Посібник "Писанки Одеської області"

Про матеріал

Посібник знайомить з символікою писанок Одеської області, дається характеристика різних символів (вогню, води, рослинних та тваринних, християнських та інших). Дослідження походження одеської писанки допоможе митцям, вчителям, жінкам-берегиням усвідомити її історичну цінність, духовність, глибокий символічний зміст та вишукану майстерність, щоб зберегти та передати її нащадкам.

Перегляд файлу

$C:\Users\Василь\Pictures\64pys.png$

Кривошап І.І.

Писанки

Одеської області

ЗМІСТ

1. ВСТУП

1.1. Актуальність теми

1.2. Мета і завдання дослідження

1.3. Об’єкт і предмет дослідження

1.4. Методи дослідження

1.5. Стан наукового дослідження

1.6. Наукова новизна

1.7. Практична діяльність автора

2. ВОЗРОДИСЯ, ПИСАНКО

2.1. Писанки Одеської області

2.2. Символіка писанок Одеської області

2.2.1. Символічна мова кольорів писанок Одеської області

2.2.2. Символи вогню

2.2.3. Символи води

2.2.4. Символи родючості, розвитку, збереження життя

2.2.5. Рослинні символи на писанках

2.2.6. Тваринні символи

2.2.7. Християнські та уособлені символи

3. ВИСНОВКИ

4. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

5. ДОДАТКИ

О, писанко! Ти символ України!

Любові й миру вірна берегиня…

Г. Маняко

1. ВСТУП

1.1. Актуальність теми

Вже більше 20 років Україна – незалежна держава. Попри економічні та політичні негаразди національна культура та духовне життя активно розвиваються.

Національне відродження стимулює глибоке вивчення історії, культури та традицій народу. Одним з яскравих здобутків української культури є писанки. Тільки в незалежній державі почала відновлюватись культура писанкарства, яка була в занепаді за часів існування СРСР. Вивчаються матеріали дослідників історії та традицій писанкарства, відновлюються старі писанки за зображеннями в старих каталогах та книгах, повертаються в Україну колекції старовинних писанок, які колись були вивезені за кордон, з’являються нові видання, створюються музеї писанкарства, будуються пам’ятники писанкам та ін..

Писанкарство на українських землях започатковано в дуже далекі часи, а символіка прослідковується ще на керамічних та інших виробах часів Трипільської культури, яка існувала понад п’ять тисяч років тому назад.

Свою душу, думки, творчий талант, художнє бачення навколишнього світу український народ виявив у маленькій писанці – шедеврі мініатюрного живопису. Писанка – твір народу, дивовижне надбання його культури.

Особливості писанок різних регіонів, особливо таких як Одещина, ще потребує окремого дослідження, бо цей край мав свої специфічні умови розвитку в середні віки, а склад населення був і залишається багатонаціональним. До складу Одеської області увійшла Південна Бессарабія. Отож досліджуючи писанки Одеської області, ми вивчаємо писанки свого регіону. Зразків писанок Одещини в старих каталогах виявлено достатньо мало для детального дослідження, але навіть на прикладі знайденого можна робити окремі висновки та узагальнення.

1.2. Мета і завдання дослідження

Головна мета цього дослідження:

Дати друге життя старовинним українським писанкам.

А завдання:

1)Вивчення історії, культури та традицій писанкарства;

2)Дослідження походження традиційної писанки, як частки української культури;

3)Відшукування зразків писанок в матеріалах українських дослідників;

4)Відтворення писанок(Додаток 5);

5)Пропаганда та розповсюдження писанок(Додаток 5).

1.3. Об’єкт і предмет дослідження

Автор відшукує, збирає зразки старовинних писанок та сама пише їх з особливим відчуттям, робить спроби знову поширити старовинні писанки на сучасній Одещині та пропагує їх в Україні, щоб не була забута українська спадщина. Предметом дослідженням стали матеріали про українське писанкарство. За основу взято рідкісні видання ХІХ ст.

1.4. Методи дослідження

Особливість методів дослідження полягає в тому, що автор робить аналіз символічної мови та кольорової гами писанок Одеської області.

1.5. Стан наукового дослідження

Окремі дослідження даної теми не проводились, але про особливість писанок різних етнографічних районів писали М. Сумцов, О. Білоус, Т. Коновал, В. Ястребов. Детальний аналіз символів писанок робили М. Сумцов, О. Білоус та інші дослідники.

1.6. Наукова новизна

Автором віднайдені старовинні писанки Одеської області за каталогами кінця ХІХ ст., описами та малюнками в роботах дослідників, здійснено аналіз символічної мови та кольорової гами цих писанок.

1.7. Практична діяльність автора

1)Відтворила старовинні писанки Одеської області, колекція складає 45 зразків.

2)Створила авторські писанки за мотивами одеських.

3)Поширює писанки Одещини.

4)Готує колекцію писанок Одеської області для районного краєзнавчого музею у подарунок.

Найбільше часу автор приділяє написанню писанок, адже процес їх творення заворожує.

2. ВОЗРОДИСЯ, ПИСАНКО

2.1. Писанки Одеської області

Усе починалося з яйця. З нього, за дохристиянськими віруваннями наших предків, «з’явився» всесвіт. Саме воно, дивовижне яйце-райце, досі у народних казках – символ народження життя, плодючості та усіляких щедрот. Схожі вірування були також в інших народів. У перських храмах зберігалися ще й витесані з каменю, виліплені з глини та литі яйця. Майже такі, які знайшли при розкопках стародавніх могил на території України. Писанці, переконані науковці, також не одне тисячоліття.

В ХІХ – на поч. ХХ ст. територія сучасної Одеської області (див. Додаток 1) входила до складу Херсонської губернії та Бессарабської області, які розділялись річкою Дністер. В 1932 році була створена Одеська область на теренах Херсонської губернії, а в 1956 році до Одеської області було приєднано Ізмаїльську область (Південна Бессарабія). В музеях Одеси та районних музеях області немає старовинних писанок, можливо тому, що вони крихкі і розпадаються від часу. У приватній колекції одесита Максимюка Т.І. є кілька писанок з Одещини. У Садовнікової Н.В. з с. Софіївка Білгород-Дністровського району зберігаються шкрябанки, які зробила для неї мама у 1969 році. Наталя Василівна пам’ятає як мама шкрябала по яйцю наносячи візерунок. З великою любов’ю та бажаннями добра своїй донечці виконала мама писанки, тому вони збереглися до цього часу.

У каталозі Кульжинського С.К. описано 9 писанок з с. Катеринівка Ананьївського повіту (тепер Любашівський район Одеської області): «Павучки», «Зірочки», «Крильці», «Перерва», «Курячі лапки», «Собача рожа», «Сояшник», «Кленовий лист»[8,136], 6 писанок з с. Іллінка Одеського повіту (тепер Біляївського району Одеської області): «Польовий горох», «Сорок клинців», «Тюльпан», інші без назв[8,186], а також з Бессарабської губернії (тепер Південна Бессарабія входить до складу Одеської області) 30 писанок з невідомих населених пунктів»[8,139].

Під час виконання роботи було виявлено 45 писанок, що походять з територій, які займає сучасна Одеська область. Вивчена символічна мова писанок.

2.2. Символіка писанок Одеської області

2.2.1. Символічна мова кольорів писанок Одеської області

Найдавнішими вважаються крашанки – це писанки одного кольору. Згодом виникли багатоколірні писанки, в яких застосовувались різноманітні природні барвники. Такі фарби, на відміну від сучасних, мали приємні м’які відтінки. Але колір в писанці з’явився не лише заради краси, а й отримав своє символічне значення, походження якого не випадкове.

Кольорова гама писанок зумовлена місцезнаходженням регіону. Сонячні барви Одещини передалися і писанкам.

Червоний колір на писанках мабуть є найбагатозначнішим. Недаремно в народній мові він зблизився з поняттям красивого, слова «красний» – «гарний» стали взаємовідповідними. Червона барва символізує добро, радість життя, для молодих – надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню. Червоний колір – кров, що символізує життя, але червоний – то ще й колір, пов’язаний з відходом у «той» світ: червона китайка, червона охра, якою посипали тіло померлого. З часом червоний колір став означати вогонь небесний (блискавка, Сонце), символізувати силу, чоловічу стать, здоров’я, любов, владу. На писанках – це символ життєдайної сили весни, символ відродження. Рожевий — щедрість. Тло писанок рожевого кольору (Додаток 2, фото 1-13) і на писанці «Перерва» (Додаток 3, фото 9) в нижній частині та червоного(Додаток 2, фото 14, 17-21, 23-28) з вишуканим лаконічним білим малюнком. Білий – чистота. Цей колір є символом вирію, де перебувають душі. Якщо на писанках білим зображено символи або лінії, то означало безгрішне життя. Блискуча писанка «Сорокопуть» або «Козачі левади» має біле тло(Додаток 2, фото 22).

Символіка кольорів має велике значення при написанні писанки. Якщо писанка призначалася хліборобові, то тло писанки неодмінно мало бути чорного кольору. Це колір весняної землі, що прокидається від зимового сну. Символічне значення – плодючість. На писанках «Крапанка», «Крутороги» та ще двох писанок тло чорного кольору(Додаток 2, фото 15, 16, 29, 30), а також на писанках «Зірочки», «Крильці», «Перерва», «Курячі лапки», «Собача рожа», «Сояшник», «Кленовий лист»(Додаток 3, фото 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8), а на писанці «Перерва»(Додаток 3, фото 9) – у верхній частині. Чорне тло і на інших писанках «Польовий горох», «Тюльпан»(Додаток 4, фото 1, 2, 3, 4, 5, 6).

Жовтий колір означав місяць і зорі, а в господарстві – урожай, достигле зерно, достаток. Жовтий – радість, тепло. На писанках Одещини жовте штрихування (Додаток 2, фото 4, 10, 11,14, 16-18, 20, 21, 24, 27), жовті крапки (Додаток 2, фото 15, 17, 19, 24, 28). Жовтим кольором виконані елементи узору на писанках (Додаток 3, фото 1-5, 9; Додаток 4, фото 2, 3, 5, 6).

Жовтогарячий колір – веселий, життєрадісний, полум’яний, символізує владу, розкіш, сонце, радість, марнославство. Цей колір ми бачимо на писанках «Сояшник» (Додаток 3, фото 7; Додаток 4, фото 1), та оранжево-червоний на писанці «Собача рожа» (Додаток 3, фото 6). Штриховка на писанці «Сорок клинців» (Додаток 4, фото 4) жовтогарячого кольору.

Малиновий колір зустрічається на писанках «Курячі лапки» та «Собача рожа» (Додаток 3, фото 5, 6).

Червоно-коричневий колір ми бачимо на писанці «Сояшник» (Додаток 3, фото 7).

Вишневого кольору бокові гострі листочки на писанці (Додаток 4, фото 1).

Зелений – колір весни, воскресіння природи, багатства рослинного і тваринного світу (Додаток 2, фото 22).

У наші часи рідко використовуються природні барвники, здебільшого вживають хімічні, анілінові барвники для вовни, які чудово в яскраві тони фарбують шкаралупу яєць. Але з цим ми дещо втрачаємо, певним чином порушуючи таїну писанки.

2.2.2. Символи вогню

Вогонь – посланець Сонця на землі, він дає людям світло, тепло, хліб і всяку страву, допомагає в ремеслах (ковальство), але, як і Сонце, може бути добрим або небезпечним залежно від ставлення до нього людей. То ж Вогонь, як і Сонце, потрібно шанувати і не розгнівити – бо тоді він може жорстоко покарати, існують суворі заборони плювати у вогонь, кидати сміття та ін.

«Сонце». Сонячний Бог, якому поклонявся весь слов’янський світ, мав назву Дажбог — податель добра, багатства, запліднювач землі. Сонце, як божество, шанували. Вшанування сонця могло бути зовсім не пов’язано з землеробством. За уявленням древніх, сонце, що сходило вранці — народжувалось і виринало з-під землі або з води. Вдень перебувало на небі, а ввечері йшло назад під землю — вмирало. В цей час воно могло забрати з собою і людину. Сонце символізує то життя, то смерть, о також оновлення через смерть. За древньою традицією, що була прийнята в Європі, неділя (воскресенье) — день, присвячений сонцю. Масляна — свято пов’язане з пробудженням бога землі після зимової сплячки. У цей день печуть млинці — символи сонця. Писанка «Сояшник»(Додаток 3, фото 7) символізує сонце.

Символами сонця є також колесо, що обертається, коло з крапкою, коло в оточенні променів. Схід сонця ми бачимо на червоній писанці (Додаток 2, фото 19).

«Зірка». Зірка – символ сонця, чоловіче начало. Сонце на писанках позначається також у вигляді шести- та восьмипроменевих розеток, зірок(Додаток 2, фото 4, 5, 6, 25; Додаток 3, фото 1, 2; Додаток 4, фото 2, 3).
«Трикветр». До найстаріших форм зображення сонця належить «триніг» («тригвер», трикветр»), подібний до трьох променів, що виходять з однієї точки, із закругленими в один бік баранячими рогами, які передають ідею триєдності найвищого божества ( у «Слові о полку Ігоревім» сонце «три світле»)[10,20]. Вважається, що «триріг» – знак, пов’язаний з неолітичним (кам’яна доба) Богом Землі, а вогонь був одним із його атрибутів. Також цей знак є символом родючості, оскільки Бог Землі був носієм чоловічого, запліднюючого чинника. Триріг складається з трьох заокруглених або ламаних гачків, що виходять зі спільного центру, або від кола чи трикутника[13,22]. Ці знаки ми бачимо на писанці «Крутороги» (Додаток 2, фото 16), а білі лінії трикветра чітко вимальовуються на чорному тлі.
«Хрест». До найдавніших знаків, що символізують світотворення, належить «хрест». Відомий ще з кам’яної доби, він є знаком тримірного всесвіту. Повний хрест є тримірним, просторовим символом, оскільки утворюється перетином двох площин. Вертикальна лінія хреста – лінія небесна, духовна, активна, чоловіча. Це – знак вогню. Горизонтальна лінія є земною, пасивною, жіночою. Це – знак води. При перетині (поєднанні) цих двох чинників виникає третя сила – сила любові, життя, творення. Хрест здатний розширюватись безмежно в будь-якому напрямку, отже, означає вічне життя[2,15].

Вочевидь, хрест (крест) має певний стосунок до процесу видобування вогню, принаймні лінгвістичний: українською кресати видобувати вогонь.

Яйце звичайно ділилося на 2, 4, 8 частин. В останніх двох випадках твориться хрест. Писанки ( Додаток 2, фото 9, 11, 12, 20, 21) діляться на 4 частини, а писанки ( Додаток 2, фото 1, 3, 4, 7, 8, 16, 17, 22, 23; Додаток 3, фото 5, 6, 8) – на 8 частин.

«Сварга». «Свастика – один з найдавніших знаків добра, побажання благополуччя, відвернення нещастя.» В. Стасов.

Свастя мала таке ж значення, що й хрест; її особливістю була можливість позначати рух за сонцем – добрий, а проти сонця – поганий. Окрім того, ймовірно, що диск з хрестом позначав добу, а зі свастею – рік[10,21].

У перші століття християнської ери свастика використовувалась як християнський символ, потім була витіснена хрестом. Одна з найдревніших свастик складається з квадрата з крапкою – знак землі і чотирьох завитків — рослинних елементів.

Свастика може бути скомпонована зі стріл, півмісяців. В Індії вважається, що свастика сприяє народженню дітей. Заокруглені кінці свастики також символізують рослинність. Як різновид, існує свастика з потрійним загином кінців. Свастика пов’язується з небом. Про це свідчить приклад свастики, що складається з чотирьох знаків гребінців (дощу).

Іноді в основі свастики лежить коло. Знак свастики з загином кінців вліво (жіноча) символізував політ сонячного птаха восени і взимку на північ, а загином вправо (чоловіча) навесні і влітку на південь.

В європейській традиції права і ліва свастики трактуються так: лівостороння жіноча свастика символізує захід сонця і тому вважається недобрим знаком. Правостороння чоловіча свастика символізує схід сонця і є знаком добрим. Поєднання двох видів свастики символізує два північних стани сонця.

Блискуча писанка «Сорокопуть» або «Козачі левади» (Додаток 2, фото 22). На білому тлі дві сварги, що, налягаючи одна на одну під кутом 45⁰, утворюють видимість невпинного руху і космічної сили, що підсилюється серединним колом (космос). Поєднання зеленого кольору з чорним у жовтому контурі «сварг» справляє враження напруженої сили, що має давати наснагу. За легендами, писанку «Сорокопуть» чумаки брали із собою, їдучи в Крим по сіль. Вона була їхнім оберегом від злих духів і всіляких напастей[13,51].

Писанка з червоним тлом має білий контур символ сварги (Додаток 2, фото 23).

2.2.3. Символи води

«Безкінечник». Безконечники (Додаток 2, фото 11, 12) (меандри) – символи води (Богині Дани) – виникли у часи неоліту. У давньогрецьку культуру ці символи ввійшли на 2 тис. років пізніше. Найстаріші зразки такого орнаменту можна побачити на мезінській кераміці (15 тис. р. до н.е.) та трипільській (5-3 тис. р. до н.е.). Це – зигзаг або особлива хвиляста лінія, що не має ні початку, ні кінця і означає повторення та вічність. У християнському вченні – безсмертя душі. Цей символ позначав також Змія – бога земних вод та землі, роль якого полягала у заплідненні всього живого. Крім хвилястої лінії змія іноді позначається спіраллю або сигмою. Існує легенда: «Без вогню і без води, як без батька і матері, не було б життя на землі». «Зигзаг», «хвилька», «вужик» – символи небесної вологи, що падає з неба, тобто дощу.
«Сігма». Давні міфи різних народів світу містять у собі ідею створення світу змієм. Змій зносить яйце, з якого виникає світ, або змій розколює яйце навпіл. Змій — представник підземного світу, посередник між землею і небом.

У вигляді блискавки він піднімається догори, запліднює богиню неба і здійснює грозу. Богиня родить дощем на землю. Змій — охоронець підземних і поверхневих вод, володар незліченних багатств в надрах землі. За допомогою яйця (атрибут змія) шукають скарби та гасять пожежі. Змій вважається охоронцем житла. Змій — символ родючості землі. З іншого боку, це істота, що може вбити, є символом смерті і царства мертвих, представником потойбічного світу.

Яйце, як символ змія, використовували в поховальних обрядах, клали до поховальних камер як атрибут-жертву господарю потойбічного світу. Ще в палеоліті в поховальних обрядах використовували мушлі (амоніти), пофарбовані в червоний колір, що нагадували згорнуту змію. Атрибутом бога землі є ноги (Додаток 2, фото 30), сліди, квіти, земні плоди та хмільні напої. Звідси походить звичай вживання хмільних напоїв під час свят з метою прилучення до божества.

Змій зображується у вигляді спіралі, двоспіральних елементів S (Додаток 2, фото 10, 20, 21) або Z-подібних знаків, у вигляді безперервного ланцюжка (хвилька), часто зі знаками рослинності, землі, що омивається водою. Змії зображені на жіночих фігурках. Змієногою часто була богиня неба[1,3].

2.2.4. Символи родючості, розвитку, збереження життя

«Богиня-Берегиня». Особлива писанка з зображення богині Берегині, знаку у вигляді людини з піднятими вгору руками (Додаток 2, фото 13 ). Така постава могла творити й дерево – символ богині. Велика богиня – прародителька та володарка неба і всієї живої природи, господиня небесних вод, від якої залежить плідність і родючість. Оскільки Берегиня – це джерело життя і смерті, то зрозуміло, що вона була двоякою: з одного боку, матір’ю-рожаницею, з іншого – уявлялася злою, безжальною вершителькою людських доль.
«Дерево життя» — це й дерево роду, де кожна квіточка позначає якогось родича, а всі разом — втілення родоводу певної людини. Найпростіше тричленне позначення дерева-сім'ї — це стовбур із трьома гілочками: батько, матір, дитина — писанка з с. Іллінка Біляївського району(Додаток 4, фото 2, 5).
«Драбинка». Із символом «Дерево життя» тісно пов’язаний символ «драбинка». Драбинка – сходження до вершин духовності, до Бога, до неба, до кращого життя (Додаток 2, фото 8). Людина вірила, що драбиною, як і деревом, можна піднятись на небо[2,17].
«Ромби», «квадрати». Ромб — умовне зображення земельної ділянки і с символом землі. На писанці «Решето» зображена ділянка вже засіяного поля (Додаток 2, фото 19)[13,29]. Квадрати з крапками можна сприймати як засіяні ділянки землі, а світлий квадрат — як умовне позначення неба. Ромби у поєднанні зі знаками води, а також з рослинними елементами висловлюють ідею родючості.

У давньому Перу поважні особи та духовенство носили накидки з біло-червоними квадратами у вигляді шахового малюнка. Іноді зустрічаються кола або півкола зі знаком решітки всередині. Це висловлення моління про те, щоб небесна волога зросила землю. Сітка була також символом Великої Богині — покровительки мисливства і господині звірів, і позначала мисливські загони або пастки.

«Косий хрест» належить до знаків богині неба, який є перехрещенням з прямим хрестом (Додаток 2, фото 1; Додаток 3, фото 5; Додаток 4, фото 3, 5).

2.2.5. Рослинні символи на писанках

На українських народних писанках поряд із космічними, солярними знаками широко поширеним є зображення рослин, дерев, квітів. Дерева, особливо верба, явір, дуб, береза, символізують Прадерево життя, так само, як і Чумацький шлях. Але на писанках (Додаток 2, фото 29) ми бачимо стилізоване, спрощене зображення дерев, найчастіше – гілочки, , а то й окремі листочки (Додаток 2, фото 3; Додаток 3, фото 5, 8, 9). Часто можна бачити зображення квітів на писанках. На писанці «Тюльпан» (Додаток 4, фото 6) виступають символи перемоги Життя над Смертю.

На писанках (Додаток 2, фото 2, 9) є зображення сосонки. Вона є знаком земної рослинності, а в уяві наших пращурів пов’язувалася також з культом Змія, роль якого полягала у заплідненні всього живого жіночої статі.

2.2.6. Тваринні символи

Місяць на небі обожнювався у зв'язку з тим, що серп півмісяця схожий на роги. Цей символ відображений на писанках Одещини (Додаток 2, фото 21, 27).

Писанка «Вовчі зуби»[7,22] (Додаток 2, фото 17) символізує силу і мудрість. Магічність дії вовчого укусу, можливо проясниться, якщо пригадати, що вовк – одна з іпостасей бога землі, Змія, а його входження-укус уже взамовляннях мислився як входження влюдину зла. Але треба думати, що такі знаки не відповідають, назвам писанок[10,27]. З іншого боку, «вовчі зуби», як приналежність ткацького верстата, несло побутовий зміст[11,145]. «Вовчі зуби» ми бачимо ще на кількох писанках Бессарабії (Додаток 2, фото 18, 26, 27).

2.2.7. Християнські та уособлені символи

«Божа ручка». Зображення руки — вирізьблене або відбиток — одне з найдревніших. Відбиток людської руки рівнозначний присутності людини. «Рука» латинською мовою та «людина» на санскриті звучить однаково — «manus». Традиційно руки намагались захистити. Про це свідчить багата вишивка на рукавах та вишивка під руками, де її не було видно, та ластовиці червоного кольору. Рука (Додаток 2, фото 7, 18, 28) — символ влади, володіння. Такі «руки» є, як правило, трьохпалими. Це можна пояснити тим, що бог-Сонце асоціювався у первісних людей птахом, і тому відбитком його руки є слід від пташиної лапки.
Крапки. Поширеним знаком на писанках є крапка (Додаток 2, фото 1-3, 5-9, 13, 15-19, 23-28; Додаток 4, фото 2, 6). Крапки на крапанках так само, як і на писанках, означають зерно, що має прорости. В цьому символі закладена ідея плодючості полів (а також людей). Під час розкопок поселень Трипільської археологічної культури знайдені фігурки богині плодючості Рожаниці. У складі глини, з якої ліпилась фігурка, було зерно або борошно. А на животі жіночої фігурки малювався ромб (символ поля) і «втискувались» у нього чотири зернинки.

Крапки – це також і зорі на небі. За іншими легендами, крапки на писанках – то яйця зозулі. Зозуля – передвісниця весни, віщунка долі, символ кохання, багатства. В образі зозулі втілена Велика Богиня-Мати. За давнім повір'ям зозуля першою відмикає і замикає золотими ключами Вирій.

За християнськими легендами крапки на писанках-крапанках - це сльози Божої Матері, що заплакала, почувши звістку про розіп’ятого Ісуса Христа[2,11].

Трійця, тризуб, трикутник. Знак тризуба є знаком триєдності світобудови, символом Триєдиного Бога. Вважається, що знак тризуба походить від зображення знаку води, дощу і зустрічається ще за кам’яної доби. Пізніше, в період бронзи, тризуб став атрибутом Бога Грози, Бурі, узагалі всіх небесних богів. І його зображували з хвилястими, вогненними зубцями. Отже, тризуб є атрибутом водних богів, сили й родючості води, а також він символізує блискавку, грім полум'я. У поєднанні цих двох сил виникає вічне життя, третя (синівська) сила. Тризуб також може символізувати минуле, теперішнє й майбутнє. Він є символом влади, атрибутом морського бога Посейдона (Нептуна), небесного бога Зевса.

Трикутник також поширений символ. У ньому втілена ідея триєдності природи Всесвіту: неба, землі й людини. Цей знак ще символізує батька, матір та дитину. Це символ божественної Трійці (Додаток 2, фото 8, 9, 25). Сяйво у вигляді трикутника – атрибут Бога-Отця. Рівнобічний трикутник символізує завершеність. Трикутник, обернений вершиною вгору,є сонячним і має символіку життя, вогню, полум'я, є символом чоловічої основи, духовності. Це також трійця любові, істини, мудрості. Трикутник, обернений вершиною донизу,є символом, пов'язаним із Місяцем, жіночою основою, водою, символізує Велику Матір, Богиню-Рожаницю.

Писанка «Сорок клинців» (Додаток 4, фото 4) притаманна для усієї території України. Це один з найулюбленіших орнаментальних мотивів, який символізує сорок точок життя, добробут та чесність людини, а кожний трикутник набуває до того ж сили виконати одне бажання. З прийняттям християнства дана писанка набула значень релігійної символіки: сорок днів посту, сорок мучеників, сорок днів перебування Христа у пустелі. На писанці – трикутники чорного кольору – це зображення землі[11, 16].

3. ВИСНОВКИ

Писанкарство це цікавий вид рукоділля, який в нашій незалежній державі відроджується. Видано багато цікавих навчальних посібників та альбомів писанок, друкуються старі книги та каталоги. Все це дає можливість активно займатись писанкарством.

Детальна інформація щодо символічних зображень, орнаментики та колорит одеських писанок допоможе розташувати їх серед інших регіональних писанок, виявити схожість та характерні риси.

Дослідження походження одеської писанки допоможе митцям, вчителям, жінкам-берегиням усвідомити її історичну цінність, духовність, глибокий символічний зміст та вишукану майстерність, щоб зберегти та передати її нащадкам.

Кожна молода людина повинна цінувати досягнення предків, культуру свого народу. Наша Одеська область – багатонаціональна, але переважають українці. Їх традиції та культуру молодь повинна відроджувати та розвивати. Старі писанки Одеської області – це невелика частка української культури. Нехай про них мало відомо, але це з нашого краю. Будемо їх шукати і писати. Хай живе відроджена писанка Одещини!

4. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Білоус О. Символічна мова писанок від кам’яної доби до сьогодення. Альбом таблиць. – Київ: Видавничій дім журналу «Артанія», 2008.

2. Білоус О., Сташук З. Школа писанкарства: Навчально-методичні рекомендації. – 4-те вид. - Київ: РВЦ КПДЮ, 2009. – 44 с.

3. Вах І. Намалюю голос пісні. Писанки Ірини Вах.–Львів: Колесо, 2011,-96 с.

4. Елиїв Зенон. Двадцять кіп писанок. Великий альбом українських писанок. Нью- Йорк: 1997.

5. Іванишин М. По білому яйці воскові взори. Посібник з писанкарства. - Львів: 2006.

6. Іванченко Ю. В., Біняшевський Е. В.. Христос воскрес! З святом Великодня! Незброшурований альбом. – Київ: М/П «Муза», 1991.

7. Коновал Т.О. Писанкова абетка. Навчально-методичні нотатки. – Київ: ТОВ «Світ успіху», 2007. – 208 с.

8. Кульжинский С.К. Описание коллекции народных писанок. Всего 2219 рисунков (На основе собрания Любенского музея Е.Н. Скаржинской)/Предисл. В.А. Мокляка. – Харьков: «Издательство САГА», 2011. – 8, 176 с., 2219 илл. – (Репринтное воспроизведение издания Москва: Поставщик Высочайшего двора Т-во Скоропечатни А.А. Левенсон, 1899. –176 с. + XLV табл.).

9. Манько В. Взірці українських народних писанок. Альбом таблиць. - Львів: 2008.

10.Манько В. Українська народна писанка. Львів: Монастир Монахів Студитського Уставу. Видавничий відділ «Свічадо» 2001

11. Рибалко П.П. Колекція писанок Володимира Яструбова – Консолідуючий фактор національних культур.–Кіровоград: 2010.– 36 с.

12. Сумцов Н.О. Писанки. Киев: Журнал «Киевская старина», 1891. – №5.

13. Шевчук О. В. Великодня веселка. Методичний посібник. – Одеса: 2004. – 98 с.