Позакласний захід "Конкурс на краще читання віршів за тв. Т.Г.Шевченка"

Конкурс на краще читання віршів за тв. Т.Г.Шевченка

Вогонь Шевченкових поезій

Мета: розширити знання учнів про життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка; розвивати навички читання віршів напам’ять; виховувати інтерес і повагу до рідної мови, любов і глибоку шану до славного сина України – Великого Кобзаря.

Обладнання: портрет Шевченка, рушники, виставка творів Кобзаря, фотографії, репродукції картин Шевченка.

Звучить мелодія «Думи мої, думи мої…»

Ведуча. Доброго дня, дорогі друзі, шановні гості, учасники свята! Щиро вітаємо вас у цій гостинній залі.

Ведучий. Ще мить – і прилине до нас промениста весна, принесе на своїх крилах тепло і радість, цвіт рясту і пролісків, переспів пташок і свіжу зелень.

   Уже традиційно цієї пори ми проводимо щорічний конкурс юних декламаторів.

Ведуча. Та цей не дивно, бо березень у кожного пов'язаний з іменем великого Кобзаря – Тарас Григоровича Шевченка, який завжди буде прикладом служіння високим ідеалам, глибокого патріотизму, нескореності та оптимізму.

Ведучий. Тарас Шевченко – Вільний дух! Його душа ніколи не вмирає. Він дарував вічність українському слову, передбачив наше майбутнє відродження. Отож, розпочинаємо конкурс читців, присвячений памяті Т.Г.Шевченка.

Ведуча. Оскільки у нас конкурс, то в нас працює досвідчене, чесне, об’єктивне, компетентне журі в складі:

 -------------------------------------------------------------------------------------------------

Ведучий. Рано втративши матір, а потім батька, він з дитинства зазнав багато горя, відчув на собі весь тягар кріпацтва. Деякий час Шевченко був у навчанні в дяка-вчителя на становищі школяра-попихача. Вже у ті роки в нього виявляється великий потяг до малювання. Після невдалих спроб знайти собі сусідніх селах учителя малювання Шевченко повертається до свого села і стає наймитом у попа.

Ведуча. Вірш «Якби ви знали паничі» (читає………..)

Ведучий. Вірш «Сестрі» (читає……………)

                Вірш «Думка» (читає…………..)

Ведуча. Поезія для Тараса дуже дорога: це квіти його душі, це рідні діти його серця. Як дбайливий садівник, він плекає, доглядає їх. Але твори сумні. Причина їх суму – народне лихо.

  Не джерельна вода поливає його вірші квіти, а сльози трударів і його особистості. Він пише для народу України:

                 Вірш «Думи мої…..» (читає……..)

Ведучий. Шевченко був і пастухом, і погоничем, і ким він тільки не був, і чого тільки не робив! Але ж йому хотілося бути малярем! Все, що бачив, хотілося змалювати . Та минали літа, і було йому вже 15 років. Ось так і відплив, якось непомітно, Тарас від берега дитинства.

                 Вірш «Минають дні, минають ночі» (читає………)

Ведуча. Називають Шевченка Кобзарем. Раніше кобзарів на Україні було багато. Вони ходили селами і містами, співали пісні та думи про боротьбу відважних запорізьких козаків за свободу народу.

   Саме про це і пише у своїх творах Т.Шевченко: про героїчне минуле України, про важку долю жінки-матері, красу рідного краю.

                   Вірш «Село» (читає……)

                  Вірш «І досі сниться: під горою…» (читає……)

Ведучий. Віра Тараса пророча, бо говорив він від імені мільйонів, як обранець самого Бога, наділений такою любов’ю до свого народу, що заради нього готовий був жертвувати власним життям. Тому мав моральне право сказати українцям:

Свою Україну любіть,

Любіть її…во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть

                   Вірш «Мені однаково чи буду….» (читає…………)

Ведуча. Тарас Шевченко був заклятим ворогом всякого насильства, тому і вибрав темою своїх пісень долю жінки, як одну з найбільших плям на загальному похмурому тлі суспільного ладу. Найбільше людське горе він бачив у горі жіночім, і саме тому непоборна й сильна його жіноча лірика. Милосердям і любов’ю сповнені твори поета: від поеми «Катерина» до поеми «Марія».

                 Уривок із поеми «Причинна» (читає………..)

                Уривок із поеми «Сон» (читає………….)

Ведучий. Тернистим був життєвий шлях Великого Кобзаря. Та не тільки сум і горе бачив Шевченко. Він зростав в Україні серед мальовничої природи, українського люду, які з вуст у вуста передавали легенди, билини, казки, повір’я чумаків, козаків.

Шевченко кохався в природі рідного краю і тому, мабуть, кожен рядок вірша переливається краплинами любові до природи.

Поет – мудрий вихователь: через замилування природою він виховував у вдячних нащадків патріотичні почуття до неньки України.

         Вірш «Тече вода із-за гаю…» (читає………)

         Вірш «За сонцем хмаронька пливе» (декламує……….)

Ведуча. Коли Т.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Ось послухайте як ніжно і тужливо звучать його слова.

        Вірш «Садок вишневий коло хати» (читає…………)

Ведучий. І де б не був, куди б не кидало Шевченка життя, він прохав долю, щоб

Або хоч крихітку землі

Із-за Дніпра мого святого

Святії вітри принесли,

Та й більш нічого…

Якихось 47 літ судилося Шевченкові топтати ряст…. До болю мало… 10 березня цього року виповнилося 200 років як не стало Тараса Григоровича Шевченка.

           Вірш «Заповіт» (декламує…………)

Ведуча. «Учітесь, читайте і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь» - ці слова великого українського поета ніскільки не втратили своєї актуальності й сьогодні.

Ведучий. Ось і сьогодні в нашій родині прозвучало живе слово Тараса Шевченка. І ще раз ми переконуємося у поетичній величі та неперевершеності сили таланту Кобзаря.

Ведуча. Поет прекрасно знав і розумів душу українського народу, а тому закликав;

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!

І ми, як вдячні діти маємо за честь пом’янути цю величну людину України – Тараса Григоровича Шевченка.

(хвилина мовчання)

Слово, для оголошення результатів конкурсу читців, надається членам журі.

(Нагородження переможців грамотами)

Ведучий. Шевченко наш,

                 Він для усіх століть.

                Він – як Ісус Христос для України.

                Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

                І вас вже не поставлять на коліна!

Нехай почуте сьогодні одному пом’якшить серце, іншому – просвітлить розум, несіть у своєму серці той великий заряд духовності і краси, який ми черпаємо з творчості Великого Кобзаря.