Повоєнне облаштування світу. Версальська – Вашингтонська система (урок-презентація)

Тема: Повоєнне облаштування світу. Версальська – Вашингтонська система.

Мета: навчальна: допомогти учням усвідомити нові принципи міжнародних відносин після І світової війни; зрозуміти, в чому полягала суперечливість Версальсько-Вашингтонської системи.

            розвиваюча: продовжити розвиток навичок проведення аналізу документального матеріалу за допомогою комп'ютерних технологій; вміти самостійно робити висновки та давати правильні відповіді.

            виховна:  виховувати почуття відповідальності при діяльності в групі, формувати почуття толерантності, прагнення до співпраці.

Основні знання: стратегічні цілі держав Антанти напередодні конференції; основні рішення Версальського мирного договору; «14 пунктів» В. Вільсона.

Поняття і терміни: 14 пунктів; мандатна система; репарації; контрибуції; Версальська мирна система; Ліга Нації.

Особистість в історії: В. Вільсон, Ж. Клемансо, Д. Ллойд Джордж.

Обладнання уроку: політична карта світу, атлас, роздатковий матеріал, проектор, комп’ютер.

Тип уроку: засвоєння нових знань і умінь.

Структура уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності школярів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу:

1. Плани післявоєнного устрою.

2. Паризька мирна конференція.

3. Версальська система.

4. Дипломатичне визнання СРСР.

5. Вашингтонська конференція.

6. Суперечності Версальської системи.

Всі слайди знаходяться у додатку до уроку.

 

Вступне слово: Перша світова війна принесла з собою численні біди: тільки людські втрати сягали більше ніж 10 млн. вбитих і понад 20 млн. поранених та покалічених. Для військових потреб використовувалися всі матеріальні ресурси воюючих держав. Небачені витрати перетворили на боржників навіть Францію і Великобританію. Здобувши настільки дорогу перемогу, країни Антанти приступили до визначення долі повоєнного світу.

 

1. Плани післявоєнного устрою.

Учитель розповідає учням основні цілі та плани держав - переможців. ( слайд № 4 - 5)

В кінці війни країни учасники зробили ряд заяв про свої цілі:

• Росія заявила, що вона відмовляється від будь-яких територій і грошових виплат.

• Антанта заявила, що хоче змінити мапу Європи за національним принципом, а також повернути Франції Ельзас і Лотарингію.
• Президент США В. Вільсон виступив з «14пунктами». Вони передбачали свободу торгівлі та судноплавства, скорочення озброєння, повернення Росії до світового суспільства, демократичне самовизначення народів, створення Ліги Націй.
• Після капітуляції Німеччини , більшість вимог Антанти було виконано, за винятком розділу Європи за рахунок тих, хто програв.              

«14 пунктів Вудро Вільсона:

Джентльмени конгресу!

Ми вступили у цю війну, оскільки мали місце порушення прав, які незабаром торкнуться нас і зробили життя нашого народу неможливим, якщо їх не усунути і не убезпечити світ раз і назавжди від їх можливих повторень. Таким чином, все, до чого ми прагнемо в цій війні, не є чимось незвичайним для нас. Це - зробити світ безпечним для того, щоб у ньому жити, і особливо безпечним для всіх миролюбних держав, які, подібно нашому, хочуть жити своїм власним життям, визначати свої власні політичні інститути, мати гарантії справедливого і чесного ставлення з боку інших народів світу, на противагу силі і агресії. Всі народи світу є, по суті партнерами в справі досягнення цих цілей, і з  іншого боку ми чітко усвідомлюємо, що якщо ми не будемо справедливі по відношенню до інших, справедливість не буде проявлена і до нас таким чином, програма миру в усьому світі є нашою програмою, і ця програма, єдина, на нашу думку, можлива програма, полягає в наступному:

I. Висновок в обстановці повної відкритості мирних договорів, чого не допускаються приватні міжнародні домовленості будь-якого характеру, а дипломатія повинна завжди бути щирою та відкритою для громадськості.

II. Абсолютна свобода мореплавства у відкритому морі за межами територіальних вод як в мирний, так і у воєнний час, за винятком тих випадків, коли відкрите море може бути закрито цілком або частково міжнародним актом з метою дотримання міжнародних угод.

III. Усунення, в тій мірі, в якій це представляється можливим, всіх економічних бар'єрів і установа рівності торгових умов для всіх держав, що підтримують мир і об'єдналися з метою його підтримки.

IV. Проголошення і прийняття на себе відповідних зобов'язань гарантувати, що національні озброєння будуть скорочені до найнижчої межі, що відповідає вимогам національної безпеки.

V. Вільне, об'єктивне і абсолютно неупереджене врегулювання всіх колоніальних претензій, засноване на суворому дотриманні принципу, згідно з яким при обговоренні всіх питань суверенітету інтереси конкретних народів повинні враховуватися нарівні зі справедливими вимогами тих урядів, чиї права належить визначити.

VI. Звільнення всієї російської території і таке врегулювання всіх питань, які стосуються Росії, яке могло б гарантувати саме плідну і саме вільне співробітництво всіх держав світу з метою надання Росії безперешкодної, нічим не утрудненою можливості самостійного визначення напрямку її політичного розвитку та національної політики; забезпечити Росії щирий привітний прийом у суспільство вільних держав при вільному виборі нею політичної системи, а також, крім привітного прийому, забезпечити всіляку допомогу, яка їй знадобиться і яку вона сама забажає. Ставлення до Росії з боку споріднених їй держав в майбутні місяці з'явиться серйозним випробуванням їхньої доброї волі, розуміння ними її потреб, а не власних інтересів, їх безкорисливого співчуття до неї.

VII. Вивід з Бельгії всіх іноземних військ. Весь світ погодиться, що ця країна повинна бути відновлена в колишньому стані без будь-яких спроб обмежити її суверенітет, яким вона користується нарівні з іншими вільними державами. Ніяка інша акція не зіграє так само важливу роль, як ця, в справі відновлення довіри між державами до законів, які вони самі встановили для регулювання відносин один з одним. Відновлення справедливості акції, всі основи міжнародного права будуть навічно підірвані.

VIII. Вся французька територія повинна бути звільнена, її paйони, які зазнали вторгнення, - повернені. В ім'я забезпечення миру в загальних інтересах повинні бути виправлені всі несправедливості, допущені Пруссією щодо Франції в 1871 р. в тому, що стосується Ельзас-Лотарингії, і порушували мир у всьому світі протягом майже п’ятдесяти років.

IX. Межі Італії повинні бути встановлені відповідно до чітко визначеними державними територіальними розмежуваннями.

X. Народам Австро-Угорщини - країни, місце якої серед держав ми хочемо бачити гарантованим, повинна бути надана нічим не обмежена можливість самостійного розвитку.

XI. З Румунії, Сербії і Чорногорії повинні бути виведені іноземні війська. Цим країнам необхідно повернути всі окуповані території; Сербії повинен бути наданий вільний і безпечний вихід до моря. Взаємини цих Балканських держав повинні будуть визначатися дружніми консультаціями відповідно до історично склалися визначеннями підданства і національної приналежності; цим Балканським державам повинні бути забезпечені міжнародні гарантії політичної і економічної незалежності та територіальної цілісності.

XII. Турецьким регіонах сучасної Османської імперії повинен бути гарантований надійний суверенітет. Всім народностям, що знаходяться нині під турецькою владою, слід гарантувати безпеку життя та надати можливість вільного, самостійного розвитку. Дарданелли повинні бути постійно відкриті для безперешкодного проходу суден та розвитку торгівлі всіх держав під міжнародні гарантії.

XIII. Повинно бути утворена незалежна Польська держава, яка включатиме території з безперечно польським населенням. Цій державі надається безперешкодний і безпечний вихід до моря і гарантується політична і економічна незалежність. Його територіальна цілісність повинна бути гарантована міжнародною угодою.

XIV. Шляхом укладення особливих угоді слід утворити союз держав з метою забезпечення рівних взаємних гарантій політичної незалежності та територіальної цілісності як великих, так і малим країнам…»

 

2. Паризька конференція. (слайд № 6 - 12)

У січні 1919 р. представники Антанти зібрались у Парижі. Антанта не визнала режим більшовиків у Росії, і направила туди свої війська. Англійці не бажали поширювати принцип самовизначення націй на свої колонії і навпаки хотіла їх збільшити.  Найбільш агресивно був налаштований Ж . Клемансо, який побоювався відновлення німецької потужності.

• Англія хотіла зберегти Німеччину як противагу Франції, а Вільсон вимагав виконання висунутих ним принципів.

• Не дивлячись на протиріччя між союзниками у своєму прагненні до як найшвидшого укладення миру вони були єдині.

• 28 червня 1919 в Версалі мирний договір був підписаний

 

 

Мета США, Великобританії, Франції на Паризькій конференції

 

 

 

 

Мирні договори 1919 – 1920 рр.

Назва договору	Дата укладання	Країни	Умови
Сен - Жерменський	10 вересня 1919 р	Австрія	1. Узаконено розпад Австро Угорської імперії. 2. Закладено правові підвалини існування Австрії. 3. Утворені нові держави: Угорщина, Чехо-Словаччина, Королівство сербів, хорватів і словенців. 4. Накладено репарації на Австрію. 5. Заборона економічних та політичних зв'язків з Угорщиною.
Нейїнський	27 листопада 1919 р.	Болгарія	1. Значні територіальні поступки Румунії та Королівства сербів, хорватів і словенців. 2. Обтяжливі репарації. 3. Скорочення військових сил (20 тис.). 4. Втрата виходу до Егейського моря.
Тріанонський	4 червня 1920 р.	Угорщина	1. Узаконено розпад Австро – Угорської імперії. 2. Територіальні поступки Румунії, Чехословаччини та Королівству сербів, хорватів і словенців. 3. Обтяжливі репарації. 4. Скорочення військових сил (35 тис.) та заборона мати на озброєнні танки, важку артилерію та авіацію.
Севрський	10 серпня 1920 р.	Туреччина	1. Узаконено розпад Османської імперії (80%). 2. Втрата таких колоній, як Сирія, Ліван, Палестина, Месопотамія . 3. Відкрити для усіх суден протоки Босфор, Дарданелли.

 

 

3. Версальська система.

Учитель, розкриваючи зміст та підкреслюючи значення Версальського мирного договору. особливу увагу приділяє роботі учнів з такими термінами: «репарації», «контрибуції», «Рейнська демілітаризована зона», «Версальська мирна система», «мандатні території». Визначення даних понять учні засвоюють самостійно. 

Розповідь вчителя (слайд № 13-14) За Версальським договором Ельзас і Лотарингія відійшли до Франції. Частину земель отримала Данія, Бельгія, Польща, Чехословаччина. Колонії Німеччини відійшли  до Франції, Англії і Японії. Володіння Османської імперії стали підмандатними територіями Ліги Націй. Китай на знак протесту проти цього договір не підписав.

Німеччина повинна була виплатити контрибуції у розмірі 132 млн. марок золотом, її армія не повинна була перевищувати 100000 чол. і не мати авіації, флоту і танків.

   У 1919-23 рр. були підписані договори з союзниками Німеччини.

   У 1919 р. була створена Ліга Націй куди незабаром увійшли незалежні держави.

 

4. Дипломатичне визнання СРСР. (слайд  №15)

Поза Версальської системи залишилася Росія.

Захід, зацікавлений у торгівлі з нею, запросив радянську делегацію на конференцію до Генуї.

 Через розбіжності з питань про царські борги переговори зайшли в глухий кут, і тоді в м. Раппало Росія і Німеччина уклали договір про встановлення дипломатичних відносин.

 

5. Вашингтонська конференція. (слайд №16 - 17)

Сенат США, де засідали противники В. Вільсона, не ратифікували Версальський договір, і виступив з позицій «ізоляціонізму». Але в 1921 р. у Вашингтоні зібралася конференція з обмеження озброєнь в басейні Тихого океану. Вона врегулювала відносини з Китаєм, і встановила обмежений тоннаж для військових флотів.

 

6. Суперечності Версальської системи.

Правильне розуміння та глибоке засвоєння учнями цього питання є одним з основних чинників успішного сприйняття наступних тем. Тому при вкладенні матеріалу вчителю у своїй розповіді слід звертати особливу увагу учнів на такі суперечності Версальської системи.

Розповідь вчителя (слайд  №18 - 20)  Версальсько-Вашингтонська система збереглася аж до сер. 30-х рр. Вона трималася на міжнародному праві і грубій силі переможців.

Країни які отримали поразку у І Світовій війні були  не задоволені даною системою. Новостворені держави хотіли переділу кордонів, а СРСР систему не визнав. Це створювало

загрозу для всієї Європи.

Країни переможці змушені були піти на поступки:

• У 1923 р. Німеччині  повернули Рур.  У 1924 р. почав діяти «план Дауєса» розміри виплат Німеччини знизилися і їй надали кредит.
• У 1925 р. в м. Локарно були надані  чіткі західні кордони Німеччини, а в 1926 р. вона була прийнята до представників членів Ліги Націй.

 

Протиріччя та слабкості післявоєнного мирного врегулювання

1. Загострення національного та релігійного питання в наслідок територіальних змін в Європі.

2. Прагнення переможених держав повернути втрачені  території; формування реваншистських настроїв: поява політичних сил, які проповідують тоталітарні ідеї.

3. Незадоволення держав-переможниць з умовами  договорів, та посиленням потужності їх колишніх союзників.

4. Фактичне нехтування інтересами колоніальних  і залежних країн.

5. Недооцінка економічних проблем післявоєнного устрою світу, бажання пограбувати переможених, а не сприяти відновленню їх економіки.

6. Недостатні можливості Ліги Націй для виконання покладених на неї функцій.

 

ІV. Закріплення нових знань.

Бесіда.

1. В чому ви вбачаєте сильні сторони Версальської мирної системи?
2. Як на вашу думку,  чи було реально виконати американську програму миру?
3. Що передбачала Ліга Націй для вирішення міжнародних суперечок і запобігання світовим конфліктам?
4. На ваш погляд, чи можна було уникнути суперечностей під час укладання договорів Версальсько – Вашингтонської системи?

Під час бесіди відбувається остаточно вирішення проблемного запитання (слайд № 3)

 

V. Підсумки уроку.

Учитель коротко узагальнює відповіді учнів і робить загальні висновки по пройденому матеріалу.

 

VI. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.
2. Уявіть, що ви – учасник Паризької мирної конференції. Подайте письмові пропозиції повоєнного облаштуванню світу.