів його акорди,

       Як вічна музика, звучить.

Різьбить смага моє лице

Та дум не затіняє світлих,

То доброчинність чар розквітлих,

Що пахнуть злаком й чебрецем.

         Степ – мій безмежний материк,

          І долі треба небагато:

         Як в рідній хаті, відчувати –

         Я зроду – віку степовик!

                                            В.Бурхан

                          ***

Леса уходят,

Жалко мне леса.

Уходят ели, сосны и берёзы,

Рябины гасят пламенные гроздья.

Осинников смолкают голоса.

Когда-то жили в тех лесах дубы,

И ясени, и золотые клёны.

Куда им деться от такой судьбы?

Лес вырубают – океан зелёный.

                                            С.Орлов

                          ***

 ОХРАНА РАСТИТЕЛЬНОГО МИРА

И спешите, спешите, спешите

Лесом, ландышами подышать.

Вот он – чистый, как совесть младенца,

Образец простоты, красоты.

Не сорву и не стану владельцем

Этой ландышевой красоты.

Даже прутика не сломаю,

Пусть красуется каждая ветвь.

Я не маленький, понимаю:

«Лес губить – и себя не жалеть».

                                        В.Боков

 

 

РОЗДІЛ  ІV   ЗЕМЛЯ – ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ

 

 

ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ. Існують різні думки щодо появи людини на Землі. Загальноприйнятою вважається думка більшості вчених, що початком послужило виникнення приблизно 1.7 млн років тому пітекантропа – різновиду давньої людини. Основними районами існування наших предків була Євразія й Африка. Пітекантропи мали сучасні розміри тіла – їх зріст дорівнював близько 170 см. Прямоходіння і супутні йому ознаки поєдналися з рисами мавп у будові мозку, черепа, зубів.

Тільки 40тис.років тому на зміну найдавнішим людям прийшли кроманьйонці. Їх вважаюь ранніми представниками сучасної людини в Європі і частково за межами, можливими предками європеоїдної раси. Кроманьйонці досить швидко розселилися територією всієї земної кулі, крім Антарктиди. По суті, саме вони першими відкрили Америку й Австралію. Це сталося 15 – 20 тис.років тому.

ДЕРЖАВИ. На початку ХХ ст.. у світі існувало близько 60 держав. Поступово їхня кількість збільшувалась. Так, протягом останніх двадцяти років з’явилося близько 20 нових держав, серед них – Україна, Молдова, Білорусь, Словаччина, Словенія, Македонія, Чорногорія, і сьогодні на Землі їх нараховується більше 200. учені вважають, що процес утворення нових держав триватиме й надалі.

Далеко не всі держави мають територію, що вимірюється в тисячах квадратних кілометрів, і населення, яке нараховує мільйони осіб. Особливе місце серед таких держав – карликів посідає папська держава-місто Ватикан. Ватикан розташований у межах столиці Італії – місті Рим, його площа – 0.44 км.кв, що можна порівняти з площею сімдесятьох футбольних полів. Постійне населення не перевищує однієї тисячі осіб. Нагадаємо, що у великих селах може проживати кілька тисяч жителів. Утворено цю державу в 1929 році.

ПЕРШІ МІСТА. Перші міста виникли в найбільш розвинених давніх цивілізаціях. Їх поява пов’язана з розвитком землеробства, а також розширенням досвіду і знань людини про засоби обробки землі, використання одомашнених тварин, ремесел і промислів. Цікаво, що міста з’явилися поблизу великих річок: в Індії це Ганг, у Єгипті – Ніл, у Месопотамії – Тігр і Євфрат. У давніх містах Індії і Межиріччя населення складало 7 – 20 тисяч осіб, стільки жителів зараз може жити у великому сільському населеному пункті або маленькому місті. Населення Вавилону досягло до 80 тисяч, а от у Давньому Римі проживало до 700 тисяч жителів. Навіть за сучасними мірками це велике місто, а для тих часів воно було просто величезним, приїжджих пригнічував своїми розмірами і величчю.

 

 

РОЗДІЛ  V.    ЛЮДИНА І ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА.

 

 

ПРИРОДНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ  (за М.О.Максимовим).

… Один великий американський фермер спеціалізувався на тваринництві, використовуючи заплаву невеликої річки, що належала йому і давала чудові врожаї трав. Додатковий прибуток приносила форель, яка мешкала в річці. Але поступово в заплаві розмножилися неїстівні бур’янисті трави. На прохання фермера луки були оброблені спеціальними речовинами (гербіцидами), від яких бур’яни загинули. Фермер був дуже задоволений. Але …разом з бур’янами загинула вузька смужка лісу уздовж річки (дерева були сприйнятливі до гербіцидів). У річці з давніх часів жили бобри, яким ці дерева служили і кормом, і матеріалом для будівлі гребель. Залишившись без лісу, бобри були змушені переселитися. Тим часом високий рівень води в річці підтримувався греблями бобрів, які тварини невпинно ремонтували. Залишені без догляду, греблі були знесені першим же паводком. Рівень річки різко знизився. При цьому зникла форель. Під час паводка води річки вже не затопляли і заплаву і не відкладали на ній родючий шар мулу. Через кілька років річка поглибила своє русло, прорізала водоносний шар, рівень ґрунтових вод знизився, корені трав не могли вже дотягтися до них. Врожай трав став у багато разів менший. Врешті-решт фермер розорився, поплатившись за своє незнання природних взаємозв’язків.

ЯКОЇ ШКОДИ ЗАВДАЛО ЛЮДСТВО БІОСФЕРІ. За оцінками вчених, у період виникнення землеробства і скотарства лісами було вкрито 62 млн км кв суші, а з урахуванням чагарників – 75 млн км кв.

У результаті вирубування лісів, що триває вже 10 тис. років, їхня площа скоротилася до 40 млн км кв. але ж ліси називаються «легенями планети», рослини поглинають 550 млрд тонн вуглецю на рік і повертають в атмосферу близько 440 млрд тонн кисню. У них зосереджено понад половину всіх видів флори і фауни Землі.

Тільки за останні 100 років з лиця землі зникли 40 видів ссавців і понад 100 видів птахів; на межі зникнення перебувають близько 10 тисяч видів тварин і понад 2.5 тисяч рослин.

ЗАБРУДНЕННЯ ОКЕАНУ НАФТОЮ. За деякими оцінками, щорічно у Світовий океан потрапляє близько 3.5 млн тонн нафти і нафтопродуктів. Нафтове забруднення негативно позначається на стані морського і повітряного середовища, тому що нафтова плівка обмежує газовий і тепловий обмін між ними.

Навесні 1967 року на рифах у Північному морі застряг гігантський танкер «Торрі Каньйон». Під ударами штормових хвиль нафтовоз розламався, і близько 60 тисяч тонн нафти вилилось у море. Краби, омари, молюски, риби, голкошкірі, що опинились у заражених водах, майже цілком загинули. Мертва зона простиралась на сотні миль у ширину і на 10 – 15 метрів у глибину. Тільки поблизу Корнуоллу в Англії хвилі чорного прибою винесли на берег близько 40 тисяч вимазаних нафтою трупів птахів.

ЯК ГЕОГРАФІЯ ДОПОМАГАЄ РОЗВ’ЯЗУВАТИ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ. Географи розв’язують задачі з раціонального розміщення різних господарських об’єктів на земній поверхні. Вибираючи район для спорудження тогочи іншого підприємства, вони враховують багато факторів: особливості природних умов місцевості, стан навколишнього середовища, історичні особливості, склад населення, рівень розвитку економіки. Будівництво господарських об’єктів без наукового обґрунтування призводить до небажаних результатів: економічної збитковості, погіршення стану природного середовища, а в деяких випадках – до екологічних катастроф. Такою катастрофою обернулося будівництво Чорнобильської атомної електростанції. ЧАЕС розташовувалась у безпосередній близькості від густонаселених районів, поруч з одним із найбільших проток Дніпра. Аварія не призвела б до багатомільярдних витрат на ліквідацію її наслідків, якби під час будівництва електростанції повною мірою врахували думку фахівців, у тому числі вчених-географів.

                                         ***

Зупинімось – останній є шанс,

Оглянімось – благаємо вас,

Все задумано мудро в природі:

Жити всім разом у мирі і згоді.

 

Річка хай чиста тече,

Пташенятам підставим плече.

Як зрубаємо дерево, вмить

Поспішаймо хоч два посадить.

 

Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку…

Зупинімось – останній є шанс,

Ця планета не тільки для нас.

 

Вміймо природу любити,

Кожній стеблині радіти.

В парку, у лісі, над яром

Цвіту не вирвім задаром,

Гілки не втнім для забави,

Оберігаймо ж усюди

Шлях і стежину в гаю.

 

Все це окрасою буде

Нашого рідного краю.

Ми – діти вкраїнського поля

В блакиті його висоти.

 

Тому нам і випала доля:

Не гнутись – до сонця рости.

Тож будемо вищими, вищими!

Нехай нам загубиться лік,

Якщо ми себе не понищимо,

Ніхто нас не знищить повік.

                     ***

Вмійте природу любити,

Вам у походи ходити

І мандрувать, любі діти.

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти,

В полі, у лісі, над яром –

Квіти, дерева і трави.

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Оберігайте повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все це окрасою буде

Нашого рідного краю.

                ***

Глобальные экологические проблемы

Будь милосерден, человек,

У всех людей – одна планета:

И ветрам нет на ней границ,

Как нет границ потокам света

И перелётам диких птиц.

           И нам беречь планету надо

           Для тех., кто будет после нас.

           А мы бездумно сыплем яды

           И дом свій травим не скупясь.

Уже всё тонше слой озона,

А он – щит жизни на Земле;

Уже рас тут, как язвы, зоны,

Где смерть таится в дымной мгле;

           Текут отравленные воды

           По руслам рек и под землёй,

           Дожди спадают с небосвода

           Серно кислотною водой;

Леса свою теряют силу,

Уходит нежный запах лип,

Озёра ставши могилой,

В себе хоронят стаи рыб.

                                      И.Ландо

                   ***

       Давайте сохраним

Нам жить в одной семне.

Нам петь в одном кругу,

Идти в одном строю,

Лететь в одном полёте.

Давайте сохраним

Ромашку на лугу,

Кув шинку на реке

И клюкву на болоте.

Коль суджено душать

Нам воздухом одним,

Давайте – ка мы все

Навек обьединимся,

Давайте наши души

Вместе сохраним,

Тога мы на земле

И сами сохранимся!!!

                           Н.Старшинов

                   ***

Охрана водных ресурсов

 

Пусть на земле не умираю треки,

Пусть стороной обходит их беда,

Пусть чистой остаётся в них навеки

Студёная и вкусная вода.

Пусть никогда не зарастает тиной

Тот берег, на котором я стою…

Больших дяди, взрослые мужчины,

Храните речку светлую мою!

                                       Э.Огнецвет

                    ***

               ЯСТРЕБ

Природа всё учла и взвесила.

Вы, легкодумне стрілки,

Не нарушайте равновесия

И зря не жмите на курки.

         Вот кружит ястреб. Вредный вроде бы.

         Но пусть летает, невридим:

         Кому-то Верден, а природе он

         Полезен и необходим.

Ты рай уютный себе выстроил.

Но без тревог не проживеш.

Убьёшь печаль – но тем же выстрелом

И радость, может быть, убьёшь.

                                         В.Шефнер

                       ***

Кромсаем лед,

меняем рек теченье,

твердим о том, что дел невпроворот…

но мы еще придём

                               просить прощенья

у этих рек,

барханов

и болот,

у самого гигантского

восхода,

у самого мельчайшего

малька…

Пока об этом

думать неохота.

Сей час нам не до этого

пока.

Аэродромы,

                     пирсы

                                  и перроны,

леса без птиц

и реки без воды…

Все менше – окружающей природы.

Все більше – окружающей среды.

                                      Р.Рождественский

                      ***

Благословляю вас, леса,

Долины, нивы, горы, воды,

Благословляю я свободу

И голубые небеса!

И посох мой благословляю,

И эту бедную суму,

И степ от края и до краю,

И солнца свет, и ночи тьму,

И одинокую тропинку,

По коей, нищий, я иду,

И в поле кардую билинку,

И в небе кардую звезду!

О, если б мог всю жизнь смешал я,

Всю душу вместе с вами слить,

О, если б мого в свои обьятья

Я вас, враги, друзья и братья,

И всю природу заключить!

                                   А.Толстой

                     ***

Земля – это не массивный гигант, а скорее хрупкий ёлочный шарик.

                                                                     Дж.Дарриус

                                            ***

Только несорванный цветок не утратит красоты и аромата.

                                                                     В.Гюго

                                            ***

                         ЗКЛИНАНИЕ С ПОЛЮСА

Берегите Землю!

Берегите

Жайворонка в голубом зените,

Бабочку на стебле повилики,

На тропинке солнечные блики,

На камнях играющего краба,

Над пустиней тень от баобаба,

Ястреба, парящего над полем,

Ясный месяц над речным покоем,

Ласточку мелькающую в жите.

Берегите Землю!

Берегите

Чудо песен городов и весей,

Мрак глубин и волю

                                   поднебесий,

Стариков последнюю отраду –

Женину, бегущую

                                к детсаду,

Нежности беспомощное

                                         пенье

И любви железное терпенье;

Берегите молодые всходы

На зелёном празднике

                                      Природы

Небо в звёздах, Океан и Сушу

И в бессмертье верящую

                                           Душу,

Всех судеб

                   связующие нити.

Берегите Землю!

Берегите

Времени крутые повороты,

Радость Вдохновенья

                                    и Работы,

Древнего юродства живые свойства,

Дерево Надежд

                          и Беспокойства,

Откровение Земли и Неба,

Сладость Жизни, Молока

                                           и Хлеба,

Берегите Доброту

                              и Жалость,

Чтоб она за слабого сражалась,

Берегите будущого ради

Это слово из моей тетради.

Всё дарю!

Всё доброе приемлю,

Только

Берегите

Эту

Землю!

                                       М.Дудин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               ЛІТЕРАТУРА

1.Астрономія. Енциклопедія навколишнього світу. – Харків. «Промінь». 2005.

2.Білоус Д.Г. Диво калинове; Чари барвінкові: Вірші: Для мол. та серед.шк.віку

   Худож. О.І.Кошель. – К.: Веселка, 1994.

3.Газета Біологія. – Київ, «Шкільний світ», 2005.

4.Газета «Червоний гірник». – Кривий Ріг, 2003.

5.Дитрих А. Юрмин Г. Кошурникова Р. Почемучка. – Москва. «Педагогика».

   1988.

6.Захоплююча географія ( для допитливих): Збірка. – Харків: Промінь, 2005.

7.Науково - методичні журнали Географія. Видавництво «Основа», 2006 – 2009.

8.Програма Географія. Економіка 6 – 11кл. – Київ. ВТФ «Перун», 2005.

9.Хрестоматія з географії Дніпропетровщини: навч.посібник для 5 – 11 класів загальноосвітньої школи. – Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2006.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………….  4

РОЗДІЛ І.

ГЕОГРАФІЧНЕ ПІЗНАННЯ ЗЕМЛІ…………….............................  7

РОЗДІЛ ІІ.

ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ¿ТА КАРТІ……………………………………..  21

РОЗДІЛ ఆІІ.

ГЕОГРАФІЧНА ОУОЛОНКА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ

               Літосфера…………………………………………………  26

                Атмосфера………………………………………………..   34

                Гідросфера………………………………………………..   43

                 Біосфера…………………………………………………..   50

                 Географічна оболонка…………………………………...   53

РОЗДІЛ ІV. ЗЕМЛЯ – ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ……………………….  55

РОЗДІЛ V.  ЛЮДИНА І ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА………….  56

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………..  63