Повторення та узагальнення вивченого за рік

ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО ЗА РІК Українська література 5 клас НУШ

КНИГИ — МОРСЬКА ГЛИБИНА! ХТО В НИХ ПІРНЕ АЖ ДО ДНА, ТОЙ, ХОЧ І ТРУДУ МАВ ДОСИТЬ, ДИВНІЇ ПЕРЛИ ВИНОСИТЬ. І. ФРАНКО

ЛІТЕРАТУРНА ГРА

РОЗМИНКА Назвіть якомога більше прислів’їв про книгу

✵ Хочеш пізнати світ — читай книжки. ✵ Мудра книжка — безцінний скарб. ✵ Книга — джерело знань. ✵ Книга — найкращий порадник. ✵ Книга вчить, як на світі жить. ✵ Хто багато читає, той багато знає. ✵ Гарна, мудра книга — як вірний друг. ✵ Книга — найкращий подарунок. ✵ Золото добувають із землі, а знання — із книг. ✵ Хочеш багато знати — читай книжки. ✵ Хто багато читає, той горе забуває.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ УЛЮБЛЕНОГО ТВОРУ

ВІДГАДАЙКО ВІДГАДАТИ НАЗВУ ТВОРУ І ЙОГО АВТОРА ЗА УРИВКОМ З НЬОГО

Майже вмираючи зо страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер, у такім строї, появився на вулиці, то вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого. Аж коли смерклося, Лис Микита прожогом вискочив із своєї незвичайної купелі, перебіг вулицю і, не спостережений ніким, ускочив до садка, а відси бур’янами, через плоти, через капусти та кукурудзи чкурнув до лісу.

Лелія полинула швидко, швидко. Павлусь бачив, як миготіло світло по вулицях міських у нього під ногами, як поспішалась та метушилась юрба людей… Хвилиночка — мить — і вже зникло місто. Здається, хутко летіли, однак Павлусь побачив, що вже день займається і світло рожеве ранньої зорі бореться з блакитним світлом місяця. Лелія тихо спускається додолу біля якоїсь маленької, низенької похилої хатинки. А се ж хатина знайомої дівчини Мар’яни, — Павлусь зараз пізнав. Се ж його рідне село, а дівчина — їх сусідка.

Сама ж Золотокоса поважна зробилася й рушила до своєї Золотої зали, щоб належно прибратися. Одягла вона сукню, ткану із золотих ниток, поверх накинула легкого плаща, на голову вдягла вінка, сплетеного з барвистого листя, а в руку взяла золотий пірнач — палицю із металевим оперенням.

Він стояв коло бійниці й замислено споглядав табір печенігів. Із глибокої задуми його вивів близький лункий стукіт. Аж іскри сипонули у вічі. Відсахнувшись, розгледівся. Прямо біля голови тремтіло охвістя стріли, яка щойно застрягла в просмоленій колоді біля краєчка бійниці. На два-три пальці одесную — і… стріла розтрощила б його, Будимирову, стару голову.

По блакитному небу наче розсипано чорні намистинки. От намистинки більші. От вони вже як кольорові квіти. Але то не пелюстки квітів — то крила. То пташки махають крилами і летять сюди. А найперша невеличка пташка, така самісінька, як і Цві. Ця пташка радісно вітає ліс.

Маленький песик мало що розумів зі сказаного. Він був іще зовсім крихітним, а його досвід спілкування з людьми — мізерним. Та чомусь цієї миті Хатіко захотів залишитися з цим чоловіком, що мав світлий погляд і неймовірно теплі лагідні руки, які вміли ніжно гладити собачу шерстку.

Розігнався я з берега, побіг по човні та плиг в воду з самісінького носа човна на глибиню! Хотілось мені почваниться перед хлопцями, так я й не знав, де та сміливість узялась. Скочив я в воду; думав, буде мені по шию, але примічаю, що ногами дна не достаю та все тону глибше.

Важко зітхнувши, вона витягла з кишені своїх джинсів гаманця і простягнула Іванці. — На, забирай. Ніяка я не злодійка. Я краду дуже рідко, в тих, хто має гроші, і не для себе, а для брата. Він маленький, два рочки… Йому так хочеться якогось цукерка чи іграшки… А ми самі, без мами. Вже півроку, як померла… Сусіди помагають, годують нас. А от грошей бракує… Їх не так просто добути.

На другий день ми з мамою ходимо Майданом, шукаємо тата. Пробираємося крізь юрбу до великого зеленого намета. Мама переконана, що тато там. Ні, немає. Був і вже пішов. Ідемо до другого зеленого намета, потім до третього. Їх там не злічити скільки. Аж раптом хтось мене підхоплює вгору і пригортає до своїх грудей. Міцно — преміцно, міцніше не буває. Я мало від того не задихаюся. Але мені в тих обіймах так тепло, що я завмираю.

…Зранені козацькі полки відходили з-під Берестечка. Щохвилі могли напасти поляки. Щоб їм завадити, щоб уберегти військо, яке відступало після нещасливої битви, полковник Іван Богун виставив під Плоскою заслону з шестисот козаків. Шістсот сміливців проти ворожої навали!.. Козаки стали табором: оточили себе возами, скували їх залізними ланцюгами, обсипали земляним валом. Билися, як чорти (бо чорти хвацько б’ються, — лукаво підморгнув Антип). Багато їх полягло. На полі досі стоять кам’яні хрести.

І.Я.Франко «Фарбований лис» Леся Українка «Делія» В.Шевчук «Чотири сестри» С.Плачинда «Богатирська застава» Оксана Іваненко «Цвітарінь» Марія Морозенко «Вірність Хатіко» І.Нечуй-Левицький «Вітрогон» Оксана Сайко «Гаманець» Г.Кирпа «Мій тато став зіркою» Зірка Мензатюк «Таємниця козацької шаблі»

Море грає, море грає, Хвиля хвилю доганяє: Роблять їх мудро хлоп’ята, Треба прудких тільки ніг! Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Хто, як вони, тебе сягне любить У цілім світі?! Ох, ті санки-ґринджолята! Коней не треба до них: Наступає їй на п’яти — І не може наздогнати. О Україно! Божий білий цвіт! Храни дітей у цьому лихолітті! Не звичайна, а немов казкова Скрізь лунає українська мова. Є така країна — Українія. Вся вона обсаджена калиною. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. Доміно

МУДРЕ ПЕРО Скласти сенкан «Література»

Сенкан «Література» Українська література. Мудра, цікава, захоплююча. Навчає, виховує, бентежить. Робить нас розумними і кмітливими. Наука.

ЛІТНІЙ ПРИВІТ Скласти гроно на тему «Літні канікули»

Тепло Сонце Радість Розваги Ігри Мир Книги Читання Спокій