Соціалізація та інтеграція дітей ВПО у заклади освіти: напрями та етапи роботи

Війна на території нашої країни змусила мільйони українців покинути свої домівки, і особливо важко цей досвід переживають діти віком від 3 до 15 років. Раптовий переїзд, розлука з друзями та знайомими, зміна звичного способу життя – все це може призвести до серйозних психологічних травм у такому віці. Малята до трьох років ще не встигають прив'язатися до місця, а підлітки легше адаптуються до нових умов. Саме діти середнього віку найбільше страждають від таких змін, відчуваючи тривогу, страх, апатію та інші негативні емоції. Як налагодити системну та ефективну роботу закладу освіти щодо надання підтримки дітям ВПО? Аби допомогти освітянам у вирішенні цього питання, ми підготували вибірковий огляд методичних рекомендацій щодо соціалізації та інтеграції дітей внутрішньо переміщених осіб у громадах, розроблених Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти» (лист МОН від 22.07.2024 №1/13007-24).

Надання психологічної підтримки та безпека учасників освітнього процесу є пріоритетними напрямами діяльності закладів освіти. Тож запрошуємо вас 12.09.2024 долучитись до учасників Всеукраїнської інтернет-конференції, яка присвячена цій темі. Під час етеру ми обговоримо та проаналізуємо питання безпекової ситуації та організації психологічно комфортного освітнього простору, оскільки ці питання є напрочуд важливими в умовах війни і не тільки.

А під час дводенної Всеукраїнської інтернет-конференції «Інклюзивна освіта в НУШ: тенденції та інновації», яка відбудеться 19.09.-20.09.2024, ми проаналізуємо досвід реалізації принципів інклюзивної освіти, обговоримо підходи педагогів-практиків і рекомендації експертів, а також розглянемо перспективи розвитку інклюзії в сучасній системі освіти. 

Вимушена міграція є серйозним випробуванням для дитячої психіки. Діти стикаються з багатьма стресовими факторами, що призводить до порушення їхнього психоемоційного стану, зокрема: 

• погіршення комунікативного спілкування з оточуючими; 
• прояви дратівливості, агресивності, тривожності, відсутності довіри до інших; 
• відчутті самотності, ізольованості та власної неповноцінності; 
• ускладненні процесу соціалізації та якості виховання (порушення шкільної дисципліни, поява проблем у навчанні).

Через пережиті труднощі у дітей руйнується звична картина світу, і формується розірваний на шматки світогляд: спокійне минуле, страшне сьогодення та невідоме майбутнє.

Напрями психологічного супроводу дітей ВПО

У ситуації, що склалася, особливо важливою стає роль психологічної служби. Її завдання – надавати постійну психологічну та педагогічну підтримку дітям ВПО, допомагаючи їм подолати наслідки стресу, адаптуватися до нового освітнього середовища та створити сприятливий психологічний клімат у школі.

Ключові напрями роботи передбачають комплексний підхід до розвитку дитини, який включає:

1. Робота з усією сім’єю: 

• створення сприятливого соціально-психологічного клімату в закладі освіти (психологічна просвіта педагогічних працівників, батьків); 
• застосування міжсекторальної взаємодії та мультидисциплінарного підходу до вирішення проблем шляхом залучення різних фахівців та установ, що працюють з дітьми та сім'ями;
• залучення до надання психологічної допомоги практичних психологів, соціальних педагогів, психотерапевтів.

2. Стимулювання розвитку через підтримку дитини: 

• забезпечення індивідуального психологічного супроводу дітей та надання їм необхідної корекційної, реабілітаційної та соціально-педагогічної допомоги; 
• залучення дітей до участі в діяльності закладів позашкільної освіти з метою створення умов для їх самореалізації;
• проведення психологічної діагностики та корекційно- відновлювальної роботи; 
• залучення дітей до активної виховної і розвиткової діяльності в позаурочний час.

3. Усунення перешкод для розвитку дитини: 

• соціально-педагогічна допомога сім’ям ВПО у налагодженні соціальних зв’язків; 
• надання соціально-педагогічної і психологічної допомоги учням в адаптації до нових умов освітнього процесу; 
• налагодження побутових умов їх проживання і встановлення нових соціальних зв’язків у закладі освіти та за його межами; 
• недопущення своїми діями чи бездіяльністю вторинної травматизації учасників освітнього процесу та, за потреби, перенаправлення дітей, батьків і педагогів до інших спеціалістів.

Етапи психологічного супроводу

Психологічний супровід здобувачів освіти з числа ВПО вимагає індивідуального підходу та систематичного моніторингу. Основними етапами цього процесу є:

І. Консультування:

• батьків, яке спрямоване на підвищення адаптивних можливостей самих батьків, рівня їх обізнаності щодо можливих проявів у поведінці, психіці дитини;
• педагогів закладу освіти з питань супроводу учнів ВПО щодо створення безпечного та дружнього середовища у закладі.

ІІ. Діагностика:

1. Індивідуальна психодіагностика рівня адаптації та соціалізації дітей ВПО. Також вивчаються певні особливості - емоційний фон, мотивація до навчання, домінантні навчальні мотиви, рівень самооцінки, особливості нервової системи дитини.

2. Групова психодіагностика, під час якої значна увага приділяється психолого-педагогічному супроводу учнів:

• 1-х класів щодо визначення рівня їхньої адаптації до школи;
• 4-х класів щодо визначення рівня психологічної готовності учнів до навчання в середній ланці та профілактика шкільної дезадаптації в п’ятому класі;
• 5-х класів щодо визначення рівня адаптації до нових умов навчання;
• 9-х  класів щодо  визначення  рівня  психологічної  готовності з профорієнтації та прогнозування професійної успішності;
• 10-х класів щодо визначення рівня адаптації в старшій школі.

Діагностичні дослідження проводяться за трьома основними напрямами: психологічне вивчення здобувачів освіти, опитування педагогів і батьків. 

За результатами діагностичного дослідження розробляють рекомендації для батьків та вчителів відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей.

ІІІ. Навчальна діяльність.

Практичні заняття із спецкурсів сприяють розвитку:

• різних сторін психіки дитини; 
• пізнавальної та емоційно-вольової сфер;
• комунікативних навичок; 
• пізнання внутрішнього світу (думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей).

Методи роботи, які можна використовувати під час занять:

• дихальні техніки;
• тілесні техніки;
• вправи на зняття психоемоційного, м'язового напруження;
• методи арт-терапії, зокрема терапія творчим самовираженням, ізотерапія, музична терапія, танцювальна терапія, мандалотерапія, ігрова терапія, казкотерапія, тілесно-рухова-терапія, бібліотерапія, кінотерапія, сміхотерапія, рухливі ігри, релаксаційні вправи тощо. 
• робота з природними матеріалами, пластиліном, солоним тістом, виготовлення аплікацій тощо.

IV. Просвіта. 

Проведення просвітницьких заходів передбачає:

• поширення знань про психічні процеси, емоції, мотивацію;
• навчання навичкам саморегуляції, управління стресом, ефективної комунікації;
• формування позитивного самосприйняття та високої самооцінки;
• розвиток соціальних навичок (співпраця, лідерство, вирішення конфліктів);
• формування цінностей толерантності, поваги, справедливості;
• виховання громадянської відповідальності.

Бажаєте дізнатись більше про надання психологічної підтримки учасникам освітнього процесу? Долучайтесь до нашої конференції!