Посібник "Наш край"

Вступ

Дорогі  п’ятикласники!

Ви почали вивчати новий предмет – Історію України.

 Історія самостійна наука, яка знайомить вас з минулим людства. Слово «Історія» з грецької означає « дослідження», «повідомлення», «оповідь про події». Народна мудрість говорить: «Минувшину можна  зрозуміти,тільки полюбивши її.»   

Довгий, надзвичайно довгий шлях історичного розвитку прийшлося пройти жителям сучасної України до щасливого сьогодення. Всі ми любимо свою Батьківщину,пишаємося іі героїчним минулим .Любов ця починається з любові до рідного краю. Близької і дорогої людині місцевості, де вона зробила перші кроки у своєму житті, це її будинок, друзі з якими вона працює.

 Хто з вас сьогодні може  скласти свій родовід, починаючи хоча б з ХУІІІ століття?  Хто знає і може докладно розповісти про значення і суть звичаїв наших предків,  про їх вірування та філософію мислення?  Чи знаєте ви , чому саме так називається ваше місто , вулиця , якою прямуєте щодня до школи?  Врешті, чому саме таке прізвище носить родина?

  Як велика ріка починається з малого струмочка, так виховання громадянина України, суспільно активної, політично грамотної, працьовитої, компетентної особистості починається з малого – пізнання рідної батьківщини, стежини, що веде до школи, вулиці, на якій живеш, історії свого роду, його традицій, витоків, культури. Отож щоб з роками стати справжнім громадянином, актуальним сьогодні є звернення до історії рідного краю виплеканої жителями міста подовж віків.

Наш рідний край - Фастівщина  таких сторінок має велику кількість,від далекого минулого до сьогодення. Знайомлячись з ними бачимо, якою ціною людської праці, упертої боротьби з внутрішніми і зовнішніми ворогами добувалась незалежність.

Сьогодні ці славні сторінки героїчного минулого живуть у назвах населених пунктів, пам'ятних місцях, пам'ятниках, обелісках. Матеріали вміщені в даній збірці дають можливість читачу ознайомитись із славними сторінками історії Фастівщини, глибше полюбити свій край, а своєю безпосередньою працею примножувати добробут краю, писати чергову сторінку його славної історії.

 

 

 

 Історія як наука

1. Розгадай ребус і дай визначення поняттю

 

                                                                  

 

2. Гра – розминка «Чарівний олівець»

Розмалюй історичні джерела різними кольорами і назви їх.

Розділ І. Звідки і як історики дізнаються про минуле?

1. Розгадай ребус і дай визначення поняттю

     

Хронологія утворення міста

 

2.                Накресли лінію часу,познач потрібні дати та розв’яжи хронологічну задачу.

Перша згадка про м.Фастів припадає на 1390 рік У якому році ми будемо відмічати 700- річчя Фастова. Скільки століть пройшло з часу коли м.Фастів отримало Магдебурзьке право?

 

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

 

3.Роздивись фотодокументи та дай відповіді на запитання

1.Опишіть, що ви бачите на фотографії.

2. Приблизно укажіть, коли, на вашу думку, був зроблений знімок.

3.Назвіть будь – які інші історичні джерела, що могли б вам допомогти перевірити достовірність ваших висновків щодо цієї фотографії.

4.Що ви знаєте про час , відтворений на фото?• Чи відповідає ця фотографія на питання, на які ви хотіли б отримати відповідь?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

1.                 Розгадай ребус і дай визначення поняттю

Археологічні пам`ятки Фастівщини розповідають

Узбережжя річки Унави, де розташоване місто Фастів, вже з давніх давен було місцем поселення

людини. Це переконливо стверджують археологічні знахідки з розкопаних стародавніх городищ і могил.

У 1964 році під час будівництва середньої школи №7 по вулиці Комарова у м. Фастові ківш екскаватора з глибини 2 метра підняв значну кількість кісток великого розміру. Роботи були припинені. Викликана з Києва археологічна експедиція Інституту археології під керівництвом Шовкопляса, яка три місяці вела дослідження відкритої стоянки. В ході робіт було виявлено місце – кузню, де виготовлялися знаряддя праці. Зокрема тут знаходилися ручні рубила,скребачки, проколи, які використовувалися як шило.

 В другому місці недалеко від вогнища знаходились кістки мамонта, дикого коня, носорога. Їх

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

було досить багато. Серед речей, які тут знайдено, були досить цінні і цікаві пам’ятки образотворчого мистецтва у вигляді символічних зображень на кістках. Зібрані матеріали дали можливість зробити висновок, що дана стоянка відноситься до періоду пізнього палеоліту, вона існувала приблизно 25 – 30 тис. років тому.

На території нашого району подібних стоянок багато. Недалеко від міста в районі Казнівського лісу

знаходиться городище (жителі назвали його Палієвим), яке відноситься до періоду Трипільської культури. І тепер добре збереглось. Воно оточене великим валом, ровом, який раніше був заповнений водою річки Унава. При поверхневому обстеженні цього городища учнями ЗОШ №3м. Фастова, було зібрано багато побутових речей, зокрема уламки глиняного посуду, на якому збереглися візерунки орнаментів, пряслиці, які використовувались як грузило на сітях для ловіння риби.

Недалеко від стоянки вглиб сучасного лісу знаходились кургани, які зберігають по сей день у собі

історичні загадки. Зібрані під час обстеження речові докази дали можливість, стверджувати,  що це були поселення людей що жили в І – ІІІ тисячоліть до нашої ери. Жителеві цього поселення вели осідлий спосіб життя і займалися крім полювання та рибальства землеробством, що свідчило про їх високий розвиток.

Жителі хутора Млинок, що за 3км. від Веприка, навіть не здогадувалися, що їх будинки стоять на місці стародавнього городища. В 1983 році група співробітників експедиції Інституту археології провела на хуторі розкопки і виявили культурний шар скіфської доби, який свідчить, що городище тут існувало в  І столітті до н. е.. Вчені так і стали його називати «Млинок». З'ясувалося, що «Млинок» за своєю площею найбільше на Київщині стародавнє городище – близько сорока гектарів. Воно в свій час мало потужну оборонну систему. Більша його частина була обнесена валом, який включав дерев'яні конструкції, та рів. Навіть сьогодні висота земляного насипу в окремих місцях досягає 4,5 метрів у висоту.Знайдені тут рештки різноманітного посуду, керамічні пряслиці, залізний серп, кістки тварин дають уявлення про заняття цього поселення. (за матеріалами краєзнавця М.Григоровича)   

Кургани

 

Те місце – Переп`яттю звалось колись,

Там битви жорстокі давно відбувались,

Людей там у війнах багато лягло

Тому й зацікавило вчених воно.

                             Т.Г. Шевченко “Въ Перепьяти”

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

На території Фастівського району багато курганів, що знаходяться на сьогоднішній день майже біля

кожного населеного пункту. Так, біля с. Снітинка знаходиться великий курган, який у народі називають «Сорока», а біля с. Кожанка подібну могилу іменують «Ядвіга». Біля с. Паляниченці височать могили «Бабина» та «Шахова». Серед найбільш вивчених є скіфський курган Переп’ят і Переп’ятиха (4-5 ст. до н.е.), що недалеко від дороги Митниця-Фастів, поруч з Клехівкою, Фастівецем і Мар’янівкою, у полі  300м.

З курганом пов’язана легенда

« Був князь Переп’ят,і пішов він на війну.Пішов дай три года додому невертавсь.Княгиня ждала,ждала — нема князя, от вона зібрала військо і пішла шукать його. Пішла вона, коли стрічає свого чоловіка та й не узнала його, бо на йому одежа уже обпала за три годи, і він змінився. Княгиня стала з ним воювати і вбила його. Після роздивилась, пізнала, що її чоловік, взяла да й сама себе убила. Дак ото князя поховали у в одній могилі і назвали Переп'ят, а княгиню — в другій і назвали Переп'ятиха.»

 З розкопками кургану пов’язене ім’я Т.Шевченка ,який у 1845-1846 г. перебуваючи у складі археологічної експедиції в якості художника , фіксував в малюнках наслідки розкопок.

             

 

                                           Малюнки  селянського гурту учасників розкопок.

 

Змієві вали

На сотні кілометрів по території Київщини через ліси і поля, вздовж берегів, річок і  пагорбів, то майже зовсім не помітні, то сягаючі у висоту на кілька метрів тягнуться земляні вали. Їх називають «Змійовими валами».

«В далекі часи під Києвом поселився страхітливий змій. Щоб задобрити змія, люди віддали йому на поживу своїх первісток. Дійшла черга і до князевої дочки. Підкорений її красою змій не з'їв дівчину, а залишив її біля себе, їй і вдалося вивідати у змія таємницю: боїться він одну тільки людину – Кирила Кожум'яка. Пішли люди до Кирила просити про захист. Звелів Кожум'яка привезти йому сім возів конопель та сім возів смоли. Просмолив він коноплю, обмотався нею, взяв палицю, вийшов на двобій зі страховиськом і переміг і його.

Запряг тоді Кожум'яка змія в плуг і звелів за один день  проорати борозну від Києва до Чорного моря. Ось ця вивернута змієвим плугом земля і є валом.»

 

                         

Це, звичайно, легенда. Але вали і нині існують,  ставлячи науці багато загадок, на які вони протягом

тривалого  часу не  можуть дати слушні відповіді. Невідомим залишається, коли , хто і за яких історичних умов будував ці насипи, нині важко встановити і протяжність цих валів. За дуже умовними підрахунками, на Україні їх  налічується більше двох тисяч кілометрів. Левова частка їх припадає на Київщину, де мережа валів досить густа і заплутана, перевищуючи 800 кілометрів. Особливо багато їх між ріками Дніпром, Ірпінем, Стугною. За легендою, саме тут, біля Стугни (на Фастівщині), змій, орючи борозну, змучений спрагою, нахилився і випив майже всю річку до дна, стогнучи тяжко, здох. Звідси і назва річки – Стугна.

На території нашого району земляний вал по землях біля с. Оленівки, Фастівця, по околиці Фастова,

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

через Потіївський ліс, с. Волицю, і далі пішов на землі Житомирщини. Свій початок вал бере від берегів. Дніпра біля Трипілля. Висота деяких валів ще і зараз сягає 8 – 9 метрів, тоді як раніше, по припущенням вчених, висота становила 14 – 16 метрів, що дорівнює нинішньому п'ятиповерховому будинку. В основі вони мають від 8 до 25 метрів, хоча напевно, були ще ширші. З напільного зовнішнього боку валів завжди йшли широкі й глибокі рови. Оборонні укріплення не обмежувались одними валами та ровами. У багатьох місцях вздовж валів на відстані двох – трьох кілометрів один від одного знаходяться низки спостережливих пунктів – курганів, а також городища, що на Русі носили назву «богатирські застави».

Як будували вали? Іноді вони побудовані на піску та з піску. І це не завадило їм проіснувати до наших днів. Зводили вали так: влаштовували спочатку піщану подушку, потім шар піску заливали розчином глини і зверху клали дерев'яні колодки. Глина, спікаючись «мертвою хваткою», схоплювала пісок і деревину. Так шар за шаром насип піднімали до потрібної висоти. Ще й сьогодні важко собі уявити,  яку кількість людської праці потрібно було затратити, та який час потрібен був, щоб звести ці оборонні споруди. Потрібно мати на увазі ще й той факт, що все це робилося вручну, тай кількість населення на той час була невелика. Ці оборонні споруди, за даними вчених, виникли в період ІІ століття до н. е. –  І столітті н. е. і створювалися поступово протягом 700 років.

Змійові вали – величний пам'ятник древньої архітектури, вони чекають своїх досліджень, які проникнуть у  таємницю їх створення, розгадають загадку, загадану нам історією, допоможуть внести ясність в питання «Звідки пішла руська земля».

1.                 Відгадай кросворд

Запитання

1. Назва узбережжя річки, де з давніх-давен були поселення стародавніх людей на Фастівщині.
2. Назва поселення обнесених земляними валами.
3. Вчений, який займається розкопка стародавніх речей.
4. Установа для зберігання пам`ятки минулих часів.
5. Знаряддя праці стародавньої людини.
6. Вчений, керівник археологічної експедиції розкопок 1964 року на Фастівщині.
7. Художник, член археологічної експедиції по дослідженню кургану Переп`ят і Переп`ятиха.
8. Різновид поховальних пам'ятників, у формі земляного насипу.
9. В районі якого лісу розташоване городище Палія.
10. Назва кургану біля села Кожанка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

Чи можна побачити минуле, або історія на карті.

Історична карта.

Вперше містечко Фастів було графічно зображено відомим французьким інженером Гійомом Левассаром де Бопланом в 1637 році.

На цій карті нанесено 9 об`єктів серед яких  річка Унава, назви трьох в`їздів до міста, старий замок, костел, грецька церква святої Трійці, велика базарна площа, ратуша.

Вдруге територія Фастова була описана відомим краєзнавцем Лаврентієм Івановичем Похилевичем в описі українських губерній Російської імперії, які були опубліковані у др. половині XIX- на початку XX ст., які залишили нам відомості про всі населені пункти Фастівщини, які входили до складу Васильківського повіту.

 

«…Хвастов, містечко в северной части Васильковского уезда, при реке Унаве, среди бывшей Хвастовщины, составляющей из сел: Снетинки Великой и Малой, Дорогинки, Веприка, Хвастовца, Червоной, Кадлубицы,  Волицы, Бортник, Снегуровки, Пришивальни, Черногородки, Ставков.

Местечко это разбросанное по ярам и возвышенностям, ныне принадлежит со всеми исчеслинными селениями и деревнями к ведомсту государственных имуществ, имеет в год несколько ярмарок на которые пригоняют скот с далеких сторон. Жытелей обоего пола с предместьем Кадлубицей: православных 1576 римских католиков 453 и евреев 5508....»

Л. Похілевич «Сказания о населенных местностях Киевской губернии»

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

 

Карта Київської губернії за описом Л.І. Похилевича

 

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

Сучасна карта Фастівського району

Завдання

1. Уважно роздивись карти, як вони називаються?
2. Що зображено на картах?
3. Які використані позначки і для чого?
4. Які написи є на карті і про що вони розповідають.

 

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

 1.Розгадай ребуси і дай визначення поняттю

2. Гра – розминка «Чарівний олівець». Спробуйти намалювати герб України одним із способів.Порівняйте свій малюнок з малюнками однокласників.У кого вийшло найкраще?

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

Символіка міста.

 Затверджені рішенням сесії міської ради № 4-Х-ХХШ від 23.12.1999 р. «Про затвердження Положення про зміст, опис, порядок використання Герба, Прапора м. Фастова.»

Герб має форму щита з округленим верхом та на півколом внизу. В його основу покладено зображення срібного пагорба, обнесеного частоколом з чотирма сторожовими баштами. Через герб діагоналями проходять дві золоті стрічки, які перетинаються в центрі. Всі композиційні елементи зображені на фоні кольорів: блакитного — зверху та зліва і зеленого — справа та внизу.

Поєднуючи стилізовані елементи та символіку, герб відображає історію та сьогодення Фастова. В минулому — це місто-фортеця, розташоване на підвищенні, укріплене частоколом, за архітектурою та матеріалом, характерними для міст Київської Русі. Білий колір в центрі, відкриті ворота свідчать про наміри фастівчан, а укріплення — про готовність при нагоді постояти за себе. З давніх часів місто було перехрестям важливих шляхів, таким воно залишається і понині завдяки залізничному вузлу. Чотири дороги від міста можна розпізнати за допомогою стрічок, покладених через центр Герба.  Блакитний колір символізує річку Унаву, а зелений — фастівські ліси, як основні природні багатства нашого краю.

Прапор міста має прямокутну форму у співвідношенні його ширини до довжини як 2 до 3. Поле прапора розділено навхрест на чотири частини по діагоналях смугами жовтого кольору. Ширина жовтої смуги знаходиться в співвідношенні до ширини Прапора як 1 до 4. Верхня та ліва частини мають блакитний колір, а права та нижня – зеленого кольору.

Герби київської області

                                   

 

                                 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

2.Дай відповіді на питання. Які кольори об’єднують  герби? Назвіть обов’язковий елемент герба? Що визначє його форму?Що символізують елементи вміщені на гербах?

 3. Гра – розминка «Чарівний олівець».Розфарбуй герб Фастова та Фастівського району лише тими кольорами,які застосовуються у геральдиці.

 

 

            

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

1. Розгадай ребус і дай визначення поняттю

 

Загадкові назви, або які найменування в рідному місті нагадують про минуле

                                          (Матеріали для практичної роботи №2)

Походження міста Фастова.

 

М. Фастовъ

Альбом Медико-топографічний опис державних маєтностей Київської округи… Д.П.Де ля Фліз Київ 1854 рік ст. 589

 

З кінця XIII століття Хвастів — містечко. Вперше воно згадується в літописі від 1390 року. Тоді в грамоті литовського князя Володимира Ольгердовича стверджувалось право володіння Фа

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

стовом роду князів Рожановських. Є найбільш ранні літописні свідчення, за якими назва поселення могла виникнути за часів київських князів Олега та Ігоря, коли будувалась Київська держава.

Дослідження історичних документів показали, що до 1094 року землі Сквири, Яготина, Триліс, Фущово (Фастів) та інші належали половському князю Тугортхану, який подарував їх київському князю Святополку, як придане своєї дочки. В інших літописних документах, що датуються 1390 роком Фощево (Фастів) згадується як населений пункт, через який проходять торгівельні шляхи, в ньому проводять ярмарки.

Місцеві дослідники з'ясували, що ім'я Фаст (Фост) від якого походить назва міста Фастів (Фощово) зустрічається двічі — 912 та 944 року. Важливим є те, що це ім'я зустрічається не в легендах чи переказах, а в історичних документах — договорах з греками.

Існує ряд народних версій про походження назви міста. Одна з них пов'язана з варіантом в озвученні цієї назви — Хвостів. В ній розповідається, що Фастів — це місцевість, де колись відбувалася кровопролитна битва між військами київських князів і кочовиками. Ворог залишив тут велику кількість хвостів — своєрідних військових відзнак. Звідси і назва Хвостово.

Ще одна легенда пов'язана з назвами невеликих струмків, що звалися Фосами і впадали в Унаву.

 Біля села Фастівець в місцевості, що носить назву Білокняже поле, поряд села Мар'янівка Васильківського району є могила Переп'ят. Під час розкопок, проведених 1846 року стало відомо, що в кургані поховано скіфського царя. На похоронній тризні виражались скорбота і горе, або фає-фаст мовою скіфів. Учені вважають, що все це увічнилось у назві міста.

 

 Фастівщина, як і вся територія нашої Батьківщини, багата власними географічними назвами населених пунктів, курганів, городищ, замковищ, річок, урочищ. Всі вони свідчать про великі зміни в природних,  історичних умовах, у житті народу.  Коли хоч трохи вникнеш у зміст цих назв, ознайомишся з народними переказами про них, переконуєшся, що це – ціла книга історії, Фастівщини.

Словник топонімів населених пунктів Фастівщини

       Село Веприк –  назва походить від того, що в старовину на території села водилося багато вепрів (диких кабанів). Про що свідчать легенди, в яких село згадується під назвою «Урочище Веприн».

 

с. Веприк

Альбом Медико-топографічний опис державних маєтностей Київської округи… Д.П. де Ля Фліз Київ 1854 р. стор.563

Село Бортники - населений пункт одержав назву за родом заняття своїх мешканців. Місцевість сучасного села Бортники у ХУІІ ст. була липовою пущею, над якою влітку стояв медоносний запах. В дуплах старих лип гніздилися дикі бджоли. Ці природні «вулики» називалися борті, а людей, що викурювали бджіл з них і виламували стільники, добуваючи собі мед, називали бортниками.     

 Село Дідовщина – про назву села дізнаємося із народних переказів.  До ХІІІ ст. це було велике село і називалося Довгосялиця. В 1240 році під час татаро – монгольської навали було повністю спалене, з жителів залишився лише один дід Гарбар.З його іменем пов’язують відродження села,яке згодом стали називати Дідовщина.

  Велика Снітинка – назва походить від імені Снятенка, як власника цих земель. Велика Снітинка в давні часи називалася Масани і належала польським феодалам  Аксакам. В кінці ХУІІ ст., боячись справедливого народного гніву, Аксаки втекли у Польщу. Фастівський полковник

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

С.Палій поселення передав одному з своїх близьких помічників  Снятенку, звідси й пішло найменування Снітинка.

 Село Томашівка – назва села походить від імені козака Томаша. Історія Фастівщини тісно пов’язана з подіями визвольної боротьби українського народу проти шляхетської  Польщі.. За народними переказами в 30-х роках ХУІІ ст. на території сучасного Фастівського району вибухнуло повстання козаків і селян проти польських магнатів. Повстанці разом з отаманом Томашем змушені були відійти до річки Ірпінь. Після кривавої січі, яка відбулася тут, мало хто залишився в живих. Загинув і козак Томаш. Козаки насипали могилу Томашеві, а самі, побудували хатки понад річкою  Ірпінь, оселилися поруч, заклали основу сучасному селу Томашівка.

  Село Оленівка – назва походить від імені доньки Едуарда Руликовського. За переказами виникло у XVII ст. В цей час на його території проживали хлібороби, які належали пану Едуарду Руликовському, у володінні якого була і Мотовилівка. Коли дочка Руликівського Гелена вийшла заміж, батько подарував їй маєток, що був на території сучасної Оленівки, і тому  село стало називатись Геленівкою. Після Великої Жовтневої революції село перейменовано на Оленівку.

   Село Борова (Мотовилівка) – нині с.м.т. Борова. Одне з найстаріших населених пунктів Фастівщини, яке своїм корінням сягає в IX –X століття. Місто Міна - перша назва села Мотовилівка, жителями якого  були греки. Розташоване на високому  пагорбу, внизу протікала широка річка Стугна. В місті було понад 600 будинків, укріплений замок, церква. Під час набігів половців, печенігів місто не раз зазнавало страшенного спустошення, і літописець говорить, що з одного часу його стали називати Порожнім Городищем. Згодом пустир почав заселятись людьми, яких приваблювала багата навколишня природа та повноводна річка. Городище прибирає назву Гуляники. З ХУ ст. Гуляники перебували у володінні київських князів, часто спустошувалися від нападів татар. У 1500 році київський воєвода К.О.Острожський подарував це помістя, як власність Івану Мотовильцю. Гуляники одержали нову назву Мотовилівка.

 

с. Борова

 Альбом Медико-топографічний опис державних маєтностей Київської округи… Д.П. де Ля Фліз Київ 1854 р. стор.619

СелоТриліси – назва походить  від трьох  оборонних споруд .якими була обнесена місцева

фортеця та як місцевість яка розташована серед трьох лісів.

Червона Мотовилівка -  назва  села увібрала події історії початку   XVIII ст.. В 1711 році після невдалого походу проти турків, російський цар Петро І змушений був підписати принизливий Прутський трактат, за яким Росія зобов’язувалась вивести свої війська з Правобережної України, в тому числі і з Фастівщини. Частина мотовилівських козаків переселилась за річку Стугна (по ній проходив кордон між Росією і Польщею), заснувавши друге село, яке почало називатися

отаманським.В 1720 році за розпорядженням гетьмана Лівобережної України  І. Скоропадського воно відійшло до Києво – братського монастиря  і стало називатися Чернечею Мотовилівкою. В роки Радянської влади дістало сучасну назву.    

Село Кищенці – територія сучасного села Кищенців почала заселятись у 16 столітті. Назва села, походить від місцевості, де росло на той час багато кущів. Тому воно спочатку називалось Кущенці, згодом змінилось на Кищенці.

Мікрорайон Казнівка - один з мікрорайонів сучасного Фастова. Існує легенда щодо назви мікрорайону, яка пов’язана з ім’ям фастівського полковника Семена Палія. С. Палій, поселившись  у 1684 році у Фастові, ліквідує тут засилля польської шляхти і католицької церкви, чим  викликає велике занепокоєння і гнів папи Римського. Адже Фастів  на той час був центром окатоличення 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

Правобережної  України. Папа Римський розробляє заходи  по  фізичному знищенню С. Палія. Однак любов і гаряча підтримка діяльності С.Палія жителями міста дають можливість знешкодити засланих ворогів. Всіх їх на околиці міста, в лісі, козаки С. Палія страчували  – «казнили». Насправді назва походить від факту приналежності цієї території до державних – казенних земель.

С. Кодлубица

Альбом Медико-топографічний опис державних маєтностей Київської округи… Д.П. де Ля Фліз Київ 1854 р. стор.591

 

Мікрорайон Заріччя – мікрорайон міста , який знаходиться на лівому березі мальовничої річки Унава. Старожили стверджують, що перші поселення за річкою з’явилися 350 років тому. Завдяки тому, що мікрорайон розташований за річкою Унава, а межі окреслюються двома струм-

ками, мікрорайон отримав назву Заріччя.

 Мікрорайон Потіївка – мікрорайон міста, який знаходиться у лісному масиві. Старожили стверджують, що їхньому поселенню більше 620років. За однією із версій Потіївкою часто проходив кінний полк Семена Палія, дорога була дуже тяжка, тому люди і коні стомлювалися (потіли) і зупинялися тут на відпочинок. Ще одна легенда, щодо походження мікрорайону, пов’язана з будівництвом залізниці, коли вручну доводилося робити великі насипи під колію, працівники втомлювалися: «Люди казали від роботи сто потів сходить.»

Назви гідронімів

    Річка Унава . Має паралель в адигейській мові: «Уна» - «дом». Можемо зробити висновок, що поряд з містом протікає річка своя – домашня, що в перекладі з адигейської мови означає «Унава». Вперше на сторінки писемних документів згадка про річку Унаву потрапляє від 1168 по 1171 рік про свідчать «Іпатський», «Воскресенський» літописи, «Московський літописний звіт». Наступною згадкою про річку є «Грамота Андрія Боголюбського на право територіальної власності Києво-Печерської лаври». Опис гідросистеми Унава, рельєфу, фауни та флори відображені в «Описі Київського намісництва» - група документів 70-80 років XVIII ст..

Річка Унава

 

  Річка Кам’янка (Суботь) - тече з  заходу на схід впадає в річку Рось. Кам’янка перетинає населені пункти  Червона, Бертники, Мала Офірна. Пояснення назви річки можна знайти в литовській мові, де «Суботь» означає «коливатися» (бурхлива річка). Зрозумілою видається і назва річки Кам’янки,  від слова «камінь». Вперше відомості про цю річку та її назву фігурують в «Описі Польщі» Андрія Целларія середини XVIII ст..

 Звідки і як історики дізнаються про минуле?

 Річка Стугна - вперше згадується у грамотах Омелька Володимировича,  Київського воєводи Костянтина Острозького кінець XVII ст. Походження назви  річки не доведено. Існує кілька версій. Окремі з них близькі до міфів. В одній повідомляється , що назва річки походить від слова «стогнати». Коли переяславський князь Ростислав, б’ючись з половцями, втопився в Стугні, мати його ходила вздовж річки і в розпачі стогнала.

Подібну легенду записав Пантелеймон Куліш у ХІХ столітті. В ній розповідається , що русичі впрягли змія в плуг, проорали  великі борозни і насипали вали. Після великої роботи змій випив річку, і стогнучи здох.

 

Словник топонімів деяких вулиць за розділами

Видатні події в житті України і прізвища їх учасників, відзначені в назвах вулиць (вул. Незалежності, вул. Соборна )

Вул. Незалежності – названа на честь відзнаки подій, які відбулися з приводу проголошення Україною у 1990 році суверенітету, незалежності, самостійності. Прийняття своєї Конституції.

Вул. Соборна– названа на честь собору, який там розташовувався. Центральна вулиця нашого міста ( в минулому – Леніна ). На цій території стояв православний собор, зруйнований за часів Великої Вітчизняної війни. Вул. Грушевського – названа на честь Грушевського Михайла Сергійовича        ( 1886-1934 )  видатного історика і політичного діяча, першого президента України, класика української історіографії, автора історії України «Русі», твореця найбагатшої наукової спадщини. Є гідним символом української науки, культури, державності.

Організатори національно-визвольної війни українського народу (вул. Дорошенка, вул. Сагайдачного, вул. Хмельницького, вул. Семена Палія)

Вул. Дорошенка – названа на честь  Михайла Дорошенка гетьмана реєстрового козацького війська ( 1625-1928 ). Належав до старшинської козацької верхівки, яка прагнула до угоди з шляхетською Польщею, сподіваючись дістати феодальні привілеї і зрівнятися з польською шляхтою. Загинув  під  час  походу  реєстрових  козаків  1628 році  в  Крим на допомогу  ханові  Шагів-Гірею.

Вул. Сагайдачного - названа на честь Петра Конашевича-Сагайдачного, гетьмана українського козацтва, талановитого полководця, який відзначився особистою хоробрістю. Під його керівництвом козаки здійснили успішні походи проти Туреччини і Кримського ханства, очолив і переміг у боротьбі з турецькими загарбниками у 1621 році під Хотином.

Вул. Хмельницького - названа на честь Хмельницького Богдана Михайловича ( 1595-1657)  гетьмана України, видатного державного діяча, полководця і дипломата. Керівник національно-визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського гніту.

Вул. Семена Палія- названа на честь Семена Палія (Гурка) фастівського полковника, талановитого воєначальника, учасника національно-визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського гніту.

 Учасники громадянської війни, Жовтневої революції (вул. Артема, вул. Боженка, вул. Буденого, вул. Войкова,вул. Котовського, вул. Лазо, вул. Пархоменка, вул. Федька, вул. Фрунзе, вул. Чапаєва, вул. Щорса, вул. Унрука, вул. Щавінського, вул. Якіра ).

Вул. Артема- названа на честь Артема (Сергєєва) Федора Андрійовича (1883-1921 ) професійного революціонера, діяча комуністичної партії, з 1917 року секретаря обласного комітету більшовиків Донецько – Криворіжського басейну, активного учасника Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні. Член Першого українського радянського уряду. Командував військами в середньо азійському регіоні.

Вул. Войкова- названа на честь Войкова Петра Лазаровича (1888-1927 ) радянського дипломата. У 1903 році вступив у РСДРП, вів революційну роботу, активний учасник боротьби за встановлення і зміцнення радянської влади на Україні. З 1918 року працював комісаром з продовольства Уральської області, заступником голови центросоюзу, член колегії.

Вул. Чапаєва – названа на честь Чапаєва Василя Івановича (1887-1919) учасника громадянської війни. Талановитий командир 25-ї стрілецької дивізії. Коли ворог зненацька напав на штаб дивізії, він мужньо боровся разом зі своїми соратниками. Поранений, розстрілявши всі патрони, він кинувся в річку Урал, щоб переправитися на протилежний берег, але його наздогнала ворожа куля.

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

Видатні російські військові діячі  (вул. Кутузова, вул. Невського, вул. Суворова)

Вул. Кутузова – названа на честь Кутузова Михайла Ларіоновича ( 1745-1813 ) геніального російського полководця, генерала-фельдмаршала. Один з тих, хто створив передове військове мистецтво. Учасник російсько-турецької та вітчизняної 1812 року воєн.

Вул. Невського – названа на честь Невського (його прозвище) Олександра Ярославовича – новгородського князя. Проявив здібності видатного полководця: розгромив шведських загарбників на річці Нева у 1240 році.

Вул. Суворова – названа на честь Суворова Олександра Васильовича( 1730-1800 ) великого російського полководця, одного з тих, хтостворив передове військове мистецтво, генералісимуса російської армії. Приймав участь у російсько-турецькій війні.

Державні і партійні діячі Радянського Союзу і Української Радянської соціалістичної республіки (вул. Дзержинського, вул. Грушевського, вул. Кривоноса, вул. Калініна,       вул. Кірова, вул. Косіора, вул. Крупської, вул. Куйбишева, вул. Луначарського, вул. Менжинського, вул. Орджонікідзе, вул. Плеханова, вул. Петровського, вул. Свердлова, вул. Чичеріна, вул. Щербакова)

Вул. Луначарського – названа на честь Луначарського Анатолія Васильовича (1875-1933) радянського державного і партійного діяча, літературного критика, письменника, академіка. В 1892 році вступив до соціал-демократичного гуртка, вів революційну роботу серед залізничників в Києві. Кілька разів був заарештований, сидів у тюрмах, перебував на засланні. Видатний представник марксистської літературної критики та естетики, історик російської та західноєвропейської літератури. Опублікував понад 1500 праць літератури та мистецтва.

Вул. Петровського – названа на честь Петровського Григорія Івановича (1878-1958) радянського державного і партійного діяча, одого з керівників компартії України і Української радянської держави.

Діячі міжнародного робітничого руху (вул. Дімітрова, вул. Енгельса, вул. Люксембург, вул. Маркса, вул. Тельмана, вул. Цеткін)

Вул. Дімітрова – названа на честь Дімітрова Георгія Михайловича (1882-1949) видатного діяча болгарського комуністичного і робітничого руху, організатора національно-визвольного руху проти фашистських загарбників, засновника вітчизняного фронту Болгарії. Голова Ради Міністрів і генеральний секретар ЦК Болгарської робітничої партії.

Вул. Люксембург – названа на честь Люксембург Рози ( 1871-1919 ) видатного діяча німецького і польського міжнародного робітничого руху, одна із засновників Комуністичної партії Німеччини. За революційну діяльність перебувала у в’язниці.

Вул. Маркса – названа на честь Маркса Карла ( 1818-1883 ) вченого, основоположника наукової ідеології пролетаріату.

На відзнаку заслуг радянського народу у Великій Вітчизняній війні та вшанування пам’яті про героїв, видатних діячів цієї війни багато вулиць Фастова названо їх іменами (вул. Гвардійців мінометників, вул. Героїв-танкістів, вул. Героїв-прикордонників, вул. Червоних партизан, вул.Героїв Сталінграда, вул. Бояринцева, вул. Буйка, вул. Буцікова, вул. Ватутіна, вул. Галафєєва,     вул. Гусєва, вул. Жукова, вул. Заборовського, вул. Ковпака, вул. Космодем`янської, вул. Кошевого, вул. Кривеця, вул. Лянгасова, вул. Матросова, вул. Моріна, вул. Новікова, вул. Панфілова, вул. Рибалка,    вул. Савченка, вул. Слабенюка, вул. Строкова, вул. Фофанова, вул. Фомічова, вул. Чайкіної, вул. Чайковського, вул. Якубовського )

Вул. Буйка – названа на честь Буйка Петра Михайловича (1895-1943) українського лікаря, професора, Героя Радянського Союзу. Брав участь у партизанському русі на фастівщині. Був схоплений фашистами і разом з трьома партизанами був живцем спалений у селі Ярошівка, Фастівського району.

Вул. Буцікова – названа на честь Буцікова Івана Івановича (1907-1988) Героя Радянського Союзу, полковника, учасника Великої Вітчизняної війни, командира 34-го артилерійського полку 6-ї гвардійської стрілової дивізії. Після війни довгий час проживав у Фастові.

Вул. Ватутіна – названа на честь Ватутіна Михайла Федоровича (1901-1941) двічі Героя Радянського Союзу, генерала армії, видатного радянського полководця, учасника Великої Вітчизняної війни. Керував військами Південно-Західного, Воронезького та Першого українського фронтів, брав участь у Сталінградській битві. Помер після тяжкого поранення нанесеного бандерівцями.

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

Видатні українські, російські та радянські діячі науки та культури, іменами, яких названі вулиці м. Фастова (вул. Бернардоса, вул. Годованця, вул. Гоголя, вул. Добролюбова, вул. Довжен

ка, вул. Корженевського, вул. Короленка, вул. Коцюбикського, вул. Кулібіна, вул. Курчатова, вул. Леонтовича, вул. Лермонтова, вул. Лисенка, вул. Ломоносова, вул. Маяковського, вул. Мічуріна,                 вул. Некрасова, вул. Новікова, вул. Островського, вул. Папаніна, вул. Пушкіна, вул. Стеценка, вул. Сковороди, вул. Тичини, вул. Толстого, вул. Тургенєва,   вул. Лесі Українки, вул. Івана Франка, вул. Чехова, вул. Тараса Шевченка,    вул. Шмідта).

Вул. Довженка – названа на честь Довженка Олександра Петровича (1894-1956) видатного українського кінорежисера і письменника, заслуженого діяча мистецтв УРСР, Народного артиста РСФСР. Піддався  репресіям з боку радянського уряду за втілення національної ідеї.

Вул. Стеценка – названа на чести Стеценка Кирила Григоровича(1882-1922) видатного українського композитора, музичного, громадського діяча і диригента. Його  музична спадщина відзначається глибокою народністю, яскравістю художніх образів, мелодійністю, емоційністю. Учень М.В. Лисенко. Помер і похований в селі Веприк, Фастівського району.

Вул. Лесі Українки – названа на честь Лесі Українки (літературний псевдонім Косач-Квітки Лариси Петрівни) (1871-1913) видатної української поетеси і громадського діяча. Володіла багатьма іноземними мовами. Її світогляд формувався під впливом вітчизняної і світової матеріалістичної тенденціЇ.

 

Розгадай кросворд

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

2. Гра – розминка «Чарівний олівець».Розфарбуй малюнки ,в пусті клітинки впиши назви вулиць,які відповідають подіям національно-визвольної війни (1648-1657 рр.)

 

 

  

                                                                                                                                  

 

 

 

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?                                                                                                                                                      

3. Гра – розминка «Чарівний олівець».Розфарбуй малюнки, в пусті клітинки впиши назви вулиць,які відповідають подіям Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.).

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                

 

 

 

 

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

Подорож чарівною країною Художнього Слова.

 Як історикам у пригоді стають поетичні джерела?

 Ми будемо мандрувати літературними стежками Фастівської землі.  Землі, що оспівана сотнями поколінь, що народила та виростила    талановитих людей, творців краси та мистецтва. З роси й води черпали вони снагу та силу, немов вростали корінням  в рідну землю і розстилали  красу свого таланту, що розквітав на славу  землі , що дала їм життя…  Вони віддали батьківщині все : і талант ,і душу, і любов. Це люди відомі і мало відомі  люди, які складають красу і гордість рідного краю. Фастівські поети  варті того, щоб ви, знали про них і пишалися їхніми здобутками.

 

 

Звідки і як історики дізнаються про минуле?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

Розділ ІІ. Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

(Матеріали для практичної роботи №3.)

Наш край багатий славними сторінками історії. На землі Фастівській у різні періоди часу перебували видатні люди, політичні діячі, вчені, письменники, композитори, які своєю діяльністю внесли значний вклад в історію краю. Наступні матеріали і дають можливість ознайомитися з ними.

Семен Палій належить до тих історичних діячів, які ще за життя стали легендою, чиї діяння живуть у пам'яті народу, у фольклорі. Народна фантазія наділила Семена Палія надприродною силою, чудовими рисами характеру — людяністю, демократизмом, хоробрістю, військовим талантом: він стріляє з гармат, заряджаючи їх «навхрест», незримо проїжджає через ворожий стан. Сила його така велика, що жодний кінь, окрім його власного, не може втримати на собі богатиря — падає на землю від одного його дотику. Ніхто не міг ні перемогти героя, ні взяти в полон. Його не брала куля. Шабля Палія важила п'ять пудів, кухоль, з якого він пив, був з піввідра...

Козацька республіка Семена Палія

Документальні свідчення про Палія, на жаль, досить скупі. Особливо ті, що стосуються першої половини його життя. Так, відомо, що С. Палій (Паливода) народився в козацькій родині у м. Борзні, на Чернігівщині, мав невелику спадщину — садибу і землю. Навчався у Києво-Могилянській колегії і був людиною досить освіченою, все життя горнувся до книжки. (Овдовівши, наприкінці 70-х років опинився на Запоріжжі і відзначився там як організатор і козак, начебто там і здобув собі прізвище «Палій». Резиденцією, опорним пунктом своєї козацької республіки він обрав Фастів, зважаючи на географічне розташування міста, наявність тут фортеці. Край заселявся швидко.Навколо Фастова виростали білі чепурні козачі слободи. Селяни і рядові козаки освоювали ліси, ставили в них засіки і хутірці, Розвивалися ремесла. Козаки шевцювали, кравцювали, ковалювали. На річці встановили сукновальню. В лісах довкола Фастова було чимало ягід, дикого меду, грибів, удосталь дичини, а в річці Унаві — риби.Пана полковника у ті дні могли бачити серед тих, хто копав ставки, гатив греблі, зводив будинки, рівняв шляхи... «Я знайшов цей край пустелею й працював коло Хвастова, як коло свого хазяйства. Широкі поля засіялися збіжжям, число мешканців зросло... й церкви Божі я побудував, і прибрав на славу Божу», — писав С. Палій в одному з листів до І. Мазепи.Економічний і господарський розквіт краю за неповних два десятиріч кономічний і господарський розквіт краю за неповних два десятиріччя був незаперечний. 1692 року у Фастові налічувалося три тисячі дворів, а чисельність полку зросла протягом 1691—1693 років з 800 чоловік до трьох тисяч. Майже 300 років пройшло з того часу  коли на землі Фастівській діяв Семен Палій, але й сьогодні тут про нього зберігається пам'ять. Вона живе у назвах населених пунктів – Пилипівка, Паляниченці, які виникли в той час і названі на честь козаків Палія. Ще й сьогодні один з мікрорайонів Фастова називається Казнівка , бувша місцевість за часів Палія, що він страчував (казни) своїх ворогів.Ім'я Палія живе у піснях і переказах складених народом. Одна з вулиць сучасного Фастова також названа іменем славного сина українського народу Фастівського полковника Семена Палія.

Т.Г. Шевченко

Відомо, що Т. Г. Шевченко з літа 1845 року до початку 1847 року              брав участь у роботі археологічної комісії на Україні, працюючи як     художник і збирач етнографічних матеріалів.  В середині червня 1846 року Т.Шевченко приїхав до села Фастівець, де археологічна експедиція вела розкопки курганів скіфських  часів. Як співробітник експедиції він тут перебував тривалий час .Замальовував могилу до розкопок і після них, замальовував знайдені тут речі, типи селян того часу, окремі побутові сцени. Відомо зроблених олівцем 12 начерків та зарисовок. Найпоказовіші з них: «Могила Переп’ят», «Пейзаж» Т.Г. Шевченко жив на квартирі у Ліпських, спочатку у Флора, потім у його сина Мартина. Шевченко  Всі фізичні роботи по розкопці могил виконували селяни-кріпаки, з якими Тарас Григорович Шевченко

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

встановив міцні дружні стосунки. Що вечора Т. Шевченко і художник Сенчило-Стефанович повертались на ночівлю у Фастівець. Тут у хатині селянки-кріпачки  Оксани Зорівни поет зустрічався з селянами, які співали йому пісні про ватажків народних повтань, що в свій час діяли на Фастівщині – Палія, Швачку, Бондаренка, Левченка, а також розповідали легенди-перекази про кургани, які розкопувались експедицією. З великою увагою слухав їх Т. Шевченко і робив детальні записи. Багато цікавого він дізнався з пісень Оксани Зорівни.   Так  з її голосаТ. Шевченко записав досить відому у народі пісню «У Києві на рииночку.» Тарас Григорович цікавився історичним минулим Фастівщини,про що селяни йому радісно розповідали. Саме тут від селянина-кріпака Мартина Ліпського поет записав пісню про Семена Палія дізнався багато цікавого про славні діла Фастівського полковника. Перебування Т. Г. шевченка на Фастівщині, зібраний ним історичний матеріал залишили досить помітний слід в його творчості. Вже будучи на засланні в Ореській кріпості,  Т. Шевченко неодноразово звертався до образу Фастівського полковника Семена Палія у творах «Чернець», «Іржавець», грунтуючись на легендах зібраних у Фастівці.  Багато цінного матеріалу з народних легенд, почутих поетом від селян кріпаків про народне повстання 1768 року І його ватажків , було використано при написанні вірша «ШВАЧКА». Микита Швачка – історична особа, один з ватажків народного повстання, яке ввійшло в історію під назвою «Коліївщина». В пам’ять про перебування кобзаря у Фастівці, жителі села заклали парк його імені, де 1955 року встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку. Його ім’ям назвали будинок культури, вулицю в селі. 1999 року пам’ятник замінено на новий (архітектор А.А. Древецький), на якому зображено поета в 32-річному віці, коли він перебував у Фастівці. 1987 року на місці розкопок кургану встановлено пам’ятний знак, благоустроєно територію. В 1999 р. було встановлено пам’ятний знак про участь Т.Г. Шевченка в розкопках Переп’яту товариством «Малахіт» (А. А. Дігтяр).

        

 

 

 

Степан Васильченко

 Ім’я видатного українського письменника Степана Васильовича Васильченка «справжнє Прізвище Панасенко» широко відоме читачу. Народився 8 січня 1879 року  в містечку Ічня на Чернігівщині в родині селянина-шевця. Степан Васильченко бажаний гість на фастівській землі. Справа в тому  , що на околиці міста на Заріччя в 1903 року проживала сестра Елізавета, яка вийшла заміж за місцевого селянина-бідняка Феофана Руденка. Тут же в Фастові доживала свого віку і померла мати письменника Парасковія Василівна. Могила матері Степана Васильовича знаходиться на Зарічанському кладовищі. .

 

Немає сумнівів, що фастівська дійсність, побут дореволюційного селянина мали значний вплив на появу таких творів як «Мужицька арифметика», «Розбита бандура», «У панів» та інші. Дитяча тематика в творах Васильченка посідає чільне місце. Тонке розуміння внутрішнього світу селянської дитини досягалось ним шляхом  безпосередніх контактів з дітьми. . Степан Васильович дуже любив ліс. Найчастіше він ходив у ліс з юрбою хлопчаків, з рідними племінниками Колею і Сашею, бувало ходив і сам. Більше всього йому подобався ліс восени. Разом з школярами підготував п'єсу «На перші гулі» і поставили її в школі на Заріччі.Прем'єра відбулась в присутності автора. Приміщення школи, де відбувалась вистава, було переповнено. Після вистави на імпровізовану сцену вийшов С. Васильченко, тепло привітав присутніх і подякував аматорам за хорошу постановку п'єси.Він завжди любив приносити людям радість. Жителі Заріччя любили і поважали Васильченка за його доброту і людяність.

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

 

М. Бенардос

По вулиці Інтернаціональній, в одному з житлових куточків Фастова,в травні 1981 р. було відкрито пам'ятний знак творцеві електрозварювання Миколі Миколайовичу Бенардосу. ( Автори пам'ятного знаку – скульптор фастівчанин А.А. Древецький, архітектор В.С. Тофан), Творець дугового електрозварювання М.М. Бенардос народився 26 червня 1942 року в Херсонській губернії Єлизаветградського повіту в селі Бенардостівці. У маєтку Бенардосів були кузні і слюсарні майстерні. Першим вчителем майбутнього винахідника був сільський коваль, який розкрив йому таємниці металів. Початкову освіту М. Бенардрс одержав дома, потім навчався у Київському університеті, Петровській землеробській і лісній академії у Москві. У своїй майстерні збудував пароплав, який міг переходити мілкі місця і навіть виходити на суходіл.Винайшов особливе колесо для перевезення вантажів по бездоріжжю, насос, плуг з обертовою полицею, катку, сівалку, верстат для стругання дошок і багато іншого. Список патентованих і непатентованих винаходів М. Бенардоса включав понад 200 назв, але жоден з них не залишив такого помітного сліду як « метод з'єднання і роз'єднання металів безпосередньо дією електричного струму».В 1889 році переїхати з Петербурга до Фастова. Є відомості про те, що  перебуваючи у Фастові, він мав зв'язки з залізничними майстернями та заводом Брандта (завод «Червоний Жовтень.»), де при активній участі вченого у виробництво впроваджувалися його винаходи електрозварювання.8березня 1905 року після тяжкого отруєння винахідник помер.

 

К. Стеценко

 Кирило Стеценко видатний композитор, диригент, музичний критик, педагог, громадський діяч – багатогранність цієї видатної людини просто вражає.. Скрутне матеріальне становище спонукало Кирила Стеценка відгукнутись на запрошення громади села Веприк на Фастівщині, що хотіла мати українського священика, і прийняти тут парафію. Саме він перший українізував парафію на селі . . Маючи рідкісний талант диригента-інтерпретатора народної пісні, він створює тут два народних хори: сільський і дитячий. Хор мав велику програму, його з великим задоволенням запрошували до різних районів Київщини. Композитор вболівав не тільки за свій хор, але і допомагав драмгуртку, який діяв в місцевій “Просвіті”. Він брав на себе підготовку музичного оформлення п’єс, акомпанував, інколи навіть був суфлером, актором.  У вихідні дні з усього Фастівського повіту приходили у Веприки люди. Зранку вони слухали службу Божу українською мовою, а у другій половині дня із задоволенням дивилися спектаклі, або слухали виступи хору.

За часів перебування на Фастівщині видатного українського композитора, протоієрея УАПЦ К.Г.Стеценка, Веприк дійсно став своєрідним духовно-релігійним центром не лише Фастівського, а й сусідніх районів.

В цей же час він не пориває зв’язок із Києвом – читає лекції в інституті ім. Лисенка, де займає посаду старшого викладача та завідуючого диригентськими курсами, в січні 1921 року обирають його професором класу хорового співу Київської консерваторії, у вільний час композитор оркеструє свої твори.

Навесні 1922 року, коли в країні лютувала епідемія, Кирило Стеценко захворів на тиф. 29 квітня за 25 днів до 40-річчя о 14 годині його не стало.

Неждана та передчасна смерть Кирила Стеценка боляче вразила односельців. Його остання воля бути похованим у Веприку, біля церкви, навіки поєднала композитора із серцями жителів села. Дякуючи саме селянам в буремні післяреволюційні роки могила композитора не була загублена. Пам’ять про о. Кирила передавалася з покоління до покоління.

 

 

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

 

У травні 1982 року, до 100-річчя з дня народження К.Стеценка, відкрився Меморіальний музей-садиба. У музеї зберігаються речі композитора, предмети етнографії та побуту, які допомагають відтворити ту обстановку, в якій жив і творив Кирило Стеценко. Будинок настільки наповнений домашнім затишком, що в час відвідань хочеться зняти взуття, пройтися по ретельно вимитій дерев’яній підлозі, сісти біля роялю і поринути у безмежну височінь геніальних творів Кирила Стеценка.

 

Домінік П`єр Де ля Фліз –  доктор медицини, член Імператорського медичного Віленського та Київського товариств, головний лікар державних  маєтностей Київської та Сквирської округи, етнограф, публіцист, один із дослідників Київської губернії. «Чужинець з добрим серцем»  - так назвав його  академік М.Біляшівський відомий етнограф і мистецтвознавець, який вперше озвучив  ім'я Де ля Фліза у журналі "Киевская старина" (1889).  Народився в м. Нансі. Освіту здобув у Франції. . Під час подорожей по селах і містечках Київщини протягом 1845-1854 рр. відвідав, дослідив землі Фастівщини.Свої спостереження занотовував у альбоми, які згодом переросли у справжні енциклопедії життя українського селянства першої половини 19 ст.

 

 

 

 

«….На той час територія Фастівського району була переведена до державних володінь, і включала в себе Веприківське, Фастівське,  Плисецьке товариства, які входили до складу Васильківського повіту, так як до 1843 року вона належала до католицько-єпископського Фастівського маєтку.  Згідно даних Де ля Фліза на території Фастівщини проживало:  у Веприківській волості  - 4936 жителів, у Фастівській волості - 6499 жителів, у Плисецькій волості  - 4212 жителів. Майже всі селяни були хліборобами.  Лише після завершення польових робіт значна їх частина займалася іншими видами праці (перевезенням товарів, бджільництвом, працювали на цукрових та паперових фабриках). Деякі віддавали перевагу певному ремеслу ( гончарству, ковальству, чинбарству, теслярству та ін.) Землі обробляли при допомозі плуга, впрягаючи в нього воли. За даними Де ля Фліза: у Веприківській волості було 905 волів, у Фастівській – 831, а у Плисецькій – 605. Селяни харчуються більш-менш однаково влітку і взимку. На своїх городах вони вирощують:  картоплю, капусту, буряк, кукурудзу, цибулю, часник, огірки. Фруктових дерев майже немає. Хіба, що у кількох селах Веприківського товариства, серед яких:  яблука, вишні, груші, сливи…»

 

 

 

 

 

 

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

 

Альбоми Де ля Фліза ілюстровані  численними малюнками. Цікавими є ті малюнки на яких зображено одяг і взутт, будинки в яких проживалі жителі Фастівщини та інтерєр.

 

     

 

 

 Селяни Фастівщини носять круглі, досить високі шапки із чорної або сірої овечої шкіри. Верхній одяг широкий, який називається свитками. Більшість жителів носять чоботи і лише у період польових робіт личаки або постоли. Для жінок Фастівщини цього періоду модними були юпки із світло-зеленого сукна, поцятковані маленькими пучечками червоної вовни. Цей одяг сягає аж до колін. На ногах найзаможніші мають чоботи з червоного або жовтого сап`яну.

 

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

 

 

Місцеві жителі проживають у будинках збудованих з дерева, покритих соломою. У хаті завжди є піч. В одному з кутків намальовані образи перед якими стоїть обідній стіл, вкритий скатертиною, на якій лежать хліб,сіль і ніж. Серед меблів бачимо скриню, декілька стільців, єдине ліжечко оточене жертками на які вішають кожухи та одяг.

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

 

Із двадцяти дев’яти сел і селищ  тільки дев’ять мали церкви (Веприк, Пришивальня, Кадлубиця, Снігурівка, Велика Снітинка, Велика Офірна та ін.).  Під час відвідин Де ля Флізом Фастова тут містилися дві православні церкви: парафіяльна Воскресенська, збудована близько 1740 р., а також побудована на місці старої у 1881 р. Покровська церква.        

     Службові поїздки по Фастівщині викликали у Де ля Фліза справжній інтерес. Він зацікавлено розмовляв з жителями Веприківської, Фастівської, Плисецької волостей. І ці розмови переконували його в щирості українців, в тому, що вони духовно багата нація, котра має свою вікову історію, умови життя, побут, вірування, звичаї, пам'ятки історії та культури.

      У 1858 р. Дем'ян Петрович Де ля Фліз вийшов у відставку в чині надворного радника.

Помер Де ля Фліз у 1861 році в Ніжині.

Володимир Іванович Косовський народився 28 липня 1923 року в селі Веприку на Фастівщині (Київська область). По закінченню 7 класів вступив до Київського залізничного технікуму. У роки німецької окупації під час Другої світової війни перебував у лавах ОУН. У 1943 році був засуджений військовим трибуналом до 20 років каторжних робіт як політичний в'язень. Відбувши 12 років у концтаборах, після смерті Сталіна повернувся на Фастівщину. Закінчив медичний технікум, працював у селі Пилипівці та рідному селі Веприк завідувачем медпункту. Почав писати вірші в 1938 році. Лише із незалежністю України (1991) Володимир Косовський став відомим як поет. Невільницька поезія автора опублікована в збірці «В терні колючому» (1993). У 1995 році побачила світ збірка для дітей «Я б сипав райські самоцвіти», 2001 року — збірка творів «Дума денна й нічна». Підготував збірку епістолярно-публіцистичних творів «Як рвалися струни на кобзі». У 1991 році В.І. Косовський був обраний членом редакційної колегії громадсько-літературного часопису Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих «Зона». Від 1996 року — член Національної Спілки письменників. Володимир Іванович Косовський — лауреат літературної премії імені Валерія Марченка за цикл табірних новел. Багато сил і енергії віддав діяч збереженню культурних цінностей. Заснувавши музей композитора Кирила Стеценка в рідному Веприку, 8 років працював директором на громадських засадах, потім — старшим науковим співробітником.

Помер Косовський Володимир Іванович 29 травня 2000 року.

Зигмунд Козар народився 8 лютого 1937, м. Майдан-Скербешевський, Люблінського воєводства, ПНР. Польський і український католицький священик, громадський діяч і меценат, чиїм сподвижництвом відновлену католицьку громаду Фастова та її святиню — костел Воздвиження Святого Хреста; почесний громадянин міста Фастова.

У липні 1990 року о. Зигмунд переїхав з Летичева до Фастова. Спочатку як делегат на освячення Храму та прилеглої території, а вже 8 вересня того ж року прибув до міста, щоб тут розпочати свою роботу. Відтак, наступного дня — 9 вересня 1990 року в зруйнованому ще костелі о. Зигмунд відправляв першу службу Божу.

Священик не дожив до повного відновлення костелу (2004) — його не стало 2 жовтня 2003 року. Згідно з останньою волею померлого, його поховали на міському кладовищі Фастова.

 

 

 

 

 

 

 

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

 

Роздивись фото пов`язані з іменами історичних діячів Фастівщини. Підготуй розповідь про кожного з них за планом:

1. Ким був історичний діяч, якому споруджено пам`ятник?
2. Коли він жив?
3. У яких подіях брав участь, або з якими подіями пов`язаний?
4. Як вшановують цього діяча в місті?

 

 

 

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про що і про кого розповідає історія Фастівщини?

Роздивись фото з якими історичними подіями Фастівщини вони пов`язані?  Підготуй розповідь про кожну з них за планом:

1. Чим була зумовлена, коли та за яких обставин відбулася подія, якій присвячено пам`ятник?
2. Якими були результати та наслідки цієї події для Фастівщини?
3. Хто брав участь у цій події з місцевих жителів, що відомо про цих людей?
4. Як вшановують цю подію на Фастівщині?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Минуле, сьогодення і майбутнє тісно пов'язані між собою. Історія дає нам можливість пізнати самих себе. Це не просто інформація про минуле і не довідник про те, що було, а захоплюючий процес пізнання себе і своїх предків. Історія показує нам, яке глибоке коріння має наше життя. Незнання минулого неминуче призведе до не розуміння сучасного і майбутнього. А пізнати давнину ми зможемо лише тоді, коли вивчимо історію рідного краю, нашої "малої" батьківщини. Саме з таких історій можна скласти, як із цеглинок, великий будинок історії нашої країни.

 

 

Орієнтовний приклад планів підготовки розповіді

План розповіді про історичного діяча, увічненого пам’ятником

1. Ким був історичний діяч, якому споруджено пам’ятник?

2. Коли він жив?

3. У яких подіях брав участь або з якими подіями пов’язаний?

4. Чи вшановують діяча в інших місцях? Чому?

План розповіді про подію, увічнену пам’ятником

1. Чим була зумовлена, коли та за яких обставин відбулася подія, якій присвячено пам’ятник (Якої події стосується пам’ятне місце або споруда, коли відбулася подія, пов’язана з нею, чим вона була спричинена)?

2. Якими були результати та наслідки події для Вашого краю?

3. Хто брав участь у події з місцевих мешканців? Що відомо про тих людей?

4. Чи вшановують подію в інших місцях? Чому?

План аналізу, легенди (переказу)

1. Яким історичним подіям чи постатям присвячено легенду?

2. Як втілено в легенді ставлення до події (постаті)?

3. Навіщо було створено легенду?