«Повість Таїра Халілова «До останнього подиху» – історія життя, боротьби та любові героя твору, віддзеркалення в ній трагічної долі кримськотатарського народу. Тема депортації крим

Тема   Повість Таїра Халілова «До останнього подиху» – історія життя, боротьби та любові героя твору, віддзеркалення в ній трагічної долі кримськотатарського народу. Тема депортації кримських татар та свавілля влади

Мета: здійснити проблемно-тематичний аналіз повісті Таїра Халілова «До останнього подиху»; допомогти учням осмислити ідейно-художні особливості твору та його історичну основу; розвивати навички роботи з текстом, уміння висловлювати своє ставлення до поставлених проблем; виховувати прагнення до добра і гуманізму; почуття любові до Батькіщини та толерантність.

Обладнання: портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до твору.

Тип уроку: урок формування знань і вмінь.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя

  Після Другої світової війни для кримських татар почався найгірший період в їхній історії. 11 травня 1944 року Державний Комітет Оборони видав постанову “Про кримських татар” із грифом “Цілком таємно” за підписом

Й. Сталіна, яка вирішила долю всього народу . На НКВС покладалося вивезти всіх татар із Криму до Узбекистану й розселити їх там як спецпереселенців. Постанова була виконана до 1 червня 1944 року.

Трагічні події, пов’язані з тотальною депортацією кримськотатарського народу у травні 1944 року і наступними десятиріччями насильницького утримання в місцях вигнання,  відображені у повісті Таїра Халілова «До останнього подиху»

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

-         Як пов’язана доля Т. Халілова з трагічною історією депортації кримських татар?

ІV. Формування вмінь і навичок

1. Слово вчителя.

Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини й народу відображені  у повісті «До останнього подиху» у трагічній історії життя кримського татрина, вчителя за професією і покликанням Бекира. Розповіддю про цього героя Таїр Халілов порушив проблеми не тільки конкретного історичного часу. Доля Бекира-- це страдницька доля всього кримськотатарського народу.

2. Еврістична бесіда за змістом твору

- Яку життєву ситуацію описує автор на початку твору?

(На початку твору ми зустрічаємо самотнього паралізованого старого чоловіка Бекира , який доведений до відчаю своєю немічністю. Він повільно, наче равлик, повзе до дверей, аби впустити того, хто йому дзвонить і хто закриє очі, коли він помре. Він надіється, що це приїхв його єдиний син. Протягом усього часу, коли він повільно пробирається до дверей, він пригадує все своє життя)

-         Що ми дізнаємось про минуле Бекира?

(Він  пройшов тернисті шляхи Другої світової війни, здобув нагороди за мужність і доблесть, та , повернувшись додому, не застав нікого з рідних і близьких йому людей, тому що всі вони були примусово виселені із рідних домівок до Середньої Азії. «Він ішов кам ’янистою дорогою до села і не впізнавав його. Перед ним розбігалися здичавілі собаки й коти. Він підійшов до свого будинку, але покинута домівка мовчала, як могила.

Він обійшов будинок і обережно притиснувся лобом до холодного брудного і каламутного скла: він побачив тільки вичахле домашнє вогнище, ні батька, ні матері, ні сестер…»

-         Які випробовквання чекали на головного героя на чужині?

(  Пошуки рідних і коханої  приводять героя до Середньої Азії, та доля знову посилає йому чергове випробовування: за сміливі промови проти сталінського режиму його засуджують на двадцять п’ять років каторжної роботи в Колимі.

Дострокове повернення з каторги в зв‘язку зі смертю Сталіна не принесло бажаного полегшення становища головного героя, адже тавро «ворог народу» ще довго отруювало йому життя)

3. Визначення особливостей композиції твору

Слово вчителя.

В повісті спостерігається  переплетення двох часових планів: сучасність і минуле. Старий і паралізований Бекир , самотній і нікому непотрібний, на порозі смерті пригадує все своє життя. Його спогади і утворюють  ланцюжок трагічних подій в долі кримських татар.

4. Робота в групах.

Завдання для груп: дослітиди текст твору і знайти в ньому елементи автобіографічності.

Презентація роботи груп.

І група. Спогади Бекира про депортацію є відображенням власного життєвого досвіду автора: . « Коли ми вийшли, то я побачив, що всіх селян під дулами автоматів зганяють в одну кучу. Чому вони тут, а не на фронті? Ще ж ішла війна! Хтось вигукнув, що нас усіх розстріляють. Що тут почалося! Плач, крик, лайка…Серед нас були тільки старі, жінки і діти. Спросоння я не міг дотелемпати, що робиться. Солдати начебто свої, із зірками на кашкетах, говорять російською мовою…

  Зібрали усіх біля сільради. Втікати нема куди. Та куди втечеш? Все село оточили з кулеметами.  До вечора тримали просто неба, а на ніч зачинили всіх у хліві…

  Село спорожніло, наче вимерло. Тільки недоєні корови ревуть та собаки гавкають.»

ІІ група. Трагічну подорож на чужину  і поневіряння там автор описав, також спираючись на власні спогади: « Вранці загнали нас на машини і повезли на залізничну станцію. Там битком набили у вагони і повезли: кого на Урал, кого в Середню Азію. Довгі ешелони один за одним, натоптані людьми…Чи варто знати тобі, як разом із конвоєм за нас взялися дизентирія, моровиця, і щодоби на ходу ешелона конвоїри, розгойдавши за руки й ноги, викидали мертвих старих і дітей?»

«Місцеве населення обзивало нас продажними татарами. Пускали чутки, що ми кровожерні, що на потилицях у нас третє око, а на голові—роги. Простий люд вірив цьому і цурався нас. Наче ми могли нашкодити їм. Було дуже погано.»

 І як крик душі автора  звучить запитання старого : «За що вони нас так? Кому це треба? У чому наша провина?»

5. Визначення значення образів-символів у творі.

Слово вчителя.

  Символіка твору підпорядкована  головній темі—розкриття трагедії кримськотатарського народу , спричиненої втратою ними своєї батьківщини.

Всі образи- символи несуть в собі особливе навантаження—максимально зобразити  невимовний біль і тугу за втраченою батьківщиною, без якої життя втрачає сенс. Невипадково, образ смерті постійно супроводжує всі образи-символи.

  Одним із таких образів-символів є образ хлопчика, що вилинає із давньої народної пісні, яку  співає батько тоді ще  маленького головного героя. Це пісня  про те, як проданий у рабство хлопчик помер від розпуки далеко від рідного дому. «Монотонний і хрипкуватий голос батька звучав скорботно і печально. Слухаючи батька, він уявляв себе на місці того бідолашного хлопчика, уявляв себе без батьків, і сльози виступали на його очах. «Бідний, бідний хлопчик, шепотів він.—Хай осліпнуть ті, хто прирік тебе на самотність, тугу й розлуку. Хай задихнуться вони від своїх сліз».  Безперечно, ці гнівні слова автора звернені не тільки до кривдників хлопчика із старовинної пісні. Вони є суворим застереженням тим, хто здійснив жахливі безчинства з усім кримськотатарським народом.

 Промовистим образом –символом є образ змії.

  Якось у дитинстві на очах головного героя повісті сталася страшна жорстокість. На стелі їхньої веранди ластівка зліпила гніздо і вивела ластівенят. Одного разу він вийшов на веранду  і побачив, що до гнізда повільно підкрадалась змія. «Четверо сліпих і голих ластовенят пороззявляли жовті роти і радісно запищали, прийнявши змію за матір, але наступної миті раптом затихли і причаїлися на дні гнізда. Прилетілі мати-ластівка і стала збуджено кричати і літати над своїм гніздом…Ось змія запустила голову в гніздо і на очах у ластівки поковтала один за одним усіх ластовенят.»

Автор проводить паралель між образом змії і російскими окупантами, які депортували кримських татар. «А ми думали: війна закінчується, почнемо добре жити. Люди раділи, із квітами вибігали назустріч своїм танкам.» І як підсумок цієї паралелі автор вигукує гнівні слова:  «Вони вбили вас! Вони проковтнули вас!»

6. Дослідницька робота з текстом.

Завдання. Дослідити, яку роль виконують в тексті описи природи та художні засоби?

(Описи природи в повісті підсилюють внутрішню трагедію головного героя. Події відбуваються на фоні чудових краєвидів Криму, але природа , як і душа Бекира, збурена. Автор добирає ряд метафор та епітетів, які співзвучні його душевному горю: «А ось і чайки, білокрилі прожерливі птиці з тужливим криком, що роз’ятрює душу», «Скільки ця дорога бачила сліз», «Ніч була глупа, безмісячна, беззоряна. Гори огортав морок», «Йому здавалося, що за кожним поротом на них чигає смерть, а в силуеті кожного придорожного куща чи каменя йому ввижався розбійник», «Море штормило. Хвилі народжувалися десь вдалині, у череві моря, а потім росли, надувались, набирали силу і хижо наближались до берега. Велетенські вали накочувались і розбивались ущент об прибережні скелі», «Скинув з себе одяг і бездумно кинувся в обійми розгніваного моря», «Море, як і життя, не прощає легковажності і помилок». Та є в тексті і яскраві картини природи, вони супроводжують спогади головного героя про своє щасливе дитинство в Криму: « Тут йому знайомі кожен камінь, кожен кущ, кожна стежинка. Босоногим шибайголовою сходив їх уздовж і впопрек. Позаду хлюпоче море, над головою голубінь неба і сліпуча жовть сонця.»)

V. Рефлексія.

Визначте провідні теми повісті.

VІ Домашнє завдання

Підготуватись до характеристики образу Бекира.