Позакласний захід на тему "Свято Масляної"

                                  Свято Масляної

  Мета:   познайомити дітей з традиціями святкування Масляної на Україні, поглибити інтерес дітей до традицій свого народу, розвивати прагнення  

до пошуку інформації, пов’язаної з життям наших предків;  розвивати вміння говорити рідною мовою, виховувати пошану до національного одягу, обрядів, народної творчості; виховувати любов до рідного краю,  бажання до вивчення і відродження народних звичаїв та традицій рідного краю, оберігати їх.

 

 

Музичний матеріал:

1. українська народна пісня «Ой там дівка селезня кликала»;
2. О.Злотник «Масляна»;
3. українські народні танці «Калинонька»,  «Яків», «Українські візерунки;»
4.  народні музичні ігри «Щебетали горобці», «Нумо, любі діти», «Ходять діти в колі»

 

Підготовча робота до свята:

1. Зібрати рушники, предмети українського побуту, провести відповідну

     роботу, щоб усі діти на святі були в українському одязі або мали

     елементи українського одягу.

2. Звернутися до батьків з проханням підготувати до святкування страви,

      які готували наші предки на свято масляного тижня: вареники, пироги,

      млинці.

3. Підготувати музичне оформлення свята, розучити з дітьми українські  народні пісні, танці, дитячі народні музичні ігри; вивчити з дітьми слова діалогів, номери для відкупу хлопців.
4. Підготувати з дівчатами завдання відкупу для хлопців.
5. Намалювати разом зі школярами плакати з надписами: «З широкою Масляною», «Чекаємо на тебе, Весна!», « Прощавай, стара Зима!», «Завітай до нас, Весна!»
6. Перед святом разом з учнями прибрати світлицю, розвісити плакати з надписами.

 

                                       Хід свята

 

       У світлиці стоїть стіл, на якому рушники, але страв немає. Діти в

                         українських костюмах сідають до столу.

Вчителька: -   Діти, сьогодні ми вирушаємо в подорож у ті часи, коли наші  земляки святкували з року в рік різні народні, релігійні свята. Скажіть, яке свято ми будемо зустрічати сьогодні всі разом? (Свято Масляної);

-    А скільки днів це свято святкували? (сім днів, тиждень);

-    Хто пам’ятає, в яких числах лютого зустрічали Масляну? (з 19 по 24 лютого)

-   А чому присвячені ці дні? (вони присвячені закінченню зими й початку весни);

-    Хто за традицією був учасником свята? (дівчата, жінки);

-     А  чи могли хлопці потрапити на свято? (так, вони могли потрапити на свято);

-    Яким чином? (хлопці могли потрапити на свято, якщо несли з собою відкуп);

-    А чим вони могли відкупитися? (хлопці могли принести святкову страву, заспівати пісню, станцювати, розповісти байку, якусь жартівливу історію);

-    Ось ми з вами і спробуємо, як у ті давні часи, розіграти таке свято. Ви, хлопці, ідіть шукати відкуп та готуватися на свято, а ви, дівчата, прибирайтеся у світлиці та починайте свято!

 

Хлопці виходять, а дівчата пораються у світлиці: виставляють святкові страви, кладуть дерев’яні ложки та інші предмети побутового вжитку, прикрашають одна одну та співають українську народну пісню «Ой, там дівка селезня кликала».

 

Коли скінчили прибирати, лунає музика українського народного танцю «Калинонька»  і дівчата  починають водить хоровод, а потім  сідають до столу.

1-ша дівчинка : -   Дівчата, а чи знає хто вірша?

2-га  дівчинка :  -   Я знаю.

Всі разом:           -   Розкажи, розкажи.

2-га дівчинка :    -   Зацвіла в долині червона калина,

                                 Ніби засміялась дівчина – дитина.

                                 Любо, любо стало – пташечка зраділа

                                 І защебетала. Почула дівчина

                                 І в білій світині з біленької хатки

                                 Вийшла погуляти у гай на долину.

                      

               Всі замовкають, зітхають.

3-тя дівчинка : -    Чому, дівчатка, нам не весело?

4-та дівчинка : -    Та, мабуть тому, що хлопців немає.

5-та дівчинка : -    Так давайте їх покличемо!

6-та дівчинка : -    Але ж це свято дівоче, і щоб на нього потрапити треба дати

                                відкуп!

7-ма дівчинка : -   Так ми зараз запитаємо, можливо вони вже приготували

                                відкуп?

                За дверима чути галас та спів:        

                          Ой, у полі два дубки!           2 рази

                          Ой, у полі два дубки, два дубки

                          Та й звелися до купки.

 

Дівчата разом:       -    Заходьте, заходьте!

Хлопці 1-ї групи:  -    А ми хлопці веселі – в нас порожні кишені!

8-ма дівчинка :      -    Як так, порожні?!

 

 Дівчатка підбігають до хлопців, узявшись за руки, оточують їх колом

9-та дівчинка :    -    Та ви що, глузуєте з нас? А ну, покажіть кишені!

 

Всі дівчата, сміючись, перевіряють, чи не заховали хлопці відкуп за спинами

 

10-та дівчинка :  -    Дівчата, а й справді в них відкупу немає. А як відкупу

                                  немає, то йдіть геть, геть, геть!

 

Дівчатка, взявши руки в боки, притопують ногами та гонять хлопців, а ті тікають із світлиці.

1-й  хлопець:       -     Ну що ж! Не пустили, то ходімте, хлопці, відкуп

                                    шукати!

 

Підходить 2-га група хлопчиків

1-й хлопець:   -   Дивіться, хлопці, хата!

2-й хлопець:   -   А в хаті дівчат багато!

Інші хлопці:  -    Так, може зайдемо?

3-й хлопець:   -    Не пустять, сьогодні ж Масляна, треба відкупитися.

4-й хлопець:   -    Та й відкупимось. 

 

Хлопці танцюють український народний танок «Яків», розповідають жартівливий інсценований вірш «Хатка на льоду».  

 1-ша дівчинка:  -   Ну що ж, відкуп у вас гарний вийшов, то ж  заходьте до

                                світлиці.

 

 Хлопці 2-ї групи  заходять до світлиці

2-га дівчинка:   -    Сьогодні ж таке веселе свято, так може пограємо в гру?

Всі разом:          -    Давайте пограємо!

 

Діти грають в гру «Ходять діти в колі»

Опис гри:

     Діти утворюють два замкнені кола: велике – зовнішнє і мале – внутрішнє, яке складається з 5-6 осіб. Посередині, біля стільчика, стоїть Вгадайко  і пильно придивляється до своїх товаришів з малого кола. Перелічивши їх та добре всіх запам’ятавши, Вгадайко сідає на стілець і затуляє руками очі. Починається пісня ( див. нотний додаток № 3). Під спів першого куплета обидва кола обертаються в протилежних напрямках. Під час виконання другого куплета з внутрішнього кола вибігає якась дитина і ховається в іншу кімнату. Наприкінці пісні діти зупиняються. Вгадайко відкриває очі й називає ім’я того, хто залишив коло. Відгадана дитина стає новим Вгадайком,  колишній - йде в зовнішнє коло, а хтось із зовнішнього переходить у внутрішнє коло, і гра починається знову.

 

Повертається 1-ша група хлопчиків, що ходили за відкупом та несуть велику макітру з варениками.

 

Всі хлопці 1-ї групи разом:   -   А Марія вареники вчине,

                                                      Василеві двері не відчине.

                                                      Ой, відчини, дівчино, відчини,

                                                      Принеси вареники та млини!               

 

2-й хлопець:     -  Пустіть, дівчата, на свято, ми вже самі і вареники вчинили.

3-тя дівчинка : -  А не брешете?

3-й хлопець:     -  Та ні! Ось, коштуйте!

 

3-тя та 4-та дівчинки підбігають, одна звертається до другої                           3-тя дівчинка:  -  А ну, Наталка, неси мерщій одну велику ложку! Зараз 

                             спробуємо (коштують).

4-та дівчинка:   -   Годиться! Сьогодні ж Масляна, заходьте, хлопці!

5-та дівчинка:   -   А давайте із вами пограємо в гру «Щебетали горобці»

Хлопці разом:   -   Давайте!

6-та дівчинка:  -   Чур, я - Рябко, згодні?

Діти разом:      -    Згодні!

 

Діти грають в гру «Щебетали горобці»

Опис гри:

Діти – горобчики – стають один біля одного навколо стола і співають пісню (див. нотний додаток №3). У першому та другому куплетах Горобчики в ритмі пісні стукотять пальцями по столу, наче дзьобають зерно, і тихенько рухаються навколо стола. На слова «цінь-цвірінь» тричі плескають у долоні (по одному плеску на кожний склад). Під кінець пісні із своєї схованки вибігає Рябко. Сполохані горобчики з вигуками «Фр-р-р-р!» «розлітаються» на всі боки, а Рябко біжить їм навздогінки. Той, кого він зловив, стає новим Рябком, і гра починається спочатку.                         

 

Після гри з’являється  один хлопець з вусами, у капелюсі:

 

Хлопець з вусами:  -   Дівчата, і мене пустіть!

Дівчата разом:         -   А відкуп у тебе є?

Хлопець з вусами:  -  Та нема.

7-ма дівчинка :        -  Дівчата, а в нас є колодка?

Всі дівчата:             -   Є – є!

7-ма дівчинка :        -   А ну, Оленка, давай ми цьому парубку колодку до ноги

                                     прив’яжемо, щоб без відкупу не втік: хай сидить і  

                                     думає!

 

Дівчата прив’язують до ноги хлопця колодку.

Підходить 3-тя група хлопців

 

3-тя група:       -   З широкою Масляною!

Дівчата:            -   Спасибі!

3-та група:        -   А ми з млинцями, та до столу!

Дівчата:             -   Заходьте!

8-ма дівчинка :  -  Любі гості, ви до столу завітайте, та до часу млинців не

                            чіпайте!

9-та дівчинка:   -  Млинці – це добре, але давайте спочатку пограємо.

 

Дівчата заздалегідь  підготували завдання для хлопців. Кожен учасник по черзі підходить до капелюха, і тягне записку  із творчим завданням. Завдання дуже різноманітні: намалювати на папері «Свято Масляної», пісню «Розпрягайте, хлопці, коні»;  за допомогою рухів тіла, міміки зобразити «як їдять млини зі сметаною», «як катаються на санчатах», «як ліплять вареники», «як ліплять снігову бабу»…

 

7-ма дівчинка :  -  Ох і повеселилися! А ось тепер просимо покуштувати наші

                               обрядові страви

 

Всі пригощаються, грає весела музика «Українські візерунки».

 

8-ма дівчинка :   -   Ой, гості дорогі! А ми ж про колодку забули!

           

    (Звертається до хлопця з колодкою

• То як, відкупатися будеш? А то колодку не відв’яжемо!

 

Хлопець з колодкою встає, гладить себе по животі

• Ой, смачно почастували! Тепер можна і відкупитися. Пропоную пограти в гру «Нумо, любі діти», а я буду ведучим, згодні? Лише колодку відв’яжіть.

 

 Опис гри:

Діти утворюють розірване коло і починають пісню (див. нотний додаток

 № 3).  В першому куплеті ведучий, що знаходиться в середині кола, закликає дітей до гри в снігову бабу. Він показує рухами, як її ліплять, і кидається «сніжками». Під час співу другого куплета діти в колі повторюють рухи, які до цього виконував ведучий. Співаючи третій куплет, діти удають, ніби їздять на санчатах: зчіплюються по двоє руками, наче один одного тягнуть, а якщо хтось залишився без пари, то його підхоплює ведучий, і вони удвох «катаються» по льоду. В останньому куплеті діти йдуть по колу один за одним або парами, взявшись руками навхрест, і виконують рухи, ніби катаються по льоду на ковзанах. Ведучий з товаришем «катається»  всередині кола. Гру можна повторити після обрання нового ведучого.

 

 Вчителька:   -   Ось і підходить до кінця наше свято. А тепер усі разом давайте скажемо:

 

Всі разом:   -  Масляна, Масляна, яка ти мала!

                        Якби тебе сім неділь, а посту одна!

 

Співають пісню О.Злотника «Масляна» з танцювальними рухами, які самі

                                   придумують під час співу.

 

 

 

 

Мета. Відтворити на святі обряд зустрічі весни, показати його красу; навчити дітей обрядових пісень-веснянок, водити хороводи, народних ігор; виховувати любов до рідного краю, національних традицій; розвивати інтерес і бажання до вивчен¬ня і відродження народних звичаїв та традицій рідного краю, оберігати їх.

Лине вальс Е.Доги

Учитель:

Велика і прекрасна наша земля. Змінюється, вічно оновлюється вона.

Погляньте навколо: ласкаво світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола щасливим співом заливаються птахи. Це їм перший весняний місяць відчинив двері в рідний край.

Весна... Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Це свято оновлення і відродження природи, його відчувають і по-своєму переживають дорослі і діти, тварини і рослини - усе, що є живого на землі. Коли приходить весна, кожному з нас здається, що народжуєшся на світ вдруге, що весна ця особлива, краща, ніж були попередні. Бо хіба не зачарує тебе вона, коли слухаєш спів - ніжний, щирий, зворушливий? Вслухаймося в нього, діти, і озветься весна до нас голосом нар. артистки Ніни Матвієнко.

(Н.Матвієнко співає «Веснянку»)

Учитель:

Дорогі діти і гості! У нас сьогодні свято «Ой весна-красна». Ми раді з вами провести це свято. Весну, за уявленнями наших предків, приносили на крилах птахи, 30 березня, коли святкували Теплого Олекси, наші предки чекали з нетерпінням. Зранку зодягались у святкове вбрання, хлібороби вітали один одного з весною й теплом. Господині випікали обрядове печиво - жайворонків, голубів. Діти, співаючи, носили їх по селу, провіщаючи і закликаючи весну. Піснями, танцями, хороводами, веселими забавами зустрічали наші пращури весну.

Учениця:

Ой виходьте, дівчата, на вулицю весну красну зустрічати. Будем весну стрічати та віночки сплітати. А віночки сплетемо - хороводом підемо.

Учениця:

Благослови, мати, весну закликати,
весну закликати, зиму проводжати.
Зиму проводжати, весну зустрічати.
Зимочка в візочку, літечко в човночку.

Мати:

Благословляю вас, діти,
весну закликати!
Весну закликати,
зиму проводжати!
З веселою посмішкою,
Із жайвором - пташкою,
з водою свяченою, з колосками хліба
і добром у серці.

Входить Весна, з букетом квітів, кланяється і звертається до учасників свята.

Весна:

Сьогодні своєю весняною владою я наказую всім радіти, співати, танцювати, закликати Сонце, Птахів, Тепло.

(Хоровод. «А вже красне сонечко припекло»)

Учень:

Ой весна - весна ти красна,
що ж ти нам, весно, принесла?

Весна:

Коробочку з веретеницями,
А скринечку з червінцями,
Старим дідам по кийочку,
Старим бабам по серпаночку,
Малим дітям по яблучку,
А хлопчикам по батіжку.

Учень:

Ой весна - весна красна,
Що ж ти нам, весно, ще принесла?

Весна:

Принесла я вам урочистість вербної неділі, таємничість і красу Великодня з смачними пасками, різнобарвними крашанками.
Принесла я вам літечко,
Ще й запашнеє зіллячко.
А дівчатам по віночку
З хрещатого барвіночку.
А ще привела я вам три парубки красні, три місяці ясні.
- Місяць Березень - перший красень. (Входить Березень, кланяється).
- Квітучий Квітень вас вітає. (Входить Квітень)
- І Травень тішить вас розмаєм. (Входить Травень).

Березень:

Перший місяць я весни,
Я - пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.

Квітень:

Я - Квітень, славний квітникар,
Сонячно і рясно
Уквітчав вам календар
Першим цвітом - рястом.

Травень:

А чим же місяць Травень
Поміж братами славен?
Іду і весело співаю,
Дощами землю поливаю,
Ссвятковими піснями
І громом над полями.

Учитель:

Колись давно, як починалися веснянки, перед початком свята дівчата варили горщик каші, виносили на вулицю, закопували під вербою і прибивали кілочками.

Учениця:

Закопали горщик каші
Ще й кілком прибили,
Щоб на нашу вулицю
Парубки ходили.

Учитель:

А коли луки покривалися травицею, сільська молодь влаштовувала традиційні весняні ігри. Вибирали з-поміж себе найвродливішу дівчину - Ягілочку. Дівчата прихорошували її вербовими котиками, хрещатим барвінком, взявшись за руки, водили хороводи.

Учень:

Вийди, вийди, весняночко,
Прийди до нас, Ягілочко,
Прийди, прийди, теплом утіш,
А ти, сонечко, світи ясніш.

(Хоровод «Ягілочко»)

Учень:

Дівчаточка - вороб'яточка, радьмося.
Та й виходьмо на травицю - граймося.
Та й виходьмо на травицю в добрий час.
Нема таких співаночок, як у нас.

(Пісня «Ой весна - весняночка»)

Учениця:

Зеленая весняночка пишно йде,
Пташечки із вирію нам веде,
Розсіває в полі ярий світ
Під тим небом синім, як блакить.

Учениця:

Зеленая весняночка - добрий час.
Ластівки щебечуть раз у раз.
Бджілоньки літають по садках,
Медочок збирають по квітках.

Учениця:

Зеленая весняночка - красний цвіт,
Збираймося, діточки, у похід.
Збираймося гуляти у поле, в гай,
Нехай приголубить нас рідний край.

(Пісня «Огірочки».

Учитель:

Принесла нам весна не тільки пісні й хороводи, але й загадки. Просимо, Весно!

Весна:

Привітання журавля,
Я пробуджую поля,
Я заквітчую гаї,
І усякий мене зна, я ... (весна).

Ішов довгов'яз, у землю ув'яз,
Із землі всіх повиганяв (дощ).

Високо стоїть, одно око має,
Всюди заглядає (сонце).

Біг кінь білобокий через Дунай глибокий,
Як упав - заіржав, увесь світ задрижав (грім).

Тато високий, мама широка,
Син зрячий, невістка сліпа (небо, земля, день, ніч).

Учитель:

Гляньте, діточки малі,
Прилетіли журавлі.
Сіли собі на ріллі
Та все курличуть «кру-кру-кру»,
Стрічайте весняноньку красну».

(«Пісня про журавля»). Дод.3

Учитель:

Гляньте, діточки малі,
Прилетіли гусочки
Гуси прилетіли -
За ставочком сіли,
Та все кличуть «Ге-ге-ге!»
Вже до нас весна іде.
Гляньте, мої діточки,
прилетіли качечки.
Качечки прилетіли -
На лужечку сіли.
Сіли собі на лужок,
Завели кривий танок.

(«Кривий танець»).Дод.3

Учитель:

Ой, дивіться, діти, хто до нас у гості завітав ( виходять Дід, баба, внук).

Діти:

Просимо, просимо, дідусю Тарасе і бабусю Мотре. Сідайте, будь ласка.

Баба Мотря:

Спасибі, діти, як же гарно ви водили «кривого танцю».

Внук:

Дідусю, а чому танець називається кривим?

Дід Тарас:

Танець цей з'явився дуже давно, коли на наші землі нападали татари. Батьки привчали дітей остерігатися ворогів, заплутувати свої сліди, аби по них чужинці не потрапили в село. Для цього й був придуманий «кривий танець».

Баба Мотря:

Заспівайте, діти, ще веснянку, гарно слухати.

(Танець «А ми просо сіяли»).Дод 3

Учень:

Дідусю, а що означає слово «ладо».

Дід Тарас:

Цій пісні, діти, може тисячу, а то й більше років. У наших предків Лада - богиня сонця, злагоди, любові та достатку. Словом «лада» пізніше стали називати своїх чоловіків, дружин і навіть князів.

Внук:

Дідусю, чи є ще в народу якого такі веснянки, як у нас?

Дід Тарас:

Ні, діти, веснянки збереглися тільки на Україні. Їх ще називають гагілками або гаївками.

Учень:

Бабусю, а чому перший місяць весни називається березень?

Баба Мотря:

Саме в цей час починає рухатися по стовбурах березовий сік і з'являється листя. Березень -- означає зелене дерево. У деяких областях України називають «сочень», «соковик», «новолітець», «марень», «сухий», «красовик», «красний місяць».

Квітень:

Дідусю, а як же мене називали в давнину?

Дід Тарас:

Цвітень - переплітень, переплітає трохи зими, трохи літа. А ще називали тебе наші пращури «краснець», «лікавець», «снігогін», «дзюрчальник», «водолій», «березозарник».

Баба Мотря:

А твоя, красеню Травню, назва походить від імені древньо-римської богині весни - Майї». Це вже пізніше нарекли тебе «пісенником», «місяцем-громовиком», «травником», «травнем».

Учитель:

Про весняні місяці народ наш склав багато прислів'їв. Особливо часто згадується в них березень, певно, тому, що він перший. Хто з вас знає їх?

Учень:

А моя бабуся навчала мене весняних прикмет. Не всі залишились у моїй голові, але деякі добре запам'ятав.

• Довгі бруньки на деревах - спізниться літо.
• Жайворонок прилетів - настане стійке тепло.
• Побачив шпака - знай: весна біля порога.
• З берези тече багато соку - літо буде дощовим.
• Грак прилетів - через місяць сніг зійде, а журавель - скоро скресне.

Учитель:

А які народні прикмети ви, діти, знаєте?

Учитель:

Діти, як ви вважаєте, чому весну народ вшановував з давніх-давен найбільше від усіх пір року? Діти. Тому, що оживала природа і оживали надії в хліборобському серці на майбутній урожай, на краще життя трудівників. Вчитель. Так, весна - це надії і сподівання, це радість і впевненість у своїх силах. Весна збагачує нашу землю не тільки красою, але й талантами. Якраз напровесні народилися два велетні української літератури - Леся Українка і Тарас Шевченко. Як любила і чекала цю пору Леся Українка! Перед чарами весни, здавалось, відступала недуга, а зболена душа вщерть переповнювалась радістю, мріями, насолодою від краси природи, навіювались нові думки і плани для творчості.

Учениця:

Знов весна, і знов надії
в серці хворім оживають.
Знов мене колишуть мрії,
сни про щастя навівають.
Весна красна! Любі мрії!
Сни мої щасливі!
Я люблю вас, хоч і знаю,
що ви всі - зрадливі.

Учитель:

А кого залишить байдужим краса весняного вечора, описана Тарасом Шевченком у вірші «Садок вишневий коло хати», який став народною піснею?

(Пісня  на слова Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати»).

Учитель:

Діти, у вас сьогодні свято весни. Для Сороки Дмитра, подвійне свято ─ в нього день народження. Через кілька днів таке свято завітає до Демчук Світлани. Привітаємо їх, побажаймо бути веселими, як весна, багатими як літо, щедрими, як осінь, а здоровими, як зима. І нехай вони завжди мають в серці спогад про рідну домівку, розквітлі вишні біля неї і материнську пісню.

(Пісня «Мамина вишня»).

Учитель:

Слухаєш пісні про весну, прислів'я, загадки, прикмети і не перестаєш захоплюватись геніальною мудрістю народу нашого. Як же влучно, дотепно, соковито прикладали слово до слова, залишаючи все це нам у спадок. Як обожнювали природу, уміли розуміти і берегти її.
Хочеться вірити, що на вашу долю випадуть радісні хвилини зустрічі весни так, як це робили древні. І почнете ви свято словами:
Зима наша біла!
Вже ти нам надоїла.
- Годі тобі, зимо, зимувати,
вже весна надворі.
І вогонь з'їсть солом'яне опудало зими, з яким прийдете на свято. А далі полинуть веснянки, ігри, хороводи. Нехай обряди і звичаї древніх стануть для нас традицією, а сьогоднішнє свято - стане її початком.