Конкурс «Вчительська десятка». Розробки додавай – подарунки вигравай!
Ви додали 0 з 10 розробок у період з 11 по 20 серпня для участі у розіграші, який відбудеться 21 серпня.
Особливості та цікаві факти, що стосуються процесу виховання патріотизму у різних країнах світу.

Чи стане хтось сперечатися з тим, що патріотичне виховання у школі – вкрай важливий елемент освітнього процесу? Сучасні реалії підтверджують думку, що патріотичне виховання є важливою складовою внутрішньої політики держави. Та у якому стані перебуває цей процес в Україні? Перш ніж надати відповіді на ці запитання, пропонуємо ознайомитися з особливостями патріотичного виховання у різних країнах світу.

Сполучені Штати Америки

В одній із попередніх статей ми розказували про особливості навчання у школах США. Почуття патріотизму та любові до держави там прищеплюють змалечку. Наприклад, для них є нормою почати навчальний день з прослуховування гімну та Клятви вірності прапору – це один з елементів культу національної символіки. Загалом, американці дуже шанують свою історію. У календарі можна знайти багато патріотичних дат – День Прапора, День Незалежності, День ветеранів, дні народження президентів та культових постатей. Все це стає приводом для проведення тематичних уроків та заходів.

Особливе місце займає пластунський рух. На заходах, організованих його представниками, у дітях виховується почуття обов’язку перед собою, оточуючими та державою. Загалом, якщо не враховувати значну підтримку з боку держави, то патріотизм в США – це не загальна повинність, а частина культури та самосвідомості.


Школярі та вчителі прямують до кладовища на День ветеранів

Японія

У цій країні система морального та патріотичного виховання нероздільні з освітою. Це врегульовано на законодавчому рівні (поновлений закон про освіту 2006 року). Японці трактують патріотизм по-своєму, у них він проявляється у працелюбстві, милосерді та гуманності. Саме тому ще зі школи дітей вчать не цуратися жодної роботи. Присутня у них й повага до держави та владних структур, усе це підкріплено почуттям суспільної єдності. Можна навіть назвати це колективізмом, коли в ім’я загального добра можна забути про власні інтереси.

До речі, японці дуже шанують традиції. Зокрема, тут носять кімоно у будь-який час, а на вихідних деякі магазини пропонують знижки клієнтам, які завітали до них у національному вбранні.

Японські школярі на ранковій лінійці перед прапором

Китайська Народна Республіка

Патріотичне виховання суворо контролюється Комуністичною партією Китаю та Комуністичним союзом молоді Китаю. Особливо посилилась діяльність у цьому напрямку протягом останнього десятиліття. Що стосується патріотичного виховання у школі, то воно регулюється законом «Про освіту» від 1995 року, новою директивою від 2016 року посилюються акценти на патріотизмі та відданості партії. Цей аспект торкається усіх сфер освіти – від дошкільної до вищої, проявляється у глибокому вивченні власної історії, культури.

За пропозицією уряду, в школах введено 50 годин уроків патріотичного виховання на рік. На них буде зосереджено увагу «побудові національної гармонії, ідентичності та єдності серед людей», іспитів не передбачено. Проте така ініціатива викликала обурення у жителів особливого адміністративного району Гонконг, що вилилось у протести та звинувачення, що навчальна програма курсу лише малює рожеву картину про Комуністичну партію.


Розповідь про китайський прапор у перший навчальний день

Західна Європа

Ми навмисне об’єднали декілька країн Європи в одну категорію, бо в них відбуваються суголосні процеси, пов’язані з неконтрольованим міграційним процесом, низкою терактів. Після гучних та подекуди трагічних подій останніх років актуалізувалися питання патріотичного виховання молоді.

Великобританія. Для школярів цієї країни основним осередком патріотичного виховання є скаутські загони. Їх діяльність формується за підтримки воєнно-політичного керівництва держави. Міністерством оборони реалізовано декілька соціальних та навчальних програм. Чи варто згадувати про культ королівської родини? Британський патріотизм є досить складною темою з огляду на особливості соціально-економічного розвитку країни та її територіального устрою.

Німеччина. З огляду на певні історичні події, друга половина ХХ століття позначились у Німеччині приглушенням прямого патріотичного виховання, керованого державою. У державі керуються принципом, що патріотизм не можна прищепити. Але громадські недержавні організації зараз діють якраз у напрямку патріотизму. Проте головна задача – виховати дітей, з яких виростуть відповідальні громадяни, які зможуть покращувати життя в країні.

Франція. У школах Франції проводяться спеціальні уроки громадянської освіти, на яких розповідають про ідеї рівноправності, соціальної справедливості, свободи особистості. У початковій школі діти дізнаються про місце Франції у сучасному світі, а також вивчають слова «Марсельєзи». У середній школі знання про країну поглиблюються. Більш того, змалечку діти знають багато інформації про французьку армію, національну безпеку. На законодавчому рівні закріплено, щоб на фасадах будівель шкіл були прапори Франції та девіз «Свобода, Рівність, Братерство».

Наприклад, існує захід «День призову», протягом якого школярі направляються у казарми та знайомляться з особливостями служби в армії. По завершенню діти отримують сертифікати, без яких не буде доступу для здачі іспитів для отримання атестату зрілості чи водійських прав. До речі, у лютому 2018 Е. Макрон, президент Франції, озвучив перспективу «військової служби» для дітей віком 10-16 років, вона розгортатиметься в декілька етапів. У якості інструкторів виступатимуть шкільні вчителі та волонтери.


Урок патріотизму у Франції

Литва

У 1990 році у Литві відбулась масштабна освітня реформа, яка закріпила постулати патріотичного виховання школярів. Держава забезпечила належне фінансування, все закріплено на законодавчому рівні. Громадянська освіта та патріотичне виховання нероздільно пов’язані між собою, діти вивчають не тільки історію, культуру, право, але й навчаються застосовувати знання на практиці, зокрема в роботі шкільного самоврядування, формуванні суспільних рухів та створенні заходів.


Литовські діти на фолк-фестивалі танцю

Латвія

Латвійська система освіти передбачає обов’язкове проходження школярами військової підготовки. Курс налічує чотири блоки, один з яких передбачає виховання юних патріотів. Окрім того, значна увага приділяється фізичному вихованню, особливостям спілкування та, власне, військовій справі.


Уроки патріотизму в Латвії

Кожна з країн обирає ті інструменти патріотичного виховання, які відповідають поточній внутрішній ситуації. Хтось пропагує ідеї добровільної участі громадян у вирішенні суспільних проблем. В інших країнах відбувається суворий владний контроль над патріотичним вихованням. А деякі обрали шлях поширення громадянської свідомості.

Україна сьогодні намагається адаптувати засади патріотичного виховання до сучасних реалій, проте, на жаль, у закладах освіти не завжди розуміють, що робити з директивами та вказівками. Як правило, лишається багато питань, на які досить складно знайти відповіді. А інколи просто складно підібрати матеріали, аби пробудити в серці дитини патріотичні настрої.

Більш детально про особливості сучасного патріотичного виховання в Україні ви зможете дізнатись на вебінарі, що відбудеться 8 травня о 17.00, від нашого лектора Сергія Хараху, заступника директора Класичної гімназії при ЛНУ імені Івана Франка, вчителя Захисту Вітчизни, члена робочої групи МОН з розробки нової програми Захисту Вітчизни на 2018-19 навчальний рік.

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter
Коментарі

Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.

  1. сушко оксана Іванівна
    Дуже добре, що привернуто увагу до цієї надважливої сьогодні проблеми, але дуже сумно, що такий специфічний матеріал знову подано з помилками, бо боротьба за правильність і чистоту мовного матеріалу є частинкою патріотичного виховання в котексті любові й пошани до рідного слова. Дякую.
    • Федорченко Надія Віталіївна
      Перепрошую, у вас все добре? Чому у вас така реакція на статтю? Скажу Вам так, якщо торкатися теми патріотизму, така демонстративна поведінка, як у вас, відштовхує дітей та дорослих від патріотичних настроїв. Люди просто бояться допустити помилку, бо їх заклюють. Тому вирішують взагалі не користуватися українською мовою. До речі, а чому ви випарвляєте чиїсь помилки, коли власне ім'я та прізвище написали з малої букви? З повагою, вчителька української мови та літератури, Надія.
    • Цукор Любов Володимирівна
      Пані Оксано, такі питання вирішуються дуже просто. Бачите помилку - виділіть її. Далі натисніть ctrl+enter та опишіть проблему. Ми оперативно виправимо помилку. Більше конструктиву.
      • сушко оксана Іванівна
        Шановна пані Надіє, у мене дуже проста реакція на непрофесійність людей, які працюють на освітянських платформах у контексті володіння мовою, бо часто сюди заходять старшокласники та студенти й мимоволі(спрацьовує зорова пам"ять) набираються помилок. А це вже їх проблема при складанні ЗНО та іспитів у вишах. Шановна пані Любо, невже Ви вважаєте за правильне бути технічним редактором у людей, які працюють учителями-словесниками й навчають наших дітей того, що я, на Ваш погляд, маю правити. І ще: чи хотіли б Ви потрапити до лікаря, який запропонує взяти помилку в поставленому ним діагнозі й виділити її та уникнути таким способом мук сумління совісті за недобросовісну роботу? Це не демонстративна поведінка, це скромне спонукання шанобливо ставитися до нашої української мови всім шанованим учителям. Дякую.
    • Федорченко Надія Віталіївна
      Вибачте, хоча ви пишете, що це не демонстративна поведінка, але саме на неї це і схоже. Де не побачу ваш коментар, так усюди "обожеміймоїочі". І все. І так виходить, що це критика заради критики, а не конструктиву. А "ctrl+enter" - нормальна практика та чудова функція, я нею користуюся, коли мені щось не подобається.
  2. сушко оксана Іванівна
    Даруйте, мої коментарі є звичайною реакцією на безграмотність деяких учителів і редакторів. Невже так важко виконати свій професійний обов"язок - вичитати ретельно текст, який пропонуєте освітянам? Пригадайте, будь ласка, класика: "Не бійтесь заглядати у словник..." Учіть українську мову й не будете боятися робити дописи на будь-які професійні платформи. Дякую.
    • Цукор Любов Володимирівна
      Колеги, будь ласка, не будемо переходити на особистості.
      І з усією повагою, а до чого тут страхи? І слова про страхи не було.
      Я непохитна у своїй позиції: "ctrl+enter" - хвилина справи і не потрібно витрачати час на довгі коментарі.
  3. сушко оксана Іванівна
    Пані Любо, я теж стою на своєму: хто хоче публічно висловитися на освітянському сайті, має ретельно вичитувати свої дописи, бо це справа честі кожного педагога. Щодо "страху": прочитайте речення в публікації пані Федорченко ( люди просто бояться допустити помилку...) Дякую.