Урок за поезією Ліни Костенко "Українське альфреско"

11 клас

Ліна Костенко. «Вічні» українські фольклорні типи, новітнє переосмислення традиційної ситуації, образи-архетипи як атрибути української свідомості («Українське альфреско»; фрагмент уроку). (Додаток 1).

1. Виразне читання поезії «Українське альфреско».
2. Бесіда

• Що навіяла вам поезія?
• Які спогади пробудила? Закінчіть речення «Мимоволі згадалося…».
• Яка картинка вималювалася в уяві?

3. Назва твору – «Українське альфреско».

Словникова робота.

Альфреско – це настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці.

• Який намір хотіла реалізувати поетеса, вказавши на ознаку українське?
• Технікою альфреско виконані фрески багатьох старовинних українських храмів. «Прив’яжіть» цю інформацію до твору.

(Кожен будує власний храм душі, у якому своєрідними фресками є моральні та етичні цінності, орієнтири. Ліна Костенко спонукає нас витворити в уяві власне українську фреску, виокремити національну підсвідомість).

4. Характеристика архітектоніки твору за планом (на цьому етапі учні самостійно читають текст вдруге):

1. віршова форма, строфа: чотиривірш;
2. римування: перехресне  абаб;
3. розмір:  ямб;
4. рими:  жіночі чергуються з чоловічими.

5. Час і простір у творі.

   У творі немає сюжету, але є опис місця, де сконцентровані думки і почуття ліричного героя. Ліна Костенко, мабуть, не випадково починає поезію з точної вказівки на місце:

      Над шляхом, при долині, біля старого граба,

      Де біла-біла хатка стоїть на самоті…

   Може, це фольклорна традиція: багато народних пісень саме так починаються («Ой на ставі, на ставочку», «У ржі на межі», «Там у полі криниченька», «Ой на горі та женці жнуть», «В кінці греблі шумлять верби», «Ой у гаю, при Дунаю»),  казкові початки. А може, поетеса так детально вказує сільську «адресу» діда з бабою, надіючись, що хтось до них тим шляхом та й приїде. Обставина на самоті додає сумного, елегійного настрою. 

   У вірші прямо не сказано, яка пора року, дня, про це розповідає пейзаж.

• Які деталі вказують на час? (Цвітуть жоржини, отже, пора року – осінь; золотий шлях – сонце в зеніті).

6. Які зорові образи вимальовують ідилічну картину навколо діда з бабою?

«Карта ключових слів»

Учитель на дошці креслить прямокутник. Учні називають ключові образи поезії. Разом формують карту-малюнок.

                                                                                                    

 

 

       вишні

     шовковиця

     любисток

     жоржини                                              

 

 

 

 

призьба

                   стежина  патлашки

 

     Малюнок повертає нас у дитинство, тому що Ліна Костенко використала відомі змалку кожному українцеві «вічні» фольклорні образи-архетипи.

   Словникова робота. Архетипні образи – це ті первинні образи-символи , які існують у підсвідомості кожної людини й передаються з покоління в покоління як особливо значущі (мама, дитина, родина, хата, лелека, дід, баба).

• Який із образів поезії найоригінальніший, найбільш зворушливий? Які деталі роблять його саме таким?

   Відповіді можуть бути різними: любисток, бо від слова «любити»; жоржини, підкреслені займенником такі, викликають захоплення; вишні чорноокі (епітет) нагадують гарних дівчат; на слові патлашки хочеться зупинитися й посміхнутися, бо воно якесь кумедно-ніжне; старий граб доповнює образи діда й баби – теж старих; шовковиця – дерево, яке ніхто не мине, не скубнувши ягід (може, саме вона найбільше й принаджує сусідських дітей); лелека на хліві – символ достатку, не випадково ж курочка ряба «несе їм яєчка золоті»; правда, образ стомленого лелеки сумний, бо не приніс птах дитя в цю хату.

Змістовно-фактуальна інформація.

• Кого не вистачає на «Карті ключових слів» (хоча образи присутні у вірші)?

   Поетеса не називає причини відсутності дітей, онуків. Вона просто констатує факт: «Я знаю, дід та баба – це коли є онуки, а в них сусідські діти шовковицю їдять».

Змістовно-підтекстова інформація.

• Чому діти, які є символом  утіхи, порушують ідилічну картину фрески?

(Бо чужі, «сусідські»).

Ключове (евристичне) питання.

• Де ж діти?

Учні почергово висловлюють власні версії прихованої в тексті інформації. Хто прочитав статтю підручника наперед, назве ймовірні причини:

«згасання роду: репресії, війни чи хвороби, що забрали синів і дочок, їхня відсутність узагалі». Є в цьому несказаному й натяк на автобіографічність: батько Ліни Костенко був репресований, сама ж вона підлітком пережила війну.

Судження. В. Брюховецький у нарисі «Ліна Костенко» стверджує, що в поезії «Українське альфреско» йдеться про «щемке почуття самотності в безкраях всесвіту, притаманне не лише філософам, а не меншою мірою й людині від плуга…». Означення сусідські  у цих рядках є ознакою самотності. Науковець пише, що «поетичні ідеї» авторки не сформульовані, а сформовані всією попередньою творчістю.

Змістовно-концептуальна інформація.

• Сформулюйте ідею твору. (Філософське осмислення розриву спадкоємності поколінь; зв’язку між містом і селом).

Бесіда.

• Чи живуть з вами дід і баба?
• Якщо так, то скільки часу протягом дня ви з ними спілкуєтеся?
• Якщо ні, то коли востаннє провідували їх?
• Якщо померли, допомагаєте впорядковувати могили чи вважаєте, що це обов’язок їхніх дітей – ваших батьків?
• Чому кажуть, що онуків люблять більше, ніж дітей?

   Наскрізним у творі є образ дороги. В українському фольклорі, міфології дорога – це символ людської долі.

• Як розшифрувати символіку цього образу у вірші «Українське альфреско»?

   (У творі є три слова, які вказують на цей символ, – стежка, дорога, шлях. Це як три стадії життя людини – дитинство, зрілість, старість. Двоє стареньких сидять на призьбі біля стежки, якою, може, бігали ще малими; мабуть, сходили не одну дорогу на життєвому шляху (воювали? мандрували? працювали?), але зберегли до старості «хронічну українську доброту»

(Л. Костенко).

• Прочитайте останню строфу поезії. Яка роль уособлення в ній? (У поетичному обрамленні останніх рядків – проза життя).

Міні-диспут.

   Проблемне запитання. «Остання в світі казка сидить під образами». Чи не звучать ці слова у XXI столітті дещо фатально? Чи це не натяк, що ми втрачаємо щось сокровенне?

7. Зв’язок з іншими творами.

    Уявіть, що вірш Л. Костенко не має назви. Чи можна безпомилково визначити національність поезії? За якими ознаками? У яких раніше вивчених творах використані архетипні образи, що визначають зв’язок з поезією «Українське альфреско»?  («Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка; «Вишні» Б.-І. Антонича; «Дивосвіт» І. Калинця; «Лебеді материнства» В. Симоненка; «Пісня про рушник», «Стежина» А. Малишка; «Лелека» В. Голобородька).

8. Ідейно-естетичний зміст.

    У поезії «Українське альфреско» Ліна Костенко з властивою лише їй задушевною щирістю і простотою, відхилившись від урбаністичних мотивів, подає читачеві Україну в її архетипних образах. Вічні мотиви самотності, приреченості, дисгармонії зіставляються  з мотивами життєвої мудрості, усвідомлення долі, даної Богом. У вірші немає патетики й зовнішньої емоційності, але лірична напруга від цього не зменшується, а проникає в душу, бентежить, пробуджує приспане буденними клопотами відчуття власної причетності до історії роду, народу, нації.

 

  Додаток 1

Орієнтовний алгоритм філологічного аналізу поетичного твору (з Інтернету)

1. Прочитати твір уперше.
2. Визначити авторський задум на емоційно-сугестивному рівні. (У які сховки душі зазирає?).
3. Прокоментувати первинну авторську інтерпретацію твору. (Заголовок, мотив).
4. Охарактеризувати  архітектоніку тексту.
5. Визначити ключові та домінантні текстові одиниці.
6. Проаналізувати семантику текстових одиниць у зв’язку з усіма видами текстової інформації:

• змістовно-фактуальною (час, місце, пейзаж, портретні деталі);
• змістовно-підтекстовою (прихований зміст);
• змістовно-концептуальною (ідея твору).

7. Виявити елементи інтертексту, що визначають зв’язок аналізованого твору з іншими творами національної та світової літератури.
8. З’ясувати  ідейно-естетичний зміст тексту на інтелектуально-аналітичному рівні (узагальнити характеристику твору).