Система уроків з української літератури (11 клас)
Урок 1
Тема уроку: Життя і творчість В. Шевчука. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Тематико-жанрова різноманітність творчості письменника.
Очікувані результати:
Предметні компетентності: подати основні відомості про життєпис письменника; визначити жанрово-тематичну різноманітність творчості митця; повторити відомості про епоху бароко та її культуру; пояснити зв’язок письменника з давньою українською літературою.
Ключові компетентності: пояснюють особливості творчості митця, «химерності» оповідної манери; визначають значення його творів для української літератури.
Емоційно-ціннісне ставлення: учні усвідомлюють особливості творчості митця, «химерності» оповідної манери.
Тип уроку: шкільна лекція.
Обладнання: портрет В. Шевчука, виставка літератури (художні твори В. Шевчука, його критичні статті та матеріали про нього), відеопрезентація за біографією.
Епіграф: Краще бути ніким, ніж рабом, адже згодитися бути ніким – теж позиція.
В. Шевчук
План уроку
I. Актуалізація опорних знань учнів.
1. Проблемна ситуація.
ІІ. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності.
1. Повідомлення вчителя.
2. Робота в зошитах.
3. Робота з епіграфом.
ІІІ. Шкільна лекція.
ІV. Підсумок уроку.
V. Домашнє завдання.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів
1.Проблемна ситуація
Сьогоднішній урок хочу почати зі слів сучасного українського письменника В. Шевчука, якого поряд із Ліною Костенко називають головним українцем-претендентом на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури: «Кожна людина має власну долю, кожна людина може й мусить вирішувати як їй велить власний, а не чийсь розум».
Наше обговорення хочу завершити словами того ж таки В. Шевчука: «Кожен із нас гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм».
ІІ. Оголошення теми й мети уроку, мотивація навчальної діяльності
Величний храм творчості Валерія Шевчука, який поєднав багато граней таланту: він і прозаїк, і поет, і сценарист, і вчений-літературознавець, і перекладач, і фольклорист, й інтерпретатор українського літературного бароко, залишається поки що таємничим, незвіданим, і кожен, потрапивши до нього, змушений буде мислити та пізнавати. Тема уроку – Життя і творчість В. Шевчука. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Тематико-жанрова різноманітність творчості письменника.
2. Робота в зошитах
Відкрийте зошити й запишіть дату та тему уроку: «Життя і творчість В. Шевчука. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Тематико-жанрова різноманітність творчості письменника».
3. Слово вчителя
Сьогодні на уроці ми відкриємо двері авторського храму життя та творчості, простежимо особливості формування його світоглядних переконань та громадянської позиції, зв’язки письменника з давньою українською літературою, повторимо відомості про епоху бароко і його культуру, проаналізуємо жанрову специфіку та тематичне розмаїття творів.
4. Робота з епіграфом
III. Шкільна лекція
На першому слайді відеопрезентації про В. Шевчука ви бачите фото письменника. Перед нами постає літня досвідчена людина. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Але особливу увагу привертає посмішка митця.
Пильний і вдумливий погляд В. Шевчука веде до осмислення його глибин душі. Як ви вважаєте, якою є душа митця?
Душа письменника, як бачимо, є широко відкритою до всіх, яка крізь призму світобачення постійно шукає істину, життєву гармонію, бореться зі злом, відстоює ідеали добра.
Слайд 2
Екскурсовод 1. Народився Валерій Олександрович Шевчук 20 серпня 1939 року (точніше о 23.30 19 серпня, проте записаний був 20-м числом) у родині шевця (отже, був справжній Шевчук) у м. Житомир. Дід Іван працював на різних роботах (чорних) при Житомирському магістраті,
зокрема запалював ліхтарі на стовпах. Мав дочок Ганну, Ольгу, Марію, Варвару, Євдокію, Зінаїду і сина Олександра – батька Валерія Шевчука. Пізніше письменник спише з діда образ козопаса Івана в романі «Дім на горі». Батько письменника мав стихійну національну свідомість, але виявляв її вголос нечасто. Мати за паспортом була полькою, проте мала українську самосвідомість. Вона була жінко гонористою, розумною, вольовою.
У 1946 році В. Шевчук пішов до школи, проте читати навчився ще у п’ять років.
Читець. В автобіографічних замітках В. Шевчук згадував: «…до того в школі вчився на два роки старший за мене брат Анатолій (нас у родині було тільки двоє); отож біля нього я вивчив напам’ять у п’ятирічному віці букваря і потрясав сусідів, що вмію у п’ять років читати».
Екскурсовод 1. Через десять років В. Шевчук закінчив школу, в атестаті мав шість четвірок, одну трійку – з англійської, а решта – п’ятірки. Він хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати в Лісотехнічний інститут. Не вступив і повернувся додому. Працював при ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту будівельним підсобником.
Слайд 3
Екскурсовод 2. Уже тоді майбутнього письменника вабила українська філологія, власне, літературознавство. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода – український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за
висловом самого Шевчука, встановило основи його світогляду.
Читець. «Іван Франко і книжка Багалія – це було друге вибухове враження, яке значною мірою вплинуло на мою долю (а було мені тоді 17 років), бо встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».
Слайд 4
Екскурсовод 2. У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. Цілий рік Валерій готувався до вступу в університет. Він витримав конкурс із 12 чоловік на місце і вступив на історико-філософський факультет
Київського університету. Навчаючись, влився в життя літературної богеми Києва, налагодив стосунки з літературними студіями «Січ» (студія імені В.Чумака) і «Молодь», писав вірші, проте зрозумів, що в поезії йому було тісно.
Слайд 5
Читець. «Я був тоді поет, моїми ровесниками були І. Драч, М. Вінграновський, І. Жиленко, В. Підпалий, М. Сингаївський та ін. Скоро я відчув, що в поезії мені тісно, і з 1960 року почав писати новели, ще досить слабенькі. Віршів моїх ніхто друкувати не хотів, хоч я
розсилав їх чи розносив по журналах та газетах, зате в 1961-му році дебютував досить слабким оповіданням про Т. Шевченка «Настунька» у збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі… У велику літературу я ввійшов фактично в 1962 році завдяки публікаціям у «Вітчизні» та «Літературній Україні» – був я у цей час на IV–V курсі університету».
Слайд 6
Екскурсовод 3. Перший період творчості (до 1968 року) – це період реалізму, письменник звертається до історичних жанрів. У 1968 році він почав відходити від «чистого» реалізму, зануреного в побут, і звернувся до умовних форм.
Читець. «Я тоді поставив створити анти-Гоголя, бо в Гоголі, як, до речі, і в Довженку мене вельми дратував їхній «малорусизм» – та естетика, яка подавала українську ментальність через екзотику не без насмішки (з гумором); мене ж фольклорна народна проза цікавила з іншого боку, я б сказав, психологічного, бо фантастику і демонологію, бо й готику я розглядав як стан душі, образний його відбиток».
Слайд 7
Екскурсовод 3. У сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Тим часом у нього виникла ідея зробити для школи перекладну антологію давньої української поезії, тим більше, що, перекладаючи літопис С. Величка, він натрапив там на вельми цікаві тексти.
Читець. «Це й стало початком мого величезного захоплення, яким я горів упродовж усіх 70-х років, – відкрив цілий масив маловідомої або й невідомої нашої поезії, десь на сотню імен, поставивши постулат, що давня українська поезія була багатомовна й творилася по різних культурних осередках… Переді мною відкривалося щось таке велике, дивовижне – ціла загублена культура, в якій я просто закохався, якою я вражався, захоплювався. Ця культура певною мірою почала впливати на мою прозу, а стиль мій, як я жартував, почав бароковіти».
В індивідуальному стилі В. Шевчука переважають риси необароко, певного культурного світогляду, що є продовженням традиції українського бароко в нових умовах. Окрім використання поетики бароко, В. Шевчук трансформував теми, мотиви, ідеї бароко в сучасному вираженні довколишнього світу, людини в цьому світі, а також внутрішнього світу людини. Герой, як і людина бароко, часто загадковий, дивакуватий, ніби не від світу цього. Його оточує суперечливий світ, незрозумілий і несприйнятливий.
5. Виступ читця
В автобіографічних замітках «Сад житейських думок, трудів та почуттів» В. Шевчук так згадував про свою діяльність в останні десятиліття ХХ ст.: «Золотим моїм часом стали роки вісімдесяті. Цих десять років не мав я ніяких матеріальних клопотів, міг говорити, писати й друкувати, що забажаю… Я друкувався широко: статті, переклади давніх поетів, оповідання, повісті, романи. Мої глибокі шухляди почали спорожнюватися; водночас не переставав і писати твори нові».
6. Повідомлення-коментар учня за слайдами
Слайд 8
У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном». З 1988 р. В. Шевчук – ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України. У 1999 р. нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.
Слайд 9
На сьогоднішній день В. Шевчук – викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».
Слайд 10
В. Шевчук – лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). Він є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури.
7. Довідка вчителя з елементами бесіди
Творчість В. Шевчука є прикладом елітарної форми національної культури в її строкатому й розлогому полі. Він – представник інтелектуально-філософської, психологічної прози в українській літературі ХХ ст., так званої «химерної» прози.
8. Інтерв’ю з письменником
Щоб краще зрозуміти душу письменника, спробуємо побувати в його творчій лабораторії.
Журналіст. Валерію Олександровичу, розкажіть про історію написання роману-балади «Дім на горі».
Письменник. Книжку «Дім на горі» я писав мов би з кінця, тобто з другої її, фольклорно-фантастичної частини «Голос трави». Писалася вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік – хай вилежиться, тоді й друге і так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиріччя не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш – не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. Мені захотілося видати її окремою книжкою, але, на щастя, ніхто не зважився її друкувати, і поки вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину.
Журналіст. Яка тема переважає у Вашій творчості – історична чи сучасна?
Письменник. Історія і сучасність – неподільні. І не тільки тому, що все виростає з минулого. Змінюються соціальні обставини, і людина стає в них іншою. Але, як і багато років, сьогодні хвилюють її одвічні проблеми – пошуку істини, шляхів людського самоствердження, духовний світ людини, її вчинки, жага.
Журналіст. Чи легко сьогодні бути митцем? Як поталанило вам у роки засилля «соцреалізму» зберегти внутрішню свободу творця й людини?
Письменник. Моя доля як митця не складалася безхмарно, але я на неї ніколи не нарікав. Ніколи не шукав слави для себе, але шукав слави для народу свого й своєї літератури. Зрештою, я й полюбив свій народ через те, що він був упосліджений, гнаний, битий і обкрадений. Кожен із нас гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм.
Журналіст. Мені здається, що будь-який митець у душі – еллін. Він прагне оплесків і слави. Чи кожен митець потребує оплесків і слави?
Письменник. Є два типи митців: такий, як оце Ви сказали (еллін), і такий, який творчістю хоче пізнати людину і світ (як сковорода, наприклад, який оплесків і слави уникав). А я вважаю себе сковородинцем, не знаю, чи це мені вдалося. Колись І. Франкові подарували лаврового вінка. Знаєте, що він із ним учинив? Повісив на кухні, і його жінка відривала з нього листочки для борщу. Висновки робіть самі.
У творчості В. Шевчука умовно можна виділити 3 основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці («Козацька держава», «Муза роксоланська. Українська література ХVІ-ХVІІІ століття. Ренесанс і Бароко», «Доля. Книга про Тараса Шевченка»).
Перед нами – видання творів Валерія Шевчука, що промовляють до нас «Голосом трави». Пізніше цей голос повідав про «Дім на горі». Творчість В. Шевчука приходить до читача то «Барвами осіннього саду», то «Маленьким вечірнім інтермеццо», то «Птахами з невидимого острова». Філософію української душі митець розкриває «Трьома листками за вікном». Книга «На полі смиренному» загострює увагу на важливих питаннях: чи можемо ми до кінця збагнути цей світ; чи можемо ми в цьому світі щось збудувати; що є вічного й постійного в цьому світі… і що лишиться від нас навіки. Творчість Валерія Шевчука – це чистий Дім добра й світла, збудований високо на горі за законами гармонії. Туди потрапити нелегко, бо, за висловом В. Шевчука, «світ, засіяний світлом, повний гармонії, але сплетений у надзвичайно складний вузол».
ІV. Підсумок уроку
Валерій Шевчук – один із українських письменників, чий сміливий творчий старт відбувся в 60-х pp. XX ст., а змужніння випало на роки застійні, роки панування в літературі «соціалістичного реалізму». Сталося так тому, що він вчасно зрозумів, як за тих абсурдних суспільних умов зберегти внутрішню свободу, а отже, і своє істинне обличчя, як витворити власний «сад нетанучих скульптур» (JI. Костенко), аби квітнув він для поколінь прийдешніх. У той час, коли інші стрімголов кинулися служити правлячій владі, В. Шевчук лишався рабом літератури. Роками він «писав у стіл», без найменшої надії на опублікування своїх творів, однак це його не пригнічувало, а навпаки, додавало внутрішньої гордості, що світ так само не впіймав його, як колись і мудрого вчителя Григорія Сковороду.
2. Оцінювання з мотивацією
V. Домашнє завдання
Опрацювати статтю у підручнику про творчість В. Шевчука. Прочитати роман «Дім на горі», повторити з теорії літератури відомості про поняття «балада», «роман» (для всіх);
скласти портфоліо письменника (творчий рівень).
Урок 2
Тема уроку: Філософсько-міфологічна основа роману-балади «Дім на горі» В. Шевчука (повість-преамбула та збірка новел «Голос трави»). Особливості композиції. Використання традицій європейської балади (сюжет кохання жінки й демонічної сили, трагізм).
Очікувані результати:
Предметні компетентності: знання змісту роману-балади «Дім на горі»; аналіз особливостей композиції, рис бароко у творі; розрізнення різновидів епічної великої прози.
Ключові компетентності: розвиток абстрактного мислення; поповнення власного словникового запасу; зіставлення специфіки розкриття певної теми (образу) в різних видах мистецтва; віднаходження необхідної інформації у підручнику й інших друкованих і електронних джерелах, критичне її осмислення; виокремлення головного та другорядного; аналіз, систематизація й узагальнення її у формі таблиці, схеми тощо; визначення меж власного знання і незнання, нового знання й уже відомого; проведення аналогії із сучасним життям.
Емоційно-ціннісне ставлення: усвідомлення та пояснення особливостей «химерності» оповідної манери; визначення значення твору для української літератури.
Тип уроку: урок-літературознавче дослідження.
Обладнання: текст роману В. Шевчука «Дім на горі», опорна схема «Валерій Шевчук», таблиця «Жанрова своєрідність роману «Дім на горі», сигнальні картки.
План уроку
I. Актуалізація опорних знань учнів.
1. Робота з опорною схемою.
2. Словничок теоретико-літературних понять.
ІІ. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності.
1. Коментар учителя.
2. Робота в зошитах.
ІІІ. Літературознавче дослідження.
1. Слово вчителя з використанням сигнальних карток.
2. Проблемна бесіда.
3. Робота з сигнальними картками.
4. Складання таблиці «Жанрова своєрідність роману».
5. Коментар учителя.
6. Евристична бесіда.
7. Робота в зошитах за сигнальними картками.
ІV. Підсумок уроку.
V. Домашнє завдання.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів
1. Робота з опорною схемою
З метою кращого і глибшого розуміння тих мотивів, якими керується автор і в житті, і в письменницькій діяльності, пригадаємо біографічні відомості про В. Шевчука. Бо через авторське бачення ми розуміємо ідейно-тематичний зміст твору, сприймаємо його героїв. Своєрідною допомогою у виділенні ключового вам стане опорна схема-конспект, яка є на дошці.
2. Словничок теоретико-літературних понять
II. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності
Ми продовжимо роботу над творчою спадщиною Валерія Шевчука, зокрема проаналізуємо жанрові особливості роману-балади «Дім на горі» та визначимо специфіку композиції цього твору. З’ясуємо, з якою метою автор вдається до використання традицій європейської балади та чому так оригінально подає композицію твору.
2. Робота в зошитах
Запишіть дату, тему уроку: «Філософсько-міфологічна основа роману-балади «Дім на горі» В. Шевчука (повість-преамбула та збірка новел «Голос трави»). Особливості композиції. Використання традицій європейської балади (сюжет кохання жінки й демонічної сили, трагізм)».
III. Літературознавче дослідження
Розвиток сучасної української прози характеризується використанням умовних форм відображення дійсності. Саме це спричинило звернення письменників до «химерної» прози. Уже не раз робилися спроби визначити домінантні атрибути цього різновиду прози. Дослідники вважали характерною для неї творчу орієнтацію письменників на фольклорні традиції, трансформацію в нових художніх формах народних легенд і казок. Саме тому в «химерних» творах знаходимо фантастичні елементи, які майстри вдало поєднують із реальністю. Валерій Шевчук у творі «Дім на горі» поєднав жанрові ознаки роману й балади, визначивши його жанр як «роман-балада». Саме цей твір, на думку багатьох дослідників, вважається показовим для цілої творчості Валерія Шевчука, «апогеєм мітологічної прози» письменника.
2. Проблемна бесіда
4. Складання таблиці «Жанрова своєрідність роману»
«Дім на горі» - апогей «мітологічної прози» В. Шевчука |
|
|
|
роман-балада |
|
ОЗНАКИ РОМАНУ |
ОЗНАКИ БАЛАДИ |
|
|
|
|
Структура |
|
Повість-преамбула «Дім на горі» |
Цикл новел-притч «Голос трави» |
Композиція |
|
Дійсність + фольклор |
Минуле (занурені в сиву давнину історії) |
5. Коментар учителя
Своєрідність побудови твору проявляється ще й у тому, що в романі переплетені два сюжетні стрижні: дім, з якого герой іде у світ і до якого повертається, а також дорога, яка постійно його вабить. Йдучи цією дорогою, людина все одно приходить додому. Піднімаючись до будинку, що височіє на горі, недавній фронтовик, директор школи Володимир, навіть не підозрює, що у тому домі він знайде спокій і душевну гармонію. Хлопець, син Галини Іванівни, повертається додому через сімнадцять років, що нагадує біблійний сюжет про блудного сина. Цей дім є надійною основою, фортецею, де зберігається духовність. Із мотивом дороги пов’язана й різниця між втіленнями жіночого та чоловічого начала. Жіноча доля – чекати й терпіти, чоловіча – шукати свою дорогу та повертатися.
6. Евристична бесіда
7. Робота в зошитах за сигнальними картками
ІV. Підведення підсумків уроку.
1. Формулювання висновків.
Видатний митець сучасності філософськи осмислив людину і її участь у боротьбі добра зі злом, любов і щастя, що становить гармонію й відповідність. Герой Шевчука любить земне й звичайне, а водночас спрагло тягнеться до чогось небесного, вічного.
2. Оцінювання з мотивацією
V. Домашнє завдання
Повторити відомості про літературу бароко, поняття про притчу, притче вість, символічність.
Дібрати цитати для характеристики образів роману; простежити барокове поєднання високого (духовного) і низького (буденного в романі) (для всіх).
Скласти логічні схеми, таблиці до роману-балади «Дім на горі» В. Шевчука (творчий рівень).
Урок 3
Тема уроку: «Дім на горі» - роман-балада про любов. Ідея формування особистості через психо-iнтуїтивне пiзнання її долi, за умови, що вона творилася не лише за логікою національної доцільності, а й слідує передусім за почуттями
Очікувані результати:
Предметні компетентності: знання змісту роману-балади «Дім на горі»; аналіз особливостей сюжету та фабули, рис бароко у творі.
Ключові компетентності: розвиток абстрактного мислення; поповнення власного словникового запасу; зіставлення специфіки розкриття певної теми (образу) в різних видах мистецтва; віднаходження необхідної інформації у підручнику й інших друкованих і електронних джерелах, критичне її осмислення; виокремлення головного та другорядного; аналіз, систематизація й узагальнення її у формі таблиці, схеми тощо; визначення меж власного знання і незнання, нового знання й уже відомого; проведення аналогії із сучасним життям.
Емоційно-ціннісне ставлення: (усвідомлення та пояснення притчевості й символічності роману; визначення значення твору для української літератури).
Тип уроку: психологічне дослідження.
Обладнання: текст роману В. Шевчука «Дім на горі», опорна схема «Творчий метод Валерія Шевчука», таблиця «Символи в романі «Дім на горі» В. Шевчука», таблиця «Реальні й алегорично-символічні образи роману «Дім на горі», сигнальні картки, ілюстрації образів-персонажів твору.
План уроку
I. Актуалізація опорних знань учнів.
1. Бесіда-літературна довідка.
2. Робота з сигнальними картками.
ІІ. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності.
1. Коментар учителя.
2. Робота в зошитах.
ІІІ. Літературознавче дослідження (характеристика образів).
1. Слово вчителя з елементами бесіди.
2. Постановка проблемного завдання.
3. Дослідницький практикум.
4. Робота в зошитах за сигнальними картками.
5. Коментар учителя.
6. Творча робота «Пошукове читання».
7. Робота дослідницьких груп.
8. Заповнення опорної таблиці «Символіка роману-балади «Дім на горі» В. Шевчука».
ІV. Підсумок уроку.
1. Робота з логічною схемою «Творчий метод В. Шевчука».
2. Розв’язання проблемного завдання.
V. Домашнє завдання.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів.
1. Бесіда-літературна довідка
Для В. Шевчука таким незбагненним є душа людини в різних її вимірах, різних іпостасях. Події зовнішнього світу, який оточує людину, то лише необхідне тло, на якому художньо досліджується внутрішній духовний світ його героїв.
В індивідуальному стилі В. Шевчука переважають усе-таки риси необароко, певного культурного світогляду, що є продовженням традиції українського бароко в нових умовах. Письменник трансформував теми, мотиви, ідеї бароко в сучасному вираженні довколишнього світу, людини в цьому світі, а також внутрішнього світу людини. Його герой, як і людина бароко, часто загадковий, дивакуватий, ніби не від світу цього. Його оточує суперечливий світ, незрозумілий і несприйнятливий. Він має тіло й душу, переживаючи при цьому роздвоєність, його переслідує внутрішній драматизм, який очищує душу, підносить її над буденністю.
2. Робота з сигнальними картками
ІІ. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності.
1. Коментар учителя
Сьогодні на уроці ми продовжимо роботу над аналізом сюжету роману-балади «Дім на горі» В. Шевчука, спробуємо визначити барокові притчові мотиви й символи, а також окреслити жіноче й чоловіче начало в творі.
2. Робота в зошитах
Відкрийте зошити й запишіть дату й тему уроку: «Роман-балада «Дім на горі». Жіноче й чоловіче начало у творі. Глибокий психологізм у розкритті внутрішнього світу героїв. Демонологічні мотиви й символи роману. Майстерність у використанні біблійних образів і народних легенд. Особливості стилю В. Шевчука».
ІІІ. Психологічне дослідження (характеристика образів).
1. Слово вчителя з елементами бесіди
Сюжетна канва роману «Дім на горі» є динамічною, напруженою, захоплюючою, бо в кожній із 13 новел другої частини роману діють загадкові демонічні сили (домовики, відьми, чорти, перелесники, злі духи). Вони є невід’ємною часткою того світу, який оточує людину, спонукає її до протистояння, боротьби.
Три оповідання – три сюжетні лінії
1 |
2 |
3 |
Про Галю та інших жителів дому |
Про Миколу та Олександру Ващуків, батьків Неоніли |
Про Івана Шевчука та його жінку Марію |
2. Постановка проблемного завдання
- Доведіть, що дім на горі - це фортеця духовності, душі та прекрасного.
3. Дослідницький практикум
4. Робота в зошитах за сигнальними картками
5. Коментар учителя
Досліджуючи розуміння автором жіночої та чоловічої психології, можемо зробити висновок, що В. Шевчук дуже тонко розуміє психологію жінки. У творі жіночі образи відтворено настільки реалістично, що кожен із них є влучним відтворенням певного жіночого типу. З однаковою майстерністю автору вдалося відтворити і психологічні шукання юної дівчини і віковічний досвід та мудрість старої бабусі.
У Шевчука жінка – охоронниця вічних цінностей, захисниця домашнього вогнища. Вона – володарка мудрості, спадкоємиця глибинних традицій, яка генетично закодована бути богинею і водночас берегинею. Це – образ-символ вірної дружини, бездоганної матері, гарного педагога.
Чоловічі ж образи є більш лаконічніші, збірні. Так збірним образом є образ джигуна – втілення егоїстичності та чоловічої непокори. Образ Володимира уособлює м’який чоловічий характер, це приклад справжнього, працьовитого, надійного, мужнього чоловіка.
Усне малювання (бажано пофантазувати і підтвердити свої думки рядками з твору, якими ви уявляєте собі Хлопця, козопаса Івана, Галину, Оксану, стару бабу, Дівчину та демонологічних істот)
МОЖЛИВО ТАКИМИ?
«Дім на горі як символ захищеності
нашої духовності…»
7. Робота дослідницьких груп
1 група – «Барокові притчові мотиви та символи у творі».
Учні знаходять притчеві символи й мотиви в романі, аргументуючи свої знахідки.
Прогнозований результат. Сюжет твору «учуднений» багатьма засобами. Важливе значення має у ньому символіка, зокрема кольорів (синій, сірий, жовтий, зелений), образів, як реалістичних, так і умовно-фантастичних. Роман побудований з двох частин: повісті-преамбули і циклу «Голос трави» з тринадцяти новел. Цікаво, що новел саме тринадцять: містична тканина твору дає підстави говорити про невипадкову наявність цього магічного числа.
Мотив «парування» демона з людиною є типовим у фольклорі. Сам письменник продовжує цю тему в другій частині, в новелах «Перелесник», «Панна сотниківна», «Відьма», змінюючи лише зовнішній вигляд потойбічного спокусника.
Містичним є також лейтмотив синьої дороги в першій частині твору. І символіка синього кольору, і мотив дороги запозичені з фольклору. В.Шевчук зливає ці два поняття в цілісний образ, що синтезує вищі емоції й раціоналізм, рух у безмежність, спроби самопошуку. Мотив синьої дороги певною мірою перегукується з пошуком синього птаха в бельгійського драматурга М. Метерлінка.
Більшість сюжетів циклу «Голос трави» запозичені з фольклорно-фантастичних і міфологічних оповідей. Вражає подібність деяких новел до Лесиної «Лісової пісні», теж створеної на фольклорному ґрунті.
Мотив самотності водночас є прокляттям та благом. Відчуття самотності переживають усі герої твору, в різний час і за різних обставин вона відіграє свою роль.
Мотив блудного сина, заснований на біблійній притчі, передає горе вигнання з рідного дому-фортеці, своєрідну втечу від світу, від себе і радість повернення – знаходження себе, пізнання законів природи і світу. Символ дому в поєднанні з цим мотивом означає своєрідне благо, фортецю, міцну основу, а дорога, яка веде з цього дому, – прокляття.
2 група – «Притчевість образів роману»
Притчевість – це така якість художнього твору, що виявляє завуальоване, приховане в тексті, його вихід на морально-етичну та філософську проблематику на високому рівні узагальнень. Притча ілюструє важливу ідею, торкаючись проблем моралі, загальнолюдських законів.
Учні коментують повчальне значення образів роману, поданих у таблиці, доводячи цитатами з твору.
Реальні та алегорично-символічні образи роману «Дім на горі»
Реальні образи |
Алегорично-символічні |
Значення |
Володимир |
дім на горі |
фортеця, храм душі |
Галина Іванівна |
«сірий птах» |
диявольська сила,звабник |
Іван Шевчук-козопас |
дорога |
життєвий шлях, шлях до серця |
Оксана, його дружина |
Хлопець |
чоловіче першоджерело |
Олександра Опанасівна,її діти |
Дівчина |
жіноче першоджерело |
Хлопець, син Галі |
|
|
8. Заповнення опорної таблиці «Символіка роману-балади «Дім на горі» В. Шевчука»
Учні колективно з’ясовують значення образів-символів твору, результати заносять у таблицю.
СИМВОЛ |
ЗНАЧЕННЯ, ТЛУМАЧЕННЯ |
Дім на горі |
Збереження роду, сімейних традицій, фортеця духовності, душі. |
Підніжжя гори |
Поле боротьби добра і зла, світла і темряви, високого(духовного) і низького (буденного). |
Сірий птах |
Приземлене кохання, позбавлене романтичного начала, яке ставить за мету тільки фізичний зв’язок. |
Синя дорога |
|
Прозора перламутрова світла куля |
Час, вічна довершеність і щастя в комплексі. |
Великий і сумний чорногуз, що наснився Галі |
Народження дитини, але сумний, бо дитину доведеться виховувати жінці самій. |
Гора з пишним палацом на вершині, що наснилася Володимиру |
Доля людини, яка прагне знайти свій палац – щастя і затишок. |
Захід сонця |
Символ безсмертя. |
ІV. Підсумок уроку.
1. Робота з логічною схемою «Творчий метод В. Шевчука»
ТВОРЧІСТЬ
Історична проза;
твори про сучасність
Жанрові різновиди: Індивідуальний стиль:
- умовність місця та часу;
- прототипність героїв;
- увага до духовного світу
людини;
- підтекст, притчевість.
2. Розв’язання проблемного завдання
V. Домашнє завдання.
Повторити теоретичний матеріал з теми «Життєвий і творчий шлях В. Шевчука». Проаналізувати значення кольорів у романі «Дім на горі» (для всіх).
Написати власну змінену, доповнену, перероблену версію твору (творчий рівень).
Література: