Позакласний захід "Декоративно-ужиткове мистецтво рідного краю"

Позакласний захід « Декоративно –ужиткове   мистецтво рідного          

                                            краю».

• Яценко Людмила Василівна

Мета : ознайомити з географією народних про­мислів України, виховувати любов до рукоділля і майстрування; шановливе ставлення до народної спадщини; розвивати артистичні здіб­ності; формувати ключові компетенції.

Обладнання: виставка робіт декоративно-прикладного мистецтва і виробів народних майстрів 

Хід

І Організаційний момент

ІІ Вступне слово

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне,

Лиш той майбутнє має

.Пісня «Мамина сорочка»

                Кожна нація, народ протягом історії виробили кодекс моралі та честі, знайшли засоби передачі досягнень кращого від покоління до нового покоління. Такими засобами стали наука, релігія і витвори народного та­ланту — художні промисли та предмети декоративно-прикладного мистецтва. Різні чинники зумовили пев­ну своєрідність народної культури в різних регіонах України. Українцям є чим пишатися: неповторне різь­бярство, килимарство, чудові вишиванки та неповтор­ні мальовки, тільки нам притаманне писанкарство, плетіння тощо...

III.Рольова гра «Вечорниці»

Учитель. Уявімо, що завітали ми до української се­лянської хати на вечорниці. Ось там познайоми­мось з майстрами і рукодільницями, побачимо виро­би декоративно-прикладного мистецтва.

Господиня

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Сердечно стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

(Уклоняється.)

Заходять гості — дівчата і хлопці.

Погляньте, які гарні у нас дівчата!

 Ще вони працьовиті, мають руки золоті.

А можете показати, що вмієте робити?

Пряха

Плети, плети, веретенце,

Ниточку тоненькую,

 Ниточку барвисту.

Буде полотно і ряднина,

І в хаті скатертина.

Вишивальниця

У небі сонця золотий клубочок

 Розсипає нитки-промінці,

 їх збирають рученьки дівочі

Й вишивають цвіт на полотні.

Я неділю не гуляла,

 Я на шовки заробляла

Та хустину вишивала,

І на згадку віддавала.

Пам'ятай, мене, козаче,

У далекій стороні

Буде вона знаком

Вірності тобі.

(Віддає вишиванку парубку.)

В'язальниця

Я змережу і зв'яжу,

 Себе  одягну.

 Головне — мати нитки і гачок!

Ланцюжками-стовпчиками заплету .

 І листатий візерунок одержу.

(Демонструє в'язання спицями.)

Майстриня плетіння

Я плету бісером, ось подивись.

 Розсипався бісер як макове зерно.

Трудилась, не спала, щоб вийшло добро.

 Бісерні прикраси називають по-різному:

 На Львівщині — драбинками

 На Лемківщині — то крайки, або кризи.

Швачка

Я люблю шити-шити,

 Фантазувати і кроїти.

 Шила  милому кисет —

Вийшла — рукавиця.

Мене милий похвалив,

Що я майстериня.

Господиня. Дійсно, працьовиті наші дівчата, а що парубки наші вміють робити?

Гончар

Заспівала глина у руках моторних,

То свята землиця,— кажуть гончарі.

Горщики, посуда, кахлі і миски.

Подивись, народ,

Зараз куряче пір'ячко візьму,

У ріденьку фарбу обмокну

Та візерунок напишу.

Вийде глечик не простий,

Стане красень розписний.

Майстер плетіння

Лоза, рогоза і солома —

 Ось плетіння і готово.

 Всім доступна сировина —

Поглянь, усюди є верба.

 Так і просить козака:

Сплети, милий, хоч віника.

Килимар

Я  коверник — просто килимар.

Коберці, підстилки, рядна —

Ось весь мій товар!

Прядіть багато вовни,

Буде килим довгий,

Зроблю його квітчастим

Всім людям на щастя.

        Художні промисли, як пісня, дума, казка, — одна з форм народної творчості А давай запитаємо знавців — дев'ятиклас­ників — що ж таке художні промисли, як вони зароди­лися, про їх географію...

ІІ Виступ учнів  9 класу «Художні промисли»

Петриківський розпис

Фабрика художніх виробів “Дружба” – випускає сувеніри, виготовлені з пресованої тирси, точені та довбані з липи, прикрашені традиційним місцевим розписом. Петриківські вироби відомі далеко за межами України.

Становленню, розвитку та сучасній популярності петриківський художній розпис завдячує творчості кількох поколінь талановитих майстрів.

Властивістю сучасного петриківського художнього розпису є багатство орнаментальних мотивів, вишуканість, ефективні прийоми накладання мазків. Петриківці дбають про збереження та розвиток  традицій розпису, розширення асортименту та вдосконалення художньої якості виробів

В асортименті – точені з дерева та розписні вази, тарілки, салатниці, кухлі, набори для сипких продуктів, розписні пластмасові тарілки, металеві таці, фарфорові сервізи, фаянсові плитки тощо. Цех працює над розвитком і збагаченням традицій петриківського розпису та застосуванням його як декору на виробах з різних матеріалів. Художні твори підприємства демонструвалися на вітчизняних і міжнародних виставках у Канаді, Франції, Японії, Іспанії, Угорщині, Нідерландах, на Кіпрі.

Гончарство — один із найдавніших видів народного ремесла. Гончарні вироби свідчать про тонкий смак давніх гончарів, їхню високу майстерність.

Виробництво керамічного посуду, іграшок та інших необхідних для господаря речей — трудомісткий і дов­готривалий процес, що вимагає від ремісника воло­діння різноманітними навичками, починаючи від ви­бору глини і закінчуючи термічною обробкою виробів і нанесенням орнаменту

        Посуд кожного регіону України набував певних особливостей, які залежали від природних якостей ма­теріалу, місцевих традицій   Красою орнаменту, кольористіс­тю і витонченістю вирізняється кераміка Поділля.

              Глиняний посуд треба було вміти вибрати . Наприклад, вважалося доб­рою ознакою, якщо при постукуванні горщик чи мис­ка лунко віддзвонюють

    З гончарними виробами пов'язана велика кількість обрядів і звичаїв, насамперед магічних. Це і розби­вання горщиків під час хрестин, весілля, похорону, і виставлення горщиків на тинах для оберігання від по­сухи. Приїзд у село гончаря віщував дівчатам швидке одруження

Обробка деревини.

Одним із найдавніших стародавніх промислів і ремесел є обробка дерева. В Україні здавна виготовляли з дерева ку­хонний посуд, хатні речі, транспортні засоби, знаряддя праці. Особливого роз­витку набули деревообробні промисли на Поліссі та в лісостеповій зоні, де був достатній вибір різноманітної деревини.

 Різьблення — це народне мистецтво, яке розвинулося з деревообробних ремесел як допоміж­не. Різьбярі застосовували методи випалювання, ху­дожньої різьби для населення на замовлення та про­даж.

Лозоплетіння є одним із первісних видів трудової діяльності людини, воно випереджало ткацтво та виготовлення керамічного посуду. З прутів плели житло, курені, господарські споруди, тини. З вербового пруття також плели меблі, корзини, дитячі колиски, клітки для птахів. Різно­манітні види плетіння передавалися з покоління в покоління, поступово вдосконалювались, ставали ра­ціональнішими. Плели з лози вироби не лише легкі, міцні і зручні, а й такі, що милували око природною красою, фактурою матеріалу, виразним, чітким рит­мом, різноманітністю плетельного візерунка. Плетін­ня особливо поширилось на Поліссі та в інших райо­нах Західної України. З кори берези та липи, з вербо­вої лози плели короби — сівалки, кошики, хатні меблі. Плетіння з лози і соломи поширилося на Поділлі, на Півдні та на Сході України. Із соломи плели мати, коробки для зерна, брилі.

В’язання — популярний в Україні вид домашніх жіночих занять. В'язання здійснюється з допомогою гачка , і за участю двох або п'яти спиць

Матеріалом для в'язання служать лляні, конопляні, вовняні, бавовняні, вовняні, шовкові, синтетичні нитки.

Цим доволі поширеним видом ремесла і художньої творчості споконвіку займалися в домашніх умовах жінки й дівчата . Вони розробили численні варіанти технік плетіння. Більше технік виконання існує при ручному в'язанні спицями. Застосовуючи розмаїті техніки ручного в'язання, українські жінки здавна виготовляли найнеобхідніші в побуті вироби — компоненти народного вбрання. Це окремі виді плечового одягу (безрукавки, светри), головні убори (шапки), шкарпетки, рукавиці, панчохи, стрічки для оздоблення кептарів, кожухів тощо.

Домашнє в'язання гачком і спицями — улюблений і масово поширений у наш час на всій території України вид творчості. Талановиті майстрині створюють вишукані в художньому відношенні светри, сукні, костюми і навіть свитки та пальта. Творчо переосмислюючи традиційні принципи декоративного вирішення народного вбрання, вони розробляють сучасні зразки оригінальних виробів, оздоблюють .

Бісероплетіння

Плетіння з бісеру відоме з часів Київської Русі. Бісер захоплював   не тільки яскравістю барв, але і різноманітністю форм .Скляні намистинки і бісер використовували   для виготовлення прикрас . З прозорого і непрозорого яскравого бісеру нанизували сережки ,браслети ,буси.  Ним прикрашали одяг , деревяні вироби –шкатулки , декоративні тарілки ,підсвічники аксесуари .

Зявились невеликі майстерні , в яких виготовляли бісер і вироби з нього . Секрети бісероплетіння освоювали не тільки дорослі люди ,але й діти.В ці майстерні приймали дівчаток пятирічного віку.

І виходили у них чудові самобутні прикраси та сувеніри.  Прикраси ,створені руками невідомих майстринь ,не перестають хвилювати нас і нині

Бісер захоплює нас грою світла, радістю ,красою.

Це  неможливо описати , на це мистецтво потрібно дивитись

Вишивка — один з найпоширеніших видів народ­ного декоративно-ужиткового мистецтва.                Вишивка — це духовний символ нашого народу, рідного краю, батьківського будинку, тепла материнсь­ких рук.

Це ремесло ви­никло дуже давно і передавалося з покоління у поколін­ня. З давніх часів поряд з традиційним домашнім виго­товленням вишивок побутувало виробництво вишиваних виробів у спеціалізованих цехах, майстернях.

Серед вишиваних виробів — скатертини, рушни­ки, серветки, сорочки, простирадла тощо.Рушники вишивали «хрестиком», «гладдю», «низзю», «настилом», «вузликом», «бісером».  Кожен етно­графічний регіон України — Полісся, Поділля, Карпати, Галичина, Середнє Подніпров'я, Слобожанщина — ха­рактеризуються своєрідними орнаментальними та сю­жетними композиціями.

Вишивати рушники, сорочки матері навчали своїх дівчат змалку. Багато вишивали дівчата на вечорницях, довгими осінніми та зимовими вечорами.А придивіться, скільки кольорів є на рушниках.

«Пісня про рушник»

Вчитель.Рушники вишивати люблю,

Класти хрестик щільно докупи,

Ніби долю гаптую свою,

Свої зустрічі і розлуки.

Як тримаю я голку в руках,

То душа наче пісню співає,

Настрій свій виливаю в нитках,

Не рука - а душа вишиває.

 На нашому святі  при­сутня наша майстриня 

Пісня «Два кольори…

«Вчитель.   На у нас на Дніпропетровщині  не втрачені культурні традиції, розвиваються народні промисли.

 В с.Михайлівка відроджує гончарство Юрій Калітієвський, в селищі Меліоративне - народна майстриня Катерина Дика займається різьбою по дереву, неперевершені вироби створюються руками майстринь-вишивальниць Таїсії Ярової та Людмили Шевлякової. В області добре відоме ім'я заслуженого фотохудожника з селища Губиниха Ігоря Жолобака.

Наш рідний славиться виробами по дереву , вишиванками, жіночими прикрасами з бісе­ру .

А тепер презентуємо нашу виставку.

ІУ  Презентація виробів народно-прикладного мистецтва

Вітання і уклін вам, гості дорогі!

       Щоб ви не заблукали у нас на виставці , я  буду  поруч і    проведу Вас яр­марковими павільйонами.

Першим пропоную відвідати павільйон «Дивовижний бісер»

             Представляю  вашій увазі роботи  Сліпець Олени . Це колекція дивовижних прекрас.  Неймовірні буси ,  ажурні кольє   вражають урочис­тою святковістю, красою ,  різноманітність візерунків

А тепер прошу переглянути роботи Олійник Любові. Я впевнена , що вони не залишать вас байдужими. На виставці предсталено  неймовірні  прикраси ,  чудо – дерева , букетики  незвичайних квітів . Ці роботи  — це розповідь у барвах про чарівність  квітів, про холодний прозоро-синій зимовий серпанок. Створені Любов Григорівною композиції , наповнюють  дім  негаснучим блиском нев’янучої краси.

Представляю  вашій увазі роботи Водолазької Зої .Роботи Зої Олексіївни – це  різноманітні сю­жетні композиції.

А тепер прошу усіх гостей ярмарку до па­вільйону «Вишиваночку».

Ось рушники Мартиненко Євгенії    На рушниках Євгенії Василівни поширені особливі орнаменти , це і  мотив квітучого дерева , букета квітів та бутони. Ми бачимо гармонію кольорових поєднань.

Це роботи Малої Марії  . На рушниках  Марії Максимівни симетрично розташовані  листки,

квіти, диво -птахи .  А сюжетними композиціями можна тільки захоплюватися .

Представляю вашій увазі  роботи Олійник Ніни .На рушниках Ніни Іванівни надзвичайно вишукані,   гармонійній лінії. Її роботи вирізняються   незвичайними рослинними мотивами, композиціями вазонів, квітів .А від сюжетних композиціїй не відвести  очей.!

А це вишивки Олійник Любові. Рушники,серветки,сюжетні композиції Любові Григорівни  вражають урочис­тою святковістю, красою , різноманітністю  візерунків  .А придивіться, скільки кольорів  на рушниках.  Червоний колір — це сонечко; коричневий — щаслива дорога; зе­лений — зустріч з добрими людьми; синій — блакитне небо; жовтий — символ здоров'я, успіху.

Прошу переглянути роботи Губанової Антоніни Рушники Антоніни Олександрівни   вирізня­ються чистотою, яскравістю барв . Які тільки орнаменти й візерунки не зустрічаються на її рушниках! З її рушників у небо  злітають  лебеді.

Прошу поглянути на роботи Богачової Людмили

Сюжетні композиції Людмили Сергіїни милують зір.Вони вирізняються  вишуканою кольоровою гамою та сюжетами.

А зараз зробимо невеличку зупинку у па­вільйоні «Деревина».Тут представлено роботи Євсюкова Петра  .Євсюков  займається виготовленням оригінальних ви­робів з дерева для побуту  .На виставці представлено його роботи столик, світильник , ваза ,підставка для квітів .

Прошу всіх  до па­вільйону «Декоративний розпис»

Декоративними рослинними розписами славиться не тільки селище  Петриківка . Подивіться на ці красиві тарелі їх намалювала  Водолазька Ольга

 Далі , завітаймо до павільйону  « Вязання» Представляю роботи Богачової Людмили - косинка , серветки, виконані гачком ,  Олійник Любові - виконані спицями ,Серпікової   Галини       вязання макроме .

Всі роботи наших майстринь неможливо описати , на це мистецтво треба дивитись.

У Заключне слово .

            Народне мистецтво — невід'ємна складова культури  країни. Ми мусимо зберегти народні традиції, щоб наші нащад­ки не втратили той потяг до краси й досконалості. Не слід забувати, що  народна мистецька традиція зали­шається тим невичерпним джерелом, яке живитиме серця і душі людей вічно.

  Шу­кайте у собі таланти, пробуйте робити щось своє, бо ми — українці — талановита нація.