Посібник учня з мови програмування Python 3
Мова програмування Python v.3.4.3
Довідник по основним конструкціям
мови програмування Python
Загальна структура програм
Кожна інструкція записується в окремому рядку, кінець рядка є кінець інструкції, якщо необхідно в одному рядку записати декілька інструкцій між ними ставиться крапка з комою(;).
Аргументи всіх функцій розділяються комою, в дійсних числах як десятковий розділовий знак використовується крапка.
Інструкції вкладаються в блоки шляхом однакових нерозривних відступів. Нестандартні функції і методи можна використовувати після оголошення модулів, в яких вони описані.
Основні команди оболонки IDLE Python 3.4.3
New File - Ctrl+N – створення нового файлу.
Save as … - Ctrl+Shift+S – запис файлу.
Run module - F5 – запуск програми на виконання.
Exit - Ctrl+Q – вихід з середовища програмування.
Математичні операції
+ - * / – додавання, віднімання, множення і ділення;
= – присвоєння значень змінним (x=5; y,z=0; rez=x+abs(y1));
x**n – піднесення x до степеня n;
x//n – цілочисельне ділення (скільки n можна розмістити в x );
x%n – залишок від цілочисельного ділення x на n;
Логічні операції
Нуль (0), порожній рядок (Empty), а також значення None вважається (False), все інше (True).
== – порівняння двох аргументів;
not – логічне заперечення (ні);
and – логічне об’єднання (множ ення), (І);
or – логічне додавання (або);
<< – побітовий здвиг вліво;
>> – побітовий здвиг вправо;
Ідентифікатори в програмі можуть бути довільними наборами букв і знаків, але першим символом не може бути цифра. Великі і маленькі букви відрізняються. Літерали це довільні набори символів, що обмежені одинарними чи подвійними лапками.
Аргументи функцій беруться в дужки. Методи об’єктів записуються через крапку. Коментарі до рядків коду вказуються після хеша # (знак номера) і ніяк не впливають на виконання програми.
Вивід виконується інструкцією print()
Синтаксис:
print(a1, a2, a3,…, * , sep=’ ’, end=’\n’)
a1, a2, a3 – аргументи, що можуть бути числами, арифмет. виразами, змінними, літерами;
* – використовується для розмноження аргументу
(‘А’*5 - виведе п’ять букв А);
sep=’ ‘ – в лапках вказується роздільник аргументів;
end=’\n’ – закінчення рядка виводу.
Ввід виконується функцією input()
Синтаксис:
X=input(’Prompt’) – повертає введений з клавіатури рядок.
Prompt – це літерал, що є підказкою для користувача.
Розгалуження в програмах виконується за допомогою інструкції IF
Синтаксис:
if умова1 :
Інструкція1 # – виконується, якщо результат умови1
є True;
elif умова2 :
Інструкція2 # – виконується, якщо результат умови2
є True;
else :
Інструкція3 # – виконується, якщо результат порівняння
1 і 2 є False.
Інструкція if може використовуватись і без elif і без else, інструкцій elif можна використовувати як завгодно багато. Для порівняння використовують символи <, <=, >, >=, !=, == а також логічні вирази and, or, not. Допускається записувати порівняння і так: -3<=a<5.6 . Повною мірою можна використовувати і логічні операції див. ст. 1.
Організація циклу з передумовою, інструкція while
Синтаксис:
while умова :
інструкції тіла циклу
…
…
інструкція # – виконається після закінчення циклу
Доки умова є true виконуються інструкції тіла циклу. Слід зауважити, що якщо умова весь час true то цикл буде вічним.
Організація ітераційного циклу, інструкція for
Синтаксис:
for ітератор in ітерований об’єкт :
інструкції тіла циклу
…
…
інструкція # – виконається після закінчення циклу
ітератор – це змінна, що приймає значення ітерованого об’єкту (рядка, списку, кортежу чи словника).
Числовий ітерований об’єкт можна створити за допомогою функції range(). Наприклад range(10) буде послідовно надавати значення ітератору від 0 до 9 включно. range(2,10) від 2 до 9 включно і range(3,31,3) буде надавати значення 3, 6, 9,… 30
Інструкція continue починає наступний прохід циклу, минаючи інструкції тіла циклу (for або while).
Інструкція break достроково перериває цикл. І continue і break безаргументні, після них дужок не потрібно.
Ключове слово else :, застосоване в циклі for або while, перевіряє, чи був вихід з циклу інструкцією break. Блок інструкцій всередині else виконається тільки в тому випадку, якщо вихід з циклу стався без допомоги break.
За певних умов виникає необхідність використати інструкцію яка нічого не виконує. Для цього використовують інструкцію pass.
Файловий ввід/вивід інструкція open()
Скорочений синтаксис:
open(‘повне ім’я файлу’,’режим’)
Зручно перепризначити методи open змінній (дескриптору).
F1=open(‘proba.txt’, ‘r’) – створюється дескриптор файлу F1 proba.txt відкритого тільки для читання. Для створення і запису у файл використовують режим ‘w’.
Стандартні методи об’єктів файлів
|
Метод |
Опис |
|
f.read(n) |
Буде прочитано n байт з файлу, якщо n не вказано, буде прочитано файл повністю. |
|
f.readline() |
Читає рядок з файлу повністю з символом нового рядка \n. |
|
f.readlines() |
Створює ітерований об’єкт, що дозволяє перечитувати рядки файлу в циклі. |
|
f.write(s) |
Записує рядок s у файл і повертає кількість записаних байт. |
|
f.tell() |
Повертає ціле число – позицію в байтах від початку файлу. |
|
f.seek(p,s) |
Виконує зміщення у файлі на p відносно s (0,1,2). 0 – початок файлу, 1-текуа позиція, кінець. |
|
f.close() |
Закриває файл і звільняє системні ресурси. |
Стандартні функції і методи рядків
|
Функція, метод |
Математичне представлення, коментар |
|
int(x) |
Перетворює х в ціле число. |
|
float(x) |
Перетворює х в дійсне число. |
|
hex(x) |
Перетворює ціле число в шістнадцятковий рядок. |
|
oct(x) |
Перетворює ціле число в вісімковий рядок. |
|
bin(x) |
Перетворює ціле число в двійковий рядок. |
|
abs(x) |
Повертає абсолютну величину числа (без знаку). |
|
pow(x,y) |
Піднесення x до степеня y (x**y). |
|
round(x,n) |
Округлює x до n знаків після коми. |
|
chr(x) |
Повертає символ код якого дорівнює x. |
|
ord(x) |
Повертає код символу, що записаний в x. |
|
len(x) |
Повертає число елементів в x. |
|
range(st,end,sp) |
Повертає цілочисельну арифметичну прогресію від st до end-1 включно з кроком sp. |
|
S1+S2 |
Конкатенація (склеювання) рядків S1 і S2. |
|
S[st:sp:k] |
Зріз з рядка S з позиції st до sp з кроком k. |
|
S.center(n) |
Центрує рядок S в поле довжини n. |
|
S.count(r) |
Обчислює кількість входжень рядка r в рядок S. |
|
S.find(r, st,end) |
Шукає позицію входження рядка r в рядок S. (-1) |
|
S.isalpha() |
Повертає True якщо в рядку S тільки літери. |
|
S.isdigit() |
Повертає True якщо в рядку S тільки цифри. |
|
S.join(L) |
Формує рядок з послідовності L з роздільником S. |
|
S.lover() |
Приводить символи рядка S до нижнього регістру. |
|
S.upper() |
Приводить символи рядка S до верхнього регістру. |
|
S.replace(s1,s2) |
Замінює символи S1 на S2 в рядку S. |
|
S.strip() |
Видаляє пробіли на початку і вкінці рядка S. |
|
S.lstrip() |
Видаляє пробіли зліва рядка S. |
|
S.rstrip() |
Видаляє пробіли праворуч рядка S. |
|
S.split(sep) |
Повертає список з рядка з роздільником sep. |
|
x in S |
Перевіряє входження символу x в рядок S |
|
|
|
Функції модуля math
Для використання даних функцій необхідно імпортувати модуль math командою import.
import math – при такому імпорті функція цього модуля вказується як метод напр. (y=math.fabs(x)).
from math import* - при такому записі в програму імпортуються всі функції модуля і функція записується без імені модуля.
from math import sqrt, fabs, cos – в програму імпортуються тільки функції sqrt(x), fabs(x) і cos(x).
Аргументи тригонометричних функцій беруться в радіанах.
|
Функція |
Математичне представлення, коментар |
|
ceil(x) |
Округлює до найближчого цілого більшого |
|
fabs (x) |
Повертає абсолютну величину x. |
|
factorial (x) |
Обчислює і повертає факторіал числа x. |
|
floor (x) |
Округлює до найближчого цілого меншого. |
|
fmod (x, y) |
Повертає залишок від ділення x на y. |
|
trunc (x) |
Повертає цілу частину числа x. |
|
exp (x) |
Повертає значення експоненціальної функції. |
|
log (x, [база]) |
Логарифм x по основі бази. Якщо база не вказана, обчислюється натуральний логарифм. |
|
log10 (x) |
Логарифм x по основі 10. |
|
log2 (x) |
Логарифм x по основі 2. |
|
pow (x, y) |
Повертає x піднесений до степеня y. |
|
sqrt (x) |
Повертає корінь квадратний з х. |
|
acos (x) |
Повертає арккосинус х. |
|
asin (x) |
Повертає арксинус х. |
|
atan (x) |
Повертає арктангенс х. |
|
cos (x) |
Повертає косинус х. |
|
sin (x) |
Повертає синус х. |
|
tan (x) |
Повертає тангенс х. |
|
hypot (x, y) |
Обчислює гіпотенузу з катетами х і y. |
|
degrees (x) |
Перетворює радіани в градуси. |
|
radians (x) |
Перетворює градуси в радіани. |
|
e |
Константа е = 2,718281 |
|
pi |
Константа пі = 3,1415926 |
Методи списків
|
Функція |
Опис методу |
|
list=[] |
Створює пустий список |
|
list.append(x) |
Добавляє елемент в кінець списка |
|
list.extend(L) |
Розширює список list, Додаючи в кінець всі елементи списку L. |
|
list.insert(i, x) |
Вставляє на і-й елемент значення х. |
|
list.remove(x) |
Видаляє перший елемент, що має значення х. Якщо такого елементу немає видасть ValueError. |
|
list.pop([i]) |
Видаляє і-й елемент і повертає його. Якщо і не вказано то видаляє останній елемент. |
|
list.index(x, [start [, end]]) |
Повертає позицію першого елемента зі значенням x. |
|
list.count(x) |
Повертає кількість елементів зі значенням х. |
|
list.sort([key=функция]) |
Відсортовує список на основі функції. |
|
list.reverse() |
Розвертає список. |
|
list.copy() |
Копіює список. |
|
list.clear() |
Очищає список. |
Для видалення елементів списку використовують інструкцію del відрізняється вона від методу pop() тим, що не повертає елемент. Можна використовувати зрізи. Напр: >>>del a[2] або >>>del a[2:5]
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку