«Повість Таїра Халілова «До останнього подиху» – історія життя, боротьби та любові героя твору, віддзеркалення в ній трагічної долі кримськотатарського народу. Тема депортації крим

Про матеріал
Конспект уроку із зарубіжної літератури в 11 класі «Повість Таїра Халілова «До останнього подиху» – історія життя, боротьби та любові героя твору, віддзеркалення в ній трагічної долі кримськотатарського народу. Тема депортації кримських татар та свавілля влади»
Перегляд файлу

 

Тема   Повість Таїра Халілова «До останнього подиху» – історія життя, боротьби та любові героя твору, віддзеркалення в ній трагічної долі кримськотатарського народу. Тема депортації кримських татар та свавілля влади

Мета: здійснити проблемно-тематичний аналіз повісті Таїра Халілова «До останнього подиху»; допомогти учням осмислити ідейно-художні особливості твору та його історичну основу; розвивати навички роботи з текстом, уміння висловлювати своє ставлення до поставлених проблем; виховувати прагнення до добра і гуманізму; почуття любові до Батькіщини та толерантність.

Обладнання: портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до твору.

Тип уроку: урок формування знань і вмінь.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя

  Після Другої світової війни для кримських татар почався найгірший період в їхній історії. 11 травня 1944 року Державний Комітет Оборони видав постанову “Про кримських татар” із грифом “Цілком таємно” за підписом

Й. Сталіна, яка вирішила долю всього народу . На НКВС покладалося вивезти всіх татар із Криму до Узбекистану й розселити їх там як спецпереселенців. Постанова була виконана до 1 червня 1944 року.

Трагічні події, пов’язані з тотальною депортацією кримськотатарського народу у травні 1944 року і наступними десятиріччями насильницького утримання в місцях вигнання,  відображені у повісті Таїра Халілова «До останнього подиху»

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

 

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань

-         Як пов’язана доля Т. Халілова з трагічною історією депортації кримських татар?

ІV. Формування вмінь і навичок

  1. Слово вчителя.

Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини й народу відображені  у повісті «До останнього подиху» у трагічній історії життя кримського татрина, вчителя за професією і покликанням Бекира. Розповіддю про цього героя Таїр Халілов порушив проблеми не тільки конкретного історичного часу. Доля Бекира-- це страдницька доля всього кримськотатарського народу.

  1. Еврістична бесіда за змістом твору

- Яку життєву ситуацію описує автор на початку твору?

(На початку твору ми зустрічаємо самотнього паралізованого старого чоловіка Бекира , який доведений до відчаю своєю немічністю. Він повільно, наче равлик, повзе до дверей, аби впустити того, хто йому дзвонить і хто закриє очі, коли він помре. Він надіється, що це приїхв його єдиний син. Протягом усього часу, коли він повільно пробирається до дверей, він пригадує все своє життя)

-         Що ми дізнаємось про минуле Бекира?

(Він  пройшов тернисті шляхи Другої світової війни, здобув нагороди за мужність і доблесть, та , повернувшись додому, не застав нікого з рідних і близьких йому людей, тому що всі вони були примусово виселені із рідних домівок до Середньої Азії. «Він ішов кам ’янистою дорогою до села і не впізнавав його. Перед ним розбігалися здичавілі собаки й коти. Він підійшов до свого будинку, але покинута домівка мовчала, як могила.

Він обійшов будинок і обережно притиснувся лобом до холодного брудного і каламутного скла: він побачив тільки вичахле домашнє вогнище, ні батька, ні матері, ні сестер…»

-         Які випробовквання чекали на головного героя на чужині?

(  Пошуки рідних і коханої  приводять героя до Середньої Азії, та доля знову посилає йому чергове випробовування: за сміливі промови проти сталінського режиму його засуджують на двадцять п’ять років каторжної роботи в Колимі.

Дострокове повернення з каторги в зв‘язку зі смертю Сталіна не принесло бажаного полегшення становища головного героя, адже тавро «ворог народу» ще довго отруювало йому життя)

  1. Визначення особливостей композиції твору

Слово вчителя.

В повісті спостерігається  переплетення двох часових планів: сучасність і минуле. Старий і паралізований Бекир , самотній і нікому непотрібний, на порозі смерті пригадує все своє життя. Його спогади і утворюють  ланцюжок трагічних подій в долі кримських татар.

  1. Робота в групах.

Завдання для груп: дослітиди текст твору і знайти в ньому елементи автобіографічності.

Презентація роботи груп.

І група. Спогади Бекира про депортацію є відображенням власного життєвого досвіду автора: . « Коли ми вийшли, то я побачив, що всіх селян під дулами автоматів зганяють в одну кучу. Чому вони тут, а не на фронті? Ще ж ішла війна! Хтось вигукнув, що нас усіх розстріляють. Що тут почалося! Плач, крик, лайка…Серед нас були тільки старі, жінки і діти. Спросоння я не міг дотелемпати, що робиться. Солдати начебто свої, із зірками на кашкетах, говорять російською мовою…

  Зібрали усіх біля сільради. Втікати нема куди. Та куди втечеш? Все село оточили з кулеметами.  До вечора тримали просто неба, а на ніч зачинили всіх у хліві…

  Село спорожніло, наче вимерло. Тільки недоєні корови ревуть та собаки гавкають.»

 

ІІ група. Трагічну подорож на чужину  і поневіряння там автор описав, також спираючись на власні спогади: « Вранці загнали нас на машини і повезли на залізничну станцію. Там битком набили у вагони і повезли: кого на Урал, кого в Середню Азію. Довгі ешелони один за одним, натоптані людьми…Чи варто знати тобі, як разом із конвоєм за нас взялися дизентирія, моровиця, і щодоби на ходу ешелона конвоїри, розгойдавши за руки й ноги, викидали мертвих старих і дітей?»

«Місцеве населення обзивало нас продажними татарами. Пускали чутки, що ми кровожерні, що на потилицях у нас третє око, а на голові—роги. Простий люд вірив цьому і цурався нас. Наче ми могли нашкодити їм. Було дуже погано.»

 І як крик душі автора  звучить запитання старого : «За що вони нас так? Кому це треба? У чому наша провина?»

  1. Визначення значення образів-символів у творі.

Слово вчителя.

  Символіка твору підпорядкована  головній темі—розкриття трагедії кримськотатарського народу , спричиненої втратою ними своєї батьківщини.

Всі образи- символи несуть в собі особливе навантаження—максимально зобразити  невимовний біль і тугу за втраченою батьківщиною, без якої життя втрачає сенс. Невипадково, образ смерті постійно супроводжує всі образи-символи.

  Одним із таких образів-символів є образ хлопчика, що вилинає із давньої народної пісні, яку  співає батько тоді ще  маленького головного героя. Це пісня  про те, як проданий у рабство хлопчик помер від розпуки далеко від рідного дому. «Монотонний і хрипкуватий голос батька звучав скорботно і печально. Слухаючи батька, він уявляв себе на місці того бідолашного хлопчика, уявляв себе без батьків, і сльози виступали на його очах. «Бідний, бідний хлопчик, шепотів він.—Хай осліпнуть ті, хто прирік тебе на самотність, тугу й розлуку. Хай задихнуться вони від своїх сліз».  Безперечно, ці гнівні слова автора звернені не тільки до кривдників хлопчика із старовинної пісні. Вони є суворим застереженням тим, хто здійснив жахливі безчинства з усім кримськотатарським народом.

 Промовистим образом –символом є образ змії.

  Якось у дитинстві на очах головного героя повісті сталася страшна жорстокість. На стелі їхньої веранди ластівка зліпила гніздо і вивела ластівенят. Одного разу він вийшов на веранду  і побачив, що до гнізда повільно підкрадалась змія. «Четверо сліпих і голих ластовенят пороззявляли жовті роти і радісно запищали, прийнявши змію за матір, але наступної миті раптом затихли і причаїлися на дні гнізда. Прилетілі мати-ластівка і стала збуджено кричати і літати над своїм гніздом…Ось змія запустила голову в гніздо і на очах у ластівки поковтала один за одним усіх ластовенят.»

Автор проводить паралель між образом змії і російскими окупантами, які депортували кримських татар. «А ми думали: війна закінчується, почнемо добре жити. Люди раділи, із квітами вибігали назустріч своїм танкам.» І як підсумок цієї паралелі автор вигукує гнівні слова:  «Вони вбили вас! Вони проковтнули вас!»

  1. Дослідницька робота з текстом.

Завдання. Дослідити, яку роль виконують в тексті описи природи та художні засоби?

(Описи природи в повісті підсилюють внутрішню трагедію головного героя. Події відбуваються на фоні чудових краєвидів Криму, але природа , як і душа Бекира, збурена. Автор добирає ряд метафор та епітетів, які співзвучні його душевному горю: «А ось і чайки, білокрилі прожерливі птиці з тужливим криком, що роз’ятрює душу», «Скільки ця дорога бачила сліз», «Ніч була глупа, безмісячна, беззоряна. Гори огортав морок», «Йому здавалося, що за кожним поротом на них чигає смерть, а в силуеті кожного придорожного куща чи каменя йому ввижався розбійник», «Море штормило. Хвилі народжувалися десь вдалині, у череві моря, а потім росли, надувались, набирали силу і хижо наближались до берега. Велетенські вали накочувались і розбивались ущент об прибережні скелі», «Скинув з себе одяг і бездумно кинувся в обійми розгніваного моря», «Море, як і життя, не прощає легковажності і помилок». Та є в тексті і яскраві картини природи, вони супроводжують спогади головного героя про своє щасливе дитинство в Криму: « Тут йому знайомі кожен камінь, кожен кущ, кожна стежинка. Босоногим шибайголовою сходив їх уздовж і впопрек. Позаду хлюпоче море, над головою голубінь неба і сліпуча жовть сонця.»)

V. Рефлексія.

Визначте провідні теми повісті.

VІ Домашнє завдання

Підготуватись до характеристики образу Бекира.

 

 

docx
Додав(-ла)
Комар Оксана
До підручника
Світова література (академічний, профільний рівень) 11 клас (Звиняцковський В.Я.)
Додано
28 лютого
Переглядів
1022
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку