25 лютого виповнюється 152 роки від дня народження Лесі Українки – поетеси, громадської діячки та величної Wonder Woman українського письменства. Безумовно, постать Лесі Українки викликає захоплення та бажання дізнатися більше про її життєві принципи. Адже так хочеться наслідувати найкращих!
Ми дослідили націкавіші факти з біографії літераторки та створили поради, якими б могла поділитися з нами і сама Леся Українка, і її близькі. Адже за кожним генієм стоїть ціла армія підтримки: сім'я, друзі та, звісно, мудрі й прогресивні вчителі!
1. Навчати з любов'ю
Мати Лесі Українки мала гарну освіту та педагогічний хист – вона навчала дітей удома. Тому любов'ю до постійного навчання та особистісного зростання поетеса може завдячувати саме їй. Для якісної освіти дітей Олена Пчілка не шкодувала сил і часу – жінка самостійно перекладала найвідоміші твори світової літератури. Мати створила всі умови для розвитку дівчинки: приватні вчителі з грецької та латини, навчання французької та німецької, уроки гри на фортепіано тощо.
Освітні погляди Олени Пчілки суголосні з концепцією НУШ, де в основою є не примус до навчання, а мотивація та відповідальність за власний результат. За словами Ізидори, молодшої доньки подружжя Косачів:
«Олена Пчілка була ворогом муштрування дітей, надуживання дорослих примусом, наказом у стосунках з дітьми, говорячи завжди, що така суворість дорослих з дітьми «пригащає» дух. Так Олена Пчілка уміла сполучати у відносинах з членами своєї родини ніжність, жартівливість і пестощі з неухильним виконанням обов'язків. І тому, коли вчила когось зі своїх дітей чогось (рідної чи чужої мови тощо), то ставила великі вимоги, а водночас за різні дитячі пустощі й провини не карала».
2. Постійно вдосконалюватися
Поетеса активно займалася самоосвітою, багато читала, протягом життя вдосконалювала знання мов. Вона була поліглотом і вільно володіла сімома мовами (щонайменше!): українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою, англійською.
Так, вона мала талант від природи та постійно працювала над собою. У 4 роки вміла читати, в 6 років – чудово вишивала, в 9 років написала перший вірш, а в 19 років створила підручник «Стародавня історія східних народів». Далі творчі успіхи Лесі Українки росли з геометричною прогресією: вона написала 270 віршів, без урахування поем і віршованих драматичних творів.
3. Дух сильніший за тіло
Коли дівчинці було 10 років, вона захворіла на туберкульоз кісток. На той час ця недуга вважалася невиліковною. Але любов до творчості, зокрема до гри на фортепіано, не дала Ларисі занепасти духом. Навіть після операції з видалення уражених хворобою кісток, коли обидві руки та одну ногу дівчинки зафіксували у гіпс, вона продовжила грати на фортепіано! Як? Пальцями вільної ноги. Вражає, чи не так?
Іван Франко захоплювався не лише творчими здібностями письменниці, а й моральною силою, називаючи Лесю Українку «єдиним мужчиною нашого письменства». Невпинна працелюбність попри нестерпний біль – риси дійсно мужньої людини.
4. Давати волю емоціям
«Як я заздрю жінкам, що в них сльози завжди на готові! А ще ся вічна комедія перед самим собою, сей страх «сентиментальності», «бабства», як се безглуздо! Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями, а ми? Тільки над сльозами і маємо владу, більш ні над чим.» – твір «Помилка. (Думки арештованого)»
Найкраще про митця говорить його творчість. Навіть у своїх незакінчених творах авторка ділилася одкровеннями та життєвими принципами. Кожна емоція має право на життя! Тим паче, що сльози – вони джерело очищення!
5. Мандрувати та наповнюватися враженнями
Леся Українка обожнювала мандрувати та мріяла здійснити навколосвітню подорож. Вона називала себе «boule vagabonde» – мандрівним перекотиполем. Ольга Кобилянська ж кликала подругу «павутинкою» – тою, що літає-мандрує світами. «…коли я приїду до тебе на перепутті з кругосвітнього плаванія. Ти знаєш, се у мене idée fixe – попасти в подоріжжя навколо світу, що поробиш – страсть!» – ділиться поетеса у листі до кузини Л. М. Драгоманової.
Географія її подорожей вражає – Європа, Азія, Африка. Лесі Українці підкорялися континенти, країни, де вона жадібно вивчала історію, мову та традиції. А навколосвітню подорож вона таки майже здійснила дистанційно – у творах.
6. Кохати попри заборони
«Часто, люблячи когось, я думаю: якби він був отакий і такий, вчинив те і те, то я б його не любила, але якби хто інший мав усі ті добрі прикмети, що сей, то чи я б того іншого любила? Не знаю… навряд. В кожному почутті єсть іще щось недослідиме, і теє «щось» дає барву цілому почуттю».
Леся не боялася йти проти своєї родини та норм суспільства! У 1901 році вона зблизилася із Климентом Квіткою, правознавцем, етнографом та фольклористом, який був на 9 років молодшим від неї. Вони були разом близько 5 років до одруження. Лише у 1907 році Леся та Климент обвінчалися Мати поетеси була проти цього шлюбу, тож і вінчання пройшло без свідків і гостей. Подружжя навіть відмовилося від фінансової допомоги Косачів.
7. Жити так, щоб на вашу честь назвали астероїд
Астероїд 2616 Леся (2616 Lesya) відкритий 28 серпня 1970 року. Він знаходиться у головному поясі астероїдів, що розташований між орбітами Марса та Юпітера і складається приблизно з 580 000 астероїдів.
8. Любити рідну країну та слово
Лариса Косач обирала свій псевдонім цілком обмірковано та логічно. Лесею її називали вдома, а прізвище для псевдоніма поетка «взяла» у свого дядька – Михайла Драгоманова. Він часто підписувався як «Українець». Вперше Лариса Косач використала вигадане ім’я та прізвище у тринадцять років.
Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь». Сьогодні вони здаються цілком буденними. Утім, так було не завжди. А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя слову, без якого просто не можна уявити нашу мову – «мистецтво».
9. Бути життєлюбами!
«Contra spem spero» – чи не найвідоміша лірика Лесі Українки. Дослідники часто ототожнюють ліричну героїню з авторкою. Своїм життєвим шляхом Леся закликає цінувати кожну мить, радіти та утверджувати оптимізм!
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
У статті використано ілюстрації Лесі Мазаник
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.