Посібник "Науково-дослідницька діяльність на уроках української мови та літератури"

 

«Нікопольська гімназія №14 Нікопольської міської ради»

 

Науково – дослідницька робота учнів на уроках української мови та літератури

                                  

                             

                                    Вчитель української мови та літератури

                                                         Нікопольської гімназії №14

                                                         Фоміна Олена Павлівна

 

 

 

Нікополь

2024

Завдання вчителя підвести учня

до усвідо­млення його задатків і сил

 та пробудити в ньому високу зацікавленість,

                яка б давала йому силу лю­бові до наук,

                       до духовності та краси.

                                                                         Г. Гессе

                    Вступ

 

На сучасному етапі розвитку освіти в Україні, коли проходять глибинні державотворчі процеси, що охоплюють соціальну та еконо­мічну сферу, відбувається пошук нових засобів і методів формування творчої особистості дитини, творця нового суспільства, здатного до самостійної поведінки і дії, саморозвитку, самовдосконалення, само­визначення. Це актуальне завдання вирішується педагогами завдяки використанню нових педагогічних технологій у своїй діяльності.

Наукова робота покликана вирішити найважливішу задачу – вирощування мислячого й шукаючого вчителя нової формації, здатного зробити самостійний світоглядний вибір учнів пізнавальним і життєвопрактичним.

Дослідницька діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності учнів. А тому завдання вчителя – поступово і методично формувати науково- дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням роботи, визначати найефективніші шляхи, поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з’ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи.

Наукова робота - це самостійно виконане наукове дослідження тієї чи іншої проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результат власного дослідження  і власні висновки, її якість може бути визначена за такими критеріями:

•   актуальність обраної теми;

• науковість, повнота розкриття теми , аргументованість висновків;

•   елемент творчості;

•   стиль, грамотність.

Перш ніж працювати над обраною темою, учень повинен мати уявлення про методи наукового дослідження - тобто шлях дослідження, спосіб досягнення рішень конкретних завдань. При дослідженні мовних фактів можуть бути використані, наприклад, такі методи: індукція, дедукція, аналіз, синтез, описовий, порівняльно-історичний, лінгвістичної географії, зіставний, структурний, методи соціолінгвістики (анкетування, інтерв'ювання, спостереження, експериментування тощо).

Наступним важливим кроком є вибір теми дослідження. Правильно обрати тему роботи - це наполовину забезпечити її успішне виконання. При цьому потрібно обов'язково враховувати сили й здібності учня. У самому формулюванні теми міститься мета дослідження, яка в процесі дослідження може розвиватися й збагачуватися, але її суть залишається тою самою, доки проблема не буде розв'язана. Тема повинна бути актуальною та відзначатися новизною. Формулювання теми передбачає і з'ясування шляхів, методів її вирішення. Від правильності формулювання теми і завдань дослідження залежить і кінцевий результат.

«Якщо говорити, наприклад, про лінгвістику, то й надалі залишається актуальним дослідження  структури мови, її рівнів і одиниць (фонем, морфем, лексем, синтаксичних конструкцій) у їх синтагматичних зв'язках та парадигматичних відношеннях. Не втратили значення дослідження зв'язків і співвідношення мовних явищ і мови в цілому з позамовною дійсністю - проблеми кореляції мови і мислення, мови і суспільства, мови і культури тощо, закономірностей розвитку і функціонування мов. Актуальним є вивчення процесу становлення і функціонування мови як державної, шляхів нормування і стандартизації української галузевої термінології, а також дослідження нових явищ, спричинених сучасними суспільно-політичними обставинами. Актуальними залишаються дослідження з лексикографії, лінгводидактики, машинного перекладу, автоматичного пошуку інформації тощо».

Назва теми повинна бути простою, по можливості короткою і оригінальною, іноді для більшої конкретизації до назви можна додати невеликий підзаголовок (2-5 слів). У назвах необхідно уникати ускладненої термінології, особливо так званого псевдонаукового характеру, як, наприклад, "Дослідження питання...", "Деякі питання...", "Дослідження деяких шляхів...".

Науково-дослідницька робота має таку структуру: вступ, основна частина, висновки, література, додатки (за їх необхідності).

У вступі потрібно розкрити сутність і стан вивчення проблеми, що розглядається, її значущість. Чітко визначити предмет дослідження, вказати, хто з науковців працював над дослідженням даної теми, що вдалося вирішити, які питання потребують подальшого опрацювання. Необхідно чітко сформулювати мету роботи та окреслити ряд конкретних завдань, розкрити новизну, практичне та теоретичне значення дослідження, його актуальність. Під актуальністю насамперед розуміють доцільність даної роботи для розвитку відповідної галузі науки, особливо вітчизняної.

Основна частина роботи обов'язково складається з декількох розділів, які можуть мати підрозділи, пункти та підпункти. Знижує рівень роботи переобтяженість її матеріалами, які взагалі не стосуються теми дослідження. В основній частині потрібно висвітити теоретичні основи роботи, розкрити  зміст    використаних  термінів, викласти хід дослідження. Учень повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичені матеріали або окремі тези. Зміст роботи має відповідати меті, наприклад, у роботах із літературознавства не підміняти аналіз творчості письменника викладом його біографії. Особливої уваги необхідно надати логічності викладу та плавності переходу від викладу одного  питання до іншого. Не потрібно зловживати цитуванням, але принципові для змісту роботи думки науковців потрібно процитувати.

У висновках    необхідно     зробити     короткий  виклад найважливіших результатів, які були одержані в ході роботи. Вони мають відповідати меті та завданням дослідження, про які було повідомлено у вступі, та сформульовані відповідно до опису основної частини. Варто наголосити на важливості отриманого наукового здобутку для науки, при потребі можна сказати про перспективу даного дослідження, викласти рекомендації щодо використання одержаних результатів. Висновки мають бути конкретними, підкріплені фактами та логічно випливати з них. У висновках не повинно бути ні нових фактів, ні нових узагальнень порівняно з попереднім текстом.

Список літератури пишуть з нової сторінки й називають «Література». Якщо ж під час дослідження користувались архівними матеріалами, даними з мережі Інтернет, то список літератури потрібко назвати «Список використаних джерел». Список використаної літератури містить перелік джерел (художніх текстів, наукових праць і т.д.), на які спирається робота. При цьому як таких, які безпосередньо цитуються в роботі, так і таких, на які в ній посилаються без наведення відповідних цитат. Літературні джерела оформляють відповідно до стандарту й розміщують в алфавітному порядку прізвищ авторів. Газетні публікації варто використовувати лише в крайньому випадку. Краще пошукати роботи цього ж автора в інших виданнях. Під час роботи над дослідженням учень повинен користуватися енциклопедичними та тлумачними словниками, які допоможуть з'ясувати значення термінів чи понять.

Поділ на два списки мас місце у випадку, якщо, крім вітчизняних, у роботі використовуються іншомовні джерела. Українськомовні та російськомовні джерела не розділяються і подаються єдиним алфавітним списком.

Робота може містити додатки (таблиці, діаграми, графіки, схеми та ін,), що підвищує науковий рівень дослідження, робить висновки переконливішими і аргументованішими. Додатки оформляються в кінці роботи, кожен з нової сторінки, мають назви й нумеруються буквами (наприклад: Додаток А).

Науково-дослідницька робота повинна засвідчити теоретичні знання учня;   навички   самостійно    опрацьовувати     наукові джерела (статті, монографії, матеріали творчих дискусій тощо) і на їх підставі приходити до самостійних висновків та узагальнень оригінального наукового характеру. Мова науково-дослідницької роботи повинна бути точною, чіткою, зрозумілою й позбавленою подвійного тлумачення.

Як показує досвід роботи, типовими недоліками багатьох учнівських наукових досліджень є їх реферативно-описовий характер; неповнота розкриття теми (це часто трапляється через те, що сама тема сформульована занадто широко й учень просто фізично не в змозі її осягнути  й дослідити); відхилення від теми дослідження; не визначено завдань дослідження, які потрібно виконати, задля досягнення мети; відсутність посилань на використану літературу; недотримання наукового стилю викладу: відсутність власних висновків, які б логічно випливали з проведеного дослідження; наявність пунктуаційних, стилістичних, мовленнєвих помилок тощо.

Організація пошукової діяльності учнів дає їм можливість самостійно та цілеспрямовано працювати, розвиває креативне мислення, вдосконалює систему теоретичних знань, практичних вмінь та навичок. Але учитель повинен усвідомлювати, що робота над розвитком науково-дослідницьких здібностей учнів  повинна носити не епізодичний характер, а представляти собою цілісну систему навчання. Лише   за    такої умови    ми       можемо досягти якісних результатів.

 Основи науково-дослідницької

діяльності учнів

 

 

Організація науково-дослідницької діяльності учнів

 Процес роботи над дослідженням поділяється на три основні етапи:

- І етап - підготовчий;

- II етап - робота над змістом;

- III етап - заключний.

Перший етап починається з:

- визначення теми, методів, об'єкта і предмета дослідження;

- формулювання мети, задач і гіпотези;

- ознайомлення з літературними джерелами.

Другий етап. На цьому етапі учень складає орієнтовний план, у який згодом можуть бути внесені певні корективи, знайомиться із структурою науково-дослідницької роботи.

Третій етап - заключний. Він передбачає написання учнем вступу та висновків до наукової роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.

Технічними засобами, якими найчастіше користується юний науковець, є телефон, телефакс, копіювальний апарат, персональний комп'ютер.

Функції керівника секції на першому етапі

 

* Обґрунтування теми і об'єкта дослідження з урахуванням інтересів та індивідуальних особливостей учня.

* Рекомендації щодо вибору літературних джерел та архівних матеріалів.

Визначення теми

 Вимоги до теми:

- актуальність, відображення проблем сучасної науки і практики, відповідність нагальним потребам суспільства;

- змістовність, інформативність і розробленість у  науці;

- можливість пошуку достатньої кількості літератури;

- наявність елементу новизни;

- тема повинна містити якийсь спірний момент, передбачати зіткнення різних точок зору на одну проблему;

- назва роботи може і не включати в себе слово проблема, але, так чи інакше, проблемність повинна матися на увазі;

- тема повинна бути конкретною.

Для вдалого вибору теми рекомендується додержуватися низки простих правил.    

*Тема мусить відповідати підготовці і нахилам конкретного учня.

*  Основні першоджерела мають бути досяжними (тобто в учня є можливість одержати їх для опрацювання без надзусиль).

* Основні тексти мають бути такими, що їх можна осягнути (тобто інтелектуально підсильними для конкретного учня).

* Обрана методологія розробки теми має реально відповідати здібностям конкретного учня.

Отже, хто береться за наукову роботу, мусить братися за таку, яка йому цікава і до снаги.

Формулювання мети, задач і гіпотези

Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформулювати мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, зміст, організація виконання роботи.

1. При визначенні мети дослідження необхідно відповісти на питання:

«Який результат передбачається одержати?», «Яким бачиться цей результат ще до його одержання?», «Для чого проводиться дослідження?».

Мета будь-якого дослідження, як правило, починається з дієслів:

-з'ясувати ...

-виявити ...

-вивчити ...

-сформувати ...

-провести ...

-визначити ...

-створити ...

-побудувати ...

-дослідити ...

Мета роботи повинна бути тісно пов'язана з назвою її теми.

Визначення методів, об'єкта і предмета дослідження

Об'єктом дослідження називають процес чи явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Головне питання при визначенні об'єкта «Що розглядається?»

Предмет дослідження визначається при відповіді на питання: «Як розглядати «об'єкт», «Які відносини йому властиві?», «Які аспекти і функції виділяє дослідник для вивчення об'єкта?»Досить поширеним є поділ основних типів методів за двома ознаками: мети і способу реалізації.

За першою ознакою виділяються так звані первинні методи:

1. Спостереження — систематичне цілеспрямоване вивчення об'єкта. Це найелементарніший метод, який є, як правило, складовою інших методів.

Щоб стати основою наступних теоретичних і практичних дій, спостереження мусить відповідати таким вимогам:

• задуманості заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання);

• планомірності (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження);

• цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні);

• активності (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси явища);

• систематичності (спостереження ведеться безперервно або за певною системою). Спостереження, як метод пізнання, дає змогу отримати  первинну інформацію про об'єкт дослідження.

2.   Опитування дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оцінні дані, проводиться в усній або письмовій формі. При створенні анкети або плану інтерв'ю важливо сформулювати запитання так, щоб вони відповідали поставленій меті. Анкета може включати декілька блоків питань, пов'язаних не лише з рівнем періодичності використання тих чи інших засобів, а й оцінкою об'єкта дослідження.

3.   Порівняння — один із найпоширеніших методів пізнання. Це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об'єктам.

Метод порівняння дасть результат, якщо відповідатиме таким основним вимогам:

• можна порівнювати лише ті явища, між якими є певна об'єктивна спільність;

• порівняння необхідно здійснювати за найсуттєвішими, найважливішими (в межах конкретного пізнавального завдання) рисами.

Інформацію про об'єкт можна отримати двома шляхами:

•  безпосередній результат порівняння (первинна інформація);

•  результат обробки первинних даних (вторинна або похідна інформація).

4.  Вимірювання — це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об'єкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи: об'єкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання.

5.  Тестування є різновидом вибіркового опитування, яке проводиться з метою виявлення суттєвих ознак об'єкта, засобів його функціонування, використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе. Тестування інколи проводять двічі — на початковому етапі дослідження, де воно виконує діагностичну функцію, і при завершенні дослідження, де воно виконує верифікаційну функцію, тобто перевірку істинності гіпотез і висновків. Тести складають так, щоб однозначно виявити ті чи інші властивості опитуваних.

Вторинні методи використовуються з метою обробки та аналізу отриманих даних-кількісний та якісний аналіз даних, їх систематизація.

За ознакою способу реалізації розрізняють:

1. Логіко-аналітичні, до них належать:

- методи дедукції - це перехід від загальних знань про предмети до одиничних знань про окремі предмети;

- методи індукції - основою індукції є дані, одержані шляхом спостереження.

2. Візуальні або графічні методи:

- графи;

- схеми;

- діаграми та ін.

Ознайомлення з літературними джерелами

Робота з науковою літературою являється одним із основних етапів в дослідницькій діяльності. Як показує практика, діти не знають як розпочати роботу з літературою. Можна розпочати пошуки із списку рекомендованої літератури по даній темі, потім продовжити роботою з картотекою бібліотеки і бібліографічними виданнями. Грамотно складена картотека навіть при біглому огляді заголовків дає можливість охопити проблему в цілому.

Пошук джерел по картотеці повинен завершитися складанням списку літератури. Варто враховувати, що при написанні інформації про джерело спочатку пишеться прізвище і ініціали автора, потім назва роботи, місце видання, рік видання, і, нарешті вказується кількість сторінок.

При вивченні літератури всі свої зауваження, висновки можна записувати в таку таблицю:

Назва джерела

Основні тези, проблеми

Коментарі

 

 

 

Орієнтовний календарний план підготовки наукової роботи учнів

 

	№ п/п		Етапи роботи	Зміст роботи			Результат
	1.		Формування вміння працювати з бібліотечним каталогом	- ознайомлення з тематичним каталогом бібліотеки; - ознайомлення з каталогом статей та публікацій у періодичних виданнях			- формування навичок інформації; - знайомство з видами наукових робіт
	2.		Вибір теми	- огляд учнем літератури з декількох тем із метою визначення кола його інтересів; - остаточний вибір теми та її формулювання			-створення учнями власного списку літератури, яка наявна у бібліотеці (наукові джерела інформації за темами); - вибір теми
	3.		Розробка плану досліджень	- визначення кола питань, які необхідно висвітлити у			- план досліджень; - список організації, які
					науковій роботі; - формування списку досліджень, які необхідно провести; - визначення кола організацій, підприємств, які можуть надати інформацію за темою роботи; - визначення строків проведення певних досліджень та збору інформації	необхідно відвідати; - план збору інформації
4.		Проведення досліджень			- збір інформації за планом	- інформація за планом
5.		Аналіз даних			- аналіз зібраної інформації; - визначення питань, які необхідно визначити додатково	- формулювання проблемних питань роботи
6.		Розробка кінцевого плану тексту наукової роботи			- формулювання назв розділів роботи	- план роботи
7.		Написання чернетки роботи			- написання чернетки кінцевого тексту роботи	- чернетка роботи
8.		Перевірка роботи			- вичитка тексту керівником	- виправлений текст роботи
9.		Друк роботи			- набір тексту на комп'ютері; - підготовка наочних матеріалів для захисту, презентації	- друкована робота; - плакати наочних графіків, таблиць та презентації
10.		Підготовка виступу учня на конкурс-захист			- підготовка виступу; - репетиція виступу	- виступ
11.		Захист роботи на шкільному конкурсі-захисті

 

Кроки написання науково-дослідницької роботи

Написати науково-дослідницьку роботу на високому рівні непросто. Але потрібно кожному учню знати вимоги написання наукової роботи, її основні кроки:

1. Актуальність теми

Що таке актуальність? Актуальність - це важливість, практична значущість розглядуваної проблеми. Тема науково-дослідницької роботи повинна розкривати актуальність даної проблеми та відповідати сучасним потребам біологічної науки. А самі завдання  роботи   повинні   розкривати   суть,   поетапність   вирішення   даної  проблеми   та сформувати шляхи вдосконалення певного процесу, явища, системи тощо.

2. Основна теоретична частина

В основній теоретичній системі учень повинен розкрити обрану тему науково-дослідницької роботи на сучасному рівні розвитку  науки, використовуючи такі підходи й наукові знання, що пояснюють різні явища, події, процеси у практиці  з позиції сьогодення. Крім того, учень повинен достатньо повно розкрити основні поняття та терміни, що стосуються проблеми роботи, включити у зміст матеріалу тільки об'єктивні факти і реальні практичні приклади.

3. Дослідницький характер

У науково-дослідницькій роботі повинні міститись елементи дослідження:

-   вивчення достатньої кількості літературних джерел з даної проблематики;

- систематизація та аналіз різних думок І підходів до вирішення розглядуваної проблеми, формування власної точки зору;

- оформлення досліду, експерименту, спостереження;

- порівняння теоретичних поглядів вчених і практичної діяльності організацій;

- розробка висновків, рекомендацій.

4. Грамотність

У роботі не повинно бути граматичних і стилістичних помилок. Необхідно дотримуватись правил цитування, оформлення зносок, списку використаної літератури.

У бібліографії повинні міститись всі дані щодо використаних документів, спеціальної та загальної літератури, довідкових видань, котрі залучені до опрацювання теми та на які автор посилається або згадує в будь-якій частині тексту.

При складанні "Бібліографії"' назви видань бажано розміщувати в алфавітному порядку -спочатку всі кириличні видання, а потім - видання латинським шрифтом. 

 

Орієнтовний план написання роботи

Вступ

У вступі автор обґрунтовує обрану тему, стисло пояснює, в чому полягає його науковий інтерес.

I розділ. Мета роботи.

Тут автор розкриває завдання, які слід розв'язати в цій роботі, визначає шляхи їх розв'язання, дає характеристику предмета дослідження.

II розділ. Наукова (теоретична) частина роботи.

Автор дає стислий аналіз прочитаної з даної теми літератури, аналізує теоретичну частину проблеми і методики, за допомогою яких можна її розв'язати.

III  розділ. Методика проведення експериментальної та дослідницької частини роботи.

Детальний опис самої методики, засобів, прийомів, використаних для її здійснення.

IV розділ. Аналіз результатів дослідження.

Тут автор аналізує дані, отримані в ході експерименту.

V розділ. Висновки.

У цьому розділі автор робить особисті висновки за результатами даних, отриманих у ході експерименту, зіставляючи їх із теоретичним матеріалом другого розділу. Завершує роботу список використаної літератури.Заняття в секціях проводять раз на два тижні. Підсумки роботи секцій та результативність їх діяльності підбивають на підсумковій науково-дослідницькій конференції.

Основні вимоги до оформлення та структури науково-дослідницької роботи

Науково-дослідницька   робота   має бути   надрукована чітко, розбірливо, без помилок і виправлень, з одного боку паперу, формату А4. Шрифт:Time New Roman. Розмір шрифту: 14. Загальний обсяг роботи, враховуючи список використаної літератури та додатки, не повинен перевищувати 30 сторінок, надрукованих через півтора інтервали. Текстова частина - чорного кольору.

Аркуш наукової роботи повинен мати поля:

ліве - 25 мм;

верхнє - 20 мм;

праве- 10 мм;

нижнє - 20 мм.

Заголовки структурних частин наукової роботи «Зміст», «Перелік умовних скорочень», «Вступ» виконують великими літерами, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (перша - велика) з абзацу. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Кожну структурну частину наукової роботи слід починати з нової сторінки. Структура науково-дослідницької роботи:

- титульна сторінка;

- зміст;

- вступ;

- головна частина;

- висновки;

- список літератури;

- додатки (при необхідності).

Титульна сторінка

Титульна сторінка містить назву Міністерства, територіального відділення МАН, а також відомості про базовий науковий, вищий навчальний, або навчальний (школа, позашкільний заклад) заклад, у якому виконана наукова робота, прізвище, ім'я по батькові автора, назву наукової роботи, наукову ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я по батькові наукового керівника, консультанта, місто, рік подання на конкурс.

Зміст

Зміст — це друга після титульного аркушу сторінка, в якому визначена     структура    (план)    наукової    роботи  з назвами

розділів, підрозділів та номерів початкових сторінок. Його доречно подавати на початку роботи, зазначаючи назви та номери початкових сторінок усіх структурних елементів праці. Такими структурними елементами наукової роботи можна вважати усі її компоненти, як мають власну назву і здебільшого потребують того, щоб починатися з окремої сторінки. Крім назв розділів, підрозділів, у змісті треба обов'язково відзначити вступ, висновки, перелік використаної літератури і додатки, якщо вони є.

Вступ

У вступі розкриваються:

- актуальність теми: «актуальність роботи полягає в тому,

що ...» або «актуальність зумовлена тим, що...» або «... цим визначається актуальність дослідження»;

-новизна: пропонується новий підхід у дослідженні явища, розглядається нова методика;

-мета: «мета роботи полягає в ...», «метою НДР передбачено...», «цим визначається мета НДР»;

- основні завдання: «мета роботи передбачає рішення таких задач: ...», «мета дослідження визначає її основні завдання...». Формулювання завдань може бути представлена із нумерацією або без неї, але тоді кожне положення зручно розміщувати з абзацу і розпочинати із дієслів: виявити, вирішити, описати, знайти, визначити, встановити, показати, здійснити і т.д. У вступі повинна бути мотивація вибору теми. Вказується, які проблеми вивчені повністю, а які не досліджені зовсім.

Об'єм вступу не перевищує 2-3 сторінки.

 

Основна частина

Передбачає виклад отриманих результатів. Особливе значення в ній належить точності заголовків, доступності матеріалу, введенню інформації, яка належить іншим авторам з використанням наступних конструкцій: «як справедливо вважає ...», «заслуговує на увагу думка ...», «на думку ...», «як стверджує ...» і т.д.

Власне відношення до інформації можна сказати за допомогою наступних конструкцій: «не можна не погодитись з думкою ...», «доречно вважати...»,  «як справедливо  вважає ...»,   «правомірно стверджує ...» і т.д.

Ця частина складається з двох-трьох основних розділів, які, у свою чергу, можуть поділятися на два-три підрозділи і за змістом повинні відповідати направленості теми, підпорядковуватись основній меті та завданням, мати приблизно однаковий обсяг.

Об'єм основної частини традиційно складається із 20-25 сторінок.

Висновки

У відповідність з реальними фактами повинні бути приведені і висновки з дослідження. їх також не можна робити занадто поспішно. Висновки повинні випливати з того, що насправді доведено. Висновки звичайно пропонуються у виді коротких і конкретних тверджень, формулювання яких спираються на факти, існування яких до початку проведення дослідження лише гіпотетично передбачалося. Обсяг і зміст понять, використовуваних у висновках, повинні відповідати обсягові і змістові понять, що маються в нових формулюваннях експериментальних гіпотез.

Висновки не повинні мати зайвих слів, у них необхідно звернути увагу на якісні та кількісні показники здобутих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Від чіткості та грамотності формулювання висновків значною мірою залежить успіх у зовнішній репрезентації результатів дослідження та якість наукової роботи загалом. Тому слід орієнтуватися, що висновками не може бути стислий виклад змісту попередніх розділів. Висновки - це лаконічне (без зайвої аргументації - система аргументів мала бути використана та повністю задіяна при викладі змісту в основній аналітично-дослідницькій та описовій частині роботи, себто у розділах, які передують висновкам) підведення підсумків всього, що було зроблено і чого було досягнуто у рамках конкретного дослідження.

У висновках можуть і повинні бути відзначені як найвагоміші фактологічні здобутки, отримані під час реалізації дослідницького задуму, так і найцінніші з інтелектуальних відкриттів, чия наукова безсумнівність вже була попередньо доведена та обґрунтована в основних розділах роботи.

Висновки фактично повинні стати демонстрацією всього того найвагомішого, про що детальна мова була при викладі змісту праці.

Подібно до вступу, знайомство з яким повинно переконати у науковості постановки дослідницької проблеми, так само висновки мають упевнити кожного читача, що задекларована проблема (чи сукупність проблем) знайшла належне наукове вирішення у формі повно та кваліфіковано підібраної фактологічної бази та віднайдених зв'язків між окремими предметами та явищами, тобто відкритих та обґрунтованих тенденцій та процесів.

Об'єм висновків може складати 1-3 сторінки.

 

Список використаної літератури

 

Логічним завершенням побудови будь-якої наукової роботи мас стати бібліографія з проблеми, якій було присвячене дослідження.

Ставлення до підготовки бібліографічної довідки має бути якнайсерйозніше, оскільки вона ще з одного боку демонструє і підкреслює здатність конкретного учня відшукати максимальну (принаймні необхідну) кількість спеціальної літератури (як загальновідомої, так і тієї, з якою працює вузьке коло спеціалістів) із визначеної проблематики. У літературних джерелах і наукових видань вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Для статей, що опубліковані в періодичній пресі, зазначають прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу чи газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети, сторінки статті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вимоги оформлення та написання

тез, рецензій

Тези - це стисло сформульовані основні положення статті, лекції, доповіді. В тезах відсутні деталі, пояснення, таблиці, ілюстрації тощо. Їх подають у вигляді цитат з першоджерела або формулюють власними словами. Кожна теза, що містить нову думку, пишеться з абзацу.

Тези викладаються у довільній формі і дають стислу характеристику змісту науково-дослідницької роботи із визначенням основної мети, актуальності і завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.

Перед тезами зазначається назва роботи; прізвище, ім'я, по батькові автора; назва навчального закладу; клас; прізвище, ім'я, по батькові та посада наукового керівника (консультанта).Обсяг тексту тез не більше 1 сторінки, формат А-4, набраний в текстовому редакторі Word шрифтом Time New Roman розміром 14 р. з полуторним міжрядковим інтервалом. Всі береги (поля) - 20 мм.

Наукова робота учнів обов'язково має бути оцінена відповідними фахівцями (досвідченими вчителями, науковцями, спеціалістами певної галузі). На конкурс-захист наукових робіт разом із дослідженням, оформленим відповідно до вимог, подається рецензія.

Зміст рецензії має відображати результати аналізу й оцінки роботи з таких питань:

- актуальність та складність обраної теми;

- самостійність і повнота викладу матеріалу;

- рівень обґрунтованості положень дослідження;

- достовірність і новизна наукових тверджень;

- відповідність результатів виконаного дослідження меті та завданням роботи;

-  аргументованість висновків;

- можливості впровадження у практику результатів роботи;

- стиль і грамотність оформлення дослідження.

Рецензія має бути підписана та скріплена печаткою установи за місцем роботи того, хто її готував.

Підготовка до захисту починається з написання доповіді. Як правило її можна поділити на три частини. Перша частина доповіді повторює вступ роботи. Друга частина, найбільша в доповіді, присвячується основним результатам дослідження. Закінчується доповідь заключною частиною, яка складається по тексту висновків науково-дослідницької роботи. В ній перераховуються основні висновки роботи.

До тексту доповіді можуть бути додані додаткові матеріали (схеми, графіки, діаграми і т.п.), які необхідні для доведення положень, які висуваються, і обґрунтування висновків, а також запропонованих рекомендацій.

Захист науково-дослідницьких робіт звичайно проходить публічно.

• Мова доповідача повинна бути ясною, грамотно точною, що робить її зрозумілою і переконливою.

•Мова повинна бути також виразною, що залежить від її темпу, тональності й інтонації. Спокійна, нешвидка манера викладу завжди імпонує слухачам.

• Велике значення має вибір одягу. Елегантність, акуратність, підтягнутість в одязі сприяє приємному враженню і розположенню журі.

•  Відповідаючи на запитання, необхідно уважно його слухати і зрозуміти зміст того, що цікавить людину, яка його поставила. Бажано на задане питання відповідати відразу, а не вислуховувати всі питання, а потім на них відповідати. При цьому потрібно враховувати, що чітка, логічна аргументована відповідь на попереднє запитання може виключити наступне.

Практичні поради промовцеві:

1) з привітальним словом зверніться до голови журі, членів журі та аудиторії (наприклад: "Шановні голова та члени журі! Шановні слухачі!");

2) представте себе, назвіть прізвище, ім'я, по-батькові, місце навчання (наприклад: "Мене звати Іванова Катерина Олександрівна, учениця 9-го класу  КЗ «НСЗШ № 14»);

3)  виразно, чітко назвіть тему науково-дослідницької роботи (наприклад: "Дозвольте мені представити вашій увазі науково-дослідницьку роботу на тему...");

4) змістовно розкрийте актуальність роботи, сформуйте мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, методи дослідження;

5) коротко розкрийте шлях реалізації основних завдань роботи, обов'язково зробіть належні висновки та підкресліть практичну значимість вашої роботи;

6) не забудьте подякувати аудиторії за увагу;

7) пам'ятайте: доповідь має тривати 7-10 хвилин і не більше.

Захист науково-дослідницьких робіт - це урочиста і святкова подія для кожного учасника конкурсу, тож варто потурбуватися, щоб це дійство справді стало цікавим і корисним для всіх присутніх.

 

 

Процес пізнання — це процес переходу від найпростіших моделей світу до більш складних. Дитина повинна розвиватись і навчатись кожної миті, не помічаючи цього. Необхідно, щоб безперервно відбувалась різно­манітна пізнавальна дослідницька діяльність. Вона повинна бути спільною з учителями, батьками, іншими дітьми. Як тільки зникає зацікавленість, натхнення, подив, то одразу починають панувати лінощі та примус. Труд­нощі в навчанні стають нездоланними, і дитина, яка була старанна і дис­циплінована, вже не зможе набути справжніх знань та навичок.

Дослідницька діяльність — вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування науково-дослідницьких вмінь у школярів — процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по  собі. А  тому завдання вчителя-керівника — поступово і методично формувати науково-дослідницькі навички, здійснюючи постійний конт­роль за виконанням       учнями        науково-дослідницьких       робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи ви­конання роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з'ясовува­ти можливості подальшого застосування результатів роботи.

Однією з умов успішного виконання науково-дослідницької роботи учнів є відповідність ведення дослідження методам навчання, а також віковим та розумовим особливостям розвитку школяра, бо занадто складні розумінню юного дослідника або ж зовсім не доступні методи розв'язання проблеми можуть відвернути у нього інтерес до виконання роботи і науко­во-дослідницької діяльності взагалі.

Одним із  перших кроків вчителя-керівника наукової роботи є вивчен­ня науково-пізнавальних інтересів учнів, що впливає як на вибір теми дослідження, так і на хід роботи над ним. Не секрет, що навіть    надзвичайно   цікава тема, зумовлена лише потребами часу чи нав'язана вчителем учневі, не сприятиме успішному виконанню роботи. Пріоритетним, визначальним фактором у виборі теми є стійкий пізнавальний інтерес до неї  дослідника і його бажання внести щось нове у її розкриття.

В організації    науково-дослідницької роботи учнів слід дотримуватись  декількох  принципів:

 -  дослідницька  діяльність учнів є наближеною до науково- дослідниць­кі діяльності, є її початком і найчастіше має продовження в подальшій науковій діяльності;

 - зміст дослідження обов'язково повинен поєднуватися з навчальною метою, загальними потребами суспільства та питаннями сьогодніш­нього дня;

- наукове дослідження — безперервний процес, його не можна викона­ти за  кілька днів;

- науково-дослідницька діяльність— обов'язково керований процес. Вчитсль-наставник навчає методики дослідження, консультує учня у процесі виконання роботи, продумує методику, шляхи вирішення поставлених проблем, враховуючи інтелектуальні та психологічні особливості дитини;

- оцінює отримані результати; у здійсненні продуктивного наукового дослідження обов'язкове поєднання керованої науково-дослідницької діяльності з самостійною і самоосвітньою діяльністю учня, яка є основою  інтелектуального росту дитини, формування її творчої особистості.

 Велике  значення при вивченні навчального матеріалу і проблематики    курсів за вибором має самостійна робота учнів, що є однією з форм навчально- дослідницької діяльності. Вона грунтується на вивченні навчальної, наукової, науково-популярної літератури, мемуаристики, публікацій у газетах, журналах, архівних, музейних матеріалів.

Мета  самостійної роботи — формування у школярів стійкого інтересу до матеріалу, глибоких і міцних знань з обраної тематики, розвиток  умінь і навичок дослідницької роботи та її відповідного оформлення.

Процес дослідження має індивідуальний характер і відбувається за такою схемою: вибір теми — складання плану роботи — визначення кола джерел і літератури — знайомство з джерелами і складання на їх основі плану написання дослідження — відбір та оцінка фактів — обробка та систематизація  зібраного  матеріалу — написання роботи — її рецензування і доопрацюван­ня – остаточне редагування та оформлення – захист роботи. 

Вибір теми передбачає врахування актуальності проблеми, ступінь її розробленості, наявність джерел і літератури, пізнавальних інтересів і можливостей школярів. Тематика навчально-дослідницьких робіт ви­значається вчителями-предметниками, розглядається на засіданні мето­дичного об'єднання, узгоджується з адміністрацією навчального закладу.

Конкурс науково-дослідницьких робіт

Під час конкурсу оцінюються:

•     складність, науковість, повнота розкриття дослідження; 

•     аргументованість висновків;

•     актуальність та елемент творчості;

•    стиль, грамотність;

•     якість оформлення.

Науково-дослідницька робота має бути виконана й надрукована дер­жавною мовою.

Вимоги до змісту науково-дослідницької роботи

•  Титульний лист.

• Зміст — це друга після титульного листа сторінка, в якому подається план наукової роботи з назвами розділів, підрозділів та номерів по­чаткових сторінок.                                                                

• Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності) — слід друкувати двома колонками за абеткою: зліва, у першій колонці — скорочення, справа — розшифрування.

• Вступ має обґрунтувати вибір теми, визначити стан дослідженості проблеми в науковій літературі, актуальність, новизну, теоретичну і практичну значущість роботи. Основна частина повинна містити аналіз, оцінку, основні характеристи­ки, тенденції розвитку розглянутих явищ і бути спрямована на виявлення і вирішення актуальних проблем науки, культури, техніки та ін.

• Висновки повинні відображати науковий внесок даної роботи з про­блеми, окреслювати нові напрямки, тенденції і перспективи розвитку наукових досліджень.

• Список використаних джерел розміщується в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією або абеткою.

Захист науково-дослідницьких робіт

Під час захисту оцінюються:

•аргументація вибору теми дослідження з урахуванням власного внеску дослідника; 

•логічність, лаконічність викладення матеріалу;   

повнота, вичерпність відповідей на поставлені запитання; 

• культура мовлення;

• доцільність і вміння використання наочних матеріалів;

• активна кваліфікована участь у веденні дискусії.

Для захисту відповідей на запитання надається до 10 хвилин.

Оцінки за результатами всіх етапів конкурсу-захисту оголошуються після його закінчення. Сучасний стан розвитку суспільства міцно пов'язаний із проек­тною культурою, яка проникає у сфери матеріального виробництва, науку, мистецтво, систему соціальних взаємовідносин,суспільну свідомість людини тощо. Маючи давню історію, культура проектування сьогодні входить до багатьох областей загальноосвітньої практики у вигляді проек­тних методик навчання.

Проект як приклад дослідницької роботи

В основу методу проектів покладено ідею, що складає суть поняття «проект», тобто спрямованості на результат, який досягається в процесі розв'язання тієї чи іншої значущої проблеми. Цей результат має бути ре­альним, відчутним, таким, який можна побачити, усвідомити, проаналі­зувати. Якщо в основі проекту теоретична проблема, то підсумком має бути її розв'язання, якщо практична,— результат, готовий до застосування. Щоб досягти цього, необхідно навчити дітей самостійно мислити, зна­ходити й розв'язувати проблеми, залучаючи для  цього знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати й можливі наслідки різних варіантів рішення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, оцінювати власні дії та дії своїх товаришів.

 У проекті учні стають основними дійовими особами навчального про­цесу, вони є рівноправними членами творчого колективу, що дозволяє їм об'єднуватися за інтересами, забезпечує різноманітність рольової діяль­ності. Метод дає можливість залучати до навчального процесу не лише дії та думки школярів, але й їхні почуття. У ході здійснення проекту школярі навчаються надавати допомогу своїм товаришам по роботі, у них форму­ється вміння самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі, ви­робляється обов'язковість і відповідальність.

Уміння користуватися методом проектів — показник високої кваліфі­кації вчителя, його ставлення до прогресивних методик навчання й роз­витку учнів. У ході його здійснення вчитель допомагає учням у пошуку джерел інформації, необхідних для роботи над проектом, координує весь процес, підтримує безупинний зворотний зв'язок зі школярами, консуль­тує, заохочує та підтримує учнів.

Метод проектів передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють розв'язати ту чи іншу проблему в результаті самостійних дій учнів з обов'язковою презентацією цих результатів.

Основні вимоги до використання методу проектів: наявність важливої в дослідницькому й творчому плані проблеми. Ви­бираючи тему проекту, слід враховувати: а) соціальну спрямованість проекту; б) зв'язок із досліджуваними у відповідному курсі історії те­мами; в) наявність необхідних знань і особистого досвіду учнів з цієї проблеми;

г) можливість реалізації міжпредметних зв'язків. Особливо популярними серед школярів є проекти історико-краєзнавчої, право-захисної спрямованості; практична й пізнавальна важливість передбачуваних результатів (на­приклад, випуск газети зі статтями, фотографіями, інтерв'ю); самостійна (індивідуальна, парна чи групова) діяльність учнів; структурування змістовної частини проекту з визначенням результатів кожного етапу;використання дослідницьких методів, що передбачають певну послі­довність дій.Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В од­них випадках учителі визначають тематику з урахуванням інтересів і здібностей учнів, своїх професійних інтересів, навчальної ситуації в класі. В інших — тематика проектів, особливо призначених для поза-урочної діяльності, може бути запропонована учнями, які орієнтуються на власні інтереси, інтереси місцевої громади, не тільки пізнавальні, але й творчі.

Типологія проектів різноманітна

1.За переважним способом діяльності учнів, виділяють такі проекти:

а)  дослідницькі;

б) творчі;

в)  пізнавальні.

2. За змістом розрізняють проекти в межах досліджуваного навчально­го предмета (монопроект) і проекти, засновані на змісті кількох навчальних предметів (міжпредметні).

3. За характером координування проекту педагогом можна виділити варіант з активною участю учителя на всіх етапах підготовки та здій­снення проекту як безпосереднього керівника (прямий) і варіант, коли вчитель неявно керує процесом, у цьому випадку він імітує із себе члена колективу, що здійснює проект (прихований).

4.  За кількістю учасників проекту розрізняють індивідуальні й колектив­ні (парні, групові) проекти.

5.За тривалістю виконання проекту розрізняють короткострокові (від кількох днів до кількох тижнів), середньострокові (від кількох тижнів до кількох місяців) і довгострокові (до року).

Проектна діяльність дозволяє учням:

•  вивчати не тільки засоби, але й способи конкретної діяльно­сті;

• розвивати пізнавальні  навички та вміння самостійно конструювати  свої знання;

• розвивати критичне та творче мислення;

Етапи	Завдання	Зміст діяльності
Підготовчий	Підготовка проекту. Визначення теми і мети проекту	Учні: обговорення, пошук ін­формації. Учитель: заява задуму, моти­вація, допомога в постановці завдань
	Планування проекту: •   визначення дже­рел, засобів збору, методів аналізу ін­формації, засобів представлення ре­зультатів; • установлення крите­ріїв оцінки резуль­тату і процесу	Учні: формулюють завдання і виробляють план дій. Учитель: коректує, пропонує ідеї, висуває пропозиції
Практико-викопавчий	Збір інформації (спосте­реження, робота з літе­ратурою, анкетування, експеримент)	Учні: збирають інформацію. Учитель: спостерігає, непрямо керує діяльністю
	Аналіз інформації, фор­мулювання висновків	Учні: аналізують інформацію. Учитель: коректує, спостерігає, радить
	Оформлення результатів діяльності	Учні: виконують технологічні операції, здійснюють самокон­троль. Учитель: контроль за якістю оформлення
Заключний	Підготовка проекту до захисту. Подання й оцінка результатів (усний, письмовий звіт та оцінка результатів і процесу дослідження за вчасно встановленими критеріями). Презента­ція проекту. Захист про­екту. Оцінка проекту. Оголошення результатів	Учні: готують проект до пре­зентації та захисту, подають критерії оцінки, презентують та захищають проект. Учитель: оцінює проект

 

 

 

 

 

 

 

• розвивати вміння  орієнтуватися в інформаційному просторі;

• організовувати змістовне  проведення позаурочного часу;

• усвідомлювати,    де і     яким чином    можуть     бути   використані  

на практиці набуті знання і вміння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технологія організації проектної діяльності

Система послідовних дій виконавців та керівника проекту дає мож­ливість організувати проектну діяльність в умовах сучасної школи.

Таким чином, проект — це п'ять «П»   Розглянемо більш детально кожний з етапів проектної діяльності, яка організується в позаурочній роботі   сучасного вчителя.

Перший етап — підготовчий

На цьому етапі учні разом з керівником проекту:

1. Визначають проблеми.

2. Обирають тему проекту.

3. Формулюють мету і завдання своєї майбутньої діяльності.

4. Планують роботу над виконанням проекту.

5. Працюють над пошуком інформації.

Ураховуючи проблеми, які цікавлять і турбують дітей, визна­чається тема майбутнього проекту відповідно до інтересів і потреб учасників.  

Технологія вибору теми

Виявлення проблеми та її формулювання

 

Аналіз запропонованих проблем, ідей

 

Вибір   теми

 

 

 

Виявлення проблеми

Учасники проекту висувають нові власні ідеї, пропозиції щодо тематики проекту. Вони осмислено й активно формулюють свої думки, обговорюють реально існуючі проблеми, що їх цікавлять, та ставлять реальні запитання, які потребують вирішення.

На першому етапі діяльності керівник проекту може скористу­ватися методами:

•  «Мозкової атаки» чи «Мозкового штурму»;

•  «Від слова до дії»;

•  дизайн-аналізу;

•  ранжирування;                

 

•  диспуту тощо.

Метод «Мозкової атаки»

Головною метою методу є отримання потрібної інформації за короткий час.

Протягом короткого відрізку часу організатор «Мозкової атаки» разом з учасниками проекту обирає проблему та записує на дошці чи на великому аркуші, фліп-чарті всі ідеї, думки, що стосуються вирішення проблеми.

Учні: у вільному порядку, за бажанням пропонують ідеї, фор­мулюють думки.

Оформлення результатів діяльності

Коли інформація зібрана, оброблена і підсумки підведені, учні  працюють над оформленням зібраних матеріалів та кінцевого ре­зультату роботи.                                                                 

Для оформлення результатів учні можуть використовувати різні форми.

Результати анкетувань, соцопитувань, інтерв'ювань оформлю­ються в графіки, схеми, діаграми, таблиці.

Графік — вид оформлення результатів, у якому зазначаються у відсотках, цифрах протилежні точки зору на одну проблему.

Графіки рекомендується використовувати за потреби відобразити кілька груп даних одночасно.

Схема — вид оформлення результатів, у якому зазначається послідовність дій, націлених на досягнення результату, процес ви­готовлення кінцевого продукту чи структура творчого сценарію, мандрівки тощо.

Діаграма — вид оформлення результатів дослідження, в якому зазначаються різні точки зору, різні категорії учасників опитуван­ня, різні відповіді на запитання.Діаграми бувають різних типів.

 

 

 

кільцева                       пірамідальна                          Вена

 

 

 

 

 

 

      гістограма               секторна                          графік

Таблиця —  вид оформлення результатів роботи, в якому класи­фікуються кінцеві дані роботи малих проектних груп.Результати оформлюються в цифрах, відсотках, балах, узагаль­нених поняттях тощо..Інші види оформлення результатів роботи в малих групах над інформаційними джерелами в ресурсах Інтернет, ЗМІ, бібліотеках, підприємствах, організаціях тощо.

Види оформлення результатів

•    Атлас, карта;	•	Діюча фірма;	•  Мультимедійний
•    відеофільм;	•	гра;	продукт;
•    виставка; •    газета, •    журнал;	•	колекція; костюм; модель; музичний твір; навчальний посібник, екскурсія	•оформлення кабінету; •  постановка; •   свята; •   прогноз
	• •
•    законопроект;	• • •
•    система   шкільного
самоврядування; •    довідник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До уваги вчителя: в ході виконання проекту вчителю не­обхідно пам'ятати про основні правила роботи в малих групах та парах.

Основні правила роботи в парах та групах:

•  в пари та групи не розділяються, а об'єднуються;

• робота в парах та групах забезпечує високий рівень обміну ін­формацією і низький рівень розбіжності думок;

•учасники вдосконалюють свої вміння спілкування, вільно ви­словлювати, обговорювати і аргументувати свою думку, критично   мислити, слухати;

•учасники групи розвивають уміння слухати інших, погоджу­ватися чи не погоджуватися, поважати думки і погляди учас­ників, критикувати ідеї, а не людей (краще пропонувати, ніж критикувати), не засуджувати ні себе, ні інших; 

•творчі інтелектуальні конфлікти є продуктивними при вирішенні проблем;

•слідкувати за мовою тіла (контакти очима, доброзичлива по­смішка, кивок, підбадьорювання тощо).

Порядок проведення роботи в парах, групах:

1. Проголошення завдання: яке питання обговорюється чи яку роботу потрібно зробити, який час відводиться на це завдання.

2. Робота в парах, групах.

3. Оголошення завершення роботи.       

Презентація проекту

Важливим моментом проектної діяльності є презентація — пред­ставлення результатів роботи проектної групи. Презентація проекту може бути представлена в різноманітних формах.

• Ділова гра; •демонстрація    відеофільму (виконаний на основі інфор- маційних технологій); • діалог історичних чи літера- турних персонажів; • захист на Вченій раді; • «гра із залом»; • ілюстративне     зіставлення фактів,   документів,   подій, епох, цивілізацій; • інсценування реальної чи ви- гаданої історичної події;      • наукова конференція; • науковий доклад	•Звіт дослідницької експеди ції;
	• прес-конференція; • мандрівка; • реклама; • рольова гра; • змагання; • спектакль; • спортивна гра; • театралізація     (вживання в  роль людини,  живої чи неживої істоти);         • телепередача; • екскурсія

 

 

 

 

 

 

 

 

Форми презентації проекту

До уваги вчителя: презентація учнівського проекту по­винна бути оцінена членами журі чи експертної групи за раніше запропонованими критеріями.

Критерії оцінки презентації:

1. Артистизм і виразність виступу.

2. Розкриття змісту проекту на презентації.

3. Використання засобів наочності, технічних засобів.

4. Оригінальність представлення результатів.

Захист проекту та оцінювання    результатів

Захист проекту — завершальний етап проектної діяльності. За­хист проекту має дві частини: власне захист та відповіді на запи­тання.

Захист проводиться у вигляді доповіді перед учнями класу (школи), гостями, запрошеними на заключний етап проекту.

Виступ (доповідь) оцінює вчитель та члени журі.

Вимоги до виступу на захисті проекту:

•  говорити чітко, повільно;

•  постава рівна, спокійна (готова до спілкування);

•  володіти аудиторією (жести, рухи);

•  використовувати наочність, технічні засоби;

•  подана інформація повинна бути переконливою, доказовою;

•  висновки чіткі, переконливі.

Відповіді на запитання.

Учасники проекту повинні бути готові до відповідей на постав­лені запитання. Відповіді повинні бути переконливими, короткими. При необхідності підтримуватися фактами, цифрами, висновками.

Оцінювання проектної діяльності.

Оцінювання проекту ведеться членами журі за підготовленими критеріями.

Критерії оцінювання можуть бути в кількох варіантах.

Параметри зовнішньої оцінки проекту:

Варіант 1.

•  значущість і актуальність висунутих проблем, адекватність те­матиці, яка вивчається, конкретність використаних методів до­сліджень і обробки отриманих результатів;

• активність кожного учасника проекту в співвідношенні з його індивідуальними можливостями;

•  колективний характер прийнятих рішень (у груповому проекті);

•  необхідна і достатня глибина проникнення в тему;

•  використання знань з інших сфер;

•  переконливість прийнятих рішень, уміння аргументувати

свої висновки;

•  естетика оформлення результатів проведеного проекту;

•уміння відповідати на питання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей кожного члена групи.

Варіант 2.

Параметри оцінювання проекту:

 • самостійність роботи над проектом;

•  актуальність і значущість теми;

•  повнота розкриття теми;

•  оригінальність рішення проблеми.

Варіант 3.

Критерії оцінки проекту:

•  важливість теми проекту;

•  глибина дослідження проблеми;

•  оригінальність запропонованих рішень;

•  якість використання продукту;

•  переконливість висновків.

 

Оголошення результатів проекту

 

Попередньо перед початком презентації та захисту проектів по­трібно відповісти на такі запитання:

•Чи будуть включені самооцінки учасників проектних груп до загальної оцінки проекту?

•Чи будуть присуджуватися місця (І, II, III) або номінації (за краще дослідження, за кращу презентацію тощо)?

• Як буде проходити оцінка проектів — за напрямками (темами) або одним списком?

Проблемними місцями при оцінюванні проектних робіт є:

• компетентність членів журі (з питань тематики проектів);

• вирішення ситуації, коли присуджуються номінації, а перемож­цям визначаються місця.

Краще обнародувати рейтингові оцінки всіх представлених про­ектів для того, щоб свій загальний результат (бали) бачили всі проектанти, які брали участь у проектах.

 

 

Реферат як приклад дослідницької роботи

Реферат — це доповідь, розроблена на основі критичного огляду, ви­вчення декількох джерел. В основі реферату лежить стислий аналіз декіль­кох джерел у письмовій формі, результатів вивчення якоїсь проблеми, підсумків наукової роботи.Реферат включає такі частини:

Вступ.

Спочатку необхідно вказати що є предметом дослідження, в чому полягає його актуальність, де і коли дана проблема вже досліджу­валась, хто автор цих робіт, яка їх назва, зв'язок з важливими проблемами сучасності.

Основна частина.

Подається матеріал згідно з планом дослідження, при цьому бажано в кінці кожного розділу робити висновки, які стосують­ся матеріалу саме цього розділу.У висновку (заключній частині) формулюються основні висновки, узагальнення та рекомендації, вказуються питання, які вдалося висвітли­ти, й ті, які потребують подальшої розробки.

Використана література.

В алфавітному порядку вказується вся літерату­ра, яка була використана автором під час проведення дослідження.

Додатки.

У цьому розділі подаються схеми, карти, таблиці, фото, ма­люнки, копії документів і все, що доповнює та ілюструє дослідження. При цьому слід пам'ятати, що сторінки розділу вже не номеруються.

При роботі над рефератом необхідно:

1. Дібрати відповідну літературу (використовувати не одне джерело, а декілька):

з'ясувати, яка існує література з теми реферату; •    скласти її список;

користуватися різними каталогами (алфавітним, тематичним, систе­матичним), бібліографічними виданнями, довідковою літературою.

2.   Визначити вид опрацювання літератури: суцільне; вибіркове (іноді для теми достатньо вивчити не всю книжку, а лишеокремі її розділи, параграфи);комбіноване (суцільне читання одних частин і вибіркове — інших).

 3.Опрацювати підібрані джерела з робочими стислими примітками, закладками в книжці:

•розібратися у змісті, критично проаналізувати його; відібрати суттєве, основне;

• надати певну оцінку прочитаному;

• перевірити, чи збігається ваша оцінка якоїсь проблеми з думкою авто­ра, інших авторитетних осіб;

• вибрати для реферату більш яскраві факти, виклади, цікаві положення та інше;

•  зробити необхідні висновки.

4. Скласти (простий чи складний) план відповідно до обсягу реферату (його пункти розкриваються приблизно на однаковій кількості сто­рінок).

5.Реферат потребує усного захисту перед аудиторією приблизно 10-15 хвилин.

6.  Під час усного виступу краще розповідати, а не читати реферат. Для цього треба скласти розгорнутий план-конспект або тези.

7.  Під час добору мовних засобів для написання реферату необхідно врахувати особливості наукового стилю мовлення.

Оформлення реферату:

•     Титульна сторінка: вказати назву установи, де виконана робота, тему реферату, прізвище та ім'я її автора, клас (предмет, проект, гурток) де він навчається, рік написання, прізвище керівника роботи. Реферат має бути чітко написаним або віддрукованим. Текст пишуть лише з однієї сторони аркуша, залишаючи ліворуч поля. Враховується загальний вигляд реферату, оформлення цитат, посилань, списку ви­користаної літератури.

МЕТОД ПРОЕКТІВ І ЙОГО ЖИТТЄВО-КОМПЕТЕНТІСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Школа XXI століття обумовлює необхідність докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб'єкта й проектувальника життя, створення життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної особистості, яка вміє творчо розв'язувати проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни. Інтеграція в    сучасне суспільство      й знаходження свого місця в житті вимагають дедалі більших зусиль і компетентностей від кожної людини. Сьогодні тільки той може повноцінно діяти в мінливому світі, хто здатний зробити самостійний вибір, прийняти самостійне рішення. Сучасна школа має навчити дитину "не просто виживати, а повноцінно жити в сучасному світі". Як зазначено в Державному стандарті базової й повної середньої освіти, мета освітньої галузі "Мова і література" -"формування комунікативної і літературної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо". Усі ці обставини зумовлюють потребу в оволодінні життєвими компетентностями, які розглядаються сьогодні як необхідна психологічна умова повноти самореалізації особистості й досягнення нею вершин свого самоздійснення.Освіта XXI ст. відповідно до вимог сучасності потребує практичної реалізації компетентісного підходу. За концепцією ЮНЕСКО, учень у школі має "навчитися пізнавати, навчитися працювати, навчитися жити разом, навчитися жити". Сутність подібного реформування полягає передусім у втіленні життєтворчої парадигми в усі ланки навчально-виховного процесу.І.Єрмаков підкреслював необхідність переосмислення фундаментальних концептуальних засад 12-річної школи, посилення її компетентнісної спрямованості, суть якої полягає в переорієнтації від загальноосвітньої спрямованості до освоєння способів адекватної інтеграції в українське суспільство. Компетентісний підхід визнаний базовою ідеєю реформування освіти в країнах Європейського Союзу й розглядається як стрижнева конструктивна ідея неперервної освіти.Таким чином, технологія проектування на уроці української літератури розглядається як педагогічна діяльність, спрямована "на виховання вільної, відповідальної, компетентної особистості як суб'єкта і проектувальника життя" . У назві кожного проекту присутнє активне "Я" учня, кожна дитина самоактуалізується, обирає тип соціальної поведінки, орієнтацію на певний стиль життя на основі внутрішніх спонукань, власного розуміння обов'язків, відповідальності в досягненні життєвих цілей.

Тому авторську методику можна    вважати       проблемною й розвивальною, оскільки вона "формує мотивацію до творення й перетворення себе".

Під час роботи над проектами школярі моделюють власну стратегію, і кожна молода людина прагне "у своєму індивідуальному житті втілити свій проект, свою життєву програму, але складену за таким алгоритмом, який веде до гідного людини життєздійснення" .

Г. Токмань детально висвітлила психологічні особливості періоду ранньої юності у зв'язку з викладанням літератури. Зокрема зазначала, що старшокласник "прагне самореалізації в сучасному йому світі"; "бажання оригінально самовиявитися природне для цього віку"; у юної людини "відбувається зміна "об'єктивного" погляду на себе "іззовні" на суб'єктивну динамічну позицію "зсередини"; "характерна риса юнацького віку - складання життєвих планів".

Метод проектів напряму пов'язаний з реаліями життя. Аналізуючи літературний твір, учні відкривають для себе те, "що зачіпає інтереси кожного".

Особлива увага приділяється визначенню конфліктного підґрунтя розгортання   основних   сюжетних   ліній,   проблематики,  життєвих   прагнень   і   духовного світу головних героїв, ідейно-емоційних оцінок твору. Літературна компетенція ("інтегрований результат навчальної діяльності учнів, отриманих у процесі літературної освіти, і виявляється в уміннях, необхідних для сучасного життя" стає основою формування життєвої компетентності особистості дитини. 

Розглянемо приклад.

Проект "Перлини духовності в мені" за драмою-феєрією Л. Українки "Лісова пісня". Ключове питанням проекту: "Яке місце займає духовність в людині?" Пропонуємо зразки операційних карт з розробки тематичних питань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запропонований проект демонструє підхід, при якому особистісно цінними для формування життєвої компетентності учнів виступають як безпосередня діяльність з проектування, так і кінцевий результат. Опрацьовуючи на уроці під керівництвом учителя тематичні питання проекту, юні особистості формують образ "Я", екзистенційно   філософствують.   А подібна       діяльність

  "означає постійний вибір власної позиції у ставленні до життя і світу. Екзистенціальне філософствування - завжди процес пошуків способів формування свого Я". Старшокласники включаються в проектну діяльність на уроці літератури, і в них формується "здатність складати й реалізовувати плани та особисті проекти, що дає змогу визначати й обґрунтовувати цілі, що становлять сенс життя, співвідносяться з власними цінностями." Кінцевий результат діяльності - проект. Це потенційне учня, його майбутнє. Створивши проект, дитина проголошує готовність реалізувати його, зробити реальністю, дійсністю. Це відповідає думці П. Горностая, який писав: "Якщо людина знає, для кого, або для чого жити, то це означає, що потреби в самореалізації знайдуть русло в необхідній формі активності і не тільки наповнять радістю існування, а й допоможуть розвинути необхідні уміння й здібності для розв'язання важливих життєвих завдань". Іншими словами, у школярів формується життєва компетентність. І в цьому допомагає як діяльність з проектування, так і створений учнями проект.Можна зробити висновок: запропонована концепція застосування методу проектів на уроках української літератури розглядає "проектування і здійснення особистістю свого життя" однією з ефективних умов формування життєвої компетентності учнів, яка виступає індикатором для визначення готовності учня, випускника до життя, подальшого розвитку та активної участі в житті суспільства.Перспективу розвитку основних ідей дослідження ми вбачаємо в:

1)розробці експериментальної методики формування життєвої компетентності старшокласників засобом впровадження методу проектів у навчання української мови;

2)визначенні критеріїв сформованості  творця нового суспільства, здатного до саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення;

3)уточненні класифікації ключових компетентностей під кутом зору здійснюваного дослідження.

 

СВЯТА СУЧАСНОГО ТИПУ: ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ МОЛОДІ

Матеріали прес-конференції юних дослідників української мови

Тема. Розвиток української літературної мови: Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш.

Ведучий (Ведуча). Наприкінці XVIII століття в Європі почав стрімко по­ширюватися новий напрям у літературі й культурі - стали цікавитися всім народним, усім своїм, національним, особливо давнім. Скрізь почали досліджувати своє минуле, зацікавилися своєю народною мо­вою, народними піснями. Старий погляд на мову як "низьку", "друго­рядну", почав змінюватися. Зріс інтерес до національних витоків мови та літератури в Україні.

Ми не випадково почали сьогодні розмову саме цими словами. Наша прес-конференція учнів юних дослідників мови, присвячена саме відродженню національної мови, літератури, культури. Це є особливо актуальним за умов розбудови України як держави "нової демократії", де мають панувати мораль, наука, релігія, мистецтво, культура. Отже, слово нашим журналістам і дослідникам.

Журналіст (Журналістка) (1). Що Вам відомо про українську літературну мову давнього періоду, наприклад, починаючи з XI століття?

Дослідник (Дослідниця) (1). Дякую за запитання. Українська літературна мова, як свідчать дослідження багатьох українських лінгвістів, з'яви­лася дуже давно. Вже з XI століття ми маємо її пам'ятки, скажімо, збірник Святослава 1073 року. Ця мова згодом стала мовою школи і всіх освічених людей. Мова виникла на ґрунті мови старослов'янської, тобто староболгарської. Разом з християнством прийшла до нас ста­рослов'янська мова і панувала в нас вісім століть, до XIX століття. Ра­зом з тим запанувала в нас і думка, що писати книжки можна лише старослов'янською мовою: писати іншою мовою було гріх, і на це не наважувалася жодна письменна людина.Звичайно, поруч з цією літературною мовою була жива народна ук­раїнська мова, і вона була відмінною від мови літературної (болгарсь­кої в основі) вже в XI столітті. Це була мова простого неписьменного люду, це була мова для буденного вжитку. Письменники тогочасні, а багато з них були представниками православного духівництва, об­минали цю мову в своїх писаннях, як мову світську, як мову нецерков-ну. І чим освіченішим був письменник, тим далі він був від мови живої, народної. І тільки випадково, помиляючись, бувало залишав письмен­ник якусь рису своєї рідної української мови.

Журналіст (Журналістка) (2). Як би Ви прокоментували розвиток україн­ської літературної мови, починаючи з XVI століття?

Дослідник (Дослідниця) (2). Дякую за запитання. Поступово старосло­в'янська мова почала зникати, бо її вже мало розуміли. Уже в XIV- XVI ст. жива українська мова починає функціонувати в літературній мові. Основою стає слов'янська мова, але значно позбавлена своїх давніх рис. Витворилася "слов'яно-руська" (тобто "слов'яно-українська") мова, як її називають. Тоді також був великий вплив польської мови, тому що вона мала офіційний статус державної мови.Поруч з цими мовами в Україні була ще мова актова, тобто мова судова, мова юридичних канцелярій. Виникла вона дуже рано - ще з початку XIV століття, відтоді, як Україну приєднала до себе Литва (Ли­товське князівство). Ця мова, в основі своїй церковнослов'янська, по­єднувалася з мовою живою. Українську актову мову в Польщі з кінця XIV ст. поступово звели, а потім і зовсім заборонили. Актовою мовою стала польська.

Журналіст (Журналістка) (3). Як Ви вважаєте, в чому криється, де почи­нається проблема, що українську мову почали зневажати, називати "холопською", "мужицькою"?

Дослідник (Дослідниця) (3). Дякую за гостре запитання. Панівні верстви українського населення на Правобережжі сполонізувалися й покато­личилися, а на Лівобережжі помосковилися, поставали панами й відірва­лися від свого рідного народу, тепер закріпаченого в польську чи ро­сійську неволю, відірвалися й від його мови. Український народ утратив усе, але залишилася при ньому незмінна душа його жива мова. По­няття "українська мова" й "простий народ" злилися тепер в одне ціле, в одне поняття. Епітети "холопська", "мужицька"стали ознакою нашої мови, особливо у XVIII столітті, коли дійсно вона, залишена своїм пан­ством, стала, врешті-решт, лише мовою селянства. Вона була окремою мовою, мовою самостійною, мовою великого народу, але народу, кот­рий програв свою державність, тому ніби не здатна для поважнішої літератури. Ця думка запанувала в Україні й трималася в нас понад століття. Усі гадали, що українська мова, як мова літератури й науки, навіки померла разом    з козацтвом    і   Запорізькою   Січчю.      Простий     на­род      і його мова до уваги не бралися.

Журналіст (Журналістка) (4). Чому Івана Котляревського вважають "будівничим нової української мови"?

Дослідник (Дослідниця) (4). Головна заслуга Івана Котляревського поля­гає в тому, що він рішуче відновив українську літературну мову в дру­кованому творі. Він міцно зв'язав перервану в XVIII столітті нитку нашої літератури живою мовою. Першорядної ваги було те, що    Котля-

ревський спростував панівну тоді наукову тезу про мовні стилі "висо­кий" і "подлий" (тобто "низький" (друге стосувалося тоді народної мови), і став дивитися на мову народну, як на гідну поважних творів. У "Наталці Полтавці" та в "Москалі-чарівнику" він висміяв ту панівну за його часу мову, що нею говорило в Україні середнє й вище панство, поволі обмосковлюючись.Рік появи "Енеїди" - 1798 рік - став поворотною історичною датою в розвої української літературної мови. Мова "Енеїди" свого часу була дійсно народною мовою, хоч у ній, як у мові літературній, було забага­то русизмів та архаїзмів. Це була та мова, що розвивалася ще до Кот­ляревського.

Котляревський міцно поєднав мову з українською літературою, -після нього дійсно нашою літературною мовою остаточно стала жива народна мова. І від Котляревського вона стала творчо розвиватися вже зовсім свідомо. За прикладом Котляревського пішло багато його по­слідовників, на яких він сильно впливав аж до часу Шевченка.

Журналіст (Журналістка) (5). Що Ви можете сказати про мову Тараса Гри­горовича Шевченка?

Дослідник (Дослідниця) (5). Тарас Григорович Шевченко свідомо оминав у своїй мові говіркові місцеві вирази, так звані локалізми, хоча на Звенигородщині їх не бракувало. Шевченко відмовлявся від виразів, які були незрозумілі широким читацьким колам, а це вже було розуміння сутності літературної мови.

На Лівобережжі був здавна неприхильний погляд на Правобереж­жя, як на ополячене в своїй мові, а тому не тільки в Шевченків час, але й довго згодом письменники свідомо цуралися правобережної мови, ніби пересякненої полонізмами. Звичайно, це було правдивим тільки до малої міри, але Шевченко добре це знав і пильнував не вживати в своїй мові таких правобережних слів і форм, які були б запідозрені як полонізми. Власне, цим Шевченко подав руку правобережцям, а це було корисним у розвитку нашої літературної мови: обидва береги Дніпра нарешті поєдналися в своїй мові, у творенні мови літературної.Шевченко свідомо оминав у своїй мові опрощення, того розмовно­го жаргону, що часто спостерігається в живій народній мові. Це роби­ло його мову чистою та надавало їй ознак літературності.

Журналіст (Журналістка) (6). Чому Пантелеймон Куліш, за вдалим визна­ченням Івана Огієнка, є "ідеологом і творцем української літературної мови"?

Дослідник (Дослідниця) (6). Пантелеймон Куліш свідомо працював над підвищенням культури української літературної мови. Куліш добре знав, що в Європі багато століть люди навчалися своєї літературної мови переважно з перекладу своєї Біблії. Він переклав Біблію українсь­кою мовою. У 1871 році в нього був уже готовий Новий Заповіт. Доля посміялася з Куліша: 6 листопада 1885 року згорів його хутір Мотро-нівка, а з ним згорів і рукопис перекладу Біблії.Куліш свого часу був найкращим знавцем української літературної мови, це визнавали всі. Микола Костомаров завжди високо цінував мову Куліша. Визнавав це й Іван Франко. У 1899 році Борис Грінченко писав, що Куліш був найкращим знавцем і стилістом мови, стежив за красою своїх творів, ніколи не занедбував форми, завжди пильнував підносити культуру своєї мови, тому і форма його творів, звичайно, була досконала. Мова Пантелеймона Куліша мова високої якості, якої за його часу ніхто не тільки не перевищував, але й не досяг її. Куліш знав вагу слова, в своїй поезії часто був філологом і все своє життя вірно стояв на сторожі цього слова, хоч і мав аж забагато ворогів.

Ведучий (Ведуча). Народна мова в своїй цілості - неоціненний скарб для збагачення мови літературної. Треба лише вміти доречно використа­ти цей скарб, треба вміти відшукати найкращі об'єкти для мовних досліджень. Народна мова надзвичайно цінна й розвинена. Вона містить у собі всю живу історію мови: має багато давніх форм, відо­мих нам іще з перших пам'яток, має й форми нові, які виникли пізніше. Тільки глибоко знаючи живу мову цілої нації, а не окремих її одиниць чи місцевостей, можна творити всеукраїнську літературну мову всеукраїнського порозуміння. З такого погляду вплив народної мови на літературну і потрібний, і корисний, бо без нього літературна мова може стати занадто штучною, від живої занадто далекою. Літератур­на мова росте не тільки з самих соків народної. Впливи інших мов та впливи високорозвинених мов письменників і всього    інтелігентного загалу завжди великі й глибокі; але й ці впливи, навіть у ділянці тво­рення нових слів і нових термінів, корисніші лише тоді, коли спира­ються на дух народної мови.

Зауваги науковця та вчителя-практика. Свято треба починати та завершу­вати українською класичною музикою (давньою або сучасною). Свято можна пожвавити, наблизити до проблем духовності сучасної Украї­ни, проводячи експрес-опитування для гостей заходу, серед котрих можуть бути керівництво школи, вчителі, представники міського (ра­йонного, обласного) відділу освіти, місцевих (регіональних) ЗМІ, те­риторіальної громади, вчені - вихідці з цієї громади, предствники гро­мадських об'єднань, також молодіжних тощо.

Такий захід може бути проведений у межах тижня (декади) українсь­кої мови, 9 листопада в День української писемності, 22 лютого у Деньрідної мови, в березневі та травневі дні вшанування пам'яті геніально­го українця - Тараса Шевченка.Одне і те саме питання ставиться двом-трьом особам.

Питання для експрес-опитування

1.  Як ви гадаєте, чому довгий час, починаючи ще з XVIII століття, українську мову вважали і називали "холопською", "мужицькою", "мен-шовартісною", "другорядною" тощо?

Орієнтовна відповідь. Українська мова довгий час була позбавлена статусу державності. Панівна верхівка українства, зрадивши свій народ, обрала життєві орієнтири польського або російського народів. За таких умов повноцінне функціонування мови було обмеженим, фактично були законсервованими всі стилі (науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний, епістолярний, конфесійний), крім розмовно-побутового, був також відсутній сленг, що також є яскра­вим показником обмеженого розвитку мови.

2. Що для вас особисто означають такі імена: Іван Котляревський, Та­рас Шевченко, Пантелеймон Куліш?

Орієнтовна відповідь. Це відомі українці, геніальні особистості,    творці               сучасної                української

літературної мови    та нової     української           літера­тури.

3.Яке значення у Вашому житті (приватному та професійному) має українська мова?

Орієнтовна відповідь. Українська мова є моєю рідною материнсь­кою мовою. Це -- мова моїх батьків, дідів і прадідів, моїх пращурів до сьомого коліна, а від них до іншого сьомого коліна. Українська мова є державною мовою нашої країни. Ми послуговує­мося нею в усіх державних установах. Ми маємо володіти нею бездоганно.

Бібліографія

1.Данилюк Ніна. Культурологічна лексика сучасної української народної мови // Дивослово.    1999. - № 8. - С. 12-13.

2. Журавльова Н. М. Народнопоетична лексика в творчості

 Т. Г. Шевченка// Українська мова і література в школі. - 1986. -№ 3.   С. 33- 36.

3. Забужко О. Апологія поезії в кінці XX століття // Хроніки від Фортінбраса: Вибрана есеїстика 90-х. - К., 1999. - С. 43.

4. Зайцев П. І. Життя Тараса Шевченка // Вид. підгот., іл. упоряд. та прокомен­тував Ю. Іванченко; Передм. В. Шевчука. - К.: Мистецтво, 1994. - 352 с.

5.  Ігнагенко Микола. Алюзія в словесній творчості Тараса Шевченка // Диво­слово. - 1999. -№ 1.-С. 2-6.

6. Ігнатенко Микола. Алюзія в словесній творчості Тараса Шевченка // Диво­слово. - 1999. -№ 2. - С. 4-8.

7.Краснова Людмила. Характер і функції образів-домінант у

Т. Шевченка // Дивослово.    1999. - № 3. - С. 2-3.

8.  Огієнко І. Історія української літературної мови. - К.: Либідь, 1995. -С. 140-147.

9. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя україн­ського народу. - К, 1918. - С. 250-264.

10. Свердан Тетяна. Народна фразеологія та екологічна свідомість українців // Дивослово. -1999. -№ 10. - С. 16-18.

11. Фаріон Ірина. У фортеці Шевченкової мови // Дивослово. - 2002. - № 5. -С. 14-16.

12. Шевельов Ю. 1860 рік у творчості Т. Шевченка // Записки Наукового това­риства ім. Т. Шевченка. - Львів, 1992. – Т. ССХХІУ. - С. 93. - (Праці філологічної секції).

 Учні школи останнім часом працювали ще над одним проектом.результатом цієї роботи  став комбінований урок-семінар на тему:

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Відкриті уроки з української мови та літератури. Ви-

пуск 2 / уклад. Н. Д. Павлова. — X.: Вид. група «Осно­ва», 2008. — 159 с. 

2.  Дяченко-Лисенко Л. М., Коваленко С. М.

 Традиційні та нестандартні уроки з української мови і літератури: 7 клас. - Тернопіль: Мандрівець, 2008. - 204 с.

3. Інтегровані уроки з української мови та літератури / Упоряд.

 1-73   Н. В. Кучерук, Н. В. Полицька, Н. В. Полицький. — X.: Вид. група «Основа», 2007. — 208 с. 

5. Кондратова Л. Г. К64   Організація проектної діяльності учнів у позаурочній роботі школи.  — X. : Вид. група «Основа», 2009. — 112 с. 

6. Приходченко К.І.. Творче освітньо-виховне середовище загальноосвітнього на­вчального закладу.— X.: Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007.— 160 с.

7. Проектне навчання на уроках української мови та літератури. Учитель року / уклад. Є. І. Науменко, О. М. Чхайло. — X.: Вид. група «Основа», 2008. — 122  с. 

 8. Родигіна І. В. Компетентісно орієнтований підхід до навчання. — X. : Вид. група «Основа», 2008.— 112 с.

 9.Щербина В. І. Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури / В. І. Щербина, О. В. Волкова, О. В. Романенко.— X.: Вид. група "Основа", 2005.— 96 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

1.Вступ.

2.Дослідницьуа діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності учнів.

3.Основи науково-дослідної діяльності учнів.

4.Кроки написання науково-дослідної роботи.

5.Основні вимоги до оформлення  науково-дослідної роботи.

6. Вимоги до оформлення та написання тез, рецензій.

7. Проект як приклад дослідницької роботи.

8. Реферат. Апробація досвіду

9. Література.