Поурочний план з всесвітньої історії для 9 класу на тему: "Якобінська диктатура".

Поурочний план

Всесвітня історія 9 клас.

Тема: Якобінська диктатура.

Мета: а) навчальна – розказати про те, що політика жирондистів зазнала краху;

             б) виховна – пояснити про те, яким чином була становлена якобінська диктатура;

             в) практична – праця з історичними джерелами.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: карти, атлас і підручник з всесвітньої історії.

Хід уроку: а) опитування історичного матеріалу;

                   б) опитування історичних дат і термінології.

1. До коаліції Австрії та Пруссії у боротьбі проти революційної Франції приєдналися Велика Британія та Іспанія.

2. З вини жирондистів французькі революційні війська не мали обмундирування й продовольства.

3. На військових поставках наживалися спекулянти.

4. Навесні 1793 року австрійські війська завдали поразки французькій армії.

5. Для Франції виникла загроза наступу інтервентів.

6. У країні було тяжке продовольче становище, дорожнеча, спекуляція, інфляція, безробіття, що викликало невдоволення широких народних мас і численні заворушення в багатьох районах Франції.

7. Міські й сільські багатії скуповували землі церкви й тих, хто втік за кордон.

8. Не було скасовано феодальні повинності.

9. У західних районах Франції розпочалися контрреволюційні повстання, організовані дворянами і вищим духовенством.

10. У Конвенті загострилася боротьба між жирондистами і якобінцями.

11. Жирондисти створили особливу “Комісію дванадцяти”, щоб розправитися з міським самоуправлінням Парижа.

Це викликало обурення жителів міста.

Усе це спричинило виступи народних мас, які почалися 31 травня 1793 р. за сигналом із собору Паризької Богоматері.

Революційні загони Національної гвардії та народ заполонили вулиці.

Уранці 2 червня 1793 р. озброєні загони пішли на Конвент і оточили його.

163 гармати Національної гвардії, якою командував якобінець Анріо, було націлено на будинок Конвенту. Під грізними жерлами жирондистів вивели з Конвенту, а 23 їхніх керівників заарештували.

До влади доступилися якобінці, які встановили свою необмежену владу за допомогою сили - диктатуру.

24 червня 1793 р. Конвент прийняв нову конституцію, яка:

• базувалася на Декларації прав людини і громадянина;

• проголосила верховенство народу і рівність людей у правах;

• зробила Францію республікою;

• вводила загальне виборче право для чоловіків, які досягли 21-річного віку, незалежно від майнового стану;

• проголосила принцип централізації влади;

• задекларувала право народу на освіту, працю і суспільну допомогу;

• сповістила про затвердження важливих законів через референдум;

• гарантувала право власності;

• засуджувала завойовницькі війни.

Висновки

1. Якобінська конституція була передовішою, ніж поміркована конституція 1791 року.

2. За умов інтервенції і громадянської війни Конституція 1793 р. не набула чинності, а натомість запроваджено режим революційної диктатури.

Органи влади за якобінської диктатури

 

Органи влади за якобінської диктатури

Якобінський терор

Терор - політика залякування, насильства, розправа з політичними противниками аж до фізичного знищення їх.

У провінціях терор спирався на військову силу. Створив атмосферу шпигунства і всіляких підозр.

Терор не обмежувався знищенням активних противників революції. Він мав створити таку атмосферу страху, щоб ні в кого не виникало навіть думки про опір.

1. Уся влада зосередилася в руках Комітету громадського порятунку, який разом із революційним трибуналом був каральним органом якобінської диктатури.

2. 27 липня 1793 р. було ухвалено Закон про смертну кару за спекуляцію товарами першої необхідності.

3.17 вересня 1793 р. прийнято Закон про підозрілих, який вимагав арешту всіх підозрілих у ставленні до революції і тих, хто не погоджувався з політикою якобінської диктатури.

Закон вимагав од громадян Франції виказувати підозрілих. Усіх підозрілих віддавали під суд революційного трибуналу.

4. Рішення про арешт виносили місцеві революційні комітети.

5. Проводилися численні арешти й страти, часто невинних людей.

В історичній літературі подано відомості про арешти в період якобінської диктатури: арештованих — від 70 тис. до 500 тис. осіб.

За деякими підрахунками було страчено 16,5 тис. осіб. Серед них чимало дворян, священиків. Утім близько 6 тис. страчених робітники, ремісники, слуги.

6. На міських площах було збудовано гільйотини, за допомогою яких відрубували голови.

Вирок про смертну кару виконували негайно — того самого дня.

Гільйотини — машини для страт. Назва походить від прізвища доктора Гільйотена (1738 — 1814), який спонукав Національні збори Франції схвалити застосування машини для страт, що її винайшов його колега Антуан Луї. Пропозицію було схвалено у квітні 1792 р. (з книги Н. Дейвіса “Європа”).

7. 16 жовтня 1793 року за ухвалою революційного трибуналу було страчено королеву Марію — Антуанетту.

8. Страчено лідерів жирондистів, яких звинуватили у злочинах проти революції.

9. У березні 1794 р. страчено лідерів крайніх якобінців Шометта й Ебера.

10. 5 квітня 1794 р. було страчено Дантона і його соратників.

11. Вчинено розправу з “шаленими”.

12. Посилилися переслідування робітників за участь у страйках і за організацію союзів.

13. Армійські загони проводили обшуки і захоплювали запаси продовольства у селян.

14. Силоміць закривали церкви.

До кінця якобінської диктатури у Франції залишилося

не більше ніж 150 діючих церков.

“Шалені” (“скажені”)

“Шалені” — прихильники крайніх заходів проти багатіїв. Виражали інтереси бідноти міст і найбіднішого селянства.

1. Виступали проти скупників, спекулянтів і багатіїв.

2. Вимагали покращення становища народних мас.

3. Закликали до конфіскації і поділу майна нових багатіїв, що було награбовано в період революції.

4. Пропонували, щоб землю була оголошено національною власністю зі здаванням земельних ділянок в оренду кожному, хто бажає.

5. Вимагали створення особливих загонів для очищення армії. Очолив цей рух бідний священик Жак Ру.

Жак Ру і його друзі різко критикували якобінську конституцію за те, що:

• не гарантувала прав і не захищала інтереси робітників, ремісників і селян;

• проголосила необмежену владу приватної власності.

У період терору Жака Ру та інших учасників цього руху було заарештовано.

Жак Ру заподіяв собі смерть напередодні суду, а його прихильників стратили.

Максиміліан Робесп’єр (1758-1794)

Один із керівників якобінців, діяч французької революції.

Походив з небагатої буржуазної сім’ї, здобув блискучу освіту. Адвокат. До виборів у Генеральні штати жив на півночі Франції.

Захоплювався творами французьких просвітників, а надто Руссо. Прекрасний оратор, який своїми палкими промовами захоплював багатьох.

Суворий, непідкупний, лідер якобінців. У 1793 р. фактично очолив революційний уряд.

Заради революції страчував сотні людей, часом невинних, чим послабив соціальну базу якобінської диктатури. Трагедія Робесп’єра в тому, що він залишився “якобінцем без народу”.

Робесп’єр, який чинив насильство, сам став жертвою насильства. Був страчений термідоріанцями.

Жорж Жак Дантон (1759-1794)

Видатний діяч Французької революції і один з вождів якобінців.

Син прокурора, Дантон також здобув юридичну освіту. Дотримувався передових поглядів, мав блискучий талант оратора.

Брав участь в організації та підготовці повстання 10 серпня 1792 p., яке скинуло монархію. У серпні 4 - вересні 1792 р. організовував оборону Франції від інтервентів, проявивши значні організаторські здібності, невичерпну енергію і відданість справі, за яку боровся.

13 квітня 1793 р. був обраний до Комітету громадського порятунку, де головував до липня того самого року. Він виступав проти крайніх заходів Робесп’єра і вимагав припинити терор усередині країни.

Був прихильником повної свободи господарської діяльності, виступав проти обмежень прав власності.

Засуджений Революційним трибуналом і у квітні 1794 р. страчений.

Загинули і його прихильники.

Жан Поль Марат (1743-1793)

У період Французької революції був одним із вождів якобінців. .

Лікар за фахом, самовідданий, сміливий, непримиренний до ворогів.

З вересня 1789 р. видавав газету “Друг народу”.

Разом із Робесп’єром керував підготовкою повстання 31 травня — 2 червня 1793 p., під час якого було повалено владу жирондистів. Його називали “трибуном революції”.

Багато працював, у народі користувався популярністю. Був убитий переконаною монархісткою Шарлотою Корде.

Похований у Пантеоні (церкві в Парижі, яку під час революції зробили усипальницею великих людей Франції).

Термідоріанці після приходу до влади (27 липня 1784 р.) викинули тіло Марата з Пантеону на смітник.

Соціальні та економічні перетворення

1. Дозволено продаж земель емігрантів невеликими ділянками і на виплат (декрет від 3 червня 1793 p.).

2. Селянам повернули частину громадських земель, що їх захопили сеньйори перед революцією (декрет від 10 червня 1793 p.). їх було розділено на рівні частини між усіма родинами громад.

3. Ліквідовано всі феодальні платежі і повинності (декрет від 17 липня 1793 p.).

4. Селяни стали вільними власниками своїх наділів (раніше були залежними їх держальниками).

5. Було ухвалено закон про смертну кару за спекуляцію.

6. Запроваджено максимум цін на предмети першої необхідності.

7. Було конфісковано частину володінь сеньйорів — тих, хто брав участь у контрреволюційних заколотах, і емігрантів.

8. Більшість конфіскованих земель скупила міська і сільська буржуазія.

9. Було ухвалено закон про те, що для збирання врожаю на селі на ланах поміщиків і сільської буржуазії можна використовувати працю сільської бідноти.

10. Введено максимум заробітної плати найманим робітникам.

11. У 1793 р. Конвент видав декрет “Про свободу культів”. Конвент закрив церкви і запровадив громадянські обряди.

У школах припинили вивчати релігію.

12. Запроваджено новий революційний календар.

За початок літочислення прийняли день проголошення у Франції республіки (22 вересня 1792 p.).

Назви місяців були пов’язані зі змінами в природі або з сільськогосподарськими роботами.

Весняні місяці: Літні місяці:

жерміналь — місяць сівби, месідор — місяць жнив,

флореаль — квітучий місяць, термідор — жаркий місяць,

преріаль — місяць трав. флюктідор — плодовий місяць.

Осінні місяці: Зимові місяці:

вандем’єр — місяць збору нівоз — місяць снігу,

винограду, плювіоз — місяць дощів,

брюмер — місяць туманів, вантоз — місяць вітру.

фрімер — морозний місяць.

Недільні дні та католицькі свята було скасовано — натомість запроваджено революційні свята.

Революційний календар пізніше було відмінено Наполеоном.

Декрет - постанова верховної влади з якогось питання, що має силу закону.

Висновки

1. Повного знищення феодальних пережитків у французькому селі революція кінця XVIII ст. не домоглася.

2. У Франції залишилося багато безземельних і малоземельних селян, які були змушені орендувати землю у великих землевласників.

Створення революційної армії

1. Масову революційну армію створено не з добровольців, а на основі загальної військової повинності.

2. Чисельність армії було доведено до 800 тис. осіб.

3. Для загального керівництва військами було створено воєнне бюро Комітету громадського порятунку. Його очолив Лазар Карно.

4. Армію очистили від зрадників революції.

5. Нова армія почала використовувати нову тактику: замість лінійного строю, який використовувався у феодальних арміях, вводили тактику розсипного бою.

6. У країні було налагоджено виробництво пороху, селітри, зброї.

7. Створювалися майстерні та заводи з виготовлення зброї.

8. Було значно вдосконалено гармати, і французька артилерія стала однією з найкращих у світі.

9. Зовнішній вигляд солдатів революційної армії був таким: синій мундир, висока синя шапка з червоною стрічкою і триколірною кокардою.

10. Здібних солдатів і молодших командирів швидко висували на офіцерські та генеральські посади.

11. В армії комісари Конвенту проводили політичну агітацію. Воєнна тактика — це способи дії військ у бою.

Тактика залежить від:

• кількості і якості військ (солдатів і командирів);

• наявності і стану військової техніки.

Успіхи революційної армії

Вересень 1793 р. Настав злам у війні. Інтервентів було зупинено.

Жовтень 1793 р. Революційні війська перейшли в наступ проти Пруссії, Австрії, Голландії, Великої Британії.

Січень 1794 р. Територію Франції було звільнено від інтервентів, а військові дії перенесено на територію ворога. Червень 1794 р. У Бельгії біля селища Флерюс війська революційної Франції розгромили значні сили австрійської армії. Коаліція зазнала поразки.

Повалення якобінської диктатури

Проти якобінської диктатури виступили основні сили буржуазії, які вимагали відмінити “максимум” і припинити революційний терор, а тому у липні 1794 р. організували змову всередині Конвенту.

9-те термідора (27 липня) 1794 р. Робесп’єр прибув у Конвент і намагався кілька разів виступити, але йому не дозволили нічого сказати і заарештували. На захист Робесп’єра виступили комуна Парижу і Якобінський клуб. Його було звільнено і доставлено в приміщення комуни. Конвент оголосив Робесп’єра і його прихильників поза законом. Війська Конвенту захопили будинок комуни і знову заарештували Робесп’єра. Наступного дня (10-те термідора) Робесп’єра та спільників (22 якобінців) було страчено, а протягом двох подальших днів було страчено 83 особи — переважно членів ради комуни.

Якобінську диктатуру було повалено. До влади доступилася велика термідоріанська буржуазія, підтримана заможним селянством.

Причини ослаблення та краху якобінської диктатури

1. Велика буржуазія, яка збагачувалася на військових замовленнях і спекуляції, в умовах перемог на фронтах, що усунули загрозу феодальної реставрації, не бажала більше терпіти якобінську диктатуру.

2. Суперечлива політика якобінців відвернула від них бідні верстви населення.

3. Послабились зв’язки якобінців з народними масами міста й села, і вони втратили їхню підтримку.

4. Економічна політика якобінської диктатури не сприяла встановленню рівності й справедливості.

5. Виникли протиріччя поміж якобінців, які поділилися на три частини.

Робесп’єристи — прихильники Робесп’єра, які виступали за свободу власності, вважали терор необхідним у революційній боротьбі, виражали інтереси середньої і дрібної революційно на- лаштованої буржуазії.

Крайні якобінці (Шометт, Ббер) - вимагали посилити терор проти буржуазії, провести очищення Конвенту, закликали до повстання і виражали інтереси бідноти.

Помірковані якобінці (Дантон, Демулен) — виступали за необмежену свободу торгівлі, проти „максимуму”, вимагали припинити терор і миру з Великою Британією. Виражали інтереси великої та середньої буржуазії, що швидко збагачувалася.

Як крайніх якобінців, так і поміркованих за наказом Робесп’єра було заарештовано і страчено.

1. Після розправи з дантоністами якобінці втратили підтримку частини середньої та дрібної буржуазії.

2. Відмова від демократичних принципів в управлінні державою.

3. Масові репресії проти опозиції.

4. Масові репресії проти різних верств населення.

5. Неспроможність вирішити першочергові питання внутрішнього життя.

6. Декрет Конвенту про свободу культів (1793 р.) і політика “дехристиянізації” супроводжувалися закриттям католицьких церков, що викликало незадоволення значної частини селян і міщан, інших верств населення.

Закріплення вивченого матеріалу.

Завдання додому: опрацювати відповідний параграф підручника.