Позакласний захід "Україна в долі та творчості зарубіжних письменників"

Позакласний захід

Україна в долі та творчості зарубіжних письменників

З досвіду роботи

вчителя зарубіжної літератури

Водянської ЗОШ І –ІІІ ступенів № 1

імені Ф. О. Окатенка

Буряк А. А.

Слово вчителя.  1 слайд

Семибарвна, як райдуга в небесах, -

І все ж єдина.

Вікова – у горах, зелених лісах

І при долинах…

Виноградні ділянки – потонеш,

П’янять, як дурман,

Хвилі жита – не прози –

Поезії океан…

(Еміліан Буков)

Такою бачили Україну письменники різних країн і різних епох.

Наша Батьківщина здавна приваблювала до себе світових митців. Україні поетично освідчувалися в коханні, присвячували найкращі свої рядки. І всі вони зливаються у дзвінку пісню любові до нашої землі.

Представляємо вашій увазі  дослідницький проект  «Україна в долі та творчості зарубіжних письменників», над яким працювали учні 9-го і 10-го класів. 2 слайд

Мета:  3 слайд

 Досягти пізнання старшокласниками краси та величі рідної землі;

розкрити щирі побажання добра, миру, процвітання нашій державі й українському народу у творчості зарубіжних письменників; розвивати пам’ять й асоціативне мислення, залучати до творчого пошуку; виховувати почуття патріотизму й національної самосвідомості учнів

Хід заходу

До вашої уваги презентація міні проекту «Українські сторінки у творчості зарубіжних письменників»  4 слайд

Сторінка 1. Михайло Булгаков 5 слайд

1 учень.  6 слайд Місце, де народилася людина, - найдорожче для неї. Воно назавжди залишиться в серці. Адже це маленька батьківщина, де пройшли найщасливіші дні життя. Завжди з любов'ю і ніжністю ми згадуємо цей милий серцю куточок – рідну домівку. Узи, що зв'язують людину з батьківщиною, можуть лише слабшати, але вони ніколи не рвуться. От і Михайло Панасович Булгаков був тією людиною, що усім серцем любила свою батьківщину, свій рідний дім. Письменник народився 1891 року в Києві. Його батьки знімали будинок на тихій Воздвиженській вулиці. Недалеко знаходилася Воздвиженська церква, де і був хре´щений маленький Булгаков. Майбутній письменник був наре´чений на честь архангела Михайла, заступника Києва.

2 учень 7 слайд Київ завжди надихав Михайла Панасовича Булгакова. Саме в Києві в Булгакова з'явилося бажання зайнятися літературою. І він поїхав у Москву з твердою рішучістю завоювати своє місце в літературі. З Москви Михайло часто писав матері про свої мрії. Письменник мріяв повернутися в Київ, пройтися по його вулицях, що заспокоювали, коли йому було погано. Своє місто Булгаков не тільки любив, він знав його. Київ був виходжений уздовж і поперек спочатку в дитинстві, потім - у юнацькі роки.

8 слайд Особливе місце у творчості Булгакова займає будинок №13, що на Андріївському спуску. Саме тут оселилися назавжди тіні його героїв. Цей будинок письменник збереже у романі "Майстер і Маргарита" і в "Білій гвардії". Будинок №13 описаний у романі "Біла гвардія" як будинок Турбіних

Учень 3. 9 слайд До Києва Булгаков більше не повернувся, але серцем завжди залишався у рідному місті. Свідченням цього були твори митця. У ранньому оповіданні Михайла Булгакова «Я убив» лікар Яшвін, в образі якого легко вгадуються риси автора, мрійливо промовляє: «… какие звезды на Украине. Вот семь лет почти живу в Москве, а все-таки тянет меня на родину. Сердце щемит, хочется иногда мучительно на поезд… И туда. Опять увидеть обрывы, занесенные снегом. Днепр… Нет красивее города на свете, чем Киев. Безперечно, що без Києва в серці Булгаков не зміг би написати свої прекрасні твори. Проте і Київ був би бідніший без булгаківської трепетної любові до міста, без місць, пов’язаних з письменником і з долею його героїв.

Анна Ахматова

Вірш, присвячений Булгакову. 10 слайд

«Памяти М. А. Булгакова»

 Вот это я тебе, взамен могильных роз,

 Взамен кадильного куренья;

 Ты так сурово жил и до конца донес

 Великолепное презренье.

 Ты пил вино - ты как никто шутил

 И в душных стенах задыхался,

 И гостью страшную ты сам к себе впустил

 И с ней наедине остался.

 И нет тебя, и все вокруг молчит

 О скорбной и высокой жизни,

 Лишь голос мой, как флейта, прозвучит

 И на твоей безмолвной тризне.

 И кто подумать смел, что полоумной мне,

 Мне, плакальщице дней погибших,

 Мне, тлеющей на медленном огне,

 Вcex потерявшей, все забывшей,

 Придется вспоминать того, кто, полный сил,

 И светлых замыслов, и воли,

 Все кажется, вчера со мною говорил,

 Скрывая дрожь предсмертной боли.

Сторінка 2.  Микола Гоголь  11 слайд

1 учень  12 слайд «…мое сердце всегда останется привязанным к священным местам родины…» Ці слова належать Миколі Гоголю - першому українському письменнику, який став визнаним авторитетом і класиком російської літератури, що подарував світу такі безсмертні твори, як "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Вій", "Мертві душі", "Ревізор", "Ніс", "Тарас Бульба" та ін., які перевидаються в багатьох країнах світу, за ними знімаються кінофільми і ставляться спектаклі в десятках країн світу і донині, через 164 роки після смерті письменника.

2 учень. 13 слайд Великі Сорочинці, розташовані неподалік від Миргорода на Полтавщині, увійшли в історію як місце народження Миколи Гоголя, бо саме тут, у скромному будиночку повітового лікаря М. Трохимовського, 20 березня (1 квітня за новим стилем) 1809 року народився майбутній письменник. 1911 року скульптором Іллею Гінзбургом тут споруджено пам'ятник Гоголю, а з 1929 року відкрито музей.

3 учень. 14 слайд Дванадцяти років Гоголя привезли в Ніжин до гімназії вищих наук, яку ще називали ліцеєм. Разом з Гоголем навчалися Нестор Кукольник, Євген Гребінка — майбутні поети. Тут він здружився з Олександром Дашлевським, майбутнім письменником. Україна стала для нього початком життя і творчості. Тут уперше він вийшов на сцену, зігравши роль дуже старого діда, написав п'єсу з українського життя. Ніжин став духовною і творчою колискою письменника. 15 слайд Не випадково, мабуть, тут встановлено перший пам'ятник Гоголю, створений ще 1881 року талановитим українським скульптором Парменом Забілою, відкрито перший музей Гоголя, зібраний у стінах ліцею студентами Історико-філологічного інституту.

1 учень. 16 слайд Мріючи про літературну діяльність 1828 року Гоголь поїхав до Петербургa. Тільки ближче ознайомившись з літературним життям Петербурга, начитавшись російських літературних журналів, юний Гоголь зрозумів парадоксальну річ: поки він, корінний українець, писав про Німеччину, якої не знав, росіяни описували «поетичний край» - Україну, якої вони не знали... Звідси й запитання: «Чи знаєте ви українську ніч?»

2 учень. 17 слайд У листі до матері Гоголь пише, що Петербург цікавиться усім українським. Мати, яка вбачала сенс свого життя в тому, щоб її син прославився, організувала в себе на Полтавщині справжню фольклорну експедицію. Усі бабусі, тітоньки та дворові кріпаки заходилися пригадувати казки й пісні, легенди й забобони. Тепер на будь-яке запитання сина щодо українських звичаїв, фольклору, обрядів мати готова була надати потрібну інформацію. Наприклад, у листі від ЗО квітня 1829 р. Гоголь просить її написати «декілька слів про русалок». 18 слайд Одержавши докладну відповідь, юний письменник приступає до роботи над повістю «Майська ніч, або Утоплена», де ми й знаходимо знаменитий ліричний пейзаж української ночі. 19 слайд

3 учень. Образ України у Гоголя романтичний. Україна вражає читача своїми людьми, сильними і пристрасними, своєю природою, яскравою і барвистою. Це край, де можливо все, де боротьба добра і зла одвічна, але люди стають на бік добра і тому перемагають зло.

20 слайд У своїй творчості Микола Гоголь протягом всього життя повертався до теми про Україну. А коли було важко він сам приїздив на свою малу батьківщину. Недаремно, прагнучи стати завкафедрою Київського університету, своєму другу Михайлу Максимовичу він писав: «Туда, туда! в Киев! в древний, в прекрасный Киев! Он наш, он не их! Неправда! Там, или вокруг него, деялись дела старины нашей…»

Тарас Шевченко

Гоголю 21 слайд

За думою дума роєм вилітає,

Одна давить серце, друга роздирає,

А третяя тихо, тихесенько плаче

У самому серці, може, й Бог не бачить.

Кому ж її покажу я,

І хто тую мову

Привітає, угадає

Великеє слово?

Всі оглухли – похилились

В кайданах… байдуже…

Ти смієшся, а я плачу,

Великий мій друже...

Сторінка 3.  Пауль Целан 22 слайд

1 учень. 23 слайд Пауль Целан  - митець, що його критика називала чаклуном поезії другої половини XX ст., творцем «абсолютного вірша» і винахідником «мови оніміння», «сліпучою кометою Галлея» і «поетом III тисячоліття», - його світові подарувала Україна. 24 слайд Справжнє ім'я поета — Пауль Анчель. Він народився 23 листопада 1920 р. у німецькомовній єврейській родині. Місце народження поета - Чернівці.

2 учень. 25 слайд У 1941 році Чернівці окуповують німецько-румунські війська, сім'я Целана потрапляє до єврейського гетто. Через деякий час батьки поета були депортовані до концтабору, звідки вони вже не повернулися. Сам Пауль Целан потрапляє до румунського трудового табору на примусові дорожні роботи, де, незважаючи на страшні умови, залишається живим. Події цих років стали трагедійною основою всієї подальшої творчості поета.

3 учень. Саме в роки війни Целан вдруге народжується як поет, як творча людина, яка має і хоче сказати щось дуже важливе, донести до людства ту істину, яку він збагнув у тяжкі часи воєнних випробувань. Вірші  Целана стали "знаменням XX століття». А трагедія Голокосту і досі відбивається тяжким передзвоном у памяті мільйонів людей.

2 учень. 26 слайд Після війни поет опинився у Парижі. В Україну він ніколи більше не повертався, надто тяжкими були його спогади, але у віршах він часто згадує рідні місця.

1  учень. 27 слайд Чи знає ще хвиля Південного Бугу,

Яку тобі, мамо, чинили наругу?

Чи відають ще вітряки серед поля,

Як серце твоє знемагало від болю?

Чи ж ні осокір, ні верба не спроможні

Розвіять твій сум, твої думи тривожні?

Чи з посохом квітучим ходить ще Бог

Між пагорбів світлих і темних відрог?

Чи стерпиш, матусю, як в давні роки,

Ці тихі, німецькі, болючі рядки?

3 учень.  28 слайд

Люблю, Вкраїно, я тебе, як матір син.

Ти вічно в пам'яті моїй,

В житті моїм

Нестимеш пісні чарівної весноплин.

Сторінка 4. Шолом-Алейхем 29 слайд

1 учень. 30 слайд Щедра переяславська земля. Вона виплекала багатьох письменників, поетів, художників. Але місто чи не найбільш відоме іменами особистостей, які тут народилися чи творили, уславивши не лише Переяславську землю, а й усю нашу країну. Саме у Переяславі народився класик єврейської літератури Шолом-Алейхем (що в перекладі означає «мир вам»). Вибір цього псевдоніма був невипадковим, адже твори Шолом-Алейхема – повісті, романи, новели, оповідання, п'єси – із щирою посмішкою йдуть до читачів, як слова вітання і доброзичливості, вчать людей стійко переборювати найважчі випробування в житті.

2 учень. 31 слайд Брат письменника Вольф Рабинович пише, що молодий Шолом-Алейхем "виявив великий інтерес до українського фольклору і української поезії". Із Софіївки Шолом привіз у 1879 році до Переяслава українські народні пісні і вірші Тараса Шевченка..., розповідав дива про Софіївку й про те, як вільно він почував себе на лоні прекрасної природи, де він часто крокував вузькою стежкою серед високого жита і співав пісні...пісні богом благословенного поета України Тараса Шевченка. Спочатку він заспівав пісню, яка особливо йому сподобалась, "Думи мої", потім "Реве та стогне Дніпр широкий", "Як умру, то поховайте" та інші пісні".

"Коли я писав мої вірші,- розповідав Шолом-Алейхем,- я ... шукав "Кобзаря", цю пісню пісень Шевченка... Я ладен був віддати що завгодно і скільки завгодно, і ось тепер бачу, що заплатив би найвищу ціну навіть за одну його “Катерину”.." Він назвав Шевченка Некрасовим України. 32 слайд Письменник добре знався і спілкувався з видатними українськими діячами культури, своїми сучасниками – письменником Михайлом Коцюбинським, композитором Миколою Лисенком та іншими.

3 учень. 33 слайд Більшість подій, про які пише Шолом-Алейхем, відбуваються в Україні. Проте українські міста та їх населення у творах Шолома-Алейхема відіграють роль декорацій, на тлі яких розгортається драма єврейської громади. У листі до російського письменника Л.Толстого Шолом-Алейхем писав: “Я – єврейський народний письменник”. Адже Шолом Алейхем, життєрадісний філософ, товариш знедолених і скривджених, прийшов в єврейську літературу саме тоді, коли це було необхідно. Ніхто не був так потрібний народу, як він. Це були тяжкі часи в житті єврейського народу. 34 слайд “Письменник, народний письменник, художник, поет, справжній поет є для свого часу, для своєї доби своєрідним свічадом, в якому відбиваються промені життя, як в чистому  джерелі – промені світлого сонця. Між народом і письменником існує міцна, вічна спілка, тому кожен такий письменник є для свого народу і слугою, і жерцем, і пророком, поборником правди і справедливості, тому кожен народ любить такого слугу Божого, жерця, пророка, борця, який втішає народ в його горі, радіє його радощам  і висловлює його мрії ”

1 учень. …Наприкінці життя доля зле посміялася над письменником: коли почалася Перша світова війна, він перебував на німецькому курорті, звідки його вислали як підданого Росії. Але повернутися додому, знову-таки через воєнні дії, письменник не зміг. Тоді він подався до Америки, де 13 травня 1916 року тихо пішов з життя. На той час йому виповнилося лише 57 років, і найбільше, чого бажав Шолом-Алейхем, — це по закінченні війни з першим же пароплавом повернутися на батьківщину. Останнім побажанням Шолом-Алейхема було прохання поховати його в Києві, поряд із батьком…

Але не судилося. 35 слайд Шолом-Алейхем помер у Нью-Йорку. Його поховали у чужій землі, згідно із «Заповітом»: «Хай мене поховають не поміж аристократів, вельмож чи багатіїв, а серед звичайних людей, робітників, разом зі справжнім народом, щоб пам'ятник, який згодом спорудять на моїй могилі, прикрасив непоказні надгробки навколо мене, а непоказні могили прикрасять мій пам'ятник, як простий і чесний народ за мого життя був окрасою свого народного письменника».

Слово вчителя

Україна  завжди цікавила  сучасників  своєю неповторною природою, краєвидами,  цікавими людьми.  Вона бачила Олександра Пушкіна, генія російської поезії,  який царською волею  змушений був познайомитися  з багатьма українськими містами,  і який всім серцем закохався в Україну, її історії, традиції, звичаї, в її природу, що знайшло відображення в  в його творчості.  Оноре де Бальзака спочатку причарувала до себе  наша  землячка  Евеліна Ганська, а згодом і сама Україна. А Райнеру Маріє Рільке, непересічному австрійському письменнику розповіла про Україну його  кохана жінка.  Адама Міцкевича теж закинула сюди доля,  та краса і неповторність України назавжди полонили поета.

36 слайд До вашої уваги презентація міні проекту  «Їх доля завела на Україну»

Сторінка І Олександр Пушкін  37 слайд

«…Пушкін для України був, є і вічно буде» (П.Г. Тичина) 38 слайд

1 учень. Він ще дописував першу велику поему „Руслан и Людмила": 39 слайд

2 учень

На крыльях вымысла носимый

Ум улетал за край земной;

И между тем грозы незримой

Сбиралась туча надо мной...

1 учень. А уряд Олександра І вже збирався вислати його з столиці. В чому ж провина молодого поета?

40 слайд „Пушкина надобно сослать... Он наводнил Россию возмутительными стихами. Вся молодежь наизусть их читает", — сказав розгніваний імператор.

3 учень. При дворі радились, куди вислати палкого юнака — в Соловецький манастир чи в Сибір. Але Карамзін і Жуковський відрадили царя, і замість півночі поета вислали на південь.

1 учень. 41 слайд 6 травня 1820 року Пушкіна вже мчала кур'єрська поштова трійка з Петербурга на Україну — в Катеринослав. Лише вірний слуга - кріпак Микита Тимофійович Козлов поділяв самотність його і тільки враження від нових країв розважали поета. Проїхавши Псков і Вітебськ, звернувши з Білоруського тракту, опинився Пушкін на Україні.

2 учень.  Добрянка, Борова, Буровка, Роїще і Чернігів були першими українськими станціями, де поет, поки йому перепрягали коні, прислухався до нової мови, придивлявся до нових людей, до їх побуту. Після Чернігова шлях пішов через Горбову, Жуківку, Дрімайлівку, Ніжин, Почекін, Обичів, Прилуки, Махнівку, Пирятин, Іванівку, Лубни, Сотниківку, Хорол, Семенівку, Жуки, Рублівку, Кременчук.

3 учень. Тут уперше Пушкін побачив оспіваний поетами Дніпро, а він ще й розлився тієї весни великою повіддю. Дерев'яним мостом переїхав на правий берег і через переправи на річках Омельничок-Келебердянський та Омельничок-Переволочинський, проїхав Верхнєдніпровськ, Романково і Карнаухівку, а всередині теплого травня прибув до Катеринослава. 1600 верст — це перша така далека мандрівка в житті...

1 учень. Зробивши в семи напрямах 19 подорожей по Україні, проїхавши 5700 верст, О. С. Пушкін протягом 1820 — 1824 років ознайомився з Чернігівською, Полтавською, Катеринославською, Таврійською, Херсонською, Подільською, Київською і Волинською губерніями (За тодішнім адміністративним поділом). Поет проїхав через 124 населених пункти. Половину цих міст, містечок, сіл він проїхав двічі або тричі, а маршрути між Кишеневом, Одесою, Миколаєвом він повторив кілька разів.

2 учень. 42 слайд Геній російської поезії, царською волею змушений був познайомитись з багатьма українськими містами, але всім серцем закохався в історію України, її традиції, звичаї, в її природу, що знайшло відображення в його творчості.

43 слайд Саме наша земля надихнула поета на створення таких творів: “Кавказский пленник”, “Полтава”, ”Бахчисарайский фонтан”, “Братья-разбойники”, і почав писати “Евгений Онегин”.

3 учень. Пушкін відчув усю привабливість цієї землі, осягнув героїчний дух її історії, відчув гостинність і волелюбність українського народу. 44 слайд

Тиха украинская ночь.

Прозрачно небо. Звезды блещут.

Своей дремоты превозмочь

Не хочет воздух. Чуть трепещут

Сребристых тополей листы.

Луна спокойно с высоты

Над Белой Церковью сияет

И пышных гетьманов сады

И старый замок озаряет.

45 слайд 

Памяти А. С. Пушкина

В. ГИЛЯРОВСКИЙ

Поклон тебе, поэт! А было время, гнали

Тебя за речи смелые твои,

За песни, полные тревоги и печали,

За проповедь свободы и любви.

Прошли года. Спокойным, ясным взором

История, взглянув в былые времена,

Ниц пала пред тобой, покрыв навек позором

Гонителей суровых имена...

А ты пред нами здесь один царишь над троном,

Тебе весь этот блеск восторженных очей,

Один ты окружен бессмертным ореолом

Неугасающих лучей!

Сторінка ІІ. Оноре де Бальзак 46 слайд

1. учень 47 слайд «Україна — безмежне поле, царство хліба на благодатному чорноземі, який не треба удобрювати, а лише — засівати. Такі ж привітні, щедрі, як земля, хлібороби», - писав автор «Людської комедії».

Але причарувала видатного французького письменника до себе наша землячка Евеліна Ганська, володарка маєтку у Верхівні.

2. учень 48 слайд Захоплюючою є  історія  кохання  Бальзака і Евеліни Ганської. У 1832 р. письменник отримав листа, що надійшло з Одеси за підписом «Іноземка» з приводу його роману «Тридцятирічна жінка». Авторка послання була багата польська поміщиця Евеліна Ганська, власниця маєтку  у Верхівні, поблизу Бердичева. Письменник почав листування з жінкою, а згодом зустрівся з нею у Швейцарії. Ганська була вродливою вельможною жінкою. Між письменником і нею зав'язались дружні стосунки, які невдовзі переросли в справжнє кохання.

3 учень  49 слайд «Я побачив малий Лувр, грецьку святиню, позолочену  призахідним сонцем, що височіла над долиною, третьою долиною по дорозі від кордону», - таке залишив нам враження про  село Верхівня Оноре де Бальзак.

50 слайд В 1850 році Бальзак за 5 місяців до смерті повінчався з Евеліною в Бердичеві. Одним зі свідків був граф Георг Мнішек, з родини російської цариці Марини Мнішек.

1 учень. Після церемонії Бальзак заявив Евеліні: «Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт!.. У твоїй особі я підкорив Росію».

Сторінка ІІІ.  Райнер Марія Рільке 51 слайд

1 учень. 52 слайд Орфей ХХ століття, непересічний австрійський письменник, про Україну дізнався з вуст коханої, чарівної жінки Лу Андре Саломе, а побачивши нашу країну, полюбив її назавжди.

Земля без меж, вітри, рівнини,

Лісів там тіні старовинні

Й незмірна неба височінь.

Пливуть тобі назустріч села

І знов зникають вдалині,

Немов прожиті щойно дні

Чи пісня дзвонів  невесела.

2 учень  53 слайд "І ось нарешті я побачив. Північний Рим, татарське місто з трьомастами церквами, багатствами Лаври і Святою Софією... А навкруги — українське степове безмежжя. Зовсім не зайве ще хоч раз на це подивитися". Такою  побачив Україну  Райнер Маріє Рільке у 1900 році.

3 учень. Саме тут, на цій землі, він знайшов жаданий приклад  гармонійного єднання людей і природи, стихій і Бога. «Тут мені вперше відкрився власний шлях. Українська земля викристалізувала в мені поета».

54 слайд Рільке зустрів в Україні дивних людей — кобзарів, перед якими схиляв голову. І тоді народився рядок: "Пригорнись душею до Вкраїни..."

2 учень. 55 слайд Київ — то "місто, близьке до Бога". Тут Рільке відкрилася "одвічна руська сутність", насамперед пам'ятки давньої культури. Зацікавившись тоді «Словом о полку Ігоревім», Рільке переклав його у 1902—1904 рр.

3 учень.  56 слайд Твори української тематики: «Як старий Тимофій співав помираючи», «Пісня про Правду». Відвідини Лаври спричинили появу книги «Книга прощ». У вірші «Буря» поет оспівує Мазепу. Українські мотиви лунають і в «Книзі картин». Образи українських козаків зустрічаються в «Гетсиманському саді».

Вже пізніше з’являться на світ, твори, які зроблять Рільке відомим у всьому світі,  -  це збірки  «Дуїнянські елегії» та «Сонети до Орфея»

Сторінка 4   Адам Міцкевич  57 слайд

1 учень  58 слайд Адам Міцкевич  — засновник романтизму в польській літературі. Доля закинула його в Україну, краса і неповторність якої навіки полонили поета. "Країна розкоші прослалась наді мною, вгорі - блакить ясна, тут - лиця чарівні", - писав про Україну Адам Міцкевич, якого Іван Франко назвав "найбільшим поетом польської нації і одним із найгеніальніших людей, яких видало людство".

2 учень . 59 слайд 25 січня 1825 року він виїжджає з Петербурга у місто Одесу, де на нього чекає посада вчителя ліцею Рішельє, яку допомогли отримати російські друзі-декабристи.

На шляху до Одеси поет зупинився в Києві. "Я здоровий. Їду з півночі на другий кінець Європи в доброму настрої. Сьогодні, 5 лютого, був у Києві. Мені сподобалося стародавнє українське місто. Я оглянув Лавру та інші визначальні місця".

3 учень. 60 слайд Адам Міцкевич закохався в українську мову: "Я був вражений українською мовою. Українські простори є столицею ліричної поезії".

Все своє життя А.Міцкевич згадував Україну:

Чи на Вкраїні  б я ту липу упізнав,

Що сотню панночок і сотню хлопців бравих

Ховала в холодку при танцях і забавах,

Як вечір побивав  блакитноводну Рось? - читаємо в поемі "Пан Тадеуш".

1 учень. 61 слайд В Україні він залишався понад дев'ять місяців, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. Тут було написано більшість його сонетів, в тому числі «Кримських», балада «Воєвода», «Дозор».

2 учень. Наприкінці 1825 року Міцкевич залишає Одесу і повертається в Росію. Він хотів поїхати через Київ, але не отримав на це дозвіл. Тому помандрував на Херсон і Перекоп, а далі на Харків. 62 слайд У грудні 1825 року під час перебування у Харкові, поет познайомився з відомим українським письменником П. Гулаком-Артемовським, який потім зробить переспів польської балади "Пані Твардовська" українською мовою.

3 учень. 63 слайд «В Україні я вперше побачив  гори і скелі, про які знав лише з книжок. Ця новизна мене завжди полонила. Величні гори й похмурі провалля між ними, які переходили в рівнину. Замріяні ліси й гаї вражали. Згодом  ще не раз  зі щемом у серці згадуватиму їх».

До вашої уваги презентація міні проекту «Українська тема у творчості зарубіжних письменників» 64 слайд

1учень. 65 слайд Віктор Гюго,  Джордж Байрон, Олександр Пушкін і Ференц  Ліст  - що їх об'єднує?» І Віктор Гюго і Джордж Байрон, і Олександр Пушкін цікавилися українською історією. 66 слайд І хоча ці видатні постаті представники різних культур – французької,  англійської та російської  – їх об'єднує спільне бажання продемонструвати свій власний погляд на діяльність блискучого державного діяча Івана Мазепу.” Мазепа” – так називаються поеми  Байрона і Гюго. У Пушкіна  Мазепа   серед героїв поеми “Полтава”.

2 учень. 67 слайд Під час своєї подорожі 1847 року Ференц Ліст дав концерти у багатьох українських містах. Саме тут на теми українських   народних пісень «Ой, не ходи,Грицю» та «Віють вітри, віють  буйні» він написав п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка». Протягом свого життя Ф. Ліст написав шість творів, присвячених  гетьману Івану Мазепі.

3 учень.  У дні юнацтва  золоті,

Бувало кожного вельможу,

З мужів чи хлопців, переможу

У всій привабній марноті.

Я ж був веселий  і стрункий…

Кохав я і коханим був.

Таким постає Іван Мазепа в поемі Джорджа Байрона «Мазепа».

2 учень.    Я б не  хотів

Надокучати вам загадками,

Як гостював я в  козаків.

Вони знайшли мене в долині,

Внесли, мов трупа, в ближній дім

І врятували…а потім

Я став гетьманом в їх країні. ( Д. Байрон)

Сторінка ІІ Олександр Купрін. 68 слайд  

1 учень.     69 слайд  Навесні 1893 Купрін їде до Києва, де співпрацює в київській щоденній пресі, а потім у житомирських, одеських газетах. За час свого п'ятилітнього перебування в Україні, з 1894 року, він друкувався в газетах «Киянин», «Київське слово», «Волинь» (Житомир), «Одеські новини». Написані для київських газет нариси склали цикл «Київські типи», що викликають інтерес і донині.

2 учень. 70 слайд Ось яким запам’ятав його співробітник газети «Жизнь и искусство»: «Однажды в нашу редакцию явился совсем еще молодой человек, с девственным пушком вместо усов и бороды, в кургузом пиджачке, и предложил свой рассказ. В оставленной им вещи сразу почувствовалось недюжинное дарованье, и когда автор пришел на другой день за ответом, ему был оказан самый теплый прием, после чего он стал постоянным сотрудником. Это был А. И. Куприн, незадолго до того поселившийся в Киеве. В редакции высоко ценили его самородный талант и величали его «беллетристом божьей милостью».

3  учень У автобіографії, опублікованій у 1913 році, Олександр Іванович так пригадує роки своєї київської молодості (1894— 1896 рр.): «…самое тяжелое было то, что у меня не было никаких знаний, ни научных, ни житейских».

1 учень 71 слайд Якщо ми уважно перечитаємо такі відомі речі Купріна, як «Молох», «Олеся», «Гамбрінус», «Яма», «Поєдинок», «Лістригони», то, безумовно, побачимо в них дуже точно і художньо яскраво відтворені картини реального життя різних регіонів України (Волинь, Київ, Донбас, Поділля, Одеса, Крим...). 72 слайд Купрін охоче визнавав: «В учители жизни я не гожусь. Для многих людей я просто добрый товарищ и занятный рассказчик, вот и все».

3 учень Але це — свідчення скромності письменника. Насправді ж творчість цього чудового художника, яка вчить нас любити життя, навчає чистоті та благородству почуттів, душевній стійкості — була і залишається дорогоцінним надбанням світової культури.

Слово вчителя. 73 слайд Найрізноманітніші куточки нашої Вітчизни надихали на творчість майстрів слова. В їхніх безсмертних творах – щирі побажання Україні. Дзвенять вони багатьма мовами світу і линуть над землею, немов білі лелеки, що несуть на своїх крилах мир і дружбу.

74 слайд Дніпро у хмаринах гаїних  

До київських гір поспіша,

Безсмертна, живи, Україно,

Як пісня, як серце й душа!

Хай вище виросте пшениця,

Хай глибшає Дніпрове дно!

Не розділяють нас границі,

Бо ми побратані давно!

Невичерпно хай струменить материнства джерело,

Щастям нових поколінь

Повниться твоя родина…

Я цілую з далини твоє ненине чоло,

Україно, світе мій, рідна серцю Україно!

Линь же в завтра лебедино

І співай натхненно,

Україно, Україно,

Люба наша нене!

75 слайд