Лекції TED відомі якісними виступами та новаторськими ідеями. Утім, які з них обрати для перегляду? Аби зекономити час педагога ми проаналізували шість доповідей, які торкаються найрізноманітніших тем у галузі освіти. Як подавати матеріал цікаво, чи потрібна школі революція, як мислить прокрастинатор – виступи на ці теми ви можете почути від фахівців TED, що отримали неординарний досвід і готові ним поділитись.
1. «Що відбувається в голові у прокрастинатора» – Тім Урбан
Багато хто з людей має дурну звичку до останнього відкладати справи. Домашні завдання, лабораторні роботи та читання за шкільною програмою – все це відкладається на потім. Як результат, ми отримуємо роботи нижчої якості, погане запам’ятовування, недотримання важливих етапів, що допомогли б зробити дослідження або читання більш глибокими та вдумливими.
Звісно, з прокрастинацією стикався кожен. Утім, Тім Урбан пішов далі, спробувавши розібратися, що саме відбувається в голові у прокрастинатора. Чому ірраціональне так часто перемагає і ми віддаємо перевагу «лиховісному ігровому майданчику» – справам, що не приносять користі, зате дозволяють приємно провести час?
Цю лекцію, що містить кумедні коментарі та скрайбінг, можна показувати учням, аби підвищити самосвідомість та допомогти усвідомити причини й етапи прокрастинації.
2. «Збудуймо школу у хмарі» – Суґата Мітра
Сучасна школа – продукт старої адміністративної машини, що виховує людей з хорошим почерком, умінням читати, а також, математичними навичками. По суті вона створює однаковісіньких працівників для системи, що давно застаріла.
Суґата Мітра переконаний, що нам варто відмовитись від класичних методів навчання. Згідно із його експериментом – якщо залишити групу дітей сам на сам із комп’ютером, за кілька місяців вони освоять його не гірше за професійного секретаря.
Справа у тому, що навчання – плід освітньої самоорганізації. Вчителю варто просто запустити процес, а потім стати осторонь і спостерігати, як усе відбувається. Саме цей принцип застосовує у своїй онлайн-школі Мітра, використовуючи комбінацію співпраці, підбадьорення та вміння ставити правильні запитання.
3. «Наука для всіх: і для дітей теж» – Бо Лотто та Еммі О’тул
Наука, це щось складне? Щось, до чого учні перейдуть в університеті чи взагалі після його закінчення? Не зовсім. Бо Лотто переконує, що наука має чимало спільного з грою.
Гра – це відповідь на колосальну невизначеність, що існувала у житті людини до появи цивілізації та існує досі. Саме невизначеність робить гру веселою, спонукає до досліджень. Тут завжди існують чіткі правила та мета, що в сукупності робить її дивовижно схожою на експеримент. Звертаючи увагу на ці спільні якості, лектор ділиться власним досвідом з перетворення шкільних дослідів на веселу й захопливу гру.
4. «Як зробити науку цікавою» – Тайлер Девітт
Початок педагогічної діяльності Тайлера Девіта був дещо сумним. Якось, викладаючи одну зі своїх улюблених тем – «віруси», він зіткнувся з ситуацією, коли всі діти у класі зізналися – вона безнадійно нудна. Тоді Тайлер спробував розказати той самий урок у вигляді горрор-історії зі смертельним зараженням, кілерами, секретними агентами та детективною інтригою.
Його висновок – не варто тяжіти до серйозності. Усі ми звикли, що жартам не місце у наукових текстах, підручниках або на уроках. Вважається, що чуючи жарти, діти просто не сприйматимуть навчання як слід. Утім, Тайлер Девіт має причини запевняти – варто переглянути подібний підхід.
5. «Зробіть у навчанні революцію!» – Кен Робінсон
Кен Робінсон впевнений, що окрім кліматичної кризи, пов’язаної з нераціональним використанням природних ресурсів, існує інша криза, зумовлена тим, що ми нерозумно використовуємо людські таланти. На жаль, чимало людей проживають життя гадки не маючи, якими є їх природні здібності і де вони могли б їх застосувати.
Людські ресурси, запевняє Кен Робінсон, як копалини. Інколи вони лежать глибоко і завдання вчителя – не лише знайти, але і створити умови, щоб ті себе проявили. Лектор переконаний – нам варто відмовитись від лінійної, мануфактурної моделі освіти, адже розквіт людини більше схожий не на механічний, а на органічний процес. Жоден вчитель не може передбачити, у якому напрямку розвиватиметься дитина. Ми можемо лише створити сприятливі умови для її всебічного розвитку.
6. «Навчати заради майстерності, а не успіху на тестах» – Сал Хан
Багатьом дітям важко дається математика. Чимало учнів жаліються, що з переходом у новий клас вона стає все складнішою і нуднішою. Як результат, вони виростають з відчуттям стійкої відрази до цього предмету.
Сал Хан зазначає, що навчання музиці або бойовим мистецтвам значно відрізняється від шкільного курсу математики. Там ми спочатку вивчаємо найпростіші музичні вправи або рухи і досягши у них майстерності переходимо на наступний етап.
Зовсім не так працює шкільна освіта, де дітей розподіляють за віком і тягнуть вперед у однаковому темпі. Недоліком подібної моделі є орієнтація на проходження тестів і відсутність ефективної системи виявлення та усунення складнощів у навчанні.
Якщо учні отримують результат у 75 балів (тверда четвірка), він здається непоганим. Утім, це значить, що діти не засвоїли аж 25% матеріалу, а у наступних класах «білі плями» лише накопичуватимуться. Як результат – вже у середній, або у старшій школі, учень зайде у глухий кут і неодмінно втратить інтерес.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.