Позакласний захід "Любові всевишній присвячується"

Звучить тихо музика

Вчитель: Все починається з любові… Дитинство – з любові матері, дорослість – з любові до друга чи подруги, до своєї професії…зрештою – до всесвіту. І перша ознака того, що вона прийшла, - це відчуття піднесення, наснаги, яка стає джерелом творчого натхнення. Кохання! Важко уявити існування людини без цього бентежного почуття. Кохання торжествує на світі. Воно поза віком і часом. Про нього мріють. Його чекають. І ось воно приходить. Скільки сердечних переживань! Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, а й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця закоханих. Це кохання може прийти у 8 років, а може і у 80. Іноді кохання переживає людину  і залишається яскравим прикладом для нащадків на століття. Про любов написано багато, про неї складають трактати і поеми, пишуть романи, а поети – вірші.

Сьогодні ми з вами прокладемо стежку до Країни Поезії Кохання, познайомимось з кращими зразками світової інтимної лірики.

Ведучий 1. Сьогодні ми будемо говорити про кохання.

Ведучий 2. Про кохання всеохоплююче, непереможне.

Ведучий 1. Про кохання в радощах і муках.

Ведучий 2. Про кохання в ревнощах і розлуках.

Ведучий 1. Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою і кращою, спрямовує на величні діла і героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати.

Ведучий 2. Кохання – одна з найстраждальніших тем світової літератури від самого початку її існування. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково "пише" свою неповторну історію кохання.

Ведучий 1. «Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов», - лірично признався молодий Павло Григорович Тичина.

Ведучий 2. «Так ніхто не кохав! Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» - переконував усіх юний серцем Володимир Сосюра.

Ведучий 1. А російський поет Олександр Сергійович Пушкін на увесь світ сповістив: «Я помню чудное мгновенье – Передо мной явилась ты!»

Ведучий 2. Про кохання, найкраще із почуттів, дарованих людині Богом, сказано багато щирих захоплюючих слів, створено найчудовіші картини, складено найліричніше мелодії.

Ведучий 1. Кохання одухотворює людину, робить кращим і змістовнішим її життя, наповнює світлою, ніжною радістю, дарує красу почуттів.

Ведучий 2. Кохання – це той прекрасний цвіт папороті, які шукають усі та, на жаль, знаходить далеко не кожний…

Ведучий 1. Вічна загадка любові завжди була в центрі уваги поетів і поезії. Чому? Мабуть тому, що поети відчувають світ набагато тонше, набагато гостріше, ніж будь-хто інший. Кохання – це та таїна, що давала їм, поетам, поштовх до творчості.

Ведучий 2. Данте і Беатріче, Лаура і Петрарка, Шекспір і Смаглява Леді, Блок і Таємнича Незнайомка, Пушкін і Наталія Гончарова, Іван Франко і Ольга Рошкевич, Леся Українка і Сергій Мержинський… Ці закохані пари відомі, мабуть, усьому світові. Адже саме їхнє кохання і народило всесвітньовідомих літературних героїв, таких як Ромео і Джульєтта, Лукаш і Мавка, Онєгін і Тетяна…

Ведучий 1. І ось сьогодні хотілось би хоч трохи відсунути таємничу завісу над тими чудесними почуттями, які живили уяву і творчість, які наповнювали життя відомих поетів.

Ведучий 2. Отже, розгорнімо наш альманах, який має назву «Любові Всесвітній присвячується», погортаймо обережно його сторінки, на яких записано історії закоханих сердець, вслухаймося в рядки ніжності і кохання, - і давайте задумаємось, яке це все-таки велике і сильне почуття, як його треба терпляче чекати, берегти, леліяти, цінувати, охороняти; як збагачує воно душу людини, яке воно світле і прекрасне…

        (Звучить…..) 

Ведучий 1. І так, сторінка 1.  «Така владарка мого серця мила.»

Данте Аліг`єрі і Беатріче Портінарі.

Ведучий 2. 1 травня 1275 р. хлопчик Данте вперше побачив дівчинку Біче з роду Портінарі. Майбутній славетний поет вперше зустрів свою долю, щоправда, сам він ще не підозрював того.

• В своїх очах вона несе Кохання,-
  На кого гляне, всі блаженні вмить;
  Як десь іде, за нею всяк спішить,
  Тріпоче серце від її вітання.
   

Ведучий 1. Хлопчикові Данте на той час було 9 р., а дівчинці Біче - 8 р. і 4 місяці. А через 9 р. під час травневих свят у Флоренції юнак був удостоєний привітання шляхетної дівиці Беатріче (зауважимо, що ім`я це означає Благословенна). Ця зустріч стала поштовхом для створення перлини світової любовної лірики-книги  “Vita nova” (нове життя).

 (Учень читає вірш «Така владарка мого серця мила»)

Ведучий 2. Данте покохав Беатріче на все життя. Кохання, що почалося в дитинстві, жило в його серці завжди. Його кохана – це небесне створіння, уособлення жіночої краси і чеснот.

Ведучий 1. Страшний відчай охопив поета, коли оспівувана ним Беатріче несподівано померла (у 25-річному віці). Данте увічнює образ коханої в  «Божественній комедії». Кохання Данте до Беатріче було чистим, незабрудненим земною скверною почуттям.

Кажу вам найніжніші поривання

Повнять мене, в них стільки чистоти,

Що я, здається б, закохав світи,

Аби лиш мав сміливості доволі.

Та ні, слова високі надто кволі,

Боюся ними осквернить її.

(Звучить «Співати по-новому про Любов я прагну…»)

Ведучий 2. Сторінка 2. Франческо Петрарка і Лаура.

Ведучий 1. « В рік 1327, у квітні, о 1 годині шостого дня, ввійшов я в лабіринт, де виходу немає». Так написав у 42 річницю першої зустрічі з коханою перший поет              доби Відродження Ф. Петрарка. 6 квітня 1327 року у житті Петрарки сталася важлива подія. У цей день в одному з храмів він побачив молоду жінку. Звали її Лаура. Йому було 23, а їй - 20. Вона була заміжньою жінкою, він — молодим  поетом. Портрет її не зберігся до нашого часу. Петрарка ж красу коханої порівнює з квітами, зірками та перлинами.

 (Учень читає сонет 162)

Ведучий 2. Петрарка кохає Лауру. Без надії, без сподівань присвячує коханій сонети. Їх більше трьохсот. Сонети ці – як гімн чистому і світлому поетичному почуттю, котре володіло Петраркою протягом всього життя.

 (Учень читає сонет 132)

Ведучий 1. Після смерті коханої Лаури (померла вона у 40 років)  Петрарка написав ще 90 сонетів, в яких все ж з тою ніжністю і пристрастю звертається до коханої жінки, котру продовжував любити з такою ж силою, як і на зорі своєї молодості.

 (Учень читає сонет 61)

(Звучить В. Шекспір і Смаглява Леді.)

Ведучий 2. Сторінка 3.

«Я не віддам, - хоч би й Господь звелів, -

Твою любов за блага королів»

      В. Шекспір

Ведучий 1. Кохання приходить тоді, коли однієї миті тернисті стежки двох перетинаються воєдино. Коли душа спалахує барвистими іскорками мрій і лине у світ Ромео і Джульєтти. Послухаймо розмову закоханих їхньою рідною мовою (переклад прослуханого).

(Інсценування фрагмента «Ромео і Джульєтта освідчуються в коханні» англійською мовою).

Ведучий 2.  Сонет В. Шекспіра – вінець англійської лірики доби Відродження. Свої сонети В. Шекспір присвятив Смаглявій Леді. Існує думка, що нею була придворна дама королеви Єлизавети Мері Фітон. Поет створює образ жінки, яка своїм розумом, добротою ніжністю, змушує чоловіків захоплюватися нею - земною звичайною жінкою.

(Учні читають сонети  130, 116)

(Звучить…)

Ведучий 1. Американський філософ Ерік Фром  у своїй книзі «Мистецтво любити» говорить: «Коли я люблю людину, я люблю людей, люблю світ, люблю життя». Про любов до людей, до світу, до життя писали митці на зламі двох століть – ХVІІІ та ХІХ.

Ведучий 2. Данте дав безсмертя прекрасній Беатріче, Петрарка – Лаурі, а геній Пушкін дарував вічну пам»ять Анні Петрівні Керн.

Ведучий 1. Сторінка 4. «Я помню чудное мгновенье…»

О.С. Пушкін і Анна Керн.   

Ведучий 2.  Небагата,  незнатного роду – так би й не згадував про неї ніхто через стільки років, якби не славетне пушкінське «Я помню чудное мгновенье…»

Ведучий 1. Далеко о півночі поет сидів за робочим столом. Горіла свічка, на столі лежав камінець, о котрий спіткнулася Анна під час прогулянки, поруч лежала квітка геліотропу, зірвана нею, - Пушкін випросив цю квітку у подарунок.

Ведучий 2. Свіча догоряла, а на папір лягали пушкінські строфи. В цих строфах було все: і душа, і серце, і гарячі поетичні почуття. І спогад про першу випадкову зустріч, і світла радість від зустрічі нинішньої, і ті мрії і сподівання, що пробудилися в серці поета.

  (Учень читає вірш «Я вас любил…»)

  (Звучить романс «Я помню чудное мгновенье», який композитор М. Глінка присвятив доньці Анни Петрівни Керн – Катерині.)

Ведучий 1. «Кохай мене – твого незмінно ніжного і вірного».

   Джордж Байрон і Тереза Гвіччіолі

Ведучий 2. Серед неоціненних скарбів, які залишив Байрон -  його кохання. Останньою любов»ю поета була Тереза Гвіччіолі, з якою він познайомився у Венеції за чотири роки до подорожі берегами Еллади.

 Послухайте уривок з листа до Терези Гвіччіолі.

  (Учень читає уривок на фоні музики)

Ведучий 1. Людина – лицар із благородним серцем, він був уособленням романтизму не лише у творчості, а й у житті. Останніми словами 36-літнього поета були: «Я залишаю у світі щось неоціненне». Серед того неоціненного скарбу Байрона – історії його кохань. Звичайно, і науковці, і уважні читачі з готовністю назвуть імена, уславлені любовними віршами Байрона.

  (Ведучі по черзі називають імена коханих поета)

Ведучий 2. Мері Дафф

Ведучий 1. Маргарита Парнер

Ведучий 2. Мері Чаворт

Ведучий 1. Кароліна Лем

Ведучий 2. Августа Мері Байрон

Ведучий 1. Анна Ізабелла Мілбенк

Ведучий 2. Тереза Гвіччіолі

Ведучий 1. Кожного разу він кохав по-іншому, та завжди – як востаннє.

Ведучий 2.

І ділять нас не води швидкоплинні,

Не пасмо гір, чи прірва, повна тьми,

А те, що долі в нас такі ж одмінні

Як ті краї, де народились ми.

Тому - то знов, стількох зазнавши ран,

Я бранцем став, я став рабом любові,

Навіки впав у твій, кохана, бран...

Сторінка 6.

Вчитель.  А коли кохання зародиться у вас, хай вам допоможе сьогоднішня наша зустріч. Хотілося б, щоб те прекрасне почуття ви зустріли поетичними рядками, або щоб поезія забриніла у вашому серці. Через століття тягнеться поетична естафета до наших днів. І я хочу, говорячи словами Луї Арагона: «Говори ти тільки про кохання, все інше – злочин», - відкрити наш поетичний калейдоскоп кохання.

 На фоні музики «Історія кохання» учні читають поезії

1. В. Сосюра  «Так ніхто не кохав»
2. Р. Тагор  «Вічне кохання»
3. К. Симонов  «Жди меня…»
4. Р. Рождественский  «Отдать тебе любов?»

Вчитель.

 « Любові Всевишній присвячується » - така назва нашого вечора. Ви почули сьогодні з живих уст, як гаряче б'ється людське серце у поезії, який біль, яке страждання, яку ніжність, яке щастя може передати поетичне слово. Що ще додати? Відчувайте себе сонцем, яке світить і дарує своє тепло іншим. Щастя вам, хай завжди сяє у вашому житті зірка кохання!