Позакласний захід «Гроші у нашому житті»

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

«Гроші у нашому житті»

Мета заходу: ознайомити учнів з історією виникнення грошей, їх функціями в економічних системах; поглибити знання дітей з історії та генези ук­раїнських грошей; формувати в учнів інтерес до вивчення національних грошей, які надають цілісність на­родному господарству і від яких залежить мо­гутність держави; виховання в учнів таких якостей особистості як цілеспрямованість, обов’язковість, колективізм та взаємовиручка.

Вид діяльності: пізнавальний.

Форма проведення: лекція з елементами бесіди.

Орієнтовний вік дітей: 15-16 років.

Особливості підготовки: Девіз на дошці: «Гроші — це ті функції, які вони виконують».

План

1.                   Вступне слово.
2.                   Ознайомлення учнів з темою та завдання­ми.
3.                   Актуалізація та мотивація навчальної діяльності.
4.                   Повідомлення нового матеріалу.
5.                   Бесіда.
6.                   Підведення підсумків.
7.                   Заключне слово.

Хід заходу.

Вступне слово.

Здобувши державну незалежність, Україна розв'язує надзвичайно важливе завдання — створення економіки, спроможної забезпечити народові гідне життя. Наше сус­пільство тільки починає наближатися до справжнього розуміння сучасних економічних процесів. Зростає роль економічних знань і економічних спеціальностей. Для молоді все привабливішими стають фах підприємця (бізнесмена), банкіра, менеджера, інші економічні про­фесії, яких налічується близько 50.

Економічні знання потрібні не тільки бізнесменам, банкірам, менеджерам. Вони необхідні кожному. Ці знання допомагають правильно будувати і формувати економіч­не мислення. Економічна освіта стала потребою сього­дення. Адже ознайомлення з надбаннями світової еконо­мічної думки, в т. ч. української, вивчення досвіду багатьох країн світу у побудові могутньої і ефективної еконо­міки допоможе нам вміло запозичувати його для побудо­ви економічно суверенної України.

 Виникнення грошей.

Ринкова економіка «розмовляє» мовою гро­шей. Будь-яку інформацію ринку ми сприймає­мо тоді, коли вона подається у грошовій формі. Рівень доходів і їх витрачання, розміри угод і бор­гових зобов'язань, обсяги виробництва і соціальні витрати починають «промовляти» до нас лише за умови, що вони мають грошовий вираз.

Щоб розуміти мову ринку, треба з'ясувати, що таке гроші. Одне з простих і водночас змістов­них їх визначень таке: «ГРОШІ — ЦЕ ТІ ФУНКЦІЇ, ЯКІ ВОНИ ВИКОНУЮТЬ».

Історичне визначення: гроші — це особли­вий товар, що виконує роль загального еквівалента, в якому виражається вартість усіх інших товарів.

Причиною появи грошей був суспільний поділ праці й необхідність регулярного обміну між то­варовиробниками, які спеціалізувалися на виробництві окремих видів продукції для обміну. Отже, поділ праці був головною причиною розвитку об­міну, бо якщо заглянути в первісне суспільство, то людство не знало грошей внаслідок низького рівня розвитку економічної системи, і лише в епо­ху неоліту відбулась подія, яку вчені називають революцією.

Обмін, що появився в результаті І поділу праці, стає більш стабільнішим після II великого поділу праці — відокремлення ремесла від сільського господарства (рубіж II—І тис. до н. е.).

З цього часу продукти виробляють для обміну-продажу.

Запитання до класу: — Як називають такі про­дукти?

Щоб обмін відбувався безперебійно, із усієї су­купності товарів на тому чи іншому ринку повинен виділитися товар, що користується довірою інших товаровиробників. Якщо такий товар відсутній, то трапиться так, як з мандрівником-європейцем у Тропічній Африці в середині XIX століття:

«Цікаво було бачити, як я розрахувався за чов­на на ринку в Кавелі, на березі Таньганьїки. Знай­омий Саїда вимагав сплатити слоновою кісткою, якої, однак, у мене не було. Тоді я дізнався, що Магомет Ібн-Саліб має слонову кістку і хотів би мати сукно. Але ця звістка мало мене потішила, поки, нарешті, я не почув, що Магомет Ібн-Гаріб має сукно і хотів би мати дріт. Останній у мене був. Я дав Магомету Ібн-Гарібу необхідну кількість мідно­го дроту, він передав Магомету Ібн-Салібу сукно, а той дав знайомому Саїда слонову кістку. Тільки тоді я отримав від нього човна».

Отже, причиною появи грошей був суспільний поділ праці і необхідність регулярного обміну між товаровиробниками, які спеціально виробляють продукти для обміну.

Регулярний обмін веде до поступового виді­лення із усього розмаїття товарного світу особ­ливого товару, який набуває рис загального екв­івалента (тобто загальної обмінюваності, рівноці­нності). Всі інші товари виражають у ньому свою вартість. Це дає можливість порівнювати їх між собою. Серед багатьох перв­існих народів Азії, Африки та Океанії дуже довго існували примітивні форми грошей — раковини. Раковини каурі ходили як гроші і в таких країнах з високою давньою цивілізацією, як Індія, Китай та Японія. Однією з розповсюджених форм гро­шей в давнину до виходу монет були худоба, рис, куни тощо.

У стародавніх греків загальним еквівалентом була худоба. (Тому не випадково латинське сло­во pekunia (гроші) походить від слова pekus(худоба).)   У скандинавських народів — хутро і шкури. У Монголії — чай, у Судані й Абісінії — сіль, а на Русі — хутра родини куниць (куна). Гроші з'яви­лися в результаті довгої практики торгівлі та обміну. Людство переопробувало сотні видів гро­шей, поки не прийшло до найбільш вигідних та зручних — металевих.

В прадавніх державах світу — Месопотамії, Єгипті користувалися злитками металу. їх могли виготовляти у вигляді кільця, півкільця.

В Італії до появи монет ходили злитки міді, які приймалися на вагу. Поступово люди зрозуміли, що краще виготовляти гроші певної усталеної ваги.

Запитання до класу – Яка перевага металу над іншими примітивни­ми формами грошей?

Метал не пошкоджувався і займав мало місця при перевезенні і зберіганні. Він легко ділився на частини для дрібних торговельних операцій. Але досить часто до дорогоцінних матеріалів по­чали додавати мідь, олово або виготовляти їх меншої ваги. Доводилося опробовувати метал та перевіряти вагу злитку. Перешкоджати підробці грошей могли тільки одним способом: державна влада почала їх клеймувати. Це означало, що в злитках міститься метал певної якості. Так з'яви­лися перші монети.

Греки приписували винахід перших монет ге­роям своїх міфів, римляни — богам Янусу або Сатурну. У Геродота і інших авторів є відомості про те, що перші монети карбували в Лідії, в VII ст. до н. е. Зараз відомо, що найдавніші монети виготовлялися з електри — сплаву срібла та зо­лота. Декількома десятиріччями пізніше почали карбувати монети в грецькому місті Егіні. Вони мали зовсім інший вигляд і карбувалися із срібла. Із Лідії та Егіни металеві гроші дуже швидко роз­повсюдилися по всій Греції, в колоніях, а потім у римлян. Самостійно монети з'явилися в Індії та Китаї, причому тут за традицією дрібні монети кар­бували ще на початку І тис. до н. е. Основною властивістю монет стало зображення і написи, які говорять про правителя або правлячий народ, про божество або святиню. Бо монети — це шматок металу, вага і чистота якого засвідчені державою і нею гарантуються. Зображення, відтиснуті на монеті, — це печать держави чи міста, які їх випус­кають. Весь комплекс зображень та написів на монетах складає важливе поняття — «монетний тип».

Звідки пішла назва «монета»? Відповідь дають римські срібні монети. На монеті Тита Каразія (45 р. до н. е.), на лицевій стороні зображено голову богині і написано «Мо­нета». Це слово було спочатку одним з прізвиськ богині Юнони. Означало воно «богиня-поперед­ниця». В її храмі навіть був монетний двір. На честь богині карбовані гроші стали називати монети.

Але монетна справа в Європі пережила зане­паду (це період занепаду Римської імперії). Спо­чатку королі молодих варварських держав вест­готів та остготів, лангобардів задовольнялися ста­рими римськими срібними монетами. Потім по­чали карбувати свої монети, на яких ставили по­чаткові букви своїх імен — монограми. Вони мали грубий і примітивний вигляд в порівнянні з ан­тичними. Монети карбували з різних металів. Іноді золоті або срібні — монометалічні, а іноді ще й мідні — поліметалеві або біметалеві.

Досить цікавим є походження грошей східних держав. Спочатку це були залізні прути, що зва­лися оболами. Шість таких прутів складали драх­му (в перекладі —- кусок). А така грошова одини­ця, як римський динаоій, пустила свої корені у Франції (деньє), арабскому Сході — динар. Особ­ливістю теократичного характеру останніх було зображення на них релігійних формул.

Перші верстати для грошової монетної спра­ви винайшли ще в епоху Відродження. Великий Леонардо да Вінчі зробив верстат для вирізання монетних кружків. Відомий скульптор Бенвенуто Челліні придумав гвинтовий прес для відтиску зображення. Але широкого застосування цей механізм набув в XVII ст.

У процесі тривалого обміну як загальний екв­івалент поступово виділяється товар, який мав властивості однорідності, міцності, компактності, був міцним і в одиниці ваги втілював велику вартість.

Запитання до класу: Які, на вашу думку, товари могли б мати такі властивості?

З часом роль такого еквівалента міцно закрі­пилася за золотом. Воно виконувало функцію гро­шей вже за півтора тисячоліття до нашої ери. До цього золото було звичайним товаром. Паралель­но з золотом роль загального еквівалента вико­нувало срібло. Так тривало кілька тисячоліть. І лише у другій половині XIX ст. роль грошей мо­нопольно закріпилася за золотом, що означало встановлення золотого стандарту. Одна країна за іншою переходять до встановлення золотої валю­ти. Золото, як грошовий матеріал, мало певні переваги над іншими товарами. Цьому сприяли такі властивості золота, як однорідність, ковкість, м'якість, неокислюваність, висока вартість у чистій вазі. Золото стало повноцінними грошима, бо но­мінальна вартість монети (те, що було викарбувано на ній щодо її величини) збігалося з вартістю металу, який у ній містився, з витратами суспіль­но необхідної праці на добування золота та його карбування.

Завдання для класу: Виконуємо завдання Завдання № 1. (Додаток 1), відповідь записуємо в листок перевірки базових та нових знань, одержаних на уроці.

Гроші — це будь-що, що служить як загальноприйнятний посередник у обміні або як засіб платежу.

Форми вартості.

1. Проста форма вартості (одинична або ви­падкова).

Обмін продуктами виник ще у первісному суспільстві. Він мав епізодичний характер. На­приклад, одна община могла обміняти надлишок дичини на надлишок риби, що утворився в іншої общини. Такий обмін можна виразити формулою Т1-Т2:

1 туша тварини = 200 одиниць риби; 100 кг зерна = 20 м полотна.

Висновок: Ця форма вартості була:

1.                   найпростішою, шо виражала відносини між товаровиробниками;
2.                   випадковою (цей обмін був нерегулярним). Випадковим було те, які продукти і в якій пропорції обмінювалися.

2. Розгорнута або повна форма вартості.

З розвитком виробництва відбувалося поглиб­лення суспільного поділу праці, що супроводжу­валося зростанням її продуктивності та появою додаткового продукту.

Першим великим поділом праці, як уже зазна­чалося, було виділення скотарських і землеробсь­ких племен, тому надлишки худоби і продукти тва­ринництва (м'ясо, вовна і т. д.) вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлиш­ки продукції землеробства. В цих умовах худоба, систематично обмінюючись на інші товари, набу­ває переважно відносної форми вартості, а інші товари (хліб, овочі та інші) — стають еквівалента­ми.

В результаті регулярного обміну мінові про­порції набували стійкого характеру, наближалися до витрат праці. Але оскільки товар безпосеред­ньо обмінюється на інший, а обмін між община­ми (тобто колективний обмін) з розпадом перві­сного ладу поступився місцем індивідуальному обміну, останній наштовхнувся на певні обмежен­ня.

В таких умовах часто починають проявлятися суперечності обміну, коли власнику одного това­ру потрібен не той товар, який йому пропонують, а інший. Так, власник шкіри тварин міг придбати зер­но лише в тому разі, якщо ця шкіра була потрібна власнику зерна. Тому обмін одного товару на інший нерідко ставав неможливий. Для цього необхід­ний був товар — еквівалент, який би задоволь­нив потреби всіх інших товаровиробників. Тому роль еквівалента закріплюється за одним това­ром, який стає загальним еквівалентом. В такому випадку безпосередній обмін товару на товар зникає, що означає перехід до загальної форми вартості.

3. Загальна форма власності.

Розвиток виробництва, поглиблення суспіль­ного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів зумовили стихійне виділення товару, на який обмінювалися всі інші товари.

4. Грошова форма власності.

Гроші є засобом вираження вартості всіх інших товарів в умовах розвинутого виробницт­ва. Тобто, гроші — це загальний еквівалент для всіх  інших товарів.

Запитання до класу: Назвіть форми вартості від менш розвинутих до сучасних.

Відомий економіст Стенлі Джевонс в одному з найперших підручників про гроші ілюстрував природу бартеру (обміну), то використав такий приклад:

«Мадемуазель Жалі, співачка паризького музич­ного театру дала концерт на островах Товариства. В обмін за арію з опери «Норма» і кілька інших пісень вона мала отримати третину збору. Коли підрахува­ли, то виявилося, шо її частина складалася з трьох свиней. 23 індиків, 44 курей, 5000 кокосових горіхів та вражаючої кількості бананів, лимонів і апель­синів. У Парижі така кількість товару могла б при­нести 4000 франків, шо було б хорошою платою за 5 пісень. На островах Товариства грошей не виста­чало, і, оскільки мадемуазель не могла особисто спожити навіть малої частки свого доходу в нату­ральній формі, потрібно було певний час годувати свиней і птахів тими ж фруктами».

Повідомлення учнів: В Меланезії відомі так звані свинячі гроші, які представляють собою зв'язки раковин, скляних бус, собачих зубів і сви­нячих хвостиків. Призначення цих грошей досить кумедне: на них купують свиней і платять викуп за наречену. Низка свинячих грошей досягає іноді неймовірних для грошей розмірів — 12 метрів.

Цей приклад розкриває природу бартеру (об­міну), який означає обмін одного товару на інший. Краще зрозуміти процес обміну дає гра «Чому люди торгують (обмінюються)?» (Додаток 2). Ця гра дозволяє сформувати внутрішнє відчуття про­цесу обміну.

У процесі розвитку економіки люди переста­ли безпосередньо обмінювати один товар на інший. Замість цього вони почали продавати свої товари за гроші і використовувати останні, щоб купувати потрібні їм товари. Використання загальноприйнятого засобу об­міну — грошей дало змогу фермеру купувати шта­ни у кравця, який, в свою чергу, купував черевики у шевця, а швець, відповідно, шкіру у фермера.

Товарні гроші. Як засіб обміну гроші вперше з'явилися в історії людства у вигляді товарів. У різні часи, різні предмети були еквівалентом грошей: худоба, олія, пиво або вино, залізо, срібло, діаманти, цигарки тощо. Кожен з перерахованих товарів мав свої пере­ваги і недоліки. Худобу не можливо поділити, щоб дати здачу, пиво псується за тривалого зберіган­ня, тоді як вино може покращитися. Маслинова олія є хорошою готівкою у формі рідини, яку за бажанням можна швидко поділити, але вона не­приємна на дотик. До XIX ст. товарні гроші були майже повністю витіснені металевими зі срібла та золота. Ці гроші мали внутрішню вартість, тобто були цінними самі по собі. Недоліки металевих грошей полягали в тому, що вимагалися ресурси, які і без того були обмеженими, щоб видобувати метали. Таких гро­шей або не вистачало, або їх випуск залежав від випадкового відкриття родовищ благородних ме­талів.

Запитання до класу: Назвіть позитивні і нега­тивні сторони золота як загального еквівалента?

Паперові гроші. Епоха товарних грошей вимостила шлях до грошей паперових, і тепер суть грошей є очевид­ною. Гроші є бажаними не через їхню користь, а задля тих товарів, які будуть куплені. Ми не спо­живаємо їх безпосередньо, швидше ми викорис­товуємо гроші, коли їх позбуваємося.

На сучасному етапі економічного розвитку найбільш стабільною грошовою валютою яв­ляється долар США.

у 1792 році Конгрес США ухвалив десяткову монетну систему, зручну для витрат. Відтоді го­ловною грошовою одиницею став долар. Поход­ження цього слова пов'язують з німецьким тале­ром. У 1794 році було відкрито дорогу в життя першому доларові, котрий дорівнював 100 центам. Зараз долар 1794 року — велика рідкість, деякі його примірники оцінюються у 12,5 тисяч доларів.

Банківські гроші.Зараз настала епоха банківських грошей — чеків, виданих під депозити у банку або в інших фінансових установах. Чеки приймаються замість готівки при купівлі багатьох товарів і послуг.

У розвинутих країнах світу сьогодні переважна частина грошової маси пред­ставлена платіжними зобов'язаннями і докумен­тами, виписаними кредитними установами (бан­ками): чеками, депозитними сертифікатами, нака­зами про зняття вкладів тощо.

Зміна економічної сутності грошей у сучасних умовах знаходить найбільш наочний вияв у до­корінній зміні структури грошового обігу: неухиль­но зростають роль, значення та питома вага без­готівкового обороту, а якщо готівкового, то, насам­перед, касового.

Більш повно суть грошей розкривається у функціях, які вони виконують.

Функції грошей. Функції грошей є конкретним виявом їх сут­ності. Традиційно в еко­номічній науці виділяють п'ять головних функцій грошей:

1.                   міра вартості;
2.                   засіб обігу;
3.                   засіб платежу;
4.                   засіб накопичення;
5.                   світові гроші.

Усі ці п'ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальний рух грошей. Зміст тієї або іншої функції грошей відображає особливості досягнутого рівня (етапу) еволюції самих грошей.

Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну одиницю розрахунків — національну валюту. Мас­штаб цін відіграє важливу технічну роль при ви­конанні грошима функції міри вартості.

Вартість товару, що виражена в грошах, є його ціною. Вагова кількість металу, прийнятого у певній країні за грошову одиницю, становить масштаб цін. Так, 1,505 г. чистого золота до 1933 року на­зивалось доларом. В Росії до 1897 року масшта­бом цін був рубль, який містив 0,774234 г. чисто­го золота.

Спершу грошові одиниці та їхні назви, як пра­вило, були пов'язані з повною вагою благород­них металів. Наприклад, фунт стерлінгів означав фунт срібла.

Виконання грошима функції міри вартості не залежить від держави. Держава може лише ре­гулювати масштаб цін як технічну функцію, що встановлюється законодавчим шляхом. Так, в 1934 році казначейство США визначило ціну золота 35 доларів за одну трійську унцію (31,1 г. чистого золота). Вона зберігалася до 1973 року. В той же час ринкова ціна на золото сягнула близько 200 доларів за унцію в 1974 році. З 1975 року штуч­ний масштаб цін перестав існувати.

Акт реалізації товару на ринку, або акт пере­творення товару в гроші — центральний, найваж­ливіший у ринковому господарстві. Процес то­варно-грошового обміну здійснюється за форму­лою: Т-Г-Т; де Т-Г — продаж товару; Г-Т — ку­півля іншого товару на гроші.

Спочатку функцію засобу обігу золото викону­вало у злитках, згодом невеликим злиткам нада­ють певної форми, на них ставлять відповідаль­ний штамп, і вони насувають форми монети. Роль благородних металів як миттєвих посередників у сфері обміну зробили можливою заміну грошо­вого товару знаками (символами; вартості — металевими і паперовими.

Вперше паперові гроші з явилися у XII ст. в Китаї, у Росії — 1769 р. Починаючи з кризи 1929—1933 років, у біль­шості країн (з 1936 р. у всіх капіталістичних краї­нах) функцію засобу обігу виконували тільки гро­шові знаки. Функція грошей як засобу платежу відобра­жає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстроч­кою оплати. Покупці сплачують за товар лише тоді, коли настає час платежу. Слово «кредит» пере­кладається з латинської, як «довіра». Виникнення кредитних відносин між товаровиробниками оз­начає, що гроші виступають засобом оплати бор­гових зобов'язань і виконують функцію засобу платежу. Один товаровиробник у цій операції стає кредитором, другий — боржником.

Отримуючи товар, боржник дає кредитору письмове зобов'язання (вексель), в якому підтвер­джує готовність певний строк сплатити грошову суму.

Гроші — засіб накопичення вартості і утворен­ня скарбів — виступають як резерв багатства, сти­хійно регулюють грошовий обіг (реальні гроші). Ця функція потрібна також для подальшого пога­шення кредиту, тобто реалізації функції засобу платежу. Коли гроші нестабільні, їх намагаються миттє­во позбутися (придбати якийсь товар), зберегти від знецінення (покласти в ощадний банк, прид­бати більш стабільну валюту) тощо.

Світові гроші у функціональному плані відоб­ражають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння відбувається на міжнародних грошових (валютних) ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнарод­ного порівняння національних грошей — валют­ний курс.

Світові гроші виступають як міжнародний засіб платежу, так і загальний купівельний засіб, а також суспільна матеріалізована форма багат­ства (переказ капіталів з однієї країни в іншу). Це комплексна функція, що включає в себе, по суті, всі функції, властива на внутрішньому ринку. Три­валий час цю функцію виконувало золото. Тепер — грошові одиниці окремих країн.

З розвитком міжнародного поділу праці і міжнародного ринку гроші починають обслугову­вати і міжнародну торгівлю як світові. Цю функ­цію найкраще виконувало золото. В кожній країні в умовах золотого стандарту грошова одиниця містила різну за вагою кількість золота. Так, фунт стерлінгів містив 7, 3224 г. чистого золота, а долар — 1, 5046 г. Тому при розрахунках між країна­ми необхідно було співставляти грошові одиниці різних країн, що означало встановлення монетно­го паритету (7,3224:1,5046).

Розвиток світових економічних зв'язків приво­дить до виникнення різноманітних міжнародних засобів розрахунків:

1.                   національні валюти найбільш сильних в еко­номічному відношенні країн світу — американсь­кий долар, німецька марка, англійський фунт стерлінгів тощо, тобто вільно конвертовані валю­ти (ВКВ);
2.                   наднаціональні грошові одиниці — ЕКЮ, СДР, які використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Завдання:

Виконуємо завдання № 2. (Додаток 1).

Специфіка грошей як товару. (Підведення підсумку.)

1. Гроші — товар, який може безпосередньо обмінюватися на всі інші товари.
2. Гроші — товар, що володіє загальною купі­вельною здатністю (спроможністю).
3. Гроші виступають як загальне втілення ба­гатства, тобто всі суб'єкти ринку сприймають гроші як багатство. На певному етапі розвитку гроші, будучи товаром, самі стають об'єктом купівлі-продажу на ринку. Гроші, що передаються іншим суб'єктам ринку за % плату, перетворюються для власників грошей в капітал.
4. Гроші — особливий товар, який виконує роль загального еквівалента при обміні товарів, про­дукт стихійного розвитку обміну і форм власності.
5. Гроші — історично розвинута економічна ка­тегорія. В історії неодноразово відбувалася за­міна одних форм грошей іншими. Гроші виникли багато років назад як особливий товар, який сти­хійно виділився з товарного світу як необхідна форма економічного зв'язку товаровиробників і розв'язку протиріч товару. Гроші служать формою вияву вартості, абстрактної і суспільної праці, втіленої в товарі. Тим самим, гроші придбали здатність обмінюватись на всі інші товари. З кінця XIX ст. грошовим товаром завдяки своїм власти­востям (однорідності, ділимості, зберігаємості, пор­тативності, високої вартості в малому його обсязі) стало золото. Тому грошова політика являється важливою складовою частиною загальноекономічної політики держави.

Заключне слово.

Давно відомий загалу вислів, що гроші дають свободу — свободу вибору, свободу дій. Але ра­зом з тим хотілось би, щоб цей урок приніс усві­домлення того, що процес нагромадження грошей може призвести до зворотних наслідків: «Райсь­кими намірами встелений шлях до пекла». Але людям притаманне бажання посісти гідне місце в житті, впливати на інших людей, набувати пев­ного досвіду; компетентності. Хочеться, щоб цей урок став засторогою втрати внутрішніх позицій, зниження моральних якостей, духовного зубожіння і деградації.

ДОДАТОК 1

Завдання № 1.

Підберіть необхідні відповіді із колонки Б до термінів і понять із колонки А. Колонка А

1.                   Економіка.
2.                   Економічна система.
3.                   Обмін.
4.                   Товар.
5.                   Споживча вартість.
6.                   Потреби.
7.                   Виробництво.
8.                   Неолітична революція.
9.                   Лихварство.

    10. Міняйло.

Колонка Б

а) Продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і виготовлений для обміну.

б) Найважливіша сфера суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності.

в) Особи в середньовічну добу, що обмінювали гроші купців інших держав на національні.

г) Сукупність всіх видів економічної діяльності людей в процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво. обмін. розподіл та споживання.

д) падання позики під певний відсоток.

е) Відносини завдяки яким товари та послуги рухаються від виробників до споживачів, і цей рух обслуговують гроші, ціни, торгівля.

є) Необхідність у певних речах, бажання воло­діти ними, відчуття нестачі, шо виникає тоді, коли це бажання залишається незадоволеним.

ж) Спосіб поєднання виробничих ресурсів, землі, праці, капіталу, та їх узгодженого та цілеспрямованого використання.

з) Певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби.

к) поділ праці, а саме: відокремлення землеробських. скотарських племен.

Завдання 2.

1)Обведіть кружком функції, які виконують гроші:

а)засіб полегшення обміну;

б)засіб платежу;

в)засіб укріплення економіки;

г)засіб обігу;

д) засіб прискорення обміну;

 е) засіб утворення скарбів;

 ж) міра вартості;

з) світові гроші.

2)Підкресліть найважливіші функції.

ДОДАТОК 2.

Гра: Чому люди торгують (обмінюються)?

Основні поняття: обмін, торгівля, стимули — прибуток, витрати.

Учні мають:

1. Приймати участь в обміні.

2. Описувати стимули, які приводять до обміну.

3. Визначити можливі витрати і прибутки.

4. Пояснити результати свого обміну.

Пояснення.

Торгівля — це добровільний обмін товарами і послугами, при цьому обидві сторони бажають одержати прибуток. Коли люди задоволені результатами свого обміну, вони будуть продовжу­вати обмінюватись (торгувати) в майбутньому.

Люди можуть оцінювати, витрати і результа­ти по-різному, але така оцінка є необхідною для прийняття рішення про обмін.

Матеріали.

Приготуйте велику кількість маленьких і про­стих предметів для обміну, таких, як шоколадки, олівці, авторучки, наклейки, календарики тощо.

Хід гри.

Сказати учням, що сьогодні у них є мож­ливість прийняти участь в процесі обміну.

Запитання до класу: «Чому люди обміню­ються?» (Напишіть деякі відповіді на дошці.) Укажіть, що ці відповіді є тільки гіпотезами. Клас в процесі гри повинен знайти докази на захист цих гіпотез.

Розглянемо таку ситуацію: водій автомобі­ля на автозаправочній станції заправив свій ав­томобіль 10 літрами бензину і заплатив за це 10 гривень.

Запитання: хто виграв, хто програв в цій ситу­ації? (Обидва учасники виграли і програли. Водій витратив 10 гривень, купуючи бензин, але одержав 10 літрів бензину. Власник автозаправ­ки продав 10 літрів бензину, але одержав 10 гри­вень, які він може витратити на покупку інших то­варів. Обидва учасники обміну, після оцінки вит­рат і користі прийняли рішення про участь в обміні. З цього виходить, що вони виграли більше, ніж програли.)

Розподілити рівномірно між учнями предмети обміну. Покласти кожному учню його предмети в маленькі коричневі пакетики так, щоб тільки учень знав, чим він може обмінюватись. Для контрасту в грі мають брати участь учні:

а) з дуже малою кількістю предметів обміну;

б) з великою кількістю непопулярних предметів обміну;

в) з малою кількістю популярних предметів;

г) з великою кількістю різних предметів.

Дайте учням від 5 до 10 хвилин, щоб вони змогли зробити обмінні операції.

Призвати учнів до порядку. Попросити їх викласти на столи предмети, які їм вдалося об­міняти.

Обговорення.

• Скільки учнів прийняло участь в обмін? (По­просіть підняти руки).
• Чим ви обмінювались? (Попросити відпов­істи деяких учнів).
• Які предмети були більш популярні, які — ні.
• Чи були учні, які обмінялись більше одного разу?
• Чому ви обмінювались? (Учні хотіли б відмо­витись від предметів, які вони цінять менше, щоб одержати предмети, які вони цінять більше.)
• Чому учні з великою кількістю однакових предметів, хоч вони і улюбленіші, хочуть обміняти їх? (Велика кількість однакових товарів знижує їх цінність. Учні легко відмовляться від десятого «снікерса», чим від першого.)
• Чи завжди були незадоволені своїм обміном учні з маленькою кількістю товарів обміну? (Так, якщо ці предмети на нашому ринку були непопу­лярні.)
• Співпадає чи ні ваша поведінка під час об­міну тим відповідям, котрі ви дали на запитання «Чому люди обмінюються (торгують?)».
• Що ви витратили і що отримали в резуль­таті обміну? (Те, що ви віддали — це ваші затра­ти при обміні; а те, що отримали — це ваш при­буток при обміні.)
• Чи всі задоволені результати обміну? (Можливо, ні. Учні, які мали мало предметів обміну — незадоволені. Учні, які мали хороший набір предметів та не хотіли бути поза процесом об­міну, не знайшли того, що шукали, теж були неза­доволені.) Учні, які помітили свої помилки в про­цесі обміну, що не дозволило їм краще обміня­тись, — теж незадоволені.) Економісти вважають, що обмін буде продовжуватись, якщо люди почувають себе краще після обміну (торгівлі) порівня­но з тим, якщо вони зовсім не обмінювались. Якщо вони почувають, що не виграли від обміну, то обмін призупиняється або закінчується.
• Коли гра буде продовжена завтра, хто за­хоче обмінюватися? (Ті, хто надіється на прибуток, захочуть обмінюватися. Ті, хто не вірить в свою вигоду, недовго будуть проявляти інтерес до гри.)
• Як ви думаєте, чи схожа ця гра на обмін, торгівлю в світі? (Порівняйте цю модель з ситуа­цією на автозаправочній станції, покажіть схожі риси. Деякі відмінності є. Не використовувались гроші, учні не повинні були працювати для одер­жання предметів обміну, і, як слідство, не було ви­робничих затрат.)

Підсумок.

Ця гра дозволяє сформувати внутрішнє відчут­тя процесу обміну.

Оцінка.

Оцінити відповіді учнів в ході дискусії в класі, відмічаючи, наскільки точно учні можуть визначи­ти паралелі між грою і дійснісним обміном, який знають на практиці або з газет і телебачення.

Література

1.                   Білик В.О. Основи економічної теорії. Київ, 1994.
2.                   Бережна Н., Довгопол Г., Крамарева О., Щерба-ха О. Завдання по основам економіки. Робочий зо­шит. Харків, 1996.
3.                   Мочерний C.B. Основи економічних знань. Київ, 1996.
4.                   Мочерний C.B. Основи економічної теорії. Київ, 1997.
5.                   Мочерний C.B. Основи економічної теорії. Те­сти, задачі, кросворди. Київ, 1998.
6.                   Мочерний C.B. Основи економічних знань. За­питання і відповіді. Київ, 1996.
7.                   Родіонова І.Ф. Основи економіки. Київ, 1995.
8.                   Лановик Б.Д. Україна і світ. Київ, 1994.
9.                   Підкова І.З., Шуст P.M. Довідник з історії Украї­ни. Том 1. Київ, 1993.